Дисертаційна робота присвячена оптимізації методів діагностики та лікування гіперпластичної патології ендометрія (ГПЕ) у жінок репродуктивного віку на основі удосконалення та впровадження комплексного алгоритму прогностичних, лікувально-профілактичних та реабілітаційних заходів. Для вирішення мети дослідження були поставлені наступні завдання: на основі проведення ретроспективного аналізу стану соматичного та репродуктивного здоров’я з’ясувати частоту, провідні фактори ризику розвитку неатипової гіперплазії та поліпів ендометрія у жінок репродуктивного віку та їх вплив на репродуктивну функцію, дослідити ультрасонографічні особливості стану ендометрія та вивчити доплерометричні показники стану гемодинаміки в ендометрії у хворих із гіперпластичними процесами, виявити особливості мікробіоценозу піхви, порожнини матки, дослідити морфофункціональний стан та рецепторний профіль (естрогенові, прогестеронові рецептори) тканини ендометрія за наявності неатипової гіперплазії та поліпів ендометрія, встановити роль маркерів хронічного ендометриту у розвитку неатипової гіперплазії та поліпів ендометрія, науково обгрунтувати, розробити та вивчити клінічну ефективність алгоритму діагностичних та лікувально-профілактичних заходів у жінок репродуктивного віку з гіперпластичними процесами ендометрія з метою оптимізації тактики ведення, зниження частоти рецидивів для збереження та відновлення репродуктивного здоров’я. У дисертації наведені дані та нове вирішення наукової задачі сучасної гінекології щодо оптимізації ефективності діагностики та лікування гіперпластичної патології ендометрія у пацієнток репродуктивного віку шляхом розробки удосконаленого алгоритму на основі вивчення зв’язку між морфофункціональною та імуногістохімічною характеристикою ендометрія, особливостями ультрасонографічної характеристики та стану мікробіоценозу статевих шляхів. Для реалізації поставленої мети дисертаційного дослідження був розроблений та реалізований поетапний комплекс, який включав на першому етапі аналіз статистичних показників частоти захворюваності на гіперпластичні процеси ендометрія за період 2012-2021 рр. у Сумському регіоні. Він виявив стрімку тенденцію до зростання загальної захворюваності на гіперпластичну патологію у Сумській області, частота якої у жінок репродуктивного віку склала 49,3 % випадків упродовж 2012−2021 років та має схильність до рецидивів близько 60 %. Це спонукає до ретельного обстеження пацієнток репродуктивного віку на наявність патології ендометрія, особливо жінкам з репродуктивними проблемами. На другому етапі наукового дослідження був проведений ретроспективний аналіз медичної документації 300 пацієнток, яким була проведена гістерорезектоскопія з приводу гіперплазії та поліпів ендометрія з гістологічно підтвердженим діагнозом, що перебували на стаціонарному лікуванні у гінекологічних відділеннях КНП СОР «Обласний клінічний перинатальний центр», ТОВ «Мед-союз». Найбільш поширеними скаргами у пацієнток з гіперпластичною патологією були аномальні маткові кровотечі – у 49,7 % жінок, дисменорея – у 58,7 %, больові відчуття та загальна слабкість під час місячних спостерігалися у 39,66 % пацієнток, що відповідає даним наукової літератури. Поліпи ендометрія асоціювалися з міжменструальними кровотечами у 26,19 % випадків, тоді як гіперпластичні зміни ендометрія супроводжувалися нерегулярними кровотечами у майже 57,0 % пацієнток. Альгоменорея зустрічалася частіше у порівнянні