Видання, зареєтровані у фондах бібліотеки
Permanent URI for this communityhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/56
Browse
15 results
Search Results
Item Національна безпека через конвергенцію систем фінансового моніторингу та кібербезпеки: інтелектуальне моделювання механізмів регулювання фінансового ринку. Ч.2.(Сумський державний університет, 2023) Яровенко, Ганна Миколаївна; Yarovenko, Hanna Mykolaivna; Кузьменко, Ольга Віталіївна; Kuzmenko, Olha Vitaliivna; Лєонов, Сергій Вячеславович; Lieonov, Serhii Viacheslavovych; Колотіліна, Олена Василівна; Kolotilina, Olena Vasylivna; Миненко, Сергій Володимирович; Mynenko, Serhii Volodymyrovych; Доценко, Тетяна Віталіївна; Dotsenko, Tetiana Vitaliivna; Сідельник, Наталія Юріївна; Sidelnyk, Nataliia Yuriivna; Рожкова, Марина Сергіївна; Rozhkova, Maryna Serhiivna; Радько, В.В.; Рапута, А.О.Об’єкт дослідження – система економічних відносин між суб’єктами економіки та регуляторами фінансового ринку в процесі комплексного застосування засобів фінансового моніторингу та боротьби із кіберзлочинністю. Мета роботи – розвиток методології та міждисциплінарного методичного інструментарію пошуку оптимальної моделі інтеграції систем фінансового моніторингу та кібербезпеки, що дозволить напрацювати принципово нові, засновані на концептах поведінкової економіки та відокремлені від людського фактору, інтелектуальні алгоритмізовані регуляторні механізми, які уможливлять комплексне забезпечення економічної, фінансової та інформаційної складових національної безпеки держави, а також захисту прав споживачів фінансових послуг. Методи дослідження: фундаментальні положення економічної теорії, макро- і мікроекономіки, теорії стратегічного управління, державного регулювання економіки, економіко-математичного моделювання. Інформаційно-фактологічна база: законодавчі та нормативні документи Національного банку України, інструкції банків, наукові праці вітчизняних та зарубіжних фахівців. Обґрунтовано концепції конвергенції системи фінансового моніторингу та кібершахрайств: розроблено фазові портрети "зрілості", "станів рівноваги" та "релаксаційних коливань втрати стійкості", ключові алгоритми систем фінансового моніторингу та кібербезпеки, сценарії взаємодії систем кібербезпеки та протидії фінансовим злочинам, оцінено ефект від конвергенції. Проведено модернізацію інструментарію протидії легалізації кримінальних доходів та кібершахрайствам: проведено структурний багатошаровий аналіз, побудовано моделі ризиків конвергенції, розроблено алгоритми розпізнавання поведінки кібершахраїв, зроблено прогнози кібератак. Сформовано управлінські засади забезпечення стійкості фінансового кіберпростору на мікро- та макрорівні: концепція експертної системи діагностики кібершахрайств, її інформаційне забезпечення, заходи ребілдингу на основі заходів кібербезпеки, модель стійкого розвитку країни.Item Національна безпека через конвергенцію систем фінансового моніторингу та кібербезпеки: інтелектуальне моделювання механізмів регулювання фінансового ринку. Ч.1.(Сумський державний університет, 2023) Яровенко, Ганна Миколаївна; Yarovenko, Hanna Mykolaivna; Кузьменко, Ольга Віталіївна; Kuzmenko, Olha Vitaliivna; Лєонов, Сергій Вячеславович; Lieonov, Serhii Viacheslavovych; Колотіліна, Олена Василівна; Kolotilina, Olena Vasylivna; Миненко, Сергій Володимирович; Mynenko, Serhii Volodymyrovych; Доценко, Тетяна Віталіївна; Dotsenko, Tetiana Vitaliivna; Сідельник, Наталія Юріївна; Sidelnyk, Nataliia Yuriivna; Рожкова, Марина Сергіївна; Rozhkova, Maryna Serhiivna; Радько, В.В.; Рапута, А.О.Об’єкт дослідження – система економічних відносин між суб’єктами економіки та регуляторами фінансового ринку в процесі комплексного застосування засобів фінансового моніторингу та боротьби із кіберзлочинністю. Мета роботи – розвиток методології та міждисциплінарного методичного інструментарію пошуку оптимальної моделі інтеграції систем фінансового моніторингу та кібербезпеки, що дозволить напрацювати принципово нові, засновані на концептах поведінкової економіки та відокремлені від людського фактору, інтелектуальні алгоритмізовані регуляторні механізми, які уможливлять комплексне забезпечення економічної, фінансової та інформаційної складових національної безпеки держави, а також захисту прав споживачів фінансових послуг. Методи дослідження: фундаментальні положення економічної теорії, макро- і мікроекономіки, теорії стратегічного управління, державного регулювання економіки, економіко-математичного моделювання. Інформаційно-фактологічна база: законодавчі та нормативні документи Національного банку України, інструкції банків, наукові праці вітчизняних та зарубіжних фахівців. Обґрунтовано концепції конвергенції системи фінансового моніторингу та кібершахрайств: розроблено фазові портрети "зрілості", "станів рівноваги" та "релаксаційних коливань втрати стійкості", ключові алгоритми систем фінансового моніторингу та кібербезпеки, сценарії взаємодії систем кібербезпеки та протидії фінансовим злочинам, оцінено ефект від конвергенції. Проведено модернізацію інструментарію протидії легалізації кримінальних доходів та кібершахрайствам: проведено структурний багатошаровий аналіз, побудовано моделі ризиків конвергенції, розроблено алгоритми розпізнавання поведінки кібершахраїв, зроблено прогнози кібератак. Сформовано управлінські засади забезпечення стійкості фінансового кіберпростору на мікро- та макрорівні: концепція експертної системи діагностики кібершахрайств, її інформаційне забезпечення, заходи ребілдингу на основі заходів кібербезпеки, модель стійкого розвитку країни.Item Адміністративно-правові засади здійснення фінансового моніторингу в Україні(Сумський державний університет, 2024) Уткіна, Марина Сергіївна; Utkina, Maryna SerhiivnaДисертаційне дослідження присвячено комплексному дослідженню законодавчих і теоретичних адміністративно-правових засад провадження фінансового моніторингу. У роботі надано вдосконалене поняття «фінансовий моніторинг», надано авторське визначення понять «міжвідомча взаємодія суб’єктів фінансового моніторингу», «принципи фінансового моніторингу», «функції фінансового моніторингу», «методи фінансового моніторингу» та «інформаційне забезпечення фінансового моніторингу». Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері провадження фінансового моніторингу. Предметом дисертаційного дослідження є адміністративно-правові засади провадження фінансового моніторингу. Дисертація містить наукові положення й результати, отримані під час проведення наукового дослідження, що виконують актуальне завдання щодо комплексного вивчення й розкриття адміністративно-правових засад провадження фінансового моніторингу. Висвітлено генезу становлення й розвитку інституту фінансового моніторингу в Україні. Наголошено на активній ролі України на шляху до створення ефективної й дієвої системи, інституту фінансового моніторингу, який сформувався під впливом змін у світовій фінансовій системі, міжнародних зобов’язань і внутрішніх потреб країни в боротьбі зі злочинністю та корупцією. Проаналізовано положення доктринальних джерел щодо правових засад провадження фінансового моніторингу. Це дозволило комплексно вивчити та проаналізувати найбільш суттєві та значущі праці з обраної тематики, що є теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження; дозволило уникнути дублювання вже вивчених питань і зосередити увагу на нових або недостатньою мірою досліджених аспектах із метою формулювання власної позиції. З урахуванням того, що методологічні засади є базисом для будь-якого наукового