Видання, зареєтровані у фондах бібліотеки
Permanent URI for this communityhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/56
Browse
141 results
Search Results
Item Зелений бренд країни: науково-методичний підхід до формування, оцінювання та промоції(Сумський державний університет, 2025) Ус, Яна Олександрівна; Us, Yana OleksandrivnaДисертаційна робота присвячена вирішенню актуального наукового завдання – розвитку науково-методичних підходів до формування та оцінювання зеленого бренда країни, обґрунтування маркетингового інструментарію його промоції. За результатами структуризації (з використанням інструментарію VOSviewer v. 1.6.20, Biblioshiny та Scopus Tool Analysis) наукового ландшафту еволюції теорії зеленого бренда країни виокремлено шість кластерів залежно від рівня тісноти наукових досліджень та їх еволюційно-часового виміру. Встановлено, що тематика сталого розвитку є провідним ядром, навколо якого формуються інші поняття. При цьому найбільше уваги було приділено дослідженню питань брендингу та управління в контексті сталого розвитку, взаємозв’язку між сталим розвитком та цифровою трансформацією, зеленого маркетингу та поведінки споживачів, емоційної цінності бренда, впливу глобалізації та цифровізації на брендинг, територіального брендингу та зеленого туризму. Простежено еволюційно-часові етапи розвитку теорії формування та просування зеленого бренда країни. До 2018 року домінувала увага до проблематики брендингу територій. У 2019-2020 роках дослідницький фокус змістився на вивчення бренда країни крізь призму сталого розвитку, екологічної політики, принципів ESG та економічної трансформації. Упродовж 2021-2022 років сформувався системний підхід до вивчення зеленого бренда, його репутаційного потенціалу, етичних аспектів та ризиків грінвошингу (greenwashing). У 2023-2024 роках акценти змістилися на дослідження взаємозв’язків між брендом і споживачем, довіри до зелених ініціатив та ефективності бренда в контексті реалізації цілей сталого розвитку. У контексті розвитку наукової думки виокремлюється суттєвий внесок провідних наукових шкіл. Європейська школа акцентує увагу на дослідженні процесів інституційної конвергенції, механізмах оцінювання публічних політик та формуванні регіонального партнерства. Представники північноамериканської школи зосереджуються на концептуалізації брендингу, розвитку репутаційного менеджменту й інструментах цифрового маркетингу. Водночас азійська школа, зокрема китайська та південнокорейська, демонструє інтеграційний підхід, поєднуючи тематику зеленого зростання з технологічними інноваціями та сучасними моделями управління У роботі сформовано та обґрунтовано концептуальні засади формування і просування зеленого бренда країни, що становлять собою цілісну теоретико-методологічну конструкцію. На відміну від існуючих підходів, запропонована концепція інтегрує економічні, екологічні та соціально-комунікаційні передумови виникнення зеленого бренда, окреслює ключові детермінанти його становлення (зокрема, інституційну спроможність, екологічну ефективність, рівень довіри до державної політики, активність громадянського суспільства та міжнародну відкритість), а також визначає механізми та інструменти оцінювання та промоції бренда на національному й міжнародному рівнях. Особливу увагу приділено функціональному навантаженню основних стейкхолдерів (державних інституцій, бізнесу, громадських організацій, наукової спільноти та громадян) у процесі формування емоційно-семантичного простору зеленого бренда. Сформовані концептуальні засади закладають підґрунтя для стратегічного позиціонування країни як екологічно відповідального суб’єкта у глобальному просторі сталого розвитку. У межах дисертаційної роботи запропоновано розширену типологізацію науково-методичних підходів до оцінювання рівня зеленого бренда країни, яка враховує не лише джерела формування екологічного бренда (зовнішнє сприйняття, інституційну спроможність, екологічну результативність), а й методологічні підходи до здійснення оцінки (інтервальний, динамічний, індексний, компаративний, перцептивний). Сформована матрична структура типологізації забезпечує методологічне підґрунтя для побудови формалізованої інтегрованої моделі оцінювання зеленого бренда країни, що поєднує кількісні індикатори екологічної ефективності з якісними параметрами іміджевої привабливості у національному та міжнародному контекстах. У дисертації удосконалено науково-методичний підхід до оцінювання зеленого бренда країни, який, на відміну від існуючих, передбачає формалізовану побудову інтегрального індексу на основі поєднання екологічних, інституційних та репутаційних характеристик національної економіки. Застосування методу головних компонент із VARIMAX-обертанням дало змогу врахувати багатовимірні взаємозв’язки між цими складовими та забезпечити аналітичну глибину оцінювання. Запропонований індекс дозволив відстежити просторово-часову динаміку розвитку зеленого бренда України порівняно з країнами ЄС, а також