Видання, зареєтровані у фондах бібліотеки
Permanent URI for this communityhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/56
Browse
50 results
Search Results
Item Науково-методичні засади формування механізму антикризового менеджменту банку(Сумський державний університет, 2023) Сіняговський, Юрій Володимирович; Siniahovskyi, Yurii VolodymyrovychДисертаційна робота присвячена розв’язанню наукової проблеми, що полягає в удосконаленні теоретичних засад, науково-методичних підходів та практичного інструментарію формування механізму антикризового менеджменту банку. У роботі здійснено ґрунтовний аналіз концепту банківських криз з використання трендового (інструментарій Google Trends), компаративного (інструментарій Google Books Ngram Viewer) та бібліометричного (інструментарій VOSviewer) аналізу. На цій основі встановлено, що фундаментальні поняття, пов’язані з банківськими кризами, включають макроекономічні («фінансова криза», «глобальна фінансова криза», «фінансові ринки» та «фінансова стабільність») та мікроекономічні (банківські ризики, ліквідність, корпоративне управління та ризик-менеджмент) аспекти. Отримані дані визначають необхідність дослідження банківських криз у широкому контексті як невіддільну ознаку функціонування фінансових ринків, і у прикладному аспекті – як результат неефективності функціонування банка як посередника, що має суб’єктивні та об’єктивні причини та вимагає комплексу антикризових заходів. За результатами часового та трендового аналізу встановлено, що інтерес до дослідження банківських криз не є постійним, та значно зростає під час турбулентних періодів та кризових явищ на фінансових та банківських ринках, таких як світова фінансова криза 2008 року, політичні кризи у 2013 році та пандемія у 2020 році. Отримані дані визначають необхідність дослідження банківських криз у взаємозв’язку та взаємовпливі з факторами їх виникнення, умовами розгортання та протікання у відповідному часовому проміжку. Це дозволить: ідентифікувати фактори, які сприяли або запобігали виникненню криз для побудови більш стійких банківських систем у майбутньому; систематизувати реакції банків та регуляторів на кризові ситуації та оцінити їх ефективність для вдосконалення стратегій та політик управління кризовими ситуаціями, адаптованих до загроз, які зазнають банки в різні етапи криз. За результатами просторового бібліометричного та трендового аналізу з’ясовано, що дослідницький інтерес до банківських криз сконцентровано в економічно розвинених регіонах з подальшим поширенням на менш економічно розвинені країни та регіони. США є центром досліджень з питань банківських криз, а дослідники мають розгалужені наукові зв’язки з країнами Південної Америки, Північної Америки, Європи та Карибського басейну. Наявна потужна наукова колаборація дослідників з країн Західної та Східної Європи, що мають спільні характеристики в економіці та історичних зв’язках, науковців з країн Південно-Східної Азії та Перської затоки з розвинутими фінансовими секторами. Наявні значні географічно різноманітні наукові колаборації, що об’єднують країни Європи, Південно-Західної Азії, Перської затоки, Південно-Східної Азії, Північної Африки, Східної Азії, Близького Сходу та Західної Африки. Більшість цих країн схильні до геополітичних ризиків і мають схожу структуру економіки. Урахування просторового контексту дозволяє визначити специфічні особливості, фактори, що впливають на виникнення банківських криз та масштаби їх наслідків, а також підходи до реагування на кризи в різних країнах як основи для виявлення кращих практик та застосування при розробленні механізмів антикризового менеджменту банку (далі АМБ). Обґрунтовано, що для формалізації об’єктного поля АМБ доцільно базуватись на концепції бізнес-моделі банку з поділом на операційну та фінансову складові. Це дозволить сформувати цілісні практичні механізми та антикризовий інструментарій за допомогою цільових індикаторів, адаптованих до профілю ризиків бізнес-моделі, всебічного аналізу сценаріїв з урахуванням вразливості банку до кризових факторів фінансового та операційного характеру та ефективного підходу до забезпечення транспарентності. Визначено, що кризи виникають як результат взаємодії екзогенних факторів та тригерів із вразливими компонентами бізнес-моделі, що можна розділити на первинні, зумовлені ефективністю та адаптивністю стратегічного менеджменту, стратегічним ризиком, що є головною причиною нестійкості, та вторинні, які випливають з перших (параметри операційної та фінансової бізнес-моделі). Фінансові вразливості бізнес-моделі банку виникають через неефективне формування та розподіл ресурсів, що відображається на його фінансових показниках. Ці характеристики індивідуальних бізнес-моделей сприяють взаємозв’язку та вразливості банківської системи, роблячи її чутливою до системних ризиків. Операційні вразливості виникають через залежність банків від критичних ресурсів, постачальників та контрагентів, високий рівень взаємопов’язаності та складності операцій та послуг, що спричиняють передачу та посилення шоків. Це призводить до зниження операційної стійкості банків, зростання операційних ризиків та накопичення кризового потенціалу. Екзогенні фактори та тригерні події запропоновано структурувати за ієрархічними рівнями (мега- (глобальний), макро- (національний), мезорівень (регіональний)), сутнісними характеристиками (катастрофічні, політико інституційні, економічні, фінансові, соціальні, цифрові), характером впливу (екстремальний, непрямий, прямий). Визначено, що банківські кризи в Україні були результатом поєднання екзогенних факторів та тригерних подій та внутрішніх вразливостей бізнес моделей банків. Екзогенні фактори включали: фактори прямої дії (неефективність банківського регулювання та нагляду для криз 2008 та 2014 років); непрямої дії макрорівня (економічна та політична нестабільність); непрямої дії мегарівня (геополітичні ризики, зовнішні шоки для кризи 2008 року); екстремальної дії (анексія АР Криму та конфлікт на сході України для кризи 2014 року; пандемія COVID-19 у 2020 році; повномасштабна війна росії з Україною, починаючи з лютого 2022 року). Ендогенними факторами, що спричинили внутрішні вразливості банків до криз, виступали неефективна