Періодичні видання СумДУ
Permanent URI for this communityhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/69
Browse
46 results
Search Results
Item Multiforme exudative erythema as a manifestation of immune stress syndrome: a clinical case(Sumy State University, 2025) Nikolishin, A.; Kotelevska, N.; Nikolishyna, E.Вступ. Синдром імунної напруги, як прояв аутоінфекційних захворювань слизової оболонки порожнини рота розвивається під впливом загальних та місцевих факторів, здатних впливати на толерантність слизової. Порушення бар’єрної функції епітелію викликає запальні аутоінфекційні захворювання порожнини рота. Причиною аутоінфекції є зрив локальної толерантності до мікроорганізмів нормальної флори і одночасно їх активація. Для запуску імунологічної реакції слизової оболонки порожнини рота необхідні потенційні тригерні фактори. Ними є переохолодження, тривалі стоматологічні маніпуляції та інші стресові фактори. Метою роботи є ознайомлення лікарів з утрудненнями в діагностиці і лікуванні синдрому імунної напруги, який пов’язаний зі стоматологічними маніпуляціями. Матеріали іметоди. В статті продемонстровано власне клінічне спостереження за пацієнтом та складність перебігу багатоформної ексудативної еритеми як прояву синдрому імунної напруги. Результатиі обговорення. За результатами загального аналізу крові, аналізу крові на IgG та IgM до антигенів вірусу герпеса1,2 типу, бактеріоскопії зішкрябу з ділянок ураження встановлено діагноз «Синдром Стівенса-Джонсона з переважним ураженням слизової оболонки порожнини рота та червоної кайми губ» та призначено комплексне лікування (дезінтоксикаційна, протизапальна, імунотерапія). Отже, лікарям-стоматологам необхідно пам’ятати про можливість провокації виникнення ускладнень після довготривалих стоматологічних маніпуляцій. Обов’язково проводити клініко-лабораторне обстеження, що дозволяє не тільки верифікувати діагноз, а й обґрунтувати ефективний протокол лікування і профілактики. Висновки. Авторами статті для запобігання виникнення прояву «синдрому імунної напруги» у пацієнтів з обтяженим психосоматичним статусом запропоновано алгоритм дії лікаря під час планування стоматологічних втручань та профілактичні заходи, які повинен виконувати пацієнт («Пам’ятка для пацієнта»).Item Інформативність та специфічність рівня сироваткової остеази в діагностиці остеопенічного синдрому у дітей з ювенільним ідіопатичним артритом(Сумський державний університет, 2024) Ільченко, С.; Маковійчук, О.; Фіалковська, А.Вступ. Низька мінеральна щільність кісткової тканини (МЩКТ) є частим явищем у клінічній практиці дитячого ревматолога. Діти з ювенільний ідіопатичним артритом (ЮІА) є в групі ризику по розвитку остеопенічного синдрому (ОС) за рахунок як первинних, так і вторинних механізмів. Рутинні методи лабораторної діагностики кісткових порушень, зокрема визначення концентрації кальцію, фосфору та загальної лужної фосфатази (ЛФ) в сироватці крові, у дітей з ЮІА мають низьку специфічність, тривалий час залишаються в межах нормальних значень. Активність кісткового ізоферменту ЛФ (остеази) та її зв'язок з перебігом захворювання потребують подальшого вивчення для покращення діагностики та прогнозування ОС в дитячому віці. Метою дослідження було встановити діагностичну значущість рівня сироваткової остеази в діагностиці ОС у дітей з ЮІА. Матеріали та методи. Обстежено 50 дітей з ЮІА віком від 5 до 18 років. Лабораторні методи дослідження включали визначення концентрації 25-гідрокси вітаміну Д (25(OH)Д), загальної ЛФ, кісткового ізоферменту ЛФ – остеази, маркеру кісткової