Періодичні видання СумДУ
Permanent URI for this communityhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/69
Browse
9 results
Search Results
Item Хвороба Паркінсона – огляд сучасних методів лікування(Сумський державний університет, 2023) Чиняк, Ольга Сергіївна; Чиняк, Ольга Сергеевна; Chyniak, Olha Serhiivna; Дубенко, О.Є.; Потапов, Олександр Олександрович; Потапов, Александр Александрович; Potapov, Oleksandr Oleksandrovych; Шульга, А.; Коцюба, А.Вступ. Хвороба Паркінсона (ХП) — нейродегенеративне неврологічне захворювання з повільно прогресуючим перебігом. Зокрема, це проявляється як розлад рухів, який включає тремор спокою, ригідність, брадикінезію та постуральну нестабільність. Руховий розлад у хворих на БП в основному виникає внаслідок селективної втрати пігментованих дофамінергічних нейронів компактної ділянки чорної субстанції в результаті виснаження дофаміну в смугастому тілі. Патогенетичною особливістю цього захворювання є наявність внутрішньонейрональних агрегатів і включень α-синуклеїну. На сьогоднішній день не існує перевірених методів лікування хвороби Паркінсона, але існує низка ліків, які пропонують переваги з точки зору контролю рухових розладів. Хоча вони можуть значно покращити моторику, вони також можуть призвести до проблемних побічних ефектів, Матеріали та методи. Проаналізувати основні напрямки сучасних методів лікування хвороби Паркінсона та провести поглиблений огляд і аналіз даних літературних досліджень щодо сучасних методів лікування хвороби Паркінсона за останні 10 років. Результати. Встановлено, що сучасні методи лікування базуються переважно на екзогенному введенні препаратів з дофамінергічною активністю та інгібіторів ендогенного метаболізму дофаміну. Хоча леводопа використовується для лікування хвороби Паркінсона з моменту її появи, зараз досліджуються численні експериментальні терапевтичні та нейрохірургічні підходи. До них належать препарати, спрямовані на інгібування та деградацію агрегації α-синуклеїну, яка вважається рушійною силою нейродегенерації при хворобі Паркінсона. Вони викликають очікування, що агент, який модифікує захворювання, буде виявлений у короткостроковому майбутньому. Таким чином, у поєднанні з рядом регенеративних і нейрохірургічних підходів, включаючи терапію стовбуровими клітинами та генну терапію та глибоку стимуляцію мозку.Item Peculiarities of the course, diagnosis, and treatment of multiple sclerosis(Sumy State University, 2022) Потапов, Олександр Олександрович; Потапов, Александр Александрович; Potapov, Oleksandr Oleksandrovych; Кмита, Олексій Петрович; Кмита, Алексей Петрович; Kmyta, Oleksii Petrovych; Циндренко, Олександр Олександрович; Циндренко, Александр Александрович; Tsyndrenko, Oleksandr Oleksandrovych; Makeyenko, I.R.; Sumtsova, K.O.; Nikolaenko, Y.R.Вступ. Розсіяний склероз (РС) – хронічне прогресуюче захворювання центральної нервової системи, що характеризується демієлінізацією та дегенерацією нервових волокон, має поліморфну клінічну картину та схильність до несприятливого перебігу [1]. Захворювання зазвичай вражає людей молодого та працездатного віку, призводить до ранньої інвалідності та погіршення якості життя, що робить його соціально значущою проблемою сучасності [2]. Основною метою було підвищення ефективності діагностики та лікування хворих на розсіяний склероз на основі комплексного аналізу клініко-неврологічних, психодіагностичних та нейровізуалізаційних особливостей дебюту та перебігу захворювання. Матеріали та методи : Клінічне та неврологічне обстеження пацієнтів за шкалою функціональної системи (FSS) та розширеною шкалою статусу інвалідності (EDSS); перевірка когнітивних функцій за допомогою Mini-Mental State Examination (MMSE), тесту малювання годинника, тесту з п’яти слів; магнітно-резонансна