Періодичні видання СумДУ
Permanent URI for this communityhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/69
Browse
19 results
Search Results
Item The role of physical activity in the treatment of patients with arterial hypertension and obesity(Sumy State University, 2023) Псарьова, Валентина Григорівна; Psarova, Valentyna Hryhorivna; Kochuieva, M.; Komissarova, O.; Кириченко, Наталія Миколаївна; Kyrychenko, Nataliia Mykolaivna; Kochuiev, G.; Kushnir, V.; Cherkashyna, A.Мета роботи – оцінити вплив фізичної активності на динаміку нейрогуморальних та кардіогемодинамічних показників у хворих на артеріальну гіпертензію із супутнім ожирінням в умовах різних схем фармакотерапії. Матеріали і методи: Клініко-анамнестичні, антропометричні, біохімічні, автоматизовані методи імунологічного аналізу, спектрофотометричні, інструментальні, методи використали для обстеження 200 хворих на АГ ІІ стадії2 ступеня з ожирінням І-ІІ ступеня. Відповідно до мети дослідження пацієнти були додатково обстежені через 6 місяців після призначеного лікування. В якості немедикаментозного лікування хворим призначали дієтотерапію спрямовану на корекцію маси тіла та рекомендували збільшення фізичної активності переважно за рахунок ходіння швидким або помірно швидким темпом не менше ніж 45 хвилин за добу. Згідно з Європейськими рекомендаціями 2018 року медикаментозне лікування розпочинали з призначення подвійної антигіпертензивної терапії, що включала комбінацію периндоприлу та амлодипіну. Пацієнти, які досягли цільових показників артеріального тиску через 3 місяці лікування, продовжували отримувати призначену терапію. Решті додатково призначався третій антигіпертензивний препарат – індапамід. Крім оцінювання досягнення цільових рівнів артеріального тиску через 6 місяців і на проміжних етапах дослідження оцінювали дотримання пацієнтами рекомендацій щодо розширення фізичної активності, відповідно до цього пацієнтів поділяли на групи з достатньою та зниженою фізичною активністю. Статистичну обробку отриманих даних проводили за допомогою пакета статистичного програмного забезпечення “SPSS 17” (IBM), Microsoft Office Exel-2003. Дані представлені як середні значення ± стандартне відхилення. Значимість встановлена на рівні p<0,05 у всіх випадках. Результати дослідження. Пацієнти, які досягли цільових показників артеріального тиску на подвійній антигіпертензивній та мали достатню фізичну активність, через 6 місяців лікування відрізнялися від пацієнтів із низьким рівнем фізичної активності достовірно нижчими показниками швидкості пульсової хвилі в сонній артерії та черевній аорті йдостовірно вищим ступенем ендотелійзалежної вазодилатації, меншими показниками кінцеводіасдолічного та кінцевосистолічного діаметра лівого шлуночка, маси міокарда лівого шлуночка, нижчим співвідношенням Е/е ́ та мали кращу динаміку метаболічних іпрозапальних показників, більший показник антиоксидантного захисту. Пацієнти, які досягали цільових показників артеріального тиску на потрійній антигіпертензивній терапії та мали достатню фізичну активність, через 6 місяців достовірно відрізнялися від пацієнтів із низькою фізичною активністю більшим зниженням швидкості пульсової хвилі в сонній артерії, підвищенням ступеня ендотелійзалежної вазодилатації, нижчими показниками вуглеводного обміну, прозапальної та прооксидантної активності, лептину та більшим підвищенням адипонектину.Item The effect of antioxidant therapy on the changes of clinical and laboratory parameters in alcohol drinkers with pulmonary tuberculosis(Sumy State University, 2022) Hrek, I.I.; Kochuieva, M.M.; Псарьова, Валентина Григорівна; Псарева, Валентина Григорьевна; Psarova, Valentyna Hryhorivna; Kochuiev, H.I.; Rohozhyn, A.V.