визначити стратегічні вектори посилення екологічної іміджевої політики в умовах глобальних трансформацій. На основі проведених розрахунків встановлено позитивну динаміку розвитку зелених брендів серед більшості проаналізованих країн. Так, максимальне значення Індексу зеленого бренда у 2020 році (0.90) було вищим за відповідний показник 2006 року (0.79), тоді як мінімальні значення зросли з 0.30 до 0.42, відповідно. Це свідчить про загальне підвищення рівня екологічного позиціонування країн упродовж останніх років. Порівняльний аналіз дозволив виокремити групу країн-лідерів, які зберігають високі позиції упродовж тривалого часу. Наприклад, у 2006 році до п’ятірки лідерів входили Франція, Німеччина, Іспанія, Нідерланди та Данія, тоді як у 2020 році Швеція витіснила Данію з топ-5. Значне зростання продемонстрували Польща, Естонія та Португалія. Україна, навпаки, втратила позиції у рейтингу (перемістившись із 13-го на 26-те місце), хоча сам індекс демонструє незначне зростання (з 0.425 до 0.455). Це свідчить про те, що темпи впровадження політик зеленого зростання в Україні поступаються показникам країн ЄС, що зумовлює потребу у прийнятті проактивної стратегії екологічного брендингу, орієнтованої на кращі європейські практики. Актуальність і надійність розробленого індексу підтверджено результатами порівняльного зіставлення з міжнародними рейтингами, зокрема Anholt-Ipsos Nation Brands Index та SDG Index, які демонструють подібну структуру країн-лідерів і загальну відповідність результатів. На основі результатів інтегрального індекса, подальший аналіз було доповнено оцінюванням просторово-часової конвергентності зеленого бренда країни. Удосконалений підхід ґрунтується на засадах теорій σ- та β-конвергенції та враховує рівень відкритості економіки. Результати розрахунку σ-конвергенції серед країн ЄС свідчать про поступове зниження дисбалансів у рівні розвитку зеленого бренда (значення коефіцієнта σ-конвергенції зменшилося з 0.266 у 2006 році до 0.195 у 2020 році), що є індикатором ефективної імплементації спільної європейської політики сталого розвитку. Така динаміка відображає ефективність імплементації спільної європейської політики сталого розвитку та прагнення нових держав-членів ЄС досягти рівня сталого розвитку, характерного для більш розвинених країн ЄС. Водночас, це не виключає збереження або навіть зростання внутрішніх дисбалансів у деяких окремих країнах, особливо серед тих, що нещодавно приєдналися до ЄС або перебувають у статусі країн-кандидатів. Темпи зближення залишаються нерівномірними: найактивніший прогрес демонструють держави, які системно інвестують у розвиток зелених технологій, посилюють інституційну спроможність та впроваджують принципи ESG в систему публічного управління. У цьому контексті Україна демонструє відносне зниження позицій у рейтингу зеленого бренда, попри незначне зростання його абсолютного значення – з 0.425 у 2006 році до 0.455 у 2020 році. Така динаміка свідчить не стільки про стагнацію внутрішніх процесів, скільки про випереджальні темпи екологічного прогресу в країнах ЄС. Це, у свою чергу, акцентує необхідність перегляду та адаптації національної стратегії екологічного позиціонування відповідно до найкращих європейських практик. Авторкою розроблено методичний інструментарій обґрунтування вибору каналу цифрової комунікації зі стейкхолдерами та типу онлайн-контенту для просування зеленого бренда країни, який базується на поєднанні інструментів сентимент-аналізу та ANOVA-моделювання, що забезпечило можливість класифікувати контент за рівнем емоційного забарвлення, оцінити відмінності у сприйнятті різних форматів повідомлень та визначити найбільш ефективні платформи й типи комунікації для формування позитивного сприйняття зеленого бренда країни у цифровому середовищі. За результатами аналізу тональності публікацій у соціальних медіа за ключовими хештегами #GreenEconomy, #UkrainianBrand, #GreenUkraine, #SustainableUkraine, встановлено, що найвищий відсоток позитивного контенту спостерігається у публікаціях із хештегами #SustainableUkraine та #GreenEconomy, тоді як хештег #UkrainianBrand демонструє найбільшу частку негативного емоційного забарвлення, зокрема в контексті політичної та економічної нестабільності. Хештег #GreenUkraine здебільшого використовується в нейтральному контексті, з акцентом на інформаційне наповнення. Отримані результати свідчать про відмінності в характері контенту залежно від платформи. Візуальні платформи, такі як YouTube та Instagram, переважно формують емоційно позитивний та нейтральний контент у форматі відео та фото. Натомість Х (Twitter), Tumblr і вебресурси зосереджені на текстовому контенті з домінуванням нейтральної або критичної тональності. LinkedIn вирізняється фокусом на аналітичний текстовий контент, зокрема статуси, що є найбільш ефективними для професійної аудиторії та забезпечують високу ступінь нейтральності. Ідентифіковано та обґрунтовано найефективніші формати контенту з точки зору залучення