система стратегічного менеджменту та невідповідна практика управління ризиками, що призводили до відсутності контрольованості, транспарентності та підзвітності, сприяючи формуванню параметрів бізнес-моделі, схильної до криз (недостатня капіталізація, високий рівень кредитного ризику низька якість активів, дефіцит ліквідності). Банківські кризи в Україні призводили до негативного впливу на мікро та макрорівень банківської системи та економіки, вимагали запровадження внутрішньобанківських та державних антикризових заходів, зокрема підтримки ліквідності, рекапіталізації державних банків та націоналізації системно важливих банків, спричиняли падіння рівня суспільної довіри. За результатами дослідження теоретико-методологічного підґрунтя АМБ визначено, що АМБ є постійною специфічною формою банківського менеджменту, виступаючи як його підсистема, що передбачає діагностику та виявлення симптомів, які передують кризі, розробку та впровадження ефективних стратегій для запобігання їх розвитку, а також швидке реагування для зменшення негативних наслідків у випадку виникнення кризових явищ. Механізм АМБ запропоновано трактувати як організовану, упорядковану певним чином сукупність компонентів (підсистем) та взаємозв’язків між ними, що постійно взаємодіють між собою на основі загальних та специфічних принципів для досягнення поставлених цілей подолання кризових ситуацій та інформування про ці процеси ключових стейкхолдерів: Визначено, що за компонентним складом механізм АМБ являє собою ієрархічну сукупність цілей (таргетів АМБ та критеріїв їх досягнення) та субмеханізмів як похідних від функцій менеджменту (планування, регулювання, аналіз, координація, організація та контроль), а також способів їх взаємодії, ескалації, активації та деактивації, щоб гарантувати, що перехід від одного режиму АМБ до іншого відповідає фазі розгортання кризи. Системно-процесна модель механізму АМБ об’єднує в єдину систему процеси стратегічного менеджменту та процеси діагностики, попередження, подолання кризи та застосування відповідних методів управління та базується на фазах розгортання кризи в банку. Це дозволяє диференціювати відповідні режими АМБ та операціоналізувати інструменти для їх реалізації. Кожен з режимів АМБ має передбачати наявність механізмів ескалації, активації та деактивації, щоб гарантувати, що перехід від одного етапу АМБ до іншого відповідає фазі розгортання кризи в банку. Індикатори повинні давати точну картину поточного та перспективного операційного та фінансового стану банку, характеризуючи при цьому ризики, що виникають, та дозволяючи швидко реагувати на кризи (фази стресу), а також активувати відповідні режими АМБ та використати інструменти. Її застосування дозволить підвищити ефективність антикризових управлінських рішень та забезпечити стійкість банку у короткостроковій та довгостроковій перспективі. У роботі визначено, що стратегічний менеджмент формує основу для формування стійкої бізнес-моделі як основи запобігання кризам. Для превенції криз система стратегічного менеджменту має забезпечувати адекватність стратегічного процесу, відповідність стратегії та бізнес-моделі параметрам операційного та ендогенного середовища (наявним ресурсам та здатності менеджменту їх ефективно використовувати) та адаптивність. Це дозволить запобігти генеруванню стратегічних факторів нестійкості, що призводять до зростання стратегічного ризику, та, як наслідок – до нестійкості бізнес-моделі банку до кризових факторів та шоків. У роботі розвинуто концептуальні засади стратегічного менеджменту в контексті превенції банківських криз на основі алгоритму трансформації бізнес-моделі, який враховує та інтегрує ендогенні стратегічно обумовлені та екзогенні фактори, створюючи цим внутрішні умови для адаптивності та вдосконалення стратегій, що дозволяє відповідати вимогам мінливого операційного середовища. У роботі доведено, що для забезпечення операційної стійкості банку необхідною умовою є безперервність діяльності як здатність банку виконувати притаманні йому функції скоординованим, безперебійним та ефективним способом, незалежно від впливу екзогенних та ендогенних загроз та шоків. Планування безперервності діяльності спрямоване на забезпечення стійкості бізнес-процесів, інфраструктури, технологій та персоналу в умовах кризових ситуацій, надзвичайних подій або природних катастроф банку на основі розробки та реалізації системи заходів уникнення / мінімізації негативних наслідків порушення безперервності діяльності (втрати доходу, репутації, невиконання регуляторних вимог, порушень в обслуговуванні клієнтів тощо). Модель розроблення планів забезпечення безперервності діяльності (далі – ВСР) пропонуємо розглядати як організовану, упорядковану певним чином сукупність об’єктної та суб’єктної складових, що взаємодіють за допомогою відповідного механізму та інструментарію для ідентифікації наявних та потенційних загроз безперебійності діяльності; визначення об’єктів, що є критично важливими для безперебійного функціонування; сценарного аналізу можливого впливу загроз та ризиків на банк, клієнтів та ключових стейкхолдерів; розроблення планів відновлення діяльності відповідно до результатів сценарного аналізу; періодичного тестування та оцінювання ефективності планів та процедур дій у разі кризових ситуацій, внесення змін та оновлення планів, за потреби. Результатом його функціонування є формування політик, дій та процесів, необхідних для запобігання, підготовки до реагування, реагування та відновлення після наслідків реалізації загроз безперервності діяльності для забезпечення операційної стійкості та обмеження фінансових та нефінансових втрат. Його запровадження в діяльність банків України дозволяє зменшити рівень негативного впливу загроз, спричинених військовими діями, та підвищить їх адаптованість до поточних умов функціонування. У роботі удосконалено методичне забезпечення формалізації фінансових бізнес-моделей банків України в забезпеченні антикризової стійкості. Розроблений підхід передбачає поєднання кластерного аналізу (ієрархічна кластеризація, метод k-середніх) та експертних методів. Для його апробації сформовано вибірку з 54 банків України, що включає банки, які протягом 2009-2022 років залишалися