Поетичні образи тиші в американській поезії: контрастивні аспекти

Abstract

У статті розглядається мовчання як силенціальний компонент комунікації, який позначається в художньому дискурсі вербальними та невербальними маркерами. Персонажі у своїй мовленнєвій поведінці використовують силенціальні компоненти у першофункціїї. Це мовчання позначається як homo silence (людське мовчання). Мовчання природи моє персоніфікований та метафоричний характер, образне уподібнення. Це мовчання називається nature silence. Комунікативне мовчання (homo silence) є первинним по відношенню до nature silence, яке позначено в англомовному художньому дискурсі нараторською лінгвокреативністю та персоніфікацією.

В статье речь идет о мочании как компоненте комуникации, который экстеоризируется вербальными и невербальными маркерами. Молчание природы проявляет метофорический и персонифицированный характер и характеризуется нараторской лингвокреативностью.

The article deals with the communicative silence as the silent effect marked by verbal and non-verbal markers in the belle-lettre discourse. The characters which use the silent components firstly are called homo silence (human silence). The silence of nature has a personificated and metaphoric character or figurative assimilation. Such silence is called nature silence. The communicative silence is primary to nature silence, which has secondary nature.