Періодичні видання СумДУ
Permanent URI for this communityhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/69
Browse
3 results
Search Results
Item Оцінка знань, відношення та практики здобувачів вищої медичної освіти в Україні щодо профілактики папіломавірусної інфекції(Сумський державний університет, 2023) Бережна, А.В.; Рзаєва, А.А.Метою дослідження було оцінити рівень знань українських студентів-медиків щодо вірусу папіломи людини (ВПЛ), а також їх ставлення та практику щодо профілактики інфікування ВПЛ. Матеріали та методи. У жовтні–грудні 2022 року серед студентів-медиків у Харкові, Києві та Вінниці було проведено перехресне епідеміологічне дослідження. Розроблено анкету. В опитуванні взяли участь 252 студенти-медики. Для аналізу даних використовувалися методи описової статистики. Критерій χ 2 Пірсона використовувався, щоб визначити, чи існує значущий зв'язок між двома номінальними змінними. Результати. Вибірка респондентів була представлена студентами 16–38 років, переважно жіночої статі (87,3%, n = 220). Майже три чверті (73,8%, n = 186) усіх респондентів вказали на необхідність додаткової інформації про ВПЛ. Лише 43,3% респондентів (n = 109) знали, що фактором ризику інфікування ВПЛ є ранній початок статевого життя. Тридцять сім респондентів (14,7%) правильно вказали, що чоловіки, які мали секс з чоловіками, мають підвищений ризик інфікування ВПЛ порівняно з гетеросексуальними чоловіками. 79 студентів (31,3%) повідомили, що не знали про існування вакцини проти ВПЛ до заповнення анкети. 75 студентів (29,8%) не знали, чи є щеплення від ВПЛ-інфекції обов’язковим в Україні та чи входить воно до національного календаря щеплень. Тільки 57. 9% респондентів (n = 146) повідомили, що систематично (принаймні раз на рік) відвідували гінеколога/уролога. Частка студентів, які мали статеві стосунки та відвідували гінеколога/уролога, була більшою, ніж частка студентів, які не мали статевих стосунків та регулярно відвідували гінеколога/уролога (χ2 = 27,559; р <0,00001). Сто сорок вісім респондентів (58,7%) вказали, що мали статеві стосунки. З них 52,0% (n = 77) респондентів протягом життя мали двох і більше сексуальних партнерів. 27 респондентів із тих, хто жив статевим життям (18,2%) ніколи не проходили тестування на інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Більшість студентів, які мають статеві стосунки (57,4%, n = 85), ніколи не вимагали документального підтвердження відсутності ІПСШ у своїх статевих партнерів. Частка студентів, вакцинованих проти ВПЛ, склала 5,2% (n = 13 із 252). Сорок три респонденти (n = 43) не знали свого вакцинального статусу і не могли з упевненістю сказати, чи були вони щеплені проти ВПЛ. Інші 77,8% респондентів (n = 196) вказали, що не були щеплені проти ВПЛ-інфекції. Серед невакцинованих студентів 33. 7% респондентів (n = 66) планували зробити щеплення проти ВПЛ; 21,9% респондентів (n = 43) не планували робити щеплення проти ВПЛ. Висновок. Виявлено недостатній рівень знань студентів-медиків щодо ВПЛ. Спостерігається недостатня прихильність студентів-медиків до вакцинації проти ВПЛ. Серед осіб, які мають статеві стосунки, виявлено фактори ризикованої сексуальної поведінки. Необхідно підвищити обізнаність майбутніх лікарів щодо ВПЛ та імунопрофілактики ВПЛ шляхом оптимізації навчальних програм у медичних ВНЗ та посилити санітарно-просвітницьку роботу щодо безпечного сексу.Item Оцінка ставлення здобувачів вищої освітиза спеціальністю «Стоматологія» до дистанційного навчання: крос-секційне підеміологічне дослідження(Сумський державний університет, 2022) Бережна, А.В.; Любченко, А.О.; Медведєва, М.С.Вступ. Тривалий час дискутабельним залишалося питання доцільності запровадження дистанційних занять в навчальний процес закладів медичної освіти. Однак, пандемія COVID-19 вплинула на всі сфери життя. Заклади медичної освіти були змушені запровадити дистанційне навчання. Мета. Oцінити ставлення здобувачів освіти за спеціальністю «Стоматологія» до дистанційного навчання для подальшого поліпшення якості освітнього процесу у закладі вищої медичної освіти в умовах пандемії COVID-19. Матеріали та методи. У жовтні-листопаді 2021 року у закладі вищої медичної освіти м. Харкова було проведено крос-секційне епідеміологічне дослідження щодо ставлення здобувачів освіти до дистанційного навчання та оцінки ними його ефективності. Здобувачам вищої освіти за спеціальністю «Стоматологія» було запропоновано пройти онлайн-опитування, створене з використанням сервісу Google Forms. Участь в опитуванні була анонімною, добровільною та безоплатною. Всі учасники були проінформовані щодо мети та задач дослідження. В цілому опитування пройшли 202 особи. Середній вік опитаних склав 19,3±1,8 років. Для статистичного аналізу використано методи описової статистики, виконано оцінку значущості відмінностей двох сукупностей за якісними ознаками за допомогою t-критерію Ст’юденту. Рівень значущості склав 5%. Статистичну обробку даних виконано за допомогою пакету програм Microsoft Office 2016. Результати дослідження. Більшість респондентів (38,6%,n=78) вказали, що дистанційне навчання достатньо ефективне, але менш ефективне, ніж очне. Як малоефективне та неефективне дистанційне навчання оцінювали20,3% (n= 41) та 7,9% (n=16) здобувачів вищої освіти відповідно. Серед осіб, які вказували на прихильність до дистанційної форми проведення практичних занять (47,5%,n=96), більшість респондентів складали здобувачі