Періодичні видання СумДУ
Permanent URI for this communityhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/69
Browse
8 results
Search Results
Item Multiforme exudative erythema as a manifestation of immune stress syndrome: a clinical case(Sumy State University, 2025) Nikolishin, A.; Kotelevska, N.; Nikolishyna, E.Вступ. Синдром імунної напруги, як прояв аутоінфекційних захворювань слизової оболонки порожнини рота розвивається під впливом загальних та місцевих факторів, здатних впливати на толерантність слизової. Порушення бар’єрної функції епітелію викликає запальні аутоінфекційні захворювання порожнини рота. Причиною аутоінфекції є зрив локальної толерантності до мікроорганізмів нормальної флори і одночасно їх активація. Для запуску імунологічної реакції слизової оболонки порожнини рота необхідні потенційні тригерні фактори. Ними є переохолодження, тривалі стоматологічні маніпуляції та інші стресові фактори. Метою роботи є ознайомлення лікарів з утрудненнями в діагностиці і лікуванні синдрому імунної напруги, який пов’язаний зі стоматологічними маніпуляціями. Матеріали іметоди. В статті продемонстровано власне клінічне спостереження за пацієнтом та складність перебігу багатоформної ексудативної еритеми як прояву синдрому імунної напруги. Результатиі обговорення. За результатами загального аналізу крові, аналізу крові на IgG та IgM до антигенів вірусу герпеса1,2 типу, бактеріоскопії зішкрябу з ділянок ураження встановлено діагноз «Синдром Стівенса-Джонсона з переважним ураженням слизової оболонки порожнини рота та червоної кайми губ» та призначено комплексне лікування (дезінтоксикаційна, протизапальна, імунотерапія). Отже, лікарям-стоматологам необхідно пам’ятати про можливість провокації виникнення ускладнень після довготривалих стоматологічних маніпуляцій. Обов’язково проводити клініко-лабораторне обстеження, що дозволяє не тільки верифікувати діагноз, а й обґрунтувати ефективний протокол лікування і профілактики. Висновки. Авторами статті для запобігання виникнення прояву «синдрому імунної напруги» у пацієнтів з обтяженим психосоматичним статусом запропоновано алгоритм дії лікаря під час планування стоматологічних втручань та профілактичні заходи, які повинен виконувати пацієнт («Пам’ятка для пацієнта»).Item Molecular and immunological detection of gliotoxin genes in Aspergillus fumigatus isolated from patients with invasive pulmonary aspergillosis(Sumy State University, 2025) Hussein, A.S.; Mohammed, S.H.; Mohammed, B.L.Introduction: Aspergillus fumigatus, a filamentous fungus, is a leading cause of invasive pulmonary aspergillosis (IPA), a severe condition predominantly affecting immunocompromised patients. Gliotoxin, a secondary metabolite crucial to A. fumigatus virulence, is produced through a biosynthetic pathway regulated by several genes, including GliP, GliA, and GliJ. It plays a significant role in its pathogenicity, affecting host immune responses and contributing to disease progression. This study aimed to molecularly and immunologically detect gliotoxin-related genes in A. fumigatus isolates from IPA patients. Methods: Forty patients diagnosed with IPA were recruited, and sputum and plasma samples were collected to identify fungal isolates and assess plasma interleukin-17 (IL-17) levels. Molecular detection of A. fumigatus involved extracting genomic DNA from isolates, followed by polymerase chain reaction (PCR) using primers for the gliotoxin biosynthetic genes GliP, GliZ, and GliA. Additionally, plasma IL-17 levels were measured in IPA patients to assess their immunological response and gliotoxin production was confirmed using thin-layer chromatography. Results: Of the 40 isolates, 20 were confirmed to be A. fumigatus. PCR analysis revealed that 85% of these isolates harbored the GliP gene, while 75% carried the GliZ gene. Also, 40% of the isolates demonstrated gliotoxin production. The IL-17 levels in patients with IPA (1660.10±103.65 pg/mL) were significantly higher compared to the control group (807.92±101.51 pg/mL). The elevated IL-17 levels observed in IPA patients underscores the role of this cytokine in the immune response against A. fumigatus. The detection of gliotoxin-producing isolates varied, with genetic and environmental factors influencing gliotoxin biosynthesis. Isolates