Автореферати

Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/96

Browse

Search Results

Now showing 1 - 10 of 972

Науково-теоретичні основи управління екологічною безпекою річкового басейну на основі інформаційно-ентропійного підходу
(Сумський державний університет, 2025) Безсонний, Віталій Леонідович; Bezsonnyi, Vitalii Leonidovych
Дисертаційна робота присвячена науково-теоретичному обґрунтуванню та впровадженню інформаційно-ентропійних підходів для забезпечення ефективного управління екологічною безпекою річкових басейнів. Основна увага зосереджена на дослідженні та використанні інформаційно-ентропійних підходів для підвищення ефективності оцінки та оптимізації системи моніторингу стану водних ресурсів, зокрема на оцінці якості поверхневих вод і вразливості водних систем до антропогенних впливів. Проведено системний аналіз теоретичних основ інформаційно ентропійного підходу в екологічній безпеці та його застосування для вивчення екологічних проблем, взаємозв'язків між термодинамікою та екологією. Досліджено з ентропійних позицій властивості екологічних систем річкових басейнів та зв’язок між термодинамікою, ентропією та інформацією. Встановлено, що результатом впливу антропогенного фактора на екосистему буде підвищення ентропії компонентів. Реакція екосистеми буде різною залежно від сили та тривалості збурюючого впливу. Критичним моментом при дії на екосистему антропогенного чинника є початок зниження її організації, коли гомеостаз повністю вичерпав себе у протидії збуренню, та екосистема починає незворотньо деградувати. Ентропія може виражати ступінь невизначеності або "безладу" в системі, що є аналогічним до кількості інформації, необхідної для опису стану системи. Повна інформація (нульова ентропія) відповідає стану з мінімальною невизначеністю, тоді як висока ентропія вказує на велику невизначеність і мінімальну кількість доступної інформації. Оцінено антропогенний вплив на екологічну безпеку річкових басейнів. Проведено аналіз сезонної динаміки індексу забрудненості води (ІЗВ) за річковими басейнами. Встановлено, що найвищі значення індексу забрудненості води, що спостерігаються у кожному сезонному періоді, характерні для наступних постів: р. Уди, 41 км, с. Хорошево, міст (басейн Дону); р. Окни, 28 км, с. Лабушне, кордон з Молдовою (басейн Дністра); р. Уди, 3 км, с.Єсхар, ехн.в/з ГРЕС-2, міст (басейн Дону); р. Полтва, 30 км, с.Кам’янопіль, Пустомитівський р-н, кільцева дорога біля шлюзу (басейн Вісли); р. Хаджидер, 10,1 км, с. Сергіївка (басейн річок Причорномор'я); р. Південний Буг, 711 км, смт. Меджибіж, Меджибіжське вдсх. (басейн Південного Бугу); р. Каплань, 19 км, с. Крутоярівка, кордон з Молдовою (басейн річок Причорномор'я); р. Кальчик, 1 км, м. Маріуполь, місто (басейн річок Приазов'я); р. Дніпро, 855 км, Скидний канал БСА (басейн Дніпра); р. Південний Буг, 744 км, с. Копистин, нижче м.Хмельницький (басейн Південного Бугу); р. Казений Торець, 55 км, м. Дружковки, нижче впадіння нижче міста технічний в/забір (басейн Дону); р. Киргиж-Китай, 49 км, с. М. Ярославець, кордон з Молдовою (басейн Дону); р. Нерушай, 29,2 км, с. Баштанівка, у межах с. Баштанівка (басейн Дунаю); р. Лопань, 1 км, м. Харків, гирло (басейн Дону). Розроблено методологію визначення ентропійно-зваженої оцінки якості поверхневих вод. Застосування ентропійних ваг підвищило об’єктивність індексу забрудненості води. Методологія передбачає наступні етапи: побудову вихідної матриці проб води і оцінюваних параметрів; побудову нормованої матриці; обчислення ентропійних ваг, щоб параметрам з нижчою ентропією або мірою безпорядку присвоювалася таким чином більша вага; агрегація ваг ентропії та шкали оцінки якості. Досліджено динаміку ентропійно-зваженого показника забрудненості води для річкових басейнів. Середнє значення ЕІЗВ для весни становить 0.65, що є найнижчим серед усіх періодів, вказуючи на вищу якість води. Взимку середнє значення зростає до 0.77, що може свідчити про невелике зниження якості води порівняно з весною. В період межені середнє значення ЕІЗВ дещо знижується до 0.71, що все ще вказує на добру якість води. Для мілководдя спостерігається різке збільшення середнього значення до 6.69, що свідчить про значне погіршення якості