зі здоровими жінками у 14,3 рази (OR-14,276; 95 % СІ: (3,031 – 134,368), р=0,009). Порушення менструальної функції у пацієнток з гіперпластичною патологією проявлялися частими та рясними менструаціями у 7,5 разів частіше (OR-7,533; 95 % СІ: (2,216 – 44,584), р=0,007), міжменструальними кровомазаннями у 7,6 раза (OR-7,650; 95 % СІ: (1,315 – 59,352) р=0,032) та проявами загальної слабкості – майже у 7 разів частіше (OR-6,897; 95 % СІ: (1,712 – 32,425), р=0,032) у порівнянні зі здоровими жінками. Більшість пацієнток відмічали поєднання скарг (OR-19,335; 95 % СІ: (3,824 – 89,725), р=0,000. Безплідність у жінок з гіперпластичною патологією ендометрія на тлі хронічного ендометриту склала 48,3 % випадків, що майже у 7 разів перевищувало показники здорових жінок, (р=0,076). Значна частка гінекологічної захворюваності належить генітальному ендометріозу (OR-2,946; 95 % СІ: (1,287 – 12,490), р=0,023), а також лейоміомі матки (OR-2,756; 95 % СІ: (1,773 – 12,317), р=0,038), що є наслідком естроген-гестагенного дисбалансу у даної категорії хворих. На третьому етапі проведено клініко-лабораторне обстеження 120 пацієнток репродуктивного віку із неатиповою ГПЕ, що перебували на стаціонарному лікуванні у гінекологічному відділенні КНП СОР «Обласний клінічний перинатальний центр». Було встановлено, що у структурі гіперпластичної патології без атипії провідне місце займали поліпи ендометрія – 65,0 %, неатипова гіперплазія – 35,0 %, у 26,67 % випадках спостерігалася поєднана патологія ендометрія. На четвертому етапі дослідження проведені клініко-лабораторні обстеження за розробленим алгоритмом з оцінкою ефективності застосування лікувально-профілактичних заходів. Критерії виключення з дослідження: злоякісні новоутворення геніталій, поєднані доброякісні захворювання матки, що потребували гістеректомії, вади розвитку статевих органів, наявність загальних протипоказів до проведення інвазивних внутрішньоматковихвтручань, важкої соматичної, ендокринної або психічної патології, вагітність і лактація, інфекційна патологія у стадії загострення. Після детального вивчення анамнезу, проведення ультразвукового дослідження органів малого тазу обстежувані були поділені на групи. До основної групи увійшли пацієнтки з гістологічно верифікованою неатиповою гіперпластичною патологією ендометрія (поліпи тіла матки та неатипова гіперплазія ендометрія) (n=120). Основна група обстежуваних була розподілена наступним чином: І група – жінки з неатиповою гіперплазією ендометрія (n=42), ІІ група – жінки з поліпами ендометрія (n=46) і ІІІ група – жінки з поєднаною патологією ендометрію НГЕ та поліпами ендометрія (n=32). Жінки основної групи обстежені до та після лікування. До групи порівняння увійшли 50 пацієнток репродуктивного віку, котрим лікування ГПЕ без атипії проводилося без урахування результатів імуногістохімічного дослідження, а саме аналізу експресії естрогенових, прогестеронових рецепторів, CD-138 та без здійснення аналізу бактеріально-вірусного навантаження ендометрія. Вони, у свою чергу, були розподілені на підгрупи: жінки з поліпами ендометрія (n=26) та жінки з неатиповою гіперплазією ендометрія у поєднанні з поліпами ендометрія (n=24). Контрольну групу склали 30 здорових жінок без гіперпластичної патології ендометрія. Хронічний ендометрит був виявлений у 56,52 % жінок із поліпами ендометрія, що суттєво перевищує показники в інших групах: 38,1 % – у жінок з неатиповою гіперплазією та 40,6 % при поєднаних