lacking either GliPor GliZ failed to produce gliotoxin, while some isolates with both genes exhibited reduced toxin product on, likely due to regulatory influences. Conclusion: The study found that a combination of molecular and immunological methods offers a promising diagnostic tool for detecting IPA and understanding A. fumigatus virulence. Future research could enhance diagnostic tools' sensitivity and specificity, apply them in clinical settings, and develop non-invasive methods like biomarkers for improved patient outcomes.Item Клініко-рентгенологічна картина генералізованого пародонтиту у хворих на фоні ураження міжхребцевих дисків шийного відділу(Сумський державний університет, 2022) Кулигіна, В.Н.; Teпла, Т.О.; Пилипюк, О.Ю.; Повшенюк, А.В.; Горай, М.А.Вступ. В останні роки все більша увага приділяється вивченню взаємозв’язку запальних процесів у пародонті з соматичними захворюваннями. Відома вагома роль системних процесів, зокрема, дистрофічних уражень хребта, які призводять до глибоких змін внутрішнього середовища організму і структурних уражень тканин пародонта. Питання особливостей клінічного перебігу хвороб пародонта у пацієнтів при переважному ураженні міжхребцевих дисків шийного відділу (УМДШВ) недостатньо висвітлені у літературі та залишаються актуальними. Мета дослідження: вивчення особливостей клініко-рентгенологічних показників стану тканин пародонта у пацієнтів із супровідним ураженням міжхребцевих дисків шийного відділу. Матеріали і методи. Проведено клінічне та рентгенологічне обстеження 74-х хворих з УМДШВ: 48 осіб ІІ періоду зрілого віку з хронічним генералізованим пародонтитом початкового – І ступеня і 26 пацієнтів літнього вікового періоду з хронічним генералізованим пародонтитом ІІ–ІІІ ступеня важкості. 40 пацієнтів аналогічних вікових груп та ідентичними ураженнями тканин пародонта без супутніх захворювань слугували контролем. Результати дослідження. При порівнянні клінічної симптоматики хронічного генералізованого пародонтиту у групах хворих з ураженням міжхребцевих дисків шийного відділу і без соматичної патології встановлено: збільшення глибини пародонтальних кишень і рецесії ясен (відповідно на 12,6 і 34,2 % в ІІ періоді зрілого віку і на 10,2 і 16,2 % – в літньому), індексу кровоточивості (на 19,4 % в ІІ періоді зрілого віку і на 38,3 % – в літньому) та інтенсивності ексудації із пародонтальних кишень (на 30,3 % в ІІ періоді зрілого віку і 13,5 % – в літньому) з високим ступенем ймовірності різниці показників. Показники стану фуркації у горизонтальному та вертикальному напрямку за Тарноу–Флетчером і Хемпом, у хворих з ураженням міжхребцевих дисків шийного відділу також були гірше. Крим того, встановлено суттєве зменшення відсотка хворих з початковим ступенем резорбції альвеолярного відростка та збільшення – з високим. Висновки. При клініко-рентгенологічному дослідженні хворих встановлено негативний вплив дистрофічних уражень шийного відділу хребта на клінічний перебіг захворювань пародонта, його поглиблення та обтяження.Item Clinical, morphological, and epidemiological characteristics of endometrial hyperplastic processes in Sumy region(Sumy State University, 2021) Tsyndrenko, Nataliia Leonidivna; Романюк, Анатолій Миколайович; Романюк, Анатолий Николаевич; Romaniuk, Anatolii Mykolaiovych; Nikolayenko, Y.R.; Циндренко, Наталія Леонідівна; Циндренко, Наталья ЛеонидовнаГіперпластичні процеси ендометрія посідають вагоме місце серед гінекологічної захворюваності жінок різних вікових груп та є однією з найбільш частих причин госпіталізації до гінекологічного стаціонару. Актуальність патології зумовлена значним поширенням гіперпластичних процесів ендометрія, високою частотою малігнізації, тривалим рецидивуючим перебігом та зниженням репродуктивної функції, адже вони є однією з найчастіших причин непліддя у жінок репродуктивного віку. Статистичні дані щодо захворюваності на гіперпластичні процеси ендометрія в Україні відсутні. Виконаний аналіз історій хвороб та медичних карт показав, що у 40 % випадків гіперпластичні процеси ендометрія були безсимптомними. У 60% випадків клінічними проявами гіперпластичних процесів ендометрія були порушення менструального циклу у вигляді менорагії, метрорагії, дисменореї та олігоменореї. У 30 % випадків гіперпластичні процеси ендометрія