Видання, зареєтровані у фондах бібліотеки
Permanent URI for this communityhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/56
Browse
4 results
Search Results
Item Реформування системи освіти впродовж життя в Україні для запобігання трудовій еміграції: коопетиційна модель інституційного партнерства. Т.1.(Сумський державний університет, 2022) Лєонов, Сергій Вячеславович; Lieonov, Serhii Viacheslavovych; Швіндіна, Ганна Олександрівна; Shvindina, Hanna Oleksandrivna; Петрушенко, Юрій Миколайович; Petrushenko, Yurii Mykolaiovych; Воронцова, Анна Сергіївна; Vorontsova, Anna Serhiivna; Боженко, Вікторія Володимирівна; Bozhenko, Viktoriia Volodymyrivna; Майборода, Тетяна Миколаївна; Mayboroda, Tetyana; Васильєва, Тетяна Анатоліївна; Vasylieva, Tetiana Anatoliivna; Єльнікова, Юлія Василівна; Yelnikova, Yuliia Vasylivna; Рубанов, Павло Миколайович; Rubanov, Pavlo Mykolaiovych; Пудрик, Д.В.; Білан, Юрій Валентинович; Bilan, Yurii Valentynovych; Давліканова, Олена Борисівна; Davlikanova, Olena Borysivna; Артюхов, Артем Євгенович; Artiukhov, Artem YevhenovychОб‘єктом роботи є економічні відносини, що виникають у процесі реформування системи освіти впродовж життя в Україні з метою запобігання трудовій еміграції. Предметом роботи є процеси узгодження інтересів та формування коопетиційної моделі інституційного партнерства між стейкхолдерами системи освіти впродовж життя, спрямованої на запобігання трудовій еміграції. Методологічні засади наукової роботи складають фундаментальні положення державного регулювання економіки, міжнародних та державних фінансів, інвестування, а також наукові праці, присвячені проблемам реформування системи освіти впродовж життя в Україні з метою запобігання трудовій еміграції. В роботі застосовано комплекс підходів до економіко-математичного моделювання та обробки статистичних даних, FCM-аналіз, бібліометричний аналіз, кореляційний аналіз, logit- / probit-моделювання, кластерного аналізу, імітаційне моделювання. У ході виконання першого етапу "Ретроспективний аналіз освітнього, демографічно-міграційного та соціально-трудового середовища України" та другого етапу реалізації проєкту "Формалізація параметрів моделі гальмування відтоку кваліфікованих кадрів та витоку компетенцій в контексті реформування системи освіти впродовж усього життя", розроблено: 1) дескриптивну модель верифікації основних чинників функціонування освітнього, демографічно-міграційного та соціально-трудового середовищ та інституційних чинників, що зумовлюють динаміку трудової еміграції населення; 2) науково-методичний підхід до ідентифікації системи факторів, що сприяють та перешкоджають відтоку кваліфікованих кадрів та витоку компетенцій; 3) ретроспективне оцінювання досвіду передових країн щодо реалізації комплексних програм та проектів з реформування системи освіти для запобігання трудовій еміграції; 4) пропозиції щодо зниження трудової еміграції; 5) вперше розроблено науково-методичний підхід до визначення обсягу попиту та пропозиції на компетенції на ринку праці шляхом побудови звичайної та дистрибутивно-лагової регресійної моделі; 6) удосконалено наукові засади сценарного прогнозування динаміки чистого міграційного приросту населення залежно від характеру змін рівнів грамотності населення, його залученості до неформальної освіти шляхом використання регресійного аналізу та імітаційного моделювання; 7) вперше розроблено науково-методичний підхід до оцінювання впливу освіти на обсяги міграційних процесів на основі дворівневого підходу; 8) удосконалено методологію дослідження трендів та структури еміграційного потоку у контексті таргетування регуляторних інтервенцій державної міграційної політики за допомогою сценарного прогнозування (модель авторегресії і розподіленого лага).Item Реформування системи освіти впродовж життя в Україні для запобігання трудовій міграції: коопетиційна модель інституційного партнерства. Т.2.