Періодичні видання СумДУ
Permanent URI for this communityhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/69
Browse
6 results
Search Results
Item Інтелектуалізація господарських процесів у напрямі досягнень цілей сталого розвитку(Сумський державний університет, 2021) Денисенко, Павло Анатолійович; Денисенко, Павел Анатольевич; Denysenko, Pavlo Anatoliiovych; Кубатко, Олександр Васильович; Кубатко, Александр Васильевич; Kubatko, Oleksandr Vasylovych; Шкарупа, Олена Василівна; Шкарупа, Елена Васильевна; Shkarupa, Olena Vasylivna; Яременко, А.ГСтаття присвячена теоретико-процесуальним особливостям інтелектуалізації господарських процесів. Надані визначення дефініції "інновація". З’ясовано, що більшість дефініцій розглядають інновацію як новий (або значно вдосконалений чи модифікований) продукт. Виокремлено найбільш оптимальне формулювання даної дефініції, а саме: "інновація" - це нововведення, що полягає в створенні та реалізації нових (або значно змінених) ідей, принципів чи продукті Визначено, що на рівні підприємства особливо важливим є інтелектуалізація господарських процесів. Установлено різницю між схожими термінами "економіка знань" та "людський капітал". У табличній формі наведено особливості майбутнього людини на ринку праці, організацій та HR. З’ясовано, що працедавці розуміють вимоги нового часу (наявність штучного інтелекту, загальної автоматизації та розвитку робототехніки) та впроваджують робочі місця, які є більш мультидисциплінарними та діджиталізованими. Визначено, що у ХХІ столітті роль освіти стає дедалі вагомішою. З’ясовано, що інноваційний розвиток є ключовим для успішного сестейнового та інтелектуального розвитку вітчизняної економіки. Визначено, що Україна має значний потенціал інноваційного розвитку, попри низькі поточні витрати на R&D. Досліджено, що вплив людських ресурсів та зайнятості на Україну є найсильнішими інноваційними вимірами, тоді як зв'язки та інноваційне середовище є найслабшими. Досліджено проблемні умови для розвитку інноваційної сфери: складність ведення бізнесу (Україна в рейтингу Doing Business посідає 64 місце); бюрократична процедура отримання патентної документації; нерозвинене інтелектуальне право власності; недостатньо комфортний бізнес-клімат; низька частка зовнішніх іноземних інвестицій; неврегульовані питання діяльності ІТ-підприємств. З’ясовано, що країни можуть покращити свою інноваційну спроможність шляхом порівняльного аналізу їх ефективності, використання сильних сторін та усунення слабких місць в інноваціях, а також шляхом вивчення передового досвіду в країнах, які стають лідерами інновацій на всіх рівнях доходу.Item Державне ругулювання масштабування інновацій на регіональному рівні для сталого розвитку України та ЄС(Сумський державний університет, 2020) Шкарупа, Олена Василівна; Шкарупа, Елена Васильевна; Shkarupa, Olena Vasylivna; Кучеренко, П.В.У статті досліджено питання впровадження інновацій на промислових підприємствах, а також їх джерела фінансування на українському та європейському простірах. Обґрунтовано роль інноваційної інфраструктури як драйвера економічного розвитку національної та регіональної економіки за рахунок формування цілісного цілепокаладання на мсштубування інновацій та взаємозв’язок різних стейкхолдерів, що залучені до інноваційної діяльності, формування інвестиційного середовища. У роботі визначено проблеми та напрями вдосконалення інноваційної діяльності в регіонах України та мотиви впровадження нових проектів. На основі аналізу статистичних даних щодо розвитку інноваційної діяльності в регіонах України та з метою ідентифікації стратегічних інструментів державного регулювання щодо розвитку та масштабування інновацій, визначено та описано недоліки й умови розбудови інноваційної інфраструктури. На основі вивчення статистичної звітності України та країн Європи, визначено, що вдосконалення інноваційної політики та конкурування підприємств можливе при реалізації новітніх технологій щодо виробництва та впровадження