фінансово стійкими, а також банки, які втратили свою платоспроможність та були ліквідовані (приєднані до інших банків) протягом цього періоду. За допомогою інструментарію кластерного аналізу було визначено ключові бізнес-моделі (описані чотирма критеріями), що характеризували діяльність досліджуваних банків станом на кожен рік дослідження протягом 2009-2022 років. Результати засвідчили, що протягом останніх чотирнадцяти років діяльність досліджуваних 54 банків характеризувалася у межах 21 бізнес-моделі. Визначено, що трансформація бізнес-моделей відбувалась відповідно до трендів банківського ринку. Водночас не було зафіксовано однозначних закономірностей щодо вибору бізнес-моделей здійснення діяльності банками, надалі визнаними неплатоспроможними. Отримані за результатами його застосування аналітичні дані формують підґрунтя для оцінювання особливостей індивідуальної трансформації бізнес моделей банків порівняно з загальноринковими тенденціями, її причини та вплив на стійкість до криз. У роботі досліджено та удосконалено методичний інструментарій ідентифікації ендогенних детермінант стійкості фінансової бізнес-моделі банків. Він полягає у комплексному та багатоетапному аналізі з використанням каузального моделювання (тест Ґрейнджера) та панельного регресійного моделювання (метод найменших квадратів з випадковими ефектами). Для визначення безпосередніх та опосередкованих (трансмісійних) ефектів моделювання було проведено у два етапи: на першому етапі ідентифіковано ключові ендогенні детермінанти стійкості фінансової бізнес моделі банків та визначено силу та напрям їх впливу; на другому етапі ідентифіковано детермінанти другого порядку (фактори, що обумовлюють ключові детермінанти) та визначено трансмісійні ефекти впливу на фінансову стійкість банків. Результати тесту Ґрейнджера та панельного регресійного моделювання за сформованою вибіркою банків України дозволили визначити, що ендогенними детермінантами стійкості фінансової бізнес-моделі банків першого порядку є адекватність капіталу, частка кредитування юридичних осіб (прямий вплив); доларизація пасивів, залежність від роздрібного фінансування (обернений вплив). Детермінантами другого порядку, які мають трансмісійний стимулювальний ефект, є буфер ліквідності, рентабельність активів, кредитна концентрація, доларизація активів, непроцентні доходи, залежність від оптового фінансування. Адекватність капіталу та частка кредитів, виданих юридичним особам, мають не лише прямий позитивний вплив на стійкість фінансової бізнес-моделі, а й генерують додаткові трансмісійні ефекти, забезпечуючи покращення значень інших показників. Інгібіторами, які мають негативний трансмісійний вплив на рівень стійкості фінансової бізнес-моделі банків, є доларизація балансу, залежність від оптового та роздрібного фінансування, залежність від непроцентних доходів, частка кредитів, виданих юридичним особам, буфер ліквідності, частку недіючих кредитів. Виявлено, що в певних випадках такі показники, як залежність від непроцентних доходів, частка кредитів, виданих юридичним особам, буфер ліквідності, залежність від оптового фінансування, мають трансмісійні стимулювальні та інгібіторні впливи. Отримані результати доводять, що механізм АМБ має бути комплексним та забезпечувати одночасний контроль за системою показників стійкості фінансової бізнес-моделі з урахуванням їх взаємних впливів та зв’язків, що дозволить проактивно реагувати на потенційні загрози, спрямовуючи управлінські рішення на підвищення стійкості до криз, адаптовані до ризик профілю фінансової бізнес-моделі.Item Оцінювання ефективності системи протидії легалізації коштів, отриманих незаконним шляхом в умовах цифровізації економіки(Український інститут інтелектуальної власності, 2021) Лєонов, Сергій Вячеславович; Леонов, Сергей Вячеславович; Lieonov, Serhii Viacheslavovych; Миненко, Сергій Володимирович; Миненко, Сергей Владимирович; Mynenko, Serhii Volodymyrovych; Доценко, Тетяна Віталіївна; Доценко, Татьяна Витальевна; Dotsenko, Tetiana Vitaliivna; Койбічук, Віталія Василівна; Койбичук, Виталия Васильевна; Koibichuk, Vitaliia VasylivnaДослідження присвячене проблемам розвитку системи протидії легалізації доходів, отриманих незаконним шляхом в умовах цифровізації банківської діяльності. Було розглянуто поняття ефективності системи протидії легалізації доходів, отриманих незаконним шляхом. Визначено доцільність застосування підходу корисності для моделювання ефективності системи протидії легалізації кримінальних доходів. Показником ефективності системи протидії легалізації кримінальних доходів було обрано Частку направлених до суду обвинувальних актів у загальній кількості кримінальних правопорушень, за якими проводилось досудове розслідування у відповідний період. Першу альтернативу вибору – фокус на розвиток виявлення підозрілих фінансових операцій характеризує показник Частки кримінальних правопорушень по яких проводилось досудове розслідування, яка припадає на одне повідомлення про операцію, що було передане до Державної служби фінансового моніторингу. Другу альтернативу вибору – розвиток інноваційних технологій, характеризує показник Рівня діджиталізації економіки. Вхідними даними виступають отримані від Державної служби фінансового моніторингу України, Генеральної прокуратури України та Державної служби статистики України показники про рівень злочинності в Україні, роботу органів досудового розслідування, виявлені підозрілі фінансові операції та кількість абонентів мережі інтернет. На основі розрахованих коефіцієнтів автокореляції нульових різниць та визначенні їх статистичної значущості було обрано нелінійну функцію залежності між мікторами. За допомогою функції корисності Стоуна-Гірі, яка для обраних вхідних даних набула вигляду степеневої функції Кобба-Дугласа, було визначено ступінь реакції альтернативних підходів до підвищення ефективності системи протидії кримінальних доходів. Високий рівень еластичності має ступінь діджиталізації економіки. Тому для підвищення ефективності системи протидії легалізації кримінальних доходів потрібно розвивати інноваційні інформаційні технології у сфері FinTech.Item Структурно-логічна схема сегментації ринку аудиторських послуг банків України у контексті