резорбції–β-Cross Laps, остеокальцину в сироватці крові. Скринінг МЩКТ проводили за допомогою ультразвукового денситометра Sunlight Omnisense 9000. Статистичну обробку результатів дослідження проведено із застосуванням пакету програм «Statisticav.6.1». Результати та їх обговорення. У дітей з ЮІА в 42,0% випадків був діагностований ОС. Встановлено, що у дітей з ОС були достовірно нижчі концентрації остеази в сироватці крові. Рівень остеази у дітей з ОС був пов’язаним з рівнем 25 (OH)Д остеокальцину, маркеру остеорезорбції β-Cross Laps, Z-показником за даними ультразвукової денситометрії, активністю захворювання та дозою метотрексату в базисній терапії. В той же час активність загальної ЛФ в сироватці крові дітей з ЮІА вірогідно не різнилась між підгрупами. Не виявлено взаємозв’язку між рівнем загальної ЛФ та її кісткового ізоферменту – остеази, а також рівнем 25 (OH)Д, активністю захворювання та Z-показником. На підставі проведеного ROC-аналізу визначено оптимальне порогове значення рівня остеази для діагностики ОС у дітей з ЮІА>83,4 мкг/л (чутливість – 85,7 %, специфічність – 93,1 %, діагностична ефективність тесту – 90,0 %, площа під кривою (AUC) – 0,864 (95% ДІ 0,737 – 0,944). Висновки. Підвищений рівень остеази в сироватці крові у дітей з ЮІА слід вважати інформативним та високоспецифічним біомаркером для ранньої діагностики і прогнозування перебігу ОС. Загальна ЛФ у дітей з ЮІА є неспецифічним маркером, оскільки її нормальна активність в сироватці крові не виключає наявності порушень кісткового ізоферментного паттерну.Item Neurotropic properties of retroviruses in the context of anxiety-depressive and cognitive disorders in HIV-positive patients(Sumy State University, 2024) Чемич, Микола Дмитрович; Chemych, Mykola Dmytrovych; Сосновенко, Дмитро Сергійович; Sosnovenko, Dmytro SerhiiovychМета: комплексна оцінка та порівняння поширеності не діагностованої тривожно-депресивної та когнітивної симптоматики у ВІЛ-позитивних осіб на різних стадіях хвороби які перебувають тривалий час на лікуванні. Матеріали і методи: за критеріями наукового проєкту було залучено 71 ВІЛ-позитивну особу, яка перебувала на амбулаторному лікуванні та мала компенсований стан. Для з’ясування залежностей від клінічних стадій (КлСт) ВІЛ-інфекції та пошуку відмінностей за гендерною ознакою роботу було розподілено на 2 етапи, відповідно. Дослідження включало збір епідеміологічних та клініко-анамнестичних даних, а також лабораторних досліджень. Було використано клініко-психопатологічний та психометричний методи. Критеріями добору до дослідження слугували ВІЛ-позитивний статус, отримання АРТ понад 6 місяців, повноліття та добровільна згода на участь. Отримана інформація статистично опрацьована математичними методами статистики з використанням критеріїв ANOVA, t-критерію Стьюдента тощо. Враховувалися елементи нейрокогнітивної та тривожно-депресивної симптоматики, використовуючи шкали GAD-7, HADS та MMSE. Результати: у пацієнтів різних груп першого етапу дослідження встановлено поступово зростаючий рівень тривоги та когнітивні порушення, залежно від стадії ВІЛ-інфекції. На другому етапі дослідження виявлено статеві та стадійні відмінності у показниках тривоги та когнітивних розладах у пацієнтів всіх груп. Висновки. В осіб І КлСт виявляли найменші тривожно-депресивні та когнітивні розлади, що свідчили про емоційну та когнітивну стабільність на цьому етапі ВІЛ-інфекції. ВІЛ-інфіковані у ІІ та ІІІ КлСт демонстрували прогресуючу тенденцію до тривожних та депресивних розладів, що вказує на залежність від стадії