Видання зареєстровані авторами шляхом самоархівування
Permanent URI for this communityhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/1
Browse
20 results
Search Results
Item Прозоре управління як умова сталого екологічного розвитку: взаємозв’язок корупції та «зеленої» економіки(Ужгородський національний університет, 2025) Горобець, Надія Сергіївна; Horobets, Nadiia Serhiivna; Рєзнік, Олег Миколайович; Rieznik, Oleh MykolaiovychCтаття присвячена встановленню взаємозв’язку між рівнем прозорості державного управління, проявами корупції та ефективністю реалізації політики «зеленої економіки», визначенню правових та інституційних механізмів, здатних забезпечити сталий екологічний розвиток країни. З’ясовано, що «зелена» економіка є невід’ємною складовою стратегії сталого розвитку. Наведено доктринальний та нормативний зміст понять «зелена» економіка та корупція. Встановлено, що «зелена» економіка як модель екологічно збалансованого розвитку потребує ефективного, прозорого та доброчесного управління. Розкрито провідну роль держави у розвитку «зеленої» економіки через забезпечення розробки та реалізацію відповідної державної політики, координацію між інституціями та ефективний розподіл фінансових ресурсів. Зазначено, що корупція, незважаючи на зусилля держави щодо її мінімізації, залишається серйозним бар’єром, що істотно гальмує екологічні реформи, спотворює реалізацію кліматичних ініціатив, підриває довіру громадян до органів державної та місцевої влади і перешкоджає досягненню сталого зростання. Акцентовано увагу на крайніх дослідженнях результати яких свідчать про негативний вплив корупції на реалізацію державних програм, підвищення вартості проєктів, спотворення ринкових умов, зниження довіри до влади, гальмування розвитку відновлюваної енергетики тощо. Вказано на доцільність зміцнення прозорості, відкритості та підзвітності органів влади, разом із посиленням антикорупційної політики, як необхідних умов для досягнення сталого екологічного зростання та реалізації ефективної «зеленої» трансформації економіки країни. Запропоновано прийняти національну стратегію «зеленої» економіки України як першочергову умову для створення ефективної антикорупційної політики у цій сфері. Зроблено висновок, що «зелена» економіка та корупція взаємопов’язані між собою: корупція стримує впровадження «зелених» технологій, тоді як «зелена» економіка вимагає прозорості, відкритості та довіри, відповідно «зелена» трансформація зміцнює доброчесне управління.Item Адміністративно-правове регулювання «зеленої» економіки в аспекті забезпечення економічної стійкості України: сучасний стан(Ужгородський Національний Університет, 2025) Рєзнік, Олег Миколайович; Rieznik, Oleh Mykolaiovych; Горобець, Надія Сергіївна; Horobets, Nadiia SerhiivnaСтаттю присвячено комплексному науковому дослідженню сучасного стану адміністративно-правового регулювання «зеленої економіки» у забезпеченні економічної стійкості України шляхом розкриття його сутності та відповідно встановлення певних особливостей. Розглянуто деякі наукові підходи щодо визначення поняття «зеленої» економіки держави, на підставі їх аналізу висловлено власну думку щодо трактування цього поняття. Констатовано, що станом на сьогодні адміністративно-правове регулювання «зеленої» економіки в Україні здійснюється у відповідності до положень сукупності певних документів, спрямованих на забезпечення екологічно збалансованого економічного розвитку держави. Висловлено авторське бачення щодо розкриття сутності поняття адміністративно-правового регулювання «зеленої» економіки держави, під яким запропоновано вважати сукупність адміністративно-правових норм і механізмів, спрямованих на інтеграцію принципів сталого розвитку та охорони навколишнього середовища в економічну політику країни. Виділено основні характеристики адміністративно-правового регулювання «зеленої» економіки держави, а саме: інтеграція екологічних стандартів у національну правову систему шляхом включення екологічних вимог і стандартів у нормативно-правові акти, що регулюють економічні процеси; стимулювання «зелених» інвестицій та інновацій, що вимагає розробки та впровадження відповідних правових норм з метою стимулювання інвестицій в екологічно чисті технології та розвиток «зелених» секторів економіки; координація між державними та приватними інститутами, що передбачає взаємодію між державними органами та приватним сектором забезпечення ефективного впровадження «зелених» ініціатив; розвиток правової інфраструктури з метою розбудови правових механізмів, які сприяють розвитку «зеленої» економіки; забезпечення механізмів контролю та нагляду, що досягається шляхом створення ефективних механізмів державного контролю та нагляду за реалізацією екологічних норм і стандартів тощо.Item Митна злочинність: поняття та проблеми правового визначення в Україні(Видавничий дім «Гельветика», 2020) Горобець, Надія Сергіївна; Horobets, Nadiia Serhiivna; Полянська, Є.А.Наукова стаття присвячена визначенню поняття митної злочинності та проблемам її правового визначення в Україні. Наголошено на тому, що митна злочинність є однією із загроз стабільного розвитку економіки будь-якої держави. Зазначено, що за останні роки наявна тенденція до зростання не лише кількості порушень у митній сфері, але й вартості останніх, що свідчить про необхідність удосконалення існуючих чи пошуку нових напрямків мінімізації негативного впливу вказаних порушень на економіку. Узагальнено наявні в науковій доктрині підходи до визначення понять «митна справа» та «митна політика». Розкрито сутність митної злочинності через характеристику та об’єднання таких понять, як «митна справа» і «злочинність». Зроблено висновок, що виникнення поняття «митна злочинність» у науковій доктрині об’єктивно зумовлено позитивною динамікою скоєння порушень у митній сфері. Звернено увагу, що законодавцем не закріплено поняття «митна злочинність» в нормативно-правових актах України. Встановлено, що міжнародні акти містять поняття «порушення митного законодавства», яким є будь-яке порушення або спроба порушення митного законодавства. Підкреслено, що саме зважаючи на норми міжнародних актів, законодавство України та держав – учасниць СНД оперує поняттям «порушення митних правил», за яке передбачено адміністративну відповідальність, водночас у науковій доктрині вже відійшли від такого вузького розуміння вказаного виду порушень і дедалі частіше наголошують на тому, що порушення митних правил охоплює одночасно митну злочинність та митну делікатність. Визначено, що поняття «митна злочинність», на відміну від «порушення митних правил», відображає рівень суспільної небезпеки, визначає місце діянь, що спрямовані на порушення митних правил серед видів протиправної поведінки та політику держави щодо таких протиправних діянь. Зроблено висновок про доцільність переосмислення поняття «порушення митних правил» на міжнародному і національному рівнях.Item Поняття та цілі управління внутрішнім державним боргом як складовою фінансово-економічної безпеки України(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Горобець, Надія Сергіївна; Horobets, Nadiia SerhiivnaСтаття присвячена вивченню поняття та цілей управління внутрішнім державним боргом як складовою частиною фінансово-економічної безпеки України. Наведено показники внутрішнього державного боргу у 2018–2020 рр. в Україні та наголошено на очевидній тенденції до збільшення суми внутрішнього державного боргу. Підкреслено, що внутрішня заборгованість держави є важливим показником, який враховується під час розрахунку рівня економічної безпеки держави, що свідчить про важливість обсягів внутрішнього державного боргу для забезпечення економічних інтересів держави. Водночас з’ясовано, що недоцільно ототожнювати внутрішній державний борг лише з негативними наслідками, оскільки ефективне використання можливостей державного боргу може сприяти економічному зростанню, забезпеченню рівномірного надходження платежів до бюджету, регулюванню грошового обігу в країні, тоді як неефективне управління ринком внутрішніх державних запозичень стримує економічний розвиток країни, знижує рівень іноземних інвестицій, обумовлює