Видання зареєстровані авторами шляхом самоархівування
Permanent URI for this communityhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/1
Browse
20 results
Search Results
Item Тробмоцитарні показники та маркери прозапального стану у донорів-реконвалесцентів COVID-19(Західно-український консалтинг центр, 2021) Кривцун, С.І.; Дмитрук, С.А.; Дмитрук, Сергій Миколайович; Dmytruk, Serhii Mykolaiovych; Теслик, Тетяна Петрівна; Teslyk, Tetiana PetrivnaАктуальність. Стабільність системи гемопоезу у активних донорів є, з одного боку, ознакою достатніх компенсаторних резервів організму, з іншого гарантією якості компонентів донорської крові, отримуваних в результаті періодичних донацій. В умовах пандемії COVID-19 питання моніторингу гематологічних показників у активного донорського контингенту набуває особливої актуальності, адже на сьогодні відомо, що інфекція, викликана SARS-CoV-2, cyпроводжується більш або менш вираженими змінами у системі гемопоезу, зокрема його тромбоцитаної ланки. Метою даного дослідження було проведения аналізу тромбоцитарних показників та маркерів прозапального стану у активних донорів плазми крові з наявними антитілами до SARS-CoV-2 в результаті перенесеного захворювання. Матеріали та методи. Досліджувана група була сформована методом апостеріорної вибірки і включала 50 активних донорів 22-48 років: 35 чоловіків (28,313,6 роки) та 15 жінок (29,664,2 роки). Гематологічні показники визначали на гематологічному аналізаторі Sysmex XP-300 (Sysymех, Японія). Порівнювали значення кількості тромбоцитів (PLT), середнього об'єму тромбоцита (MPV), ширини розподілу тромбоцитів за об'ємом (PDW), кількості великих тромбоцитів (P-LCR) m тромбокриту (РСТ), визначені під час лабораторного обстеження донорів перед донацією, здійсненою до захворювання та під час обстеження перед донацією, здійсненою через 1 місяць після повного одужання після перенесеної підтвердженої легкої форми (без госпіталізації) COVID-19. У якості прозапальних маркерів на підставі отриманих даних розраховували співвідношения тромбоцити лімфоцити (PLR) та середній об'єм тромбоцита/лімфоцити (MPVLR). Наявність антитіл до SARS-CoV-2 шетачвали за допомогою електрохемілюмінесцентного імунотеста на автоматичному аналізаторі Cobas 6000 (Roche, Швейцарія) з використанням оригінальних тест-систем Elecsys Anti-SARS-CoV-2. Середня величина cutoff-індекса в пробах плазми крові донорів-реконвалесцентів становила 80,0+10,5 COI. Відмінності середніх величин оцінювали за 1-критерієм Сподента з використанням двовибіркового теста з однаковими дисперсіями. Різницю вважали достовірною за умови р<0,05. Результати дослідження. Середні величини показників кількості тромбоцитів, які відіграють значну роль не тільки у процесі гемостазу, а й у розвитку запаления, у донорів досліджуваної групи до захворювання та через 1 місяць після повного одужання достовірно не відрізнялись і становили відповідно 196,5±12,5 та 204,4±14,8×10/л. Відомо, що при інфекційних захворюваннях, окрім змін кількості тромбоцитів, може значно змінюватись і величина їх об'єму, що визначається як діагностичний та прогностичний предиктор, зокрема при COVID-19. Середнє значення показника MPV y донорів-реконвалецентів не відрізнялось від такого до захворювання (10,3±1,2 та 10,4±1,6фл відповідно). Середні значення показників ширини розподілу тромбоцитів за об'ємом, кількості великих тромбоцитів та тромбокриту у допорів через 1 місяць після повного одужання також відповідали значения даних показників, виміряних до захворювання. Середні величини маркерів прозапального стану PLR та MPVLR, які також можуть свідчити про наявність прихованого хронічного запалення у донорів досліджуваної групи, достовірно не відрізнялись до захворювання та через 1 місяць