Видання, зареєтровані у фондах бібліотеки
Permanent URI for this communityhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/56
Browse
149 results
Search Results
Item To Make the World Smarter and Safer(Sumy State University, 2025)У матеріалах подані тези XIX Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів, аспірантів та викладачів Лінгвістичного навчально-методичного центру кафедри іноземних мов та лінгводидактики СумДУ. До збірника ввійшли наукові дослідження, присвячені актуальним проблемам сучасних інноваційних технологій та процесів у науці, техніці та різних сферах людської діяльності. Для молодих науковців, викладачів і студентів усіх факультетів.Item Організаційно-економічний механізм реалізації державно-приватного партнерства в Україні(Сумський державний університет, 2025) Маслов, Владислав Олександрович; Maslov, Vladyslav OleksandrovychУ дисертації поглиблено теоретико-методологічні засади, розвинуто методичні підходи та розроблено практичні рекомендації щодо удосконалення організаційно-економічного механізму реалізації державно-приватного партнерства в Україні (ОЕМРДПП). Роботу присвячено глибокому аналізу процесу формування та реалізації ДПП в Україні, а також обґрунтуванню теоретичних, методологічних і методичних засад функціонування і розвитку ОЕМРДПП в галузі освіти. Систематизація наукових підходів до визначення дефініції «державно-приватне партнерство» та «державно-приватне партнерство у сфері освіти» дозволила їх уточнити та, закладаючи в категоріальну основу уточнені визначення, розглядати різні організаційні форми і методи фінансування проєктів ДПП. Розширення переліку функцій, які виконуються при реалізації проєктів ДПП дозволило вирішити проблему задоволення інтересів при відносній обмеженості коштів кожного із учасників ДПП, забезпечити ефективне використання фінансування та підвищити мотивацію учасників ДПП відповідно до одержаного кінцевого результату. У роботі запропоновано визначення поняття ОЕМРДПП, конкретизовано склад його елементів на макро-, галузевому та проєктному рівнях, окреслено його мету, завдання, принципи функціонування, проведено класифікацію функцій, форм й інструментів та обґрунтовано потребу в доцільності розроблення такого ОЕМРДПП. Проведений у роботі аналіз сприяв виокремленню 5 основних трендів розвитку ДПП (збільшення кількості проєктів ДПП у країнах Євросоюзу та світі; структуризація та класифікація проєктів ДПП за країнами та секторами економіки; інфраструктурна спрямованість ДПП; державна підтримка галузевих проєктів ДПП чи проєктів, які реалізуються у визначеному напрямі; розвиток інноваційних проєктів ДПП), що дозволило визначити та обґрунтувати сфери, в яких відбувалася концентрація та реалізація проєктів ДПП в Україні. Зважаючи на багатокомпонентність цілей ДПП, у роботі систематизовано, унормовано та структуризовано бюджетно-фінансовий та інвестиційний сценарії активізації відносин ДПП в умовах децентралізації. Встановлено, що економічна сутність ДПП у сфері освіти (ДППО) полягає у забезпеченні взаємовигідного співробітництва держави, бізнесу та громадянського суспільства у сфері відтворення і відновлення людського інтелектуального капіталу для синхронізації розвитку ринку праці та ринку освітніх послуг, підвищення потенціалу освіти і науки як основної складової інноваційної економіки та економічного зростання країни. В процесі дослідження виокремлені основні соціально-економічні інтереси ЗВО, бізнесу та держави, які повинні задовольнятися при реалізації спільних проєктів ДППО. Обґрунтовано, що в Україні найбільш ефективними моделями ДППО є: підвищення кваліфікації працівників і викладачів; функціонування технопарків, наукових парків та інших різновидів інноваційних центрів і сервісів; програми стажування; навчальні курси, які проводяться освітянами для підвищення професійної обізнаності працівників та інноваційні лабораторії від підприємства, які функціонують у закладах вищої освіти; регулярні студентські конкурси, олімпіади, турніри, які організовуються підприємствами / установами / організаціями. Визначено, що досить поширеними моделями взаємодії в рамках ДПП є: організація освітнього процесу на підприємстві / установі / організації, створення і розвиток ендавментів та використання їх коштів на розвиток ЗВО, видання науково-навчальної літератури, фінансування наукових та лабораторних досліджень, підготовка магістерських робіт та робіт докторів філософії тощо. Встановлено, що сьогодні не існує єдиного підходу, який міг дозволив врахувати та, відповідно, оцінити всю багатоаспектність партнерських відносин держави та бізнесу під час реалізації проєктів ДПП. Так само важко врахувати усі нюанси та чинники, які впливають на реалізацію проєктів ДПП, і математично розрахувати економічну, соціальну, екологічну ефективності таких проєктів для