захворювання. Хворі, що мали IVКлСт виказували найбільш виражені тривожні, депресивні та когнітивні симптоми, що може бути пов'язано з тривалістю хвороби та АРТ. Результати досліджень у групі жіночої статі (група А1) свідчать про їх меншу схильність до розладів порівняно із особами чоловічої статі (група А2) на ранніх (І-ІІ) стадіях ВІЛ-інфекції. На пізніших стадіях (ІІІ-ІV) виявлено, що жінки мали виражені тривожні та депресивні порушення (група В1), тоді як у чоловіків виявлено ознаки когнітивних та депресивних розладів (група В2).Item A clinical case of recurrent Clostridium difficile-associated diarrhea in a child(Sumy State University, 2024) Palatna, L.; Shpak, I.Clostridium difficile є найвагомішою інфекційною етіологією діареї, пов’язаної з прийомом антибіотиків. Сьогодні, в еру пандемій та численних епідемій, що припали на досвід людства, антибіотикотерапія є одним з найпоширеніших лікувальних практик. Проте, недбале використання та нераціональне призначення антибіотиків підвищує ризик їхнього негативного впливу на організм людини та невпинно наближають до антибіотикорезистентності. Американська академія педіатрії повідомляє про зростання захворюваності на інфекцію Clostridium difficile у дітей та широкий спектр тяжкості захворювання, починаючи від безсимптомного носійства до тяжкої рецидивуючої діареї. Так, за даними Американської академії педіатрії, щорічно реєструється 20 000 випадків серед пацієнтів педіатричної когорти. Актуальність теми обумовлена підвищенням частоти захворюваності на Clostridium difficile-асоційовану діарею, що часто є наслідком нераціональної антибіотикотерапії. Мета дослідження: підвищити обізнаність та настороженість медичних працівників щодо можливості виникнення рецидивуючого перебігу Clostridium difficile-асоційованої діареї у дітей на основі демонстрації клінічного випадку. Матеріали іметоди. Наведено власні результати обстеження, клінічного спостереження й аналізу випадку захворювання на ентероколіт, викликаного Clostridium difficile у дитини 5 років. Результати та їх обговорення. Пацієнт, 5 років, надійшов до стаціонару зі скаргами на підвищення температури тіла, випорожнення з домішками крові, біль в животі, в’ялість, знижений апетит. Методом ПЛР при аналізі калу на виявлення клостридій було виявлено Clostridium difficile токсин А та токсин В. Після проведеного лікування, на фоні клінічного одужання пацієнт був виписаний з поліпшенням загального стану, проте згодом був двічі повторно госпіталізований до дитячої лікарні міста Києва з рецидивом Clostridium difficile-асоційованої діареї та позитивними результатами тесту ПЛР. Висновки. Настороженість щодо можливості виникнення рецидивуючого перебігу Clostridium difficile-асоційованої діареї має важливе значення в діагностиці інфекційних хвороб.Item Thyroiditis as a complication of COVID-19(Sumy State University, 2023) Дужий, Ігор Дмитрович; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Мелеховець, Оксана Костянтинівна; Melekhovets, Oksana Kostiantynivna; Клочко, Анжела ДмитрівнаВступ. Епідеміологічна ситуація в усьому світі з року в рік не кращає. Більше того, спостерігається тенденція до її погіршення. Достатньо прослідкувати ситуацію з вірусною інфекцією: 100 років тому «іспанка» забрала 40 млн життів у світовому масштабі, у 2002–2004рр – SARS-COV призвів до летальності 10,9% захворівших, через 10 років MERS-COV–34,3%, Уханська пандемія (COVID-19) супроводжувалася летальністю 6,5%, а у осіб 70 рр – 8%, після 80 рр – понад15%. Летальність, зрозуміло, притаманна багатьом ускладненням оскільки