Видання зареєстровані авторами шляхом самоархівування
Permanent URI for this communityhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/1
Browse
14 results
Search Results
Item Моделі децентралізації публічної влади(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Стогова, Ольга Володимирівна; Stohova, Olha VolodymyrivnaАвтором виділені три основні моделі децентралізації публічної влади: з високим, середнім та низьким ступенем децентралізації. Кожній моделі надано характеристику, проаналізовані основні принципи розподілу владних повноважень за рівнями влади. Зроблено висновки, що модель з високим ступенем децентралізації співвідноситься з федеративною формою державного устрою. Друга модель із середнім ступенем децентралізації влади повторює характеристики першої з відмінністю, що мінімум законодавчої влади передається субнаціональному рівню влади. У моделі з низьким ступенем децентралізації влади центральний уряд зберігає за собою повноту влади.Item Децентралізація публічної влади: особливості реалізації в державах із різними формами державного устрою(Видавничий дім "Гельветика", 2022) Стогова, Ольга Володимирівна; Stohova, Olha VolodymyrivnaУ статті автор продовжує вивчення проблеми децентралізації публічної влади, концентруючи свою увагу на особливостях децентралізації у європейських державах з різними формами державного устрою. Особливу увагу дослідник приділяє аналізу та різнобічним оцінкам процесів децентралізації сучасними європейськими вченими. Щодо децентралізації в Іспанії, то ця унітарна держава з високим ступенем регіоналізації визначається як квазіфедерація з широкими компетенціями регіонів. Як приклад асиметричної квазіфедерації автор розглядає Великобританію, де децентралізація базувалась на деконцентрації центральних повноважень. Зроблено висновок, що традиційна британська система зазнала децентралізації шляхом деволюції. Особливу увагу автор приділяє вивченню особливостей децентралізації у федеративних державах, які трактує як окрему, самостійну модель децентралізації. У країнах із федеративним устроєм суб’єкти федерації мають широкі повноваження і виконують завдання регіонального розвитку, тоді як центральний уряд має обмежені повноваження в цій галузі. Окремим типом децентралізації влади автор вважає федеративну модель зі спільною компетенцією держави та місцевого самоврядування (Німеччина, Австрія, Бельгія). Автор зазначає, що компетенції органів місцевого самоврядування залежать від розміру країни, системи місцевого самоврядування та загальної моделі регіонального розвитку. У статті зроблено висновок, що відмінності в організації публічної влади у централізованій, децентралізованій та федеративній системі зберігаються, але можна спостерігати кілька трансформацій моделей децентралізації публічної влади за останні десятиліття. Основними тенденціями децентралізації є: посилення компетенції органів місцевого самоврядування з кінця ХХ ст. до нашого часу; отримання органами місцевого самоврядування другого рівня компетенцій у галузі регіонального планування; перетворення колишніх центральних органів на міжмуніципальні.Item Деволюція у Великобританії: результати реформи(Видавничий дім "Гельветика", 2022) Стогова, Ольга Володимирівна; Stohova, Olha VolodymyrivnaУ статті автор продовжує вивчення проблеми децентралізації публічної влади, зосереджуючи свою увагу на деволюції як формі децентралізації у Великобританії. Автор наголошує, що децентралізація влади стала глобальною тенденцією у світі з кінця ХХ століття, але відбувалася в різних формах та з відмінними результатами. Найчастіше, на думку автора, використовувалося делегування та адміністративна деконцентрація. Основними причинами децентралізації публічної влади автор називає наступні: необхідність ефективного управління різ- ними субнаціональними ідентичностями та культурами, що все частіше співіснують у межах однієї спільноти; потребу у зменшенні недоліків надмірної бюрократизації, пов'язаної із надмірною централізацією. Автор дослі- джує реформу деволюції у Шотландії, Уельсі й Північній Ірландії, звертає увагу, що ці заходи були запроваджені в рамках конституційних параметрів Вестмінстерської моделі та зосереджені на периферії, тобто найбільша скла- дова Великобританії, Англія, залишилася поза межами цієї реформи. Автор наголошує, що причиною децентралізації влади у Великобританії, на відміну від більшості країн, була не неефективність публічної влади, а потреба у новій моделі відносин центр–периферія, яка мала б забезпечити цілісність Сполученого Королівства. Деволюція публічної влади була обрана як модель, яка здатна функціонувати у межах особливостей Вестмінстерської моделі демократії. Автор користується аналітичним підходом Дж. Балпіта, запропонованим у його «Територія та влада у Великій Британії». Аналіз відносин центру із місцевими владами Англії демонструє, що реальний перерозподіл публічних повноважень та ресурсів часто витіснявся швидкими формальними угодами про передачу повноважень. Англійське врядування характеризується сталими відносинами між центром і периферією, тому не має підстав говорити про революційні зміни у цих