забезпечення транспарентності їх інвестиційного середовища(Український інститут інтелекутальної власності, 2021) Пластун, Олексій Леонідович; Пластун, Алексей Леонидович; Plastun, Oleksii Leonidovych; Макаренко, Інна Олександрівна; Макаренко, Инна Александровна; Makarenko, Inna Oleksandrivna; Серпенінова, Юлія Сергіївна; Серпенинова, Юлия Сергеевна; Serpeninova, Yuliia Serhiivna; Кравченко, Олена Володимирівна; Кравченко, Елена Владимировна; Kravchenko, Olena Volodymyrivna; Овчарова, Наталія Вікторівна; Овчарова, Наталья Викторовна; Ovcharova, Nataliia Viktorivna; Сухонос, Володимир Вікторович; Сухонос, Владимир Викторович; Sukhonos, Volodymyr ViktorovychСтруктурно-логічна схема дозволяє охарактеризувати названий ринок за такими напрямами: потенціал ринку аудиторських послуг банків, спроможність аудиторів надавати послуги з аудиту банків та реалізація потенціалу банківської системи та спроможність аудиторів, що формують поточну кон'юктуру ринку.Item Кібербезпека в боротьбі з банківськими шахрайствами: захист споживачів фінансових послуг та зростання фінансово-економічної безпеки України(Сумський державний університет, 2020) Кузьменко, Ольга Віталіївна; Кузьменко, Ольга Витальевна; Kuzmenko, Olha Vitaliivna; Яровенко, Ганна Миколаївна; Яровенко, Анна Николаевна; Yarovenko, Hanna Mykolaivna; Лєонов, Сергій Вячеславович; Леонов, Сергей Вячеславович; Lieonov, Serhii Viacheslavovych; Криклій, Олена Анатоліївна; Криклий, Елена Анатольевна; Kryklii, Olena Anatoliivna; Гриценко, Костянтин Григорович; Гриценко, Константин Григорьевич; Hrytsenko, Kostiantyn Hryhorovych; Бойко, Антон Олександрович; Бойко, Антон Александрович; Boiko, Anton Oleksandrovych; Пушко, Ольга Олександрівна; Пушко, Ольга Александровна; Pushko, Olha Oleksandrivna; Доценко, Тетяна Віталіївна; Доценко, Татьяна Витальевна; Dotsenko, Tetiana Vitaliivna; Кушнерьов, Олександр Сергійович; Кушнерёв, Александр Сергеевич; Kushnerov, Oleksandr Serhiiovych; Ковач, В.О.; Бояджян, М.М.; Клімов, С.В.; Онопко, Ю.Д.Об’єкт дослідження – система інформаційних зв’язків та фінансово-економічних відносин між економічними суб’єктами в процесі руху грошових коштів через банківську систему, що супроводжується застосуванням сучасних інформаційних технологій. Мета роботи – розвиток методології та міждисциплінарного методичного інструментарію боротьби з кіберзлочинами в банківській сфері, обґрунтування та розробка організаційно-інституційних засад забезпечення стійкості фінансового кіберпростору на внутрішньобанківському та державному рівнях для забезпечення економічної безпеки держави та захисту прав споживачів фінансових послуг.Item Формування системи забезпечення прозорості публічних фінансів як передумова боротьби з корупцією в Україні(Сумський державний університет, 2020) Школьник, Інна Олександрівна; Школьник, Инна Александровна; Shkolnyk, Inna Oleksandrivna; Винниченко, Наталія Володимирівна; Винниченко, Наталья Владимировна; Vynnychenko, Nataliia Volodymyrivna; Д`яконова, Ірина Іванівна; Дьяконова, Ирина Ивановна; Diakonova, Iryna Ivanivna; Савченко, Тарас Григорович; Савченко, Тарас Григорьевич; Savchenko, Taras Hryhorovych; Дехтяр, Надія Анатоліївна; Дехтярь, Надежда Анатольевна; Dekhtiar, Nadiia Anatoliivna; Сисоєва, Лариса Юріївна; Сысоева, Лариса Юрьевна; Sysoieva, Larysa Yuriivna; Рубанов, Павло Миколайович; Рубанов, Павел Николаевич; Rubanov, Pavlo Mykolaiovych; Дудченко, Вікторія Юріївна; Дудченко, Виктория Юрьевна; Dudchenko, Viktoriia Yuriivna; Бухтіарова, Аліна Геннадіївна; Бухтиарова, Алина Геннадьевна; Bukhtiarova, Alina Hennadiivna; Мірошниченко, Олеся Володимирівна; Мирошниченко, Алеся Владимировна; Miroshnychenko, Olesia Volodymyrivna; Мордань, Євгенія Юріївна; Мордань, Евгения Юрьевна; Mordan, Yevheniia Yuriivna; Молоток, Ігор Федорович; Молоток, Игорь Федорович; Molotok, Ihor Fedorovych; Мерщій, Борис Євгенович; Мерщий, Борис Евгеньевич; Mershchii, Borys Yevhenovych; Гавриш, Ю.С.; Іванченко, А.О.; Черкай, О.О.Об’єкт дослідження: процес забезпечення транспарентності функціонування ключових інституцій, які реалізують державну фінансову політику та прозорості економічних відносин у сфері публічних фінансів в контексті протидії корупції. Мета роботи – удосконалення науково-методичних засад та організаційного механізму функціонування системи забезпечення прозорості відносин у сфері публічних фінансів як передумови боротьби з корупцією.Item Науково-методичні засади стратегічного управління фінансами банку в умовах невизначеності(Сумський державний університет, 2021) Гушло, Ю.Ю.Дисертаційна робота присвячена розв’язанню наукової проблеми, що полягає в удосконаленні теоретичних засад та науково-методичних підходів до стратегічного управління фінансів банку в умовах невизначеності. У роботі здійснено грунтовний аналіз понятійно-категоріального апарату стратегічного управління фінансами банку, у результаті чого запропоновано розглядати фінанси банку як сукупність зовнішніх та внутрішніх економічних відносин з приводу формування, розподілу та використання фінансових ресурсів банку, що, як очікується, приведуть до збільшення економічних вигід у майбутньому. На цій основі визначено, що об’єктами управління фінансами банку є відносини, що виникають у процедурі організації бізнес-процесів та операцій, формують та розподіляють фінансові ресурси, регулюють фінансові ризики та ліквідність, визначають фінансові результати, прибутковість та ефективність діяльності банку, тобто управління фінансами охоплює всю сукупність форм та методів організації фінансових відносин в банку. Обґрунтовано, що стратегічне управління фінансами банків здійснюється в умовах невизначеності, пов’язаній як з об’єктивними, так і суб’єктивними аспектами. Встановлено, що невизначеність, пов’язана з об’єктивними аспектами, зумовлена впливом факторів мікрорівня (невизначеність в економічних відносинах у сфері фінансів банку), макрорівня (невизначеність політичного, макроекономічного, соціального та технологічного характерів) та мегарівнів (невизначеність, спричинена геополітичними кризами, змінами монетарного та банківського регулювання, економічними процесами у світовій економічній та фінансовій системах, турбулентністю на світовому фінансовому ринку тощо). Доведено, що