Вісник Сумського державного університету. Економіка (2009-2024)
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/193
Browse
Search Results
Item Інноваційний вимір системи сталого сільськогосподарського землекористування: досвід ЄС для України(Сумський державний університет, 2021) Васильєва, Тетяна Анатоліївна; Васильева, Татьяна Анатольевна; Vasylieva, Tetiana Anatoliivna; Школа, Вікторія Юріївна; Школа, Виктория Юрьевна; Shkola, Viktoriia YuriivnaПоширення пандемії COVID-19 стало викликом продовольчій безпеці на глобальному та національному рівнях. В умовах посилення кліматичних та екологічних викликів забезпечення стійкості продовольчої системи, яка є основою Європейського зеленого курсу, стратегій сталого та інклюзивного зростання ЄС, залежить від ефективності та дієвості системи сталого сільськогосподарського землекористування. Метою дослідження є вивчення досвіду ЄС щодо трансформації системи сталого сільськогосподарського землекористування на інноваційних засадах для забезпечення її стійкості та безпеки в умовах сучасних викликів та загроз (як фактичних, так і потенційних). Дослідження ґрунтується на змішаному підхід, включаючи факторіальний аналіз та описову статистику, використовуючи вибірку 27 економік Європейського Союзу та економіки України. Визначено місце України на земельній мапі ЄС, проаналізовано динаміку зміни структури земельного фонду України, визначено пріоритетні напрямки інноваційного розвитку сталого землекористування, окреслено перспективи спільної аграрної політики та інноваційної політики для забезпечення трансформації ЄС та України на сучасну, ефективну та конкурентоспроможну економіку. Для забезпечення сталості та стійкості використання сільськогосподарських угідь, а отже, і продовольчої системи в цілому, визначено необхідність активізації досліджень та впровадження інновацій. Інновації мають бути спрямовані на наступні цілі: 1) захист та відновлення природних екосистем; 2) збереження та поліпшення природного капіталу та здоров'я населення; 3) стале використання ресурсів, включаючи землю, енергію; 4) розробка стійкої системи харчування; 5) прискорення досягнення нульового забруднення; 6) розвиток стійкої та інтелектуальної мобільності. Формування системи сталого сільськогосподарського землекористування потребує, по-перше, формування нової системи знань на основі новітніх досліджень та розробок, запровадження яких дозволить діяти на випередження для подолання існуючих ризиків та загроз у галузі сільського господарства та сталого розвитку сільських територій, а по-друге, розвитку системи його інституційного забезпечення, яка розкривається через дію відповідного організаційно-економічного механізму. З огляду на це, у майбутніх дослідженнях вважається за доцільним перейти до розроблення інноваційної моделі розвитку національної системи сталого землекористування з урахуванням інституційного потенціалу системи управління землекористуванням.