після одужання. Порівнювані значення PLR становили відповідно 87,7+12,4 та 89,8±13.9, MPVLR - 4,64±0,94 та 4,59±0,71. Висновки. Стан тромбоцитарної ланки гемопоезу у донорів- реконвалесцентів COVID-19 через 1 місяць після повного одужання після легкої форми захворювання є повністю компенсованим, що, враховуючи також відсутність ознак прозапального стану або хронічного запалення, дає можливість продовжувати активно залучати таких осіб до донорства крові та компонентів.Item Peculiarities of changes in the ratio of Zn / Cu in the lungs of young animals under conditions of experimental alloxan hyperglycemia(Sumy State University, 2020) Теслик, Тетяна Петрівна; Teslyk, Tetiana PetrivnaIt is generally accepted that diabetes is a multifactorial disease caused by insulin resistance and β-cell insufficiency. According to modern scientific research, each pathology has certain deviations in the elemental status. For example, in diabetes, the most common accumulation of zinc, manganese, copper, magnesium in the lungs, liver and other parenchymal organs, which is evidence of oxidative stress reactions. Aim. Detect and investigate changes in the Zn / Cu ratio in young rats under conditions of experimental hyperglycemia. Materials and methods. The studies were performed on 72 white laboratory rats of both sexes. Experimental animals were divided into two series: 1) experimental and 2) intact. Each experimental group is divided into six subgroups (6 animals) depending on the duration of the experimental study: the first - with a term of hyperglycemia 30 days, the second - 60 days, the third - 90 days, the fourth - 120 days, the fifth - 150 days, the sixth - 180 days. For experimental simulations of hyperglycemia, alloxan monohydrate was used at a rate of 20 mg per 100 g of rat body weight. Determination of Zn and Cu concentrations in μg / g was performed on an atomic absorption spectrophotometer C-115.M1 (OJSC "Selmi", Sumy, Ukraine) using a universal certified computer program "AAS SPEKTR". Results. After administration of alloxan at the end of the first day, animals of all ages developed polydipsia, polyphagia and polyuria. The level of glucose in the blood of experimental animals from 30 to 180 days ranged from 13.1 ± 0.12 to 19.3 ± 0.2 mmol / l, HbA1C - from 7.1 ± 0.05 to 9.39 ± 0.08. In animals of the intact group, the level of glucose in the blood was within normal limits (blood glucose 3.5 - 6.3 mmol / l, HbA1C 4.0 - 5.1). The ratio of Zn / Cu in intact animals aged 2 months was 8.5; 3 months - 8.5; 4 months - 8.5; 5 months - 8.53; 6 months - 8.54; 7 months - 8.56. In rats of the appropriate age on the background of hyperglycemia, the ratio of Zn / Cu for 30 days was 16.8; for 60 days - 16.95; for 90 days - 17.1; for 120 days - 17.3; for 150 days - 17.35; for 180 days - 17.3. Conclusions. The ratio of Zn / Cu increased with increasing duration of diabetes: on the 30th day compared with the control by 95.3% (p <0.05), on the 60th day - by 0.89% (p <0.05), compared with the previous month of the experiment, on the 90th day - by 0.88% (p <0.05), on the 120th day - by 0.29% (p <0.05), and on the 180th day decreased by 0.29% (p <0.05) compared with the 120th day, which indicated an increase in the intensity of antioxidant reactions with increasing duration of hyperglycemia.Item Морфологія легеневих судин щурів молодого віку за умов експериментального алоксанового діабету(Чорноморський національний університет ім. Петра Могили, 2018) Теслик, Тетяна Петрівна; Teslyk, Tetiana PetrivnaЦукровий діабет – це захворювання, яке проявляється хронічною гіперглікемією та глюкозурією і супроводжується великою кількістю ускладнень з боку серцево-судинної та нервової систем. В статті описані зміни