Сталий розвиток та ресурсна безпека: від проривних технологій до цифрової трансформації економіки України

Abstract

Об’єкт дослідження – процеси, пов’язані із забезпеченням сестейнового розвитку, ресурсної та економічної безпеки національної економіки. Предмет наукової роботи: економічні відносини, що виникають між суб’єктами господарювання у системі забезпечення сестейнового розвитку, ресурсної безпеки з урахуванням проривних технологій та цифрової трансформації економіки України. Мета роботи – розроблення науково-методичного комплексу та практичного інструментарію щодо переходу України до моделі адитивної економіки на основі обґрунтування впровадження проривних технологій та цифрової трансформації, що забезпечує прогресивний соціальний розвиток, ресурсну безпеку країни, високу конкурентоспроможність національної економіки. Методи дослідження – аналізу і синтезу, компоративний, стохастичний, багатофакторний регресійний аналіз, бібліометричний аналіз SciVal (Elsevier) пакетами VOSViewer для БД Scopus, оцінювання фіксованих та випадкових ефектів GLS регресії, системний аналіз. Розроблені та апробовані методичні підходи щодо оцінювання впливу цифровізації на ВВП як індикатор сталого розвитку та встановлено, що доступ до Інтернету, як економетричний інструмент досягнення цифровізації та зниження трансакційних витрат, має статистично значущий вплив на ВВП на душу населення. Удосконалена методика оцінювання ефектів поширення проривних технологій в соціально-економічних системах, отримано масив даних результатів оцінювання ефектів та встановлено характер цифрової трансформації України у 2017-2022 рр. Удосконалені науково-методичні підходи щодо обґрунтування драйверів економічного зростання (індикатор цілей Сталого розвитку № 8 "Гідна праця та економічне зростання"), у яких на відміну від існуючих, на основі економетричних тестів Чоу, теста Квандта – Ендрюса та теста Бая – Перрона, побудовано економіко-математичну модель та емпірично доведено, що економічна свобода позитивно впливає на ВВП на душу населення, а збільшення кількості людських ресурсів в науці і техніці є стимулюючим фактором (драйвером).