Образ
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/67311
Browse
18 results
Search Results
Item Комеморативні практики в дискурсі журналістикознавства(Сумський державний університет, 2025) Яненко, Ярослав Васильович; Yanenko, Yaroslav VasylovychВступ. Збереження історичної пам’яті протягом століть реалізовувалося завдяки до-слідженням у галузі історії, а також літературним творам, присвяченим героям і подіям минулого. Водночас комеморація подій російсько-української війни, як таких що відбулися порівняно недавно, може розглядатися також у дискурсі журналістикознавства.Актуальність і мета. За допомогою сучасних медіатехнологій журналісти фіксують думки та спогади учасників визначних історичних подій. Журналістська робота є важли-вою для комеморації подій та героїв російсько-української війни, і є актуальною темою для досліджень у дискурсі журналістикознавства. Відповідно, метою дослідження є визначення основних особливостей комеморативних практик у дискурсі журналістикознавства.Методологія. Основним методом дослідження є спостереження, що дало можливість визначити актуальні комеморативні практики у сучасному медіасередовищі. Дискурс-ана-ліз медіатекстів дозволив виявити зв’язок між висловлюваннями та фрагментами текстів, обраних за методом випадкової вибірки. За допомогою порівняльного аналізу було уточне-но розуміння процесу комеморації в дискурсі журналістикознавства та рівні, на яких може відбуватися реалізація комеморативних практик.Результати. Уточнено розуміння комеморації в дискурсі журналістикознавства, тож це поняття можна визначити як процес збереження пам’яті про російсько-українську війну за допомогою традиційних та нових медіа. Комеморативні практики у дискурсі журналіс-тикознавства можуть включати публікації у традиційних та нових медіа про події, пам’ятні дати, героїв та героїнь російсько-української війни. Комеморативні практики можуть ре-алізовуватися на різних рівнях (держава, місцева влада, приватні ініціативи тощо). Осно-вними тенденціями застосування комеморативних практик в українських медіа є викорис-тання емоцій, символів та архетипів.Висновки. У статті визначено основні особливості комеморативних практик у дискурсі журналістикознавства, зокрема це знаходження й збереження інформації про важливі по-дії, героїв та героїнь російсько-української війни, створення медіа матеріалів щодо збере-ження історичної пам’яті про війну, а також використання традиційних та нових медіа для розповсюдження інформації про комеморацію російсько-української війни.Item «Медіаестетика» як університетська освітня компонента(Сумський державний університет, 2025) Дюжева, К.У статті йдеться про університетську навчальну дисципліну «Медіаестетика», розкривається проблема формування та вдосконалення уявлень здобувачів освіти про загальні закони естетичної діяльності та естетичного освоєння світу, обґрунтовується потреба окреслити специфіку соціальної природи краси, мистецтва як механізму соціалізації людини, естетичної інформації як невід’ємної складової мас-медіа.Актуальність і мета. Вивчення естетики медіа в університеті є актуальним через необхідність аналізу естетичних аспектів медіаматеріалів, особливо у воєнний час. Медіаестетика тісно пов’язана з поняттями культурних та соціальних цінностей, етики, гармонії. Розвиток соціальних медіа та штучного інтелекту повинен підтримувати людський фактор, в якому естетика відіграє важливу роль. Метою дослідження є висвітлення важливості медіаестетики для розвитку критичного мислення, розуміння естетичних принципів та професійної діяльності у сфері соціальних комунікацій. Медіаестетика розвиває креативність, адаптивність, гнучкість мислення та художній смак здобувачів освіти.Методологія. Серед методів дослідження було використано аналіз науково-методичного матеріалу з естетики та журналістики, узагальнення досвіду викладацької роботи, інтерпретацію результатів дослідження.