ВСП "Класичний фаховий коледж" (КФК)
Permanent URI for this communityhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/94901
Browse
Search Results
Item Опис 1760 р. маєтностей графа К. Г. Розумовського як джерело для вивчення топонімики, етнографії, економічної та демографічної ситуації Гетьманщини XVII – XVIII ст. (на прикладі сіл Староє, Гути)(ВСП "Класичний фаховий коледж Сумського державного університету", 2024) Євтушенко, Олександр Валерійович; Yevtushenko, Oleksandr ValeriiovychВ фондовій збірці Конотопського краєзнавчого музею ім. О. М. Лазаревського зберігається “Опис Батурина, Почепа з їхніми уїздами”, документ, який був складений та впорядкований в зв’язку з пожалуванням цих земель графу К. Г. Розумовському ”… в вечное и потомственное ему и детям его наследное владение…” в 1760 р. [1]. Документ може слугувати джерелом для вивчення топоніміки, етнографії, економічної та демографічної ситуації Гетьманщини XVII – XVIII ст., оскільки зберігає інформацію про стан господарства, кількісний склад населення в тому чи іншому населеному пункті, опис, назви угідь та земель які до них належали. Пропонується частина документу – опис сіл Староє (зараз с. Прилужжя) та Гути – з “какие … к городу Батурину описаны” [1], які в наш час належать до Конотопського району Сумської обл., підрахунок кількісного складу населення, стан господарства в зазначеній місцевості. Документ друкується мовою оригіналу.Item Давньоруські персні в колекціях Конотопського краєзнавчого музею та НІКЗ “Гетьманська столиця”(ВСП "Класичний фаховий коледж Сумського державного університету", 2024) Євтушенко, Олександр Валерійович; Yevtushenko, Oleksandr ValeriiovychКільце або перстень – прикраса для пальців рук у формі обруча, відоме з найдавніших часів, і понині є найпоширенішою прикрасою у всьому світі. Русь в цьому відношенні не виключення. Термін “перстень” в письмових джерелах відомий з ХІ ст., а термін ”кільце” – в значенні прикраси на пальці руки – з ХІІІ ст. Персні з’являються у давніх слав’ян в ІХ ст. і широко зустрічаються починаючи з Х ст. Персні були переважно жіночою прикрасою, але носили їх і чоловіки, і діти, при чому як на правій, так і на лівій руці – число їх на обох руках коливалось від 1-2 до 4-5, а іноді і до 10. Нерідко персні клали в поховання поруч з покійником – коло голови, біля рук, біля ліктя або плеча, коло п’ят, біля тазу. Давньослав’янські, як і давньоруські, персні не мають чітко вираженої “племінної приналежності”. Одні і тиж самі різновидності знаходять на дуже великих територіях. Місцеві типи перснів з’являються переважно у ХІІ – ХІІІ ст., коли виробництво їх стає масовим. Метою даної публікації є подання до наукового обігу перснів княжої доби, які походять з території середнього та нижнього Посейм’я та зберігаються у колекціях Конотопського краєзнавчого музею ім. О. М. Лазаревського та НІКЗ “Гетьманська столиця”, спроба розшифрування змісту символів, нанесених на щитки перснів.