Видання, зареєтровані у фондах бібліотеки
Permanent URI for this communityhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/56
Browse
26 results
Search Results
Item Методичні вказівки до виконання практичної роботи "Оцінка ризику загрози здоров'ю за впливу радіації" із дисципліни "Екологічні ризики та стратегії прийняття рішень"(Сумський державний університет, 2025) Фалько, Віра Володимирівна; Falko, Vira VolodymyrivnaМета роботи - надати студентам знання та вміння щодо оцінювання ризику загрози здоров'ю під час впливу радіації. За результатами дослідження формулювати висновки, запропонувати рекомендації щодо зменшення впливу радіації на здоров’я людини.Item Методичні вказівки до практичної роботи "Оцінка ризику загрози здоров'ю за впливу порогових токсикантів" із дисципліни "Екологічні ризики та стратегії прийняття рішень"(Сумський державний університет, 2025) Фалько, Віра Володимирівна; Falko, Vira VolodymyrivnaМета роботи - надати студентам знання та вміння щодо оцінювання ризику загрози здоров'ю під час впливу порогових токсикантів. За результатами дослідження формулювати висновки, запропонувати рекомендації щодо зменшення впливу порогових токсикантів на здоров’я людини.Item Методичні вказівки до практичної роботи на тему "Оцінювання ризику загрози здоров'ю в разі впливу безпорогових токсикантів" із дисципліни "Екологічні ризики та стратегії прийняття рішень"(Сумський державний університет, 2025) Фалько, Віра Володимирівна; Falko, Vira VolodymyrivnaМета роботи - надати студентам знання та вміння щодо оцінювання ризику загрози здоров'ю під час впливу безпорогових токсикантів. За результатами дослідження формулювати висновки, запропонувати рекомендації щодо зменшення впливу безпорогових токсикантів на здоров’я людини.Item Моделі та методи інформаційної технології управління ризиками в IT-проєктах(Сумський державний університет, 2024) Грабіна, Катерина Вікторівна; Hrabina, Kateryna ViktorivnaВ дисертаційній роботі вирішено актуальне науково-прикладне завдання, що полягало в розробці та вдосконаленні створення теоретичних та практичних основ підвищення ефективності функціонування ІТ-компаній шляхом побудови та застосування моделей та методів інформаційної технології управління ризиками (загрозами та можливостями) в ІТ-проєктах. Розроблені моделі та методи інформаційної технології управління ризиками в ІТ-проєктах дозволяють забезпечити ефективне управління та мінімізацію негативних впливів, а також використання можливостей, що виникають у ході реалізації ІТ-проєктів. Впровадження цих моделей та методів сприяє зниженню ризиків, покращенню показників проєкту та, як результат, може привести до підвищення конкурентоспроможності ІТ-компаній на ринку. У першому розділі роботи було проаналізовано особливості управління ІТ-проєктами, оглянуті класифікації ризиків в IT-проєктах, а також сучасні моделі та методи інформаційних технологій управління ризиками (загрозами та можливостями) в ІТ-проєктах. За результатами проведеного аналізу існуючих моделей та методів управління ризиками загалом та в ІТ-сфері, було показано у роботі, що існує потреба у розробці та вдосконаленні саме підходів, моделей та методів управління ризиками в ІТ-проєктах з урахуванням впливу загроз та можливостей. Томущо існуючі інформаційні технології в управлінні ризиками проєктів частково можуть бути застосовані для управління ризиками ІТ-проєктів з урахуванням загроз та можливостей. Як результат цього автором пропонується розроблення інформаційної технології управління ризиками в ІТ-проєктах, яка б враховувала вплив загроз та можливостей. У даній роботі розроблено концептуальну модель управління ризиками в ІТ-проєктах з урахуванням загроз та можливостей, яка ґрунтується на тому, що будь-який проєкт може бути описаний в просторі найголовніших метрик – час, гроші, обсяг та якість. Побудовані нові моделі управління ризиками в ІТ-проєктах з урахуванням загроз та можливостей, які дозволяють враховувати вплив можливих ризиків та можливостей ззовні та зсередини проєкту, що має цінність для компаній та організацій в цілому. Зокрема запропонована модель RIO-RIT-REO-RET-аналізу дозволяє на етапі ідентифікації ризиків провести аналіз проєкту з точку зору кожного з аспектів: сильних чи слабких сторін, сприятливих можливостей та загроз. Також у другому розділі роботи представлені таргетні моделі управління проєктами, що ґрунтуються на аналогії медицини та