легеневих судин молодих щурів інтактної групи та тварин, що перебували за умов експериментального алоксанового діабету, який тривав з 90 до 180 доби. Визначено, що в легеневих судинах щурів інтактної групи відбувається склерозування середньої та зовнішньої їх оболонки. У тварин, що перебували в експерименті, спостерігається збільшення кількості міоцитів, їх розмірів, колагенових та еластичних волокон у tunica media та пухкої сполучної тканини у tunica externa.Item Morphological changes in the pulmonary tissue of rats of aged age under conditions of experimental diabetes I type(Сумський державний університет, 2018) Теслик, Тетяна Петрівна; Teslyk, Tetiana PetrivnaАктуальність. Цукровий діабет І типу займає очільне місце серед загальної захворюваності, та, як відомо вражає осіб молодого та середнього віку, і проявляється широким спектром ускладнень. Органами-мішенями при хронічній гіперглікемії, окрім загальновідомих (судини, нервова система та ін.) є легені, які на сьогодні досліджені недостатьньо. Мета. Виявияти та дослідити морфологічні легень за умов алоксанового діабету. Матеріали і методи. Досліджували три групи білих безпородних щурів обох статей, з термінами діабету 10 діб, 20 діб, 30 діб. Морфологічні показники тварин кожної експериментальної групи порівнювали з аналогічними у інтактних тварин. Використані наступні методи дослідження: сканувальна електронна мікроскопія (мікроморфомерія ширини провідної бронхіоли (ШПБ)), визначали рівень глюкози в крові глюкозооксидазним методом, рівень глікозильованого гемоглобіну (HbА1С).. Результати. При морфометричному дослідженні, встановлено, що протягом першого 10 діб експерименту незначно збільшилась ШПБ та становила 65,52±0,05мкм(р<0,05), що свідчить про зростання показника на 3,1% у порівнянні з інтактною групою. Показники глюкози в крові та глікозильованого гемоглобіну становили 14,8±0,19 ммоль/л та 6,3±0,14% відповідно, що відповідає тяжкому ступеню цукрового діабету. На 20 добу хронічної гіперглікемії зростають показники ШПБ до 67,3±0,04мкм на 5,7% та на 2,7% у порівнянні з інтактними тваринами та щурами з цукровим діабетом 10 діб відповідно, що може свідчити про початкові фіброзно-емфізематозні зміни легеневої строми. Середні показники глюкози в крові та глікозильованого гемоглобіну становили 12,3±0,04 ммоль/л та 7,1±0,14% відповідно, що відповідає середньому ступеню цукрового діабету. Відбулись дилятаційні зміни провідних бронхіол на 30 добу алоксанового діабету, розмір яких становив 70,15±0,52 (р<0,05), що більше від показників інтактних тварин на 8,5%. Показники глюкози в крові та глікозильованого гемоглобіну становили 10,2±0,1 ммоль/л та 7,4±0,08% відповідно, що відповідає середньому ступеню цукрового діабету. Висновки. За умов експериментального алоксанового діабету, який відповідав тяжкому та середньому ступеням (з 10 по 30 добу) у щурів зрілого віку розвиваються дилятаційні зміни у провідних бронхіолах, що може свідчити про початкові зміни легеневої строми емфізематозного спрямування.Item Influence of antitumor chemotherapeutics on mechanical properties of injured tubular skeletal bone(Азіз Алієв, Азербайджанський державний інститут удосконалення лікарів, 2022) Рябенко, Тетяна Василівна; Рябенко, Татьяна Васильевна; Riabenko, Tetiana Vasylivna; Дмитрук, Сергій Миколайович; Дмитрук, Сергей Николаевич; Dmytruk, Serhii Mykolaiovych; Ярмоленкo, Ольга Сергіївна; Ярмоленко, Ольга Сергеевна; Yarmolenkо, Olha Serhiivna; Пернаков, Микола Станіславович; Пернаков, Николай Станиславович; Pernakov, Mykola Stanislavovych; Теслик, Тетяна Петрівна; Теслик, Татьяна Петровна; Teslyk, Tetiana Petrivna; Понирко, Аліна Олексіївна; Понырко, Алина Алексеевна; Ponyrko, Alina Oleksiivna; Гордієнко, Олена Володимирівна; Гордиенко, Елена