Хронотопні атрибути референтів поетичної тиші

Abstract

У статті розглядається мовчання як силенціальний компонент комунікації, який позначається в художньому дискурсі вербальними та невербальними маркерами. Персонажі у своїй мовленнєвій поведінці використовують силенціальні компоненти у першофункціїї.В статье речь идет о мочании как компоненте комуникации, который экстеоризируется вербальными и невербальными маркерами. Молчание природы проявляет метофорический и персонифицированный характер и характеризуется нараторской лингвокреативностью.It deals with the communicative silence as the silent effect marked by verbal and non-verbal markers in the belle-lettre discourse. The characters which use the silent components firstly are called homo silence (human silence). The silence of nature has a personificated and metaphoric character or figurative assimilation.