томографія головного мозку; Коротка форма опитування щодо здоров’я з 36 пунктів (SF-36). Згідно зі статистичними даними, у світі налічується близько 3 мільйонів хворих на розсіяний склероз. В Україні близько 20 тисяч хворих на розсіяний склероз. Нині висунуто гіпотезу про розсіяний склероз як мультифакторне захворювання, яке значною мірою зумовлене генетичною схильністю (тобто особливостями імунної реакції) та впливом зовнішніх факторів [1]. На розсіяний склероз хворіють переважно люди молодого та зрілого віку – від 12 до 55 років. Хоча інколи розсіяний склероз може дебютувати в період статевого дозрівання, однак частота захворювання поступово зростає з віком до середини третього десятиліття життя з наступним зниженням до 50–60 років [3]. Останнім часом спостерігається тенденція до омолодження розсіяного склерозу. Близько 3% усіх хворих на розсіяний склероз - діти до 16 років. Розсіяний склероз, що дебютує в пізньому віці, недостатньо вивчений і рідко діагностується, хоча приблизно у 20% хворих перші ознаки цієї патології з'являються після 40 років [4]. , 11].Item Нейрохірургічне лікування пухлин спинного мозку шийної локалізації(Сумський державний університет, 2022) Слинько, Є.І.; Потапов, Олександр Олександрович; Потапов, Александр Александрович; Potapov, Oleksandr Oleksandrovych; Деркач, Ю.В.; Пастушин, А.І.Матеріали та методи. В даній роботі проаналізовано медичні карти 47 хворих, які знаходились на лікуванніі були прооперовані в Інститутінейрохірургії ім. А. П. Ромоданова АМН України в період з 2010 по 2020 рік з приводу інтрамедулярних пухлин шийної локалізації.Результати. Всі хворі з інтрамедулярними пухлинами на шийному рівні були прооперовані. При гістологічному обстеженні пухлин виявлені: епендимома (22 спостереження), астроцитома (18 спостережень), ангіоретикулома (6 спостережень), олігодендроглі-ома,гемангіоперицитома, кавернозна ангіома – по 1 спостереженню. По об’єму видалення пухлини виділяли операції з тотальним (17 спостережень), субтотальним (14 спостережень) та частковим (16 спостережень) видаленням. Тотальним вважалось видалення не менш ніж 95% об’єму пухлини, що підтверджувалось при огляді операційного поля в мікроскоп в кінці операціїчи даними раннього післяопераційного МРТ. Обговорення. Тотальне видалення пухлини є золотим стандартом у хірургічному лікуванні інтрамедулярних пухлин. Ferrante L. et al [8] повідомляли, що ні у одного з хворих, яким була проведена тотальна резекція пухлини не було випадків рецидиву, в той час як у 57,1% хворих з субтотальною резекцією мало місце рецидивування. Автори стверджують, що об’єм видаленої пухлини є важли-вим фактором, який впливає на подальший прогноз. Висновки. Інтрамедулярні пухлини шийної локалізації можуть бути тотально видалені. Оперативне втручання необхідно проводити відразу після встановлення діагнозу без очікування наростання неврологічного дефіцитуItem Comprehensive treatment of discopathies of the lumbar spine(Sumy State University, 2021) Потапов, Олександр Олександрович; Потапов, Александр Александрович; Potapov, Oleksandr Oleksandrovych; Кмита, Олексій Петрович; Кмита, Алексей Петрович; Kmyta, Oleksii Petrovych; Циндренко, Олександр Олександрович; Циндренко, Александр Александрович; Tsyndrenko, Oleksandr Oleksandrovych; Pavlova, M.V.; Zaporozhets, D. A.