(Сумський державний університет, 2022) Лєонов, Сергій Вячеславович; Lieonov, Serhii Viacheslavovych; Петрушенко, Юрій Миколайович; Petrushenko, Yurii Mykolaiovych; Воронцова, Анна Сергіївна; Vorontsova, Anna Serhiivna; Криклій, Олена Анатоліївна; Kryklii, Olena Anatoliivna; Дуванова, Оксана Сергіївна; Duvanova, Oksana Serhiivna; Васильєва, Тетяна Анатоліївна; Vasylieva, Tetiana Anatoliivna; Артюхов, Артем Євгенович; Artiukhov, Artem Yevhenovych; Барвінок, Вероніка Юріївна; Barvinok, Veronika Yuriivna; Малишенко, Ю.П.Об’єктом дослідження виступають організаційно-економічні відносини, які виникають в процесі реформування системи освіти впродовж життя в Україні з метою запобігання трудовій еміграції. Мета роботи – розробка коопетиційної моделі інституційного партнерства, спрямованої на формування в Україні дієвої системи освіти впродовж життя для запобігання трудовій еміграції. У процесі дослідження застосовувалися методи бібліометричного й трендового аналізів (з використанням інструментаріїв VOSviewer v.1.6.10), методи економіко-математичного моделювання (SVN моделювання, коллабораційне мапування, кореляційний аналіз, кластерного аналізу, імітаційне моделювання). При виконанні третього етапу НДР "Створення дорожньої карти реформування системи освіти впродовж життя в Україні на основі коопетиційної моделі інституціонального партнерства", були отримані наступні нові наукові та прикладні результати: 1) побудовано стратегічну мапу стейкхолдерів, що дозволить сформувати можливі сценарії їх взаємодії у сфері вищої освіти на основі системи збалансованих показників (BSC) та коллабораційного мапування; 2) розроблено якісну модель побудови та оцінки освітніх кластерів на основі SVN аналізу, що дозволяє здійснити комплексну оцінку стейкхолдерів для типового ЗВО; 3) запропоновано систему критеріїв стимулювання масштабування коопетиційної моделі основних інституцій в сфері освіти для реплікації на державному рівні; 4) сформовано дорожню карту впровадження освітньої реформи на базі коопетиційної моделі інституційного партнерства, що на відміну від наявних ґрунтуються на теорії коопетиції, передбачають створення коопетиційної моделі інституційного партнерства, в якому внаслідок розвитку ринково-когерентних (залучені суб’єкти блоку "інфраструктура та технології") та суспільно-когерентних взаємодій (залучені провайдери освітніх послуг та науково-академічне середовище) забезпечується гармонізація щодо досягнення цілей реформування ринку освітніх послуг за визначеними в стратегії реформування таргетами.Item Управління якістю освітньо-наукової діяльності в системі державного регулювання національної економіки(Сумський державний університет, 2024) Артюхов, Артем Євгенович; Artiukhov, Artem YevhenovychДисертаційна робота присвячена розробленню теоретико-методологічного підґрунтя, та науково-методичного інструментарію управління якістю освітньо-наукової діяльності в системі державного регулювання національної економіки. У дисертаційній роботі сформовано методологію управління якістю освітньо-наукової діяльності в діаді «підприємницький заклад вищої освіти – державне регулювання національної економіки» з урахуванням того, що система забезпечення якості освітньо-наукової діяльності є відкритою та здатною до самонавчання і самовдосконалення. У цій діаді запропоновано комбіноване застосування державних (регуляторних) та локальних (на рівні закладу вищої освіти) управлінських (менеджерських і координаційних) механізмів в рамках американської моделі управління якістю освітньо-наукової діяльності, яка поєднує внутрішні та зовнішні системи управління якістю із урахуванням автономії закладу освіти у виборі оптимальних шляхів своєї діяльності. Розгляд системи управління якістю освітньо-наукової діяльності як безперервного технологічного процесу та технічної системи дозволяє впровадити підходи до тестування, застосовуючи аналогії із гнучкими методами тестування програмного забезпечення. Проаналізовано ландшафт наукових досліджень, які спрямовані на формування ефективної системи управління якістю освітньо-наукової діяльності з виділенням основних індикаторів, які чинять визначний вплив на процеси забезпечення якості в освіті і науці. Результати аналізу засвідчили необхідність удосконалення політики забезпечення якості освітньо-наукової діяльності у відповідь на виклики, пов’язані із обмеженістю державного фінансування освіти і