Періодичні видання СумДУ
Permanent URI for this communityhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/69
Browse
48 results
Search Results
Item The relationship between chronic hepatitis C virus and diabetes mellitus(Sumy State University, 2025) Чемич, Микола Дмитрович; Chemych, Mykola Dmytrovych; Dmytrenko, Yu.V.; Світайло, Владислав Сергійович; Svitailo, Vladyslav Serhiiovych; Клименко, Наталія Василівна; Klymenko, Nataliia Vasylivna; Саєнко, Олександр Сергійович; Saienko, Oleksandr SerhiiovychАктуальність. Хронічний гепатит С (ХГС) та цукровий діабет 2 типу (ЦД2) є одними з найбільш поширених та серйозних проблем у сучасній медицині. Вірус гепатиту С (ВГС) вражає мільйони людей у всьому світі та призводить до значних соціально-економічних наслідків та залишається однією з головних причин розвитку хронічних захворювань печінки, таких, як фіброз, цироз та гепатоцелюлярна карцинома (ГЦК). Мета. Аналіз взаємозв'язку між ХГС та розвитком ЦД2 типу, з акцентом на патофізіологічні механізми, клінічні наслідки та вплив противірусної терапії на метаболізм глюкози та інсулінорезистентність (ІР). Матеріали і методи. Проаналізовано наукові статті, дослідження та статистичні дані, висвітлені у базах даних PubMed, Karger, RKI, Onlinelibrary, CDC, Ecdc, Центру громадського здоров’я. Застосовано методи систематичного огляду літератури та порівняльного аналізу клінічних результатів. Результати. Проаналізовано взаємозв’язок між ХГС та розвитком ЦД2 з акцентом на патофізіологічні механізми, клінічні наслідки та вплив противірусної терапії на метаболізм глюкози та ІР. Розглянуто патофізіологічні механізми, що зумовлюють зв’язок між цими захворюваннями. Особливу увагу приділено ІР, як ключовому фактору розвитку цукрового діабета у пацієнтів із ХГС. Дослідження підтверджують, що ВГС безпосередньо впливає на сигнальні шляхи інсуліну у клітинах печінки та м’язах, спричинюючи системний запальний процес, який порушує метаболізм глюкози. Представлено статистику поширеності ЦД2 серед пацієнтів із ХГС. Зазначено, що поширеність діабету серед хворих на гепатит значно перевищує показники у загальній популяції. Висвітлено вплив противірусних препаратів прямої дії (ПППД), які сприяють покращенню метаболічного контролю, зниженню рівня глюкози у крові та зменшенню потреби в інсулінотерапії. Акцентується увага на необхідності подальших досліджень для оцінки довгострокових наслідків лікування ХГС на метаболізм глюкози, а також на важливості розробки нових терапевтичних підходів для лікування пацієнтів із поєднаним ХГС і ЦД2. Висновки. ХГС та ЦД2 тісно пов’язані патофізіологічними станами, що мають суттєві клінічні наслідки. ВГС сприяє розвитку ІР, яка є ключовим механізмом розвитку діабету серед цих пацієнтів і спровокована вірусом, порушує метаболізм глюкози навіть у хворих без класичних факторів ризику, таких як ожиріння чи метаболічний синдром. ПППД довели високу ефективність у досягненні стійкої вірусологічної відповіді, що сприяє значному покращенню глікемічного контролю. Ці препарати не лише елімінують вірус, але й знижують рівень ІР, що дозволяє покращити метаболічні показники у пацієнтів із ЦД2. Ерадикація вірусу дозволяє зменшити або скасувати потребу в інсулінотерапії, покращуючи якість життя пацієнтів.Item Neurotropic properties of retroviruses in the context of anxiety-depressive and cognitive disorders in HIV-positive patients(Sumy State University, 2024) Чемич, Микола Дмитрович; Chemych, Mykola Dmytrovych; Сосновенко, Дмитро Сергійович; Sosnovenko, Dmytro SerhiiovychМета: комплексна оцінка та порівняння поширеності не діагностованої тривожно-депресивної та когнітивної симптоматики у ВІЛ-позитивних осіб на різних стадіях хвороби які перебувають тривалий час на лікуванні. Матеріали і методи: за