Періодичні видання СумДУ
Permanent URI for this communityhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/69
Browse
41 results
Search Results
Item Modern Trends in Educational Management(Sumy State University, 2025) Майборода, Тетяна Миколаївна; Mayboroda, Tetyana; Guibin, Z.; Adamu, A.У статті представлено комплексний науково-методологічний підхід до вивчення та інтеграції сучасних глобальних тенденцій в управлінні університетами в контексті стратегічної трансформації вищої освіти в умовах динамічних соціально-економічних і технологічних змін. Аналіз базується на систематизації провідних концепцій розвитку освіти, що відображають еволюцію її технологічного, гуманістичного та соціального вимірів, а також на детальному вивченні тенденцій, визначених у звітах ОЕСР «Тенденції, що формують освіту» на 2022 і 2025 роки. Дослідження зосереджується на вивченні впливу таких факторів, як цифровізація, штучний інтелект, екологічна відповідальність, соціальна згуртованість та міжкультурний діалог, на практики управління університетами. Особлива увага приділяється п'яти сучасним тенденціям, які відповідають глобальним викликам і відображають необхідність гнучких, інклюзивних та стійких стратегій розвитку вищої освіти. Розглядається взаємозв'язок цих тенденцій та сфер управління університетами. Наукова новизна полягає в цілісному поєднанні аналітичного огляду освітніх тенденцій з визначенням конкретних управлінських заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності університетів та зміцнення їхньої ролі як активних агентів соціальних трансформацій. Внесок автора полягає у визначенні еволюції пріоритетів у період між 2022 і 2025 роками та обґрунтуванні їхнього значення для стратегічного планування у сфері вищої освіти. Крім того, проаналізовано, як зміни визначають нові пріоритети управління та змінюють підходи до розробки освітніх програм і підтримки академічної спільноти. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх використання для розробки університетських стратегій, що враховують цифрову трансформацію, розвиток освіти, підтримку психічного та фізичного благополуччя академічної спільноти та зміцнення міжнародного співробітництва. Основні висновки підтверджують, що успішне управління університетом у XXI столітті вимагає інтеграції технологічних інновацій, етичних принципів, міждисциплінарних підходів та стратегічного прогнозування в єдиний комплекс управлінських рішень, здатних забезпечити адаптацію до швидких і складних змін у глобальному середовищі, зберігаючи при цьому соціальну місію освіти та її роль у формуванні цінностей і компетентностей майбутнього. Узагальнені висновки, представлені в статті, можуть слугувати орієнтиром для адаптації вищих навчальних закладів до глобальних викликів, підвищення їх ефективності та зміцнення соціальної ролі університетів у сучасному світі.Item Key Features of Corporate Project Management(Sumy State University, 2025) Khilukha, О.У цій статті досліджуються фундаментальні елементи управління проектами та бізнесом, визначаючи три основні дисципліни: управління проектами, загальне управління та корпоративне управління проектами. Управління проектами характеризується як тимчасовий та цілеспрямований процес, відмінний від традиційного процесу управління, спрямований на досягнення унікальних результатів у рамках таких обмежень, як час, обсяг та бюджет. Традиційні моделі, такі як класичний поетапний підхід, протиставляються сучасним методологіям, таким як управління критичним ланцюгом проектів, бережливе управління, екстремальне управління проектами та управління реалізацією переваг. Кожна з них пропонує конкретні інструменти та стратегії для вирішення проблем складності, невизначеності та цінності для зацікавлених сторін. Стаття присвячена корпоративному управлінню проектами розробленому для масштабних, стратегічно орієнтованих та часто міжнародних проектів. Ця методологія наголошує на відкритості, постійній комунікації, інтеграції з організаційними структурами та формалізованій гнучкій системі управління. Ефективне корпоративне управління проектами забезпечує відповідність місії організації, потребам зацікавлених сторін та умовам навколишнього середовища, що змінюються. У статті робиться висновок, що хоча багато організацій уникають спеціалізованих структур управління для управління спеціалізованими проектами через проблеми з витратами, найуспішнішими корпоративними проектами є ті, що підтримуються спеціалізованими механізмами управління, які балансують інновації, стратегічний вплив та підзвітність. Структурований, процесний