віруси, зокрема й коронавіруси, мають тропність до ендотелію судин і епітелію різних органів, отже ускладнення можуть вражати різні органи й системи. Особливості їх перебігу і діагностики обґрунтовують актуальність проблеми. Мета роботи. Поділитися особливостями клінічного перебігу і діагностики рідкісних ускладнень COVID-19, передусімз боку щитоподібної залози. Матеріали і методи. Ми спостерігали 2 хворих, у яких окрім загальноклінічних обстежень було застосовано УЗД і визначення гормональної функції щитоподібної залози. Результати та обговорення. У двох хворих (жіночої і чоловічої статі) окрім загальноклінічних і респіраторних синдромів превалювали порушення з боку шлунково-кишковоготракту, а саме, повна втрата апетиту та втрата маси тіла понад 10 кг. Після повного обстеження констатовано аутоімунний тиреоідит.Item Primary fallopian tube cancer: a literature review(Sumy State University, 2023) Сумцов, Дмитро Георгійович; Сумцов, Дмитрий Георгиевич; Sumtsov, Dmytro HeorhiiovychВступ. В огляді літератури представлено аналіз методів діагностики та лікування відносно рідкісної та високозлоякісної пухлини – первинного раку маткової труби, який є маловивченим та складним для діагностики. Вивчення патології маткових труб є дуже актуальним, оскільки слизова оболонка маткових труб може бути джерелом «серозного канцерогенезу» серозного раку яєчників і очеревини. Методи. Автор відібрав із світової літератури понад 50 наукових праць з проблем захворюваності, діагностики та лікування первинного раку маткової труби та провів їх детальний аналіз. Результати та їх обговорення. Автор звертає увагу на групу ризику первинного раку маткових труб. Жінки з мутаціями BRCA-1 і BRCA-2 більш схильні до розвитку ФТК, особливо в сім'ях, в анамнезі яких був рак молочної залози і (або) яєчників. Приблизно 30% жінок з FTC мають мутацію BRCA-1 або BRCA-2. Всі пацієнти з обтяженим анамнезом і патологічними мутаціями повинні розглядатися як кандидати на планову реабілітацію. Проаналізовано можливості вдосконалення передопераційної діагностики за допомогою сучасних методів додаткового обстеження, таких як онкомаркери, вакуумна біопсія, трансвагінальне УЗД, КТ і МРТ, діагностична лапароскопія. Автор підкреслює, що уникнути діагностичних помилок під час операцій можна за допомогою детального огляду ураженої слизової оболонки маткової труби на поздовжньому розрізі та підопераційних методів морфологічної діагностики. Крім того, автор вказує на прогностичну важливість адекватного стадіювання та повних курсів ад’ювантної поліхіміотерапії за сучасними клінічними протоколами. Автор також звертає увагу на взаємозалежність методів профілактики, діагностики та лікування ФТК і раку яєчників.Item Features of neurocognitive impairments in patients with mild cognitive disorder of different etiology(Sumy State University, 2022) Чиняк, Ольга Сергіївна; Чиняк, Ольга Сергеевна; Chyniak, Olha SerhiivnaВступ. Легкий когнітивний розлад (MCD) — це гетерогенний синдром, який включає проблеми з пам’яттю, мовою та мисленням, які є непомітними та не впливають на незалежність пацієнта та повсякденне життя. У статті розглядаються подібності та відмінності нейрокогнітивних профілів пацієнтів із легкими когнітивними розладами різної етіології. Матеріали і методи. Обстежено 60 осіб: 30 осіб віком від 50 до 83 років із легким когнітивним розладом різної етіології та 30 відносно здорових осіб як контрольна група. Усім пацієнтам проводили магнітно-резонансну томографію (МРТ) головного мозку. Ми використовували психометричний метод і наступні шкали: Mini-Mental State Examination (MMSE), Montreal Cognitive Assessment Scale (MoCA), Frontal Assessment Battery (FAB), Шкала оцінки хвороби Альцгеймера-Когнітивна субшкала (ADAS-cog) , Клінічний рейтинг деменції (CDR); результати аналізували методом статистичної обробки. Результати.