Видання зареєстровані авторами шляхом самоархівування
Permanent URI for this communityhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/1
Browse
2 results
Search Results
Item Обмін і репатріація військовополонених інвалідів та хворих на Східному фронті під час Першої світової війни(Державна установа "Інститут всесвітньої історії" Національної академії наук України, 2024) Мінаєва, Т.В.; Власенко, Валерій Миколайович; Vlasenko, Valerii Mykolaiovych; Яковенко, Н.Л.Метою роботи є окреслення процесу обміну та репатріації полонених інвалідів та хворих між Російською імперією, з одного боку, та Центральними державами (Австро-Угорщина й Німеччина), з іншого боку, впродовж 1914-1918 рр. Методологія дослідження передбачає застосування загальнонаукових та історичних принципів та методів наукового дослідження: аналізу і синтезу, проблемно-хронологічного, історичного, історико-генетичного та історико-системного методів. Наукова новизна полягає у зверненні до практично недослідженої в українській історіографії теми, а також уведенні до наукового обігу низки джерел, які у сукупності дозволяють простежити складний процес обміну та репатріації хворих та скалічених бранців під час Першої світової війни. Перспективи подальших студіювань передбачають системне вивчення складного процесу обміну військовополоненими між усіма учасниками протиборчих військово-політичних блоків під час Першої світової війни із залученням широкої джерельної бази. Проведена наукова розвідка дозволяє зробити висновки, що процес обміну та репатріації військовополонених інвалідів та хворих на Східному фронті під час Першої світової війни був досить ситуативним та не організованим належним чином. Критерієм для обміну мав бути стан здоров’я військовополонених, які могли бути репатрійованими додому або інтернованими до нейтральних країн, а відбором та медичним освідченням бранців мали займатися спеціальні змішані лікарські комісії. Незважаючи на розроблені та підписані між Росією, Австро-Угорщиною та Німеччиною угоди, намічені шляхи їхньої реалізації та визначення посередників, які мали сприяти реалізації передбачених заходів, репатріація полонених упродовж 1915-1918 рр. наштовхувалася на низку труднощів, таких як: часта нескоординованість дій; загальна підозрілість і шпигуноманія, притаманні всім протиборчим сторонам; фінансові, транспортні та організаційні труднощі тощо. Хоча у підсумку це і дало доволі скромні результати на фоні загальної чисельності полонених, але, водночас, напрацьований упродовж Першої світової війни досвід заклав основи для подібних практик у наступних воєнних конфліктах.Item Особенности приобретения дворянства слободской украинской казацкой старшиной в конце XVIII века(Cherkas Global University; Academic Publishing House Researcher s.r.o., 2020) Дегтярьов, Сергій Іванович; Дегтярев, Сергей Иванович; Dehtiarov, Serhii Ivanovych; Mikhaylichenko, M.A.; Polyakova, L.G.В статье проанализированы особенности приобретения прав российского дворянства слободской казацкой старшиной в первое десятилетие после издания «Жалованной грамоты дворянству» 1785 г. Рассмотрены наиболее распространенные среди слободской старшины алгоритмы доказательства дворянства. Указаны специфические черты нобилитационного процесса на территории бывших слободских казацких полков, отличавшие его от аналогичных процессов на землях бывшей Гетманщины. В основу работы легли рукописные источники, хранящиеся в фондах Центрального государственного исторического архива в г. Киеве, Государственного архива Харьковской области, Центральной научной библиотеки Харьковского национального университета имени В.Н. Каразина. Особое внимание было уделено изучению родословной дворянской книги Харьковского наместничества. Анализ источников подтверждает, что для обладателей казацких рангов от сотника и выше получить права российского дворянства не составляло труда. Этим воспользовались многие представители бывшей казацкой старшины и их потомки. Авторы выделили специфическую черту нобилитации бывшей казацкой старшины Слободской Украины. Здесь представители казацкостаршинских родов, доказывая свои права на потомственное дворянство, редко апеллировали к польскому шляхетскому происхождению. Такой способ доказать свое благородное происхождение был более характерен для казацкой элиты бывшей Гетманщины.