Владимировна; Hordiienko, Olena VolodymyrivnaЦель работы – изучить влияние противоопухолевых химиопрепаратов на механические свойства травмированной длинной кости скелета. Исследования выполнили на 96 лабораторных крысах, которым наносился дырчастый дефект 123диаметром 2мм до костномозгового канала в области средней трети диафиза бедренной кости. Животные были разделены на контрольную (n=24) и три экспериментальные (I, II, III, n=72) группы, которым после нанесения травмы и через каждый последующий 21-й день эксперимента вводили внутрибрюшинно соответствующие противоопухолевые химиопрепараты: I – доксорубицин (60 мг/м), II – 5 фторурацил (600 мг/м), III – метотрексат (40 мг/м). На 15-е, 30-е, 45-е, 60-е сутки после травмы определяли предел прочности костей на сжатие и микротвёрдость регенерата. Исследование показало, что противоопухолевые химиопрепараты уменьшают прочность кости на сжатие. На 60-е сутки после травмы доксорубицин снижает данный показатель на 40,08%, 5- фторурацил – на 40,93%, метотрексат – на 35,19% по сравнению с контролем. Противоопухолевые химиопрепараты замедляют рост костей в ширину: доксорубицин – на 18,54%, 5-фторурацил – на 10,24%, метотрексат – на 17,40% по сравнению с контролем на 60-е сутки после травмы. Химиотерапия приводит к уменьшению микротвёрдости кости в области регенерата. При введении доксорубицина на 60-й день эксперимента показатель микротвёрдости ниже на 37,32%, чем в контрольной группе, 5-фторурацила – на 41,47%, метотрексата – на 35,83%. Таким образом, применение противоопухолевых химиопрепаратов вызывает снижение предела прочности костей и микротвёрдости в области костного регенерата, а также замедляет рост костей. Наиболее выраженное отрицательное влияние на прочность травмированных трубчатых костей оказывает 5-фторурацил, на рост кости в толщину – доксорубицин.Item Зміна маси тіла щурів молодого віку за умов експериментального алоксанового діабету(Укрмедкнига (м. Тернопіль), 2018) Теслик, Тетяна Петрівна; Теслик, Татьяна Петровна; Teslyk, Tetiana PetrivnaАктуальність. На сьогоднішній день причину цукрового діабету І типу знайти не вдалось, але провідні експерти-діабетологи відносять його до аутоімунних захворювань. Безперечно грають роль, протективні генотипи в поєднанні з факторами навколишнього середовища. Загальновідомий факт про високий відсоток захворюваності людей на діабет І типу, що є проявом «збою» роботи ендокринної системи, який проявляється наявністю хронічної гіперглікемії та глюкозурії. Мета. Виявити та дослідити зміни ваги тіла щурів за умов експериментальної хронічної гіперглікемії. Матеріали і методи. Досліджували п`ять груп білих безпородних щурів обох статей, з них чотири – експериментальні та одна інтактна. Визначали масу тіла за допомогою електронних терезів KERN 442-432N. Для експериментального моделювання гіперглікемії, яка обумовлюється абсолютною недостатністю інсуліну в організмі використовували хімічну сполуку – алоксан. Результати. Після 24-годинного голодування, на тлі нормальних показників крові тваринам вводили підшкірно розчин дигідрату алоксану в дозі 20мг на 100г ваги в 0,1М цитратному буфері (рН 4,0). По ходу експерименту – на 1,2,5,7,14 добу вимірювали рівень глюкозурії. Щурі у відповідних вікових групах знаходились в стані хронічної гіперглікемії від 90 до 180 доби, п`ята група є контрольною та інтактною. Вага молодих щурів віком п`ять місяців становила 151,5±0,3г, шість місяців – 170,0±0,13г, сім місяців – 180,4±0,34г, вісім місяців – 190,5±0,28г. Наведемо нижче ті ж самі показники, але у щурів, які перебували в умовах експериментального алоксанового діабету – на 90 добу експерименту - 136,3±0,61г; на 120 добу - 145,2±0,14г; на 150 добу - 142,4±0,19г; на 180 добу – 