Мета. Визначення впливу антиоксидантів на клініко-лабораторні показники в алкоголіків з інфільтративним вперше виявленим туберкульозом легень (ТБ). Матеріали та методи. Обстежено 109 хворих на вперше виявлений ЛТБ. Усім хворим проведено комплексне медичне обстеження, імунологічне дослідження крові, визначення показників системи окисного стресу – антиоксидантного захисту. Пацієнти були розділені на три основні групи залежно від рівня вживання алкоголю. Пацієнти в кожній із трьох груп були додатково розподілені на дві підгрупи залежно від схеми лікування. Статистичну обробку проводили за допомогою програми STATISTICA. Результати. У пацієнтів, які отримували стандартну терапію, збільшення споживання алкоголю асоціювалося зі зниженням позитивних змін більшості запальних процесів та показників імунного статусу. Ця тенденція, зокрема, спостерігалася щодо прогресу закриття порожнин розпаду, збереження скарг на кашель, зміни показників імунозапального (CRP, CD8+, CD4/CD8, PAMW, IPC) та оксидативного статусу (SOD). , GPX) (p ≤ 0,05). Після додавання антиоксидантів найкраще покращення імунозапального та окислювального статусу спостерігалося в групі 2 (p ≤ 0,05). Додаткова антиоксидантна терапія у хворих на вперше виявлений ЛТБ, незалежно від вживання алкоголю, сприяла кращій позитивній динаміці клітинного імунітету, оксидантного стресу та ендогенної інтоксикації. Висновки. Додавання антиоксидантних препаратів до стандартної терапії хворих на вперше виявлений ЛТБ супроводжувалося покращенням клініко-рентгенологічних, окисних та імунозапальних показників. Антиоксидантна терапія у таких хворих, незалежно від початкового рівня вживання алкоголю, сприяла кращій позитивній динаміці фагоцитарної та ферментативної активності нейтрофілів, оксидантного стресу та ендогенної інтоксикації. Найкращі зміни в імунозапальному та окислювальному статусі серед пацієнтів, які приймали антиоксиданти, спостерігалися у тих, хто вживав алкоголь на небезпечному для здоров’я рівні.Item Long-term outcomes of tuberculous pleurisy treatment with regard to diagnostic technique used for pleural effusion syndrome diagnosis(Sumy State University, 2022) Дужий, Ігор Дмитрович; Дужий, Игорь Дмитриевич; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Олещенко, Галина Павлівна; Олещенко, Галина Павловна; Oleshchenko, Halyna Pavlivna; Псарьова, Валентина Григорівна; Псарева, Валентина Григорьевна; Psarova, Valentyna HryhorivnaВступ. Попри загальну позитивну епідеміологічну тенденцію, тягар туберкульозу в Україні залишається значним. Найбільш частою формою позалегеневих його форм є туберкульозний плеврит. Питома вага останнього у структурі всього туберкульозу знаходиться у межах 10–12 % і більше. Клінічна картина специфічного плевриту різноманітна, тому діагностика його часто ускладнена та призводить, у підсумку, до різних негативних наслідків. Автори запропонували застосовувати для виявлення синдрому плеврального випоту систему діагностики, в основі якої лежить ультрасоноскопія. Методи. Нами було обстежено 329 хворих із туберкульозом плеври, які були розподілені на дві групи. У основну групу увійшло 142 особи, у групу порівняння – 187. В основі обстеження методом променевої діагностики була традиційна рентгенографія органів грудної порожнини. Хворі основної групи обстежувались згідно з алгоритмом діагностики захворювань плеври, втіленим у життя співробітниками кафедри (патент України на корисну модель № 114430). Результати. У віддалений період поширеність залишкових змін з боку плевральної порожнини у вигляді нашарувань мали місце у 6,8 % хворих основної групи проти 19,8 % – групи порівняння (p < 0,05), порушення скелетотопії діафрагми – у 13,5 % проти 25,9 % хворих відповідно (p < 