аудиторії. Відео та фото продемонстрували найвищу ефективність, особливо на платформах YouTube та Instagram, де досягається максимальне емоційне включення стейкхолдерів. Посилання та статуси є менш ефективними, але залишаються корисними у фахових спільнотах (наприклад, на LinkedIn та Facebook). Найбільш результативними каналами комунікації для просування зеленого бренда країни виявилися YouTube та Facebook. Водночас YouTube продемонстрував найвищу ефективність саме відеоконтенту як формату. Практичне значення одержаних результатів полягає у трансформації теоретичних положень дослідження в прикладний методичний інструментарій, що може бути використаний для формування, оцінювання та просування зеленого бренда країни. Запропоновані науково-методичні розробки та практичні рекомендації можуть бути ефективно застосовані органами державної влади та місцевого самоврядування під час розробки стратегій зеленого позиціонування, а також фахівцями у сферах маркетингу, брендингу та сталого розвитку. Зокрема, вони сприяють підвищенню репутаційного потенціалу держави, інтеграції у європейський екологічний простір і формуванню позитивного іміджу України як відповідального суб’єкта глобальної зеленої трансформації.Item Економічна політика сталого сільського господарства: вплив на громадське здоров’я та екологію(Сумський державний університет, 2025) Гузенко, Максим Васильович; Huzenko, Maksym VasylovychДисертаційна робота присвячена вирішенню науково-прикладної задачі удосконалення науково-методичних підходів формування економічної політики сталого сільського господарства в контексті впливу на громадське здоров’я та екологію. У дисертаційній роботі систематизовано наукове підґрунтя впливу сталого сільського господарства на громадське здоров’я та сталий розвиток. Наукова новизна роботи полягає у структуризації світового наукового ландшафту в означеній тематиці шляхом комплексного застосування інструментів Biblioshiny App та VOSviewer, що дозволило здійснити глибокий бібліометричний і візуалізаційний аналіз 427 наукових публікацій, індексованих у базі Scopus за період 1987–2024 рр. Виявлено та формалізовано описано домінуючі тренди трансформації дослідницького інтересу у сфері сталого агровиробництва; здійснено структурування цих трендів залежно від найбільш цитованих праць, авторів, ключових слів, країн і наукових інституцій на основі лонгітюдного аналізу; проведено порівняльну оцінку наукової продуктивності вчених із різних країн та рівня міжнародної наукової співпраці; застосування «спектроскопії» публікацій для виявлення історичних витоків дослідницьких напрямів та побудови їх часових профілів; формалізовано ключові тематичні кластери наукового пошуку на основі аналізу найвпливовіших публікацій. Зроблено висновок, що ефективне впровадження економічної політики сталого сільського господарства вимагає її тісної координації з екологічною політикою та політикою у сфері громадського здоров’я. Інтеграція цих напрямів має стати ключовою умовою для забезпечення екологічної стабільності, збереження біорізноманіття, підвищення якості життя населення та досягнення Цілей сталого розвитку в аграрному секторі. Удосконалено науково-методичний підхід до формалізації взаємозв'язків між аграрними практиками та забрудненням довкілля, що реалізовано через застосування моделей панельної регресії з фіксованими та випадковими ефектами на основі даних 39 країн світу, включаючи Україну, за період 2000–2020 рр. Цей підхід комплексно поєднує елементи економетричних та екологічних методик для оцінки впливу різних типів добрив на викиди парникових газів. На відміну від існуючих, запропонований підхід дозволяє врахувати незмінні в часі характеристики країн, такі як клімат, типи ґрунтів і структура агровиробництва, що підвищує достовірність і прикладну цінність результатів та уможливлює виявлення регіональних відмінностей у впливі добрив на екологічні показники. Важливим результатом моделювання стало виявлення регіональних відмінностей у впливі добрив на екологічні показники, що підкреслює необхідність локалізованих, зонально-специфічних стратегій у реалізації економічної політики. Моделі фіксованих ефектів дали змогу врахувати незмінні в часі характеристики країн, що є наслідком мікробіологічних процесів в ґрунтах, зокрема пов'язаних з нітрифікацією та денітрифікацією, які перетворюють надлишковий азот на N₂O. Такий підхід уможливлює більш точне прогнозування екологічних наслідків інтенсифікації сільськогосподарського виробництва та формування науково обґрунтованих рекомендацій щодо оптимізації використання добрив. В якості одного із індикаторів екологічної ефективності запропоновано використовувати розроблений комплекс показників оцінки впливу мінеральних добрив на парникові викиди. Даний показник є комплексним інструментом, що об'єднує різноманітні чинники, пов'язані із екологічною безпекою агровиробництва. Встановлено, що азотні добрива є основним джерелом викидів закису азоту (N₂O) — потужного парникового газу з