Актуальність. Остеохондроз хребта є одним з найбільш поширених захворювань опорно-рухової системи, характеризується дистрофічними змінами в міжхребцевому диску і тілах хребців, що прилягають до нього. Основними симптомами цього захворювання є біль, чутливі та рухові порушення, які, за даними різних авторів, зустрічаються у 50–80 % дорослого населення. Основною метою і завданням дослідження був пошук із подальшим впровадженням у практику оптимального комплексу лікувальних заходів при остеохондрозі залежно від віку хворого. Матеріали та методи. Було проведено аналіз медичних карт стаціонарних хворих, що знаходились на лікуванні в нейрохірургічному відділенні КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня» в 2019–2020 роках. Проаналізовано перебіг лікування 93 пацієнтів (61 чоловік та 32 жінки). Розподіл на групи проводили за віком: молодого віку (до 25 років) – 13 чоловіків та 8 жінок, середнього (до 60) – 24 чоловіка та 19 жінок, та старшого віку (старші 60 років) – 18 чоловіків та 11 жінок. Все більшого визнання отримує комбіноване використання патогенетично обґрунтованих фізіотерапевтичних факторів у лікувальному комплексі. Відмінною особливістю їх є фізіологічність, відсутність алергічних проявів, можливість впливати на більшість ланок патогенезу захворювання та органічне поєднання з іншими лікувальними факторами. На жаль, спостерігається зростання захворюваності з тимчасовою втратою непрацездатності та тенденцією до прогредієнтного перебігу, що часто призводить до інвалідності, суттєвих матеріальних витрат, що пов’язано з дороговартісними сучасними методами діагностики, лікування та подальшим працевлаштуванням хворих. Результати нашого дослідження свідчать, що комплексне лікування із застосуванням патогенетичної медикаментозної терапії, комплексних паравертебральних блокад, лікувальної фізичної культури, фізіотерапевтичних методів лікування, забезпечує адекватне відновлення функції хребта незалежно від вираженості дистрофічно-дегенеративних змін і віку хворого. Лікування остеохондрозу хребта має бути комплексним, спрямованим на різні симптоми та ланки патологічного процесу.Item The results of surgical treatment in patients with vertebral metastases(Sumy State University, 2021) Slynko, Ye.I.; Потапов, Олександр Олександрович; Потапов, Александр Александрович; Potapov, Oleksandr Oleksandrovych; Derkach, Yu.V.Матеріали та методи. В дослідження включено 108 пацієнтів із метастазами в хребті, які отримували хірургічне лікування в Інституті нейрохірургії ім. акад. А. П. Ромоданова НАМН України в період з 2015 року по 2019 роки. Результати. Вибір хірургічного доступу залежав від таких факторів: розташування пухлини відносно твердої мозкової оболонки і нервових структур, кісток та був такий: задній доступ використовували для видалення пухлин, які займають задній та задньо-боковий простір по відношенню до мозку; боковий доступ ми використовували для видалення пухлин розташованих латерально від мозку; передній доступ ми використовували для видалення пухлин, розташованих спереду від спинного мозку. В І групі спостережень ми використовували задні доступи в 49 спостереженнях, передні доступи – в 19 спостереженнях, бокові доступи – в 5 спостереженнях. В ІІ групі спостережень використовували лише задні групи доступів. Обговорення. Вибір адекватного хірургічного доступу до пухлини хребців, який мінімізує травму нервових структур під час видалення пухлини, значно покращує результати хірургічного лікування. Використання передніх та бокових доступів при вентральних, вентролатеральних локалізація пухлин дає змогу тотально видалити пухлину, зменшити тракцію нервових структур та отримати достатній візуальний контроль операційного поля під час видалення пухлини, що в свою чергу позитивно впливає на регрес больового синдрому та провідникових порушень. Висновки. Диференційний підхід до вибору доступу для видалення пухлини зменшує неврологічний дефіцит в післяопераційному періоді, дає змогу максимально радикально видалити пухлину, що дозволяє у віддаленому періоді значно зменшити кількість рецидивів пухлин.Item The relationship between decreased cognitive functions and the level of proinflammatory cytokines in patients with Аlzheimer’s