Видання зареєстровані авторами шляхом самоархівування
Permanent URI for this communityhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/1
Browse
Search Results
Item Ефективність використання діуретиків у комплексному лікуванні хворих на артеріальну гіпертензію залежно від Gly460Trp поліморфізму гена α-аддуцина(Запорізький державний медичний університет, 2021) Єрмоленко, Світлана Анатоліївна; Ермоленко, Светлана Анатольевна; Yermolenko, Svitlana Anatoliivna; Орловський, Віктор Феліксович; Орловский, Виктор Феликсович; Orlovskyi, Viktor Feliksovych; Орловський, Олександр Вікторович; Орловский, Александр Викторович; Orlovskyi, Oleksandr Viktorovych; Жаркова, Альбiна Володимирiвна; Жаркова, Альбина Владимировна; Zharkova, Albina Volodymyrivna; Моісеєнко, Ірина Олегівна; Моисеенко, Ирина Олеговна; Moiseyenko, Iryna Olehivna; Колногуз, Альона Владиславівна; Колногуз, Алена Владиславовна; Kolnohuz, Alona VladyslavivnaМета роботи – вивчення впливу тіазидних діуретиків на рівень артеріального тиску (АТ) залежно від Gly460Trp полімор-фізму гена ADD1 у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) української популяції для прогнозування їхньої індивідуальної ефективності.Матеріали та методи. У дослідження залучили 232 осіб: 120 пацієнтів із верифікованою АГ ІІ стадії та 112 практично здорових осіб. Для генотипування за Gly460Trp-поліморфним локусом гена ADD1 застосовували полімеразну ланцюгову реакцію з аналізом довжини рестрикційних фрагментів (PCR-RFLP). Хворі отримували стандартну терапію: інгібітор АПФ раміприл 5 мг, антагоніст кальцієвих каналів амлодипін 5 мг, статин аторвастатин 20 мг, ацетилсаліцилову кислоту 75 мг. Пацієнтів поділили на дві групи, зіставні за генотипуванням: І група (60 осіб) додатково отримувала індапамід ретард 1,5 мг; ІІ група (60 осіб) – гідрохлортіазид 25 мг. Динаміку зниження АТ оцінювали кожні 4 тижні протягом 2 місяців.Результати. З-поміж 120 хворих на АГ гомозиготами за G алелем (GG) була 91 (75,8 %) особа, гетерозиготами (GТ) – 26 (21,7 %), гомозиготами за Т-алелем (ТТ) – 3 (2,5 %) особи; частота G-алеля у хворих на АГ становила 0,87, а Т-але-ля – 0,13. 98 практично здорових осіб (87,5 %) були гомозиготами за G-алелем, 13 (11,6 %) – гетерозиготами, 1 (0,9 %) особа – гомозиготою за Т-алелем. Частота носіїв G- і Т-алелів становила 0,93 і 0,07 відповідно. Алельний розподіл вказує на переважання носіїв G-алеля за Gly460Trp поліморфізмом гена ADD1 серед української популяції залежно від наявності АГ. Серед хворих носіїв Т-алеля вдвічі більше, ніж серед здорових осіб. У хворих-носіїв Т-алеля гіпотензивна ефективність індапаміду майже втричі вища, ніж у хворих-носіїв G-алеля. Гіпотензивний ефект гідрохлортіазиду у хворих-носіїв GТ і ТТ генотипів удвічі вищий, ніж у хворих-носіїв GG генотипу, тобто залежав від наявності Т-алеля G460T поліморфізму гена ADD1 у генотипі.Висновки. Алельний розподіл вказує на переважання носіїв G алеля за Gly460Trp поліморфізмом гена ADD1 в україн-ській популяції незалежно від наявності АГ. Серед хворих на АГ накопичення Т-алеля G460T поліморфного маркера гена α-аддуцина вдвічі більше порівняно зі здоровими особами. У хворих-носіїв Т-алеля визначили вдвічі вищу гіпотензивну ефективність індапаміду порівняно з гідрохлортіазидом.