Східноукраїнський медичний журнал
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/72869
Browse
7 results
Search Results
Item Порівняльна характеристика відновлення шкіри щурів після ультрафіолетового опромінення без та з використанням ербієвого лазеру(Сумський державний університет, 2024) Сулим, Григорій Анатолійович; Sulym, Hryhorii Anatoliiovych; Линдін, Микола Сергійович; Lyndin, Mykola Serhiiovych; Шамрай, А.В.; Линдіна, Юлія Миколаївна; Lyndina, Yuliia Mykolaivna; Романюк, Анатолій Миколайович; Romaniuk, Anatolii MykolaiovychВступ. Ультрафіолетове випромінювання, що має значний біологічний вплив серед спектру сонячного світла, може викликати старіння шкіри та пухлини, але в контрольованому використанні має і терапевтично вигідні ефекти на шкіру. Для фототерапії шкірних захворювань використовується ультрафіолетове випромінювання з довжиною хвилі 311 нм. Меланін, що міститься в меланосомах (МС), виробляється в меланоцитах (МЦ) в процесі меланогенезу. Фототерапія може викликати клінічну гіперпігментацію, провокуючи збільшення кількості МС. Абляційні лазери, такі як Er:YAG, використовуються для боротьби з гіперпігментацію, але в цей же час мають ризик викликати гіперпігментацію. Частота таких побічних ефектів варіюється від 10 до 46%. Мета дослідження полягала у визначенні змін у чисельності МЦ в епідермісі відносно протяжності базальної мембрани та щільності МС в епідермісі у двох групах тварин: після УФ-опромінення без і з аблятивним лазером. Матеріали і методи. Дослідження починалося імітацією фототерапії дерматозів вузько-смуговим УФ випромінюванням. Тварини розподілені на 2 експериментальні групи – вільної реадаптації, із використанням лазеру та групу контролю (інтактні щури). Відбір зразків шкіри проводили від 54 тварин: 12 особин на вивід (по 6 для кожної з груп) 31-го дня, 45-го дня, 61 та 121-го дня та 6 особин групи контролю. Оцінювалися меланоцитарні та меланосомальні компоненти епідермісу, проводилося порівняння між групами та з інтактними тваринами. Результати. У групі вільної реадаптації на 45-й день щільність МЦ досягла 0,78±0,16 клітин на 100 мкм базальної мембрани (одиниць, од.), що перевищує норму, але не виявляє статистичної достовірності (p=0,37). На 61-й і 121-й день щільність становила 0,72±0,13 і 0,70±0,17 од. відповідно, що свідчить про кореляцію з часом, який минув, r = -0,732, але водночас не достовірно відрізняється від показників контрольної групи. У групі лазерної гіпопігментації щільність МЦ на базальній мембрані становила 0,68±0,26, 0,70±0,26 і 0,69±0,23 од. на 45-й, 61-й і 121-й день відповідно, демонструючи стабільність. Кореляція між щільністю МЦ і часом після УФ-опромінення не враховувалася (r = -0,485). Що стосується аналізу МС, то в контрольній групі площа МС становила 0,77±0,24% від площі епідермісу. На 31-й день щільність МС досягла піку і становила 1,21±0,32%, статистично відрізняючись від контрольної групи (p=0,04). Згодом у групі вільної реадаптації площа МС зменшилася до 1,03±0,16% на 45-й день, 0,91±0,13% – на 61-й день і 0,91±0,25% – на 121-й день. Між щільністю МС і часом, що минув, спостерігалася зворотна кореляція, r = -0,735. Подібні закономірності спостерігалися і в групі лазерної абляції. На 45-й, 61-й та 121-й день площа МС становила 1,07±0,28%, 0,92±0,22% та 0,84±0,19% відповідно. Кореляція між щільністю МС і часом після УФ-опромінення була помітною, r = -0,881. Порівняння щільності МС в епідермісі між експериментальними групами не виявило статистичних відмінностей на жодному етапі експерименту. Висновки. Описаний ультрафіолетовий вплив на шкіру не призвів до статистично достовірного збільшення кількості МЦ на базальній мембрані (р=0,37), але достовірно збільшив площу МС в епідермісі (р=0,04). Порівняння щільності МЦ у групах лазерної гіпопігментації та вільної реадаптації не виявило статистично значущих відмінностей між собою та із групою контролю. Лазерна абляція не призвела ні до збільшення, ні до зменшення середньої концентрації МС в епідермісі порівняно із групою вільної реадаптації.Item Порівняльний аналіз МРТ, морфологічних та біохімічних ознак новоутворень передміхурової залози(Сумський державний університет, 2024) Яснікова, Маргарита Павлівна; Кудрявцев, Ю.