Результати. Аналізуються особливості викладання навчальної дисципліни «Медіаестетика», зокрема тематичне наповнення, наближення естетичних теорій до новітніх сучасних медіатехнологій. Розкривається питання становлення уявлень студентства про закони та категорії етики та естетики, що є основоположним для світосприйняття та комунікації зі світом. У дослідженні обґрунтовується важливість освітньої компоненти для формування навички розуміти специфіку природи краси, культури та мистецтва у процесі соціалізації людини. Йдеться про естетичну інформацію як невід’ємну складову медійного простору.Висновки. Реалізовано поставлені у статті завдання: розглянуто медіаестетику як освітню компоненту; розкрито проблему рівня розвитку медіаестетики в інформаційному просторі як проекцію базової підготовки медіафахівців; обґрунтовано потребу у вдосконаленні журналістської майстерності в аспекті специфіки естетичної інформації. Обґрунтовано, що освітня компонента «Медіаестетика» у межах навчального процесу допомагає сформувати та розвинути гнучкість мислення, креативні здібності майбутніх медійників на основі естетичних категорій, спонукає до самореалізації фахівців, активізує пізнавальні інтереси у поєднанні зі сформованими естетичним смаками, етичним рівнем розвитку, реалізує евристичні здібності як визначальні для формування професійної майстерності та конкурентоздатності сучасного фахівця медіасфери.Item Біблія як медіа: порівняльний аналіз із позицій соціальнокомунікаційного підходу(Сумський державний університет, 2025) Петренко, С.В умовах сучасних інформаційних воєн, розвитку маніпуляційних технологій, кризових явищ світового масштабу дослідницької уваги заслуговують джерела, що транслюють ціннісні наративи, спрямовані на гармонізацію суспільних відносин і відновлення ціннісних систем.Актуальність і мета. Стаття розкриває науковий погляд на Біблію як на медіа, що протягом багатьох століть транслює морально-духовний дискурс і систему засадничих цінностей як фундаментальну основу світоустрою, відтворює унікальну модель комунікації, проте з позицій соціальнокомунікаційного підходу є не вивченою. Це визначає новизну й актуальність розвідки, мета якої – дослідити медійність Біблії та її місце й роль у журналістиці та соціальних комунікаціях.Методи дослідження. Дослідження є комплексним, здійснене в парадигмі «правда – журналістика – суспільство». Методологічна основа – соціальнокомунікаційний підхід. Типологізований об’єкт – Біблія як медіа. Застосовано методи концептуального, порівняльного, дискурсивного аналізу, синтезу. Для розуміння природи та системи духовної комунікації, відображеної в Біблії, а також інтерпретації унікальних властивостей досліджуваного об’єкту використано елементи філософських методів: діалектичного, метафізичного, інтуїтивного, феноменологічного.Результати. У статті подано результати першого етапу дослідження – аналізу Біблії щодо відповідності характеристикам і функціям медіа. З’ясовано відповідність Біблії визначенню «медіа» та сучасним його тлумаченням. Виявлено особливості, що формують унікальність цього медіа. Подано їх перелік та обґрунтування. Встановлено, що Біблія акумулює і транслює інформацію від трансцендентного Першоджерела – Абсолюту, має унікальну структуру та жанрово-стильову побудову, зберігає ціннісну абсолютність, не релятивізує під впливом трендів сучасного світу, доносить контент незмінним, демонструє актуальність, суспільну цінність інформації на тлі локальних і глобальних суспільно-по-літичних подій упродовж багатьох періодів історичного розвитку людства, справляє позитивний вплив на особу та суспільство, транслюючи алгоритми духовного самоусвідомлення і пізнання та спонукаючи до духовного осягнення вічних цінностей і вічного життя. Вказано на зв’язок Біблії з журналістикою.Висновки. Результати дослідження дають підставу визначити Біблію як унікальне медіа, транслятора засадничих цінностей, що спрямоване на відновлення ціннісної системи людства та гармонізацію суспільних відносин і є перспективним джерелом соціальнокомунікаційних досліджень.Item Комунікаційна конвергенція журналістики та паблік рилейшнз(Сумський державний університет, 2024) Тєлєтов, Олександр Сергійович; Tielietov, Oleksandr Serhiiovych; Тєлєтова, С.