підхід особливо підходить для організацій, які керують кількома проектами, що дублюються, що мають вирішальне значення для стратегічного зростання. Він сприяє узгодженню проектної діяльності з корпоративною політикою та довгостроковими цілями, а також підвищує прозорість та довіру зацікавлених сторін. Ключові особливості включають графіки проектів, інструменти спільного управління, визначені ролі та адаптивне управління, яке розвивається разом із життєвим циклом проекту. У міру розвитку проектів управління забезпечує безперервність даного процесу та узгодженість з місією організації. У статті висвітлено дві моделі лідерства, внутрішню та зовнішню, кожна з яких має різні переваги залежно від організаційного контексту та складності проекту. Внутрішня модель використовує існуючі знання корпоративної стратегії, тоді як зовнішня модель виграє від свіжих перспектив професіоналів. Крім того, підкреслюється необхідність постійного моніторингу та інституціоналізованих оновлень для підтримки актуальності в динамічному середовищі. У статті обґрунтовується необхідність спеціального механізму корпоративного управління проектами як стратегічного активу. Стверджується, що така система не лише підвищує ймовірність успіху проекту, але й сприяє сталим інноваціям та створенню цінності. За умови правильного впровадження вона зменшує залежність від засновників, залучає зовнішню підтримку та дозволяє проектам масштабуватися, зберігаючи при цьому стратегічну узгодженістьItem Sustainable Development of Industrial Enterprises as an Object of Strategic Management(Sumy State University, 2025) Tarasenko, I.; Olefirenko, K.У статті розкрито особливості імплементації концепції сталого розвитку у практику стратегічного управління підприємствами. Концепція сталого розвитку визначає розвиток все більшої кількості підприємств. Разом з тим процеси реалізації концепції сталого розвитку на практиці є складними та потребують комплексного управління, оскільки в сучасних умовах відбувається й уточнення самої концепції. Управління сталим розвитком потребує використання довгострокового підходу та все частіше вимагає використання методів стратегічного управління. Основою управління сталим розвитком підприємств повинне стати осмислення змісту поняття та складових елементів сталого розвитку. Як засвідчили дослідження більшість вчених виокремлюють три основні елементи поняття стійкий розвиток: економічну, соціальну та екологічну, які відображають ключові вектори, на яких робиться акцент. Зазначені складові можуть мати різний рівень пріоритетності в процесі управління, однак розглядаються як цілісна система та доповнюють одна одну. Задля розуміння відображення основних складових стійкого розвитку у процесах стратегічного управління розкрито основні види стійкості наведено їх характеристики та загрози забезпечення. Виокремлені види стійкості є об’єктами управління, однак забезпечення стійкого розвитку не є алгебраїчною сумою досягнення окремо соціальної, економічної та екологічної стійкості. Також в статті зазначено, що досягнення певного виду стійкості досить часто можна досягнути за рахунок ігнорування інших видів. Для забезпечення безпосередньо сталого розвитку підприємства зазначені види стійкості слід розглядати як взаємодоповнюючі елементи. Також в статті розкриваються сучасні тенденції розвитку концепції сталого розвитку, що проявляється у виокремленні управлінської та організаційної складових. Основою управлінського аспекту є динаміка зовнішнього середовища, протидія якій забезпечується в ході досягнення організаційної стійкості. Складові сталого розвитку у традиційному розумінні знаходяться у площині стратегічних інтересів підприємства, а управлінську та організаційну стійкість можна розглядати як умову досягнення загальної стійкості.Item Coopetitive patterns of interaction between subjects of the knowledge triangle(Sumy State University, 2024) Майборода, Тетяна Миколаївна; Mayboroda, Tetyana; Карпуша, Василь Данилович; Karpusha, Vasyl Danylovych; Балагуровська, Інна Олексіївна; Balahurovska, Inna OleksiivnaВ статті розглянуто коопетиційні патерни взаємодії між суб’єктами трикутника знань - бізнесом, освітою і наукою - як інструменту підвищення інноваційного потенціалу та стійкого розвитку суспільства. У роботі акцентовано увагу на тому, що в умовах глобалізації, стрімких технологічних змін, соціально-економічних викликів та наслідків війни коопетиція набуває важливого значення для забезпечення конкурентоспроможності і розвитку суспільства. Автори досліджують переваги стратегії, що поєднує конкуренцію