критеріями наукового проєкту було залучено 71 ВІЛ-позитивну особу, яка перебувала на амбулаторному лікуванні та мала компенсований стан. Для з’ясування залежностей від клінічних стадій (КлСт) ВІЛ-інфекції та пошуку відмінностей за гендерною ознакою роботу було розподілено на 2 етапи, відповідно. Дослідження включало збір епідеміологічних та клініко-анамнестичних даних, а також лабораторних досліджень. Було використано клініко-психопатологічний та психометричний методи. Критеріями добору до дослідження слугували ВІЛ-позитивний статус, отримання АРТ понад 6 місяців, повноліття та добровільна згода на участь. Отримана інформація статистично опрацьована математичними методами статистики з використанням критеріїв ANOVA, t-критерію Стьюдента тощо. Враховувалися елементи нейрокогнітивної та тривожно-депресивної симптоматики, використовуючи шкали GAD-7, HADS та MMSE. Результати: у пацієнтів різних груп першого етапу дослідження встановлено поступово зростаючий рівень тривоги та когнітивні порушення, залежно від стадії ВІЛ-інфекції. На другому етапі дослідження виявлено статеві та стадійні відмінності у показниках тривоги та когнітивних розладах у пацієнтів всіх груп. Висновки. В осіб І КлСт виявляли найменші тривожно-депресивні та когнітивні розлади, що свідчили про емоційну та когнітивну стабільність на цьому етапі ВІЛ-інфекції. ВІЛ-інфіковані у ІІ та ІІІ КлСт демонстрували прогресуючу тенденцію до тривожних та депресивних розладів, що вказує на залежність від стадії захворювання. Хворі, що мали IVКлСт виказували найбільш виражені тривожні, депресивні та когнітивні симптоми, що може бути пов'язано з тривалістю хвороби та АРТ. Результати досліджень у групі жіночої статі (група А1) свідчать про їх меншу схильність до розладів порівняно із особами чоловічої статі (група А2) на ранніх (І-ІІ) стадіях ВІЛ-інфекції. На пізніших стадіях (ІІІ-ІV) виявлено, що жінки мали виражені тривожні та депресивні порушення (група В1), тоді як у чоловіків виявлено ознаки когнітивних та депресивних розладів (група В2).Item Clinical and epidemiological characteristics of Long-COVID development patterns in patients of different age groups(Sumy State University, 2024) Світайло, Владислав Сергійович; Svitailo, Vladyslav Serhiiovych; Чемич, Микола Дмитрович; Chemych, Mykola DmytrovychМета дослідження – встановлення клініко-епідеміологічних закономірностей розвитку Long-COVID після перенесеної коронавірусної хвороби. Матеріали і методи. Здійснено анкетування та огляд осіб, що перехворіли на COVID-19 та аналіз медичної документації. З урахуванням критеріїв включення та виключення були залучені до групи дослідження 77 жінок та чоловіків, які перенесли коронавірусну хворобу. Анкета-опитувальник містила питання щодо віку, статі, наявності хронічних захворювань до початку коронавірусної хвороби, статус щеплення, наявність скарг та загальний стан після перенесеного захворювання, приймання препаратів, відношення до паління, оцінка досліджуваним зміни фізичної витривалості та загальної якості життя після перенесеної коронавірусної хвороби. Групу порівняння склали практично здорові люди відповідного віку. Результати. У період після перенесеної коронавірусної хвороби до 3 місяців, скарги надавали переважно особи 31–40 років, але із збільшенням часу починали переважати пацієнти більш старшого віку (51–60 років). Основні групи скарг (загальні, респіраторні, нервово-психічні, кардіоваскулярні) надавали досліджувані, які, переважно, були вакциновані, при цьому загальний рівень вакцинованих серед них перевищував 80%. Хвороби серцево – судинної системи переважно фіксувались у жінок віком 51–60 років незалежно від терміну перенесеної коронавірусної хвороби. Зниження фізичної витривалості та загальне зниження якості життя за суб’єктивною оцінкою