М.; Понирко, Аліна Олексіївна; Ponyrko, Alina Oleksiivna; Малюк, А.А.; Рябенко, Тетяна Василівна; Riabenko, Tetiana Vasylivna; Романюк, Анатолій Миколайович; Romaniuk, Anatolii Mykolaiovych; Yasnikova, Marharyta PavlivnaВступ. У даній статті наведено порівняльний аналіз даних магнітно-резонансної томографії (МРТ), трансректальне ультразвукове дослідження (ТРУЗД), біопсійного та біохімічного дослідження при раку передміхурової залози з використанням гістоморфологічної градації пухлинного компоненту за шкалою Глісона. Показано, що рівень простат-специфічного антигену (ПСА) часто корелює із загальним балом за шкалою Глісона. Матеріали та методи: В ході дослідження було обстежено 860 пацієнтів з підозрою на рак передміхурової залози, при цьому у 530 осіб (62%) діагностовано рак передміхурової залози на різних стадіях розвитку, а у 330 осіб (38%) виявлено розвиток аденоми простати. МРТ передміхурової залози проводилось у трьох перерізах: сагітальному, фронтальному та аксіальному. Оцінка пухлинного компоненту визначалась за допомогою системи PI-RADS. Для дослідження відбирались пацієнти з рівнем ПСА більше 4,4 нг/мл. Стадійність розвитку раку визначали за шкалою Глісона під час гістологічного дослідження. Результати власних досліджень: Встановлено, що метод діагностики МРТ найбільш ефективний при низько диференційованих і помірно диференційованих формах аденокарциноми простати тайого можна також використовувати для оцінки поширеності пухлинного процесу. Перше місце серед досліджених випадків (61%) займає рак простати ІІІ стадії, друге місце – рак простати IV стадії (24%), третє місце – рак простати ІІ стадії (15%). Гіпоехогенні вузлові елементи виявляються у 30,2% переважно за шкалою Глісона 5–7, різнорідні вузлові елементи – у 40,1% за шкалою Глісона 8, гіпоінтенсивні зони, переважно в периферичних відділах залози, було виявлено в 75,2% за шкалою Глісона 9–10. Зміни судинного малюнка залежали від ступеня розвитку пухлинного компоненту. Висновок. У проведеному нами дослідженні було виявлено ряд особливостей: для раку передміхурової залози переважно характерні високо диференційовані та помірно диференційовані форми аденокарциноми; при метастатичному раку передміхурової залози, частіше виявляється низько диференційована форма аденокарциноми, що може мати агресивне протікання та швидке поширення пухлинного компоненту.Item PvuII (rs2234693) polymorphism of the estrogen receptor alpha gene in women from Sumy oblast, Ukraine, with endometrial hyperplastic process(Sumy State University, 2024) Циндренко, Наталія Леонідівна; Tsyndrenko, Nataliia Leonidivna; Романюк, Анатолій Миколайович; Romaniuk, Anatolii MykolaiovychВступ. Гіперпластичні процеси ендометрія – естрогензалежні доброякісні патології матки, які є частою причиною непліддя, порушень оваріально-менструального циклу та малігнізації у рак тіла матки. Дія естрогену на ендометрій реалізується через рецептор естрогену альфа і проявляється цілим спектром біологічних змін, включаючи розмноження і ріст клітин, розвиток тканин та інші. Рецептор естрогену альфа кодується геном ESR1, який розташований на хромосомі 6q25 і має вісім екзонів та сім інтронів. Сьогодні описано близько 9 тисяч поліморфізмів гена ESR1, частина з яких пов’язана зі зміною його активності. Серед таких функціональних поліморфізмів – поліморфізм PvuII (rs2234693), який виникає