були рецидивуючими. Найчастішою супутньою патологією зі сторони органів малого тазу були лейоміома матки та ендометріоз, а екстрагенітальною патологією – гіпертонічна хвороба та ожиріння. Виконане нами дослідження та аналіз даних показав, що на сьогодні спостерігається тенденція до зростання захворюваності на гіперпластичні процеси ендометрія у Сумському регіоні у період 2011–2020 років. Пік захворюваності припадав на 2016 рік. Відмічається певний взаємозв’язок частоти гіперплазій з віковими категоріями. Так, найбільша кількість неатипових та атипових гіперплазій ендометрія спостерігається у жінок віком 45–55 років. Найменша кількість неатипових гіперплазій ендометрія виявлена у жінок віком 66 і більше років, а атипових гіперплазій – у жінок віком до 30 років. Залозисті поліпи ендометрія найчастіше діагностуються у віці 31–44 роки; найменша ж кількість залозистих поліпів ендометрія виявлена у жінок після 66 років. Найбільша кількість залозисто-фіброзних поліпів ендометрія спостерігається у жінок віком 45–55 років, а найменша – у жінок до 30 років. Фіброзні поліпи ендометрія найчастіше зустрічаються у старших вікових групах – 66 і більше років; найменша кількість таких поліпів ендометрія виявлена у жінок до 30 років. Зменшення захворюваності на гіперпластичні процеси ендометрія у 2020 році нами пояснюється введеними карантинними заходами, і, як наслідок, зменшенням кількості діагностованих випадків гіперпластичних процесів ендометрія, адже останні часто перебігають безсимптомно.Item Методи та можливості визначення ротаційно-торсійних змін хребта в пацієнтів зі сколіотичною хворобою(Сумський державний університет, 2021) Шкатула, Юрій Васильович; Шкатула, Юрий Васильевич; Shkatula, Yurii Vasylovych; Бадіон, Юрій Олексійович; Бадион, Юрий Алексеевич; Badion, Yurii Oleksiiovych; Руденко, Павло Володимирович; Руденко, Павел Владимирович; Rudenko, Pavlo VolodymyrovychУ статті наведено несистематизований огляд публікацій, у яких описані методи й технології визначення параметрів деформації хребта в горизонтальній площині в пацієнтів зі сколіотичною хворобою. Досліджено інформативність та клінічну придатність найбільш відомих і практично значущих методів. Під час рентгенологічного обстеження характер та параметри викривлення вивчають у трьох площинах. У фронтальній площині визначають величину латеральних дуг деформації, в сагітальній площині оцінюють стан профілю хребта. Під час вивчення параметрів деформації хребта в горизонтальній площині виділяють ротаційне зміщення і торсійну деформацію. Автори статті звернули увагу, що науковці нерідко ототожнюють та змішують ці два поняття. Визначення характеристик деформації хребта в горизонтальній площині є важливим інструментом передопераційного планування, тоді як під час консервативного лікування та динамічного спостереження основну увагу приділяють параметрам латерального викривлення у фронтальній площині. Сучасною тенденцією комплексного обстеження пацієнтів зі сколіотичною хворобою стала поява нових, більш інформативних методів кількісного оцінювання параметрів деформації хребта в горизонтальній площині, що насамперед зумовлено розвитком та вдосконаленням технологій. Необхідно зазначити, що дослідженню особливостей анатомо-структуральних, торсійних змін приділяють недостатню увагу. Подальше вивчення торсійних змін хребців повинно привести до кращого розуміння механізмів, які спричиняють сколіотичну деформацію, що сприятиме розробленню патогенетичних методів лікування. Динамічне оцінювання ротаційно-торсійних змін хребта може бути використане як предиктор прогресування за різних типів сколіотичних деформацій, індикатор результату консервативного й хірургічного лікування.Item Структура нейрокогнітивних розладів у хворих з віковозалежними деменціями(Сумський державний університет, 2020) Чиняк, Ольга Сергіївна; Чиняк, Ольга Сергеевна; Chyniak, Olha SerhiivnaАктуальність. Клінічні нейрокогнітивні методи займають центральне місце у виявленні когнітивних розладів. В статті розглянуто нейрокогнітивні збіжності та відмінності між хворобою Альцгеймера та судинною деменцією. Мета дослідження. Провести порівняльну характеристику нейрокогнітивного профілю у хворих з хворобою Альцгеймера та судинними когнітивними порушеннями на різних стадіях пізнавального дефіциту. Матеріали та