Вступ. У статті розглядаються сутнісні характеристики конвергенції журналістики та піару, основні причини цього процесу, з’ясовуються ключові аспекти взаємодії зазначених видів масової комунікації, принципи медіарилейшнз, окреслено вектори розвитку інтеграції журналістики й PR та її наслідки для обох сфер. Актуальність і мета. Вивчення різних аспектів взаємодії медіа та паблік рилейшнз є надзвичайно актуальним, оскільки в сучасному медіасередовищі ці комунікативні практики все більше впливають одна на одну. Осмислення наслідків їх конвергенції допомагає визначити нові креативні підходи до стратегій комунікації, адаптувати їх до сучасних реалій. Метою статті є визначення особливостей конвергентних процесів, які останнім часом відбуваються у сфері журналістики та зв’язків із громадськістю. Методологія. Дослідження проводилося за допомогою аналізу наукових джерел, аналітичного методу, системного підходу при розгляді динаміки та взаємоз’язку на різних рівнях між журналістикою та паблік рилейшнз, порівняльного методу для виявлення їх спільних та відмінних рис, моніторингу медіапростору, що дозволяє з’ясувати вплив певних PR-стратегій та інструментів на журналістські практики; методу теоретичного узагальнення. Результати. Зазначено основні принципи медіарилейшнз: принцип довіри, достовірності інформації, двостороннього дотримання інтересів, врахування тенденцій розвитку, стилю комунікацій та етичних стандартів. До основних конвергентних процесів журналістики та паблік рилейшнз віднесено: використання схожих інструментів та методів для досягнення цілей, створення спільного контенту, що задовольняє потреби обох сторін, спільне управління інформаційними потоками, поєднання журналістських підходів до створення матеріалів з PR-стратегіями залучення уваги, формування сфери загальної професійної відповідальності, проведення спільних інформаційних кампаній та інших заходів, створення нового формату медіатексту, який поєднує риси журналістського та PR-тексту, використання Інтернету як каналу, засобу та середовища комунікації. Висновки. Новизна дослідження полягає в отриманні більш чіткого уявлення про гібридизацію різних видів масових комунікацій в умовах цифровізації суспільства. У результаті конвергентних процесів журналістика та паблік рилейшнз стають все більш взаємозалежними, що відкриває нові можливості для створення та поширення інформації. Ця взаємодія веде до трансформації обох сфер, сприяє їх розвитку та підвищує ефективність впливу на аудиторію.Item Сучасне інформаційне суспільство та новий період журналістики(Сумський державний університет, 2024) Мітчук, О.; Горбенко, Г.Вступ. Розвиток нових інформаційних технологій вносить корективи не тільки в науку, а й медіапростір. В епоху інформаційної глобалізації, розвитку кросмедійності, в епоху інформаційних воєн та формування нових інформаційно-політичних спільнот, постала проблема визначення компромісів між функціонуванням громадянського суспільства і медіа інституціями. Актуальність і мета. Актуальність дослідження окреслюється вивченням змін, що відбуваються в українській журналістиці. Метою є визначення ролі та місця мас-медій у суспільно-політичних інститутах як факторів забезпечення демократичних і політичних прав та свобод громадян. Методологія. Методологічну основу статті становить поєднання загальнонаукових методів і спеціальних методик та підходів. Опрацювання джерельної бази ґрунтувалося на застосуванні аналітико-синтетичного, логічного методів, що допомогло сформулювати систему вихідних теоретичних положень, принципів відбору, аналізу та узагальнення матеріалу дослідження. Застосовано також методи порівняльно-історичний, аналітичний, міждисциплінарного аналізу та синтезу. Емпіричне дослідження проводилось методом опитування. Результати. Розвиток української журналістики в новий період історії є складним, оскільки відбувається «гоніння» на журналістів та перешкоджання їхній діяльності. У нинішній період «кланізації» українських медій спостерігається повернення до цензури та перевтілення провладних ЗМІ в засоби пропаганди, а поява чи відновлення цензури в Україні на початку ХХІ ст. залежить від низки подій новітньої історії, пов’язаних із діяльністю влади, слабкістю громадянського суспільства, відсутністю верховенства права, економічною нестабільністю, відсутністю середнього класу та наявність тіньової сфери політики й економіки. Висновки. Новий світовий порядок в інформаційному просторі створює нові загрози: загроза викривлення комунікаційного процесу в суспільстві щодо сприйняття інформації; загроза політичного контролю; загроза нових можливостей маніпулювання громадською думкою.Item Репрезентативність закордонного контенту з лесезнавства в електронному інформаційному просторі(Сумський державний університет, 2024) Комова, M.; Петрушка, А.