науки та необхідністю формування концепції трансформації закладів освіти в навчально-науково-виробничі хаби. Цей процес вимагає збалансованої пріоритезації регуляторних інтервенцій, а також обґрунтованого опису і оцінювання наслідків цієї політики для соціально-економічного розвитку держави та методів оптимізації механізмів її реалізації. Запропоновано методичний підхід до оцінювання рівня технічної ефективності вищої освіти як індикатора її якості та підґрунтя для створення державних регуляторних механізмів. Встановлено, що на якість вищої освіти найбільший вплив мають капітальні й поточні витрати на фінансування вищої освіти, кількість залучених викладачів та чисельність дорослого населення, що здобуває вищу освіту, а також частка населення, що здобуває вищу освіту, в його загальній кількості. За результатами моделювання визначено країни з дуже високим, високим, задовільним і низьким рівнями технічної ефективності. Показано, що в Україні на даний час не спрацьовує ланцюговий механізм впливу вхідних параметрів (індикатори ресурсного забезпечення та масштабу) на вихідні (частка робочої сили з вищою освітою відповідних рівнів) з урахуванням параметрів контексту (зайнятість населення, ВВП на душу населення) і необхідним є впровадження успішних кейсів країн з дуже високим та високим рівнями технічної ефективності. В дисертації створено наукове підґрунтя для дослідження каузальних зв’язків, які виникають між цифровізацією економіки та ключовими детермінантами якості вищої освіти як елементами регулювання національної економіки. Рівень цифровізації національної економіки оцінено часткою зайнятих у сфері інформаційно-комунікаційних технологій у загальній зайнятості населення, часткою товарів та послуг у ВВП, що продукуються в цій сфері. Визначено освітні індикатори, які мають різний ступінь впливу на цифровізацію економіки та пов’язані серед іншого із співвідношенням кількості студентів та викладачів, державної підтримки навчання студентів, частка робочої сили з вищою освітою та рівень освідченості населення, тривалість здобуття освіти. В дисертаційній роботі запропоновано методичні засади дослідження ролі та місця якості наукової діяльності у забезпечення соціально економічного прогресу та розвитку національної економіки. Визначено, що наукова діяльність чинить статистично значущий вплив на соціально економічний розвиток країни. Для дослідження обрано показники рівня якості наукової діяльності, економічного та соціального прогресу. В роботі показано, що вплив наукової діяльності на рівень соціального прогресу є більш значним, ніж вплив на рівень економічного прогресу. Результати кластеризації масиву досліджуваних країн показали, що Україна має найнижчий рівень якості наукової діяльності (четвертий кластер) та повинна використати досвід країн з першого, другого та третього кластерів для підвищення ефективності державного регулювання якості наукової діяльності в контексті розвитку національної економіки. Розроблено науковий базис державного стимулювання трансферу інновацій через вибір оптимальної моделі взаємодії «наука – бізнес». Покроковий алгоритм вибору оптимальної моделі взаємодії враховує особливості підприємства, яке потенційно буде здійснювати трансфер інновацій, пошук критеріїв ухвалення рішення про визначений варіант взаємодії, економічні показники, що визначають перспективи співпраці в різних моделях взаємодії та експертне оцінювання ефективності обраної моделі трансферу інновацій. В результаті реалізації алгоритму відбувається вибір варіанту взаємодії у вигляді купівлі бізнесом розробленого науковцями продукту та його адаптації відповідно до своїх вимог або спільного розроблення інноваційного продукту. Запропоновано методичні основи державного стимулювання трансферу інновацій на основі комплексної моделі сибору стратегії виходу інновації на ринок та оцінювання стану її готовності до впровадження в реальний сектор економіки. Рівень технологічної та інноваційної готовності наукового продукту до впровадження в реальний сектор національної економіки визначає вибір стратегії виходу на ринок, а також вибір шляху комерціалізації наукового продукту на