кожного партнера. Оцінювання ефективності проєкту ДПП має ґрунтуватися на синергетичному підході, проводитися з урахуванням принципу комплексності, а розрахунок економічних, соціальних, технологічних, екологічних показників має базуватися на основі поєднання декількох методів. Для цього потрібно використовувати як класичні методи визначення ефективності, так й альтернативні – інноваційні, зокрема із залученням штучних нейронних мереж, які базуються на принципах нечіткої логіки та генетичних алгоритмах. Доведено, що систематичне реінвестування власних коштів у проєкт ДПП забезпечить у періоді степеневе зростання чистого доходу підприємства / установи / організації, яка впроваджує цей проєкт безпосередньо на етапі його впровадження. Коли інвестування в проєкт ДПП завершується, припиняється зростання чистого доходу і настає фаза монетизації, під час якої проєкт починає генерувати стабільний прибуток. За нестачі власних ресурсів важливою характеристикою проєкту ДПП стає тривалість його реалізації. У випадку самофінансування цей показник залежить не лише від технічних параметрів, а й визначається фінансовими можливостями та динамікою надходжень підприємства / компанії, яка впроваджує цей проєкт (ефективність і величина інвестицій, початковий обсяг інвестицій з власних джерел та частка цих ресурсів, що виділяється на реалізацію проєкт). Для оцінювання економічної ефективності проєктів ДПП, які фінансуються за рахунок власних коштів у роботі запропоновано застосовувати такі динамічні показники: «чистий приведений дохід 𝑁𝑃𝑉», «дисконтований період окупності 𝐷𝑃𝑃» та «норма внутрішньої дохідності 𝐼𝑅𝑅». Доведено, що використання кредитних коштів для фінансування проєкту ДПП виправдано, коли ставка дисконтування перевищує відсоткову ставку за кредитом. Підвищення відсоткової ставки призводить до зниження чистого приведеного доходу проєкту і внутрішньої норми дохідності та до збільшення дисконтованого періоду окупності проєкту, а отже, і до зменшення економічної ефективності проєкту. Для комплексного вирішення завдань функціонування ЗВО на засадах ДПП запропоновано експериментальний проєкт – модель державно-приватного університету, що функціонує на основі партнерства між державними інституціями, освітньою та науковою спільнотами, бізнесом і громадянським суспільством. Успішне впровадження такого експериментального проєкту дозволить створити перший в Україні ЗВО на засадах ДПП, який характеризуватиметься прямими та непрямими синергетичними соціально-економічними ефектами, заснованими на інтеграційних процесах взаємодії держави та бізнесу, науки, освіти і реального сектору економіки. Створення такого університету на засадах функціонування ОЕМРДПП передбачає послідовне виконання організаційно-підготовчого, нормативно-творчого, формувального, узагальнювального та коригувального етапів. Обґрунтовано перелік індикаторів, які формують систему оцінювання впливу державно-приватного університету на соціальний розвиток регіону (зайнятість, соціальна структура, громадське життя), яка дозволяє визначити соціальну спрямованість проєктів і спостерігати за процесом їх впровадження, функціонування та обслуговування. Здійснена у дисертації оцінка ризиків реалізації проєктів ДПП дозволила розподілити їх між державним і приватним партнерами. До найбільш істотних ризиків реалізації проєктів ДПП, управління якими здійснює державний партнер, у роботі запропоновано відносити: ризики відтермінування видання дозвільних документів; ризики внесення змін до положень чинного законодавства; ризики призупинення державного фінансування, підвищення рівня інфляції; ризики, пов’язані із впливом соціально-негативних чинників; ризики, пов’язані з обставинами, які важко передбачити: стихійні лиха, епідемії, пандемії. Щодо ризиків приватного партнера, то такими у дисертації визначено: ризики відтермінування отримання дозвільних документів; ризики попереднього розрахунку фінансування, що може варіюватися можливим впливом на навколишнє природне середовище; ризики зниження попиту на ринку збуту / праці; ризики фінансової неспроможності приватного партнера.Item Реформування системи освіти впродовж життя в Україні для запобігання трудовій еміграції: коопетиційна модель інституційного партнерства. Т.1.(Сумський державний університет, 2022) Лєонов, Сергій Вячеславович; Lieonov, Serhii Viacheslavovych; Швіндіна, Ганна Олександрівна; Shvindina, Hanna Oleksandrivna; Петрушенко, Юрій Миколайович; Petrushenko, Yurii Mykolaiovych; Воронцова, Анна Сергіївна; Vorontsova, Anna Serhiivna; Боженко, Вікторія Володимирівна; Bozhenko, Viktoriia Volodymyrivna; Майборода, Тетяна Миколаївна; Mayboroda, Tetyana; Васильєва, Тетяна Анатоліївна; Vasylieva, Tetiana Anatoliivna; Єльнікова, Юлія Василівна; Yelnikova, Yuliia Vasylivna; Рубанов, Павло Миколайович; Rubanov, Pavlo Mykolaiovych; Пудрик, Д.