0,05) та її рухливості (5,4 % проти 18,5 % хворих, p < 0,05. У хворих на туберкульоз плеври, обстежених відповідно до запропонованого алгоритму, хронічний плеврит розвивається у 7,1 разу менш часто (1,4 % хворих проти 9,9 %, p < 0,05), а легеневе захворювання у 2,7 разу (4,1 % та 11,1 % хворих відповідно, p ˃ 0,05). Висновок. Застосування запропонованого алгоритму діагностики захворювань плеври, з урахуванням раннього виявлення плеврального випоту та проведення своєчасної верифікації захворювання, дозволяє зменшити у віддалений період наслідків з боку грудної стінки, легень та плеври.Item Determinants of formation of true resistance to antihypertensive treatment in patients with arterial hypertension with concomitant obesity(Sumy State University, 2021) Псарьова, Валентина Григорівна; Псарева, Валентина Григорьевна; Psarova, Valentyna Hryhorivna; Kochuieva, M.M.; Kochuiev, G.I.; Tymchenko, H.A.; Hrek, I.I.; Кириченко, Наталія Миколаївна; Кириченко, Наталия Николаевна; Kyrychenko, Nataliia MykolaivnaМета дослідження: виявити комбінації генетичних і нейрогуморальних чинників, що впливають на розвиток істинної резистентності до антигіпертензивної терапії (АГТ) у пацієнтів з супутнім ожирінням (ОЖ). Матеріали і методи. У дослідження включено 200 пацієнтів у віці 45–55 років із неконтрольованою АГ та ОЖ. Лікування призначали відповідно до Європейських настанов 2018 року. Тим хворим, які не досягли цільового рівня артеріального тиску (АТ) через 3 місяці на подвійний терапії, додатково призначали тіазидоподібний діуретик. Резистентну АГ діагностували у 48 пацієнтів, які мали неконтрольований перебіг АГ на оптимальних дозах трьох гіпотензивних препаратів протягом наступного місяця їх прийому, водночас істинна резистентність виявлена у 21 хворого. Ефективність комплексного лікування оцінювали через 6 місяців. Результати: Застосування методу логістичної регресії на етапі первинного обстеження пацієнтів продемонструвало, що ранніми предикторами формування істинно резистентної АГ у пацієнтів з ожирінням є показники ТІМ ЗСА, індексу HOMA й генетичний поліморфізм IRS-1. Після проведеного лікування в модель істинно резистентної АГ у хворих з ОЖ входили як індикатори, що впливали на її формування на етапі до лікування, а також нові індикатори: адипонектин, показник окружності талії (ОТ) та генетичний поліморфізм ADIPOQ. Висновки. Генетичні маркери, інсулінорезистентність та стан судинної стінки відіграють провідну роль в розвитку істинної резистентності до АГТ у пацієнтів із ожирінням. Встановлено, що основними детермінантами формування істинної резистентності до АГТ у хворих із цією коморбідністю є поліморфізм IRS-1, індекс НОМА та ТІМ ЗСА.Item Peculiarities of hemodynamic and metabolic indicators in patients with arterial hypertension and concomitant obesity depending on plasma renin activity(Sumy State University, 2021) Псарьова, Валентина Григорівна; Псарева, Валентина Григорьевна; Psarova, Valentyna Hryhorivna; Kochuieva, M.M.; Kochuiev, G.I.Мета роботи полягала в оцінюванні впливу активності реніну плазми на стан гемодинамічних параметрів та метаболічних показників у хворих на артеріальну гіпертензією із супутнім ожирінням. Матеріали і методи: Обстежено 200 пацієнтів із артеріальною гіпертензією (АГ) та ожирінням (ОЖ) І–ІІ ступенів. Пацієнти були поділені на дві групи залежно від активності реніну плазми: до першої групи ввійшов 21 пацієнт з низькореніновою АГ (НРАГ), до другої – 179 пацієнтів з високореніновою АГ (ВРАГ). Антропометричні, біохімічні, автоматизовні методи імунного аналізу, спектрофотометричні, інструментальні та статистичні методи використовували при проведенні дослідження. Результати. Пацієнти з ВРАГ мали вищі рівні АТ (ДАТ, p = 