та співпрацю, для ефективного використання ресурсів, розвитку інноваційних підходів, створення нових освітніх та дослідницьких підходів. У роботі представлено детальну типологію коопетиційних патернів, до яких належать партнерство, конкуренція, колаборація та коінновація. Описано механізми, які дозволяють забезпечити баланс між співпрацею та конкуренцією, що є основою для підвищення ефективності взаємодії між суб’єктами трикутника знань. Наголошено, що кожен із патернів взаємодії сприяє досягненню синергії через об’єднання знань, технологій та ресурсів, водночас зберігаючи індивідуальну конкурентоспроможність кожного учасника процесу. В дослідженні особливу увагу приділено аналізу кейсу Альянсу українських університетів, який став прикладом ефективної коопетиційної практики. Підписання Меморандуму про співпрацю провідними українськими університетами різних форм власності відкрило нові можливості для розвитку освіти, науки та інновацій навіть у складних умовах війни та соціальних потрясінь. Альянс демонструє, як інтеграція горизонтальних зв’язків між академічними спільнотами сприяє розвитку інноваційних стратегій, збереженню національної ідентичності, посиленню соціальної згуртованості та вирішенню актуальних суспільних викликів. Стаття також висвітлює сторони управління коопетиційними відносинами, що передбачає балансування інтересів учасників, ефективне управління знаннями, визначення спільних цілей та забезпечення прозорості у відносинах. Зокрема, автори рекомендують використання сучасних інформаційних систем для координації співпраці, укладення договорів і формування мережевих структур для оптимізації взаємодії. У статті підкреслено, що коопетиція у трикутнику знань є не лише інструментом розвитку інноваційної економіки, але й механізмом соціального прогресу. Результати дослідження демонструють, як спільні ініціативи між університетами, бізнесом і науковими установами можуть створювати унікальну синергію для подолання глобальних викликів. Аналіз кейсу Альянсу українських університетів виявив ефективність інтеграції конкурентних та кооперативних стратегій для зміцнення позицій вищої освіти України на міжнародній арені, збереження людського капіталу та сприяння відновленню країни. Таким чином, результати роботи підтверджують, що коопетиція є важливою стратегією для університетів, які прагнуть зберігати індивідуальність, одночасно працюючи на благо суспільства. Досвід Альянсу українських університетів свідчить про можливість реалізації інноваційних підходів до співпраці навіть у кризових умовах, що є перспективним напрямом для подальших досліджень і практичних ініціатив.Item Strategic Management of a Company’s Employer Brand: Experience of International Companies(Sumy State University, 2024) Trunina, I.; Pryakhina, K.; Bilyk, M.У статті розглядається стратегічне управління брендингом роботодавця в міжнародних компаніях та його значний позитивний вплив на залучення й утримання талантів. У сучасному конкурентному глобальному ринку сильний бренд роботодавця має важливе значення для організацій, які прагнуть виділитися та утримати найкращі таланти. Концепції розвитку бренду роботодавця, залучення талантів та оцінки лояльності працівників є складними для моніторингу в сучасному вітчизняному бізнес-середовищі. У зв'язку з цим постає питання про те, як компанії з успішними брендами роботодавців розробили свої стратегії та продовжують підтримувати їх на ринку. Саме тому метою даного дослідження є розробка стратегічних напрямів формування бренду роботодавця та його подальшого вирівнювання на основі узагальнення успішних практик міжнародних технологічних компаній. Процедура діагностики бренду роботодавця складається з трьох етапів. Перший крок включає загальний аналіз бренду роботодавця компаній на прикладі міжнародних компаній Apple, Google та Microsoft, а також дослідження Дорожньої карти місії та цілей бренду роботодавця міжнародних компаній. Другий крок - моніторинг складових внутрішнього та зовнішнього бренду роботодавця. Третій крок - оцінка лояльності працівників за допомогою eNPS. Стверджується, що організації повинні інтегрувати місію, бачення та цілі свого бренду роботодавця та HR-стратегії із загальною місією, баченням та стратегією компанії. Таке узгодження має вирішальне значення для розвитку цілісної корпоративної культури і, як наслідок, розробки чіткої ціннісної пропозиції бренду роботодавця. Управління лояльністю співробітників є важливим аспектом моніторингу бренду роботодавця, оскільки необхідно підтримувати позитивне робоче середовище та налагоджувати ефективні зовнішні комунікації для виховання амбасадорів бренду роботодавця. Розроблені стратегічні напрямки, засновані на позитивних практиках міжнародних компаній з розвиненим брендом роботодавця, мають практичне застосування для компаній, які хочуть управляти ціннісною пропозицією для своїх співробітників та узгоджувати ідентичність бренду роботодавця.Item Harnessing Innovation to Combat Corruption: Effective Assessment of an Official’s Propensity for Corruption(Sumy State University, 2024) Бойко, Антон Олександрович; Boiko, Anton Oleksandrovych; Боженко, Вікторія Володимирівна; Bozhenko, Viktoriia Volodymyrivna; Stoyanets, N.