формах. Вірогідно вища частота виявлення хронічного запалення в групі з поліпами ендометрія стала підґрунтям для подальшого мікробіологічного дослідження. Безпліддя виявлене більше ніж у половини жінок з неатиповою гіперплазією ендометрія. Порушення менструального циклу частіше спостерігалися серед пацієнток з поєднаною патологією – у 56,25 %, а також серед жінок з НГЕ, де менструальні зміни зафіксовані у 52,38 % випадків. У той час як у жінок тільки з ПЕ цей діагноз був встановлений лише у 34,78 % випадків, що мало статистично значущу різницю (р<0,05). Серед ехографічних маркерів найбільш достовірним показником наявності ГПЕ без атипії було потовщення передньо-заднього розміру (М-ехо) ендометрія, яке на 5−7 день МЦ у жінок з НГЕ склала (8,52±1,8) мм, у осіб з ПЕ – (8,23±1,6) мм, у обстежених з поєднанням НГЕ з ПЕ – (9,2±1,7) мм проти (5,87±1,4) мм у контрольній групі, p<0,05. На 22–24 день МЦ середні показники товщини ендометрія у жінок з НГЕ склали 15,7±3,4 мм, у жінок з ПЕ – 14,5±2,7 мм, у осіб з поєднанням НГЕ з ПЕ – 16,4±1,7 мм, у здорових жінок – 9,5±3,2 мм (р<0,05). Неоднорідність структури ендометрія, що характеризувалася наявністю множинних дрібних гіпо- або анехогенних включень діаметром до 1,5 мм із можливим ефектом акустичного підсилення, була зафіксована у 80,95±5,13 % жінок І групи, 71,74±5,35 % обстежуваних ІІ групи та у 84,38±4,23 % пацієнток ІІІ групи, (р<0,001). Підвищена ехогенність тканини ендометрія спостерігалася у 76,19±5,42 % пацієнток з НГЕ, у 52,17±6,15 % жінок із ПЕ та у 81,25±5,12 % обстежених із поєднанням НГЕ та ПЕ, (р=0,03). Деформація зони стику переднього і заднього листків ендометрія − у 84,78±4,36 % пацієнток ІІ групи та у 65,62±6,19 % жінок ІІІ групи, тоді як у І групі вона фіксувалась лише у 21,42±5,42 % випадків, (р<0,001). Простежувалася також невідповідність ехографічної картини ендометрія фазі менструального циклу у 30,95±6,19 % жінок з НГЕ, у 32,61±5,24 % пацієнток з ПЕ та у 37,51±6,09 % жінок із комбінацією НГЕ та ПЕ за відсутності таких випадків у здорових жінок. Аналіз доплерометричних показників маткових, аркуатних, радіальних, базальних і спіральних артерій у жінок з НГЕ, ПЕ та їх поєднанням не виявив істотних змін гемодинаміки у більшості судинних басейнів порівняно з контрольною групою. Зокрема, значення пульсаційного індексу (PI) та індексу резистентності (ІR) у маткових та аркуатних артеріях не мали статистично достовірних відмінностей між групами (p>0,05), що свідчить про відносну стабільність кровотоку на рівні магістральних судин малого таза. Однак, виявлено достовірне зниження ІR у аркуатних (p<0,05), радіальних (p<0,05) та базальних (p<0,05) артеріях у пацієнток із ПЕ, що може свідчити про посилення патологічного ангіогенезу та локальне ремоделювання судин. Подібні зміни можуть бути проявом компенсаторно-пристосувальних реакцій судинної стінки на фонові порушення архітектоніки ендометрія. У спіральних артеріях достовірних змін гемодинамічних показників також не виявлено, що свідчить про збереження кровотоку у дистальних судинах у більшості випадків. Таким чином, отримані дані демонструють відсутність виражених порушень матково-ендометріального кровотоку при НГЕ та ПЕ, за винятком локальних змін у судинах середнього калібру (аркуатні, радіальні, базальні артерії) при поліпах ендометрія, що може бути використано для неінвазивної оцінки особливостей васкуляризації при гіперпластичних процесах ендометрія. Гістероскопічний