Періодичні видання СумДУ
Permanent URI for this communityhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/69
Browse
3 results
Search Results
Item Clinical and epidemiological characteristics of Long-COVID development patterns in patients of different age groups(Sumy State University, 2024) Світайло, Владислав Сергійович; Svitailo, Vladyslav Serhiiovych; Чемич, Микола Дмитрович; Chemych, Mykola DmytrovychМета дослідження – встановлення клініко-епідеміологічних закономірностей розвитку Long-COVID після перенесеної коронавірусної хвороби. Матеріали і методи. Здійснено анкетування та огляд осіб, що перехворіли на COVID-19 та аналіз медичної документації. З урахуванням критеріїв включення та виключення були залучені до групи дослідження 77 жінок та чоловіків, які перенесли коронавірусну хворобу. Анкета-опитувальник містила питання щодо віку, статі, наявності хронічних захворювань до початку коронавірусної хвороби, статус щеплення, наявність скарг та загальний стан після перенесеного захворювання, приймання препаратів, відношення до паління, оцінка досліджуваним зміни фізичної витривалості та загальної якості життя після перенесеної коронавірусної хвороби. Групу порівняння склали практично здорові люди відповідного віку. Результати. У період після перенесеної коронавірусної хвороби до 3 місяців, скарги надавали переважно особи 31–40 років, але із збільшенням часу починали переважати пацієнти більш старшого віку (51–60 років). Основні групи скарг (загальні, респіраторні, нервово-психічні, кардіоваскулярні) надавали досліджувані, які, переважно, були вакциновані, при цьому загальний рівень вакцинованих серед них перевищував 80%. Хвороби серцево – судинної системи переважно фіксувались у жінок віком 51–60 років незалежно від терміну перенесеної коронавірусної хвороби. Зниження фізичної витривалості та загальне зниження якості життя за суб’єктивною оцінкою спостерігалось переважно у жінок віком від 40 до 60 років, частка вакцинованих серед них складала 81,3%. При цьому, рівень тих, хто палить, серед вищезгаданих груп досліджуваних був низьким. Висновки. Серед осіб, які надавали скарги після перенесеної коронавірусної хвороби, більшість складали жінки. Переважали скарги на слабкість (46,8 %), тривогу (44,2 %), погіршення настрою(41,6%), головний біль (28,6%), задишку (23,4%), відчуття серцебиття у спокої (23,4 %), запаморочення (16,7 %). Водночас, спостерігалася менша частка тих, хто відмічає когнітивні порушення (порушення концентрації та уваги – 7,8%, погіршення пам’яті – 14,3%), шлунково-кишкові розлади (13,0 %) та болі у м’язах (13,0%). Більшість були вакциновані (80,0 %), а відсоток тих, хто палили, був низьким (18,5 %).Item Оцінка системи епідеміологічного нагляду за COVID-19 в Полтавській області під час війни в Україні(Сумський державний університет, 2024) Бережна, A.; Чумаченко, Т.Мета дослідження – оцінити систему епідеміологічного нагляду (ЕН) за COVID-19 в Полтавській області під час війни в Україні. Матеріали та методи. Використано бібліосемантичний метод та проведено ретроспективний епідеміологічний аналіз офіційних даних щодо захворюваності, смертності та летальності від COVID-19 в Полтавській області за 2020–2022 роки. За методикою Centers for Disease Controland Prevention, USA оцінено простоту, гнучкість, прийнятність, своєчасність та репрезентативність системи ЕН, визначено її придатність та ресурсовитратність. Результати. Захворюваність на COVID-19 в Полтавській області у 2020–2022 роках серед дорослих була вище, ніж серед дітей, з піком захворюваності серед дорослих 8121 випадків на 100 тисяч дорослого населення у 2021 році, серед дітей – 2980 випадків на 100 тисяч дитячого населення у 2022 році. Найвищі показники смертності та летальності від COVID-19 в Полтавській області зареєстровано у 2021 році. Система ЕН за COVID-19 в Україні представлена локальним, регіональним і національним рівнями. В Полтавській області ЕН на локальному рівні проводять заклади охорони здоров’я, на регіональному рівні – Центри контролю та профілактики хвороб МОЗ України. Складність системи ЕН визначається кількома рівнями звітності, потребою у спеціальних лабораторних дослідженнях для підтвердження випадку, необхідністю збору епідеміологічних даних при розслідуванні випадків, додаткового навчання персоналу щодо роботи з модулями Електронної інтегрованої системи спостереження за захворюваннями (ЕЛІССЗ). Система ЕН залишиться дієвою