ринок у вигляді ініціативної пропозиції («технологічний по штовх») або відповіді на потреби ринку («ринкова тяга»). Визначено методичні основи реалізації комплексної програми (державної політики) переходу закладів вищої освіти до моделі підприємницького університету з пріоритетним фінансуванням його діяльності за рахунок спеціального фонду. Моделювання процесу переходу до парадигми підприємницького університету було проведено для університетів – лідерів міжнародних рейтингів. За результатами моделювання запропоновано оптимізаційну модель підвищення співвідношення «спеціальний фонд / загальний фонд» з прогнозуванням оптимальної моделі фінансування для кожного університету в умовах зменшення державного фінансування та запровадження комплексної програми стимулювання переходу закладів вищої освіти до моделі підприємницького університету як елементу управління якістю освітньо-наукової діяльності в контексті регулювання національної економіки. Запропоновано методичні основи врахування результатів акредитації освітніх програм в процесі державного регулювання національної економіки введенням композитного індикатору результатів акредитації освітніх програм до формули фінансування закладів вищої освіти. Результати акредитації освітніх програм були враховані при розрахунку прогнозного фінансування закладів вищої освіти, які мають лідуючі рейтингові позиції в національних та міжнародних рейтингах. Спрогнозовано, що частина закладів вищої освіти за рахунок успішної акредитації отримають додаткове державне фінансування, а для частини університетів внаслідок задовільного або незадовільного рівня акредитації частини освітніх програм державне фінансування буде зменшено. Створено наукове підґрунтя для визначення обсягів базового фінансування з урахуванням результативності трансферу наукових досягнень у підготовку кваліфікованого випускника. Модель враховує ефективність впровадження наукових досліджень за рахунок зовнішнього та внутрішнього оцінювання якості освітньо-наукової діяльності. Для реалізації державної політики регулювання динамічної системи «управління якістю освітньо-наукової діяльності» показник зовнішнього оцінювання може стати основою для рейтингування університетів за галузями знань, а показник внутрішнього оцінювання – для стимулювання розвитку галузей знань за рахунок спеціального фонду, виділеного на ці потреби в межах автономії закладу вищої освіти. В дисертації запропоновано концепцію «чорної», «сірої» та «білої» скринь для опису механізмів управління якістю освітньо-наукової діяльності в системі державного регулювання національної економіки. Кожна скриня описується набором параметрів, наявність або відсутність яких дозволяє від нести систему до того чи іншого виду. Концепцію скринь використано для опису еволюції системи управління якістю освітньо-наукової діяльності від 1991 року до цього часу. Концепція скринь застосована на макро-, мезо- та мікрорівнях, від наднаціональних політик до локальних політик університетів. Показано зв'язок типів скринь на різних рівнях та встановлено, наприклад, що детермінованість системи управління якістю освітньо-наукової діяльності у вигляді «білої» скрині на вищому рівні не є умовою формування концепції «білої» скрині на нижчому рівні. Концепція скринь дозволяє ви значити ефективність системи забезпечення якості освітньо-наукової діяльності для конкретного закладу вищої освіти за умови затвердженого державою переліку однозначних критеріїв. Розроблено наукове підґрунтя розгляду процесу управління якістю освітньо-наукової діяльності як технічної системи та безперервного технологічного процесу. Виділено чотири технологічні операції цього процесу, що дозволяють розглянути систему «якість освітньо-наукової діяльності» як динамічний процес з «двигуном» (індикатори роботи системи», «робочим органом» (вагомі та найбільш релевантні індикатори впливу), «передавальним механізмом» (причинно-наслідкові зв’язки між релевантними індикаторами впливу та якістю освітньо-наукової діяльності) та ланки регулювання (регуляторні та управлінські механізми в межах індикатора якості освітньо-наукової діяльності). За результатами такого