Одним із найважливіших завдань в управлінні діяльності державних органів є запобігання корупції серед працівників та забезпечення доброчесності при виконанні їх організаційно-розпорядчих чи адміністративних обов’язків. Центральне місце в протидії корупції посідає вивчення поведінкових патернів службових осіб, які ухвалюють рішення щодо здійснення корупційних дій при виконанні своїх професійних обов’язків. Систематизація літературних джерел та підходів до дослідження мотивів до корупції засвідчила, що основними рушійними силами корупційної поведінки є намір індивідуальних та колективних характеристик, а саме бажання отримати фінансову вигоду, незадоволеність роботою, корупційне середовище всередині організації, а також безкарність за вчинення корупційних правопорушень. У статті розроблено суб'єктно-орієнтований підхід до оцінювання схильності службової особи до корупційної практики. Особливістю розробленої методики є визначення поведінкових та особистісних характеристик службової особи під час здійснення нею професійної діяльності, а також врахування синергетичного ефекту, що виникає у випадку одночасної позитивної відповіді респондента на контрольні питання. Авторська методика для оцінювання схильності службової особи до корупційної практики містить 16 ключових запитань, які були включені до опитувальника. Важливим елементом запропонованої методика є формування «ідеальної матриці», яка містить комбінації факторів, які посилюють наміри службових осіб до корупційної практики. «Ідеальна матриця» була схвалена за результатами проведення мозкового штурму з групою експертів. Об’єктом дослідження виступили 50 службових осіб установ та організацій міста Суми (Україна) віком від 27 до 65 років. За результатами оцінювання встановлено, що третина респондентів мали високий та середній рівень схильності до корупційної діяльності. Емпіричні розрахунки засвідчили, що чоловіки є більш толерантними до корупції у порівняні з жінками та державні службовці у віці від 51-65 років мають найвищі показники схильності до корупції серед досліджуваних інших вікових груп Дана методика дозволяє латентно кількісно оцінити рівень схильності службової особи до корупційної діяльності, та відповідно запровадити комплекс заходів для раннього попередження злочинних корупційних діянь у сфері державного управління.Item Формування стратегії економічної безпеки суб’єктів господарювання в умовах рейдерства(Сумський державний університет, 2024) Татар, М.С.; Свидло, О.С.Запропоновано схему механізму управління економічною безпекою суб’єктів господарювання, що складається з взаємопов’язаних етапів та відбиває загальну логіку дослідження. Запропоновано оцінювання рівня економічної безпеки методом інтегрального таксономічного оцінювання. Наведено запропоновані показники для розрахунку інтегрального показника економічної безпеки підприємства та можливі варіанти інтерпретації рівня економічної безпеки підприємства. Розглянуто комплексну систему превентивних заходів захисту бізнесу, реалізація яких дозволить ліквідувати загрозу рейдерської атаки. Процес вибору стратегії управління економічною безпекою в умовах нестабільності середовища та загрози рейдерських атак пропонується здійснювати, виходячи з виділених зон економічної безпеки підприємства, що формуються на основі отриманих значень комплексного інтегрального показника економічної безпеки підприємства.Item Принципи управління безпекою організацій(Сумський державний університет, 2023) Котляров, В.О.