Особливості застосування та перекладу наративу від обмеженої третьої особи (на прикладі творчості Джорджа Орвелла та Ернеста Хемінгуея)

Abstract

Сучасна англомовна художня література – невичерпне джерело для лінгвістичних та перекладацьких досліджень. Проте ця її характеристика, на превеликий жаль, зіграла з нею злий жарт, адже багато її аспектів залишаються нерозглянутими науковцями. Часто вибір тієї чи іншої лексичної структури визначають не лише семантичні межі висловлювання наратора, а також його точку зору, що є важливим та несправедливо недооціненим сучасними дослідниками лексико-синтаксичним явищем, яке набуває особливої цінності, якщо розглядати його під призмою перекладознавства.

Современная англоязычная художественная литература – неисчерпаемый источник для лингвистических и переводческих исследований. Однако эта ее характеристика, к большому сожалению, сыграла с ней злую шутку, ведь многие ее аспекты остаются нерассмотренными учеными. Часто выбор той или иной лексической структуры определяют не только семантические границы выражения наратора, а также его точку зрения, что является важным и несправедливо недооцененным современными исследователями лексико-синтаксическим явлением, приобретающим особую ценность, если рассматривать его под призмой переводоведения.

Contemporary English fiction is an inexhaustible source for linguistic and translation research. However, this characteristic played a cruel joke on her, because many of its aspects remain unconsidered by scientists. Often, the choice of a particular lexical structure is determined not only by the semantic boundaries of the narrator's expression but also by his point of view. And it is an important and unjustly underestimated lexical and syntactic phenomenon by modern researchers, acquiring special value if viewed under the prism of translation studies.