спостерігалось переважно у жінок віком від 40 до 60 років, частка вакцинованих серед них складала 81,3%. При цьому, рівень тих, хто палить, серед вищезгаданих груп досліджуваних був низьким. Висновки. Серед осіб, які надавали скарги після перенесеної коронавірусної хвороби, більшість складали жінки. Переважали скарги на слабкість (46,8 %), тривогу (44,2 %), погіршення настрою(41,6%), головний біль (28,6%), задишку (23,4%), відчуття серцебиття у спокої (23,4 %), запаморочення (16,7 %). Водночас, спостерігалася менша частка тих, хто відмічає когнітивні порушення (порушення концентрації та уваги – 7,8%, погіршення пам’яті – 14,3%), шлунково-кишкові розлади (13,0 %) та болі у м’язах (13,0%). Більшість були вакциновані (80,0 %), а відсоток тих, хто палили, був низьким (18,5 %).Item Changes in indicators of endogenous intoxication, nonspecific reactivity, and inflammation caused by SARS-CoV-2(Sumy State University, 2024) Саєнко, Олександр Сергійович; Saienko, Oleksandr Serhiiovych; Чемич, Микола Дмитрович; Chemych, Mykola DmytrovychАктуальність: незважаючи на те, що весь науковий світ стурбований проблемою COVID-19, із Long COVID живе близько 65 млн людей, яких турбують загальна слабкість, втома, когнітивні дисфункції, задишка. Дана проблема є глобальною для людства через зниження працездатності, розумової активності населення, що призводить до економічних втрат. Проблема залишається відкритою та потребує подальших досліджень. Матеріали та методи: всього було обстежено 108 осіб та поділено на три групи: група А – 31 пацієнт із підтвердженим COVID-19, група В – 35 осіб із з Long COVID та група С – 42 практично здорові особи. Досліджувалися гематологічні та неспецифічні імунологічні зміни. Статистична обробка даних проводилася за допомогою програмного забезпечення STATA компанії StataCorp (Texas, USA) із розрахунком параметричних та непараметричних критеріїв. Результати: у досліджуваних групах переважали жінки середнього віку. Серед гематологічних показників спостерігалося підвищення лейкоцитів, еритроцитів, ШОЕ у групі з COVID-19. У хворих групи А паличкоядерних нейтрофілів було у 2,5 рази більше ніж у В та у 2,3 рази ніж у С. У пацієнтів з COVID-19 інтегративні показники ендогенної інтоксикації перевищували відповідні дані порівняно з групою Long COVID (р<0,05). В осіб з Long COVID спостерігалася тенденція (р=0,055 –0,588) до підвищення інтегративних показників ендогенної інтоксикації (показник інтоксикації був вищим у 2,6 рази (р<0,05)) порівняно з групою практично здорових осіб. Індекси неспецифічної реактивності у групі А (коефіцієнт резистентності, лімфоцитарний індекс, індекс співвідношення еозинофілів в лімфоцитів, індекс алергізації) та В (коефіцієнт резистентності, лімфоцитарний індекс) були нижчими ніж у групі С (р<0,05). У хворих на COVID-19 індекси активності запалення (сумарний індекс запалення, індекс Кребса, індекс співвідношення лейкоцитів і ШОЕ) були вищими ніж у групі практично здорових осіб (р<0,05). Висновки: для пацієнтів з COVID-19 характерно зміщення лейкоцитарної формули вліво, підвищення інтегративних показників ендогенної інтоксикації, виражений запальний процес, активація тканинного розпаду. Для осіб з Long COVID – незначне підвищення інтегративних показників ендогенної інтоксикації, з низьким ступенем запалення та підвищенням неспецифічної реактивності порівняно з групою COVID-19.Item The dependence of changes in laboratory indicators on accompanying pathology in patients with viral hepatitis C(Sumy State University, 2024) Sumtsova, K.; Berezhok, V.; Лішневська, Анастасія Геннадіївна; Lishnevska, Anastasiia Hennadiivna; Чемич, Микола Дмитрович; Chemych, Mykola DmytrovychМета: встановити залежність змін гематологічних, біохімічних показників та індексів неспецифічної