глобальним потеплювальним потенціалом у 300 разів вищим за CO₂. Фосфорні добрива продемонстрували статистично значущий зв'язок з підвищенням рівня викидів CO₂, що пояснюється енергоємністю їх виробництва та транспортування, а також впливом на грунтову мікрофлору. Калійні добрива не виявили прямого зв'язку з викидами парникових газів, що може свідчити про їхню відносну екологічну нейтральність. Це створює можливість для системного аналізу та порівняння між державами щодо екологічної ефективності аграрного виробництва, а також для формування рекомендацій щодо вдосконалення політик і стратегій сталого розвитку сільського господарства. Проведено комплексне оцінювання впливу інтенсивного використання мінеральних добрив на водоекологічні ризики, засноване на аналізі досвіду країн ЄС та держав із гармонізованим законодавством. Дослідження охоплює формалізацію впливу інтенсивності використання добрив на індикатори небезпеки для водних ресурсів з урахуванням ролі експорту й імпорту агропродукції як чинників масштабування екологонебезпечних практик. В роботі розроблене методичне підґрунтя для оцінки прямих і прихованих економічних втрат, пов'язаних зі зниженням якості питної води внаслідок антропогенного тиску з боку аграрного виробництва. Виявлено, що інтенсивне використання азотних і фосфорних добрив призводить до забруднення ґрунтових і поверхневих вод через нітратне просочування і евтрофікацію водойм, що становить пряму загрозу для безпеки питної води. Встановлено, що експортно-орієнтована модель аграрного виробництва, яка передбачає високу хімізацію, опосередковано посилює деградацію водних ресурсів, тоді як високий рівень використання пестицидів у країнах ЄС не корелює з погіршенням якості води, що свідчить про ефективність інституційного контролю та технологічних рішень. Виявлено ті складові водоекологічної безпеки, які в більшій мірі підлягають негативному впливу інтенсивної хімізації, а також ідентифіковано країни, в яких комплексний вплив надмірного використання мінеральних добрив призвів до аномальних деформацій водних екосистем. В залежності від екологічних, економічних та інституційних факторів згруповано країни в кластери, що дозволяє врахувати специфіку потенціалу країн у забезпеченні водоекологічної безпеки. Запропоновано науково-методичний підхід до розроблення комплексу практичних рекомендацій щодо трансформації економічної політики сталого сільського господарства з урахуванням екологічних та водоекологічних ризиків. Цей підхід включає впровадження екологічно обгрунтованих нормативів використання добрив, диференційованих за кліматичним впливом; розвиток системи вуглецевого аудиту як обов'язкового елементу при наданні державної фінансової підтримки; застосування податкового коригування в залежності від обсягів внесення азоту та здійснення інвестиційної підтримки технологій із низькою енергоємністю. Для вдосконалення економічної політики сталого сільського господарства в Україні розроблено авторську систему заходів, які спираються на міжнародний досвід та враховують національні особливості. Основу для формування цієї системи склали аналіз європейських стратегій («Зелена угода», «Від ферми до виделки») та ідентифікація основних бар'єрів впровадження моделі сталого агровиробництва в українських реалях. Запропоновано трансформацію політики з обмежувально-контрольної до інноваційно-стимулюючої шляхом запровадження регіонально адаптованих нормативів використання мінеральних добрив, інтеграції "водного сліду" в систему екологічного аудиту та регулювання аграрного експорту з урахуванням його екологічної вартості. В роботі обґрунтовано необхідність тісної координації економічної політики сталого сільського господарства з екологічною політикою та політикою у сфері громадського здоров'я. Розроблений підхід створює основу для ефективної, науково обґрунтованої політики, спрямованої на гармонізацію продуктивності аграрного сектору з охороною довкілля, зменшення ризиків для продовольчої та водної безпеки й адаптацію до умов експортної конкуренції та євроінтеграційних зобов'язань. В роботі формалізовано взаємозв’язки між інтенсивністю використання мінеральних добрив, зовнішньоторговельною активністю у сфері продовольства та рівнем державних витрат на охорону здоров’я. У результаті дослідження виявлено, що надмірне застосування азотних і фосфорних добрив статистично пов’язане із зростанням витрат на охорону здоров’я через погіршення якості води та повітря. Показано, що інтенсивна експортно-орієнтована модель агровиробництва може супроводжуватись додатковими екологічними ризиками, що потребують урахування при стратегічному плануванні. Запропоновано впровадження інструментів фінансового стимулювання переходу агровиробників до безпечних агротехнологій, розвиток систем екологічного аудиту з елементами оцінки ризиків для здоров’я (Health Risk Assessment), а також посилення регулювання імпорту та експорту продукції з урахуванням її впливу на громадське здоров’я. Здійснено наукове обґрунтування