відносинах. Автор констатує ускладнення інституційного дизайну публічної влади, відсутність підтримки громадськості, і навіть протидію реформам децентралізації з боку місцевих акторів.Item Децентралізація публічної влади: досвід Литви(Національний університет "Одеська юридична академія", 2020) Стогова, Ольга Володимирівна; Stohova, Olha VolodymyrivnaАвтор аналізує досвід децентралізації публічної влади у Литві.Item Досвід децентралізації публічної влади у Франції(Cумський державний університет, 2022) Стогова, Ольга Володимирівна; Stohova, Olha VolodymyrivnaАвтор аналізує процес децентралізації публічної влади у ФранціїItem Децентралізація публічної влади: особливості реалізації в державах із різними формами державного устрою(Juris Europensis Scientia, 2022) Стогова, Ольга Володимирівна; Stohova, Olha VolodymyrivnaУ статті автор продовжує вивчення проблеми децентралізації публічної влади, концентруючи свою увагу на особливостях децентралізації у європейських державах з різними формами державного устрою. Особливу увагу дослідник приділяє аналізу та різнобічним оцінкам процесів децентралізації сучасними європейськими вченими. Щодо децентралізації в Іспанії, то ця унітарна держава з високим ступенем регіоналізації визначається як квазіфедерація з широкими компетенціями регіонів. Як приклад асиметричної квазіфедерації автор розглядає Великобританію, де децентралізація базувалась на деконцентрації центральних повноважень. Зроблено висновок, що традиційна британська система зазнала децентралізації шляхом деволюції. Особливу увагу автор приділяє вивченню особливостей децентралізації у федеративних державах, які трактує як окрему, самостійну модель децентралізації. У країнах із федеративним устроєм суб’єкти федерації мають широкі повноваження і виконують завдання регіонального розвитку, тоді як центральний уряд має обмежені повноваження в цій галузі. Окремим типом децентралізації влади автор вважає федеративну модель зі спільною компетенцією держави та місцевого самоврядування (Німеччина, Австрія, Бельгія). Автор зазначає, що компетенції органів місцевого самоврядування залежать від розміру країни, системи місцевого самоврядування та загальної моделі регіонального розвитку. У статті зроблено висновок, що відмінності в організації публічної влади у централізованій, децентралізованій та федеративній системі зберігаються, але можна спостерігати кілька трансформацій моделей децентралізації публічної влади за останні десятиліття. Основними тенденціями децентралізації є: посилення компетенції органів місцевого самоврядування з кінця ХХ ст. до нашого часу; отримання органами місцевого самоврядування другого рівня компекомпетенцій у галузі регіонального планування; перетворення колишніх центральних органів на міжмуніципальні.Item Fiscal decentralization practices in developing countries(Instituto de Estudios Políticos y Derecho Público “Dr. Humberto J. La Roche”, 2022) Oluyko, V.; Samsin, I.; Стогова, Ольга Володимирівна; Стогова, Ольга Владимировна; Stohova, Olha Volodymyrivna; Filipenko, T.; Filipenko, A.The objective of the article was to identify and describe the current state of fiscal decentralization in Ukraine, Armenia and Georgia and the problems and achievements of territorial communities. Observation and comparative analysis were the main tools used. The study showed that effective fiscal decentralization of territorial communities requires the implementation of the relevant experience of developing countries that have achieved significant results. Fiscal decentralization, the transfer of taxes and spending powers to lower levels of government has become an important strategy for modern governance in developing countries. Fiscal decentralization is facilitated by a combination of citizens’ struggle to actively participate in the management process and dissatisfaction with the outcomes of the centrally planned economy. It is concluded that adequate decentralization strengthens the organs of local self-government and forces states to be more accountable to their citizens. In this regard, the adequacy and prospects of Sweden’s fiscal decentralization approach were also noted as a model worthy of study.Item Building the capacity of territorial communities by revealing their latent potential(Editorial Primmate, 2022) Gryshchenko, I.; Bondar, Y.; Serohina, S.; Bodrova, I.; Стогова, Ольга Володимирівна; Стогова, Ольга Владимировна; Stohova, Olha VolodymyrivnaDecentralization is a common component of public finance development and reform strategies through efficiency, better governance and accountability. It has become particularly important for the local governments to recognize and test policies and practices that promote building the capacity of local communities by revealing their latent potential. The aim of the article was to identify and describe the current state of the decentralization process in Ukraine and in the EU, the problems and achievements of local communities. Observation and comparison were the leading methodological tools. The research found that the effective development of territorial communities