управління проєктами. На основі таргетної моделі інтегрованого управління ризиками в ІТ-проєктах, будуються графіки, за допомогою яких формуються обмеження проєкту, які є найбільш чутливими та вимагають належного управління. Запропоновані графіки таргетних моделей водночас найбільш ризиковані та сповнені можливостей, вони можуть призвести до запланованого результату проєкту та принести певні переваги проєкту. За допомогою цих графіків керівник проєкту може прийняти швидке і точне рішення, яке відповідає початковим обмеженням проєкту. У роботі удосконалено інтелектуальну модель вибору оптимальної стратегії управління ризиками (загрозами та можливостями), що враховує графи розвитку подій, синергію можливих загроз та можливостей. Вибір оптимального рішення забезпечується оптимізацією витрат, для яких запропоновано критерії, цільову функцію. Застосовується розподіл загроз та можливостей у вигляді розробленої таргетної моделі за введеними вагами загроз та можливостей на основі експертних оцінок. Враховується як вартість реалізацій стратегій, так і загальні витрати на їх реалізацію, використовується обережний підхід до заощадливого використання ресурсів, що дозволяє балансування вигоди від реалізації можливості та витрат від загрози при обмежених наявних ресурсах. У другому розділі роботи описана математична модель управління загрозами та можливостями в ІТ-проєктах, що ґрунтується на розрахунку синергетичного ефекту IT-проєкту з урахуванням таких показників як бюджет, тривалість, його сумарний ризик та можливість, та дозволяє оцінити ефективність управління IT-проєктом й порівняти її з ефективністю управління проєктом з урахуванням окремих груп ризиків та можливостей. Таке порівняння дозволяє обрати найбільш оптимальну та успішну модель управління ризиками з урахуванням загроз та можливостей, що дозволяє менеджеру успішно керувати проєктом, а IT-компанії розумно оптимізувати витрати. Автором запропоновано удосконалення методу інтелектуального вибору оптимальної стратегії управління ризиками (загрозами та можливостями), що дозволяє за допомогою інтелектуального аналізу даних обирати оптимальну стратегію управління загрозами та можливостями з метою підвищення ефективності управління ІТ-проєктом. У третьому розділі роботи отримав подальший розвиток метод інтегрованого управління загрозами та можливостями в ІТ-проєктах, який на відміну від існуючих, враховує ідентифікацію, оцінку та реагування на ризики, як для загроз, так і для можливостей. Такий розвиток дозволяє підвищити ефективність управління ризиками з метою зниження впливу загроз та врахування впливу можливостей. У четвертому розділі розроблена структура інформаційної бази інтегрованого управління загрозами та можливостями в ІТ-проєкті, яка дає можливість реалізувати моделі та методи управління ризиками в ІТ-проєкті з метою забезпечення накопичення статистичної та експертної інформації щодо управління загрозами та можливостями. Для інформаційної технології інтегрованого управління загрозами та можливостями в IT-проєктах була побудована структура відповідної інформаційної бази, що поділяється на довідникову базу інтегрованого управління загрозами та можливостями, інформаційну базу інтегрованого управління загрозами та можливостями в ІТ-проєкті, інформаційну базу оцінки загроз та можливостей в ІТ-проєкті та на інформаційну базу управління загрозами та можливостями в ІТ-проєкті. Розроблена структура інформаційної бази інтегрованого управління загрозами та можливостями в ІТ проєкті да є можливість реалізувати моделі та методи управління ризиками в ІТ проєкті з метою забезпечення накопичення статистичної та експертної інформації щодо управління загрозами та можливостями. Це дає змогу керівнику ІТ проєкту та його команді застосовувати та реалізувати розроблені автором відповідні моделі та методи з метою забезпечення успішної та своєчасної реалізації ІТ проєкту для задоволення потреб стейкхолдерів та виконання обмежень та вимог проєкту Автором було виконано застосування розроблених у роботі моделей, методів та інформаційної технології інтегрованого управління загрозами та можливостями в ІТ-проєктах на практиці у двох різних IT-компаніях, зокрема: компанії AMC Bridge, BROCODERS (акти впровадження додані у Додаток Б). У четвертому розділі на прикладі реалізованого IT-проєкту однієї з IT-компаній було показано практичне застосування моделей, методів та інформаційної