І–ІІІ року навчання (67,7%,n=65; t-критерій = 5,25; p<0,05). Пати менше практири аналізі відповідей здобувачів II–Vроку навчання та лікарів-інтернів (всього170 осіб) щодо практичної складової навчання виявлено наступне: 53,5% осіб (n=91) вважали, що стали отримувчних навичок, ніж раніше. Дев’яносто дев’ять респондентів (58,2%) зазначили, що через впровадження дистанційного навчання їм не вистачає практичних навичок і в майбутньому це може вплинути на них як на фахівців та на якість наданих ними медичних послуг. Майже третина опитаних (34,1%,n=58) вважала, що в закладі вищої освіти не дають належних практичних нави-чок, тому отримувати практичний досвід потрібно поза межами закладу вищої освіти. Переважна кількість респондентів (71,2%,n=121) вважала, що на роботі в стоматологічному кабінеті існує більше можливостей спробувати провести стоматологічні маніпуляції, а ніж в закладі вищої освіти на медичних фантомах. Висновки. Значна частина опитаних здобувачів вказала на прихильність до дистанційного формату навчання, проте скаржиласьна нестачу практичних вмінь та навичок. Перспективним для вищої стоматологічної освіти є запровадження змішаних та гібридних форм навчання, які вирішать проблему отримання практичних лікарських компетентностей.Item Моніторинг використання периферичних венозних катетерів у хірургічному стаціонарі(Сумський державний університет, 2020) Бережна, А.В.; Новіков, С.Д.; Чумаченко, Т.О.Вступ. Периферичні венозні катетери широко застосовують в медичній практиці для забезпечення постійного венозного доступу в лікувальних та діагностичних цілях. Катетеризація периферичних судин може супроводжуватись виникненням інфекційних ускладнень, зокрема катетер-асоційованих інфекцій кровотоку. Оскільки в Україні на державному рівні не розроблено ефективну систему епідеміологічного нагляду та інфекційного контролю катетер-асоційованих інфекцій кровотоку, відсутні належний моніторинг за місцем катетеризації та реєстрація ускладнень, пов’язаних з використанням судинних катетерів, метою роботи є оцінка обґрунтованості та правильності використання периферичних венозних катетерів у пацієнтів, які отримують стаціонарне лікування. Матеріали і методи. Проведено проспективне епідеміологічне дослідження в хірургічному стаціонарі м. Харкова у жовтні 2019 року – квітні 2020 року щодо використання периферичних венозних катетерів у пацієнтів, які перебували там на лікуванні. До дослідження включено 93 особи. Збір інформації проводився за допомогою авторської карти епідеміологічного спостереження. Окрема увага приділялась щоденному моніторингу за місцем катетеризації та появою наступних симптомів: почервоніння шкіри, набряк, наявність виділень та біль в області установки катетера у стані спокою та при пальпації. Проведено аналіз вказаних симптомів відповідно до шкали візуальної оцінки інфузійного флебіту за А. Jackson. Статистичну обробку даних проведено за допомогою методів описової статистики. Для виявлення зв’язку між номінативними величинами визначено критерій Пірсона χ2 при Р < 0,01. Результати дослідження. До дослідження було включено 51 жінку (54,8 %) та 42 чоловіки (45,2 %) у віці від 18 до 84 років. Загалом пацієнти провели в стаціонарі 619 ліжко-днів, з них питома вага днів з судинними катетерами склала 90,8 % (n = 562). Основним показанням до процедури катетеризації було призначення хворим багатокомпонентної терапії або використання несумісних медичних препаратів (98,9 % / n = 92). В цілому зазначеним пацієнтам було встановлено 148 периферичних венозних катетерів. Кількість судинних катетерів на одного пацієнта коливалась від 1 до 3. Відповідно до даних щоденного моніторингу за областю установки катетера виявлено, що ознаки запалення були наявні у 65,5 % випадків (n = 97). Статистично достовірно підтверджено (χ2 = 25,2804; p < 0.00001), що частота виникнення ознак запалення в місці катетеризації для вперше встановлених катетерів була вище, ніж для катетерів, що були встановлені вдруге чи втретє. До ознак локального запалення, які частіше зустрічались у пацієнтів з судинними катетерами належали почервоніння шкіри в області установки катетера (65,5 % / n = 97), скарги на біль в області установки катетера при пальпації (60,8 % / n = 90) та набряк в області установки катетера (57,4 % / n = 85). Встановлено, що більш ніж в половині випадків (55,4 % / n = 82), пацієнти мали симптоми середньої стадії флебіту. Також виявлено, що найбільш поширеною причиною видалення периферичних венозних катетерів (n = 148) у досліджуваному стаціонарі була поява ознак локального запалення в місці введення катетера (61,5 % / n = 91). Проте у 16,9 % випадків (n = 25) поява мінімум двох ознак локального запалення в місці катетеризації, яка свідчила про початкову стадію флебіту і вимагала перевстановлення катетера, не була причиною негайного видалення катетера. Висновки. Медичні працівники допускають помилки при роботі з периферичними венозними катетерами, зокрема не проводиться вчасна заміна судинних катетерів при виникненні ознак інфузійного флебіту. Для зниження ризиків появи інфекційних ускладнень катетеризації судин в лікувальному закладі мають бути чітко визначені показання до постановки та видалення периферичних венозних катетерів та центральних венозних катетерів, розроблені та впроваджені в роботу стандартні операційні процедури з питань забезпечення судинного доступу та алгоритми ведення пацієнтів з судинними катетерами.