інноваційних послуг у різних регіонах країни. Встановлено, що показники розвитку та масштабування інновацій в регіонах України мають неусталену тенденцію, що впливає на деструктивні процесі в країні, а фінансування такої важливої складової інноваційного розвитку як наукові дослідження, спрямовані переважно на державний сектор, в той час як в країнах Європейського Союзу – на підприємницький сектор. При ефективному державному стимулюванні підприємницького сектору та забезпеченні позитивних державних, регіональних і місцевих умов, ситуація щодо економічних та інноваційних показників в Україні може мати позитивну динамуку в майбутньому. Встановлено, що при формуванні стратегій розвитку інноваційної інфраструктури, потрібно звертати увагу на зворотні звязки між підприємницьким сектором та інтересами країни та поетапно переходити до європейського досвіду розвитку інноваційної діяльності. Завдяки такій стратегії будуть створені прогресивні моделі щодо координації масштабування інновацій для сталого розвитку країни.Item Социальная и солидарная экономика при переходе к сестейновому развитию: опыт ЕС(Сумський державний університет, 2014) Мельник, Леонід Григорович; Мельник, Леонид Григорьевич; Melnyk, Leonid Hryhorovych; Дегтярьова, Ірина Борисівна; Дегтярева, Ирина Борисовна; Dehtiarova, Iryna Borysivna; Шкарупа, Олена Василівна; Шкарупа, Елена Васильевна; Shkarupa, Olena Vasylivna; Чигрин, Олена Юріївна; Чигрин, Елена Юрьевна; Chygryn, Olena YuriivnaУ статті досліджено процеси забезпечення соціальної і солідарної економіки (ССЕ) в умовах переходу до сестейнового розвитку. Обґрунтовується поняття сестейновості як стану тріади трьох взаємозв'язаних і взаємообумовлених систем: соціо-економічної, біологічної природи людини, екологічної. Розкриваються значення і зміст ССЕ. Проаналізовано принципи, що лежать в основу функціонування структур, досвід забезпечення ССЕ в ЄС. Проаналізовано досвід роботи внутрішніх європейських мереж ініціатив з питань моральності, солідарності та національних територіальних мереж Європи, що входять до Міжконтинентальної мережі заохочення ССЕ. Обґрунтовано необхідність застосування досвіду Європейського Союзу щодо забезпечення сестейнового розвитку в частині розбудови проектів ССЕ, що, у свою чергу, сприяло б вирішенню нагальних соціально-економічних та екологічних проблем.Item К вопросу об интегрированном управлении устойчивым развитием региона(Сумский государственный университет, 2013) Мельник, Леонід Григорович; Мельник, Леонид Григорьевич; Melnyk, Leonid Hryhorovych; Шкарупа, Олена Василівна; Шкарупа, Елена Васильевна; Shkarupa, Olena Vasylivna; Самаль, С.А.У статті досліджуються особливості формування інтегрованої системи управління сталим розвитком регіону. Розглядаються наукові підходи, що дозволяють розробити структуру і механізм інтегрованої системи управління регіональним розвитком, в тому числі на основі формування інституційних механізмів переходу до сталого розвитку. Аналізуються принципи стійкості природно-антропогенної системи та показники, що характеризують процеси розвитку окремих підсистем: соціальної, економічної, екологічної. Розглянуто функції, відмінні характеристики та перспективи впровадження інтегрованої системи управління в практику господарювання на регіональному рівні. Виділено найважливіші проблеми переходу до сталого розвитку регіонів України та Білорусі. Представлені характеристики стратегії інтегрованого управління в інтересах сталого розвитку, а також ключові функції, які вона забезпечує. Проведено аналіз організаційно-управлінських умов трансформації регіональних систем з метою сталого розвиткуItem Diaspora as external economic source of human resources for the sustainable development of the home country(Сумський державний університет, 2012) Шкарупа, Олена Василівна; Шкарупа, Елена Васильевна; Shkarupa, Olena Vasylivna; Hovhanesian, H.