За результатами нейрокогнітивного тестування не виявлено достовірних відмінностей у сумарних балах (p = 0,6209), зокрема за шкалою MMSE у пацієнтів з безанамнестичними (nMCD) та анамнестичними (aMCD) легкими когнітивними розладами та легкими когнітивними розладами. розлад (aMCD). Проте пацієнти з nMCD показали вірогідно нижчі результати з субтестами: «увага та розрахунок» (р = 0,0443). За шкалою MoCA пацієнти з nMCD мали вищий бал порівняно з пацієнтами з aMCD (p = 0,0457), а саме в субтестах «відкладеного пригадування» (p = 0,0102). Пацієнти з nMCD мали достовірно нижчі результати субтесту «увага та обчислення» (p = 0,0468). Достовірних відмінностей між групами хворих на МКД за результатами тестування за шкалою FAB не виявлено (р=0,4778). Згідно з деякими субтестами шкали ADAS-cog, пацієнти з aMCD показали гірші результати за тестами «пригадування слів» (p = 0,0069) і «розпізнавання слів» (p = 0,0350). У хворих на нМЦД нижчі показники спостерігалися за субтестами «концентрація та відволікання» (p=0,0468), «завдання на відмінювання цифр» (p=0,0217), «проходження лабіринту» (p=0,0015). Пацієнти з aMCD показали значно нижчі когнітивні здібності, ніж пацієнти з nMCD. Отже, пацієнти з aMCD можуть мати значний високий ризик прогресування до хвороби Альцгеймера. нижчі бали спостерігалися за субтестами «концентрація та відволікання» (р = 0,0468), «завдання на відмінювання цифр» (р = 0,0217), «проходження лабіринту» (р = 0,0015). Пацієнти з aMCD показали значно нижчі когнітивні здібності, ніж пацієнти з nMCD. Отже, пацієнти з aMCD можуть мати значний високий ризик прогресування до хвороби Альцгеймера. нижчі бали спостерігалися за субтестами «концентрація та відволікання» (р = 0,0468), «завдання на відмінювання цифр» (р = 0,0217), «проходження лабіринту» (р = 0,0015). Пацієнти з aMCD показали значно нижчі когнітивні здібності, ніж пацієнти з nMCD. Отже, пацієнти з aMCD можуть мати значний високий ризик прогресування до хвороби Альцгеймера. Висновки. Порівнявши дані нейрокогнітивних профілів, ми встановили, що у пацієнтів з анамнестичними легкими когнітивними розладами клінічна картина проявляється вираженим розладом пам’яті, особливо уповільненим пригадуванням, у той час як у пацієнтів з безанамнестичними легкими когнітивними розладами характерні регуляторні когнітивні порушення ( увага і рахунок, зниження швидкості мислення, порушення планування діяльності). Оцінки MoCA та ADAS-cog мали кращу діагностичну точність і специфічність для виявлення та диференціальної діагностики легких когнітивних розладів, ніж шкала MMSE.Item The impact of the pandemic caused by COVID-19 on the epidemiological state of HIV infection in Ukraine(Sumy State University, 2022) Чемич, Микола Дмитрович; Чемич, Николай Дмитриевич; Chemych, Mykola Dmytrovych; Сосновенко, Дмитро Сергійович; Сосновенко, Дмитрий Сергеевич; Sosnovenko, Dmytro Serhiiovych; Kobliuk, Z.V.; Skrypka, N.V.