В.; Білан, Юрій Валентинович; Bilan, Yurii Valentynovych; Давліканова, Олена Борисівна; Davlikanova, Olena Borysivna; Артюхов, Артем Євгенович; Artiukhov, Artem YevhenovychОб‘єктом роботи є економічні відносини, що виникають у процесі реформування системи освіти впродовж життя в Україні з метою запобігання трудовій еміграції. Предметом роботи є процеси узгодження інтересів та формування коопетиційної моделі інституційного партнерства між стейкхолдерами системи освіти впродовж життя, спрямованої на запобігання трудовій еміграції. Методологічні засади наукової роботи складають фундаментальні положення державного регулювання економіки, міжнародних та державних фінансів, інвестування, а також наукові праці, присвячені проблемам реформування системи освіти впродовж життя в Україні з метою запобігання трудовій еміграції. В роботі застосовано комплекс підходів до економіко-математичного моделювання та обробки статистичних даних, FCM-аналіз, бібліометричний аналіз, кореляційний аналіз, logit- / probit-моделювання, кластерного аналізу, імітаційне моделювання. У ході виконання першого етапу "Ретроспективний аналіз освітнього, демографічно-міграційного та соціально-трудового середовища України" та другого етапу реалізації проєкту "Формалізація параметрів моделі гальмування відтоку кваліфікованих кадрів та витоку компетенцій в контексті реформування системи освіти впродовж усього життя", розроблено: 1) дескриптивну модель верифікації основних чинників функціонування освітнього, демографічно-міграційного та соціально-трудового середовищ та інституційних чинників, що зумовлюють динаміку трудової еміграції населення; 2) науково-методичний підхід до ідентифікації системи факторів, що сприяють та перешкоджають відтоку кваліфікованих кадрів та витоку компетенцій; 3) ретроспективне оцінювання досвіду передових країн щодо реалізації комплексних програм та проектів з реформування системи освіти для запобігання трудовій еміграції; 4) пропозиції щодо зниження трудової еміграції; 5) вперше розроблено науково-методичний підхід до визначення обсягу попиту та пропозиції на компетенції на ринку праці шляхом побудови звичайної та дистрибутивно-лагової регресійної моделі; 6) удосконалено наукові засади сценарного прогнозування динаміки чистого міграційного приросту населення залежно від характеру змін рівнів грамотності населення, його залученості до неформальної освіти шляхом використання регресійного аналізу та імітаційного моделювання; 7) вперше розроблено науково-методичний підхід до оцінювання впливу освіти на обсяги міграційних процесів на основі дворівневого підходу; 8) удосконалено методологію дослідження трендів та структури еміграційного потоку у контексті таргетування регуляторних інтервенцій державної міграційної політики за допомогою сценарного прогнозування (модель авторегресії і розподіленого лага).Item Реформування системи освіти впродовж життя в Україні для запобігання трудовій міграції: коопетиційна модель інституційного партнерства. Т.2.(Сумський державний університет, 2022) Лєонов, Сергій Вячеславович; Lieonov, Serhii Viacheslavovych; Петрушенко, Юрій Миколайович; Petrushenko, Yurii Mykolaiovych; Воронцова, Анна Сергіївна; Vorontsova, Anna Serhiivna; Криклій, Олена Анатоліївна; Kryklii, Olena Anatoliivna; Дуванова, Оксана Сергіївна; Duvanova, Oksana Serhiivna; Васильєва, Тетяна Анатоліївна; Vasylieva, Tetiana Anatoliivna; Артюхов, Артем Євгенович; Artiukhov, Artem Yevhenovych; Барвінок, Вероніка Юріївна; Barvinok, Veronika Yuriivna; Малишенко, Ю.П.Об’єктом дослідження виступають організаційно-економічні відносини, які виникають в процесі реформування системи освіти впродовж життя в Україні з метою запобігання трудовій еміграції. Мета роботи – розробка коопетиційної моделі інституційного партнерства, спрямованої на формування в Україні дієвої системи освіти впродовж життя для запобігання трудовій еміграції. У процесі дослідження застосовувалися методи бібліометричного й трендового аналізів (з використанням інструментаріїв VOSviewer v.1.6.10), методи економіко-математичного моделювання (SVN моделювання, коллабораційне мапування, кореляційний аналіз, кластерного аналізу, імітаційне моделювання). При виконанні третього етапу НДР "Створення дорожньої карти реформування системи освіти впродовж життя в Україні на основі коопетиційної моделі інституціонального партнерства", були отримані наступні нові наукові та прикладні результати: 1) побудовано стратегічну мапу стейкхолдерів, що дозволить сформувати можливі сценарії їх взаємодії у сфері вищої освіти на основі системи збалансованих показників (BSC) та коллабораційного мапування; 2) розроблено якісну модель побудови та оцінки освітніх кластерів на основі SVN аналізу, що дозволяє здійснити комплексну оцінку стейкхолдерів для типового ЗВО; 3) запропоновано