Наукові роботи студентів, магістрів, інтернів, аспірантів, клінічних ординаторів (НН МІ)
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/133
Browse
9 results
Search Results
Item Histomorphometric changes of lung lymphoid follicles in young rats under experimental alloxan hyperglycemia(Royal College of Surgeons in Ireland, 2021) Abdul-Rahman, Toufik; Awuah Wireko, AndrewIntroduction. Цукровий діабет був і залишається глобальною проблемою сьогодення, що призводить до інвалідизації, втрати працездатності й смерті. Актуальність проблеми цукрового діабету зумовлена значною поширеністю захворювання і тим, що воно є підґрунтям для розвитку складних супутніх захворювань та ускладнень. Aim. Виявити та дослідити особливості гістоморфометричних змін лімфоїдних фолікулів легень у щурів молодого віку за умов експериментальної гіперглікемії. Materials and methods. Дослідження проведені на 48 білих лабораторних щурах обох статей. Піддослідні тварини були поділені на дві серії: 1) експериментальну та 2) інтактну. Кожна експериментальна група поділена на підгрупи (по 6 тварин) залежно від терміну експериментального дослідження: перша – з терміном гіперглікемії 30 діб, друга – 60 діб, третя – 90 діб, четверта – 120 діб. Для експериментального моделювання гіперглікемії, використовували алоксану моногідрат з розрахунку 20 мг на 100 г ваги тіла щура. Для світлооптичного аналізу структурних компонентів легень гістологічні зрізи забарвлювали гематоксиліном та еозином. Гістологічне вивчення препаратів здійснювали на світловому мікроскопі Olympus BH-2 (Японія) (бінокуляр ×10, ×15, об’єктиви ×10, ×20, ×40); фотографували цифровою відеокамерою Baumer/optronic Typ: CX 05c (Швейцарія); мікроморфометрію проводили в динамічному режимі з використанням універсальної сертифікованої програми «SEO Scan Lab 2.0» та «SEO Image Lab 2.0». Вимірювали периметр лімфоїдних фолікулів (ПЛФ). Рівень глюкози у венозній крові щурів визначали глюкозооксидазним методом із використанням наборів реагентів «Філісіт» (Україна) перед кожним забоєм тварин. Проводили забір венозної крові з хвостової вени щура натщесерце (починаючи з третього місяця експерименту) для визначення рівня глікозильованого гемоглобіну HbА1с, використовували набір реагентів «ВioSystems» (Іспанія). Results. Рівень глюкози у крові експериментальних тварин з 30 до 120 доби коливався в межах від 13,3±0,1 до 19,3±0,2 ммоль/л, починаючи з кінця другого місяця експерименту, рівень HbA1C коливався від 7,1±0,05 до 8,6±0,08. У тварин інтактної групи рівень глюкози в крові знаходився в межах нормальних показників (глюкоза в крові 3,5 – 6,3 ммоль/л, HbA1C 4,0 – 5,1). На 30 добу експерименту ПЛФ у інтактних та експериментальних тварин становив 449,3±0,82 мкм та 449,±0,17 мкм, відповідно. З 60 доби експерименту відзначалася гіпертрофія легеневих лімфоїдних фолікулів із вираженою васкуляризацією, у порівнянні з інтактними тваринами показник ПЛФ був більшим у 2,3 рази (р≤0,05). На 90 добу у інтактних тварин спостерігали інволютивні зміни у лімфоїдних фолікулах та гіпотрофічні зміни. У експериментальних тварин аналогічного віку ПЛФ зріс на 1,3 рази (р≤0,05) у порівнянні з 60 добою екперименту. На 120 добу експерименту, лімфоїдні фолікули розміщувались концентрично навколо бронхів та бронхіол у вигляді «муфт». ПЛФ у експериментальних тварин становив 1430,1±0,12 мкм, що свідчило про зростання показника у 3,8 рази у порівнянні з інтактними тваринами. Conclusions. На тлі хронічної експериментальної гіперглікемії у тварин молодого віку розвивалася гіперваскуляризація та гіпертрофія легеневих лімфоїдних фолікулів, тим самим викликаючи обструкцію у нижніх дихальних шляхах.Item Рeculiarities of change in the bodyweight of rats under conditions of experimental alloxan hyperglycemia in the age aspect(Sumy State University, 2020) Dhanaraj, A.; Singh, A.