в післяпандемічний період та може бути адаптована для моніторингу за іншими інфекційними хворобами. Можливе зниження гнучкості системи ЕН при застосуванні електронного документообігу та своєчасності через затримкув оперативному зборі, передачі та аналізі епідеміологічних даних внаслідок руйнування енергетичної інфраструктури під час війни. На прийнятність системи ЕН позитивно впливає наявність нормативної бази, проте прийнятність залежить від прихильності медичних працівників до впровадження нових технологій та їхніх особистісних і професійних якостей. Система ЕН за COVID-19 є репрезентативною лише для тяжких та середньотяжких випадків захворювання. Під час війни чутливість системи ЕН за COVID-19 в Україні може знижуватись через важкодоступність до медичної допомоги на окупованих, деокупованих та прифронтових територіях. Для без перебійної роботи системи ЕН необхідна велика кількість людських та матеріальних ресурсів. Висновки. ЕН за COVID-19 в Полтавській області проводиться за особою, місцем, часом. Оцінена система ЕН є складною та багаторівневою. В умовах війни можливе зниження чутливості, гнучкості та своєчасності системи ЕН. Існує потреба у збільшенні обсягу підготовки фахівців з епідеміології, громадського здоров’я та пошуку додаткових джерел фінансування закладів мережі ЕН, оскільки система ЕН за COVID-19 є ресурсовитратною.Item The impact of the pandemic caused by COVID-19 on the epidemiological state of HIV infection in Ukraine(Sumy State University, 2022) Чемич, Микола Дмитрович; Чемич, Николай Дмитриевич; Chemych, Mykola Dmytrovych; Сосновенко, Дмитро Сергійович; Сосновенко, Дмитрий Сергеевич; Sosnovenko, Dmytro Serhiiovych; Kobliuk, Z.V.; Skrypka, N.V.ВІЛ-інфекція – захворювання людини з прогресуючою дисфункцією імунної системи організму, та тривалим безсимптомним перебігом. У 2021 році у світі налічувалося 42 млн. ВІЛ-позитивних осіб. В Україні сьогодні офіційно зареєстровано 341 084 інфікованих. Кожен сотий громадянин у віці від 15 до 50 років є носієм ретровірусу. У 2019 році Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) підтвердила початок пандемії нового інфекційного захворювання яке спричинене вірусом SARS-CoV-2. У доповіді Глобального фонду боротьби зі СНІДом, та за даними Міжнародного благодійного фонду «Альянс громадського здоров’я» зазначено, що COVID-19 може серйозно порушити систему охорони здоров’я і надання медичних послуг ВІЛ-інфікованим, у багатьох країнах світу. Мета. Встановити вплив пандемії СOVID-19 на сучасний епідемічний стан ВІЛ-інфекції та рівень реєстрації випадків в Україні. Матеріали і методи. Для вирішення завдань було проведено опрацювання статистичних та епідеміологічних даних ВООЗ та МОЗ України, МБФ «Альянс громадського здоров’я», щодо сучасного епідеміологічного стану ВІЛ-інфекції протягом 2017–2021 років та COVID-19 протягом 2020–2021 років включно. Результати епідеміологічних досліджень були опрацьовані методом варіаційної статистики з використанням комп’ютерних програм Microsoft Office Excel 2010, SPSS Statistics і онлайн калькулятора (http://medstatistic/calculators/calchit.html). Результати та обговорення. Проаналізовано епідеміологічні дані надані ВООЗ, МОЗ України та Міжнародного благодійного фонду «Альянс громадського здоров’я» щодо епідеміологічного стану ВІЛ-інфекції 2017–2021 років та COVID-19 протягом 2020–2021 років включнo. Пандемія спричинена COVID-19 негативно вплинула на надання діагностичних, профілактичних та лікувальних послуг ВІЛ‑інфікованим. Це підтверджується зниженням кількості проведених експрес-тестів до ретровірусу за 2020 рік у 4,1 рази у порівнянні з 2019 роком. Зменшенням кількості нових випадків ВІЛ‑інфекції, СНІДУ та смертності від термінальної стадії хвороби за 2020–2021 роки у середньому у 1,5–2,4 рази у порівнянні з періодом до початку пандемії викликаної коронавірусом. Ці дані одночасно корелюють із збільшенням кількості випадків підтвердження захворювання на COVID-19, кількості проведених швидких тестів до коронавірусу, та мають обернено-пропорційну залежність. Висновки. Пандемія спричинена COVID-19 вплинула на надання діагностичних, профілактичних та лікувальних послуг ВІЛ-інфікованим. Спостерігається обернено пропорційна динаміка між кількістю підтверджених випадків ВІЛ-інфекції та випадків COVID-19. Підвищення захворюваності на COVID-19 припадає на осінньо-зимовий період, що відповідає періоду зниження рівня діагностики ВІЛ-інфекції.