технічного підходу до опису нематеріальної системи з’являється вдосконалений механізм державної підтримки з визначенням каталізаторів та інгібіторів процесу забезпечення якості освітньо-наукової діяльності та політика державного регулювання діяльності закладів вищої освіти щодо зменшення впливу інгібіторів та підсилення ступеню вагомості каталізаторів. Запропоновано методичний базис тестування систем забезпечення якості освітньо-наукової діяльності як регуляторного інструменту на основі аналогій з розробленням та тестуванням програмного забезпечення. На відміну від традиційного підходу «водоспад» тестування системи забезпечення якості освітньо-наукової діяльності відбувається за допомогою гнучкого алгоритму «тестування ефективності релевантних індикаторів – контроль якості – забезпечення якості». Такий підхід дозволяє забезпечити розроблення держав них регуляторних інструментів забезпечення якості освітньо-наукової діяльності з тестуванням на всіх етапах впровадження та внесенням необхідних змін до алгоритмів на проміжних етапах без очікування повного завершення процесу імплементації управлінського та регуляторного механізму.Item Управління якістю освітньо-наукової діяльності в системі державного регулювання національної економіки(Сумський державний університет, 2024) Артюхов, Артем Євгенович; Artiukhov, Artem YevhenovychДисертаційна робота присвячена розробленню теоретико-методологічного підґрунтя, та науково-методичного інструментарію управління якістю освітньо-наукової діяльності в системі державного регулювання національної економіки. У дисертаційній роботі сформовано методологію управління якістю освітньо-наукової діяльності в діаді «підприємницький заклад вищої освіти – державне регулювання національної економіки» з урахуванням того, що система забезпечення якості освітньо-наукової діяльності є відкритою та здатною до самонавчання і самовдосконалення. У цій діаді запропоновано комбіноване застосування державних (регуляторних) та локальних (на рівні закладу вищої освіти) управлінських (менеджерських і координаційних) механізмів в рамках американської моделі управління якістю освітньо-наукової діяльності, яка поєднує внутрішні та зовнішні системи управління якістю із урахуванням автономії закладу освіти у виборі оптимальних шляхів своєї діяльності. Розгляд системи управління якістю освітньо-наукової діяльності як безперервного технологічного процесу та технічної системи дозволяє впровадити підходи до тестування, застосовуючи аналогії із гнучкими методами тестування програмного забезпечення. Проаналізовано ландшафт наукових досліджень, які спрямовані на формування ефективної системи управління якістю освітньо-наукової діяльності з виділенням основних індикаторів, які чинять визначний вплив на процеси забезпечення якості в освіті і науці. Результати аналізу засвідчили необхідність удосконалення політики забезпечення якості освітньо-наукової діяльності у відповідь на виклики, пов’язані із обмеженістю державного фінансування освіти і науки та необхідністю формування концепції трансформації закладів освіти в навчально-науково-виробничі хаби. Цей процес вимагає збалансованої пріоритезації регуляторних інтервенцій, а також обґрунтованого опису і оцінювання наслідків цієї політики для соціально-економічного розвитку держави та методів оптимізації механізмів її реалізації. Запропоновано методичний підхід до оцінювання рівня технічної ефективності вищої освіти як індикатора її якості та підґрунтя для створення державних регуляторних механізмів. Встановлено, що на якість вищої освіти найбільший вплив мають капітальні й поточні витрати на фінансування вищої освіти, кількість залучених викладачів та чисельність дорослого населення, що здобуває вищу освіту, а також частка населення, що здобуває вищу освіту, в його загальній кількості. За результатами моделювання визначено країни з дуже високим, високим, задовільним і низьким рівнями технічної ефективності. Показано, що в Україні на даний час не спрацьовує ланцюговий механізм впливу вхідних параметрів (індикатори ресурсного забезпечення та масштабу) на вихідні (частка робочої сили з вищою освітою відповідних