Вступ. Модерне наукове осмислення та інтерпретація проблематики творів Лесі Українки, їхня популяризація засобами публіцистичного мовлення є потужним ресурсом, який формує інтелектуальний, моральний, естетичний каркас національної культури. Актуальність і мета. Соціальні мережі, електронні інформаційні ресурси, відкриваючи доступ до раритетних діаспорних документів, надають потужний поштовх до переосмислення ролі й значення творчої спадщини Лесі Українки в історії української культури, в становленні громадянського суспільства в Україні. Мета дослідження полягає в ідентифікації представленості закордонного контенту з лесезнавства в електронному інформаційному просторі. Методологія дослідження полягає у використанні загальнонаукових методів: аналізу, синтезу, групування, синхронного зрізу, статистичного, логічних узагальнень, що дало змогу встановити репрезентативність та тематику публікацій про Лесю Українку в електронному інформаційному просторі. Для формування аналітичних бази дослідження та статистичних узагальнень було використано онлайнові бібліографічні ресурси, ресурси YouTube та інтернет-видань. Результати. На основі документальної і фактичної бази електронного інформаційного простору щодо здобутків діаспорного лесезнавства за 1940-2020 рр. ідентифіковано множину публікацій, які належать до різних типів: твори поетеси, наукові праці, мемуарні праці, публіцистичні повідомлення. Встановлено локалізацію центрів публікаційної активності з лесезнавства за кордоном. Визначено наукові, громадські, освітні осередки, що сприяли виданню творів Лесі Українки та праць про неї в контексті збереження та популяризації національної пам’яті української громади в діаспорі. Висновки. Глобальність електронного інформаційного простору сприяє розвитку національного наукового й культурного інформаційного простору, розширює межі усвідомлення єдності українського національного простору. Популяризація в соціальних медіа творчого надбання ЛесіУкраїнки сприяє збереженню національної ідентичності за зразками високоінтелектуальної літератури, культури, науки, формуванню проєвропейського, гуманістичного суспільства.Item Ризики симбіотичних зв’язків тероризму й масмедіа у висвітленні збройної агресії РФ проти України(Сумський державний університет, 2024) Мисловський, І.Вступ. Симбіотичні зв’язки тероризму й масмедіа можуть мати деструктивні ефекти на суспільство в мирний час, а у воєнний – посилюватися, нести нові загрози та послаблювати позиції держави в протистоянні з ворогом. Актуальність і мета. Окреслення та аналіз цих ризиків є надважливою й актуальною темою під час збройної агресії РФ проти України, яка значно зросла в масштабах після російського вторгнення у 2022 р. Мета статті –з’ясувати ризики симбіотичних зв’язків тероризму й масмедіа у висвітленні українськими журналістами російської агресії. Методологія. Негативні наслідки симбіотичних зв’язків тероризму й масмедіа виокремлюються завдяки аналізу наукових та медіакритичних статей. Визначення ризиків таких зв’язків під час збройної агресії РФ проти України відбувалося шляхом умовиводів за аналогією та індукцією, сходження від абстрактного до конкретного, а також синтезу й узагальнень. Результати. Непропорційне загальній воєнній загрозі, надмірно драматичне й сенситивне, сенсаційне, деталізоване висвітлення в українських медіа російських терористичних практик може призводити до бажаних для ворога медіаефектів: поширення страху, паніки й паралізуючого песимізму, які перетворюють українців на нефункціональне неорганізоване суспільство, неспроможне до мобілізації ресурсів у час екзистенційних загроз, яке чинитиме більший емоційний, нераціональний