Economic sustainability and business practices (ES&BP) / Економічна стійкість та бізнес практики
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/97063
Browse
2 results
Search Results
Item Modern Trends in Educational Management(Sumy State University, 2025) Майборода, Тетяна Миколаївна; Mayboroda, Tetyana; Guibin, Z.; Adamu, A.У статті представлено комплексний науково-методологічний підхід до вивчення та інтеграції сучасних глобальних тенденцій в управлінні університетами в контексті стратегічної трансформації вищої освіти в умовах динамічних соціально-економічних і технологічних змін. Аналіз базується на систематизації провідних концепцій розвитку освіти, що відображають еволюцію її технологічного, гуманістичного та соціального вимірів, а також на детальному вивченні тенденцій, визначених у звітах ОЕСР «Тенденції, що формують освіту» на 2022 і 2025 роки. Дослідження зосереджується на вивченні впливу таких факторів, як цифровізація, штучний інтелект, екологічна відповідальність, соціальна згуртованість та міжкультурний діалог, на практики управління університетами. Особлива увага приділяється п'яти сучасним тенденціям, які відповідають глобальним викликам і відображають необхідність гнучких, інклюзивних та стійких стратегій розвитку вищої освіти. Розглядається взаємозв'язок цих тенденцій та сфер управління університетами. Наукова новизна полягає в цілісному поєднанні аналітичного огляду освітніх тенденцій з визначенням конкретних управлінських заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності університетів та зміцнення їхньої ролі як активних агентів соціальних трансформацій. Внесок автора полягає у визначенні еволюції пріоритетів у період між 2022 і 2025 роками та обґрунтуванні їхнього значення для стратегічного планування у сфері вищої освіти. Крім того, проаналізовано, як зміни визначають нові пріоритети управління та змінюють підходи до розробки освітніх програм і підтримки академічної спільноти. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх використання для розробки університетських стратегій, що враховують цифрову трансформацію, розвиток освіти, підтримку психічного та фізичного благополуччя академічної спільноти та зміцнення міжнародного співробітництва. Основні висновки підтверджують, що успішне управління університетом у XXI столітті вимагає інтеграції технологічних інновацій, етичних принципів, міждисциплінарних підходів та стратегічного прогнозування в єдиний комплекс управлінських рішень, здатних забезпечити адаптацію до швидких і складних змін у глобальному середовищі, зберігаючи при цьому соціальну місію освіти та її роль у формуванні цінностей і компетентностей майбутнього. Узагальнені висновки, представлені в статті, можуть слугувати орієнтиром для адаптації вищих навчальних закладів до глобальних викликів, підвищення їх ефективності та зміцнення соціальної ролі університетів у сучасному світі.Item Coopetitive patterns of interaction between subjects of the knowledge triangle(Sumy State University, 2024) Майборода, Тетяна Миколаївна; Mayboroda, Tetyana; Карпуша, Василь Данилович; Karpusha, Vasyl Danylovych; Балагуровська, Інна Олексіївна; Balahurovska, Inna OleksiivnaВ статті розглянуто коопетиційні патерни взаємодії між суб’єктами трикутника знань - бізнесом, освітою і наукою - як інструменту підвищення інноваційного потенціалу та стійкого розвитку суспільства. У роботі акцентовано увагу на тому, що в умовах глобалізації, стрімких технологічних змін, соціально-економічних викликів та наслідків війни коопетиція набуває важливого значення для забезпечення конкурентоспроможності і розвитку суспільства. Автори досліджують переваги стратегії, що поєднує конкуренцію та співпрацю, для ефективного використання ресурсів, розвитку інноваційних підходів, створення нових освітніх та дослідницьких підходів. У роботі представлено детальну типологію коопетиційних патернів, до яких належать партнерство, конкуренція, колаборація та коінновація. Описано механізми, які дозволяють забезпечити баланс між співпрацею та конкуренцією, що є основою для підвищення ефективності взаємодії між суб’єктами трикутника знань. Наголошено, що кожен із патернів взаємодії сприяє досягненню синергії через об’єднання знань, технологій та ресурсів, водночас зберігаючи індивідуальну конкурентоспроможність кожного учасника процесу. В дослідженні особливу увагу приділено аналізу кейсу Альянсу українських університетів, який став прикладом ефективної коопетиційної практики. Підписання Меморандуму про співпрацю провідними українськими університетами різних форм власності відкрило нові можливості для розвитку освіти, науки та інновацій навіть у складних умовах війни та соціальних потрясінь. Альянс демонструє, як інтеграція горизонтальних зв’язків між академічними спільнотами сприяє розвитку інноваційних стратегій, збереженню національної ідентичності, посиленню соціальної згуртованості та вирішенню актуальних суспільних викликів. Стаття також висвітлює сторони управління коопетиційними відносинами, що передбачає балансування інтересів учасників, ефективне управління знаннями, визначення спільних цілей та забезпечення прозорості у відносинах. Зокрема, автори рекомендують використання сучасних інформаційних систем для координації співпраці, укладення договорів і формування мережевих структур для оптимізації взаємодії. У статті підкреслено, що коопетиція у трикутнику знань є не лише інструментом розвитку інноваційної економіки, але й механізмом соціального прогресу. Результати дослідження демонструють, як спільні ініціативи між університетами, бізнесом і науковими установами можуть створювати унікальну синергію для подолання глобальних викликів. Аналіз кейсу Альянсу українських університетів виявив ефективність інтеграції конкурентних та кооперативних стратегій для зміцнення позицій вищої освіти України на міжнародній арені, збереження людського капіталу та сприяння відновленню країни. Таким чином, результати роботи підтверджують, що коопетиція є важливою стратегією для університетів, які прагнуть зберігати індивідуальність, одночасно працюючи на благо суспільства. Досвід Альянсу українських університетів свідчить про можливість реалізації інноваційних підходів до співпраці навіть у кризових умовах, що є перспективним напрямом для подальших досліджень і практичних ініціатив.