disease, vascular dementia, and mild cognitive disorder(Sumy State University, 2021) Чиняк, Ольга Сергіївна; Чиняк, Ольга Сергеевна; Chyniak, Olha Serhiivna; Dubenko, O.Ye.; Потапов, Олександр Олександрович; Потапов, Александр Александрович; Potapov, Oleksandr OleksandrovychАктуальність. Хвороба Альцгеймера (ХА) – це дегенеративне захворювання, яке призводить до симптомів деменції. Гістопатологічними ознаками ХА є амілоїдні бляшки в мозку, переважно що складаються з фібрилярних форм амілоїду β-пептиду-40 (Aβ-40) та амілоїду β-пептиду-42 (Aβ-42). Нейтрофіли є головними мішенями для інтерлейкіну 17 (IL-17), сприяють запаленню та пошкодженню тканин ЦНС і можуть відігравати важливу роль у розвитку патології ХА. Інтерлейкін 23 (IL-23) синергується з IL-6, IL-1 та приймає участь в диференціюванні Th17-клітин в прозапальному контексті. Мета дослідження – проаналізувати взаємозв'язок між рівнями ІЛ-17, ІЛ-23 та нейрокогнітивними шкалами у пацієнтів з ХА, судинною деменцією (СД) та малим когнітивним розладом (МКР). Матеріали та методи: У дослідженні взяли участь 89 пацієнтів, з яких 59 хворих з когнітивними порушеннями (32 чоловіки і 27 жінок, середній вік 66,8 ± 8,4 роки), з яких 29 – з великим когнітивним розладом (ВКР), з них 15 хворих з ХА, 14 – з СД, 30 пацієнтів з МКР та 30 осіб контрольної групи. Всім пацієнтам провели нейропсихологічне обстеження за допомогою тестів та шкал: коротка шкала дослідження психічного статусу (MMSE), Монреальска шкала оцінки когнітивних функцій (MoCA), батарея лобної дисфункції (FAB), шкала оцінки хвороби Альцгеймера – когнітивна субшкала (ADAS-cog). Рівні цитокінів ІЛ-17 та ІЛ-23 у сироватці крові аналізували за допомогою ІФА методом «сендвіч» на імуноаналізаторі «Chem Well 2900» (Awareness Technology, США). Тестові системи з використанням Bender Medsystems, Австралія (ІЛ-17 та ІЛ-23) аналізували згідно з інструкціями виробників. Результати. Рівні прозапальних цитокінів (ІЛ-17 та ІЛ-23) були значно вищі у пацієнтів з ХА, у порівнянні з СД та МКР. Були досліджені кореляційні зв'язки між двома цитокінами та шкалами MMSE, MoCA, ADAS-cog та FAB. Отримані нами результати показали значну позитивну кореляцію між сироватковою концентрацією ІЛ-23 та нейрокогнітивними шкалами у всіх хворих на ХА. Найбільш релевантними кореляціями в групі ХА виявилися зв’язки із шкалами: ADAS-cog (r = 0,760; p = 0.001), а саме за розділами підтестів «завдання для повторення слів» (r = 0,775; p ˂ 0,001), «конструктивний праксис» (r = 0,651; p = 0,010), «орієнтація» (r = 0,684; p = 0,010), а також «завдання на впізнавання слів» (r = 0,616; p = 0,020) та шкалою MoCA (r = −0,592; p = 0,020), а саме в домені «відстроченого відтворення» (r = −0,641; p = 0,010). Встановлено значну позитивну кореляцію між ІЛ-23 та окремими доменами шкали ADAS-cog у пацієнтів з МКР (r = 0,423; p = 0,020), а саме із «завданнями на впізнавання слів» (r = 0,466; p = 0,030), з «розумінням» (r = 0,306; p = 0,059), а також з «закреслюванням цифр» (r = 0,301; p = 0,061). Виявлено слабку позитивну кореляцію між сироватковою концентрацією ІЛ-23 та оцінками ADAS-cog у пацієнтів із СД (r = 0,497; p = 0,045). Помірна позитивна кореляція спостерігалася для ІЛ-23 з «концентрацією та відволіканням уваги» (r = 0,558; p = 0,040). Була встановлена зворотна кореляція між сироватковими рівнями ІЛ-23 та показниками MoCA у пацієнтів з СД (r = −0,510; р = 0,060), особливо з «мовою» (r = −0,538; p = 0,047) та з «виконавчими функціями» (r = −0,485; p = 0,079). Однак значущих кореляційних зв’язків між концентрацією ІЛ-17 у сироватці крові та нейрокогнітивними доменами у хворих з малим когнітивним розладом та судинною деменцією не було виявлено. Кореляційний аналіз дозволив підтвердити взаємозв'язки між тяжкістю когнітивних порушень та рівнем