ВІЛ-інфекція – захворювання людини з прогресуючою дисфункцією імунної системи організму, та тривалим безсимптомним перебігом. У 2021 році у світі налічувалося 42 млн. ВІЛ-позитивних осіб. В Україні сьогодні офіційно зареєстровано 341 084 інфікованих. Кожен сотий громадянин у віці від 15 до 50 років є носієм ретровірусу. У 2019 році Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) підтвердила початок пандемії нового інфекційного захворювання яке спричинене вірусом SARS-CoV-2. У доповіді Глобального фонду боротьби зі СНІДом, та за даними Міжнародного благодійного фонду «Альянс громадського здоров’я» зазначено, що COVID-19 може серйозно порушити систему охорони здоров’я і надання медичних послуг ВІЛ-інфікованим, у багатьох країнах світу. Мета. Встановити вплив пандемії СOVID-19 на сучасний епідемічний стан ВІЛ-інфекції та рівень реєстрації випадків в Україні. Матеріали і методи. Для вирішення завдань було проведено опрацювання статистичних та епідеміологічних даних ВООЗ та МОЗ України, МБФ «Альянс громадського здоров’я», щодо сучасного епідеміологічного стану ВІЛ-інфекції протягом 2017–2021 років та COVID-19 протягом 2020–2021 років включно. Результати епідеміологічних досліджень були опрацьовані методом варіаційної статистики з використанням комп’ютерних програм Microsoft Office Excel 2010, SPSS Statistics і онлайн калькулятора (http://medstatistic/calculators/calchit.html). Результати та обговорення. Проаналізовано епідеміологічні дані надані ВООЗ, МОЗ України та Міжнародного благодійного фонду «Альянс громадського здоров’я» щодо епідеміологічного стану ВІЛ-інфекції 2017–2021 років та COVID-19 протягом 2020–2021 років включнo. Пандемія спричинена COVID-19 негативно вплинула на надання діагностичних, профілактичних та лікувальних послуг ВІЛ‑інфікованим. Це підтверджується зниженням кількості проведених експрес-тестів до ретровірусу за 2020 рік у 4,1 рази у порівнянні з 2019 роком. Зменшенням кількості нових випадків ВІЛ‑інфекції, СНІДУ та смертності від термінальної стадії хвороби за 2020–2021 роки у середньому у 1,5–2,4 рази у порівнянні з періодом до початку пандемії викликаної коронавірусом. Ці дані одночасно корелюють із збільшенням кількості випадків підтвердження захворювання на COVID-19, кількості проведених швидких тестів до коронавірусу, та мають обернено-пропорційну залежність. Висновки. Пандемія спричинена COVID-19 вплинула на надання діагностичних, профілактичних та лікувальних послуг ВІЛ-інфікованим. Спостерігається обернено пропорційна динаміка між кількістю підтверджених випадків ВІЛ-інфекції та випадків COVID-19. Підвищення захворюваності на COVID-19 припадає на осінньо-зимовий період, що відповідає періоду зниження рівня діагностики ВІЛ-інфекції.Item Клініко-рентгенологічна картина генералізованого пародонтиту у хворих на фоні ураження міжхребцевих дисків шийного відділу(Сумський державний університет, 2022) Кулигіна, В.Н.; Teпла, Т.О.; Пилипюк, О.Ю.; Повшенюк, А.В.; Горай, М.А.Вступ. В останні роки все більша увага приділяється вивченню взаємозв’язку запальних процесів у пародонті з соматичними захворюваннями. Відома вагома роль системних процесів, зокрема, дистрофічних уражень хребта, які призводять до глибоких змін внутрішнього середовища організму і структурних уражень тканин пародонта. Питання особливостей клінічного перебігу хвороб пародонта у пацієнтів при переважному ураженні міжхребцевих дисків шийного відділу (УМДШВ) недостатньо висвітлені у літературі та залишаються актуальними. Мета дослідження: вивчення особливостей клініко-рентгенологічних показників стану тканин пародонта у пацієнтів із супровідним ураженням міжхребцевих дисків шийного відділу. Матеріали і методи. Проведено клінічне та рентгенологічне обстеження 74-х хворих з УМДШВ: 48 осіб ІІ періоду зрілого віку з хронічним генералізованим пародонтитом початкового – І ступеня і 26 пацієнтів літнього вікового періоду з хронічним генералізованим пародонтитом ІІ–ІІІ ступеня важкості. 