0,004, САТ і середній АТ, p < 0,001 для обох показників), більші значення показників ТІМ ЗСА на рівні біфуркації (p = 0,003) і ШПХ ЗСА (p = 0,023), більші розміри лівого шлуночка та ММЛШ (р = 0,039) порівняно з пацієнтами із НРАГ. ВРАГ асоціювалася з більш вираженим дисбалансом системи оксидативного стресу – антиоксидантного захисту, вищими рівнями лептину, загального ХС і ХС ЛПНЩ. Пацієнти з ВРАГ мали достовірно вищі рівні інсуліну і більш виражену ІР за відсутності відмінностей щодо рівнів глікемії. Достовірно нижчий рівень сироваткового альдостерону за достовірно більш високого показника АРК установлено в пацієнтів із НРАГ порівняно із групою пацієнтів з ВРАГ. Висновки. Встановлено особливості серцево-судинного ремоделювання та нейрогуморального статусу залежно від фенотипу АГ у пацієнтів із супутнім ожирінням.Item Dependence of the activity of the system ofoxidative stress-antioxidant protection oninsulin resistance in patients with essential hypertension and obesity(Sumy State University, 2019) Псарьова, Валентина Григорівна; Псарева, Валентина Григорьевна; Psarova, Valentyna HryhorivnaМета роботи полягала в оцінюванні залежності активності системи оксидативного стресу–антиоксидантного захисту від наявності інсулінорезистентності (ІР) у пацієнтів із коморбідністю артеріальної гіпертензії та ожиріння. Обстежено 200 пацієнтів із гіпертонічною хворобою (ГХ) та ожирінням І–ІІ ступенів. Пацієнти були поділені на дві групи залежно від наявності у них ІР: до першої групи ввійшло 80 пацієнтів без ІР, до другої–120 пацієнтів з ІР.Item Particularities of metabolic indicators inpatients with arterial hypertension and concomitant obesity depending on adiponectin gene polymorphism(Sumy State University, 2019) Kochuieva, M.; Псарьова, Валентина Григорівна; Псарева, Валентина Григорьевна; Psarova, Valentyna HryhorivnaМета дослідження полягала у вивченні асоціації генетичного поліморфізму маркера G276T гена адипонектину зі змінами мета - болічних показників у пацієнтів із гіпертонічною хворобою (ГХ) і супутнім ожирінням. Обстежено 300 пацієнтів із ГХ віком від 45 до 55 років, які дали інформовану письмову згоду на участь у дослідженні і відповідали критеріям включення. До першої групи ввійшло 200 пацієнтів із ГХ у поєднанні з ожирінням І–ІІ ступенів, до другої групи – 50 пацієнтів із ГХ і нормальною масою тіла, до третьої групи – 50 пацієнтів із ГХ та надлишковою масою тіла. Контрольну групу становили 30 практично здорових осіб, в яких ГХ та ожиріння були виключені на підставі даних клініко-інструментального дослідження. У результаті проведеного дослідження встановлена асоціація алеля Т поліморфного маркера G276T гена адипонектинуз розвитком коморбідності ГХ та ожиріння. Доведено, що поліморфізм гена адипонектину впливав на зміни метаболічних показників у пацієнтів із ГХ та ожирінням: при G/Т- і Т/Т генотипах мали місце більш виражені порушення метаболічних показників, ніж при G/G-генотипі. G/Т- і Т/Т-генотипи поліморфного маркера G276T гена адипонектину були пов’язані з достовірно більшим індексом маси тіла, вищими рівням и тригліцеридів, більш вираженою інсулінорезистентністю та дисбалансом адипокінів.Item Особенности функционального состояния почек у больных гипертонической болезнью в сочетании с сахарным диабетом 2-го типа и ожирением(Сумской государственный университет, 2012) Кочуева, М.Н.; Гаврилюк, В.А.; Степанец, Е.В.; Псарьова, Валентина Григорівна; Псарева, Валентина Григорьевна; Psarova, Valentyna Hryhorivna; Браславская, А.П.; Самбург, Я.Ю.