Навчальні видання (ННІП)
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/156
Browse
6 results
Search Results
Item Місце державницької теорії місцевого самоврядування у світовій доктрині муніципального права(Сумський державний університет, 2020) Сухонос, Володимир Вікторович; Сухонос, Владимир Викторович; Sukhonos, Volodymyr ViktorovychОдними з перших, хто привернув увагу до проблематики місцевого самоврядування були представники теорії «вільної громади». На початку ХІХ ст. за справи та майно громад відповідали казенні, тобто державні чиновники. В результаті господарство громад було практично знищено нанівець. Тому виникла потреба наукового обґрунтування необхідності обмеження втручання центральних виконавчих органів в громадську систему ведення господарства. Це завдання й була покликана вирішити теорія «вільної громади», яка доводила, що право громади вирішувати свої справи має такий же невід’ємний характер, що і права та свободи людини, адже громада історично виникає раніше за державу, яка повинна поважати свободу громадського управління. Водночас, ідея невід’ємності прав громад була достатньо уразливою, адже, з одного боку, обґрунтовувати невід’ємність прав створених державою великих територіальних самоврядних одиниць (департаментів, губерній, земель або областей) їх природним характером було досить важко, а з іншого – заперечувати інші види самоврядування, окрім невеликих сільських та міських громад, було досить дивним, адже це не відповідало реальному стану справ. Саме тому починає формуватися суспільна теорія самоврядування, яка, в якості характерних ознак місцевого самоврядування, висувала недержавний та зазвичай господарський характер діяльності органів місцевого самоврядування. Однак, практика довела, що органи самоврядування здійснюють не лише приватне-правові, а й публічні функції, тобто такі, що притаманні органам публічної влади, які отримують свої повноваження від держави. Крім того, з’ясувалася неможливість чіткого відокремлення справ громади від справ державних, які доручені для виконання громадам. Саме тому виникає державницька теорія самоврядування. Основним положенням усіх юридичних теорій було визнання громади, повіту, міста, провінції, взагалі будь-якого самоврядного місцевого союзу, юридичною особою публічного права. При цьому, всі представники юридичних теорій визнавали, що компетенція органів місцевого самоврядування не є їх самостійною функцією, це – державна функція, тобто передана державою для виконання самостійним місцевим спільнотам. Тому всі справи, що знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування, є справами державними. Державна влада сама встановлює межі своєї компетенції, доручаючи частину своїх справ місцевим самоврядним спільнотам і визнаючи їх самостійними публічно-правовими корпораціями. Органи місцевого самоврядування хоча і виконують державні обов’язки, але є органами не держави, а самостійних самоврядних спілок громад, що володіють самостійною і незалежною від держави волею і є самостійними суб’єктами публічного права, незалежними від волевиявлення державної влади, адже сама ця влада хоче зробити їх незалежними в законодавчому порядку.Item Децентралізація в Лесото: проблеми та перспективи правового регулювання(Нац. ун-т "Одеська юридична академія", 2021) Стогова, Ольга Володимирівна; Стогова, Ольга Владимировна; Stohova, Olha VolodymyrivnaУряд Лесото 2013 року у співпраці з партнерами з розвитку провели оцінку стану децентралізації в країні. За результатами було зроблено висновок про низькій рівень децентралізації влади і необхідність розроблення правової бази для децентралізації. У 2016 році підготовлено проект закону про місцеве самоврядування, яким передбачалося реформувати модель децентралізації, запроваджену Законом про місцеве самоврядування 1997 року та подолати колоніальну спадщину у розподілі повноважень публічної влади. Нова стратегія децентралізації влади була запроваджена урядом в 2014 році. Отже, новий закон про місцеве самоврядування має сприяти реалізації політичного рішення щодо децентралізації публічної влади на місцях. Цей документ має створювати організаційно-правові основи для децентралізації влади та запровадження автономії для місцевих органів влади. На переконання дослідників запропоновані підстави є недостатніми і потребують додаткових зусиль задля досягнення успіху в реформуванні моделі децентралізації публічної влади. Законопроект запроваджує автономію для місцевих органів влади та відокремлює виконавчу і законодавчу функції місцевих органів влади. Однак кілька аспектів законопроекту закріплюють слабкий тип передачі влади: 1) законопроект порушує конституцію, надаючи повноваження міністру формувати місцеві ради та визначати їхні функції, що відповідно до конституції є прерогативою парламенту; 2) адміністративна децентралізація, запропонована законопроектом, послаблюється тим фактом, що керівний адміністративний персонал у радах призначається міністром місцевого самоврядування, а не місцевою владою; 3) деконцентрація закріплюється, адже чинне законодавство встановлює перелік функцій місцевих органів влади; але вони скасовуються новим законопроектом, а повноваження визначати