й дослідницького проєкту, за допомогою яких забезпечується якісний внесок у розвиток знань у різних галузях, наголошено на важливості вибору правильної методології. Методологія визначає принципи, за якими проводяться наукові дослідження, а також виокремлює методи та підходи, що використовуються для отримання знань і розв’язання проблем. Виокремлено та проаналізовано базисні методологічні принципи. Наголошено на складності класифікації методів наукового дослідження через плюралізм поглядів щодо критеріїв класифікації. Визначено категорії методів наукового пізнання, використані під час проведення дослідження фінансового моніторингу. Узагальнено, систематизовано і проаналізовано наявні позиції представників наукової спільноти щодо категорії «фінансовий моніторинг», запропоновано авторське визначення. Виокремлено основні структурні елементи фінансового моніторингу: основні засади (принципи) фінансового моніторингу; основні цілі фінансового моніторингу; предмет фінансового моніторингу; об’єкти фінансового моніторингу; суб’єкти фінансового моніторингу як основні засади, що визначають підходи та методологію до виявлення, аналізу та контролю фінансових операцій із метою виявлення та запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення й інших фінансових злочинів. Розглянуто функції фінансового моніторингу як конкретні своєрідні напрями його застосування під час виконання різних функціональних завдань і методи фінансового моніторингу як сукупність структурованих і систематизованих прийомів та засобів (інструментарію), що використовуються для збирання, аналізування та оброблення масиву інформаційних даних із метою запобігання та протидії фінансовій злочинності (легалізації злочинних доходів (зокрема й за допомогою віртуальних активів; корупційних діянь тощо)), фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Розкрито сутність інформаційного забезпечення системи фінансового як системи фінансового моніторингу як систему процесів, ресурсів і технологій, що забезпечує збирання, оброблення, аналізування та подання інформації, необхідної для виявлення та відстеження незаконної фінансової діяльності, легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, а також ідентифікації фінансових ризиків і забезпечення дотримання відповідних нормативних вимог і законодавства. Виділено основні складові інформаційного забезпечення системи фінансового моніторингу. Досліджено питання державного регулювання фінансового моніторингу, що є всебічним і складається з різноманітних компонентів. Основними методами регулювання є правові засоби, що містять у собі різні форми та методи управління. Вплив усього цього комплексу регуляторів сприяє формуванню управлінсько-правового середовища, у межах якого суб’єкти державного управління діють на основі чітко визначених законодавчих меж. Наголошено, що державне регулювання є комплексним і ґрунтується на міжнародних стандартах і вимогах Європейського співтовариства. Визначено, що, незважаючи на той факт, що законодавча база, яка регулює провадження фінансового моніторингу в Україні, перебуває ще в процесі становлення, вона є доволі ґрунтовною і враховує більшою мірою основні положення міжнародних стандартів. Обґрунтовано, що вітчизняну законодавчу базу, що регулює систему фінансового моніторингу, можна умовно зобразити як таку, що має кілька рівнів, як і в більшості зарубіжних країн. Визначено такі рівні вітчизняної законодавчої бази: конституційний; рівень законів, що регулюють питання, пов’язані з фінансовими операціями загалом; профільні (спеціалізовані) закони, що регулюють безпосередньо фінансовий моніторинг; рівень підзаконних нормативно-правових актів; міжнародні договори та стандарти; акти суб’єктів державного фінансового моніторингу. Здійснено типологізацію підрозділів фінансового моніторингу та їхньої компетенції. Визначено, що необхідність створення підрозділів фінансової розвідки й виконання ними своїх основних функцій дозволить країні відповідати рекомендаціям Групи з розроблення фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (ФАТФ) – Міжнародних стандартів боротьби з відмиванням коштів, фінансуванням тероризму і розповсюдженням зброї масового знищення. Запропоновано розглядати підрозділи фінансової розвідки як організаційні інституції (одиниці), що спеціалізуються в галузі збирання та аналізування фінансової інформації для виявлення фінансових злочинів і порушень. Констатовано, що під час вибору моделі для організації підрозділу фінансової розвідки насамперед необхідно врахувати локальні (місцеві) умови (у країні) у контексті функціонування такої інституції в одній із структур. Наголошено, що жодна країна не може самостійно боротися з такими явищами, як легалізація (відмивання) злочинних доходів, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, корупція, і лише колективні зусилля світової спільноти можуть забезпечити ефективну протидію і протистояти цим діянням. З урахуванням цього суб’єктів фінансового моніторингу розглянуто залежно від рівня їхнього функціонування – національного (вітчизняного) та міжнародного (наднаціонального). Визначено основну роль і значення організацій наднаціонального рівня в забезпеченні провадження ефективного фінансового моніторингу за допомогою: координації та співпраці; розроблення стандартів і нормативів; оцінювання та нагляду; навчання та розвитку навичок; міжнародної співпраці загалом; забезпечення стабільності та безпеки. Констатовано, що порівняно з іншими системами фінансового моніторингу, такими як закордонні аналоги, вітчизняна система наділена більшими повноваженнями. Оскільки суб’єкти фінансового моніторингу не лише отримують інформацію, але й самостійно проводять фінансові розслідування. Проаналізовано основоположні засади міжнародного співробітництва у сфері провадження фінансового моніторингу. Виокремлено виклики, які потрібно враховувати за умови міжнародної співпраці: відсутність єдиної системи фінансового моніторингу; технологічну складність і швидкий розвиток фінансових інструментів і технологій, що використовуються для незаконних фінансових операцій; політичні та геополітичні чинники, які можуть перешкоджати співпраці між країнами. Проаналізовано досвід зарубіжних країн (Сполучені Штати Америки, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Федеративна Республіка Німеччина, Французька Республіка) з метою пошуку можливих способів покращання системи фінансового моніторингу в Україні, адміністративно-правових засад його провадження. Визначено основні переваги систем фінансового моніторингу в цих країнах із метою можливості імплементації в Україні. Запропоновано напрями подальшого розвитку та удосконалення вітчизняної системи фінансового моніторингу: удосконалення вітчизняного законодавства в контексті оновлених міжнародних стандартів і європейських рекомендацій із метою уніфікації і приведення у відповідність; впровадження ризик-орієнтованого підходу у практичну і щоденну роботу всіх учасників національної системи фінансового моніторингу; поліпшення механізмів міжвідомчої взаємодії суб’єктів фінансового моніторингу та розроблення методики такої взаємодії; удосконалення порядку міжнародної взаємодії і співпраці між суб’єктами фінансового моніторингу України та зарубіжних країн, зокрема підрозділами фінансової розвідки. Досліджено міжвідомчу взаємодію суб’єктів фінансового моніторингу в контексті провадження фінансового моніторингу з урахуванням того, що інститут фінансового моніторингу є системним утворенням, тому ґрунтується на регламентації відносин певних груп. Визначено, що міжвідомча взаємодія полягає у спільній роботі суб’єктів фінансового моніторингу за допомогою обміну інформацією та координації заходів із метою виявлення, припинення та протидії фактів легалізації (відмиванню) злочинних доходів, фінансуванню тероризму, фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення й інших видів фінансової злочинності. Запропоновано внести зміни до чинного законодавства, що регулює питання провадження фінансового моніторингу.Item Адміністративно-правові засади здійснення фінансового моніторингу в Україні(Сумський державний університет, 2024) Уткіна, Марина Сергіївна; Utkina, Maryna SerhiivnaДисертаційне дослідження присвячено комплексному дослідженню законодавчих і теоретичних адміністративно-правових засад провадження фінансового моніторингу. У роботі надано вдосконалене поняття «фінансовий моніторинг», надано авторське визначення понять «міжвідомча взаємодія суб’єктів фінансового моніторингу», «принципи фінансового моніторингу», «функції фінансового моніторингу», «методи фінансового моніторингу» та «інформаційне забезпечення фінансового моніторингу». Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері провадження фінансового моніторингу. Предметом дисертаційного дослідження є адміністративно-правові засади провадження фінансового моніторингу. Дисертація містить наукові положення й результати, отримані під час проведення наукового дослідження, що виконують актуальне завдання щодо комплексного вивчення й розкриття адміністративно-правових засад провадження фінансового моніторингу. Висвітлено генезу становлення й розвитку інституту фінансового моніторингу в Україні. Наголошено на активній ролі України на шляху до створення ефективної й дієвої системи, інституту фінансового моніторингу, який сформувався під впливом змін у світовій фінансовій системі, міжнародних зобов’язань і внутрішніх потреб країни в боротьбі зі злочинністю та корупцією. Проаналізовано положення доктринальних джерел щодо правових засад провадження фінансового моніторингу. Це дозволило комплексно вивчити та проаналізувати найбільш суттєві та значущі праці з обраної тематики, що є теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження; дозволило уникнути дублювання вже вивчених питань і зосередити увагу на нових або недостатньою мірою досліджених аспектах із метою формулювання власної позиції. З урахуванням того, що методологічні засади є базисом для будь-якого наукового й дослідницького проєкту, за допомогою яких забезпечується якісний внесок у розвиток знань у різних галузях, наголошено на важливості вибору правильної методології. Методологія визначає принципи, за якими проводяться наукові дослідження, а також виокремлює методи та підходи, що використовуються для отримання знань і розв’язання проблем. Виокремлено та проаналізовано базисні методологічні принципи. Наголошено на складності класифікації методів наукового дослідження через плюралізм поглядів щодо критеріїв класифікації. Визначено категорії методів наукового пізнання, використані під час проведення дослідження фінансового моніторингу. Узагальнено, систематизовано і проаналізовано наявні позиції представників наукової спільноти щодо категорії «фінансовий моніторинг», запропоновано авторське визначення. Виокремлено основні структурні елементи фінансового моніторингу: основні засади (принципи) фінансового моніторингу; основні цілі фінансового моніторингу; предмет фінансового моніторингу; об’єкти фінансового моніторингу; суб’єкти фінансового моніторингу як основні засади, що визначають підходи та методологію до виявлення, аналізу та контролю фінансових операцій із метою виявлення та запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення й інших фінансових злочинів. Розглянуто функції фінансового моніторингу як конкретні своєрідні напрями його застосування під час виконання різних функціональних завдань і методи фінансового моніторингу як сукупність структурованих і систематизованих прийомів та засобів (інструментарію), що використовуються для збирання, аналізування та оброблення масиву інформаційних даних із метою запобігання та протидії фінансовій злочинності (легалізації злочинних доходів (зокрема й за допомогою віртуальних активів; корупційних діянь тощо)), фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Розкрито сутність інформаційного забезпечення системи фінансового як системи фінансового моніторингу як систему процесів, ресурсів і технологій, що забезпечує збирання, оброблення, аналізування та подання інформації, необхідної для виявлення та відстеження незаконної фінансової діяльності, легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, а також ідентифікації фінансових ризиків і забезпечення дотримання відповідних нормативних вимог і законодавства. Виділено основні складові інформаційного забезпечення системи фінансового моніторингу. Досліджено питання державного регулювання фінансового моніторингу, що є всебічним і складається з різноманітних компонентів. Основними методами регулювання є правові засоби, що містять у собі різні форми та методи управління. Вплив усього цього комплексу регуляторів сприяє формуванню управлінсько-правового середовища, у межах якого суб’єкти державного управління діють на основі чітко визначених законодавчих меж. Наголошено, що державне регулювання є комплексним і ґрунтується на міжнародних стандартах і вимогах Європейського співтовариства. Визначено, що, незважаючи на той факт, що законодавча база, яка регулює провадження фінансового моніторингу в Україні, перебуває ще в процесі становлення, вона є доволі ґрунтовною і враховує більшою мірою основні положення міжнародних стандартів. Обґрунтовано, що вітчизняну законодавчу базу, що регулює систему фінансового моніторингу, можна умовно зобразити як таку, що має кілька рівнів, як і в більшості зарубіжних країн. Визначено такі рівні вітчизняної законодавчої бази: конституційний; рівень законів, що регулюють питання, пов’язані з фінансовими операціями загалом; профільні (спеціалізовані) закони, що регулюють безпосередньо фінансовий моніторинг; рівень підзаконних нормативно-правових актів; міжнародні договори та стандарти; акти суб’єктів державного фінансового моніторингу. Здійснено типологізацію підрозділів фінансового моніторингу та їхньої компетенції. Визначено, що необхідність створення підрозділів фінансової розвідки й виконання ними своїх основних функцій дозволить країні відповідати рекомендаціям Групи з розроблення фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (ФАТФ) – Міжнародних стандартів боротьби з відмиванням коштів, фінансуванням тероризму і розповсюдженням зброї масового знищення. Запропоновано розглядати підрозділи фінансової розвідки як організаційні інституції (одиниці), що спеціалізуються в галузі збирання та аналізування фінансової інформації для виявлення фінансових злочинів і порушень. Констатовано, що під час вибору моделі для організації підрозділу фінансової розвідки насамперед необхідно врахувати локальні (місцеві) умови (у країні) у контексті функціонування такої інституції в одній із структур. Наголошено, що жодна країна не може самостійно боротися з такими явищами, як легалізація (відмивання) злочинних доходів, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, корупція, і лише колективні зусилля світової спільноти можуть забезпечити ефективну протидію і протистояти цим діянням. З урахуванням цього суб’єктів фінансового моніторингу розглянуто залежно від рівня їхнього функціонування – національного (вітчизняного) та міжнародного (наднаціонального). Визначено основну