of Ukraine requires further implementation of the relevant regional strategic planning of the European Union. The appropriateness and prospects of the LEADER/CLLD approach in the form of cooperation and partnership between urban and rural areas were established. Fiscal decentralization as a basic factor on the way to improving the level of regional development was determined through a comparative analysis of the factors of positive dynamics of development of territorial communities in the EU and Ukraine. A comparative analysis of the practice of Ukraine and EU countries in the implementation of LEADER/CLLD projects in the context of building the capacity of local communities by revealing their latent potential is a promising vector of further research.Item Децентралізація в Лесото: проблеми та перспективи правового регулювання(Нац. ун-т "Одеська юридична академія", 2021) Стогова, Ольга Володимирівна; Стогова, Ольга Владимировна; Stohova, Olha VolodymyrivnaУряд Лесото 2013 року у співпраці з партнерами з розвитку провели оцінку стану децентралізації в країні. За результатами було зроблено висновок про низькій рівень децентралізації влади і необхідність розроблення правової бази для децентралізації. У 2016 році підготовлено проект закону про місцеве самоврядування, яким передбачалося реформувати модель децентралізації, запроваджену Законом про місцеве самоврядування 1997 року та подолати колоніальну спадщину у розподілі повноважень публічної влади. Нова стратегія децентралізації влади була запроваджена урядом в 2014 році. Отже, новий закон про місцеве самоврядування має сприяти реалізації політичного рішення щодо децентралізації публічної влади на місцях. Цей документ має створювати організаційно-правові основи для децентралізації влади та запровадження автономії для місцевих органів влади. На переконання дослідників запропоновані підстави є недостатніми і потребують додаткових зусиль задля досягнення успіху в реформуванні моделі децентралізації публічної влади. Законопроект запроваджує автономію для місцевих органів влади та відокремлює виконавчу і законодавчу функції місцевих органів влади. Однак кілька аспектів законопроекту закріплюють слабкий тип передачі влади: 1) законопроект порушує конституцію, надаючи повноваження міністру формувати місцеві ради та визначати їхні функції, що відповідно до конституції є прерогативою парламенту; 2) адміністративна децентралізація, запропонована законопроектом, послаблюється тим фактом, що керівний адміністративний персонал у радах призначається міністром місцевого самоврядування, а не місцевою владою; 3) деконцентрація закріплюється, адже чинне законодавство встановлює перелік функцій місцевих органів влади; але вони скасовуються новим законопроектом, а повноваження визначати цей перелік передаються міністру; 4) фіскальна децентралізація відповідно до законопроекту залишається слабкою. Законопроект зберігає залежність місцевої влади від центральної, фінансові трансферти повинні регулюватися чіткою формулою, щоб уникнути цієї залежності.Item Децентралізація та моделі місцевого управління у державах-членах ЄС(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Стогова, Ольга Володимирівна; Стогова, Ольга Владимировна; Stohova, Olha VolodymyrivnaАвтор аналізує основні моделі місцевого управління в країнах-членах ЄС та вплив децентралізації на їх еволюцію. Централізована модель найчастіше реалізується в невеликих за територією країнах та базується на визначальній ролі центрального уряду та його відомств. У цій моделі місцеві та регіональні органи управління мають обмежені компетенції в галузі регіонального розвитку та планування. Така модель реалізується в невеликих державахчленах Європейського Союзу, насамперед у країнах, які мають однорівневу систему місцевого самоврядування. Зроблено висновок, що модель місцевого управління визначається розміром країни та системою регіонального розвитку. Виділяють централізовані, децентралізовані та федеральні моделі. У статті проаналізовано основні елементи адміністративного управління регіональним плануванням та розвитком у централізованих та децентралізованих державах. У нових державах-членах ЄС централізована модель є домінуючою через менший розмір країн та значну роль фондів ЄС у регіональному розвитку. Розподіл цих ресурсів контролюється центральним урядом та його відомствами, але в кількох країнах сформовані спеціальні гібридні органи. Таким чином, децентралізація в невеликих за розмірами державах стимулювалася коштами фондів ЄС. Після кризи 2008 року в управлінні регіональним розвитком запанували нові підходи: централізація та концентрація. Ці тенденції можна спостерігати в централізованих системах, які раніше частково децентралізували регіональний розвиток. Так, регіональні органи та агенції було скасовано, у регіоналізованих країнах регіональні одиниці було об’єднано, а тенденції федералізації було призупинено. У нових державах-членах та в середземноморських країнах вплив законодавства Європейського Союзу є більш значним, оскільки їхні регіональні одиниці переважно менш розвинені та є основними одержувачами коштів фондів ЄС