трансформації економічної політики сталого сільського господарства з урахуванням її впливу на громадське здоров’я, що забезпечує міжсекторальний підхід до вирішення завдань сталого розвитку. Дослідження базується на розроблених методичних засадах оцінки впливу агрохімічного навантаження на медико-соціальні показники, зокрема на DALYs (роки життя, скориговані на інвалідність), з урахуванням динаміки міжнародної торгівлі продовольством. Обґрунтовано необхідність впровадження політик сталого сільського господарства, орієнтованих на зниження екологічного навантаження, підтримку точного землеробства та зменшення обсягів використання агрохімікатів, комплексного оцінювання імпорту та експорту продовольства з урахуванням екологічних і медичних критеріїв, що забезпечить формування відповідальної, науково обґрунтованої та інтегрованої економічної політики у сфері сталого аграрного розвитку. Вперше на основі просторового панельного аналізу доведено статистично значущий вплив інтенсивного застосування мінеральних добрив на якість води та рівень витрат на охорону здоров’я не лише в межах окремої держави, а й у країнах-сусідах. Встановлено, що азотні добрива є джерелом транскордонного екологічного ризику, що обґрунтовує необхідність створення інституційної системи екологічного моніторингу та міждержавної екологічної компенсації. Результати підтверджують доцільність інтеграції просторово чутливого підходу до аграрної політики, запровадження обов’язкового екологічного аудиту як критерію надання фінансової підтримки агровиробникам, а також впровадження системи «зелених субсидій», узгодженої з принципами Європейського зеленого курсу. Обґрунтовано необхідність реформування фінансових інструментів підтримки, що враховують не лише продуктивність, але й екологічну ефективність, безпечність для здоров’я населення та кліматичну нейтральність. Дисертація також містить рекомендації щодо міжвідомчої координації політики сталого сільського господарства, впровадження системи індикаторів сталого агровиробництва з урахуванням медико-біологічних показників (зокрема DALYs), а також гармонізації аграрної, екологічної та соціальної політики. Запропоновані підходи формують основу для нової моделі економічного політики сталого сільського господарства, орієнтованої на збереження довкілля, зміцнення громадського здоров’я та екологічну безпеку.Item Цифрові трансформації для забезпечення еколого-економічного розвитку та цивільного захисту(Сумський державний університет, 2025) Вороненко, В'ячеслав Ігорович; Voronenko, Viacheslav Ihorovych; Кубатко, Олександр Васильович; Kubatko, Oleksandr Vasylovych; Омельяненко, Віталій Анатолійович; Omelianenko, Vitalii Anatoliiovych; Литвиненко, Світлана Миколаївна; Lytvynenko, Svitlana Mykolaivna; Кулик, Анжеліка Костянтинівна; Kulyk, Anzhelika Kostiantynivna; Треус, Алла Анатоліївна; Treus, Alla Anatoliivna; Пономаренко, Ігор Олександрович; Ponomarenko, Ihor Oleksandrovych; Кириленко, Максим Вікторович; Kyrylenko, Maksym Viktorovych; Яременко, Анастасія Григорівна; Yaremenko, Anastasiia HryhorivnaУ монографії подано результати комплексного наукового дослідження, присвяченого ролі цифрових трансформацій у забезпеченні сталого еколого-економічного розвитку та зміцненні системи цивільного захисту в умовах воєнних, екологічних і соціальних викликів. Авторський колектив розробив інноваційні методики оцінювання та прогнозування впливу цифрових технологій, зокрема штучного інтелекту, на ключові параметри розвитку еколого-економічних систем і національної безпеки. Монографія містить макроекономічні моделі, адаптовані до умов повоєнного відновлення з урахуванням викликів Індустрії 4.0, а також обґрунтовує ефективні управлінські рішення щодо цифрової модернізації секторів економіки, включаючи біоенергетику, ІТ-аутсорсинг, екосистемні послуги та безпекову інфраструктуру. Практичні розділи присвячені впровадженню інтелектуальних технологій у системи управління ризиками, оцінювання кібербезпеки та адаптації політик сталого розвитку.Item Організаційно-економічний механізм реалізації державно-приватного партнерства в Україні(Сумський державний університет, 2025) Маслов, Владислав Олександрович; Maslov, Vladyslav OleksandrovychУ дисертації поглиблено теоретико-методологічні засади, розвинуто методичні підходи та розроблено практичні рекомендації щодо удосконалення організаційно-економічного механізму реалізації державно-приватного партнерства в Україні (ОЕМРДПП). Роботу присвячено глибокому аналізу процесу формування та реалізації ДПП в Україні, а також обґрунтуванню теоретичних, методологічних і методичних засад функціонування і розвитку ОЕМРДПП в галузі освіти. Систематизація наукових підходів до визначення дефініції «державно-приватне партнерство» та «державно-приватне партнерство у сфері освіти» дозволила їх уточнити та, закладаючи в категоріальну основу уточнені визначення, розглядати різні організаційні форми і методи фінансування проєктів ДПП. Розширення переліку функцій, які