роль і значення організацій наднаціонального рівня в забезпеченні провадження ефективного фінансового моніторингу за допомогою: координації та співпраці; розроблення стандартів і нормативів; оцінювання та нагляду; навчання та розвитку навичок; міжнародної співпраці загалом; забезпечення стабільності та безпеки. Констатовано, що порівняно з іншими системами фінансового моніторингу, такими як закордонні аналоги, вітчизняна система наділена більшими повноваженнями. Оскільки суб’єкти фінансового моніторингу не лише отримують інформацію, але й самостійно проводять фінансові розслідування. Проаналізовано основоположні засади міжнародного співробітництва у сфері провадження фінансового моніторингу. Виокремлено виклики, які потрібно враховувати за умови міжнародної співпраці: відсутність єдиної системи фінансового моніторингу; технологічну складність і швидкий розвиток фінансових інструментів і технологій, що використовуються для незаконних фінансових операцій; політичні та геополітичні чинники, які можуть перешкоджати співпраці між країнами. Проаналізовано досвід зарубіжних країн (Сполучені Штати Америки, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Федеративна Республіка Німеччина, Французька Республіка) з метою пошуку можливих способів покращання системи фінансового моніторингу в Україні, адміністративно-правових засад його провадження. Визначено основні переваги систем фінансового моніторингу в цих країнах із метою можливості імплементації в Україні. Запропоновано напрями подальшого розвитку та удосконалення вітчизняної системи фінансового моніторингу: удосконалення вітчизняного законодавства в контексті оновлених міжнародних стандартів і європейських рекомендацій із метою уніфікації і приведення у відповідність; впровадження ризик-орієнтованого підходу у практичну і щоденну роботу всіх учасників національної системи фінансового моніторингу; поліпшення механізмів міжвідомчої взаємодії суб’єктів фінансового моніторингу та розроблення методики такої взаємодії; удосконалення порядку міжнародної взаємодії і співпраці між суб’єктами фінансового моніторингу України та зарубіжних країн, зокрема підрозділами фінансової розвідки. Досліджено міжвідомчу взаємодію суб’єктів фінансового моніторингу в контексті провадження фінансового моніторингу з урахуванням того, що інститут фінансового моніторингу є системним утворенням, тому ґрунтується на регламентації відносин певних груп. Визначено, що міжвідомча взаємодія полягає у спільній роботі суб’єктів фінансового моніторингу за допомогою обміну інформацією та координації заходів із метою виявлення, припинення та протидії фактів легалізації (відмиванню) злочинних доходів, фінансуванню тероризму, фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення й інших видів фінансової злочинності. Запропоновано внести зміни до чинного законодавства, що регулює питання провадження фінансового моніторингу.Item Детермінанти поширення та локалізації кіберзагроз в умовах цифровізації національної економіки(Сумський державний університет, 2023) Кушнерьов, Олександр Сергійович; Kushnerov, Oleksandr SerhiiovychУ дисертації наведено теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення науково-прикладного завдання розвитку науково-методичних засад ідентифікації та локалізації кіберзагроз в умовах цифровізації національної економіки. Динамічний аналіз кількості наукових публікацій з питань протидії кібершахрайствам та посилення рівня кібербезпеки, реалізований за допомогою інструментарію VOSviewer v.1.6.10 та Scopus Citation Overview tool засвідчив, що середньорічний темп зростання опублікованих наукових статей з цієї проблематики складає 20%. У 2022 році опубліковано 690 наукових публікацій з досліджуваної тематики, що на 88,5% більше порівняно з 2018 роком. Науковці з США, Великобританії та Індії є найбільш активними у дослідженні питання кібербезпеки та кіберзахисту. Результати бібліометричного аналізу засвідчили наявність чотирьох кластерів. За результатами контекстуально-часового аналізу з питань кібершахрайств встановлено, що протягом 2019-2020 років основна увага почала приділятися технологіям та засобам забезпечення кібербезпеки, а починаючи з 2021 року науковий інтерес був зміщений на дослідження кіберфізичних систем, використання технологій штучного інтелекту для протидії кібератакам, вивчення ролі кіберзахисту при впровадженні інтернету речей. У роботі обґрунтовано трактувати кіберзагрозу як дію наявних та/або потенційно можливих дестабілізуючих факторів й умов навмисного або випадкового порушення безпеки функціонування громадянина, економічних суб’єктів та держави у кіберпросторі. У роботі проведено змістове розмежування таких понять як «кіберзагроза», «кіберінцидент», «кібератака», «кіберзлочин». Розширено перелік об’єктів кібербезпеки за рахунок інформаційно-комунікаційних засобів фізичних осіб, які використовуються ними для реалізації суспільно та життєвоважливих потреб під час використання кіберпростору. На основі результатів ретроспективного аналізу тенденцій поширення кіберзагроз визначено ключові драйвери стрімкого нарощення загроз та ризиків у кіберпросторі. Упродовж 2005-2020 років найбільша кількість кібератак (41,8% від загального обсягу) була ініційована злочинцями з Китаю, при цьому 40% з них були направлені на об’єкти критичної інфраструктури у сфері публічного управління та 36% – на об’єкти приватного сектору. Найбільш розповсюдженою формою кібератаки у світі є різні види фішингу, що передбачає викрадення важливої інформації за допомогою електронних листів із застосуванням соціальної інженерії та обману. Щодо України, то у 2022 році офіційно зареєстровано 415 кіберінцидентів, що в 2,8 рази більше порівняно з 2021 роком. Розроблена методологія для типологізації країн за рівнем участі їх резидентів у здійсненні фінансових кібернетичних шахрайствах, яка передбачає врахування широкого кола індикаторів, що характеризують різні види злочинності та активність кримінальних угруповувань в країні, а також стану корупції, активності на даркнет-ринку, рівня кіберзлочинності та накладення на країну міжнародних санкцій. За результатами використання кластерного аналізу та побудови дерев класифікації обґрунтовано доцільність виокремлення двох груп країн. Для віднесення країни до першої групи необхідними та достатніми є наступні умови: значення змінної «ризик корупції та хабарів» має приймати значення більше 56,500 одиниць, значення змінної «загальний дохід, який отримано на даркнет-ринку» – менше 5,4100 одиниць, значення змінної «міжнародні санкції, які накладені на країну» – менше 0,05 одиниць, значення змінної інтегрального рівня активності кримінальних угруповувань, яке приймає значення менше 0,504 одиниць, значення змінної інтегрального рівня характеристики різних видів злочинності – не більше 0,590 одиниць. За протилежних умов вищезазначених індикаторів країни віднесено до другої групи. Удосконалено методичні засади обґрунтування факторів стрімкого поширення кіберзагроз в національній економіці, що відрізняються від існуючих системним поєднанням сигмоїдної моделі із застосуванням методів машинного навчання SVM та групового врахування аргументів Івахненка. На основі аналізу п’ятнадцяти індикаторів, що характеризують ступінь поширення різних видів кібершахрайств (шкідливе програмне забезпечення, програми-здирники, фішинг, атаки на відмову в обслуговуванні) розроблено узагальнюючий індекс кіберзагроз для економічних суб’єктів. За результатами емпіричного дослідження причин стрімкого поширення кібершахрайств у національній економіці