реактивності, запалення, ендогенної інтоксикації у хворих на хронічний вірусний гепатит С (ХВГС) від супровідної патології. Матеріали та методи: гематологічні, біохімічні, неспецифічні імунологічні зміни було проаналізовано у 20 хворих на ХВГС без патологій з боку серцево-судинної системи, у 20 пацієнтів з ХВГС з супутньою ішемічною хворобою серця, у 20 осіб з ішемічною хворобою серця та артеріальною гіпертензією та 40 здорових осіб. Статистичний аналіз проводився у програмах IBM SPSS Statistics та Microsoft Office Excel 2016 з розрахунком непараметричних критеріїв. Результати: серед хворих переважали чоловіки з мінімальною активністю ХВГС. Більшістю пацієнтів без супутніх патологій були молоді особи, а з артеріальною гіпертензією та ішемічною хворобою серця – похилого віку. У хворих на вірусний гепатит С осіб, що мають супутню серцево-судинну патологію (ішемічна хвороба серця та артеріальна гіпертензія) спостерігали: зниження вмісту тромбоцитів, еритроцитів; підвищення кількості паличкоядерних нейтрофілів, ШОЕ, коефіцієнт де Рітіса; збільшення інтегрального показника тяжкості, індексів неспецифічної імунореактивності (КР, ІІР, ІСЛМ, Ілімф) та ендогенної інтоксикації (ГПІ та ПІ). Також у даних хворих були знижені рівні тромбоцитів та лімфоцитів на тлі підвищеного рівня ПІ у порівнянні з пацієнтами, у яких був вірусний гепатит С лише з артеріальною гіпертензією. Висновки: у хворих на хронічний вірусний гепатит С, які мають артеріальну гіпертензію та ішемічну хворобу серця, спостерігається зниження вмісту в крові тромбоцитів, еритроцитів та збільшення паличкоядерних нейтрофілів, ШОЕ, коефіцієнта де Рітіса, інтегральних показників тяжкості, індексів неспецифічної імунореактивності та ендогенної інтоксикації у порівнянні з хворими без ішемічної хвороби серця та пацієнтів лише з ХВГС.Item Features of changes in integrative indicators of endogenous intoxication, reactivity, inflammation activity in patients with chronic viral hepatitis and chronic renal failure(Sumy State University, 2023) Чемич, Микола Дмитрович; Chemych, Mykola Dmytrovych; Cherkashyna, A.; Чемич, Оксана Миколаївна; Chemych, Oksana MykolaivnaМета: вивчити особливості змін інтегративних показників ендогенної інтоксикації, реактивності, активності запалення у пацієнтів з хронічними вірусними гепатитами В і С, і хронічною нирковою недостатністю, що знаходяться на гемодіалізі. Матеріали і методи: обстежено 19 осіб (з хронічним вірусним гепатитом В (ХВГ), хронічним вірусним гепатитом С та з хронічною нирковою недостатністю (ХНН), пацієнти зхронічною хворобою нирок). Групу порівняння склали 40 здорових донорів крові. Зібрано епідеміологічні, клінічні та лабораторні дані (загальний та біохімічний аналізи крові). Показники ендогенної інтоксикації, неспецифічної реактивності та активності запалення були розраховані та проаналізовані за допомогою статистичних критеріїв (M±m, критерій Стьюдента і критерій Манна–Уїтні). Результати: збільшення інтегративних показників ендогенної інтоксикації, у пацієнтів з поєднаною патологією ХНН та ХВГ є наслідком активації процесів розпаду тканин, цитолізу гепатоцитів та значного порушення функції печінки. Встановлені зміни індексів неспецифічного запалення вказують на виражену активність запального процесу та імунологічне порушення реактивності, а також на декомпенсований ендотоксикоз, як можливий наслідок хронічного інфекційного процесу та виразну ендогенну інтоксикацію. Показники ЛІІ, ІЗЛК, ГПІ, ПІ, ІІР, ІСНМ підвищені в усіх пацієнтів з ХНН, що може бути пов’язано з власне причиною розвитку – гломерулонефритом, хронічним пієлонефритом, супутньою патологією. Більш виражені відхилення від нормальних були виявлені у чоловіків обох груп, ніж у жінок, що може бути пов’язане з більшою прихильністю до дієти, водного навантаження між процедурами ГД в останніх.Item Рецензія на навчальний посібник «Емерджентні інфекції» / М. А. Андрейчин, В. Д. Москалюк, М. М. Корда та ін.; за ред. М. А. Андрейчина та В. Д. Москалюка. – Тернопіль, ТНМУ, 2022 – 296 с.