внаслідок заміни тиміну (T) на цитозин (C) у першомуінтроні гена. Мета. Метою даного дослідження була оцінка частоти алельних варіантівгена рецептора естрогену альфа за PvuII поліморфізмом у пацієнток з гіперпластичними процесами ендометрія, що мешкають у Сумському регіоні України та вивчення його зв’язків з гістологічним варіантом гіперпластичних процесів ендометрія, антропометричними показниками, віковими категоріями, даними анамнезу та супутньою патологією жінок з гіперпластичними процесами ендометрія. Матеріали та методи. Геномна ДНК була виділена із зразків крові 95 жінок з гіперпластичними процесами ендометріята 80 жінок без гіперпластичних процесів ендометрія. Дослідження rs2234693 поліморфізму здійснено методом полімеразної ланцюгової реакції з наступним аналізом довжини рестрикційних фрагментів (PCR-RFLP). Математичну обробку та статистичний аналіз даних виконували за допомогою Microsoft Excelта програмного пакета «SPSSStatistics29.0 forWindows». Використовувалися дискриптивна статистика, критерій Стьюдента, методика ANOVA, критерій χ2 Пірсона. Статистично значущими вважалися результати зP< 0,05. Результати дослідження. Розподіл варіантів генотипів за PvuІІ поліморфізмом гена ESR1у жінок з гіперпластичнимипроцесами ендометріястановив: гомозиготи за основним алелем (Т/Т) – 31,6 %, гетерозиготи (Т/С) – 49,5 %, гомозиготи за мінорним алелем (С/С) –18,9 %; у жінок без гіперпластичних процесів ендометрія відповідно 30%, 52,5%, 17,5%. Різниці у розподілі генотипів у пацієнток із з гіперпластичними процесами ендометріяі жінок без гіперпластичних процесів ендометріяне виявлено (χ2= 0,163, P= 0,922). Не виявлено асоціацій між PvuІІ поліморфізмом та гістологічним варіантом гіперпластичних процесів ендометрія (χ2= 4,14, P= 0,387), антропометричними показниками пацієнтів (P>0,05), віковими групами (χ2 = 2,98,P= 0,560), даними анамнезу (P> 0,05), супутньою генітальноюта екстрагенітальною патологіями (P> 0,05). Висновки. Відсутня різниця у розподілі генотипів Т/Т, Т/С, С/Сза PvuІІ поліморфізмомгенарецептора естрогену альфа у пацієнток Сумського регіону України, що мають гіперпластичні процеси ендометріята жінок безгіперпластичних процесів ендометрія. Немає залежностіміж варіантомгенотипу за вивченим поліморфізмом і гістологічним варіантом гіперпластичних процесів ендометрія, антропометричним показниками, віковими групами, даними анамнезу, супутньою генітальною та екстрагенітальною патологіямиу пацієнтів.Item Clinical, morphological, and epidemiological characteristics of endometrial hyperplastic processes in Sumy region(Sumy State University, 2021) Tsyndrenko, Nataliia Leonidivna; Романюк, Анатолій Миколайович; Романюк, Анатолий Николаевич; Romaniuk, Anatolii Mykolaiovych; Nikolayenko, Y.R.; Циндренко, Наталія Леонідівна; Циндренко, Наталья ЛеонидовнаГіперпластичні процеси ендометрія посідають вагоме місце серед гінекологічної захворюваності жінок різних вікових груп та є однією з найбільш частих причин госпіталізації до гінекологічного стаціонару. Актуальність патології зумовлена значним поширенням гіперпластичних процесів ендометрія, високою частотою малігнізації, тривалим рецидивуючим перебігом та зниженням репродуктивної функції, адже вони є однією з найчастіших причин непліддя у жінок репродуктивного віку. Статистичні дані щодо захворюваності на гіперпластичні процеси ендометрія в Україні відсутні. Виконаний аналіз історій хвороб та медичних карт показав, що у 40 % випадків гіперпластичні процеси ендометрія були безсимптомними. У 60% випадків клінічними проявами гіперпластичних процесів ендометрія були порушення менструального циклу у вигляді менорагії, метрорагії, дисменореї та олігоменореї. У 30 % випадків гіперпластичні процеси ендометрія були рецидивуючими. Найчастішою супутньою патологією зі сторони