методи. Було обстежено 60 чоловік з різними клінічними формами деменцій (хвороби Альцгеймера, судинною). Всім хворим було проведено МРТ дослідження головного мозку. Використовували психометричний метод (шкали MMSE, MoCA, FAB, ADAS-cog, CDS, HIS), метод статистичної обробки результатів. Результати. При зіставленні нейрокогнітивних параметрів було встановлено, що відмінності в когнітивних профілях у хворих даних груп залежать від стадії процесу. При хворобі Альцгеймера на ранній стадії переважали просторові та мнестичні розлади: більш грубі порушення пам’яті (р = 0,0056) переважно відстроченого відтворення та орієнтації (р = 0,0200). В той час, як при судинних когнітивних розладах найбільш вираженим дефіцитом була виконавча дисфункція (р = 0,0433), яка включала планування, труднощі з робочою пам’яттю, увагу, гнучкість розуму та зниження швидкості обробки інформації. За послідуючого прогресування даних захворювань до помірної стадії ці відмінності ставали більш стертими та досить важко розмежованими. Таким чином, основними нейрокогнітивними феноменами, що мають диференціальне діагностичне значення як за легкого, так і помірного ступеня важкості є порушення просторових функцій та відстроченого відтворення з низькою ефективністю семантичного кодування. Висновки. Диференціальна діагностика хвороби Альцгеймера та судинної деменції може бути виконана лише на легкій та помірній стадії за допомогою оцінки пам’яті, зокрема епізодичної, семантичної зорово-просторових та виконавчих функцій.Item Хвороба Лайма. Сучасний стан проблеми (огляд літератури)(Сумський державний університет, 2020) Чемич, Микола Дмитрович; Чемич, Николай Дмитриевич; Chemych, Mykola Dmytrovych; Лутай, Інна Валеріївна; Лутай, Инна Валерьевна; Lutai, Inna ValeriivnaНа даний час хвороба Лайма (системний кліщовий бореліоз, Лайм-бореліоз, лаймська хвороба, Lyme disease), залишається одним з найпоширеніших природно-осередкових захворювань із трансмісивним механізмом передачі збудника, переносниками якої є іксодові кліщі, а збудниками це спірохети комплексу Borrelia burgdorferi sensu lato. Захворювання характеризується стадійним перебігом та тяжкими ураженнями різних органів та систем. В Україні природні осередки цієї хвороби є практично на всій території. Сумська область за рівнем захворюваності посідає провідне місце. Найбільш ураженими є: Київська (29,00 випадків на 100 тис. населення), Черкаська ( 25,4), Вінницька (23,9), Сумська (25,89) області та м. Київ (22,54). Переважно хвороба Лайма реєструється у весняно-осінній період, це може бути пов’язано зі збільшенням відвідування зон відпочинку та сезонною активністю кліщів (травень–червень, вересень–жовтень місяці). Проаналізовано сучасні наукові данні про етіологію, епідеміологію, клінічний перебіг, діагностику, терапію та профілактику захворювання. Встановлено, що B. burgdorferi s. l. є одним з найбільш поширених збудників з трансмісивним механізмом передавання, на євро-пейському континенті, у тому числі і в Україні. Відсутня єдина світова думка з питань профілактики, методів діагностики та лікування, що вимагає подальшого вивчення цієї проблеми. Виявлення антитіл до B. burgdorferi s. l. у сироватці крові людей не є доказом інфекції, але свідчить про їх контакт з цими патогенами і наявності високого ризику розвитку хвороби Лайма.Для поліпшення епідемічної ситуації хвороби Лайма необхідно більш глибоко вивчати осередки даного захворювання як в Україні, вдосконалити систему епідеміологічного нагляду, розробивши карту поширення хвороб, які передаються через укуси кліщів на Сумщині. Спланувати низку протиепідемічних і профілактичних заходів, що мають практичне значення для населення, попередити прихований перебіг хвороби та хронізацію.Item Типологія патоперсонологічних трансформацій у хворих на шизоафективний розлад(Сумський державний університет, 2020) Хоміцький, М.Є.Питання діагностики, лікування та соціальної реабілітації хво-рих на ендогенні психозами з епізодичним перебігом залишається одним з найактуальніших завдань психіатрії, яке, не зважаючи на значні успіхи науки і практики, не знайшло остаточного вирішення. Значні труднощі нозологічного відокремлення в середині групи ендогенних психозів з епізодичним перебігом та оцінки патоперсонологічного аспекту клініки стосуються шизоафективного розладу.