технології інтегрованого управління загрозами та можливостями в ІТ-проєкті. За допомогою методу інтегрованого управління загрозами та можливостями в ІТ-проєктах був проведений аналіз загроз та можливостей, з урахуванням застосування моделі RIO-RIT-REO-RET-аналізу, яка дозволила провести їхню ідентифікацію. У результаті було проведено ранжування загроз та можливостей на критичні, середні та низькі. В результаті застосування методу інтелектуального вибору оптимальної стратегії управління ризиковими подіями: загрозами та можливостями були запропоновані методи боротьби/посилення критичних та середніх загроз й можливостей, а також запропоновані заходи профілактики для усіх загроз та можливостей. Означені результати дали змогу підвищити ефективність прийняття рішень керівником ІТ-проєкту щодо стратегій реагування на загрози та врахування можливостей ІТ-проєкту. Результати апробації показали, що розроблені моделі та методи інформаційної технології управління ризиками в IT-проєктах дозволили знизити рівень непередбачених витрат на 7,3% порівняно з іншими подібними проєктами без застосування даних моделей та методів інформаційної технології управління IT-проєктами.Item Механізми протидії сучасним викликам і загрозам: досвід ЄС для України(Сумський державний університет, 2024) Школа, Вікторія Юріївна; Shkola, Viktoriia Yuriivna; Домашенко, Марина Дмитрівна; Domashenko, Maryna DmytrivnaДо збірника ввійшли матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Механізми протидії сучасним викликам і загрозам: досвід ЄС для України», що проводилась в рамках виконання проекту Модуль Жан Моне програми ЄС Еразмус+ 2022 року на тему «Впровадження механізмів Європейського Союзу для протидії сучасним викликам і загрозам» (101085700 – IMEU – ERASMUS-JMO-2022-HEI-TCH-RSCH) у СумДУ, в яких наведені результати наукових досліджень, що виконуються у 14 країнах (Велика Британія, Естонія, Ізраїль, Італія, Канада, Литва, Німеччина, Польща, Словакія, США, Туреччина,Україна, Чехія, Швейцарія), привячені таким питанням: політика ЄС щодо зменшення глобальних ризиків; Україна у Європейському безпековому просторі; механізми ЄС для боротьби з економічними, екологічними, геополітичними, соціальними і технологічними ризиками; інструменти ЄС для забезпечення стійкості, сталості та безпеки; цифрова трансформація економіки та суспільства ЄС; механізми ЄС для сприяння процесу відбудови, відновлення та реконструкції України; cоціальні та економічні аспекти структурних змін в напрямку біоекономіки та стійких економічних систем. У матеріалах збережено стиль, орфографію, пунктуацію авторських текстів. Відповідальність за зміст наукових доповідей несуть автори.Item Науково-методичні засади формування механізму антикризового менеджменту банку(Сумський державний університет, 2023) Сіняговський, Юрій Володимирович; Siniahovskyi, Yurii VolodymyrovychДисертаційна робота присвячена розв’язанню наукової проблеми, що полягає в удосконаленні теоретичних засад, науково-методичних підходів та практичного інструментарію формування механізму антикризового менеджменту банку. У роботі здійснено ґрунтовний аналіз концепту банківських криз з використання трендового (інструментарій Google Trends), компаративного (інструментарій Google Books Ngram Viewer) та бібліометричного (інструментарій VOSviewer) аналізу. На цій основі встановлено, що фундаментальні поняття, пов’язані з банківськими кризами, включають макроекономічні («фінансова криза», «глобальна фінансова криза», «фінансові ринки» та «фінансова стабільність») та мікроекономічні (банківські ризики, ліквідність, корпоративне управління та ризик-менеджмент) аспекти. Отримані дані визначають необхідність дослідження банківських криз у широкому контексті як невіддільну ознаку функціонування фінансових ринків, і у прикладному аспекті – як результат неефективності функціонування банка як посередника, що має суб’єктивні та об’єктивні причини та вимагає комплексу антикризових заходів. За результатами часового та трендового аналізу встановлено, що інтерес до дослідження банківських криз не є постійним, та значно зростає під час турбулентних періодів та кризових явищ на фінансових та банківських ринках, таких як світова фінансова криза 2008 року, політичні кризи у 2013 році та пандемія у 2020 році. Отримані дані визначають необхідність дослідження банківських криз у взаємозв’язку та взаємовпливі з факторами їх виникнення, умовами