встановлено, що основними драйверами зростання кібершахрайства є частка населення, яка користується онлайн банкінгом, рівень навичок в Інтернеті, інтенсивність онлайн діяльності. Обґрунтовано методичні засади визначення кібервразливості економічних суб’єктів шляхом інтегрального врахування наступних показників: поінформованість про ознаки підозрілих кібершахрайств, способи кіберзахисту та канали інформування про кібератаки на основі системного поєднання методів головних компонент, узагальненого знижуючого градієнту та мультиплікативної згортки Кіні. Апробація запропонованого методичного підходу засвідчила, що рівень кібервразливості споживачів фінансових послуг у країнах Європи становить у середньому 11%, що дозволяє стверджувати про усвідомленість населенням європейський країн наявних загроз у віртуальному просторі, способів захисту від кіберзлочинності. Проте рівень кібервразливості споживачів фінансових послуг у розрізі країн ЄС не є однорідним, а саме найменшим ризик стати жертвою кібершахрайства мають громадяни таких країн як Данія, Нідерланди, Швеція. До країн з найвищими значеннями розрахованого рівня кібервразливості споживачів фінансових послуг (18%) належать: Іспанія, Італія, Румунія. Отже, запропонований підхід дозволив сформувати рейтинг країн Європи за рівнем кібервразливості економічних агентів та визначити пріоритети й бенчмарки реалізації державної політики щодо захисту даних громадян у віртуальному просторі. Набув подальшого вдосконалення методичний підхід до оцінювання та прогнозування ризику кібершахрайств у сфері фінансових послуг, що відрізняються від існуючих врахуванням закономірностей фінансових шахрайських транзакцій, ідентифікованих на основі побудови нейромережевої моделі. 54.2% власників банківських карток, за допомогою яких здійснювалися шахрайські транзакції, були жінки. Середній вік держателів банківських карток, які здійснювали шахрайські фінансові транзакції, становив 50 років. Проаналізувавши призначення підозрілих фінансових транзакцій, встановлено, що в основному вони спрямовані на придбання продуктів харчування та/або товарів. Для вчасної ідентифікації ризику шахрайства з банківськими платіжними картками проведено навчання нейронної мережі на основі тестової вибірки. Це дозволило розробити методичний базис для удосконалення системи протидії дестабілізації роботи інформаційних систем фінансових установ, запровадити систему попереджувальних заходів для скорочення кількості та частоти здійснення шахрайських платіжних операцій, а також захисту персональних даних споживачів фінансових послуг. Удосконалено сценарний підхід до обґрунтування поведінки економічних агентів в умовах цифровізації національної економіки щодо забезпечення їх стійкості до зовнішніх та внутрішніх загроз шляхом ідентифікації критичних точок у ланцюзі «діджиталізація фінансового сектору-технологічний розвиток-кіберзагрози» шляхом системного застосування методу головних компонент та мультиплікативної згортки Кіні. За результатами дослідження встановлено, що 2019 рік був найбільш ризиковим для економічних агентів, оскільки прослідковувався недостатній рівень забезпечення діджиталізації фінансового сектора, існував технологічний розвив. Проте вчасно ухвалені рішення економічних агентів у 2019 році щодо модернізацію технологічного забезпечення, інвестування коштів у кібербезпеку призвели до покращення системи протидії внутрішнім та зовнішнім шоками у національній економіці. Удосконалено науково-методичний підхід до моделювання часових закономірностей впливу кібершахрайств на рівень довіри клієнтів до фінансових установ на основі аналізу популярності пошукових запитів користувачів в Google з використанням поліноміальної моделі розподіленого лагу Алмона. За результатами дискретного лагового моделювання підтверджено, що між кібервіктимізацією споживачів фінансових послуг та довірою до фінансових установ існує статистично значимий зв’язок з лаговою затримкою, а саме в Німеччині, США, Україна – один місяць, Польщі – три місяці. Отримані дані засвідчують, що ефект від фінансових кібершахрайств на зміну поведінкових патернів споживачів фінансових послуг присутній та наступає у короткостроковій перспективі. З метою ефективної протидії кіберзагрозам і забезпечення стійкості фінансової системи доцільно прийняти комплекс заходів, направлених на моніторинг складових інформаційної безпеки фінансових установ, об’єднання зусиль національного регулятора та керівників фінансових установ щодо інформування про реальні та потенційні кібератаки, а також створення якісних компетенцій в сфері інформаційної безпеки шляхом підвищення кваліфікації працівників фінансових установ та національного регулятора.Item Трансформація системи протидії легалізації кримінальних доходів в умовах діджиталізації національної економіки(Сумський державний університет, 2022) Миненко, Сергій Володимирович; Миненко, Сергей Владимирович; Mynenko, Serhii VolodymyrovychДисертаційна робота присвячена вирішенню актуальної наукової проблеми удосконалення теоретико-методичних засад функціонування системи протидії легалізації кримінальних доходів в умовах діджиталізації економіки. У дисертаційній роботі досліджено сучасні методи легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом, з огляду на активний розвиток діджиталізаційних процесів. Було виділено дві групи методів легалізації, відповідно до ступеня впливу на них діджиталізації. До першої групи, на яку діджиталізація майже не вплинула, ввійшли: контрабанда, використання операцій страхових компаній, використання послуг ломбардів. До другої групи, яка зазнає значного впливу діджиталізації, ввійшли: використання платіжних систем, конвертаційних центрів, використання послуг банківських установ, застосування віртуальних активів. Проведений бібліографічний аналіз поняття «протидія легалізації доходів», який дозволив виокремити актуальні взаємозв’язки між категоріями наукових досліджень, що підтвердило актуальність дисертаційної роботи. Так, багато досліджень присвячені протидії легалізації незаконних доходів та криптовалютам, блокчейну, нейромережам, базам даних, оцінюванню ризику легалізації незаконних доходів, цифровізації. На основі контент-аналізу існуючих досліджень присвячених легалізації кримінальних доходів, визначено авторське поняття «протидія легалізації доходів отриманих незаконним шляхом в умовах діджиталізації», яке запропоновано трактувати як комплекс інформаційно-технологічних заходів з попередження, виявлення та подальшого покарання злочинних дій, спрямованих на маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ними, а також набуття, або використання коштів чи іншого майна з метою надання правомірного вигляду їх використанню або поширенню чи дій, спрямованих на приховування джерел їх походження, а також вчинення з такими коштами або іншим майном фінансової операції за умови усвідомлення особою того, що вони були одержані злочинним шляхом. Досліджено основні етапи розвитку міжнародної системи протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом. Визначено три критичні точки, в яких система протидії легалізації незаконних доходів набувала значних змін. А саме перша трансформаційна зміна: прийняття Європейської конвенції про видачу правопорушників, що по суті започаткувало систему протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом на міжнародному рівні. Друга трансформаційна зміна: створення профільних міжнародних організацій, прийняття Конвенції Ради Європи про відмивання, арешт та конфіскацію доходів, одержаних незаконним шляхом – світова система протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом структурується близько до її сучасного вигляду. Третя трансформаційна зміна: прийняття ризик-орієнтованого підходу до протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом, що відповідає тенденції інтелектуалізації та міждисциплінарності боротьби зі злочинністю. Досліджено вплив цифровізації на діяльність законодавчої, виконавчої та судової гілки державної влади. Визначено основні принципи організації публічної влади, забезпечення її транспарентності під впливом діджиталізації. На основі канонічного аналізу кількісно оцінено силу взаємозв’язку між показниками цифровізації та показниками якості державного управління. Встановлено наявність прямої кореляції між рівнем розвитку цифровізації та ефективністю врядування. Було визначено значення діджиталізації для системи протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом. Через побудову функції корисності, в якій першою альтернативою виступила частка кримінальних правопорушень з легалізації незаконних доходів, за якими проводилось розслідування, яка припадає на одне повідомлення про фінансову операцію, що було передане до Державної служби фінансового моніторингу, а другою альтернативою – показник діджиталізації економіки – кількість активних користувачів інтернет мережі в Україні. Встановлено взаємозв’язки між детермінантами процесу протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом. На основі структурного моделювання встановлено функціональні залежності між показниками регулювання ринку фінансових послуг, правоохоронної діяльності, судової діяльності та діджиталізації. Відповідно до результатів дослідження встановлено, що діджиталізація має прямий вплив на рівень розвитку правоохоронної системи та регулювання ринку фінансових послуг, та обернений вплив на судову систему. Це дозволило сформувати практичні рекомендації щодо удосконалення системи протидії легалізації доходів, отриманих незаконним шляхом. Визначено пов’язані з діджиталізацією економіки детермінанти активізації фінансових злочинів: протидія легалізації доходів, отриманих незаконних шляхом; шахрайства з фінансовими ресурсами та маніпулювання на фондовому ринку України; кіберзлочини. Побудовані моделі багатовимірних адаптивних регресивних MAR-сплайнів впливу рівня розвитку фінтех, кількості повідомлень про підозрілі операції, взятих на облік Держфінмоніторингом, загального обсягу торгів на біржі за період, показника діяльності страхових компаній та показника діяльності банків на зазначені види злочинів дозволили визначити граничні значення рівнів регресорів, при яких вони мають різний рівень впливу на активізацію злочинності, а також їх сукупного мультиплікативного ефекту. Було проведено оцінювання ефективності інституційних змін системи протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом на основі аналізу таблиць виживання та методу Каплана-Мейєра. Встановлено, що наразі зміни у організаційно-функціональному складі системи протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом, які були впроваджені протягом останніх років не призвели до значного ефекту у підвищенні якості протидії легалізації незаконних доходів. На основі проведеного аналізу визначені часові інтервали та встановлені ймовірності уникнути покарання за злочин легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом. Проведено інтегральне оцінювання та прогнозування до 2025 року каналів протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом. Було виділено чотири канали протидії легалізації незаконних доходів: інституційний, інвестиційний, податковий та освітній. Визначено ключові показники відповідних каналів. За допомогою методу аналізу ієрархів Сааті визначено вагові коефіцієнти для інтегрального оцінювання впливу характеристик кожного каналу протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом. Пріоритети кожного з показників встановлені за допомогою методу головних компонент. Проведена специфікація моделей для прогнозування каналів протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом у вигляді гіперболічної функції – для інституційного та інвестиційного каналів, параболічної – для освітнього каналу, у вигляді квадратного кореня – для податкового каналу. На основі прогнозування виявлені тенденції розвитку ефективності каналів протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом. Це дозволило виділити напрямки, на які потрібно звернути увагу при удосконаленні системи протидії легалізації незаконних доходів. Визначено, що інвестиційний та інституційний канали мають повільно спадну тенденцію в ефективності, податковий канал має тенденцію до швидкого зниження ефективності. Ефективність освітнього каналу буде зростати в найближчі роки, проте вплив освітнього каналу на систему протидії легалізації виражається через опосередковані взаємозв’язки. Сформовано практичні рекомендації до удосконалення національної системи протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом у вигляді дорожня карта її реформ. Виділено три напрямки удосконалення національної системи протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом: превентивний, комунікаційно-конгруентний та розслідувально-каральний. Визначено напрями, які перебувають під значним впливом діджиталізації та можуть бути реалізовані виключно за допомогою сучасних інформаційних технологій. Розроблено схему напрямків реформування системи протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом в умовах діджиталізації економіки, яка візуально відображає вплив діджиталізації на сформовані практичні рекомендації до удосконалення національної системи протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом.Item Контент-аналіз нормативно довідкової інформації для проєктування баз даних внутрішнього фінансового моніторингу економічних агентів(Український інститут інтелектуальної власності, 2021) Лєонов, Сергій Вячеславович; Леонов, Сергей Вячеславович; Lieonov, Serhii Viacheslavovych; Кузьменко, Ольга Віталіївна; Кузьменко, Ольга Витальевна; Kuzmenko, Olha Vitaliivna; Койбічук, Віталія Василівна; Койбичук, Виталия Васильевна; Koibichuk, Vitaliia Vasylivna; Доценко, Тетяна Віталіївна; Доценко, Татьяна Витальевна; Dotsenko, Tetiana Vitaliivna; Діденко, Ірина Вікторівна; Диденко, Ирина Викторовна; Didenko, Iryna ViktorivnaДвигуном розвитку економіки є розвиток цифрових даних. Дані – це новий економічний ресурс XXI століття. Епоха великих даних вимагає якісного рівня їх організації, представлення для логічного розуміння та інтерпретації запитів за певними критеріями фільтрації, постійного оновлення та актуальності даних, моніторингу використання, захисту від несанкціонованого втручання. Особливо гострим є захист даних економічних агентів. Розвиток цифрової економіки має й негативні наслідки з позиції сприяння розвитку різноманітних, витончених шахрайських махінацій, схем відмивання кримінальних коштів, крадіжки даних як певних осіб, громадян так і даних державного призначення, що може призвести до глобальних політико-економічних конфліктів та суперечок. Тому надзвичайно важливим та актуальним є питання якісної організації, комплексного проектування та розроблення бази даних, що забезпечує всебічний моніторинг економічними агентами фінансових транзакцій на внутрішньому рівні. У дослідженні розроблено схему баз даних економічних агентів, котрі ґрунтуються на внутрішній та зовнішній нормативно-довідковій інформації для здійснення фінансового моніторингу. Таблиці баз даних на основі нормативно-довідкової інформації з