політичний тиск на владу з вимогою піти на поступки терористам; поляризації громадської думки та внутрішньополітичної дестабілізації; прихильники ворога можуть сприйняти гучні теракти як прояв військової спроможності та заклик до дії (ризики колабораціонізму й диверсій); відволікання уваги громадськості від інших проблем, як-от програшів на полі бою; отримання інформації зі ЗМІ про психологічний стан суспільства, контрзаходи сил безпеки (OSINT розвідка) тощо. Висновки. Під час висвітлення збройної агресії РФ проти України важливо послаблювати симбіотичні зв’язків тероризму й масмедіа, а українські журналісти мають сформувати такий медіафрейм для висвітлення терористичних злочинів РФ, який би не завадив об’єктивному й повному інформуванню громадян, не спричиняв довготривалі деструктивні медіаефекти на українське суспільство та опосередковано не допомагав ворогу. Українські медійники можуть використати результати цієї статті та описані в ній приклади для формування чи удосконалення власної редакційної політики у висвітленні російського терору, що надає статті практичного значення.Item Крос-культурні комунікації в цифрову епоху: актуальність в журналістській діяльності(Сумський державний університет, 2023) Лашкіна, М.; Христокін, Г.; Васильченко, В.У статті розглядається проблематика крос-культурних комунікацій, яка детермінована глобалізацією в економіці, культурі, бізнесі, дипломатії тощо з середини минулого сторіччя. Інформаційний простір в умовах розвитку інформаційних технологій стає все більш непередбачуваним, кількість різного роду дезінформації та неперевіреної інформації збільшується. Це стає загрозою не тільки для формування викривленого світосприйняття дійсності, але й ескалації конфліктів всередині країни. Війна росії проти України має екзистенціальне коріння, глибоко пов’язана з історичними наративами та культурними кодами, тому важливість адекватного висвітлення нинішніх подій є все більш важливим. Україна – це країна з багатонаціональним населенням, що має значну кількість міжкультурних зв’язків. Журналістика як суспільно важлива професія має висвітлювати всі процеси, що відбуваються в багатокультурному, багатонаціональному середовищі з урахуванням крос-культурної взаємодії.Item Копірайтинг як симбіоз журналістики та реклами(Сумський державний університет, 2022) Дюжева, К.У статті розглядається методичне бачення особливостей такого актуального й затребуваного нині прикладного фаху, як копірайтинг, який, однак, не є науково обгрунтованим і в галузі української вищої освіти не становить собою спеціальність, а є емпіричною одиницею. Увагу приділено специфіці копірайтингу, що поєднує в собі ознаки журналістики та реклами, які, гармонійно переплітаючись у своєрідному симбіозі, дають можливість копірайтерам реалізувати мету під час підготовки замовних матеріалів. Ототожнювати копірайтинг із власне журналістикою, як і з рекламою, не можна, на що вказує передусім мета діяльності копірайтера. У статті визначено також засоби та прийоми, які використовуються в копірайтингу, зокрема психологічні, маніпулятивні. Ідеться про професійні ринкові умови праці копірайтера, тобто особливості професіограми фахівця в конкурентних умовах.Item Українські реаліті-шоу як інструмент дискримінації (на прикладі програми "Супермама")(Сумський державний університет, 2022) Зіненко, О.На українському телебаченні реаліті-шоу з кожним роком займають все більше ефірного часу та завойовують лояльність глядачів. Залучаючи до зйомок "реальних людей", телеканали використовують для просування свого продукту стереотипи та упередження, з якими живуть головні герої та з якими може співвіднести себе глядач. Специфіка реаліті-шоу "Супермама" полягає в залученні до зйомок не тільки головних героїнь, але і їхніх дітей. Зважаючи на те що діти – вразлива група, яка не може ухвалювати рішення самостійно, це може призвести до порушень їх прав та травматизації і під час знімання, і після виходу програми у світ. Проаналізувавши 4 сезони програми, можемо констатувати, що порушення роботи з дітьми відбуваються неодноразово, тому пропонуємо рішення як превентивні, так і на етапі постпродакшену.