(Сумський державний університет, 2023) Чемич, Микола Дмитрович; Чемич, Николай Дмитриевич; Chemych, Mykola DmytrovychРецензія на навчальний посібник «Емерджентні інфекції» / М. А. Андрейчин, В. Д. Москалюк, М. М. Корда та ін.; за ред. М. А. Андрейчина та В. Д. Москалюка. – Тернопіль, ТНМУ, 2022 – 296 с.Item The impact of the pandemic caused by COVID-19 on the epidemiological state of HIV infection in Ukraine(Sumy State University, 2022) Чемич, Микола Дмитрович; Чемич, Николай Дмитриевич; Chemych, Mykola Dmytrovych; Сосновенко, Дмитро Сергійович; Сосновенко, Дмитрий Сергеевич; Sosnovenko, Dmytro Serhiiovych; Kobliuk, Z.V.; Skrypka, N.V.ВІЛ-інфекція – захворювання людини з прогресуючою дисфункцією імунної системи організму, та тривалим безсимптомним перебігом. У 2021 році у світі налічувалося 42 млн. ВІЛ-позитивних осіб. В Україні сьогодні офіційно зареєстровано 341 084 інфікованих. Кожен сотий громадянин у віці від 15 до 50 років є носієм ретровірусу. У 2019 році Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) підтвердила початок пандемії нового інфекційного захворювання яке спричинене вірусом SARS-CoV-2. У доповіді Глобального фонду боротьби зі СНІДом, та за даними Міжнародного благодійного фонду «Альянс громадського здоров’я» зазначено, що COVID-19 може серйозно порушити систему охорони здоров’я і надання медичних послуг ВІЛ-інфікованим, у багатьох країнах світу. Мета. Встановити вплив пандемії СOVID-19 на сучасний епідемічний стан ВІЛ-інфекції та рівень реєстрації випадків в Україні. Матеріали і методи. Для вирішення завдань було проведено опрацювання статистичних та епідеміологічних даних ВООЗ та МОЗ України, МБФ «Альянс громадського здоров’я», щодо сучасного епідеміологічного стану ВІЛ-інфекції протягом 2017–2021 років та COVID-19 протягом 2020–2021 років включно. Результати епідеміологічних досліджень були опрацьовані методом варіаційної статистики з використанням комп’ютерних програм Microsoft Office Excel 2010, SPSS Statistics і онлайн калькулятора (http://medstatistic/calculators/calchit.html). Результати та обговорення. Проаналізовано епідеміологічні дані надані ВООЗ, МОЗ України та Міжнародного благодійного фонду «Альянс громадського здоров’я» щодо епідеміологічного стану ВІЛ-інфекції 2017–2021 років та COVID-19 протягом 2020–2021 років включнo. Пандемія спричинена COVID-19 негативно вплинула на надання діагностичних, профілактичних та лікувальних послуг ВІЛ‑інфікованим. Це підтверджується зниженням кількості проведених експрес-тестів до ретровірусу за 2020 рік у 4,1 рази у порівнянні з 2019 роком. Зменшенням кількості нових випадків ВІЛ‑інфекції, СНІДУ та смертності від термінальної стадії хвороби за 2020–2021 роки у середньому у 1,5–2,4 рази у порівнянні з періодом до початку пандемії викликаної коронавірусом. Ці дані одночасно корелюють із збільшенням кількості випадків підтвердження захворювання на COVID-19, кількості проведених швидких тестів до коронавірусу, та мають обернено-пропорційну залежність. Висновки. Пандемія спричинена COVID-19 вплинула на надання діагностичних, профілактичних та лікувальних послуг ВІЛ-інфікованим. Спостерігається обернено пропорційна динаміка між кількістю підтверджених випадків ВІЛ-інфекції та випадків COVID-19. Підвищення захворюваності на COVID-19 припадає на осінньо-зимовий період, що відповідає періоду зниження рівня діагностики ВІЛ-інфекції.Item Хвороба Лайма. Сучасний стан проблеми (огляд літератури)(Сумський державний університет, 2020) Чемич, Микола Дмитрович; Чемич, Николай