Видання зареєстровані авторами шляхом самоархівування

Permanent URI for this communityhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/1

Browse

Search Results

Now showing 1 - 3 of 3
  • Item
    Тробмоцитарні показники та маркери прозапального стану у донорів-реконвалесцентів COVID-19
    (Західно-український консалтинг центр, 2021) Кривцун, С.І.; Дмитрук, С.А.; Дмитрук, Сергій Миколайович; Dmytruk, Serhii Mykolaiovych; Теслик, Тетяна Петрівна; Teslyk, Tetiana Petrivna
    Актуальність. Стабільність системи гемопоезу у активних донорів є, з одного боку, ознакою достатніх компенсаторних резервів організму, з іншого гарантією якості компонентів донорської крові, отримуваних в результаті періодичних донацій. В умовах пандемії COVID-19 питання моніторингу гематологічних показників у активного донорського контингенту набуває особливої актуальності, адже на сьогодні відомо, що інфекція, викликана SARS-CoV-2, cyпроводжується більш або менш вираженими змінами у системі гемопоезу, зокрема його тромбоцитаної ланки. Метою даного дослідження було проведения аналізу тромбоцитарних показників та маркерів прозапального стану у активних донорів плазми крові з наявними антитілами до SARS-CoV-2 в результаті перенесеного захворювання. Матеріали та методи. Досліджувана група була сформована методом апостеріорної вибірки і включала 50 активних донорів 22-48 років: 35 чоловіків (28,313,6 роки) та 15 жінок (29,664,2 роки). Гематологічні показники визначали на гематологічному аналізаторі Sysmex XP-300 (Sysymех, Японія). Порівнювали значення кількості тромбоцитів (PLT), середнього об'єму тромбоцита (MPV), ширини розподілу тромбоцитів за об'ємом (PDW), кількості великих тромбоцитів (P-LCR) m тромбокриту (РСТ), визначені під час лабораторного обстеження донорів перед донацією, здійсненою до захворювання та під час обстеження перед донацією, здійсненою через 1 місяць після повного одужання після перенесеної підтвердженої легкої форми (без госпіталізації) COVID-19. У якості прозапальних маркерів на підставі отриманих даних розраховували співвідношения тромбоцити лімфоцити (PLR) та середній об'єм тромбоцита/лімфоцити (MPVLR). Наявність антитіл до SARS-CoV-2 шетачвали за допомогою електрохемілюмінесцентного імунотеста на автоматичному аналізаторі Cobas 6000 (Roche, Швейцарія) з використанням оригінальних тест-систем Elecsys Anti-SARS-CoV-2. Середня величина cutoff-індекса в пробах плазми крові донорів-реконвалесцентів становила 80,0+10,5 COI. Відмінності середніх величин оцінювали за 1-критерієм Сподента з використанням двовибіркового теста з однаковими дисперсіями. Різницю вважали достовірною за умови р<0,05. Результати дослідження. Середні величини показників кількості тромбоцитів, які відіграють значну роль не тільки у процесі гемостазу, а й у розвитку запаления, у донорів досліджуваної групи до захворювання та через 1 місяць після повного одужання достовірно не відрізнялись і становили відповідно 196,5±12,5 та 204,4±14,8×10/л. Відомо, що при інфекційних захворюваннях, окрім змін кількості тромбоцитів, може значно змінюватись і величина їх об'єму, що визначається як діагностичний та прогностичний предиктор, зокрема при COVID-19. Середнє значення показника MPV y донорів-реконвалецентів не відрізнялось від такого до захворювання (10,3±1,2 та 10,4±1,6фл відповідно). Середні значення показників ширини розподілу тромбоцитів за об'ємом, кількості великих тромбоцитів та тромбокриту у допорів через 1 місяць після повного одужання також відповідали значения даних показників, виміряних до захворювання. Середні величини маркерів прозапального стану PLR та MPVLR, які також можуть свідчити про наявність прихованого хронічного запалення у донорів досліджуваної групи, достовірно не відрізнялись до захворювання та через 1 місяць після одужання. Порівнювані значення PLR становили відповідно 87,7+12,4 та 89,8±13.9, MPVLR - 4,64±0,94 та 4,59±0,71. Висновки. Стан тромбоцитарної ланки гемопоезу у донорів- реконвалесцентів COVID-19 через 1 місяць після повного одужання після легкої форми захворювання є повністю компенсованим, що, враховуючи також відсутність ознак прозапального стану або хронічного запалення, дає можливість продовжувати активно залучати таких осіб до донорства крові та компонентів.