систему критеріїв стимулювання масштабування коопетиційної моделі основних інституцій в сфері освіти для реплікації на державному рівні; 4) сформовано дорожню карту впровадження освітньої реформи на базі коопетиційної моделі інституційного партнерства, що на відміну від наявних ґрунтуються на теорії коопетиції, передбачають створення коопетиційної моделі інституційного партнерства, в якому внаслідок розвитку ринково-когерентних (залучені суб’єкти блоку "інфраструктура та технології") та суспільно-когерентних взаємодій (залучені провайдери освітніх послуг та науково-академічне середовище) забезпечується гармонізація щодо досягнення цілей реформування ринку освітніх послуг за визначеними в стратегії реформування таргетами.Item To Make the World Smarter and Safer(Sumy State University, 2024)У матеріалах подані тези XVIII Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів, аспірантів та викладачів Лінгвістичного навчально методичного центру кафедри іноземних мов та лінгводидактики СумДУ. До збірника ввійшли наукові дослідження, присвячені актуальним проблемам сучасних інноваційних технологій та процесів у науці, техніці та різних сферах людської діяльності. Для молодих науковців, викладачів і студентів усіх факультетів.Item Когнітивна модель комерціалізації інновацій в умовах Індустрії 4.0: захист інтелектуального капіталу, маркетинг та комунікації(Сумський державний університет, 2023) Сагер, Людмила Юріївна; Saher, Liudmyla Yuriivna; Решетняк, Ярослав В'ячеславович; Reshetniak, Yaroslav Viacheslavovych; Нехорошкова, Юлія Миколаївна; Nekhoroshkova, Yuliia Mykolaivna; Самойлікова, Анастасiя Вiкторiвна; Samoilikova, Anastasiia Viktorivna; Щербаченко, Вікторія Олексіївна; Shcherbachenko, Viktoriia Oleksiivna; Нєшева, Анастасія Дмитрівна; Niesheva, Anastasiia Dmytrivna; Котенко, Станіслав Ігорович; Kotenko, Stanislav Ihorovych; Летуновська, Наталія Євгенівна; Letunovska, Nataliia Yevhenivna; Хоменко, Лілія Миколаївна; Khomenko, Liliia Mykolaivna; Храмова, К.; Колесник, Д.; Слюсаренко, Анна Діана Дмитрівна; Sliusarenko, Anna Diana DmytrivnaВиконавцями проєкту проаналізовано основні аспекти оцінки та інтенсифікації ланцюга комерціалізації інновацій з фокусом на взаємодії "освіта – інтелектуальний капітал – діджиталізація". Сформовано базу оціночних показників, що ґрунтується на розробленій моделі визначення взаємозв’язків між індикаторами, які характеризують рівень освіти, її інноватизацію, ступінь цифровізації та комплексними показниками легкості ведення бізнесу. Визначено каталізатори інтенсифікації комерціалізації і виявлено позитивний вплив коопетиції бізнесу та науки на обсяг прибутку від інновацій. Застосовано FCM-карти для формалізації зв’язків між факторами, що активізують взаємодію стейкхолдерів. Також сформовано шляхи подолання ризиків у процесі комерціалізації інновацій, включаючи встановлення причинно-наслідкового зв’язку між співпрацею бізнесу та науки та доходами від інтелектуальної власності. Висвітлено методичний підхід до вибору стратегії управління інтелектуальним капіталом інноваційних підприємств та розроблено моделі для визначення розривів і критичних точок у співпраці бізнесу та освіти для трансферу інновацій. Розроблено трьохполюсну барицентричну економіко-математичну модель (центроїд трикутника) для оцінювання оптимального співвідношення трьох базових компонент процесу комерціалізації інновацій – комунікації, маркетингу та інтелектуального капіталу.Item Цифровізація суспільства та освіти у забезпеченні соціально-економічних трансформацій(Сумський державний університет, 2023) Костецький, Павло Васильович; Kostetskyi, Pavlo VasylovychДисертаційна робота присвячена вирішенню актуальної наукової проблеми удосконалення теоретико-методичних засад сприяння цифровізації суспільства та освіти у забезпеченні соціально-економічних трансформацій. У дисертаційній роботі здійснено бібліометричний аналіз з використанням інструментарію VOSviewer, спрямований на визначення ролі цифровізації суспільства та освіти у забезпеченні соціально-економічних перетворень, що реалізовано на основі аналізу 36 529 статей, проіндексованих наукометричною базою Scopus, у назві, ключових словах або анотаціях яких містяться слова «digital» (цифровий) та «society» (суспільство), а також 31 214 статей з ключовими тергетами пошукових запитів такими як «digital» (цифровий) та «education» (освіта). Це дозволило визначити контекстуальні, часові та географічні закономірності зміни наукового інтересу до визначеної проблематики, виявити флагманів наукових досліджень за цим напрямком, а також обґрнутнувати існування наукових шкіл щодо дослідження ролі цифровізації суспільства та освіти. Зокрема, за результатами бібліометричного аналізу було виявлено, що у контексті цифровізації суспільства у фокусі наукової уваги опинилися