Цукровий діабет був та залишається глобальною проблемою сьогодення, яка призводить до інвалідизації, втрати працездатності та смерті. Інтерес до цієї патології не згасає та спонукає науковців до пошуків нових шляхів діагностики та лікування цукрового діабету та його ускладнень. Загальновідомо, що цукровий діабет є проявом «збою» в роботі ендокринної системи, який проявляється гіперглікемією. Мета. Виявити та дослідити зміну ваги тіла щурів різних вікових категорій за умов експериментальної гіперглікемії. Матеріали та методи. Дослідження проведені на 36 білих лабораторних щурах обох статей. Піддослідні тварини були поділені на дві серії: експериментальну та інтактну. Кожна з них розбита на три групи залежно від віку щурів: молоді (2 місяці), зрілі (8 місяців) та старечі (20 місяців). Для експериментального моделювання гіперглікемії, використовували алоксану моногідрат з розрахунку 20 мг на 100 г ваги тіла щура. Визначали масу тварини, використовуючи електронні терези KERN 442-432N (Німеччина). Рівень глюкози у венозній крові щурів визначали глюкозооксидазним методом із використанням наборів реагентів «Філісіт» (Україна). Результати та обговорення. Після введення алоксану в кінці першої доби у тварин всіх вікових категорій розвинулись полідипсія, поліфагія та поліурія. Рівень глюкози у крові експериментальних молодих тварин становив 19,3±0,2 ммоль/л; у зрілих - 14,8±0,19 ммоль/л; у старечих - 22,7±0,3 ммоль/л. У тварин інтактної групи рівень глюкози в крові знаходився в межах норми, а саме: 6,3±0,2 ммоль/л; 3,5±0,1 ммоль/л; 6,5±0,24 ммоль/л, відповідно. Маса тіла інтактних щурів віком 2 місяці становила101,5±0,87 г, у тварин експериментальної серії цієї ж групи - 91,3±0,47 г. Вага тіла інтактних тварин віком 8 місяців складала 193,2±0,13 г, експериментальних – 146,6±0,3 г. Маса тіла у інтактних тварин старечого віку складала 220,2±0,19 г, у експериментальних щурів відповідного віку – 178,03±1,27 г. У відсотковому співвідношенні зменшення ваги на тлі хронічної гіперглікемії у тварин молодого віку відбулось на 11,2% (р < 0,05), у тварин зрілого віку на 31,8% (р < 0,05), у тварин старечого віку на 23,6% (р < 0,05). Висновки. В результаті розвитку алоксанової гіперглікемії у тварин молодого та старечого віку виникла гіперглікемія важкого ступеню; у щурів зрілого віку – середнього ступеню важкості. Найбільший дефіцит маси тіла виник у щурів віком 8 місяців, найменший - у щурів віком 2 місяці, що можна пояснити посиленими компенсаторними та адаптивними властивостями тварин молодого віку.Item Peculiarities of morphometric changes in rat’s lungs within age dimensions(Sumy State University, 2019) Abdul-Rahman, T.; Dummasiya, M.M.Процес дихання забезпечує безперервне постачання всіх тканин і органів киснем. Проведення потоку повітря відбувається через повітроносні шляхи (кондуктивний відділ) до респіраторного відділу (альвеоли легень), де і відбувається газообмін між повітрям та кров`ю. Кожний етап дорослішання організму характеризується специфічними змінами у легенях. Мета. Виявити особливості морфометричних змін у легенях щурів різних вікових категорій. Матеріали та методи. Дослідження проведені на 18 білих лабораторних щурах обох статей. Тварини були