Періодичні видання СумДУ
Permanent URI for this communityhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/69
Browse
Search Results
Item Міксоїдна ліпосаркома (огляд літератури)(Сумський державний університет, 2016) Винниченко, Ігор Олександрович; Винниченко, Игорь Александрович; Vynnychenko, Ihor Oleksandrovych; Винниченко, Олександр Ігорович; Винниченко, Александр Игорович; Vynnychenko, Oleksandr Ihorovych; Москаленко, Юлія Василівна; Москаленко, Юлия Васильевна; Moskalenko, Yuliia VasylivnaВ структурі онкологічної захворюваності частка ліпосарком складає від 10 до 35 % всіх сарком м’яких тканин. Найчастіше вони локалізуються на кінцівках (60 %) та в заочеревинному просторі (10–20 %). Ліпосаркома – одне з найзагадковіших злоякісних захворювань, навколо якого досі залишається багато питань. Метою роботи є проведення аналізу даних літератури для встановлення молекулярних механізмів виникнення ліпосарком, а такожтактики стосовно хірургічного, хіміотерапевтичного та променевого лікування міксоїдної ліпосаркоми. Міксоїдна ліпосаркома зазвичай характеризується t (12; 16) транслокацією або, значно рідше, t (12; 22), що кодують транскрипцію FUS-CHOP гена, представлену в 40 % злоякісних пухлин жирової тканини. Високодиференційовані ліпосаркоми мають відносно простий каріотип, що включає в основному диплоїдний набір, за винятком хромосом з ампліфікацією 12q. Збільшення дедиференціювання супроводжується змінами в генотипі і в більшій мірі посиленням 12q локусів, у тому числі HDM2, CDK4 і інших генів. HDM2, локалізований в 12q15, а також CDK4, локалізований в 12q14.1, відіграють важливу роль в процесах онкогенезу, перешкоджаючи супресії пухлинних генів. В основі сучасної онкологічної хірургії покладено уявлення про абластику, а також поняття футлярності та зональності втручання. Крім хірургічного методу, під час лікування хворих на ліпосаркому, важлива роль належить ад’ювантій та неоад’ювантній променевій терапії. У якості першої лінії хіміотерапії використовуються іфосфамід та доксорубіцин, другої та третьої – гемцитабін, доцетаксел, а також препарат трабектедин. Альтернативні терапевтичні стратегії передбачають інгібування білка теплового шоку 90 (Hsp90), використання інгібіторів циклін-залежної кінази 4 (CDK4), CDK4/6 інгібіторів, анти-IGF-1R антитіл, інгібіторів RG7112 та антагоністів MDM2, антиген-специфічної вакцини на основі NY-ESO-1.