У статті досліджено взаємозв'язки між чинниками економічного розвитку країни і впливу на нього діаспори. Визначено ключові особливості взаємного залучення людських ресурсів діаспори для сталого розвитку країни. Запропоновано напрями для формування стратегії залучення людського капіталу та удосконалення економічної політики країни. Визначено, що діаспора має величезний потенціал для впливу на всі чотири фактори економічного зростання країни: праці, капіталу, технологій і зовнішньої торгівлі. Для формування стратегії залучення людського капіталу та удосконалення економічної політики країни необхідно розглядати діаспору в якості зовнішніх джерел робочої сили, що особливо важливо для невеликих країн з обмеженими природними ресурсами. Процес залучення діаспори в економічний розвиток своєї країни, вимагає системних і постійних заходів з боку уряду країни. Якщо узагальнити чинники, що впливають на залучення людських ресурсів у сфері співпраці діаспори та рідної країни, то серед них є основним світоглядні розбіжності і відчуження через довгу відсутність контактів. Тому, необхідним є створення почуття співпричетності серед транснаціональної частини населення в процесі скорочення бідності, що повинно бути наріжним каменем будь-якої стратегії та політики, спрямованої на вирішення проблем для сталого розвитку. Як показує світова практика, держави прагнуть використовувати свої діаспори як потужний державотворчий чинник розвитку, дієвий інструмент політичного, економічного та культурного впливу в країнах проживання, ефективний засіб утвердження позитивного образу своєї держави у міжнародній спільноті. Вони мають на меті мобілізувати діаспору шляхом залучення та активного використання людського, соціального, фінансового, культурного, політичного капіталу. Збільшення участі діаспори в процесі скорочення бідності в своїй країні повинні базуватись на нових підходах. Стосунки держави зі своєю діаспорою включають цілий комплекс завдань економічного характеру, зокрема залучення інвестицій, розвиток торгівельних відносин, врегулювання надходжень грошових переказів. У політиці багатьох держав пріоритетним напрямом є сприяння для вливань в економіку від діаспори. При цьому доцільно використовувати крім класичних методів участі, такі як: використання діаспори в якості мосту між іноземними інвесторами та/або покупцями і на батьківщині, інформаційні мережі, інституціоналізацію, використовуючи діаспору як «живу візитну картку» і створення почуття причетності до вирішення економічних проблем країни. Визначено, що для сталого розвитку країн та використання людських ресурсів своєї діаспори необхідно дотримуватися принцип системності та цілеспрямованості, а також слід розробити ряд заходів, спрямованих на: формування та підтримку інформаційної економічної мережі та її інфраструктури; впровадження інноваційних підходів в розробці спільних проектів, визначенні шляхів і форм ділового співробітництва з діаспорою; удосконалення законодавчої бази по залученню людських ресурсів діаспори; формування позитивної мотивації населення у сфері співробітництва; збільшення фінансування наукових розробок і програм розвитку. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/34211Item Анализ методических подходов к классификации социо-эколого-экономических индикаторов устойчивого развития(Издательство СумГУ, 2004) Сотник, Ирина Николаевна; Sotnyk, Iryna Mykolaivna; Шкарупа, Олена Василівна; Шкарупа, Елена Васильевна; Shkarupa, Olena Vasylivna; Сотник, Ірина МиколаївнаIn the article different approaches to sustainable development indicators classification are considered. There are analyzed the indicator’s systems that characterized strong and weakly sustainability. There are presented detail characteristics of each indicators’ type and their position in the general macroindex system. There is substantiated the necessity of complex integral indicator creating which characterize the whole territory ecological and economic situation. When you are citing the document, use the following link http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/1476