поділені на 3 групи за віковим аспектом 1) молоді (3 місяці, масою 151,5 ±0,3 г), зрілі (9 місяців, масою 193,2 ± 0,13 г ) та старечі (21 місяць, масою 220,2 ± 0,19 г). Був використаний гістологічний метод дослідження з морфометрією у динамічному режимі з використання універсальної сертифікованої програми “SEO Scan Lab 2.0" та "SEO Image Lab 2.0. Проводили вимірювання глибини альвеол та ширини входу в альвеоли. Результати та обговорення. Візуально дослідити суттєву різницю в будові легень щурів різних вікових груп не вдалося. Але при проведенні морфометрії легеневих структур щурів різних вікових груп, були виявлені певні закономірності, які, звичайно, були пов`язані з процесами росту та старіння. Мікроскопічні розміри основних показників респіраторної частини легень у тварин молодого віку були наступні: глибина альвеоли (ГА) – 52,4 ± 0,07 мкм, ширина входу в альвеолу (ШВА) – 31,05 ± 0,1 мкм. У щурів зрілого віку показник ГА становив 53,9 ± 0,73 мкм, що свідчило про його збільшення у порівнянні з молодими тварина на 2,9% (р < 0,05), ШВА зросла на 22,9% (р < 0,05), що в абсолютних числах складало 38,7 ± 0,14 мкм. У тварин старечого віку відбувались наступні зміни морфометричних показників: ГА збільшилась до 55,2 ± 1,36 мкм, що на 2,4% (р < 0,05) більше показника ГА у тварин зрілого віку, ШВА – до 51,2 ± 0,06 мкм (зростання на 32,3% (р < 0,05)). Висновки. Аналіз змін ГА, ШВА у процесі дорослішання та старіння тварин свідчить про розвиток у легенях змін емфізематозного спрямування, які розпочинались у щурів середнього віку та прогресивно розвивались у старечих.Item Ультрамікроскопічні зміни в легенях щурів старечого віку за умов експериментальної гіперглікемії(Одеський національний медичний університет, 2019) Теслик, Татьяна Петровна; Teslyk, Tetiana Petrivna; Сікора, Віталій Зіновійович; Sikora, Vitalii ZinoviiovychЦукровий діабет (ЦД) — це група метаболічних (обмінних) захворювань, що характеризуються хронічною гіперглікемією внаслідок порушень секреції інсуліну, дії інсуліну або обох цих чинників. Хронічна гіперглікемія при ЦД супроводжується ураженням очей, нирок, нервів, серця, кровоносних судин та, в меншому ступені, органів шлунково-кишкового тракту, опорно-рухової та дихальної систем. Мета. Виявити на ультраструктурному рівні зміни у легенях щурів старечого віку і за умов експериментальної гіперглікемії. Матеріали та методи. Дослідження проведені на 36 білих лабораторних щурах обох статей, віком від 20 до 26 місяців, масою 226,1±0,13 г. Піддослідні тварини були поділені на 6 груп по 6 тварин у кожній: 1) з гіперглікемією тривалістю 30 діб; 2) 60 діб; 3) 90 діб; 4) 120 діб 5) 150 діб 6) 180 діб. Для відтворення хронічної гіперглікемії тваринам вводили підшкірно розчин алоксана моногідрата з розрахунку 20мг на 100г ваги тіла щура в 0,1М цитратному буфері (рН 4,0). Були використані наступні методи дослідження: трансмісійна електронна мікроскопія легень з ультраморфометрією у динамічному режимі з використання універсальної сертифікованої програми “SEO Scan Lab 2.0" та "SEO Image Lab 2.0. Результати та обговорення. На 30 добу експерименту альвеолоцити ІІ-го типу мали типову форму, спостерігалось зменшення ворсинок на апікальній поверхні, матрикс мітохондрій був просвітлений з деформованими крістами, цитоплазма – вакуолізована. Виявлено розволокнення осміофільного матеріалу всередині тілець, проміжки між пластинами та осміофільні тільця були збільшеними, деформованими. кількість вторинних лізосом збільшилась. На 60 добу тривання гіперглікемїї ультрамікрометричні