зростання рівня інфляції. Зроблено висновок про те, що для мінімізації можливих негативних наслідків внутрішньої заборгованості держави необхідно вдосконалити управління внутрішнім державним боргом та визначити пріоритетні цілі його здійснення. Акцентовано увагу на тому, що внутрішній державний борг можна розглядати як економічну та фінансово-правову категорію. Розкрито зміст управління внутрішнім державним боргом у вузькому та широкому підходах. Розглянуто наявні у науковій доктрині підходи до розуміння цілей управління внутрішнім державним боргом, особливу увагу приділено специфіці стратегічних, тактичних, оперативних цілей управління внутрішнім державним боргом. Зроблено висновок про те, що до визначення змісту управління внутрішнім державним боргом як невід’ємної частини фінансово-економічної політики держави необхідно підходити комплексно з визначенням адміністративно-правових засад управління внутрішнім державним боргом, переліку заходів, спрямованих на оптимізацію боргових зобов’язань держави, суб’єктів, уповноважених вживати цих заходів та здійснювати юридичну відповідальність за порушення законодавства у цій сфері. Запропоновано основною метою управління боргом вважати його оптимізацію, тобто зменшення обсягів внутрішньої заборгованості держави.Item Особливості отримання, розподілу та обліку міжнародної військової допомоги для сил безпеки й оборони України(Ужгородський Національний Університет, 2024) Горобець, Надія Сергіївна; Horobets, Nadiia SerhiivnaСтаття присвячена дослідженню особливостей отримання, розподілу та обліку міжнародної військової допомоги для сил безпеки і оборони України з урахуванням внесених змін до законодавства. Розкрито зміст термінів «військове майно», «майно Збройних Сил України», «міжнародна військова допомога» закріплених в чинному законодавстві України. Наголошується, що незважаючи на визначення поняття «міжнародна військова допомога» на підзаконному рівні, вказівка в його змісті на «інші ресурси, не заборонені законом», не дає вичерпної відповіді на питання, що включає у себе міжнародна військова допомога. Визначено, що органи військового управління Збройних Сил України є основними суб’єктами організації отримання та передачі міжнародної військової допомоги силами безпеки і оборони, а Генеральний штаб Збройних Сил України забезпечує її розподіл між військовими частинами, які відповідають за облік такого майна. З’ясовано, що питання обліку міжнародної військової допомоги врегульовано актом, який регулює питання обліку військового майна загалом. Звернено увагу, що у разі отримання міжнародної військової допомоги, яка не може бути віднесена до військового майна в розумінні законодавця, виникає питання, на підставі якого нормативного акту здійснювати її облік. Наголошено на доцільності використання цифрових технологій для забезпечення ефективного, раціонального та прозорого використання міжнародної військової допомоги. Встановлено, що в Україні фактично запущено три рівні обліку постачання та використання озброєння: програма LOGFAS, нова програма обліку та логістики військової техніки «Коровай» та модуль на базі програми «СОТА» і стан обліку міжнародної військової допомоги за допомогою цифрових технологій все ще удосконалюється. Зазначається, що програма LOGFAS стає одним із основних інструментів оцифрування переліку наявних у Збройних Силах України ресурсів, зокрема тих, що надаються як міжнародна військова допомога, що сприяє ефективному матеріально-технічному плануванню. Зроблено висновок, що подальший аналіз юридичних аспектів отримання, розподілу та обліку міжнародної військової допомоги для забезпечення ефективності процесів надання та використання міжнародної військової допомоги Україні є актуальним напрямком наукових досліджень.Item Структура та зміст методики взаємодії правоохоронних органів з фінансовими установами у сфері протидії легалізації злочинних доходів в Україні(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Стеблянко, Аліна Володимирівна; Steblianko, Alina Volodymyrivna; Горобець, Надія Сергіївна; Horobets, Nadiia