розгортання та протікання у відповідному часовому проміжку. Це дозволить: ідентифікувати фактори, які сприяли або запобігали виникненню криз для побудови більш стійких банківських систем у майбутньому; систематизувати реакції банків та регуляторів на кризові ситуації та оцінити їх ефективність для вдосконалення стратегій та політик управління кризовими ситуаціями, адаптованих до загроз, які зазнають банки в різні етапи криз. За результатами просторового бібліометричного та трендового аналізу з’ясовано, що дослідницький інтерес до банківських криз сконцентровано в економічно розвинених регіонах з подальшим поширенням на менш економічно розвинені країни та регіони. США є центром досліджень з питань банківських криз, а дослідники мають розгалужені наукові зв’язки з країнами Південної Америки, Північної Америки, Європи та Карибського басейну. Наявна потужна наукова колаборація дослідників з країн Західної та Східної Європи, що мають спільні характеристики в економіці та історичних зв’язках, науковців з країн Південно-Східної Азії та Перської затоки з розвинутими фінансовими секторами. Наявні значні географічно різноманітні наукові колаборації, що об’єднують країни Європи, Південно-Західної Азії, Перської затоки, Південно-Східної Азії, Північної Африки, Східної Азії, Близького Сходу та Західної Африки. Більшість цих країн схильні до геополітичних ризиків і мають схожу структуру економіки. Урахування просторового контексту дозволяє визначити специфічні особливості, фактори, що впливають на виникнення банківських криз та масштаби їх наслідків, а також підходи до реагування на кризи в різних країнах як основи для виявлення кращих практик та застосування при розробленні механізмів антикризового менеджменту банку (далі АМБ). Обґрунтовано, що для формалізації об’єктного поля АМБ доцільно базуватись на концепції бізнес-моделі банку з поділом на операційну та фінансову складові. Це дозволить сформувати цілісні практичні механізми та антикризовий інструментарій за допомогою цільових індикаторів, адаптованих до профілю ризиків бізнес-моделі, всебічного аналізу сценаріїв з урахуванням вразливості банку до кризових факторів фінансового та операційного характеру та ефективного підходу до забезпечення транспарентності. Визначено, що кризи виникають як результат взаємодії екзогенних факторів та тригерів із вразливими компонентами бізнес-моделі, що можна розділити на первинні, зумовлені ефективністю та адаптивністю стратегічного менеджменту, стратегічним ризиком, що є головною причиною нестійкості, та вторинні, які випливають з перших (параметри операційної та фінансової бізнес-моделі). Фінансові вразливості бізнес-моделі банку виникають через неефективне формування та розподіл ресурсів, що відображається на його фінансових показниках. Ці характеристики індивідуальних бізнес-моделей сприяють взаємозв’язку та вразливості банківської системи, роблячи її чутливою до системних ризиків. Операційні вразливості виникають через залежність банків від критичних ресурсів, постачальників та контрагентів, високий рівень взаємопов’язаності та складності операцій та послуг, що спричиняють передачу та посилення шоків. Це призводить до зниження операційної стійкості банків, зростання операційних ризиків та накопичення кризового потенціалу. Екзогенні фактори та тригерні події запропоновано структурувати за ієрархічними рівнями (мега- (глобальний), макро- (національний), мезорівень (регіональний)), сутнісними характеристиками (катастрофічні, політико інституційні, економічні, фінансові, соціальні, цифрові), характером впливу (екстремальний, непрямий, прямий). Визначено, що банківські кризи в Україні були результатом поєднання екзогенних факторів та тригерних подій та внутрішніх вразливостей бізнес моделей банків. Екзогенні фактори включали: фактори прямої дії (неефективність банківського регулювання та нагляду для криз 2008 та 2014 років); непрямої дії макрорівня (економічна та політична нестабільність); непрямої дії мегарівня (геополітичні ризики, зовнішні шоки для кризи 2008 року); екстремальної дії (анексія АР Криму та конфлікт на сході України для кризи 2014 року; пандемія COVID-19 у 2020 році; повномасштабна війна росії з Україною, починаючи з лютого 2022 року). Ендогенними факторами, що спричинили внутрішні вразливості банків до криз, виступали неефективна система стратегічного менеджменту та невідповідна практика управління ризиками, що призводили