виміри доводять про прогресивне потовщення товщини альвеолярного бар’єру (ТАБ) на 1,2% у порівнянні з тваринами зі строком діабету 30 діб (471,8±0,72нм(р<0,05). Характерною відмінністю було раннє та значне збільшення сполучнотканинних волокон в легеневому інтерстиції та міжклітинних проміжках. Осміофільний матеріал пластинчастих тілець мав розрихлену структуру. Через 90 діб експерименту ультрамікроморфометрія ТАБ свідчила про її зростання у порівнянні з попереднім строком діабету в 1,3 рази (602,1±0,18нм (р<0,05) за рахунок фіброзних процесів у інтерстиційному та міжклітинному просторах. Дистрофічні явища спостерігались не тільки у пневмоцитах ІІ типу, але і в пневмоцитах І типу. У 4 місяці експерименту ультрамікроскопічні виміри свідчили про незначні зміни ТАБ у порівнянні з 90 добою експерименту до 615,1±0,9нм (р<0,05). На тлі вищеописаних явищ у легеневій паренхімі відбувалося зростання кількості нейтрофілів, що фагоцитували часточки зруйнованих альвеолоцитів ІІ типу. На 150 добу хронічної гіперглікемії встановлено, що цитоплазматичні відростки альвеолоцитів І типу майже не містили органел та простягались на значну відстань від ядра. Частіше зустрічались зони оголення базальної мембрани за рахунок порушення міжклітинних контактів. Плазмолема місцями була просвітленою та містила вакуолі. Між собою клітини з’єднані дещо розрихленими міжклітинними сполученнями. Поряд зі збільшеною кількістю альвеолоцитів ІІ типу виявлена поява плазмоцитів, що свідчило про ще більшу активацію імунної відповіді на ряду з проліферацією макрофагів, поліморфноядерних лейкоцитів. ТАБ досягла на 180 добу експерименту 630,7±0,93нм (р<0,05), що на 1,2% більше, ніж у попередньому місяці експерименту. Ділянки фіброзування гемато-альвеолярного бар’єру спостерігались не вогнищево, а генералізовано. Кількість мітохондрій зменшувалась, вони збільшувались у розмірах, міняли типову форму на округлу, кристи у середині набухали та деформувались. Висновки. В результаті проведеного експерименту можна стверджувати про враження як стромального, так і паренхіматозного компонентів легень продуктами порушення обміну глюкози під впливом хронічної алоксанової гіперглікемії. Зі зростанням строку дослідження знижувався місцевий імунітет, що проявлялось збільшенням кількості лейкоцитів, плазмоцитів і макрофагів. Найбільш чутливими клітинами до гіперглікемії виявились альвеолоцити ІІ типу, що в результаті порушувало синтез сурфактанту і, в свою чергу, знижувало бактерицидну та макрофагальну активність легень та збільшувало проникність альвеол, що проявлялось явищами вакуолізації (набряку). Фіброзування легеневої паренхіми за рахунок гіпертрофії і гіперплазії колагенових волокон провокувало порушення їх еластичної функції.Item Morphological changes in the pulmonary tissue of rats of aged age under conditions of experimental diabetes I type(Сумський державний університет, 2018) Теслик, Тетяна Петрівна; Teslyk, Tetiana PetrivnaАктуальність. Цукровий діабет І типу займає очільне місце серед загальної захворюваності, та, як відомо вражає осіб молодого та середнього віку, і проявляється широким спектром ускладнень. Органами-мішенями при хронічній гіперглікемії, окрім загальновідомих (судини, нервова система та ін.) є легені, які на сьогодні досліджені недостатьньо. Мета. Виявияти та дослідити морфологічні легень за умов алоксанового діабету. Матеріали і методи. Досліджували три групи білих безпородних щурів обох статей, з термінами діабету 10 діб, 20 діб, 30 діб. Морфологічні показники тварин