питання трансформації повсякденного життя населення під впливом цифровізації, зміна виробничих процесів, диференціація впливу цифровізації залежно від гендерно-вікових характеристик населення, використанням інноваційних цифрових технологій у медицині та космічній галузі. У контексті дослідження цифровізації освіти найбільш популярними є такі напрямки як вивчення методів навчання в умовах цифровізації, вікових та психологічних особливостей цифровізації освіти, впливу пандемії на цифровізацію освіту, формування цифрових компетентностей серед студентів та викладачів тощо. У роботі удосконалено методичний інструментарій оцінювання рівня цифровізації суспільства та освіти, що відрізняється від існуючих врахуванням внутрішньої узгодженості індикаторів та їх вибіркової елімінації на основі застосування тесту альфа Кронбаха, визначенням вагомості внеску індивідуального показника у композитну модель на основі використання методу головних компонент та інтегруванням індивідуальних показників на основі застосування адитивно-мультиплікативної згортки. Це дозволило здійснити транскордонний порівняльний аналіз композитного рівня цифровізації суспільства та освіти у європейських країнах та визначити на цій основі країни-бенчмарки. За результатами моделювання встановлено, що рівень цифровізації освіти та суспільства у європейських країнах коливається від 0,21 (мінімальний рівень, досягнутий в Італії) до 0,41 (максимальний рівень, зафіксований в Ісландії). У роботі удосконалено методичний інструментарій визначення впливу рівня цифровізації суспільства на економічний та соціальний розвиток, що відрізняється від існуючих системним застосуванням тесту Бройша-Пагана та регресійного моделювання на панельних даних за методом узагальнених найменших квадратів з випадковими ефектами. Це дозволило визначити цифрові драйвери та інгібітори зміни парадигми економічного та соціального розвитку, а також з’ясувати, що цифровізація суспільства більшою мірою проявляється у покращенні соціального розвитку, ніж економічного, що визначає необхідність у додаткових регуляторних інтервенціях держави, спрямованих на збереження позитивного стану економіки в умовах цифровізації. За результатами моделювання було встановлено, що існує позитивна обумовленість між соціальним розвитком країни та такими детермінантами цифровізації суспільства як електронна торгівля, цифровізація життя населення, використання цифрових технологій найманими працівниками. Вплив цифровізації на економічний розвиток виявився не значущим, проте окремі позитивні імпакти було зафіксовано, зокрема, приріст доданої вартості в промисловості, покращення платіжного балансу, зростання нагромадження капіталу, відкриття нового бізнесу. У дисертаційній роботі проведено трендовий аналіз цифровізації освіти у воєнний період засобами Google Trends на основі запитів користувачів пошукової системи за 7 категоріями: «освіта», «вища освіта», «електронне навчання», «дистанційне навчання», «онлайн навчання», «змішане навчання», «гейміфікація навчання» як серед вітчизняних, так і закордонних користувачів за період 30.08.2020-30.08.2023. Це дозволило визначити часові закономірності зміни користувацької цікавості до ключових категорій цифровізації освіти, серед яких можна відмітити зростання інтенсивності пошукових запитів у період вступної кампанії та зниження їх інтенсивності у період новорічно-різдвяних свят. Спостерігалося також зменшення кількості запитів вітчизняних користувачів щодо питань цифровізації освіти протягом перших тижнів після повномасштабного вторгнення. Було визначено також географічні закономірності зміни користувацької цікавості до ключових категорій цифровізації освіти, а саме було встановлено, що ці питання є більш популярними у західних та північно-західних регіонах України, тоді як у загальносвітовому вимірі більш інтенсивними є пошукові запити з африканських та азіатських країн. Розроблено методичний підхід до вимірювання розривів між пропозицією на ринку освітніх послуг та потребами реального сектору економіки, зумовлених цифровізацією соціально-економічних відносин, що передбачає використання інструментарію нейромережевого моделювання, а також врахування міжсекторних диспропорцій, обумовлених цифровізацією суспільства. Це дозволило здійснити прогнозування розривів між попитом тп пропозицією на ринку праці на наступні 5 років та визначити ті спеціальності, що втрачатимуть свою актуальність з урахуванням трендів цифровізації економіки та суспільства. Зокрема, було виявлено, що цифровізація сприятиме зменшенню попиту у середньостроковій перспективі на такі групи професій як технічні службовці, кваліфіковані робітники з інструментом, робітники з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин, найпростіші професії. Більш затребуваними в умовах цифровізації стануть