40 пацієнтів аналогічних вікових груп та ідентичними ураженнями тканин пародонта без супутніх захворювань слугували контролем. Результати дослідження. При порівнянні клінічної симптоматики хронічного генералізованого пародонтиту у групах хворих з ураженням міжхребцевих дисків шийного відділу і без соматичної патології встановлено: збільшення глибини пародонтальних кишень і рецесії ясен (відповідно на 12,6 і 34,2 % в ІІ періоді зрілого віку і на 10,2 і 16,2 % – в літньому), індексу кровоточивості (на 19,4 % в ІІ періоді зрілого віку і на 38,3 % – в літньому) та інтенсивності ексудації із пародонтальних кишень (на 30,3 % в ІІ періоді зрілого віку і 13,5 % – в літньому) з високим ступенем ймовірності різниці показників. Показники стану фуркації у горизонтальному та вертикальному напрямку за Тарноу–Флетчером і Хемпом, у хворих з ураженням міжхребцевих дисків шийного відділу також були гірше. Крим того, встановлено суттєве зменшення відсотка хворих з початковим ступенем резорбції альвеолярного відростка та збільшення – з високим. Висновки. При клініко-рентгенологічному дослідженні хворих встановлено негативний вплив дистрофічних уражень шийного відділу хребта на клінічний перебіг захворювань пародонта, його поглиблення та обтяження.Item Long-term outcomes of tuberculous pleurisy treatment with regard to diagnostic technique used for pleural effusion syndrome diagnosis(Sumy State University, 2022) Дужий, Ігор Дмитрович; Дужий, Игорь Дмитриевич; Duzhyi, Ihor Dmytrovych; Олещенко, Галина Павлівна; Олещенко, Галина Павловна; Oleshchenko, Halyna Pavlivna; Псарьова, Валентина Григорівна; Псарева, Валентина Григорьевна; Psarova, Valentyna HryhorivnaВступ. Попри загальну позитивну епідеміологічну тенденцію, тягар туберкульозу в Україні залишається значним. Найбільш частою формою позалегеневих його форм є туберкульозний плеврит. Питома вага останнього у структурі всього туберкульозу знаходиться у межах 10–12 % і більше. Клінічна картина специфічного плевриту різноманітна, тому діагностика його часто ускладнена та призводить, у підсумку, до різних негативних наслідків. Автори запропонували застосовувати для виявлення синдрому плеврального випоту систему діагностики, в основі якої лежить ультрасоноскопія. Методи. Нами було обстежено 329 хворих із туберкульозом плеври, які були розподілені на дві групи. У основну групу увійшло 142 особи, у групу порівняння – 187. В основі обстеження методом променевої діагностики була традиційна рентгенографія органів грудної порожнини. Хворі основної групи обстежувались згідно з алгоритмом діагностики захворювань плеври, втіленим у життя співробітниками кафедри (патент України на корисну модель № 114430). Результати. У віддалений період поширеність залишкових змін з боку плевральної порожнини у вигляді нашарувань мали місце у 6,8 % хворих основної групи проти 19,8 % – групи порівняння (p < 0,05), порушення скелетотопії діафрагми – у 13,5 % проти 25,9 % хворих відповідно (p < 0,05) та її рухливості (5,4 % проти 18,5 % хворих, p < 0,05. У хворих на туберкульоз плеври, обстежених відповідно до запропонованого алгоритму, хронічний плеврит розвивається у 7,1 разу менш часто (1,4 % хворих проти 9,9 %, p < 0,05), а легеневе захворювання у 2,7 разу (4,1 % та 11,1 % хворих відповідно, p ˃ 0,05). Висновок. Застосування запропонованого алгоритму діагностики захворювань плеври, з урахуванням раннього виявлення плеврального випоту та проведення своєчасної верифікації захворювання, дозволяє зменшити у віддалений період наслідків з боку грудної стінки, легень та плеври.