до відсутності контрольованості, транспарентності та підзвітності, сприяючи формуванню параметрів бізнес-моделі, схильної до криз (недостатня капіталізація, високий рівень кредитного ризику низька якість активів, дефіцит ліквідності). Банківські кризи в Україні призводили до негативного впливу на мікро та макрорівень банківської системи та економіки, вимагали запровадження внутрішньобанківських та державних антикризових заходів, зокрема підтримки ліквідності, рекапіталізації державних банків та націоналізації системно важливих банків, спричиняли падіння рівня суспільної довіри. За результатами дослідження теоретико-методологічного підґрунтя АМБ визначено, що АМБ є постійною специфічною формою банківського менеджменту, виступаючи як його підсистема, що передбачає діагностику та виявлення симптомів, які передують кризі, розробку та впровадження ефективних стратегій для запобігання їх розвитку, а також швидке реагування для зменшення негативних наслідків у випадку виникнення кризових явищ. Механізм АМБ запропоновано трактувати як організовану, упорядковану певним чином сукупність компонентів (підсистем) та взаємозв’язків між ними, що постійно взаємодіють між собою на основі загальних та специфічних принципів для досягнення поставлених цілей подолання кризових ситуацій та інформування про ці процеси ключових стейкхолдерів: Визначено, що за компонентним складом механізм АМБ являє собою ієрархічну сукупність цілей (таргетів АМБ та критеріїв їх досягнення) та субмеханізмів як похідних від функцій менеджменту (планування, регулювання, аналіз, координація, організація та контроль), а також способів їх взаємодії, ескалації, активації та деактивації, щоб гарантувати, що перехід від одного режиму АМБ до іншого відповідає фазі розгортання кризи. Системно-процесна модель механізму АМБ об’єднує в єдину систему процеси стратегічного менеджменту та процеси діагностики, попередження, подолання кризи та застосування відповідних методів управління та базується на фазах розгортання кризи в банку. Це дозволяє диференціювати відповідні режими АМБ та операціоналізувати інструменти для їх реалізації. Кожен з режимів АМБ має передбачати наявність механізмів ескалації, активації та деактивації, щоб гарантувати, що перехід від одного етапу АМБ до іншого відповідає фазі розгортання кризи в банку. Індикатори повинні давати точну картину поточного та перспективного операційного та фінансового стану банку, характеризуючи при цьому ризики, що виникають, та дозволяючи швидко реагувати на кризи (фази стресу), а також активувати відповідні режими АМБ та використати інструменти. Її застосування дозволить підвищити ефективність антикризових управлінських рішень та забезпечити стійкість банку у короткостроковій та довгостроковій перспективі. У роботі визначено, що стратегічний менеджмент формує основу для формування стійкої бізнес-моделі як основи запобігання кризам. Для превенції криз система стратегічного менеджменту має забезпечувати адекватність стратегічного процесу, відповідність стратегії та бізнес-моделі параметрам операційного та ендогенного середовища (наявним ресурсам та здатності менеджменту їх ефективно використовувати) та адаптивність. Це дозволить запобігти генеруванню стратегічних факторів нестійкості, що призводять до зростання стратегічного ризику, та, як наслідок – до нестійкості бізнес-моделі банку до кризових факторів та шоків. У роботі розвинуто концептуальні засади стратегічного менеджменту в контексті превенції банківських криз на основі алгоритму трансформації бізнес-моделі, який враховує та інтегрує ендогенні стратегічно обумовлені та екзогенні фактори, створюючи цим внутрішні умови для адаптивності та вдосконалення стратегій, що дозволяє відповідати вимогам мінливого операційного середовища. У роботі доведено, що для забезпечення операційної стійкості банку необхідною умовою є безперервність діяльності як здатність банку виконувати притаманні йому функції скоординованим, безперебійним та ефективним способом, незалежно від впливу екзогенних та ендогенних загроз та шоків. Планування безперервності діяльності спрямоване на забезпечення стійкості бізнес-процесів, інфраструктури, технологій та персоналу в умовах кризових ситуацій, надзвичайних подій або природних катастроф банку на основі розробки та реалізації системи заходів уникнення / мінімізації негативних наслідків порушення безперервності діяльності (втрати