кожної експериментальної групи порівнювали з аналогічними у інтактних тварин. Використані наступні методи дослідження: сканувальна електронна мікроскопія (мікроморфомерія ширини провідної бронхіоли (ШПБ)), визначали рівень глюкози в крові глюкозооксидазним методом, рівень глікозильованого гемоглобіну (HbА1С).. Результати. При морфометричному дослідженні, встановлено, що протягом першого 10 діб експерименту незначно збільшилась ШПБ та становила 65,52±0,05мкм(р<0,05), що свідчить про зростання показника на 3,1% у порівнянні з інтактною групою. Показники глюкози в крові та глікозильованого гемоглобіну становили 14,8±0,19 ммоль/л та 6,3±0,14% відповідно, що відповідає тяжкому ступеню цукрового діабету. На 20 добу хронічної гіперглікемії зростають показники ШПБ до 67,3±0,04мкм на 5,7% та на 2,7% у порівнянні з інтактними тваринами та щурами з цукровим діабетом 10 діб відповідно, що може свідчити про початкові фіброзно-емфізематозні зміни легеневої строми. Середні показники глюкози в крові та глікозильованого гемоглобіну становили 12,3±0,04 ммоль/л та 7,1±0,14% відповідно, що відповідає середньому ступеню цукрового діабету. Відбулись дилятаційні зміни провідних бронхіол на 30 добу алоксанового діабету, розмір яких становив 70,15±0,52 (р<0,05), що більше від показників інтактних тварин на 8,5%. Показники глюкози в крові та глікозильованого гемоглобіну становили 10,2±0,1 ммоль/л та 7,4±0,08% відповідно, що відповідає середньому ступеню цукрового діабету. Висновки. За умов експериментального алоксанового діабету, який відповідав тяжкому та середньому ступеням (з 10 по 30 добу) у щурів зрілого віку розвиваються дилятаційні зміни у провідних бронхіолах, що може свідчити про початкові зміни легеневої строми емфізематозного спрямування.Item Морфологічні аспекти репаративного остеогенезу в умовах зневоднення організму(2010) Бумейстер, Валентина Іванівна; Бумейстер, Валентина Ивановна; Bumeister, Valentyna Ivanivna; Устянський, Олег Олексійович; Устянский, Олег Алексеевич; Ustianskii, Oleh Oleksiiovych; Логоша, Андрій Іванович; Логоша, Андрей Иванович; Lohosha, Andrii Ivanovych; Слісаренко, Олександр Володимирович; Слисаренко, Александр Владимирович; Slisarenko, Oleksandr Volodymyrovych; Огієнко, Максим Миколайович; Огиенко, Максим Николаевич; Ohiienko, Maksim MykolaiovychВ роботі вивчені морфологічні зміни кісткового регенерату в умовах різних видів дегідратації.Виявлена затримка процесів формування мозолі після травматичного пошкодження При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/33272Item Экспериментальное обоснование применения геля на основе ацетата хитозана для лечения ожогов(Государственное бюджетное образовательное учреждение высшего профессионального образования Рязанский государственный медицинский университет им. академика И.П. Павлова Министерства здравоохранения Российской Федерации, 2012) Погорєлов, Максим Володимирович; Погорелов, Максим Владимирович; Pohorielov, Maksym Volodymyrovych; Івахнюк, Тетяна Василівна; Ивахнюк, Татьяна Васильевна; Ivakhniuk, Tetiana Vasylivna; Москаленко, Роман Андрійович; Москаленко, Роман Андреевич; Moskalenko, Roman Andriiovych; Бончев, Сергій Дмитрович; Бончев, Сергей Дмитриевич; Bonchev, Serhii Dmytrovych; Калинкевич, О.В.; Калинкевич, А.Н.; Сікора, Віталій Зіновійович; Сикора, Виталий Зиновьевич; Sikora, Vitalii Zinoviiovych; Романюк, Анатолій Миколайович; Романюк, Анатолий Николаевич; Romaniuk, Anatolii Mykolaiovych; Скляр, А.Н.