  • Item
    Influence of antitumor chemotherapeutics on mechanical properties of injured tubular skeletal bone
    (Азіз Алієв, Азербайджанський державний інститут удосконалення лікарів, 2022) Рябенко, Тетяна Василівна; Рябенко, Татьяна Васильевна; Riabenko, Tetiana Vasylivna; Дмитрук, Сергій Миколайович; Дмитрук, Сергей Николаевич; Dmytruk, Serhii Mykolaiovych; Ярмоленкo, Ольга Сергіївна; Ярмоленко, Ольга Сергеевна; Yarmolenkо, Olha Serhiivna; Пернаков, Микола Станіславович; Пернаков, Николай Станиславович; Pernakov, Mykola Stanislavovych; Теслик, Тетяна Петрівна; Теслик, Татьяна Петровна; Teslyk, Tetiana Petrivna; Понирко, Аліна Олексіївна; Понырко, Алина Алексеевна; Ponyrko, Alina Oleksiivna; Гордієнко, Олена Володимирівна; Гордиенко, Елена Владимировна; Hordiienko, Olena Volodymyrivna
    Цель работы – изучить влияние противоопухолевых химиопрепаратов на механические свойства травмированной длинной кости скелета. Исследования выполнили на 96 лабораторных крысах, которым наносился дырчастый дефект 123диаметром 2мм до костномозгового канала в области средней трети диафиза бедренной кости. Животные были разделены на контрольную (n=24) и три экспериментальные (I, II, III, n=72) группы, которым после нанесения травмы и через каждый последующий 21-й день эксперимента вводили внутрибрюшинно соответствующие противоопухолевые химиопрепараты: I – доксорубицин (60 мг/м), II – 5 фторурацил (600 мг/м), III – метотрексат (40 мг/м). На 15-е, 30-е, 45-е, 60-е сутки после травмы определяли предел прочности костей на сжатие и микротвёрдость регенерата. Исследование показало, что противоопухолевые химиопрепараты уменьшают прочность кости на сжатие. На 60-е сутки после травмы доксорубицин снижает данный показатель на 40,08%, 5- фторурацил – на 40,93%, метотрексат – на 35,19% по сравнению с контролем. Противоопухолевые химиопрепараты замедляют рост костей в ширину: доксорубицин – на 18,54%, 5-фторурацил – на 10,24%, метотрексат – на 17,40% по сравнению с контролем на 60-е сутки после травмы. Химиотерапия приводит к уменьшению микротвёрдости кости в области регенерата. При введении доксорубицина на 60-й день эксперимента показатель микротвёрдости ниже на 37,32%, чем в контрольной группе, 5-фторурацила – на 41,47%, метотрексата – на 35,83%. Таким образом, применение противоопухолевых химиопрепаратов вызывает снижение предела прочности костей и микротвёрдости в области костного регенерата, а также замедляет рост костей. Наиболее выраженное отрицательное влияние на прочность травмированных трубчатых костей оказывает 5-фторурацил, на рост кости в толщину – доксорубицин.
  • Item
    Особенности морфологических изменений легочной ткани крыс молодого возраста в условиях экспериментального аллоксанового диабета
    (Азербайджанская Медицинская Ассоциация, 2018) Теслик, Тетяна Петрівна; Теслик, Татьяна Петровна; Teslyk, Tetiana Petrivna; Дмитрук, Сергей Николаевич; Понирко, Аліна Олексіївна; Понырко, Алина Алексеевна; Ponyrko, Alina Oleksiivna; Ивченко В.Д.; Дмитрук, Сергій Миколайович; Dmytruk, Serhii Mykolaiovych
    В статье приведены данные микроморфометричного анализа изменений легочной ткани в условиях экспериментального сахарного диабета. Для экспериментального моделирования гипергликемии, использовали раствор дигидрата аллоксана, который вводили после 24-часового голодания. Гистологические срезы легких окрашивали гематоксилин-эозином и по Ван-Гизону. Исследование проводили с помощью сканирующей электронной микроскопии. Компенсаторно-приспособительные механизмы при экспериментальном аллоксановом диабете в легких проявлялись эмфизематозными изменениями, которые сочетались с рестрикцией.