органів малого тазу були лейоміома матки та ендометріоз, а екстрагенітальною патологією – гіпертонічна хвороба та ожиріння. Виконане нами дослідження та аналіз даних показав, що на сьогодні спостерігається тенденція до зростання захворюваності на гіперпластичні процеси ендометрія у Сумському регіоні у період 2011–2020 років. Пік захворюваності припадав на 2016 рік. Відмічається певний взаємозв’язок частоти гіперплазій з віковими категоріями. Так, найбільша кількість неатипових та атипових гіперплазій ендометрія спостерігається у жінок віком 45–55 років. Найменша кількість неатипових гіперплазій ендометрія виявлена у жінок віком 66 і більше років, а атипових гіперплазій – у жінок віком до 30 років. Залозисті поліпи ендометрія найчастіше діагностуються у віці 31–44 роки; найменша ж кількість залозистих поліпів ендометрія виявлена у жінок після 66 років. Найбільша кількість залозисто-фіброзних поліпів ендометрія спостерігається у жінок віком 45–55 років, а найменша – у жінок до 30 років. Фіброзні поліпи ендометрія найчастіше зустрічаються у старших вікових групах – 66 і більше років; найменша кількість таких поліпів ендометрія виявлена у жінок до 30 років. Зменшення захворюваності на гіперпластичні процеси ендометрія у 2020 році нами пояснюється введеними карантинними заходами, і, як наслідок, зменшенням кількості діагностованих випадків гіперпластичних процесів ендометрія, адже останні часто перебігають безсимптомно.Item Research on the incidence of malignant testicular tumors in Ukraine and Sumy region(Sumy State University, 2020) Брусовцов, Дмитро Олегович; Линдін, Микола Сергійович; Лындин, Николай Сергеевич; Lyndin, Mykola Serhiiovych; Сікора, Владислав Володимирович; Сикора, Владислав Владимирович; Sikora, Vladyslav Volodymyrovych; Гирявенко, Наталія Іванівна; Гирявенко, Наталья Ивановна; Hyriavenko, Nataliia Ivanivna; Романюк, Анатолій Миколайович; Романюк, Анатолий Николаевич; Romaniuk, Anatolii Mykolaiovych; Brusovtsov, Dmytro Olehovych; Брусовцов, Дмитрий ОлеговичАктуальною медико-соціальною проблемою Україні та в світі є онкологічна захворюваність на рак яєчка. Незважаючи на відносно невеликий рівень захворюваності на дану патологію, вона має принципове значення для клініцистів, так як це найпоширеніший тип злоякісних пухлин у молодих чоловіків працездатного віку (15–45 років). Зокрема, в Сумській області показник захворюваності на ракяєчка дещо відрізняється від середніх по країні. Саме тому, метою нашого дослідження стало проведення аналізу рівня неоплазій яєчка серед населення Сумщини та України в період 2011–2019 ро-ків, а також їх порівняння. Базуючись на отриманих даних, Сумська область входить до групи областей України з надпороговим рівнем захворюваності на рак яєчок. Аналіз статистичних даних показав тенденцію до зниження загального рівня захворюваності на рак яєчка серед дорослого населення в Україні у досліджуваний період (в середньому 2,55 на 100 тис. населення). У той же час, у Сумській області відмічалось поступове зростання частоти випадків даної онкопатології у чоловіків з досягненням найвищих показників у 2017 році (4,33 на 100 тис. населення). Відтак, по Україні на дану патологію хворіли чоловіки переважно у віці 35–39 років. Проте, варто відмітити, що віковий діапазон захворюваності в Сумській області був дещо ширшим та переважно вражав населення віком 30–39 років, а в деяких роках і чоловіків 20–29 років. Встановлено, що рак яєчка також вражає дитяче населення, хоча і зустрічається вкрай рідко. Враховуючи те, що найчастіше серед усіх пухлин яєчок зустрічається семінома, ми зупинились на більш детальному вивченні її морфологічних особливостей. В результаті аналізу статистичних даних виявлено зв'язок між захворюваністю на рак яєчка та віком чоловічої частини населення. Важливим