доходу, репутації, невиконання регуляторних вимог, порушень в обслуговуванні клієнтів тощо). Модель розроблення планів забезпечення безперервності діяльності (далі – ВСР) пропонуємо розглядати як організовану, упорядковану певним чином сукупність об’єктної та суб’єктної складових, що взаємодіють за допомогою відповідного механізму та інструментарію для ідентифікації наявних та потенційних загроз безперебійності діяльності; визначення об’єктів, що є критично важливими для безперебійного функціонування; сценарного аналізу можливого впливу загроз та ризиків на банк, клієнтів та ключових стейкхолдерів; розроблення планів відновлення діяльності відповідно до результатів сценарного аналізу; періодичного тестування та оцінювання ефективності планів та процедур дій у разі кризових ситуацій, внесення змін та оновлення планів, за потреби. Результатом його функціонування є формування політик, дій та процесів, необхідних для запобігання, підготовки до реагування, реагування та відновлення після наслідків реалізації загроз безперервності діяльності для забезпечення операційної стійкості та обмеження фінансових та нефінансових втрат. Його запровадження в діяльність банків України дозволяє зменшити рівень негативного впливу загроз, спричинених військовими діями, та підвищить їх адаптованість до поточних умов функціонування. У роботі удосконалено методичне забезпечення формалізації фінансових бізнес-моделей банків України в забезпеченні антикризової стійкості. Розроблений підхід передбачає поєднання кластерного аналізу (ієрархічна кластеризація, метод k-середніх) та експертних методів. Для його апробації сформовано вибірку з 54 банків України, що включає банки, які протягом 2009-2022 років залишалися фінансово стійкими, а також банки, які втратили свою платоспроможність та були ліквідовані (приєднані до інших банків) протягом цього періоду. За допомогою інструментарію кластерного аналізу було визначено ключові бізнес-моделі (описані чотирма критеріями), що характеризували діяльність досліджуваних банків станом на кожен рік дослідження протягом 2009-2022 років. Результати засвідчили, що протягом останніх чотирнадцяти років діяльність досліджуваних 54 банків характеризувалася у межах 21 бізнес-моделі. Визначено, що трансформація бізнес-моделей відбувалась відповідно до трендів банківського ринку. Водночас не було зафіксовано однозначних закономірностей щодо вибору бізнес-моделей здійснення діяльності банками, надалі визнаними неплатоспроможними. Отримані за результатами його застосування аналітичні дані формують підґрунтя для оцінювання особливостей індивідуальної трансформації бізнес моделей банків порівняно з загальноринковими тенденціями, її причини та вплив на стійкість до криз. У роботі досліджено та удосконалено методичний інструментарій ідентифікації ендогенних детермінант стійкості фінансової бізнес-моделі банків. Він полягає у комплексному та багатоетапному аналізі з використанням каузального моделювання (тест Ґрейнджера) та панельного регресійного моделювання (метод найменших квадратів з випадковими ефектами). Для визначення безпосередніх та опосередкованих (трансмісійних) ефектів моделювання було проведено у два етапи: на першому етапі ідентифіковано ключові ендогенні детермінанти стійкості фінансової бізнес моделі банків та визначено силу та напрям їх впливу; на другому етапі ідентифіковано детермінанти другого порядку (фактори, що обумовлюють ключові детермінанти) та визначено трансмісійні ефекти впливу на фінансову стійкість банків. Результати тесту Ґрейнджера та панельного регресійного моделювання за сформованою вибіркою банків України дозволили визначити, що ендогенними детермінантами стійкості фінансової бізнес-моделі банків першого порядку є адекватність капіталу, частка кредитування юридичних осіб (прямий вплив); доларизація пасивів, залежність від роздрібного фінансування (обернений вплив). Детермінантами другого порядку, які мають трансмісійний стимулювальний ефект, є буфер ліквідності, рентабельність активів, кредитна концентрація, доларизація активів, непроцентні доходи, залежність від оптового фінансування. Адекватність капіталу та частка кредитів, виданих юридичним особам, мають не лише прямий позитивний вплив на стійкість фінансової бізнес-моделі, а й генерують додаткові трансмісійні ефекти, забезпечуючи покращення значень інших показників. Інгібіторами, які мають негативний трансмісійний вплив на рівень