Узагальнено, що управління економічною безпекою можна розглядати як процес розробки та реалізації комплексу заходів спрямованих на протидію загрозам зовнішнього та внутрішнього середовища організації. Визначено головну мету управління економічною безпекою організації – це забезпечення його стійкого і максимально ефективного функціонування нині та під-вищення і забезпечення рівня безпеки організації в майбутньому. Зазначені функціональні цілі економічної безпеки. Підкрес-лено, що реалізація кожної з цих цілей економічної безпеки організації має підтримувати стійке функціонування організації. Детальна розробка і контроль за виконанням цільової структури економічної безпеки організації є важливим аспектом про-цесу забезпечення. Кількісний і якісний аналіз наведених у дослідженні загроз дозволяє зробити висновок про те, що надійний захист економіки будь-якого організації можливий лише при комплексному і системному підході до його організації. Проана-лізовано концептуальні основи управління економічною безпекою організацій, що визначають загальні аспекти і принципи, які керують стратегією та діяльністю організації щодо забезпечення стійкості і захисту від економічних загроз і ризиків.Item Забезпечення результативності організації при переході на дистанційну форму праці(Сумський державний університет, 2023) Прохоренко, О.В.; Брінь, П.В.; Ковшик, В.І.В останні роки використання дистанційної праці стало одним з головних викликів для менеджерів через безпрецедентну пандемію. Для багатьох українських організацій у 2022 році необхідність здійснення ще більш радикального переходу на від-далену працю була викликана російським вторгненням в Україну та пов’язаним з цим переміщенням населення. Перехід до нової форми роботи в умовах невизначеності, разом з чіткою потребою підтримувати та покращувати результативність, посилюють інтерес до цієї теми. Однією з найактуальніших проблем при цьому є забезпечення комфортних умов праці. Метою дослідження є вивчення очікувань та вимог працівників щодо дистанційної праці, порівняння цих вимог з потребами менеджменту і визначення напрямків вдосконалення роботи в цій сфері. Дослідження ґрунтується на аналізі емпіричних даних онлайн-опитування працівників та керівників організацій. Визначено потенціал для вдосконалення управління дистан-ційною роботою за рахунок технічного забезпечення, роз’яснення нових робочих процедур та навчання персоналу для роботи в нових умовах. Крім того, виявлено взаємозв’язок між потребами та вимогами працівників і такими факторами, як вік, стать та функціональні обов’язки. З практичної точки зору результати дослідження можуть бути використані менедже-рами різних рівнів для кращого розуміння потреб працівників, розробки операційних стратегій та стратегій управління людськими ресурсами в сучасних умовах.Item How Do Psychological Factors, Cognitive Biases and Cognitive Dissonance Affect the Work Performance and Decision Making?(Sumy State University, 2023) Tovmasyan, G.Ця стаття узагальнює аргументи та контраргументи в межах наукової дискусії щодо впливу психологічних факторів на робоче середовище. Систематизація літературних джерел та підходів до розв'язання проблеми підвищення продуктивності працівників та якості прийняття управлінських рішень підтверджує, що ефективність виконання роботи та прийняття рішень в організаціях залежить від психологічних факторів. Основною метою статті є дослідження впливу психологічних факторів, когнітивних упереджень та когнітивного дисонансу на продуктивність роботи та процеси прийняття рішень. Методичним інструментарієм проведеного дослідження були методи статистичного аналізу. Емпіричні розрахунки здійснено на основі опитування працівників компаній в Армії. Загальна вибірка для дослідження становила 100 респондентів. За результатами, 83% респондентів вважають, що найефективнішими менеджерами/співробітниками є спокійні та збалансовані люди (флегматики). Когнітивні упередження та дисонанс можуть заважати робочій продуктивності, хоча іноді люди не усвідомлюють цього. За частими ситуаціями, серед яких найпоширеніші когнітивні упередження, включають упередження вибору, групове мислення, упередження до влади, ефект страуса, оптимістичне упередження, упередження підтвердження, упередження якорування тощо. Проте 90% респондентів не вживають жодних заходів для подолання когнітивних упереджень, оскільки багато з них не усвідомлюють їх наявність. 75% респондентів відзначили, що вони відчувають когнітивний дисонанс у своїй поведінці, але не вживають заходів для його подолання. Дослідження емпірично підтверджує та теоретично обґрунтовує необхідність впровадження інноваційних методів групового прийняття рішень, розвитку критичного та інноваційного мислення працівників, а також застосування інноваційних форм та стилів лідерства для розвитку людського капіталу компаній. Аналіз може бути корисним для організаційних керівників, менеджерів і працівників, які бажають краще розуміти чинники, які впливають на процеси прийняття рішень та робочу продуктивність.