рівнів) з урахуванням параметрів контексту (зайнятість населення, ВВП на душу населення) і необхідним є впровадження успішних кейсів країн з дуже високим та високим рівнями технічної ефективності. В дисертації створено наукове підґрунтя для дослідження каузальних зв’язків, які виникають між цифровізацією економіки та ключовими детермінантами якості вищої освіти як елементами регулювання національної економіки. Рівень цифровізації національної економіки оцінено часткою зайнятих у сфері інформаційно-комунікаційних технологій у загальній зайнятості населення, часткою товарів та послуг у ВВП, що продукуються в цій сфері. Визначено освітні індикатори, які мають різний ступінь впливу на цифровізацію економіки та пов’язані серед іншого із співвідношенням кількості студентів та викладачів, державної підтримки навчання студентів, частка робочої сили з вищою освітою та рівень освідченості населення, тривалість здобуття освіти. В дисертаційній роботі запропоновано методичні засади дослідження ролі та місця якості наукової діяльності у забезпечення соціально економічного прогресу та розвитку національної економіки. Визначено, що наукова діяльність чинить статистично значущий вплив на соціально економічний розвиток країни. Для дослідження обрано показники рівня якості наукової діяльності, економічного та соціального прогресу. В роботі показано, що вплив наукової діяльності на рівень соціального прогресу є більш значним, ніж вплив на рівень економічного прогресу. Результати кластеризації масиву досліджуваних країн показали, що Україна має найнижчий рівень якості наукової діяльності (четвертий кластер) та повинна використати досвід країн з першого, другого та третього кластерів для підвищення ефективності державного регулювання якості наукової діяльності в контексті розвитку національної економіки. Розроблено науковий базис державного стимулювання трансферу інновацій через вибір оптимальної моделі взаємодії «наука – бізнес». Покроковий алгоритм вибору оптимальної моделі взаємодії враховує особливості підприємства, яке потенційно буде здійснювати трансфер інновацій, пошук критеріїв ухвалення рішення про визначений варіант взаємодії, економічні показники, що визначають перспективи співпраці в різних моделях взаємодії та експертне оцінювання ефективності обраної моделі трансферу інновацій. В результаті реалізації алгоритму відбувається вибір варіанту взаємодії у вигляді купівлі бізнесом розробленого науковцями продукту та його адаптації відповідно до своїх вимог або спільного розроблення інноваційного продукту. Запропоновано методичні основи державного стимулювання трансферу інновацій на основі комплексної моделі сибору стратегії виходу інновації на ринок та оцінювання стану її готовності до впровадження в реальний сектор економіки. Рівень технологічної та інноваційної готовності наукового продукту до впровадження в реальний сектор національної економіки визначає вибір стратегії виходу на ринок, а також вибір шляху комерціалізації наукового продукту на ринок у вигляді ініціативної пропозиції («технологічний по штовх») або відповіді на потреби ринку («ринкова тяга»). Визначено методичні основи реалізації комплексної програми (державної політики) переходу закладів вищої освіти до моделі підприємницького університету з пріоритетним фінансуванням його діяльності за рахунок спеціального фонду. Моделювання процесу переходу до парадигми підприємницького університету було проведено для університетів – лідерів міжнародних рейтингів. За результатами моделювання запропоновано оптимізаційну модель підвищення співвідношення «спеціальний фонд / загальний фонд» з прогнозуванням оптимальної моделі фінансування для кожного університету в умовах зменшення державного фінансування та запровадження комплексної програми стимулювання переходу закладів вищої освіти до моделі підприємницького університету як елементу управління якістю освітньо-наукової діяльності в контексті регулювання національної економіки. Запропоновано методичні основи врахування результатів акредитації освітніх програм в процесі державного регулювання національної економіки введенням композитного індикатору результатів