використанням ентра джерел охоплюють анкету фінансового моніторингу клієнта, ризикових клієнтів в системі економічного агента, клієнтів, по яким наявні Ухвали суду, фінансові операції яких можуть містити ознаки ризикових, ПЕП-клієнтів економічного агента, клієнтів, по яким наявна частка державної власності, заборонені галузі, довідники (коду виду фінансових транзакцій, коду ознаки фінансових транзакцій обов’язкового фінансового моніторингу, коду ознаки фінансових транзакцій внутрішнього фінансового моніторингу, коду документу, що засвідчує особу, коду виду суб’єкта первинного фінансового моніторингу, коду виду повідомлення, коду юридичного статусу учасника транзакції, коду типу особи, що пов’язана з фінансовою транзакцією, коду наявності дозволу на подання відомостей, коду ознаки реалізації фінансової транзакції, кодів областей України, критеріїв ризику), клієнтів з FATCA-статусом. Для формування баз даних фінансового моніторингу економічними агентами на підґрунті зовнішньої (екстра) нормативно-довідкової розроблено таблиці, що містять інформацію про: відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державної служби фінансового моніторингу України осіб, пов’язаних з тероризмом та міжнародними санкціями, публічних діячів та членів їх сімей, санкційний список Ради національної безпеки і оборони України, санкційний список Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, санкційний список США, санкційні списки ЄС, санкційні списки всього світу, списки ризикових країн, інформацію з Першого всеукраїнського бюро кредитних історій, інформація з Міжнародного бюро кредитних історій, перелік товарів подвійного використання, перелік осіб з часткою державної власності, AntiFraud HUB – відомості про шахраїв, реєстр банкрутів, реєстр боржників, реєстр судових рішень, база недійсних документів, особи, які переховуються від органів влади, реєстр платників єдиного податку, реєстри обтяжень рухомого та нерухомого майна, дані по цінним паперам, реєстр щодо люстрації, реєстр арбітражних керуючих,корупційний реєстр бази українських організацій, інформація щодо іноземних компанійItem Національна безпека через конвергенцію систем фінансового моніторингу та кібербезпеки: інтелектуальне моделювання механізмів регулювання фінансового ринку(Сумський державний університет, 2021) Яровенко, Ганна Миколаївна; Яровенко, Анна Николаевна; Yarovenko, Hanna Mykolaivna; Кузьменко, Ольга Віталіївна; Кузьменко, Ольга Витальевна; Kuzmenko, Olha Vitaliivna; Лєонов, Сергій Вячеславович; Леонов, Сергей Вячеславович; Lieonov, Serhii Viacheslavovych; Колотіліна, Олена Василівна; Колотилина, Елена Васильевна; Kolotilina, Olena Vasylivna; Радько, В.В.; Світлична, А.О.Об’єкт дослідження – система економічних відносин, що виникають між суб’єктами господарювання та регуляторами фінансового ринку, що виникають в процесі комплексного застосування засобів фінансового моніторингу та боротьби із кіберзлочинністю. Мета роботи – розвиток методології та міждисциплінарного методичного інструментарію пошуку оптимальної моделі інтеграції систем фінансового моніторингу та кібербезпеки, що дозволить напрацювати принципово нові, засновані на концептах поведінкової економіки та відокремлені від людського фактору, інтелектуальні алгоритмізовані регуляторні механізми, які уможливлять комплексне забезпечення економічної, фінансової та інформаційної складових національної безпеки держави, а також захисту прав споживачів фінансових послуг.Item Формування інструментарію детінізації економіки України на основі каузального моделювання траєкторій взаємодії фінансових посередників(Сумський державний університет, 2020) Савченко, Тарас Григорович; Савченко, Тарас Григорьевич; Savchenko, Taras Hryhorovych; Бухтіарова, Аліна Геннадіївна; Бухтиарова, Алина Геннадьевна; Bukhtiarova, Alina Hennadiivna; Тютюник, Інна Володимирівна; Тютюнык, Инна Владимировна; Tiutiunyk, Inna Volodymyrivna; Мордань, Євгенія Юріївна; Мордань, Евгения Юрьевна; Mordan, Yevheniia Yuriivna; Кубатко, Вікторія Василівна; Кубатко, Виктория Васильевна; Kubatko, Viktoriia Vasylivna; Семеног, Андрій Юрійович; Семеног, Андрей Юрьевич; Semenoh, Andrii Yuriiovych; Ласукова, Анна Сергіївна; Ласукова, Анна Сергеевна; Lasukova, Anna Serhiivna; Бричко, Марина Михайлівна; Бричко, Марина Михайловна; Brychko, Maryna Mykhailivna; Чорна, Світлана Вікторівна; Черная, Светлана Викторовна; Chorna, Svitlana Viktorivna; Кобець, Ж.О.; Федорченко, В.Г.; Білик, Ю.Л.; Мартишко, Марія Сергіївна; Мартышко, Мария Сергеевна; Martyshko, Mariia Serhiivna; Михальова, А.С.Об’єкт дослідження – економічні відносини між фінансовими посередниками та суб’єктами фінансового й реального секторів економіки у процесі їх взаємодії при реалізації тіньових економічних схем. Мета роботи полягає у науковому обгрунтуванні системи макроекономічних та мікроекономічних інструментів детінізації економіки України на основі врахування закономірностей обумовлених взаємодією фінансових посередників із іншими учасниками нелегальних економічних схем фінансового та реального секторів економіки.Item Удосконалення системи фінансового моніторингу як інструмент забезпечення економічної безпеки національної економіки(Сумський державний університет, 2021) Доценко, Тетяна Віталіївна; Доценко, Татьяна Витальевна; Dotsenko, Tetiana VitaliivnaДисертаційна робота присвячена вирішенню наукової проблеми розвитку теоретико-методологічних і методичних засад удосконалення системи фінансового моніторингу як інструмент забезпечення економічної безпеки національної економіки. У дисертаційній роботі узагальнено існуючі наукові напрацюваня до визначення змістовної сутності фінансового моніторингу, системи фінансового моніторингу, її складових, нормативно-правовового забезпечення, виділено фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, розглянуто ризикорієнтовний підхід при здійсненні фінансового моніторингу банківськими установами, визначено особливості співпраці з політично значущими особами, вивчено випадки відмови від встановлення ділових відносин з клієнтами, заборони проведення певних фінансових операцій. Запропоновано розглядати фінансовий моніторинг як комплекс фінансових, правових, нормативних заходів, спрямованих на запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму, фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, що проводяться на різних рівнях функціонування фінансової системи, для забезпечення економічної, фінансової, національної безпеки держави. Систему фінансового моніторингу запропоновано трактувати як складну багаторівневу систему взаємопов’язаних суб’єктів і об’єктів фінансового моніторингу, налагоджене функціонування якої у вигляді сукупності дає спроможність одержати певне ефективне та прозоре функціонування фінансової системи у частині запобігання та протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму, фінансування розповсюдження зброї масового знищення. Здійснено грунтовний аналіз понятійно-категоріального апарату економічної безпеки національної економки, у результаті чого запропоновано наступне його авторське трактування: економічна безпека як складний багатофакторний певний комплекс умов, принципів, факторів, методів, засобів економічної, правової, політичної направленостей, що повинні забезпечувати захист соціально-економічних інтересів держави та відповідно її населення, забезпечення необхідних передумов майбутнього сталого розвитку країни, життєвих умов людей, забезпечити гідний рівень держави на міжнародному ринку; забезпечити запобігання чи зменшення ризику навмисної шкоди життю та