стійкості фінансової бізнес-моделі банків, є доларизація балансу, залежність від оптового та роздрібного фінансування, залежність від непроцентних доходів, частка кредитів, виданих юридичним особам, буфер ліквідності, частку недіючих кредитів. Виявлено, що в певних випадках такі показники, як залежність від непроцентних доходів, частка кредитів, виданих юридичним особам, буфер ліквідності, залежність від оптового фінансування, мають трансмісійні стимулювальні та інгібіторні впливи. Отримані результати доводять, що механізм АМБ має бути комплексним та забезпечувати одночасний контроль за системою показників стійкості фінансової бізнес-моделі з урахуванням їх взаємних впливів та зв’язків, що дозволить проактивно реагувати на потенційні загрози, спрямовуючи управлінські рішення на підвищення стійкості до криз, адаптовані до ризик профілю фінансової бізнес-моделі.Item Удосконалення національної системи протидії легалізації коштів, отриманих незаконним шляхом в контексті підвищення фінансово-економічної безпеки держави(Сумський державний університет, 2017) Лєонов, Сергій Вячеславович; Леонов, Сергей Вячеславович; Lieonov, Serhii Viacheslavovych; Кузьменко, Ольга Віталіївна; Кузьменко, Ольга Витальевна; Kuzmenko, Olha Vitaliivna; Бойко, Антон Олександрович; Бойко, Антон Александрович; Boiko, Anton Oleksandrovych; Боженко, Вікторія Володимирівна; Боженко, Виктория Владимировна; Bozhenko, Viktoriia Volodymyrivna; Буряк, Анна Володимирівна; Буряк, Анна Владимировна; Buriak, Anna Volodymyrivna; Лопа, Ліліана Володимирівна; Лопа, Лилиана Владимировна; Lopa, Liliana Volodymyrivna; Доценко, Т.В.; Миненко, Сергей Владимирович; Іванова, А.С.; Миненко, Сергій Володимирович; Mynenko, Serhii VolodymyrovychУ роботі запропоновано науково-методичний підхід до оцінювання ризику залученння фінансових послуг до відмивання незаконно отриманих доходів та фінансування тероризму шляхом проведення експрес-оцінки та ймовірнісного аналізу з викристанням теореми Байєса. Використовуючи цей підхід, представники банківського нагляду мають визначати, як певні існуючі або потенційні проблеми, на які наражається банк або банківська система, впливають на характер і рівень ризиків у цьому банку. Нагляд на основі оцінки ризиків є поглибленим продовженням наглядової функції, що ґрунтується на ризиках та вже певний час використовується Національним банком. Такий поглиблений підхід дозволив розробити та запропонувати для використання уніфіковані визначення ризиків, структуру для оцінки цих ризиків та інтегрований порядок здійснення оцінки ризиків у процесі нагляду. У роботі запропоновано розглядати ризик використання послуг фінансових установ для легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму як ймовірність проведення банківських фінансових операцій, метою яких є маскування коштів нелегітимного походження, приховування злочинних цілей їх подальшого використання, або ухилення від дотримання вимог відповідного законодавства. У роботі визначено ключові ризики банківської діяльності, реалізація яких на практиці призводить до різного роду втрат фінансовою установою. У зв’язку з розроблено методичний підхід до визначення ймовірнісних збитків від здійснення дій та/або процедур з легалізації (відмивання) коштів для фінансових установ. Для ідентифікації можливих коливальних тенденцій та особливостей динаміка рівня ризику легалізації незаконних доходів за участю фінансових установ запропоновано застосовувати Google Trends, а для визначення напрямку подальшої тенденції розвитку показника – побудову лінію тренду. Інспектування банків повинно відбуватись не тільки на основі інформації щодо рівня ризику легалізації ним коштів отриманих незаконним шляхом, але й на основі ефективності проведення банком внутрішніх дій відносно протидії незаконного використання його послуг з метою легалізації кримінальних доходів. У зв’язку з цим, у роботі розроблено методичні засади до оптимізації процесів інспектування та планування перевірок фінансових установ з питань фінансового моніторингу. Запропонована методика є дієвим інструментом для департаменту банківського нагляду, департаменту виїзних перевірок банку та департаменту фінансового моніторингу НБУ підвищення ефективності процесу інспектування, швидкості його проведення та оперативності застосування відповідних важелів впливу.Item Формування організаційно-економічного механізму забезпечення екологічної безпеки дорожнього господарства(Сумський національний аграрний університет, 2017) Юрченко, О.