135,7±0,2г. Висновки. Таким чином, маса тіла щурів в умовах експериментального цукрового діабету у порівнянні з інтактною групою на 90 добу експерименту зменшилась на 11,2%, на 120 добу – на 17,1%, на 150 добу – на 26,7%, на 180 добу – на 40,4%.Item Morphological changes in the lungs in the context of quercetin effect against the background of chronic experimental hyperglycemia(2019) Теслик, Тетяна Петрівна; Теслик, Татьяна Петровна; Teslyk, Tetiana Petrivna; Сікора, Віталій Зіновійович; Сикора, Виталий Зиновьевич; Sikora, Vitalii ZinoviiovychЦукровий діабет – це група метаболічних захворювань, які характеризуються хронічною гіперглікемією, що є результатом порушення секреції інсуліну, його властивостей або комбінацією обох факторів. Хронічна гіперглікемія при цукровому діабеті супроводжується ураженням, дисфункцією та недостатністю різних органів, особливо зорового аналізатору, нирок, нервів, серця та кровоносних судин. Паралельно з вивченням впливу гіперглікемії на організм, ведеться пошук коректора, який міг би максимально нівелювати його. Велика увага приділяється препаратам, які володіють антиоксадантними та антидіабетогеннми властивостями. Незважаючи на це, дослідження направлені на виявлення протективного ефекту лікувальних засобів на організм вцілому, без детального вивчення органів респіраторної системи. В статті описані зміни в легенях, легеневих артеріях м’язового типу, легеневих лімфоїдних фолікулах тварин, що перебували за умов хронічної гіперглікемії терміном 30 - 180 діб, та щурів, що одночасно вживали Кверцетин на тлі експерименту. Зважаючи на характер змін у структурах легеневої тканини, та з метою корекції патогенетичних ланок розвитку алоксанової гіперглікемії, був обраний лікувальний засіб Кверцетин у вигляді гранул. Препарат чинить вплив на стінку капілярів, клітинних мембран, в результаті чого зменшується проникність судин та виникає антиоксидантний ефект. Кверцетин, блокуючи ліпооксигеназний шлях метаболізму арахідонової кислоти, зменшує розвиток запальних реакцій. Препарат володіє імуномодулюючою та антисклеротичною властивістю. Експериментально доведено, що Кверцетин стимулює вивільнення інсуліну. У тварин на тлі прийому препарату, у порівнянні з щурами, що не вживали Кверцетин, стаз у легеневих артеріях розвивався пізніше; імуномодулюючий його ефект сприяв менш активній гіпертрофії лімфоїдних фолікулів та гіперплазії макрофагів. Антисклеротична дія Кверцетину виявилась у сповільненні розвитку фіброзу у стінках легеневих судин м’язового типу. Зважаючи на те, що свої протективні властивості препарат проявив у кінці експерименту, можна стверджувати про вплив ефекту накопичення.Item Особенности морфологических изменений легочной ткани крыс молодого возраста в условиях экспериментального аллоксанового диабета(Азербайджанская Медицинская Ассоциация, 2018) Теслик, Тетяна Петрівна; Теслик, Татьяна Петровна; Teslyk, Tetiana Petrivna; Дмитрук, Сергей Николаевич; Понирко, Аліна Олексіївна; Понырко, Алина Алексеевна; Ponyrko, Alina Oleksiivna; Ивченко В.Д.; Дмитрук, Сергій Миколайович; Dmytruk, Serhii MykolaiovychВ статье приведены данные микроморфометричного анализа изменений легочной ткани в условиях экспериментального сахарного диабета. Для экспериментального моделирования гипергликемии, использовали раствор дигидрата аллоксана, который вводили после 24-часового голодания. Гистологические срезы легких окрашивали гематоксилин-эозином и по Ван-Гизону. Исследование проводили с помощью сканирующей электронной микроскопии. Компенсаторно-приспособительные механизмы при экспериментальном аллоксановом диабете в легких проявлялись эмфизематозными изменениями, которые сочетались с рестрикцией.Item Вплив експериментального алоксанового діабету на морфологію легеневих