невизначеності внутрішнього походження мають суб’єктивний характер, є наслідком ефективності внутрішньобанківських аспектів управління і включають: невизначеність цільового блоку (невизначеність цілей, невизначеність критеріїв), невизначеність прийняття рішення (структурна невизначеність, невизначеність вибору, невизначеність наслідків прийнятих рішень). З’ясовано, що основу стратегічного управління фінансами банків в умовах невизначеності формує управління величиною (обсягами), збалансованістю та стабільністю фінансових ресурсів, а ефективність цього управління має розглядатись як цільова оптимізована величина параметрів прибутковості при обмеженні рівня фінансових ризиків та забезпеченні необхідного рівня ліквідності. При цьому між результативними показниками управління є тісний взаємозв’язок, оскільки ліквідність визначається якістю та стабільністю активів та пасивів, які, своєю чергою, генерують ризики, що, за умови значного їх підвищення, можуть негативно вплинути на ліквідність. У роботі розроблено науково-методичний підхід до визначення впливу індикаторів невизначеності на фундаментальні показники функціонування банків, що передбачає комплексне використання статистичних тестів, властивостей закону нормального розподілу та множинного регресійного аналізу. На основі його застосування емпірично встановлено, що такі індикатори рівня невизначеності, як загальний індекс невизначеності та індекс геополітичної невизначеності в Україні здійснюють статистично значущий вплив (з різними рівнями значущості) на фундаментальні показники діяльності банків (достатність капіталу, ефективність, зміни активів та пасивів). Розроблений підхід значно розширює аналітичний потенціал щодо оцінки функціонування банків в умовах невизначеності операційного середовища. Стратегічне управління фінансами банку запропоновано трактувати як динамічно-адаптивну систему, взаємозв’язки та взаємодія субсистем якої забезпечують цілеспрямований багаторівневий вплив на процес формування та подальшого регулювання параметрів об’єктів управління для досягнення поставлених цілей у межах заданих величин ризиків з урахуванням впливу недетермінованого середовища. Визначено, що за компонентним складом система стратегічного управління фінансами банку являє ієрархічну сукупність цільової, функціональної, організаційно-структурної субсистем, а також способів їх взаємодії, інтеграції та дезінтеграції на основі сукупності принципів, що забезпечують досягнення стратегій та цілей управління у межах заданих величин ризиків, з урахуванням впливу недетермінованого середовища. У роботі доведено, що з огляду на особливості впливу невизначеності, стратегічне управління фінансами банку має реалізуватись на основі динамічно-адаптивної моделі, що передбачає класичний склад компонентів відповідно до системного підходу та послідовності реалізації відповідно до процесного підходу, однак кожна його функція, метод та інструмент набувають специфічного наповнення для досягнення поставлених цілей та реалізуються через функціонально-адаптивне планування, функціонально-адаптивне діагностування та функціонально-адаптивний аналіз й моніторинг. Для зниження невизначеності цільового блоку в аспектах невизначеності цілей управління та критеріїв їх досягнення, в роботі сформований комплекс заходів щодо вдосконалення методичного забезпечення стратегічного планування фінансів банку. Удосконалено та запропоновано до практичного використання науково-методичний підхід до стратегічного сценарного планування фінансів банку, який на відміну від наявних враховує не лише наявність основних компонентів, а й включає процедури сценарного аналізу та розробки сценаріїв. Його запровадження в діяльність банків України дозволяє зменшити рівень негативного впливу невизначеності та підвищить їх адаптованість до недетермінованих умов операційного середовища. У роботі розроблено науково-методичний підхід до аналізу якості стратегічних фінансових планів банку. Аналіз якості стратегічних фінансових планів банку запропоновано визначати як систему комплексного вивчення та аналізу якості їх розробки та реалізації, результатом чого є формалізована та неформалізована оцінка того, в якій мірі банк протягом планового періоду буде здатним досягти визначених цільових таргетів. Відповідно до цього, може бути визначено необхідність внесення змін або коригування цільових параметрів стратегічних фінансових планів банку. Система комплексного вивчення та аналізу якості розробки та реалізації стратегічних фінансових планів банку має включати: визначення мети та завдань проведення оцінки якості на кожному етапі; сукупність кількісних та якісних показників оцінки впливу факторів на якість стратегічних фінансових планів банку; інструментарій та методи їх оцінювання, що дають змогу їх дослідити; технологію інтерпретації отриманих за результатами оцінювання даних та механізми вжиття необхідних управлінських рішень, що дозволять підвищити якість стратегічного фінансового планування в банку. У роботі досліджено та удосконалено методичний інструментарій моделювання та прогнозування прибутковості як цільової стратегії стратегічного управління фінансами банку для забезпечення його життєздатності. Він полягає у комплексному та багатоетапному аналізі з використанням статистичних тестів та формування на цій основі мультирегресійних рівнянь з необхідними показниками статистичної значущості, що базуються на врахуванні внутрішніх факторів впливу на фінансові результати банків та є аналітичною основою при трансформації стратегічного управління фінансами банку в умовах невизначеності. Запропонований науково-методичний підхід дає змогу зробити прогнозні висновки щодо зміни рівня прибутковості, виявити слабкі місця, в тому числі шляхом порівняння з "peer-group" визначених банком напрямів розміщення коштів та джерел фінансування. Це сформує аналітичне підгрунтя для розробки комплексу рекомендацій щодо підвищення ефективності стратегічного управління фінансами банку в умовах невизначеності, зокрема на основі коригування стратегії, бізнес-моделі та бізнес-плану. Результати статистичних тестів та мультирегресійного аналізу за сформованою вибіркою банків України дозволили зробити висновок про негативний вплив