виконуються при реалізації проєктів ДПП дозволило вирішити проблему задоволення інтересів при відносній обмеженості коштів кожного із учасників ДПП, забезпечити ефективне використання фінансування та підвищити мотивацію учасників ДПП відповідно до одержаного кінцевого результату. У роботі запропоновано визначення поняття ОЕМРДПП, конкретизовано склад його елементів на макро-, галузевому та проєктному рівнях, окреслено його мету, завдання, принципи функціонування, проведено класифікацію функцій, форм й інструментів та обґрунтовано потребу в доцільності розроблення такого ОЕМРДПП. Проведений у роботі аналіз сприяв виокремленню 5 основних трендів розвитку ДПП (збільшення кількості проєктів ДПП у країнах Євросоюзу та світі; структуризація та класифікація проєктів ДПП за країнами та секторами економіки; інфраструктурна спрямованість ДПП; державна підтримка галузевих проєктів ДПП чи проєктів, які реалізуються у визначеному напрямі; розвиток інноваційних проєктів ДПП), що дозволило визначити та обґрунтувати сфери, в яких відбувалася концентрація та реалізація проєктів ДПП в Україні. Зважаючи на багатокомпонентність цілей ДПП, у роботі систематизовано, унормовано та структуризовано бюджетно-фінансовий та інвестиційний сценарії активізації відносин ДПП в умовах децентралізації. Встановлено, що економічна сутність ДПП у сфері освіти (ДППО) полягає у забезпеченні взаємовигідного співробітництва держави, бізнесу та громадянського суспільства у сфері відтворення і відновлення людського інтелектуального капіталу для синхронізації розвитку ринку праці та ринку освітніх послуг, підвищення потенціалу освіти і науки як основної складової інноваційної економіки та економічного зростання країни. В процесі дослідження виокремлені основні соціально-економічні інтереси ЗВО, бізнесу та держави, які повинні задовольнятися при реалізації спільних проєктів ДППО. Обґрунтовано, що в Україні найбільш ефективними моделями ДППО є: підвищення кваліфікації працівників і викладачів; функціонування технопарків, наукових парків та інших різновидів інноваційних центрів і сервісів; програми стажування; навчальні курси, які проводяться освітянами для підвищення професійної обізнаності працівників та інноваційні лабораторії від підприємства, які функціонують у закладах вищої освіти; регулярні студентські конкурси, олімпіади, турніри, які організовуються підприємствами / установами / організаціями. Визначено, що досить поширеними моделями взаємодії в рамках ДПП є: організація освітнього процесу на підприємстві / установі / організації, створення і розвиток ендавментів та використання їх коштів на розвиток ЗВО, видання науково-навчальної літератури, фінансування наукових та лабораторних досліджень, підготовка магістерських робіт та робіт докторів філософії тощо. Встановлено, що сьогодні не існує єдиного підходу, який міг дозволив врахувати та, відповідно, оцінити всю багатоаспектність партнерських відносин держави та бізнесу під час реалізації проєктів ДПП. Так само важко врахувати усі нюанси та чинники, які впливають на реалізацію проєктів ДПП, і математично розрахувати економічну, соціальну, екологічну ефективності таких проєктів для кожного партнера. Оцінювання ефективності проєкту ДПП має ґрунтуватися на синергетичному підході, проводитися з урахуванням принципу комплексності, а розрахунок економічних, соціальних, технологічних, екологічних показників має базуватися на основі поєднання декількох методів. Для цього потрібно використовувати як класичні методи визначення ефективності, так й альтернативні – інноваційні, зокрема із залученням штучних нейронних мереж, які базуються на принципах нечіткої логіки та генетичних алгоритмах. Доведено, що систематичне реінвестування власних коштів у проєкт ДПП забезпечить у періоді степеневе зростання чистого доходу підприємства / установи / організації, яка впроваджує цей проєкт безпосередньо на етапі його впровадження. Коли інвестування в проєкт ДПП завершується, припиняється зростання чистого доходу і настає фаза монетизації, під час якої проєкт починає генерувати стабільний прибуток. За нестачі власних ресурсів важливою характеристикою проєкту ДПП стає тривалість його реалізації. У випадку самофінансування цей показник залежить не лише від технічних параметрів, а й визначається фінансовими можливостями та динамікою надходжень підприємства / компанії, яка впроваджує цей проєкт (ефективність і величина інвестицій, початковий обсяг інвестицій з власних джерел та частка цих ресурсів, що виділяється на реалізацію проєкт). Для оцінювання економічної ефективності проєктів ДПП, які фінансуються за рахунок власних коштів у роботі запропоновано застосовувати такі динамічні показники: «чистий приведений дохід 𝑁𝑃𝑉», «дисконтований період окупності 𝐷𝑃𝑃» та «норма внутрішньої дохідності 𝐼𝑅𝑅». Доведено, що використання кредитних коштів для фінансування проєкту ДПП виправдано, коли ставка дисконтування перевищує відсоткову ставку за кредитом. Підвищення відсоткової ставки призводить