Видання зареєстровані авторами шляхом самоархівування
Permanent URI for this communityhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/1
Browse
Search Results
Item Значення ультрасоноскопії у ранньому виявленні синдрому плеврального випоту(ПП «ІНПОЛ ЛТМ», 2018) Дужий, Ігор Дмитрович; Дужий, Игорь Дмитриевич; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Олещенко, Галина Павлівна; Олещенко, Галина Павловна; Oleshchenko, Halyna Pavlivna; Хижня, Ярослава Володимирівна; Хижня, Ярослава Владимировна; Khyzhnia, Yaroslava Volodymyrivna; Романенко, Т.В.Мета роботи – вивчити значення ультрасоноскопії у вчасному виявленні синдрому плеврального випоту з огляду на характер виявлених змін, рівень променевого навантаження та розвиток і поширеність плевральних нашарувань. Матеріали та методи – досліджено 329 хворих із СПВ, які були розподілені на дві групи. В основну групу увійшло 142 особи, базовим методом променевої діагностики у яких була традиційна рентгенографія; у групу порівняння – 187 хворих, базовим методом променевої діагностики при цьому була ультрасоноскопія, яка доповнювалася рентгенографією. Результати та обговорення. Після первинного променевого обстеження 134 (94,4 %) хворим основної групи був виставлений діагноз синдрому плеврального випоту і вони були направлені до спеціалізованої клініки для верифікації процесу. У групі ж порівняння плевральний випіт було виявлено лише у 10 (5,3 %) хворих. Жодних змін на рентгенограмах не знайдено у 52 (27,8 %) осіб. Вони отримували лікування за місцем проживання з приводу «неврологічних», «терапевтичних» та «хірургічних» захворювань. У інших 125 (66,9 %) хворих встановлено «пневмонію» і проводилось лікування за місцем проживання у дільничних чи районних лікарнях. Таким чином верифікація діагнозу затримувалася у середньому на 3-4 тижні. Поміж хворих основної групи при торакоскопії нашарування констатовано у 43 (30,3 %) осіб, і у 156 (83,4 %) хворих групи порівняння, що частіше у 2,8 разу. При цьому нашарування площею від 2 до 4 % у групі порівняння трапилися у 33,1 %, що частіше, ніж у основній групі у 2,9 разу. Нашарування поширеністю від 5 до 6 % площі тіла у групі порівняння мали місце у 58 (31,0 %) осіб, що частіше у 7,4 разу, ніж у основній групі. Нашарування понад 6 % у групі порівняння мали місце у 10,7 %, а у основній групі не трапилися зовсім. Висновки. Використання ультрасоноскопії у комбінації з рентгенографією органів грудної порожнини дозволяє виявити плевральний випіт у 94,4 % хворих з підозрою на СПВ та пришвидшити діагностику захворювання на 3–4 тижні. За рахунок раннього виявлення плеврального випоту методом ультрасоноскопії та рентгенографії органів грудної порожнини з подальшою торакоскопією плевральні нашарування визначаються у 2,8 разу рідше в порівнянні з хворими, обстеженими лише рентгенологічно. У хворих основної групи нашарування площею 2–4 % площі тіла мають місце у 11,3 % хворих проти 33,1 % хворих групи порівняння; площею 5–6 % – у 4,2 % та 31,0 % відповідно. Ураження плеври площею понад 6 % у хворих основної групи не розвиваються, у хворих групи порівняння мають місце у 10,7 %.