такі групи професій як законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери (управителі), професіонали та фахівці. Натомість, для працівників сфери торгівлі та послуг вплив цифровізації на розриви між попитом та пропозицією на ринку праці є несуттєвим. У роботі здійснено бенчмаркінг-узагальнення векторів реформування системи освіти під впливом цифровізації соціально-економічних відносин. Це дозволило ідентифікувати ключові напрямки, за якими має відбуватися цифрова трансформація системи освіти з урахуванням всіх переваг та недоліків цифрової освіти. У дисертаційній роботі удосконалено науково-методичний підхід до вимірювання рівня цифрової інклюзії населення, що на відміну від існуючих базується на системному поєднанні бенчмаркінг-аналізу (визначення показників кількісного оцінювання цифрової інклюзії населення), методу головних компонент, методу Фішберна (врахування характеру та вагомості внеску кожного з одиничних показників в інтегральний) та адитивної згортки. Це дозволило визначити тренди зміни рівня цифрової інклюзії населення в Україні та країнах світу. Удосконалено методичні засади оцінювання взаємозв’язку цифрової інклюзії населення з рівнем інформаційної безпеки країни, що відрізняються від існуючих оцінюванням на основі регресійного моделювання на панельних даних не лише односторонніх зв’язків між цими параметрами, а і їх зворотного впливу одне на одного. Це дозволило виявити як загальні закономірності впливу розвитку цифрової інклюзії населення на забезпечення інформаційної безпеки країни в Україні та світі, так і роль інформаційної безпеки держави у контексті забезпечення цифрової інклюзії населення. У роботі визначено ключові проблемні аспекти, що перешкоджають розбудові цифрової інклюзії населення, обґрунтовано напрямки, у яких повинні відбутися трансформаційні процеси для вирішення існуючих проблем, а також формалізовано механізми підвищення цифрової інклюзії населення для забезпечення інформаційної безпеки держави в умовах цифровізації соціально-економічних відносин.Item Адміністративно-правове регулювання у сфері надання освітніх послуг в Україні(Сумський державний університет, 2023) Литвиненко, Євгенія Віталіївна; Lytvynenko, Yevheniia VitaliivnaДисертаційна робота, ґрунтуючись на аналізуванні нормативно-правової бази України, стандартів і рекомендацій, положень правової доктрини, міжнародних актів, визначає сутність, поняття, структуру, систему суб’єктів і методів адміністративно-правового регулювання у сфері надання освітніх послуг в Україні, а також з урахуванням вітчизняного й зарубіжного досвіду виокремлює прогалини і пропонує можливі подальші напрями удосконалення. Унаслідок проведеного комплексного дисертаційного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, що полягають у такому. Виокремлено і проаналізовано основні характеристики періодизації становлення та розвитку освітньої діяльності, що превалюють серед представників наукової спільноти. З урахуванням історичних подій і особливостей еволюції нами було запропоновано виокремлювати такі періоди становлення та розвитку освітньої діяльності: перший етап (V–VIII ст.) – характеризується створенням оригінальної системи освіти у східних слов’ян; другий етап (XVI – перша пол. XVIII ст.) – епоха українського відродження; третій етап (1489–1638 роки) – українське козацтво; четвертий етап (1660–1667 роки) – становлення освітньої діяльності після російсько-польської війни; п’ятий етап (друга пол. XIX – поч. XX ст.) – вплив російських освітніх реформ; шостий етап (1917–1939 роки) – освіта і становлення радянської влади; сьомий етап (1939 – кін. 1980-х років) – Друга світова війна і повоєнний час; восьмий етап (з 1991 року і дотепер) – становлення та розвиток освітньої діяльності в незалежній Україні. Поступово починається інтеграція в європейський простір, реформування освіти відповідно до стандартів світової спільноти. Починає зростати попит на закордонні стажування та навчання, що надає можливість обмінюватися досвідом і здобутками, сприяє отриманню професійної якісної освіти, яка відповідає вимогам сучасного ринку праці. Узагальнено наукові підходи щодо визначення категорії «освіта». Визначено, що це фундамент людського капіталу, у формуванні якого вирішальну роль відіграє якісне та ефективне управління сферою надання освітніх послуг. Освіта загалом – це сукупність умінь і навичок, необхідних людині для комунікування в соціумі. Обґрунтовано, що зміст освіти полягає в тому, щоб надати особі необхідних знань, які будуть слугувати базою, без якої вона не зможе спілкуватися та висловлювати свої думки. Запропоновано визначення «послуга», під нею йдеться про діяльність, спрямовану на отримання матеріального або нематеріального блага, що надається, зазвичай, під час виконання певної діяльності. Узагальнено, що освітня послуга – це діяльність, спрямована на надання знань із певної галузі знань, після здобуття і засвоєння яких особа зможе в подальшому використати їх у своїй професійній діяльності. Виокремлено такі характеристики освітніх послуг: академічна мобільність; велика кількість осіб, зацікавлених в отриманні навчальних послуг; різні умови надання та отримання освітніх послуг; забезпечення якості освіти та надання таких послуг; конкурентність у діяльності закладів освіти. Запропоновано надання освітніх послуг розглядати в контексті діяльності закладів освіти, які за допомогою встановлених прийомів і методів відповідно до стандартів надають освітні послуги з певних галузей знань, опанувавши які, особа набуває кваліфікаційних навичок і може реалізувати себе як спеціаліст у певній сфері соціального життя. Визначено, що правове регулювання у сфері освіти – це певна сукупність правових засобів, за допомогою яких здійснюють вплив і регулювання суспільних відносин, у нашому разі – у сфері надання освітніх послуг. Виокремлено та досліджено правові основи регулювання у сфері надання освітніх послуг: Конституція України, Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття»), Національна доктрина розвитку освіти, Закон України «Про освіту», Закон України «Про дошкільну освіту», Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність», Закон України «Про повну загальну середню освіту», Закон України «Про позашкільну освіту», Закон України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», Закон України «Про фахову передвищу освіту», Закон України «Про вищу освіту». Також визначено допоміжні документи: укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, накази та інші підзаконні нормативні акти Міністерства освіти і науки України, Міністерства економіки і торгівлі України, Міністерства фінансів України, нормативні акти місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України. Запропоновано визначення поняття адміністративно-правового регулювання у сфері надання освітніх послуг. Ним варто вважати спеціальні адміністративно-правові засоби, за допомогою яких у певній установленій послідовності здійснюється регулювання поведінки учасників освітньої сфери для досягнення поставленої мети. Проаналізовано місце адміністративно-правового регулювання у сфері надання освітніх послуг, під ним йдеться про спеціальні адміністративно правові засоби, за допомогою яких у певній установленій послідовності здійснюється регулювання поведінки учасників освітньої сфери для досягнення поставленої мети. Підзаконні нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України та Міністерства освіти і науки України визначають адміністративно-правові норми державних стандартів початкової загальної освіти, повної загальної середньої освіти та вищої освіти, а також установлюють вимоги до порядку видання ліцензій, проведення акредитацій і процедур реорганізації та ліквідації закладів освіти. Проаналізовано структуру механізму адміністративно-правового регулювання у сфері надання освітніх послуг в Україні і виокремлено основні елементи. Зокрема першим елементом є норми права – це неухильна норма поведінки, установлена в нормативно-правих актах для того, щоб доцільно та розумно здійснювати управління суспільними відносинами у сфері надання освітніх послуг, забезпечує реалізацію права на освіту, здійснювану уповноваженими суб’єктами незалежно від їхньої форми власності. Другий елемент – акти реалізації норм права – це певні дії суб’єктів адміністративно правових відносин, спрямовані на практичне застосування правових приписів у сфері надання освітніх послуг. Третій елемент – це адміністративно-правові відносини, які виникають між суб’єктом владних повноважень та особами у сфері надання освітніх послуг, діяльність яких регламентована в законодавчо закріплених адміністративно-правових нормах. Четвертий елемент – правова свідомість (культура) – це система правової поведінки в адміністративно правових відносинах, які виникають у сфері надання освітніх послуг. П’ятий елемент – законність – дотримання встановлених правил поведінки всіма суб’єктами адміністративно-правових відносин, які виникають у сфері надання освітніх послуг. Шостий елемент – акти реалізації норм права – це форма реалізації адміністративно-правових актів у діяльності суб’єктів у сфері надання освітніх послуг, що відображається в дотриманні певних правил поведінки під час здійснення суб’єктами освітньої діяльності своїх суб’єктивних прав і юридичних обов’язків. Сформульовано поняття «суб’єкти права» – це особи, які мають права та обов’язки, можуть брати участь у правових суспільних відносинах. Обґрунтовано систему суб’єктів адміністративно-правового регулювання у сфері надання освітніх послуг, об’єднаних у п’ять груп. Перша група – юридичні особи: заклади дошкільної освіти, заклади