невизначеності на рівень їх життєздатності через постійне зниження показників їх прибутковості внаслідок вищих темпів приросту витрат порівняно з доходами. Для банків з консервативнішими бізнес-моделями зниження життєздатності буде незначним. З огляду на ідентифікацію негативних тенденцій, що відбивають ранні, початкові ознаки появи загрози зниження рівня життєздатності банків, суб’єкти стратегічного управління фінансами банку мають запровадити відповідні превентивні управлінські впливи, що мають адаптувати діяльність банку до функціонування в умовах зростання рівня невизначеності. У роботі розроблено методичний підхід до формування оптимально-збалансованої структури активів та пасивів банку на основі їх оптимізації з використанням нелінійного зменшеного градієнта GRG. Він передбачає послідовну реалізацію наступних етапів: формування інформаційного забезпечення; розрахунок періоду формування оптимально-збалансованої структури активів та пасивів (горизонту моделювання); математичний опис цільової функції та умов-обмежень; визначення верхніх та нижніх меж змін залишків за активами та пасивами; перевірку інформаційного забезпечення та математичної моделі; розрахунок оптимально-збалансованої структури активів та пасивів на основі застосування нелінійного алгоритму зменшеного градієнта GRG; аналіз результатів оптимізації на основі аналізу чутливості та забезпечення підтримання оптимально-збалансованої структури активів та пасивів банку. Результатом розрахунку є оптимально-збалансована структура активів та пасивів у межах індивідуально визначеного горизонту планування. Запропонований підхід інтегрує можливості математичного апарату опису економічних процесів з принципами стратегічного управління фінансами банку та вимогами НБУ щодо забезпечення стійкості та життєздатності бізнес-моделі. Його принциповою особливістю є здатність до модифікації в частині набору функціональних обмежень залежно від індивідуальних особливостей діяльності конкретного банку, а також здатність адаптації до реальних можливостей банку в частині меж змін сумарних залишків груп активів та пасивів. За результатами апробації на основі даних АТ "Райффайзен Банк Аваль" емпірично доведено, що банку для підвищення ефективності, більшого рівня фінансової стійкості, включаючи капіталізацію та ліквідність, необхідно переглянути структуру активів та зобов’язань з переорієнтацією на роботу з фізичними особами. У довгостроковій перспективі це виявляється кращою стратегією як у нормальних умовах функціонування, так і з точки зору протистояння умовам невизначеності та нестабільності. За умови змін у монетарній політиці НБУ щодо розміру облікової ставки банк отримає більше переваг при її збільшенні через подальше зростання рівня фінансових результатів та показника ROA. Основні положення дисертації приведено до рівня методичних розробок і практичних рекомендацій, що можна застосовувати банківськими установами в процесі прийняття управлінських рішень щодо формування та використання фінансових ресурсів банку в умовах невизначеності.Item Методологія формування та реалізації бізнес-стратегії банку(Сумський державний університет, 2021) Гончаренко, Т.П.У дисертації наведено теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення наукової проблеми розвитку теоретико-методологічних засад і методичного забезпечення формування та реалізації бізнес-стратегії банку. Поглиблено методологічний базис стратегічного менеджменту банку на основі обгрунтування зв’язку бізнес-стратегії та бізнес-моделі банку; структуровано науковий доробок з питань стратегічного менеджменту та бізнес-моделі банку; розроблено модель циклічної трансформації бізнес-моделі банку; обгрунтовано релевантні екзогенні детермінанти формування бізнес-стратегії банку; удосконалено методологію визначення бізнес-стратегії банків України; розвинуто методологічні засади вибору бізнес-стратегії банку в умовах конкурентного середовища; поглиблено методичне підгрунтя формування фінансової стратегії банку на основі комплексного аналізу його фінансового стану; розвинуто методологічні засади визначення якісних параметрів реалізації фінансової стратегії банку в системі "ризик – прибуток"; розроблено методологію оцінювання ефективності бізнес-стратегії банку за критерієм максимізації прибутковості; удосконалено методичний інструментарій ідентифікації причин економічної неефективності бізнес-стратегії банку; удосконалено науково-методичний базис підвищення економічної ефективності бізнес-стратегії банку; розроблено методологію прогнозування трансформації структури бізнес-стратегії банку в Україні; вдосконалено методологічне підгрунтя комплексного оцінювання впливу зовнішнього середовища на трансформацію бізнес-стратегії банку; запропоновано методологію визначення трансформації бізнес-стратегії банку під дією комплексу екзогенних та ендогенних детермінант.Item Методологія формування та реалізації бізнес-стратегії банку(Сумський державний університет, 2021) Гончаренко, Т.П.У дисертації наведено теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення наукової проблеми розвитку теоретико-методологічних засад і методичного забезпечення формування та реалізації бізнес-стратегії банку. Поглиблено методологічний базис стратегічного менеджменту банку на основі обгрунтування зв’язку бізнес-стратегії та бізнес-моделі банку; структуровано науковий доробок з питань стратегічного менеджменту та бізнес-моделі банку; розроблено модель циклічної трансформації бізнес-моделі банку; обгрунтовано релевантні екзогенні детермінанти формування бізнес-стратегії банку; удосконалено методологію визначення бізнес-стратегії банків України; розвинуто методологічні засади вибору бізнес-стратегії банку в умовах конкурентного середовища; поглиблено методичне підгрунтя формування фінансової стратегії банку на основі комплексного аналізу його фінансового стану; розвинуто методологічні засади визначення якісних параметрів реалізації фінансової стратегії банку в системі "ризик – прибуток"; розроблено методологію оцінювання ефективності бізнес-стратегії банку за критерієм максимізації прибутковості; удосконалено методичний інструментарій ідентифікації причин економічної неефективності бізнес-стратегії банку; удосконалено