У статті наведені дані порівняльного дослідження функціонального стану нирок у хворих на гіпертонічну хворобу без супутньої патології та хворих на гіпертонічну хворобу із супутніми ожирінням або цукровим діабетом 2-го типу. У хворих на гіпертонічну хворобу виявлено негативний вплив збільшення маси тіла і порушень вуглеводного обміну на функціональний стан нирок. Установлено найбільш виражені порушення інтраренального кровотоку, збільшення мікроальбумінурії і зниження функціонального ниркового резерву у хворих із супутнім цукровим діабетом. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/29992Item Стан ліпідного спектра крові та системного запалення у хворих на стабільну стенокардію напруження ІІІ-ІV функціональних класів у динаміці лікування розувастатином(Видавництво СумДУ, 2011) Псарьова, Валентина Григорівна; Псарева, Валентина Григорьевна; Psarova, Valentyna Hryhorivna; Кочуєва, М.М.; Мельниченко, А.М.У статті подані результати вивчення ефективності та безпечності гіполіпідемічної терапії розувастатином і його протизапальні ефекти у хворих на ішемічну хворобу серця зі стабільною стенокардією напруження ІІІ-IV функціональних класів. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/22633Item Эндотелиальные механизмы сердечной недостаточности у больных ишемической болезнью сердца(Издательство СумГУ, 2003) Псарева, Валентина Григорьевна; Псарьова, Валентина Григорівна; Psarova, Valentyna HryhorivnaАктуальность проблемы сердечной недостаточности (СН), механизмов её развития, прогрессирования и лечения остается одной из наиболее, актуальных клинических проблем в современной медицинской практике. Она зависит от относительно высокой частоты СН среди населения составляющей 1-2 %, и прогрессирующего ее увеличения. Причем к 2010 году количество больных данной патологией может достичь 7 %. Несмотря на совершенствование принципов лечения СН, результаты лечения остаются более чем скромные и даже при использовании самых современных кардиотонических средств на протяжении первого года после развития СН умирают до 15% больных, а к 5-6-му году летальность достигает 67-80 %. Сердечная недостаточность прямо связана с нарушением метаболизма миокарда, внутрисердечными и периферическими гемодинамическими расстройствами, что очень важно, ремоделированием миокарда, дилатацией и гипертрофией, нейроэндокринными нарушениями, имеющими первоначально адаптационный характер. Прогрессирующий характер этих изменений находит свое отражение в течении сердечной недостаточности, оцениваемой прежде всего клинически. Нейрогуморальные механизмы сердечной недостаточности охватывают широкий круг систем влияющих на уровень периферического сосудистого сопротивления ремоделирования сердечно-сосудистой системы. К ним относятся повышение активности симпатической нервной системы (СНС), рен ангиотензинальдостероновой системы (РААС), формирование эндотелиальной дисфункции и уровня вазоконстрикторных и вазодилататорных субстанций и индукторов воспаления. Выступая в качестве адаптационных механизмов, активация этих систем в сочетании с хронической клеточной гипоксией и индукцией воспалительных нарушений может быть причиной развития системной и кардиальной провоспалительной реакции и апоптоза и способствовать развитию сердечной недостаточности. С этой точки зрения изучение содержания эндотелина-1 (Э-1) и других гуморальных факторов регуляции сосудистого тонуса и медикаментозная коррекция выявленных нарушений представляют важное направление в изучении проблемы сердечной недостаточности. Все вышеизложенное и легло в основу целей и задач целенаправленного поиска роли дисфункции эндотелия, составляющей основу ее развития. В настоящее время такой подход к проблеме патогенеза сердечной недостаточности привлекает большое число сторонников и может стать основанием для разработки новых концептуальных направлений лечения. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/13395