SerhiivnaСтаття присвячена питанню необхідності розроблення методики взаємодії правоохоронних органів з фінансовими установами щодо протидії легалізації злочинних доходів в Україні. Проаналізовано структурні елементи методики, до яких віднесено суб’єктів взаємодії, правову основу взаємодії, мету та завдання сторін взаємодії, принципи взаємодії, рівні взаємодії, напрями взаємодії, форми взаємодії, права й обов’язки взаємодіючих сторін, відповідальність суб’єктів взаємодії, критерії оцінювання ефективності взаємодії.Item Особливості застосування практики ЄСПЛ щодо розгляду виборчих спорів в Україні(Ужгородський національний університет, 2023) Горобець, Надія Сергіївна; Horobets, Nadiia Serhiivna; Глущенко, Наталія Володимирівна; Hlushchenko, Nataliia VolodymyrivnaСтаття присвячена особливостям застосування практики ЄСПЛ щодо розгляду виборчих спорів національними судами. Відзначено, що розгляд і вирішення виборчих спорів ЄСПЛ поширений спосіб захисту заявником своїх виборчих прав, але лише за умови вичерпання національних засобів захисту. З’ясовано, що однією з основних норм, що використовуються ЄСПЛ в справах про порушення виборчих прав, є стаття 3 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на вільні вибори, але при вирішенні ви борчих спорів суд не обмежується лише нею, а спирається на стандарти передбачені статтями 6, 10, 14 Конвенції. Вивчення окремих рішень ЄСПЛ, зокрема проти України, дозволило зробити висновок, що в якості ключових принципів та стандартів розгляду виборчих спорів ЄСПЛ застосовує: рівність у виборчих процесах, прозорість та недвозначність, справедливість судочинства, захист основних прав людини. Встановлено, що особливістю позиції ЄСПЛ щодо розгляду виборчих спорів є те що: по-перше, стаття 3 Протоколу № 1 до Конвенції захищає виборчі права лише при формуванні органу законодавчої влади, по-друге, право на вільні вибори не є абсолютним і кожна держава може встановлювати певні обмеження, по-третє, рішення національних судів про виборчі спори повинні базуватись на достатніх доказах і відповідати стандартам правосуддя. З’ясовано, що останні рішення ЄСПЛ за результатами розгляду скарг заявників на порушення Україною статті 3 Протоколу № 1 до Конвенції стосуються порушень підрахунку голосів, визнання недійсними результатів виборів у виборчому окрузі, скасування реєстрації кандидата на повторних парламентських виборах в окремих округах. Зроблено висновок, що такі рішення підтверджують необхідність вивчення та врахування практики ЄСПЛ щодо розгляду виборчих спорів для удосконалення конституційно-правових норм про вибори, норм законодавства України, що регламентують судовий порядок розгляду скарг суб’єктів виборчого процесу. Втім наголошено, що процедура розгляду виборчих спорів ЄСПЛ має недоліки, що свідчить про необхідність її удосконалення в подальшому.Item Принцип верховенства права в практиці Європейського суду з прав людини та законодавстві України(Спеціалізоване видавництво «ЮНЕСКО СОЦІО», 2023) Кобзєва, Тетяна Анатоліївна; Kobzieva, Tetiana Anatoliivna; Горобець, Надія Сергіївна; Horobets, Nadiia SerhiivnaСтаття присвячена визначенню змісту принципу верховенства права в практиці Європейського суду з прав людини та законодавстві України. З’ясовано, що принцип верховенства права взаємопов’язаний з правами людини та демократією, відповідно означений принцип є фундаментальним не лише у забезпеченні дотримання та захисту прав людини, але й подолання прогалин у національному законодавстві. Визначено, що принцип верховенства права утілений в положеннях Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також продемонстроване у низці рішень Європейського суду з прав людини. Останні є важливим джерелом тлумачення принципу верховенства права та правильного його застосування судами України під час відправлення правосуддя. Встановлено, що в вітчизняний науковий обіг верховенство права увійшло з прийняттям Конституції України, водночас про цей принцип йде мова в низці нормативно-правових актів та рішень суду, зокрема Кодексі адміністративного судочинства