до зниження чистого приведеного доходу проєкту і внутрішньої норми дохідності та до збільшення дисконтованого періоду окупності проєкту, а отже, і до зменшення економічної ефективності проєкту. Для комплексного вирішення завдань функціонування ЗВО на засадах ДПП запропоновано експериментальний проєкт – модель державно-приватного університету, що функціонує на основі партнерства між державними інституціями, освітньою та науковою спільнотами, бізнесом і громадянським суспільством. Успішне впровадження такого експериментального проєкту дозволить створити перший в Україні ЗВО на засадах ДПП, який характеризуватиметься прямими та непрямими синергетичними соціально-економічними ефектами, заснованими на інтеграційних процесах взаємодії держави та бізнесу, науки, освіти і реального сектору економіки. Створення такого університету на засадах функціонування ОЕМРДПП передбачає послідовне виконання організаційно-підготовчого, нормативно-творчого, формувального, узагальнювального та коригувального етапів. Обґрунтовано перелік індикаторів, які формують систему оцінювання впливу державно-приватного університету на соціальний розвиток регіону (зайнятість, соціальна структура, громадське життя), яка дозволяє визначити соціальну спрямованість проєктів і спостерігати за процесом їх впровадження, функціонування та обслуговування. Здійснена у дисертації оцінка ризиків реалізації проєктів ДПП дозволила розподілити їх між державним і приватним партнерами. До найбільш істотних ризиків реалізації проєктів ДПП, управління якими здійснює державний партнер, у роботі запропоновано відносити: ризики відтермінування видання дозвільних документів; ризики внесення змін до положень чинного законодавства; ризики призупинення державного фінансування, підвищення рівня інфляції; ризики, пов’язані із впливом соціально-негативних чинників; ризики, пов’язані з обставинами, які важко передбачити: стихійні лиха, епідемії, пандемії. Щодо ризиків приватного партнера, то такими у дисертації визначено: ризики відтермінування отримання дозвільних документів; ризики попереднього розрахунку фінансування, що може варіюватися можливим впливом на навколишнє природне середовище; ризики зниження попиту на ринку збуту / праці; ризики фінансової неспроможності приватного партнера.Item Інноваційні драйвери зростання макроекономічної стабільності країни(Сумський державний університет, 2024) Гриценко, Лариса Леонідівна; Hrytsenko, Larysa Leonidivna; Тверезовська, Олександра Ігорівна; Tverezovska, Oleksandra Ihorivna; Дехтяр, Надія Анатоліївна; Dekhtiar, Nadiia Anatoliivna; Пігуль, Наталія Георгіївна; Pihul, Nataliia Heorhiivna; Дейнека, Ольга Валеріївна; Deineka, Olha Valeriivna; Кравченко, Олена Володимирівна; Kravchenko, Olena Volodymyrivna; Крухмаль, Олена Валентинівна; Krukhmal, Olena Valentynivna; Овчарова, Наталія Вікторівна; Ovcharova, Nataliia Viktorivna; Рябенков, Олексій Віталійович; Riabenkov, Oleksii Vitaliiovych; Пігуль, Євгеній Ігорович; Pihul, Yevhenii Ihorovych; Чепурко, Вікторія Олександрівна; Chepurko, Viktoriia Oleksandrivna; Жученко, Світлана Василівна; Zhuchenko, Svitlana Vasylivna; Гриценко, Олександр Миколайович; Hrytsenko, Oleksandr Mykolaiovych; Деркач, Лілія Сергіївна; Derkach, Liliia Serhiivna; Кожушко, І.О.Мета роботи – визначення інноваційних драйверів, що сприяють зростанню макроекономічної стабільності країни, та розробці рекомендацій щодо їхнього впровадження. Методами дослідження є загальнонаукові та спеціальні методи, зокрема аналіз, синтез і наукова абстракція – для визначення основних характеристик фінансових термінів; порівняння, групування, статистичний і коефіцієнтний аналіз – для оцінки сучасного стану розвитку соціальних та економічних інновацій; графічний і табличний методи – для узагальнення й унаочнення результатів. Економіко-математичне моделювання та кореляційно-регресійний аналіз – для визначення взаємозв’язків соціального захисту та інших бюджетних витрат як драйвер економічного зростання країни. Цифрові аналітичні інструменти: Google Trends, Excel, STATA – для обробки й візуалізації даних. Результатом роботи є визначення ключової ролі інноваційних драйверів у забезпеченні сталого розвитку й економічної стабільності України. Зокрема, доведено, що блокчейн, в основі якого лежить децентралізована база даних, smart-технології, зокрема у банківській сфері, та інші економіко-соціальні рішення, такі як модернізація ринку праці, розвиток житлового фонду та впровадження концепцій "розумного міста", є важливими факторами підвищення економічної стійкості держави. У рамках фінансової безпеки підприємств запропоновано стратегії, що передбачають регуляторну підтримку, розвиток людського капіталу та використання сучасних моделей управління. Комплексний підхід до впровадження інновацій на ряду з підтримкою оптимального підприємницького та банківського клімату є вирішальними для стійкості України, особливо в умовах воєнного стану. Так, у результаті дослідження встановлено, що інноваційні