Видання зареєстровані авторами шляхом самоархівування
Permanent URI for this communityhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/1
Browse
3 results
Search Results
Item Організація діагностики та лікування ВІЛ-інфекції у хворих на туберкульоз(Національний фармацевтичний університет, 2021) Сердюк, К.Л.; Олещенко, Галина Павлівна; Олещенко, Галина Павловна; Oleshchenko, Halyna PavlivnaДіагноз ВІЛ-інфекції в анамнезі більше 1 року до виявлення туберкульозу мали 18 (27,7 %) осіб. Від 6 місяців до 1 року до встановлення туберкульозу хворіли на ВІЛ-інфекцію 2 (2,8 %) спостережених. Менше 6 місяців до встановлення діагнозу туберкульоз ВІЛ-інфекція мала місце у 3 (4,3 %) осіб. У переважної більшості хворих (47), тобто 67,1 %, ВІЛ-інфекцію виявлено під час дообстеження у лікаря-фтизіатра при встановленні діагнозу активного туберкульозу. З них 28 (40 %) діагноз ВІЛ-інфекції встановлено у фтизіатричному стаціонарі.Item Особливості перебігу ВІЛ-інфекції/СНІДу у хворих на вперше виявлений туберкульоз легень на стаціонарному етапі лікування(Асоціація міжнародного освітнього та наукового співробітництва, 2020) Дужий, Ігор Дмитрович; Дужий, Игорь Дмитриевич; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Олещенко, Галина Павлівна; Олещенко, Галина Павловна; Oleshchenko, Halyna Pavlivna; Скопюк, Л.В.; Крамар, О.В.У Сумській області спостерігається тенденція до збільшення кількості хворих на ко-інфекцію ВІЛ/СНІД-туберкульоз. Особливо чітко це проявилося за останні 2 роки. Поміж таких хворих 68,6 % осіб належали до чоловічої статі. Переважна більшість хворих (80,0 %) були особами працездатного віку, але не працювали. Частіше (72,9 %) хворі на ВІЛ/СНІД мали легеневу форму туберкульозу без іншої локалізації. У разі поєднання туберкульозу легень з позалегеневою локалізацією, поміж таких хворих переважав туберкульоз внутрішньо-грудних лімфатичних вузлів. Наявність бактеріовиділення не підтверджено жодним з лабораторних методів у 9 (12,9 %) хворих, що підтверджує необхідність обов’язкового молекулярно-генетичного дослідження у цих осіб.Item Деякі аспекти правової охорони віл-інфікованих засуджених(Сумський державний університет, 2020) Янішевська, Катерина Дмитрівна; Янишевская, Екатерина Дмитриевна; Yanishevska, Kateryna DmytrivnaЯк відомо, розвиток будь-якого суспільства формується завдяки існуванню позитивних та негативних явищ. Це можна сказати і про формування українського суспільства. Так, поряд з суспільною працею, духовними цінностями, культурними здобутками існують такі негативні чинники як злочинність, насильство, алкоголізм, проституція, наркоманія та інші. Однією з сучасних проблем нашого суспільства є поширення ВІЛ інфекції. ВІЛ-інфекція (синдром набутого імунодефіциту – СНІД, human immunodeficiency virus infection – HIV infection, acquired immunodeficiency syndrome – AIDS, erworbenen immundefektsyndrome – EIDS, syndrome d’immunodeficience acquise – SIDA) – повільно прогресуюче інфекційне захворювання, що виникає внаслідок зараження вірусом імунодефіциту людини, що вражає імунну систему, в результаті чого організм стає високо сприйнятливий до опортуністичних інфекцій і пухлин, які в кінцевому підсумку призводять до загибелі хворого. Інфікування людини вірусом імунодефіциту не викликає обов’язкової і негайної поразки імунної системи. Погіршення здоров’я може настати через значний час або взагалі не наступити, але людина стає вірусоносієм, що становить загрозу здоров’ю не тільки самого хворого, але і інших осіб [1].