України, рішеннях Конституційного Суду України тощо. З’ясовано, що останній вживає щодо даного поняття досить абстрактну формулу: «верховенство права – це панування права у суспільстві», тоді як природно-правові, євроінтеграційні та міжнародно-правові аспекти значення принципу верховенства права ширші. Акцентовано на відмінностях принципу «верховенства права» та принципу «верховенства закону». Наведено елементи принципу верховенства права. Особливу увагу приділено змісту правової визначеності як однієї з умов ефективної дії верховенства права. З’ясовано, що правова визначеність вимагає не лише передбачуваності до закону та законодавчої політики, але й поваги до остаточного рішення суду. Зроблено висновок, що лише разі забезпечення державою на практиці всіх елементів принципу верховенства права можна стверджувати про реалізацію принципу верховенства права загалом, що дозволить розв’язати низку проблем правової системи держави.Item Методичні вказівки до практичних занять та самостійної роботи з дисципліни "Аргументація та інформаційні технології для правників"(Сумський державний університет, 2024) Горобець, Надія Сергіївна; Horobets, Nadiia SerhiivnaНавчальна програма передбачає виконання практичних завдань, що надають здобувачам можливість певною мірою оволодіти практикою юридичної аргументації та навичками роботи з інформаційними технологіями; завдання для спільної роботи щодо збору, аналізу, узагальнення інформації, підготовки та оформлення результату у вигляді мультимедійної презентації, її демонстрація з метою набуття навичок роботи в команді, публічного виступу тощо; завдань для дискусій та обговорень, у межах яких здобувачі можуть не лише висловити свою думку щодо поставленого питання, але одночасно з викладачем обговорити та оцінити виступ своїх колег.Item Міжнародні та європейські стандарти регулювання інституту викривачів(Ужгородський національний університет, 2024) Горобець, Надія Сергіївна; Horobets, Nadiia SerhiivnaСтаттю присвячено з’ясуванню особливостей міжнародних та європейських стандартів регулювання інституту викривачів. З’ясовано, що викривачі відіграють важливу роль у виявленні порушень, які можуть завдати істотної шкоди суспільству, відповідно міжнародними та європейськими стандартами не лише захищається право кожної людини на розкриття інформації, що становить суспільний інтерес, але й права осіб, які повідомляють таку інформацію (викривачів). Встановлено, що поняття «викривач» найширше тлумачить Директива 2019/1937 ЄС та Ради ЄС про захист осіб, які повідомляють про порушення законодавства Союзу. Визначе-но, що стандарти захисту прав викривачів, але лише в сфері корупції, містяться в Конвенції ООН проти корупції, Кримінальній конвенції про боротьбу з корупцією, Цивільній конвенції про боротьбу з корупцією, серед них зокрема обов’язок держав, які приєднались до них, визначити компетентний орган(и) для повідомлень викри-вачів, а також можливість забезпечити їм необхідний захист. Разом з тим акцентовано увагу на тому, що Директива 2019/1937 ЄС, на відміну від зазначених актів, ширше визначає стандарти захисту прав викривачів, зокрема: поширює свою дію одночасно на приватний і публічний сектор, передбачає захист не лише осіб, які повідомляють про порушення, але й осіб, які сприяли такому повідомленню, родичів, колег викривачів тощо, а також осіб, які постраждали від неправдивих повідомлень викривачів, що мінімізує зловживання останніми своїм статусом (захистом). Наголошено на істотній ролі практики ЄСПЛ у становленні стандартів регулювання інституту викривачів. З’ясовано, що ЄСПЛ саме поняття «викриття» детермінує як один із проявів свободи вираження поглядів, що гарантується статтею 10 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і передбачає належний захист викривачам від свавільного втручання у реалізацію цієї свободи та помсти за наслідками її реалізації. Аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що суд поступово розширює стандарти захисту викривачів, підкреслюючи їх роль у викритті порушень в різних сферах і захисті громадських інтересів.