елементом дослідження залишається вивчення етіопатологічних факторів, які впливають на зростання рівня ураження даною патологією.Item Comparative features of open source software products for the development of an automated breast cancer diagnostic program(Sumy State University, 2019) Kovalev, V.; Diachenko, Y.; Malyshev, V.; Rjabceva, S.; Kolomiets, O.; Линдін, Микола Сергійович; Лындин, Николай Сергеевич; Lyndin, Mykola Serhiiovych; Москаленко, Роман Андрійович; Москаленко, Роман Андреевич; Moskalenko, Roman Andriiovych; Довбиш, Анатолій Степанович; Довбыш, Анатолий Степанович; Dovbysh, Anatolii Stepanovych; Романюк, Анатолій Миколайович; Романюк, Анатолий Николаевич; Romaniuk, Anatolii MykolaiovychРак молочної залози (РМЗ) – одне з найчастіших онкологічних захворювань у світі серед жінок з високою захворюваністю та смертністю. Надійність гістологічної верифікації раку молочної залози залежить від досвіду, знань патолога, його готовності до самовдосконалення та вивчення спеціалізованої літератури. Цифрова патологія також широко використовується в навчальних цілях, в телепатології, телеконсультаціях та науково-дослідних проектах. Нещодавно розроблена система Whole Slide Image (WSI) відкриває великі можливості в покращенні якості гістопатологічної діагностики. Розробка різноманітного програмного забезпечення для морфологічної діагностики -важливий напрямок для підвищення якості гістологічної верифікації діагнозу в онкопатології. Метою роботи є пошук та порівняльний аналіз існуючих програмних засобів з відкритим вихідним кодом для обробки повно-слайдових гістологічних зображень.Item Щільність прилягання реставраційного матеріалу до емалі зубів з різним формуванням краю каріозної порожнини(Сумський державний університет, 2019) Сміянов, Юрій Владиславович; Смиянов, Юрий Владиславович; Smiianov, Yurii Vladyslavovych; Лахтін, Юрій Володимирович; Лахтин, Юрий Владимирович; Lakhtin, Yurii Volodymyrovych; Романюк, Анатолій Миколайович; Романюк, Анатолий Николаевич; Romaniuk, Anatolii Mykolaiovych; Білоножко, О.В.Мета. Вивчити щільність прилягання відновлювального матеріалу до емалі зубів залежно від дизайну формування краю каріозної порожнини. Матеріали і методи. Проведено дослідження на 30 видалених за клінічними показаннями інтактних третіх молярах. Зразки поділили на три групи по 10 в кожній. В I групі формували класичну каріозну порожнину без формування скоса (фальца) емалі, II – зовнішній скіс емалі під кутом 45º до емалево-дентинної межі, III – внутрішній скіс емалі. Порожнини відновлювали композиційним світлотверднучим матеріалом, здійснювали механічне навантаження, зуби піддавали термоциклюванню, сепарували в медіо-дистальному напрямку через центр реставрацій, досліджували в растровому електронному мікроскопі "РЭМ 102» і вивчали зону контакту реставрації з твердими тканинами зубів, щільність їх прилягання, проміжки вимірювали і виражали в мікрометрах (мкм). Результати. В зразках І групи щільність прилягання матеріалу до емалі порожнини на всьому протязі було різним: місцями щільне, іноді визначали простір між адгезивним шаром матеріалу і емаллю до 7,90± 0,73 мкм (ДІ 95%: 6,3:9,5). В зразках ІІ групи матеріал рівномірно контактував з прошарком адгезиву, прилягання якого до емалі краю каріозної порожнини було щільним майже на всьому протязі, в окремих ділянках відзначалося порушення контакту, щілини розміром 2,76± 0,52 мкм (ДІ 95%: 1,6:3,9). В зразках ІІІ групи прилягання реставраційного матеріалу до емалі каріозної порожнини не було щільним майже на всьому протязі, зазначалися щілини розміром 16,50± 0,89 (ДІ 95%: 14,6:18,4) мкм. Висновки. Найбільша щільність прилягання відновлювального матеріалу до емалі зубів відбувається при формуванні зовнішнього скосу емалевого краю в каріозних порожнинах І класу за Блеком.