науково-методичний базис підвищення економічної ефективності бізнес-стратегії банку; розроблено методологію прогнозування трансформації структури бізнес-стратегії банку в Україні; вдосконалено методологічне підгрунтя комплексного оцінювання впливу зовнішнього середовища на трансформацію бізнес-стратегії банку; запропоновано методологію визначення трансформації бізнес-стратегії банку під дією комплексу екзогенних та ендогенних детермінант.Item Удосконалення системи фінансового моніторингу як інструмент забезпечення економічної безпеки національної економіки(Сумський державний університет, 2021) Доценко, Тетяна Віталіївна; Доценко, Татьяна Витальевна; Dotsenko, Tetiana VitaliivnaДисертаційна робота присвячена вирішенню наукової проблеми розвитку теоретико-методологічних і методичних засад удосконалення системи фінансового моніторингу як інструмент забезпечення економічної безпеки національної економіки. У дисертаційній роботі узагальнено існуючі наукові напрацюваня до визначення змістовної сутності фінансового моніторингу, системи фінансового моніторингу, її складових, нормативно-правовового забезпечення, виділено фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, розглянуто ризикорієнтовний підхід при здійсненні фінансового моніторингу банківськими установами, визначено особливості співпраці з політично значущими особами, вивчено випадки відмови від встановлення ділових відносин з клієнтами, заборони проведення певних фінансових операцій. Запропоновано розглядати фінансовий моніторинг як комплекс фінансових, правових, нормативних заходів, спрямованих на запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму, фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, що проводяться на різних рівнях функціонування фінансової системи, для забезпечення економічної, фінансової, національної безпеки держави. Систему фінансового моніторингу запропоновано трактувати як складну багаторівневу систему взаємопов’язаних суб’єктів і об’єктів фінансового моніторингу, налагоджене функціонування якої у вигляді сукупності дає спроможність одержати певне ефективне та прозоре функціонування фінансової системи у частині запобігання та протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму, фінансування розповсюдження зброї масового знищення. Здійснено грунтовний аналіз понятійно-категоріального апарату економічної безпеки національної економки, у результаті чого запропоновано наступне його авторське трактування: економічна безпека як складний багатофакторний певний комплекс умов, принципів, факторів, методів, засобів економічної, правової, політичної направленостей, що повинні забезпечувати захист соціально-економічних інтересів держави та відповідно її населення, забезпечення необхідних передумов майбутнього сталого розвитку країни, життєвих умов людей, забезпечити гідний рівень держави на міжнародному ринку; забезпечити запобігання чи зменшення ризику навмисної шкоди життю та майну; що дозволяє зберігати стійкість по відношенню до зовнішніх, а також внутрішніх загроз. Належний рівень економічної безпеки національної економіки досягається шляхом використання комплексу певних інструментів, як державних, так і спеціальних. У роботі обгрунтовано, що економічна безпека є невід’ємною частиною національної безпеки, а одним з найважливіших елементів економічної безпеки є фінансова безпека. При чому, вагомого значення серед інструментів забезпечення фінансової безпеки набуває фінансовий моніторинг як система заходів, що передбачає підвищення рівня фінансової, а відповідно й економічної безпеки держави шляхом здійснення контролю за фінансовими операціями зменшення обсягів фінансових злочинів, а саме: зростання рівня конкурентоздатності держави, скорочення розмірів тіньової економіки, зростання надійності банків, збільшення надходжень до бюджету держави від конфіскованого нелегального майна, сплати податків від виявлених незаконних доходів, скорочення корупції, збільшення ефективності застосування бюджетних ресурсів. У вигляді структурно-логічної схеми зображено передумови формування концепції удосконалення системи фінансового моніторингу, на базі яких розроблено концепцію удосконалення системи фінансового моніторингу як інструменту забезпечення економічної безпеки національної економіки, що враховує взвємозалежність процесів легалізації нелегальних доходів від учасників системи фінансового моніторингу, тобто державних органів та суб’єктів первинного фінансового моніторингу, загроз економічній безпеці, методик та моделей забезпечення економічної безпеки, етапів та процедур проведення фінансового моніторингу банківськими установами. У роботі визначено три рівні суб’єктів первинного фінансового моніторингу України, а також проаналізовано основні показники їх діяльності за період 2011–2018 рр. Це дозволило виявити проблемні аспекти системи протидії легалізації кримінальних доходів та резерви її покращання. Запропоновано методику оцінювання ризику використання банків для легалізації кримінальних доходів на основі гравітаційного моделювання, яка враховує рейтингування країни щодо характеристики визначення рівня ризику легалізації кримінальних доходів на основі метрики Мінковського; на основі рівняння закону гравітаційного тяжіння та гравітаційної сили в суспільних явищах побудовано економіко-математичну модель оцінювання ризику легалізації кримінальних доходів. Це дозволило визначити основні пріоритети удосконалення стандартів економічної політики держави в частині посилення національної економічної безпеки. У роботі запропоновано визначення ймовірнісних збитків від здійснення дій та/або процедур з легалізації (відмивання) коштів для фінансових установ, на основі побудови витратних матриць і дерева рішень можливих альтернатив настання ризиків банківської діяльності. Враховано формування ознакового простру основних індикаторів збитків, оцінювання релевантних факторів ризиків, визначення співставності факторів банківських ризиків. Це дозволить отримати банками ряд переваг: нарощування обсягів фінансових потоків; розширення клієнтської бази банку; інтенсифікація попиту на банківські послуги; збереження ліцензії на здійснення банківських послуг; стабільне функціонування фінансової установи; співпраця з