Дмитриевич; Chemych, Mykola Dmytrovych; Лутай, Інна Валеріївна; Лутай, Инна Валерьевна; Lutai, Inna ValeriivnaНа даний час хвороба Лайма (системний кліщовий бореліоз, Лайм-бореліоз, лаймська хвороба, Lyme disease), залишається одним з найпоширеніших природно-осередкових захворювань із трансмісивним механізмом передачі збудника, переносниками якої є іксодові кліщі, а збудниками це спірохети комплексу Borrelia burgdorferi sensu lato. Захворювання характеризується стадійним перебігом та тяжкими ураженнями різних органів та систем. В Україні природні осередки цієї хвороби є практично на всій території. Сумська область за рівнем захворюваності посідає провідне місце. Найбільш ураженими є: Київська (29,00 випадків на 100 тис. населення), Черкаська ( 25,4), Вінницька (23,9), Сумська (25,89) області та м. Київ (22,54). Переважно хвороба Лайма реєструється у весняно-осінній період, це може бути пов’язано зі збільшенням відвідування зон відпочинку та сезонною активністю кліщів (травень–червень, вересень–жовтень місяці). Проаналізовано сучасні наукові данні про етіологію, епідеміологію, клінічний перебіг, діагностику, терапію та профілактику захворювання. Встановлено, що B. burgdorferi s. l. є одним з найбільш поширених збудників з трансмісивним механізмом передавання, на євро-пейському континенті, у тому числі і в Україні. Відсутня єдина світова думка з питань профілактики, методів діагностики та лікування, що вимагає подальшого вивчення цієї проблеми. Виявлення антитіл до B. burgdorferi s. l. у сироватці крові людей не є доказом інфекції, але свідчить про їх контакт з цими патогенами і наявності високого ризику розвитку хвороби Лайма.Для поліпшення епідемічної ситуації хвороби Лайма необхідно більш глибоко вивчати осередки даного захворювання як в Україні, вдосконалити систему епідеміологічного нагляду, розробивши карту поширення хвороб, які передаються через укуси кліщів на Сумщині. Спланувати низку протиепідемічних і профілактичних заходів, що мають практичне значення для населення, попередити прихований перебіг хвороби та хронізацію.Item Шляхи оптимізації епідеміологічного нагляду за гострими кишковими інфекціями в Україні(Сумський державний університет, 2019) Малиш, Ніна Григорівна; Малыш, Нина Григорьевна; Malysh, Nina Hryhorivna; Чемич, Микола Дмитрович; Чемич, Николай Дмитриевич; Chemych, Mykola Dmytrovych; Кузьменко, Ольга Віталіївна; Кузьменко, Ольга Витальевна; Kuzmenko, Olha VitaliivnaДосліджено динаміку захворюваності нашигельоз, сальмонельоз, діареєгенні ешерихіози, демографічну статистику та показники санітарно-гігієнічного моніторингу за період 2001 – 2017 р.р. у Сумській області. Застосовані епідеміологічний та статистичний методи дослідження, багатофакторний аналіз. Встановлено, що у досліджуваному періоді показники інцидентності на шигельоз зменшилися з 42,3 на 100 тисяч населення до 0,5; сальмонельоз – зросли з 13,0 до 17,7; діареєгенні ешерихіози – варіювали на рівні 3,70 – 2,20. При проведенні статистичного аналізу, за допомогою пакету прикладних програм Statistia, встановлено залежність захворюваності від впливу факторів ризику: чисельність і щільність населення; природний і міграційний рух населення; поширеність хвороб органів травлення; частота виявлення: носіїв патогенних ентеробактерій, «нестандартних» зразків води, сирого м'яса і м'ясопродуктів, молока і молокопродуктів, цукру і кондитерських виробів, яєць; виділення санітарно-показової мікрофлори із обладнання і рук працівників у закладах громадського харчування, харчових підприємствах, підприємствах із виробництва кондитерських виробів із кремом, молокозаводах. Використовуючи значення факторів ризику, із застосуванням регресійних рівнянь, була спрогнозована захворюваність на найбільш значущі форми гострих кишкових інфекцій.