Особливості визначення цільових орієнтирів інституційних інвесторів

Abstract

У статті авторами приділено увагу особливостям визначення цільових орієнтирів при формуванні інвестиційних портфелів інституційними інвесторами. Основна мета, яку необхідно досягти при цьому – оптимізація співвідношення між дохідністю і ризиком портфелю. Але її досягненню перешкоджають індивідуальні потреби інституційних інвесторів у підтримці ліквідності, виконанні законодавчо-нормативних вимог, забезпеченні потреб клієнтів тощо. Важливою є і сама процедура відбору фінансових активів, які слід включати в портфель, врахування систематичних і несистематичних ризиків. Виходячи з цих та інших особливостей в роботі розглянуто пріоритетні напрями розміщення залучених грошових коштів такими інституційними інвесторами як недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, інвестиційні фонди, банки. Специфіка їх діяльності та відмінні риси визначають суттєву різнорідність цільових орієнтирів портфельного інвестування.

In this article authors pay attention to features that determine benchmarks of portfolio management by institutional investors. The main objective that must be achieved is a tradeoff between yield and risk of the portfolio. At the same time individual needs of institutional investors to support liquidity, compliance with legislative and regulatory requirements, ensuring customer needs and so on create obstacles on this way. The procedure of financial assets selection itself should take into account systematic and unsystematic risk. Based on these and other features priority areas of fund allocation by institutional investors such as pension funds, insurance companies, investment funds, banks are carefully analyzed. The specifics of their activity define significant heterogeneity of targets in portfolio investment process.