В.Дисертація присвячена розробці організаційно-економічного механізму забезпечення екологічної безпеки дорожнього господарства, який повинен відповідати таким вимогам: функціонувати в межах існуючого нормативно-правового поля; забезпечувати надійний захист національних і регіональних інтересів у сфері гарантування природно-техногенної та екологічної безпеки; надавати можливість до прогнозування та своєчасного запобігання загрозам і несприятливим процесам дотримання безпеки. Розкрито зміст економічної категорії «екологічна безпека дорожнього господарства», проведено аналіз, оцінку стану та рівня додержання екологічної безпеки дорожнього господарства Сумської області. Розроблено організаційно-економічний механізм реалізації екологічних програм розвитку дорожнього господарства, запропоновано складання екологічного паспорта автодоріг III класу, створення дорожнього кластера, цільового екологічного фонду; систематизовано методичні підходи до організації екологічного моніторингу. Екологічну безпеку дорожнього господарства як функціональну складову його економічної безпеки запропоновано розглядати з точки зору захищеності його економічних інтересів від екологічних загроз, а також із позиції недопущення дорожнім господарством екологічного збитку довкіллю.Item Формування організаційно-економічного механізму забезпечення екологічної безпеки дорожнього господарства(Сумський державний університет, 2017) Юрченко, О.В.Дисертація присвячена розробці організаційно-економічного механізму забезпечення екологічної безпеки дорожнього господарства, який повинен відповідати таким вимогам: функціонувати в межах існуючого нормативно-правового поля; забезпечувати надійний захист національних і регіональних інтересів у сфері гарантування природно-техногенної та екологічної безпеки; надавати можливість до прогнозування та своєчасного запобігання загрозам і несприятливим процесам дотримання безпеки. Розкрито зміст економічної категорії «екологічна безпека дорожнього господарства», проведено аналіз, оцінку стану та рівня додержання екологічної безпеки дорожнього господарства Сумської області. Розроблено організаційно-економічний механізм реалізації екологічних програм розвитку дорожнього господарства, запропоновано складання екологічного паспорта автодоріг III класу, створення дорожнього кластера, цільового екологічного фонду; систематизовано методичні підходи до організації екологічного моніторингу. Екологічну безпеку дорожнього господарства як функціональну складову його економічної безпеки запропоновано розглядати з точки зору захищеності його економічних інтересів від екологічних загроз, а також із позиції недопущення дорожнім господарством екологічного збитку довкіллю.Item Інвестиційно-орієнтована діяльність банків на ринку цінних паперів України(Українська академія банківської справи Національного банку України, 2012) Мусієнко, О.М.У дисертаційній роботі обґрунтовані теоретичні основи, розроблені науково-методичні підходи та надані практичні рекомендацій щодо здійснення інвестиційно-орієнтованої діяльності банків на ринку цінних паперів. У роботі сформульовано авторське визначення поняття «інвестиційно-орієнтована діяльність банків на ринку цінних паперів»; визначено особливості структури вітчизняного ринку цінних паперів, виокремлено видовий склад операцій банків на ринку цінних паперів; визначено основні та додаткові етапи управління портфелем цінних паперів банку, розроблено процедуру формування стратегії хеджування фінансових ризиків при реалізації інвестиційно-орієнтованої діяльності банку на ринку цінних паперів. Результати дисертаційного дослідження дозволили визначити основні тенденції зміни узагальнюючих показників діяльності банків на ринку цінних паперів; провести аналіз впливу факторів на процес інвестиційно-орієнтованої діяльності банківського сектора; здійснити оцінку ре-зультативності реалізації інвестиційно-орієнтованої діяльності вітчизняних банків. У дисертації визначено методичні основи впровадження оптимізаційного менеджменту при формуванні портфеля цінних паперів банку; визначено доцільність реалізації інвестиційно-орієнтованої діяльності на ринку цінних паперів; розроблено процедуру визначення доцільності здійснення інвестиційно-орієнтованої діяльності банків з урахуванням фінансових аспектів її проведення.
- «
- 1 (current)
- 2
- 3
- »