технології, такі як блокчейн, штучний інтелект, великі дані та відкритий банкінг, є ключовими драйверами макроекономічної стабільності України, сприяючи адаптивності економіки, покращенню якості життя та залученню інвестицій. Водночас розвиток ринку праці, що зазнав значних втрат через війну, потребує комплексних заходів для стимулювання зайнятості та відновлення кваліфікованого кадрового потенціалу. Інноваційні стратегії підприємств і популяризація сталого розвитку у поєднанні з міжнародним партнерством є вирішальними для стабільності економіки. Дослідження складається з трьох основних розділів. У першому розділі розглядається роль інноваційних технологій та Smart-рішень у забезпеченні макроекономічної стабільності, зокрема їх здатність трансформувати традиційні економічні процеси, сприяти прозорості та ефективності. Другий розділ присвячений соціально-економічним інноваціям, які впливають на стабільність, зокрема аналізу ринку праці, систем соціального захисту та впливу демографічних викликів. Особлива увага приділяється необхідності комплексного підходу до стимулювання зайнятості та розвитку професійного потенціалу громадян. Третій розділ охоплює роль підприємств у забезпеченні макроекономічної стабільності, включаючи традиційні та інноваційні методи оцінки їхнього фінансового стану, що дозволяють забезпечувати стійкий розвиток навіть в умовах невизначеності.Item Сталий розвиток закладів вищої освіти та "зелені" університетські рейтинги: агрегування досвіду ЄС для України(Сумський державний університет, 2025) Смоленніков, Денис Олегович; Smolennikov, Denys Olehovych; Макаренко, Інна Олександрівна; Makarenko, Inna OleksandrivnaМетодичний посібник підготовлений в рамках модуля Жана Моне «Transparency. Accountability. Responsibility. Governance. Europe. Trust. Sustainability», що фінансується програмою Еразмус+ (101085395 – TARGETS – ERASMUS-JMO-2022-HEI-TCH-RSCH). Фінансується Європейським Союзом, проте висловлені погляди та думки належать лише авторам і необов’язково відображають погляди Європейського Союзу чи Європейського виконавчого агентства з освіти та культури (EACEA). Ні Європейський Союз, ні EACEA не можуть нести відповідальність за них.Item Управлінські парадигми сталого розвитку та інклюзивного економічного зростання(Сумський державний університет, 2024)Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Управлінські парадигми сталого розвитку та інклюзивного економічного зростання» містять результати наукових досліджень, пов’язаних з актуальними проблемами науки й практики управління та застосуванням інклюзивного підходу до їх вирішення для досягнення цілей сталого розвитку. Для науковців, аспірантів, студентів, представників органів державної влади й місцевого самоврядування, науково-дослідних і проєктних організацій, комерційних фірм та закладів вищої освіти й широкого кола читачів.Item Методичні вказівки до вивчення курсу "Соціальна робота в громаді та місцеве самоврядування"(Сумський державний університет, 2024) Туляков, Олег Олегович; Tuliakov, Oleh OlehovychItem International Economic Relations and Sustainable Development(Сумський державний університет, 2024)До збірника ввійшли матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції «Міжнародні економічні відносини та сталий розвиток» Сумського державного університету, в яких наведені результати наукових досліджень, виконаних у різних країнах, із таких наукових напрямків, як міжнародні економічні відносини, міжнародне співробітництво та економічна дипломатія, економіка природокористування та сталого розвитку, стратегічні напрями забезпечення сталого розвитку, вплив міжнародних економічних відносин на сталий розвиток та інші. Для науковців, викладачів закладів вищої освіти, студентів, аспірантів та всіх, хто цікавиться науково-практичними проблемами сучасної економіки.Item Транспарентність корпоративних фінансів в умовах цифровізації: шлях до сталого розвитку(Сумський державний університет, 2024) Захаркін, Олексій Олександрович; Zakharkin, Oleksii Oleksandrovych; Захаркіна, Людмила Сергіївна; Zakharkina, Liudmyla Serhiivna; Білошапка, В.А.; Пєхов, Д.О.Монографія присвячена дослідженню транспарентності корпоративних фінансів у сучасних умовах цифровізації, які визначаються як основні чинники забезпечення сталого розвитку підприємств. Розглянуті теоретичні аспекти реалізації принципів транспарентності, а також складові транспарентності корпоративних фінансів у цифровому середовищі. Особлива увага сфокусована на забезпеченні інформаційної прозорості підприємств та аналізуванні можливостей і викликів, що постають перед українськими компаніями з високим рівнем капіталізації. Проаналізовані роль транспарентності фінансової звітності в корпоративному управлінні та її вплив на сталий розвиток підприємств. Висвітлена проблематика забезпечення транспарентності фінансової звітності підприємств в Україні, зокрема, розглянуті сучасні технології, використовувані інструменти та інноваційні підходи до їх застосування.