прозапальних маркерів, припускаючи, що запалення може спричинити когнітивний спад у пацієнтів з ХА. Результати дослідження свідчать про те, що ІЛ-23 може мати більш складний взаємозв'язок із прогресуванням даного захворювання та дає підстави розглядати ІЛ-23 як маркер запальної активності. Висновки. Рівні прозапальних цитокінів (ІЛ-17 та ІЛ-23) у сироватці крові були значно вищі у пацієнтів з ХА, у порівнянні з СД та МКР. Такі більш виражені зміни продукції інтерлейкінів (особливо ІЛ-23) підкреслює роль запального процесу при ХА, на відміну від СД та МКР. Рівень інтерлейкіну 23 у всіх обстежених пацієнтів з ХА мав найвищі кореляційні зв’язки з показниками нейрокогнітивних шкал, що вказувало на його важливу роль у патогенезі даного захворювання. Не було знайдено значущих кореляційних зв’язків між сироватковою концентрацією ІЛ-17 та нейрокогнітивними доменами у пацієнтів з МКР та СД.Item Management of lumbosacral radiculitis(Sumy State University, 2020) Slynko, Ie.I.; Потапов, Олександр Олександрович; Потапов, Александр Александрович; Potapov, Oleksandr Oleksandrovych; Derkach, Yu.V.; Ermoliev, A.I.; Andrukhiv, A.Ya.Мета: аналіз тактики лікування у хворих з дискогенними попереково-крижовими радикулітами. Матеріали та методи. На лікуванні знаходилось 4000 хворих з дискогеннми попереково-крижовими радикуліту. 2000 хворих лікувалися консервативно, 1000 хворим виконана мікродискектомія, 1000 – ендоскопічна дискектомія. В роботі виконано порівняння показань до різних видів лікування, порівняння ефективності лікування, терміну реабілітації. Вік хворих в обох групах варіював від 18 до 78 років. Результати. Результати лікування оцінювали з використанням шкали Macnab, необхідності хворому проводити додаткове лікування, терміну реабілітаційного лікування і повернення до трудової діяльності в залежності від терміну. В даний час в літературі обговорюються результати консервативного лікування гриж поперекового відділу. Звичайно за даними рідних авторів результат консервативного лікування зворотнопропорціонально корелює з величиною гриж; чим менше грижі тим успішніші результати лікування. Причому не має чіткої кореляції від методів консервативного лікування. В той же час результати оперативного втручання прямопропорційно корелюють з розмірами гриж чи секвестрами, чим більше грижа тим краще результат після втручання. Альтернативно застосовують мікрохірургічні та ендоскопічні втручання з близькими результатами та частотою рецидивів. Віддалені результати простежені за допомогою шкали Макнаб. Рецидиви гриж в групі де виконувалось ендоскопічне видалення були у 18 хворих, що склало 1,8 %. Рецидиви гриж, в групі де виконувалось мікрохірургічне видалення, були у 11 хворих, що склало 1,1 %. Висновки. Сучасні консервативні методи лікування дозволяють отримати хороші результати при грижах навіть до 8 мм. У хворих з грижами від 8 мм до 10 мм. Результат консервативного лікування в цілому не задовільний, швидко наступають рецидиви. У хворих з грижами більше 10 мм проведення консервативного лікування не доцільне, домогтися позитивного результату можливо тільки із застосуванням оперативних методів лікування.Item Modern methods of surgical treatment of peripheral nervous system injuries(Sumy State University, 2020) Потапов, Олександр Олександрович; Потапов, Александр Александрович; Potapov, Oleksandr Oleksandrovych; Кмита, Олексій Петрович; Кмита, Алексей Петрович; Kmyta, Oleksii Petrovych; Циндренко, Олександр Олександрович; Циндренко, Александр Александрович; Tsyndrenko, Oleksandr Oleksandrovych; Semenyuk, M.I.; Senchenko, A.V.