загальної середньої освіти, заклади позашкільної освіти, заклади професійної (професійно-технічної) освіти, заклади фахової передвищої освіти, заклади вищої освіти, освіта дорослих. Друга група – фізичні особи: діти дошкільного віку, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, аспіранти, докторанти, зацікавлені особи (курси); керівні (директор, ректор, завідувач, куратор, президент тощо), учителі, науково-педагогічні працівники, спеціалісти; батьки або особи, які їх замінюють; представники підприємств, установ та організацій. Третя група – посадові особи: особи, які працюють у центральних органах виконавчої влади, що забезпечує формулювання державної політики у сфері освіти; у центральних органах виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти; центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані заклади освіти; органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти; місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування і їхні структурні підрозділи на місцях у сфері освіти. Четверта група – індивідуальні суб’єкти: іноземці, особи без громадянства, особи з подвійним громадянством. П’ята група – колективні суб’єкти: органи самоврядування працівників закладу освіти, органи самоврядування здобувачів освіти, органи батьківського самоврядування, загальні збори (конференція) колективу закладу освіти, комітети студентського самоврядування; професійні союзи. Наголошено, що метод регулювання у сфері освіти – це група пов’язаних між собою способів і прийомів, за допомогою яких органи державної і місцевої влади в межах своїх повноважень виконують свою регулятивну функцію, що в процесі виконання дозволяє досягти поставлених цілей у сфері освіти. Йому притаманні адміністративний, фінансовий, інформаційний і соціально-психологічний методи. Узагальнено досвід європейських країн і Сполучених Штатів Америки. Визначено, що вони мають переважно децентралізоване управління освітою (Естонія, Польща, Велика Британія, Німеччина, Норвегія, Сполучені Штати Америки). До країн із централізованим управлінням можемо віднести Фінляндію, Францію. Запропоновано не виокремлювати централізоване управління освітою, оскільки воно більш змішане, і зарубіжні країни на сьогодні ставлять за мету прийти до децентралізованого управління освітою. Органи місцевого самоврядування виконують на місцях доручення центральних органів державної влади, які більшою мірою встановлюють стандарти освіти. На них покладено регулювання, обов’язок із забезпечення доступу до освіти, дотримання встановлених правил, матеріально-технічне забезпечення навчальних закладів і контроль, а також звітування про отримані досягнення. Запропоновано на основі досвіду зарубіжних країн запозичити: підвищення державного фінансування сфери освіти; зменшити та деталізувати обов’язки центральних органів управління освітою і на місцях, посилити контроль за їхнім виконанням; покращити управління та забезпечення отримання освіти для дітей з особливими потребами. На наш погляд, корисним для запозичення є досвід вебнаціонального реєстру EHIS Естонії, він значно спрощує роботу державних органів, узагальнюючи всю необхідну інформацію про освіту, забезпечує принцип прозорості та відкритості діяльності закладів освіти, що значною мірою може зменшити корупційний показник. Запропоновано напрями подальшого вдосконалення у сфері надання освітніх послуг, зокрема такі: оновлення нормативно-правового забезпечення; забезпечення високого рівня викладання та забезпечення доступу до навчання в умовах військового стану; збільшення фінансового забезпечення закладів освіти всіх типів; розроблення інструментів для покращання управлінських функцій на всіх рівнях управління у сфері освіти; покращання матеріально технічного забезпечення; розв’язання проблем з інфраструктурним забезпеченням; на законодавчому рівні вирішення усіх спірних питань щодо навчання українських дітей за кордоном під час воєнного часу.Item To Make the World Smarter and Safer(Sumy State University, 2023)У матеріалах подані тези XVII Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів, аспірантів та викладачів Лінгвістичного навчально методичного центру кафедри іноземних мов та лінгводидактики СумДУ. До збірника ввійшли наукові дослідження, присвячені актуальним проблемам сучасних інноваційних технологій та процесів у науці, техніці та різних сферах людської діяльності.Item Перший крок у науку(Сумський державний університет, 2023)Основне завдання конференції – подолання традиційного розриву між наукою та освітою. Завдання конференції: формування зацікавленості молоді до наукової роботи; підготовка талановитої молоді для подальшої наукової роботи; підготовка молоді до участі у наукових конференціях; формування уявлень студентів про напрямки наукової роботи, що проводиться кафедрами СумДУ.