У роботі проведені in-vivo тести гелю на основі хітозану з додаванням мірамістіна, метилурацилу та аскорбінової кислоти при лікуванні глибоких опіків шкіри. Гель виготовляли шляхом розчинення 2% хітозану в 0,5 % розчині оцтової кислоті протягом 24 годин з наступним фільтруванням через скляний фільтр з середнім розміром пор. Для отримання модифікованих гелів у розчин додавали вищевказані речовини у відповідних концентраціях. Дослідження in-vivo проводилися на лабораторних щурах-самцях з модельованими опіками II-B ступеня, які були рандомізовані в контрольну та експериментальну групи. Останнім з 3 доби після нанесення опіку двічі на добу проводили обробку поверхні рани різними модифікаціями гелей на основі хітозану. Гістологічне дослідження показало зменшення запальної реакції і набряку в біоптатах, прискорення епітелізації поверхні травми і скорочення строків загоєння дефекту на 2-3 доби. Мікробіологічні дослідження виявили високу бактеріостатичну дію гелю хітозану по відношенню до більшості представників мікрофлори опікової поверхні, що дозволило уникнути інфекційних ускладнень. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/32836Item Морфологические изменения кишечника при экспериментальной острой кишечной инфекции в условиях терапии коллоидным серебром(Тбилисский государственный медицинский университет, 2012) Полов`ян, Катерина Сергіївна; Половьян, Екатерина Сергеевна; Polovian, Kateryna Serhiivna; Чемич, Микола Дмитрович; Чемич, Николай Дмитриевич; Chemych, Mykola Dmytrovych; Романюк, Анатолій Миколайович; Романюк, Анатолий Николаевич; Romaniuk, Anatolii Mykolaiovych; Москаленко, Роман Андрійович; Москаленко, Роман Андреевич; Moskalenko, Roman AndriiovychНа сучасному етапі в практиці інфекціоніста в лікуванні гострих кишкових інфекцій, викликаних умовно патогенними мікроорганізмами, використовується колоїдне срібло з розмірами частинок 25 нм як альтернатива традиційному етіотропного лікування. У 32 щурів, розподілених по 4 групам по 8 особин у кожній (інтактні; здорові, які отримали колоїдне срібло; з модельованої гострою кишковою інфекцією в умовах базисної терапії і з додаванням колоїдного срібла), проводили гістологічне дослідження тонкої і товстої кишок щурів. Пероральне призначення колоїдного срібла в дозі 0,02 мг / добу інтактним щурам не призвело до зміни морфометричних показників порівняно з нормою, а в період ранньої реконвалесценції у щурів з гострої кишкової інфекції спостерігалися деструктивні і компенсаторні зміни в кишечнику, які залежали від схеми лікування. При введенні колоїдного срібла зменшувалася активність запального процесу та вираженість морфологічних змін тканин товстого і тонкого кишечника, що свідчить про позитивний ефект досліджуваного препарату порівняно з базисною терапією. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/27575Item Вивчення клінічного ефекту колоїдного срібла на моделі гострої кишкової інфекції in vivo(Одеський медуніверситет, 2012) Полов`ян, Катерина Сергіївна; Половьян, Екатерина Сергеевна; Polovian, Kateryna Serhiivna; Чемич, Микола Дмитрович; Чемич, Николай Дмитриевич; Chemych, Mykola Dmytrovych; Івахнюк, Тетяна Василівна; Ивахнюк, Татьяна Васильевна; Ivakhniuk, Tetiana Vasylivna; Дейнека, Володимир Миколайович; Дейнека, Владимир Николаевич; Deineka, Volodymyr MykolaiovychПроведене моделювання гострої кишкової інфекції у щурів з наступним лікуванням за допомогою базисної терапії та з використанням колоїдного срібла. Встановлено, що використання колоїдного срібла зменшує тривалість діарейного синдрому. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/25452