міжнародними партнерами. Удосконалено та запропоновано до практичного використання методики фронтірного аналізу ефективності фінансового моніторингу банків в розрізі оцінювання ризиків легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом, за допомогою проведення Data Envelpment Analysis з використанням середовища Frontier Analyst, яка на відміну від існуючих базується на побудові вхідноорієнтованої BCC-моделі задачі дробно-лінійного програмування мінімізації умовних входів та вихідно-орієнтовної CCR-моделі задачі дробно-лінійного програмування максимізації умовних виходів з постійною віддачею від масштабу, при цьому умовні входи розраховано на основі адитивної згортки зважених методом першої головної компоненти показників характеристики ефективності функціонування банків України. Це дозволило визначити існуючий резерв та можливий потенціал покращення ефективності здійснення фінансового моніторингу для окремо взятого банку. Обгрунтовано методологічні засади групування банків на групи ефективно та неефективно працюючих банків в розрізі запобігання та протидії легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом, на основі застосування ітеративного дівізійного методу k-середніх, який на відміну від існуючих базуються на комбінації методів інтелектуального аналізу даних, зокрема кластерного та дисперсійного аналізу (міжгрупових та внутрішньогрупових дисперсій ознак). Це дозволило інтерпретувати поточні позиції банків відносно конкурентів на банківському ринку в розрізі різних напрямків стратегічного управління. Дослідженно та удосконалено методичний інструментарій визначення інтегрального індексу загрози національної економіки на основі побудови структурно-логічної моделі за допомогою функції Кернела та мультиплікативної форми згортки, яка дозволяє провести відбір релевантних показників оцінювання індексу загрози національної економіки на базі комбінації методів Парето та діаграми розсіювання. Подальше практичне застосування запропонованої методології дозволить своєчасно та оперативно забезпечувати підтримку необхідних організаційних, інституційних, нормативно-правових умов, що передбачають спроможність системи національної економіки до протистояння зовнішніх та внутрішніх загроз та навантажень, подальшої якісної адаптації до проблем та дестабілізуючих факторів, швидкому відновленню після впливу негативних чинників. В роботі удосконалено та запропоновано методику державного регулювання економічної безпеки національної економіки шляхом використання інструментарію теорії ігор (критеріїв мінімаксу та максиміну), яка на відміну від існуючих базується на ідентифікації конфліктної ситуації між державою та економічними агентами, які використовують банки для легалізації кримінальних доходів, побудові платіжної матриці кількісних результатів функціонування учасників у вигляді лінійного багатофакторного регресійного рівняння, а також враховує наслідки використання кожного серед учасників своїх чистих стратегій поведінки або їх комбінації. Це дозволило здійснити формалізацію стратегій поведінки з бору держави та з боку економічних агентів за рахунок шкалювання інтервалів значень показників характеристики сценаріїв державного регулювання економічної безпеки національної економіки. Сформульовано ефективні сценарії реформування національної системи фінансового моніторингу на основі побудови економіко-математичної моделі кількісного оцінювання та якісної інтерпретації стратегій реформування Національної системи фінансового моніторингу шляхом використання методу цілочислової оптимізації. Взаємозв’язок досліджуваних чинників представлений за допомогою матриць бінарних величин взаємної обумовленості. Це дозволило стверджувати, що за умови формування дієвого інструментарію поступового подолання загрозливих факторів активізації процесу легалізації кримінальних доходів країна може перетворитися у регіонального лідера по боротьбі з фінансовими правопорушеннями. Основні положення дисертації приведено до рівня методичних розробок і практичних рекомендацій, що можна застосовувати в діяльності державних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, професійними спілками та галузевими асоціаціями, суб’єктами реального та фінансового секторів економіки, банківськими установами.Item Розвиток методології забезпечення незалежності центральних банків(Сумський державний університет, 2020) Дудченко, Вікторія Юріївна; Дудченко, Виктория Юрьевна; Dudchenko, Viktoriia YuriivnaУ дисертації наведено теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення наукової проблеми розвитку теоретико-методологічних засад та методичного інструментарію забезпечення незалежності центральних банків. Структуровано науковий доробок із питань незалежності центральних банків; уточнено логіко-структурні зв’язки, що виникають під час забезпечення незалежності центральних банків; розвинуто методологічне підгрунтя оцінювання незалежності центральних банків; поглиблено методологічні засади визначення біфуркаційного рівня незалежності центральних банків у контексті забезпечення цінової стабільності; досліджено змістовно-логічні взаємозв’язки між незалежністю та транспарентністю центробанків; формалізовано причиннонаслідкові зв’язки між незалежністю центробанку та його транспарентністю; розроблено методологію визначення національних траєкторій комплементарності незалежності центральних банків та їх транспарентності; розроблено методологію та методичний інструментарій визначення ролі національного патерна незалежності центрального банку щодо забезпечення цінової стабільності; удосконалено науково-методологічні засади визначення ролі незалежності центральних банків щодо забезпечення стабільності банківської системи; обгрунтовано специфіку впливу незалежності центральних банків на економічне зростання країни; формалізовано канали впливу макроекономічних детермінант забезпечення незалежності центрального банку; розроблено методологію обгрунтування ролі незалежності центральних банків щодо забезпечення функціонування банківської системи в умовах нестабільності; поглиблено методологію визначення взаємозв’язків між якістю державного регулювання економіки та незалежністю центральних банків з урахуванням соціо-політичних передумов.