акредитації освітніх програм до формули фінансування закладів вищої освіти. Результати акредитації освітніх програм були враховані при розрахунку прогнозного фінансування закладів вищої освіти, які мають лідуючі рейтингові позиції в національних та міжнародних рейтингах. Спрогнозовано, що частина закладів вищої освіти за рахунок успішної акредитації отримають додаткове державне фінансування, а для частини університетів внаслідок задовільного або незадовільного рівня акредитації частини освітніх програм державне фінансування буде зменшено. Створено наукове підґрунтя для визначення обсягів базового фінансування з урахуванням результативності трансферу наукових досягнень у підготовку кваліфікованого випускника. Модель враховує ефективність впровадження наукових досліджень за рахунок зовнішнього та внутрішнього оцінювання якості освітньо-наукової діяльності. Для реалізації державної політики регулювання динамічної системи «управління якістю освітньо-наукової діяльності» показник зовнішнього оцінювання може стати основою для рейтингування університетів за галузями знань, а показник внутрішнього оцінювання – для стимулювання розвитку галузей знань за рахунок спеціального фонду, виділеного на ці потреби в межах автономії закладу вищої освіти. В дисертації запропоновано концепцію «чорної», «сірої» та «білої» скринь для опису механізмів управління якістю освітньо-наукової діяльності в системі державного регулювання національної економіки. Кожна скриня описується набором параметрів, наявність або відсутність яких дозволяє від нести систему до того чи іншого виду. Концепцію скринь використано для опису еволюції системи управління якістю освітньо-наукової діяльності від 1991 року до цього часу. Концепція скринь застосована на макро-, мезо- та мікрорівнях, від наднаціональних політик до локальних політик університетів. Показано зв'язок типів скринь на різних рівнях та встановлено, наприклад, що детермінованість системи управління якістю освітньо-наукової діяльності у вигляді «білої» скрині на вищому рівні не є умовою формування концепції «білої» скрині на нижчому рівні. Концепція скринь дозволяє ви значити ефективність системи забезпечення якості освітньо-наукової діяльності для конкретного закладу вищої освіти за умови затвердженого державою переліку однозначних критеріїв. Розроблено наукове підґрунтя розгляду процесу управління якістю освітньо-наукової діяльності як технічної системи та безперервного технологічного процесу. Виділено чотири технологічні операції цього процесу, що дозволяють розглянути систему «якість освітньо-наукової діяльності» як динамічний процес з «двигуном» (індикатори роботи системи», «робочим органом» (вагомі та найбільш релевантні індикатори впливу), «передавальним механізмом» (причинно-наслідкові зв’язки між релевантними індикаторами впливу та якістю освітньо-наукової діяльності) та ланки регулювання (регуляторні та управлінські механізми в межах індикатора якості освітньо-наукової діяльності). За результатами такого технічного підходу до опису нематеріальної системи з’являється вдосконалений механізм державної підтримки з визначенням каталізаторів та інгібіторів процесу забезпечення якості освітньо-наукової діяльності та політика державного регулювання діяльності закладів вищої освіти щодо зменшення впливу інгібіторів та підсилення ступеню вагомості каталізаторів. Запропоновано методичний базис тестування систем забезпечення якості освітньо-наукової діяльності як регуляторного інструменту на основі аналогій з розробленням та тестуванням програмного забезпечення. На відміну від традиційного підходу «водоспад» тестування системи забезпечення якості освітньо-наукової діяльності відбувається за допомогою гнучкого алгоритму «тестування ефективності релевантних індикаторів – контроль якості – забезпечення якості». Такий підхід дозволяє забезпечити розроблення держав них регуляторних інструментів забезпечення якості освітньо-наукової діяльності з тестуванням на всіх етапах впровадження та внесенням необхідних змін до алгоритмів на проміжних етапах без очікування повного завершення процесу імплементації управлінського та регуляторного механізму.