цей перелік передаються міністру; 4) фіскальна децентралізація відповідно до законопроекту залишається слабкою. Законопроект зберігає залежність місцевої влади від центральної, фінансові трансферти повинні регулюватися чіткою формулою, щоб уникнути цієї залежності.Item Актуальні проблеми міжнародного гуманітарного права в умовах сучасних збройних конфліктів(Запорізький національний університет, 2016) Денисенко, Сергій Іванович; Денисенко, Сергей Иванович; Denysenko, Serhii IvanovychУ статті розкриваються деякі актуальні проблеми міжнародного гуманітарного права що пов’язані із застосуванням, в умовах збройних конфліктів, нових форм ведення війни, що завдають неймовірні страждання мирному населенню та є серйозним викликом міжнародному гуманітарному праву. Актуальність теми дослідження обумовлена постійно виникаючими в самих різних регіонах нашої планети збройними конфліктами із застосуванням нових форм ведення війни, що створюють серйозну загрозу для всього людства. Під час створення норм міжнародного гуманітарного права поняття збройний конфлікт пояснювався просто. Так збройний конфлікт міг бути внутрішнім, коли бойові дії ведуть громадяни однієї держави та міжнародним, коли громадяни різних держав воюють між собою. Однак сучасний військовий конфлікт може починатись державою агресором без оголошення, здійснюватися за допомогою озброєних банд, угруповань або найманців та вестись одночасно у декількох інших вимірах, наприклад в інформаційному та економічному просторі. Такий військовий конфлікт у сучасному світі отримав назву - «гібридна війна», який відсутній у міжнародному гуманітарному праві. У зв’язку з чим норми міжнародного гуманітарного права важко застосовувати до сучасних військових конфліктів, а це у свою чергу унеможливлює притягнення винних осіб до міжнародної кримінальної відповідальності.Item Визначення патентного тролінгу в зарубіжних країнах: переваги та недоліки(Видавничий дім "Гельветика", 2019) Уткіна, Марина Сергіївна; Уткина, Марина Сергеевна; Utkina, Maryna Serhiivna; Невмержицька, Ю.А.В статті розглядається проблематика, пов’язана із визначенням поняття «патентний тролінг» у зарубіжних країнах. Увага зосереджена на відсутності закріплення вищезазначеної дефініції на законодавчому рівні. Це зумовлює існування плюралізму наукових думок, різного трактування і розуміння терміну.Item Щодо питання меж права на банківську таємницю(Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право»., 2017) Руденко, Людмила Дмитрівна; Руденко, Людмила Дмитриевна; Rudenko, Liudmyla Dmytrivna; Торяник, І.В.У статті досліджено сутність права на банківську таємницю та межі його здійснення. Досліджено обсяг інформації, яка складає банківську таємницю; коло осіб, органів державної влади, які мають право доступу до банківської таємниці; процедури отримання інформації, яка складає банківську таємницю. Запропоновано зміни у законодавство щодо розширення меж розкриття банківської таємниці для окремих органів державної влади.Item Щодо структури фінансів суб’єктів господарювання у фінансовій системі України(Правові горизонти, 2018) Руденко, Людмила Дмитрівна; Руденко, Людмила Дмитриевна; Rudenko, Liudmyla Dmytrivna; Миргород-Карпова, Валерія Валеріївна; Миргород-Карпова, Валерия Валерьевна; Myrhorod-Karpova, Valeriia ValeriivnaУ статті досліджено структуру фінансів суб’єктів господарювання у фінансовій системі України, виходячи з комплексного аналізу норм господарського та фінансового права, особливостей режиму здійснення господарської діяльності, державно-приватного партнерства. Вказано на відсутність прямої залежності між формою власності та режимом всіх фінансів суб’єктів господарювання. Фінанси суб’єктів господарювання можуть бути спрямовані як на задоволення приватних, так і публічних інтересів, у тому числі на договірній основі між державою та суб’єктом господарювання. Виокремлено кваліфікуючі ознаки правового режиму фінансів суб’єктів господарювання: встановлені нормами права правила мобілізації, розподілу, перерозподілу, використання і контролю. Запропоновано поділ фінансів суб’єктів господарювання за правовим режимом на такі, які мають публічний режим та приватний режим мобілізації, розподілу, перерозподілу, використання і контролю. При цьому, публічний режим фінанси суб’єктів господарювання можуть мати як в силу прямої вказівки закону (податки, інші обов`язкові платежі, відрахування частини отриманого прибутку державними підприємствами, виплата дивідендів державі), так і на основі консенсусу між державою та суб’єктом господарювання (фінанси, що інвестуються суб`єктом господарювання у межах договору концесії, управління майном, спільної діяльності тощо). Аргументовано доцільність розгляду фінансів суб’єктів господарювання як універсальної категорії. Вказано на наявність взаємозалежності між приватними та публічними фінансами, виходячи з розуміння публічного інтересу як у фінансовому, так і у господарському праві як спільного інтересу, консенсусу між інтересами приватних осіб, суб’єктів господарювання та інтересами держави. Забезпечення балансу приватних та публічних інтересів є спільним завданням як у фінансовому, адміністративному, так і у господарському праві.