структур щурів віку прогресивного росту(Буковинський державний медичний університет, 2018) Теслик, Тетяна Петрівна; Теслик, Татьяна Петровна; Teslyk, Tetiana PetrivnaМета роботи - дослідити зміни морфологічних структур легеневої тканини щурів прогресивного росту в умовах експериментального алоксанового діабету. Матеріал і методи. Дослідження проведені на 48 білих лабораторних щурах обох статей, масою 170,1±0,13 г. Тварини були розділені наступним чином на групи (в кожній знаходилось по 6 особин) – 1-ша з терміном алоксанового діабету 90 діб, 2-га – 120 діб, 3-тя – 150 діб, 4-та – 180 діб. Кожна вищевказана експериментальна група порівнювалась з відповідною інтактною. Для експериментального моделювання гіперглікемії, використовували хімічну сполуку - алоксан. Забій шести щурів кожної вікової групи проводили кожні 30 днів шляхом розтину грудної клітини під внутрішньоочеревинном тіопентал-натрієвих наркозом. Були використані наступні методи дослідження легеневої тканини: гістологічне дослідження з забарвленням по Ван-Гізон, скануюча електронна мікроскопія і морфометрія за допомогою програми Digimizer 2007. Результати. Проводячи аналіз отриманих даних по щурам інтактної групи в розрізі їх вікових змін (проводили дослідження щурів молодого віку з п'яти до восьми місяців), можна зробити наступні висновки, що з віком товщина міжальвеолярної перетинки (ТМП) і ширина провідного відділу респіраторної бронхіоли (ШПБ) збільшуються. Зі збільшенням терміну експериментального цукрового діабету, збільшується ширина провідної бронхіоли (ПБ). Якщо на 90 добу експерименту ШПБ становить 63,54 ± 0,5 мкм, то вже на 180 - 95,02 ± 0,6 мкм (зростання показника на 49,5% (р ≤ 0,001). Встановлено, що наявність хронічної гіперглікемії прямо пропорційно впливає на гіпертрофію міжальвеолярної перетинки. ТМП на 90 добу експерименту становить 7,03 ± 0,1мкм, а вже на 180 добу - 15,02 ± 0,04 мкм (зростання показника у 2 рази). Висновки. Таким чином, за умов експериментального алоксанового діабету виникає потовщення МП, що можна пов’язати з фіброзними змінами, які проявляються гіперплазією та гіпертрофією колагенових волокон; збільшення ШПБ, що говорить про бронходилятацію та, опосредковано, про емфізематозні зміни у легенях. Тобто, хронічна гіперглікемія провокує розвиток порушення дихального акту за рестриктивним типом з паралельним розвитком компенсаторної емфіземи.Item Особливості змін макроелементного складу легень щурів молодого віку за умов експериментального алоксанового діабету(Українська медична стоматологічна академія, 2018) Теслик, Тетяна Петрівна; Теслик, Татьяна Петровна; Teslyk, Tetiana Petrivna; Понирко, Аліна Олексіївна; Понырко, Алина Алексеевна; Ponyrko, Alina OleksiivnaВ останні роки найбільш досконало та детально приділяється увага вивченню впливу цукрового діабету на серцево-судинну, нервову, сечовидільну і травну системи. А ось патоморфогенетичні зміни при хронічній гіперглікемії органів дихання залишаються маловивченими. В нашому експерименті ми досліджували легеневу тканину молодих щурів обох статей, які перебували в експерименті з 90 до 180 діб. Шматочки правої легені, висушували, проводили їх озоління, потім розчиняли у кислотах та визначали в них вміст макроелементів. В результаті експерименту доведено, що хронічна гіперглікемія викликає суттєву недостатність вмісту в легенях кальцію, натрію, калію та магнію. Аналізуючи дані щодо вмісту кальцію, калію, натрію і магнію у легенях експериментальних тварин, та, співставляючи ці показники з контролем у віковому аспекті, можна стверджувати, що хронічна гіперглікемія посилює недостатність вмісту основних макроелементів центрального органу дихальної системи, яка прямопропорціональна строкам дії експериментального алоксанового діабету.