аналіз локалізації та морфологічних особливостей НГЕ засвідчив, що патологічні зміни найчастіше виявляються на передній (22,5 %) та задній (30 %) стінках, а також у ділянці дна матки (26,2 %), незалежно від клінічної форми захворювання. Виразність судинного малюнка мала однотипний характер серед усіх пацієнток із неатиповими ГПЕ, була виявлена у 42,8 % пацієнток із НГЕ, у 41,3 % жінок із ПЕ та у 40,6 % осіб із поєднаною патологією, без статистично значущої різниці (p>0,05). Дисбіотичні порушення мікробіоценозу піхви були виявлені у два рази частіше у пацієнток з ГПЕ – 63,33 % випадків, проти 30 % у здорових жінок, що є маркером активації пошкодження епітелію клітин слизової оболонки статевих шляхів. Частота бактеріального вагінозу серед жінок з поліпами ендометрія становила (21,7±6,24 %), що було у 2,6 рази рідше порівняно з жінками з НГЕ та поєднанням цих патологій − (54,76±6,36 %) та (46,87±6,34 %) випадків відповідно, при р<0,001 та р<0,01). Аеробний вагініт спостерігався серед жінок з НГЕ у 26,19±5,46 %, що що було нижчим за показник у жінок з ПЕ − (47,83±6,35 %, р=0,002) та у жінок з поєднанням НГЕ і ПЕ − (40,63±6,23 %), (р=0,07). Мікробні агенти, що викликають ІПСШ та Gardnerella vaginalis сумарно були виявлені практично з однаковою частотою у всіх групах жінок з ГПЕ: Gardnerella vaginalis – 36,79±3,27 %, Mycoplasma hominis – 25,69±3,42 %, Ureaplasma urealyticum – 31,53±3,27 %, Chlamydia trachomatis – 25,69±3,42 %. У групі здорових жінок одиничні випадки висівання Mycoplasma hominis, Chlamydia trachomatis (3,33±3,28 %) та Ureaplasma urealyticum (6,67±4,55 %) та Gardnerella vaginalis (10,00±5,48 %) були достовірно рідкісними порівняно з групою неатипової ГПЕ (р<0,05). Варто зазначити, що найвищий рівень кореляції між мікрофлорою піхви та порожнини матки зафіксовано у пацієнток з поєднаною формою патології (НГЕ + ПЕ), що вказує на потенційну синергію мікробного навантаження у формуванні поєднаної патології ендометрія. Серед виявленої патології ендометрію морфологічно підтверджена НГЕ у 35 % обстежених, поліпи ендометрію верифіковані у 65,0 % обстежених, у 58,97 % обстежених поліпи виявлялися на фоні незміненого ендометрію, а решта 41,02 % пацієнток поліпи виявлені на тлі НГЕ. Серед 58,97 % випадків морфологічно верифікованих ендометріальних поліпів зустрічалися переважно залозисті поліпи функціонального типу — у 78,26 %, залозисто-фіброзні — 15,22 % та фіброзні – 6,52 % випадків, а у 41,02 % випадках поліпи виявлені на фоні НГЕ (поліпи гіперпластичного типу). Серед пацієнток з НГЕ ознаки хронічного ендометриту були відмічені у 33,3 % випадків і відрізнялися вираженими ознаками лімфоплазмоцитарної інфільтрації, вираженої десквамації епітелію, фокальним лізисом окремих епітеліальних структур залоз, що є незаперечним свідченням наявності хронічного запального процесу у тканині ендометрію. Позитивну експресію маркера ХЕ CD-138 було виявлено у плазмоцитах у 33,3 % жінок з НГЕ. У 56,25 % осіб поліпи на тлі НГЕ мали залозисту структуру, серед них позитивна імуногістохімічна реакція на CD-138 виявлялася у 55,6 % осіб, при цьому вона спостерігалася як у тканині самих поліпів, так і в гіперплазованому ендометрії, а серед зразків залозистих поліпів, що формувалися на фоні морфологічно незміненого ендометрія, позитивна експресія CD-138 була зафіксована у 27,78 % випадків. Аналіз результатів імуногістохімічного дослідження рівня експресії прогестеронових рецепторів (РR) в тканинах ПЕ на тлі НГЕ встановив наступне: експресія PR достовірно знижена як у стромальному, так і залозистому компонентах, особливо за наявності супутнього ХЕ. За наявності ХЕ експресія PR у залозистому епітелії знижувалась до 35,71±10,66 %, у стромі – до 42,86±11,33 %, що вказує на посилення прогестеронорезистентності ендометрія в умовах хронічного запального процесу. Доведено, що тканина поліпів ендометрія характеризується нижчими рівнями експресії ER і PR порівняно з навколишнім гіперплазованим ендометрієм. Найвища рецепторна активність відзначена при залозистій морфології ПЕ без ознак ХЕ, що свідчить про їх функціональну активність. Встановлено, що навколишній гіперплазований ендометрій, на відміну від тканини ПЕ, зберігає високу експресію ER, навіть у разі супутнього ХЕ, що свідчить про потенційну чутливість до естрогенів у непошкоджених зонах. Рівень PR-експресії у тканинах ПЕ залишався низьким незалежно від морфологічного типу. Це обґрунтовує доцільність хірургічного лікування у жінок із НГЕ та супутніми поліпами на тлі ХЕ, враховуючи їх низьку чутливість до прогестеронової терапії. Завдяки встановленню існуючих взаємозв’язків між функціональним станом ендометрія, морфологічними та імуногістохімічними особливостями, станом мікробіоценозу та гормонального гомеостазу розроблений комплексний алгоритм протирецидивного лікування пацієнток з ГПЕ та порушенням фертильності. Щодо проявів порушень менструального циклу, серед пацієнток з НГЕ, попри відсутність відмінностей між групами через 3 місяці після терапії, вже через 6 місяців кількість жінок із проявами ПМЦ в основній групі була у 2,8 рази меншою, ніж у групі порівняння (14,86 % проти 41,67 %), p < 0,01, через 12 місяців меншою у 2,5 рази — (21,62 % проти 54,17 %), p < 0,01 відповідно. Порівняння частки пацієнток із порушеннями менструального циклу до і через 12 місяців після лікування засвідчило, що у жінок основної групи спостерігалося зниження цього показника майже у чотири рази (з 46,67 % до 11,67 %, р<0,001), у той час як у групі порівняння — лише удвічі (з 44,0 % до 20,0 %, р<0,01). Подібна динаміка спостерігалась як серед жінок з НГЕ (зменшення з 52,38 до 14,28 %, р<0,001), так і серед пацієнток із поліпами ендометрія — (з 34,78 до 8,69 %, р<0,001). У групі порівняння статистично значуща різниця зафіксована лише серед хворих з НГЕ — зниження з 66,0 % до 32,0 % (р<0,001). Впровадження удосконаленого лікувально-діагностичного алгоритму дозволило зменшити частоту рецидивів неатипової ГПЕ у жінок репродуктивного віку у 2,4 рази (14,28 % у основній групі проти 32,0 % у групі порівняння, р<0,05), середня тривалість ремісії у основній групі становила 6,8±0,42 місяця, що статистично достовірно перевищувало аналогічний показник у групі порівняння (4,32±0,56 місяця; р<0,01). Критерієм ефективності лікування неатипової гіперплазії у жінок репродуктивного віку є показник настання вагітності, який через 12 місяців від початку лікування у основній групі удвічі перевищував значення групи порівняння і склав (35,83 % проти 16,0 %) відповідно, р < 0,05).

	views
Оптимізація діагностики та лікування гіперпластичних процесів ендометрія у жінок репродуктивного віку	0

	views
April 2025	0
May 2025	0
June 2025	0
July 2025	0
August 2025	0
September 2025	0
October 2025	0

Statistics for Оптимізація діагностики та лікування гіперпластичних процесів ендометрія у жінок репродуктивного віку

Total visits

Total visits per month