майну; що дозволяє зберігати стійкість по відношенню до зовнішніх, а також внутрішніх загроз. Належний рівень економічної безпеки національної економіки досягається шляхом використання комплексу певних інструментів, як державних, так і спеціальних. У роботі обгрунтовано, що економічна безпека є невід’ємною частиною національної безпеки, а одним з найважливіших елементів економічної безпеки є фінансова безпека. При чому, вагомого значення серед інструментів забезпечення фінансової безпеки набуває фінансовий моніторинг як система заходів, що передбачає підвищення рівня фінансової, а відповідно й економічної безпеки держави шляхом здійснення контролю за фінансовими операціями зменшення обсягів фінансових злочинів, а саме: зростання рівня конкурентоздатності держави, скорочення розмірів тіньової економіки, зростання надійності банків, збільшення надходжень до бюджету держави від конфіскованого нелегального майна, сплати податків від виявлених незаконних доходів, скорочення корупції, збільшення ефективності застосування бюджетних ресурсів. У вигляді структурно-логічної схеми зображено передумови формування концепції удосконалення системи фінансового моніторингу, на базі яких розроблено концепцію удосконалення системи фінансового моніторингу як інструменту забезпечення економічної безпеки національної економіки, що враховує взвємозалежність процесів легалізації нелегальних доходів від учасників системи фінансового моніторингу, тобто державних органів та суб’єктів первинного фінансового моніторингу, загроз економічній безпеці, методик та моделей забезпечення економічної безпеки, етапів та процедур проведення фінансового моніторингу банківськими установами. У роботі визначено три рівні суб’єктів первинного фінансового моніторингу України, а також проаналізовано основні показники їх діяльності за період 2011–2018 рр. Це дозволило виявити проблемні аспекти системи протидії легалізації кримінальних доходів та резерви її покращання. Запропоновано методику оцінювання ризику використання банків для легалізації кримінальних доходів на основі гравітаційного моделювання, яка враховує рейтингування країни щодо характеристики визначення рівня ризику легалізації кримінальних доходів на основі метрики Мінковського; на основі рівняння закону гравітаційного тяжіння та гравітаційної сили в суспільних явищах побудовано економіко-математичну модель оцінювання ризику легалізації кримінальних доходів. Це дозволило визначити основні пріоритети удосконалення стандартів економічної політики держави в частині посилення національної економічної безпеки. У роботі запропоновано визначення ймовірнісних збитків від здійснення дій та/або процедур з легалізації (відмивання) коштів для фінансових установ, на основі побудови витратних матриць і дерева рішень можливих альтернатив настання ризиків банківської діяльності. Враховано формування ознакового простру основних індикаторів збитків, оцінювання релевантних факторів ризиків, визначення співставності факторів банківських ризиків. Це дозволить отримати банками ряд переваг: нарощування обсягів фінансових потоків; розширення клієнтської бази банку; інтенсифікація попиту на банківські послуги; збереження ліцензії на здійснення банківських послуг; стабільне функціонування фінансової установи; співпраця з міжнародними партнерами. Удосконалено та запропоновано до практичного використання методики фронтірного аналізу ефективності фінансового моніторингу банків в розрізі оцінювання ризиків легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом, за допомогою проведення Data Envelpment Analysis з використанням середовища Frontier Analyst, яка на відміну від існуючих базується на побудові вхідноорієнтованої BCC-моделі задачі дробно-лінійного програмування мінімізації умовних входів та вихідно-орієнтовної CCR-моделі задачі дробно-лінійного програмування максимізації умовних виходів з постійною віддачею від масштабу, при цьому умовні входи розраховано на основі адитивної згортки зважених методом першої головної компоненти показників характеристики ефективності функціонування банків України. Це дозволило визначити існуючий резерв та можливий потенціал покращення ефективності здійснення фінансового моніторингу для окремо взятого банку. Обгрунтовано методологічні засади групування банків на групи ефективно та неефективно працюючих банків в розрізі запобігання та протидії легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом, на основі застосування ітеративного дівізійного методу k-середніх, який на відміну від існуючих базуються на комбінації методів інтелектуального аналізу даних, зокрема кластерного та дисперсійного аналізу (міжгрупових та внутрішньогрупових дисперсій ознак). Це дозволило інтерпретувати поточні позиції банків відносно конкурентів на банківському ринку в розрізі різних напрямків стратегічного управління. Дослідженно та удосконалено методичний інструментарій визначення інтегрального індексу загрози національної економіки на основі побудови структурно-логічної моделі за допомогою функції Кернела та мультиплікативної форми згортки, яка дозволяє провести відбір релевантних показників оцінювання індексу загрози національної економіки на базі комбінації методів Парето та діаграми розсіювання. Подальше практичне застосування запропонованої методології дозволить своєчасно та оперативно забезпечувати підтримку необхідних організаційних, інституційних, нормативно-правових умов, що передбачають спроможність системи національної економіки до протистояння зовнішніх та внутрішніх загроз та навантажень, подальшої якісної адаптації до проблем та дестабілізуючих факторів, швидкому відновленню після впливу негативних чинників. В роботі удосконалено та запропоновано методику державного регулювання економічної безпеки національної економіки шляхом використання інструментарію теорії ігор (критеріїв мінімаксу та максиміну), яка на відміну від існуючих базується на ідентифікації конфліктної ситуації між державою та економічними агентами, які використовують банки для легалізації кримінальних доходів, побудові платіжної матриці кількісних результатів функціонування учасників у вигляді лінійного багатофакторного регресійного рівняння, а також враховує наслідки використання кожного серед учасників своїх чистих стратегій поведінки або їх комбінації. Це дозволило здійснити формалізацію стратегій поведінки з бору держави та з боку економічних агентів за рахунок шкалювання інтервалів значень показників характеристики сценаріїв державного регулювання економічної безпеки національної економіки. Сформульовано ефективні сценарії реформування національної системи фінансового моніторингу на основі побудови економіко-математичної моделі кількісного оцінювання та якісної інтерпретації стратегій реформування Національної системи фінансового моніторингу шляхом використання методу цілочислової оптимізації. Взаємозв’язок досліджуваних чинників представлений за допомогою матриць бінарних величин взаємної обумовленості. Це дозволило стверджувати, що за умови формування дієвого інструментарію поступового подолання загрозливих факторів активізації процесу легалізації кримінальних доходів країна може перетворитися у регіонального лідера по боротьбі з фінансовими правопорушеннями. Основні положення дисертації приведено до рівня методичних розробок і практичних рекомендацій, що можна застосовувати в діяльності державних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, професійними спілками та галузевими асоціаціями, суб’єктами реального та фінансового секторів економіки, банківськими установами.