Актуальність. В Україні щороку травми периферичних нервів отримують 2,5–3 тис. осіб, частіше це молодий працездатний вік. У структурі загального травматизму ушкодження периферичних нервів у мирний час складає 1,5–6 % , а під час військових дій (беручи до уваги дану ситуацію на Сході України) за рахунок вогнепальних пошкоджень кількість коливається в діапазоні 9–25 %. Мета та завдання: вибір найоптимальнішого варіанту хірургічного лікування при травматичному ушкодженні периферичного нерва шляхом порівняння результатів досліджень літературних джерел. Матеріали та методи. Було проведено аналіз медичної літератури та публікацій за останні п’ять років, із приділенням уваги дослідженням, що стосувались сучасних методик хірургічного лікування травматичних ушкоджень периферичних нервів. Проблема хірургічного лікування є остаточно не вирішеною, регенерація периферичних нервів – складний процес і тому існує обмеження існуючих методів лікування повільною регенерацією нервів та недостатньою наповненістю великих посттравматичних нервових дефектів. Щоб подолати ці обмеження, була розроблена клітинна терапія, що забезпечує наявність підтримуючих клітин в місці ураження з метою прискорення регенерації нервів. Шванівські клітини відіграють важливу роль у багатьох аспектах регенерації нервів. Трансплантація стовбурових клітин для регенерації периферичних нервів пропонує альтернативну клітинну терапію з декількома регенеративними перевагами. В даний час досліджуються різні типи джерел стовбурових клітин на предмет їх застосування для регенерації периферичних нервів в поєднанні з найоптимальнішим нервовим провідником.Item Biochemical and biomechanical substantiation of reparative regeneration of intervertebral discs in patients with degenerative disc diseases(Sumy State University, 2020) Bodnarchuk, J.A.; Khyzhnjak, M.V.; Потапов, Олександр Олександрович; Потапов, Александр Александрович; Potapov, Oleksandr Oleksandrovych; Chopik, N.G.Дегенеративні захворювання хребта займають друге місце в загальній структурі захворюваності з тимчасовою втратою працездатності. Захворювання опорно-рухового апарату та сполучної тканини у 40 % пацієнтів з остеохондрозом хребта викликають первинну інвалідність. Дегенерація диску – це патологічний процес, який є основною причиною виникнення болю в попереку та турбує переважну більшість людей в певний момент їхнього життя. Вплив механічного навантаження призводить до дегенеративних змін в тканинах пульпозного ядра міжхребцевого диску. Обмежений транспорт і низька клітинна насиченість дисків перешкоджають відновленню, роблять міжхребцевий диск особливо вразливим до травм та сприяють появі морфологічних ушкоджень тканин пов’язаних з процесами біологічного старіння. Патологічний процес поширюється на всі структурні елементи міжхребцевого диску. Найбільш ранні прояви дегенерації диску зазвичай відбуваються в пульпозному ядрі, де знижений вміст протеогліканів порушує механічну функцію, що призводить до прогресуючої морфологічної дегенерації всього міжхребцевого сегменту. Існуючі методи лікування (як хірургічні, так і консервативні) не здатні корегувати кількість клітин пульпозного ядра та не можуть зупинити патологічний процес у міжхребцевому диску. Профілактика дегенерації або репарація міжхребцевого диску є потенційним лікуванням для поперекових больових синдромів. Клітинна терапія стала предметом великого інтересу, оскільки нові дослідження повідомляють про великий регенеративний потенціал для багатьох клітинних джерел, в тому числі і для регенерації області пульпозного ядра міжхребцевого диску. Використання і впровадження в практичну нейрохірургію сучасної клітинної терапії, дозволяє підійти до вирішення проблеми дегенерації міжхребцевого диску, на новому якісному рівні із застосуванням мультипотентних клітин, біохімічних пептидів в репаративних процесах пульпозного ядра, як можливості лікування і профілактики в майбутньому вертеброгенних больових синдромів.