води. Восени середнє значення зберігається високим і становить 6.89, підтримуючи тенденцію погіршення якості води, зафіксовану в мілководді. Проаналізовано існуючу систему моніторингу вод в Україні. Державний моніторинг вод є складовою частиною державної системи моніторингу довкілля. Суб’єкти державного моніторингу вод самостійно визначають пункти моніторингу, перелік показників та періодичність їх вимірювання, загальноприйнята методологія регулювання розташування пунктів моніторингу на сьогодні відсутня. Проаналізовано світовий досвід використання ентропійних підходів при здійсненні моніторингу води, останні застосування концепції ентропії для проектів систем моніторингу води, які класифікуються на опади; стік і рівень води; якість води; вологість ґрунту та підземні води. Також висвітлено інтегрований метод проектування багатофакторних систем моніторингу. Розроблено науково-теоретичний підхід до проектування, оцінки та оптимізації систем моніторингу вод, що базується на принципі максимальної інформативності при мінімальній надмірності інформації. Це означає вибір для аналізу лише тих даних, які найкраще відображають необхідні характеристики моніторингового об'єкта, усуваючи дублюючу або несуттєву інформацію. У процесі проектування системи визначаються оптимальні локації для вимірювань та типи параметрів води, що базуються на їх здатності забезпечувати максимальну корисну інформацію для оцінки стану водних ресурсів. Адаптовано запропоновану методологію оптимізації мережі моніторингу на прикладі трьох річок: Південний Буг, Дністер та Сіверський Донець. Оптимізація пунктів спостереження на Південному Бузі була зосереджена на ділянках річки, що проходять через промислові та сільськогосподарські території, де ризик забруднення найвищий. Для Дністра особлива увага була приділена ділянкам з високим біорізноманіттям та зонам, що зазнають впливу гідроелектростанцій. На Сіверському Донці, через неможливість міжнародної співпраці в галузі моніторингу транскордонних водотоків, акцент було зроблено на внутрішні методи моніторингу та аналізу, з метою ефективного виявлення та реагування на локальні джерела забруднення. Пункти моніторингу на Сіверському Донці були відібрані для забезпечення максимального покриття критично важливих ділянок, особливо тих, що знаходяться в зонах інтенсивного промислового виробництва та сільськогосподарського використання. Розроблено науково-теоретичний підхід для вибору оптимального числа параметрів якості води. Підхід на основі принципу максимальної інформативності при мінімальній надмірності інформації дозволяє ідентифікувати лише параметри, які найбільше відповідають за забруднення річки. Оптимальний набір параметрів для оцінки якості води річки Південний Буг з мінімальною надмірністю включає: фосфати, нітрати, кисень розчинений або біохімічне споживання кисню за 5 діб (БСК5),залежно від цілей моніторингу. Для р. Дністер: БСК5, нітрати, кисень розчинений або сульфати. Для р. Сіверський Донець – сульфати, БСК5, і кисень розчинений або завислі речовини, залежно від того, який з останніх двох параметрів краще відповідає цілям моніторингу. Розроблено метод аналізу вразливості водних ресурсів у нестабільному середовищі на основі ентропійного підходу. Ступінь вразливості водних ресурсів щодо мінливого середовища можна розділити на п’ять рівнів з 11 індексами: низький (I), незначний (II), помірний (III), високий (IV) і екстремальний (V). Розрахунок контактної ентропії показує приблизне значення контактної ентропії S із діапазоном (–1,314; 1,314). Цей інтервал ділиться на п'ять частин: [0,877; 1,314), [0,292; 0,877), [−0,292; 0,292), [−0,877; −0,292), (−1,314; − 0,877), позначаючи низький (I), незначний (II), помірний (III), високий (IV) та надмірний (V) ступені вразливості водних ресурсів відповідно. На основі виконаних теоретичних досліджень та експериментальних даних вперше: розроблено науково-теоретичні основи застосування інформаційно ентропійного підходу до підвищення ефективності управління екологічною безпекою річкових басейнів України; для підвищення ефективності оцінювання екологічного стану поверхневих водних об’єктів в межах річкового басейну запропоновано науково методологічний підхід до визначення вагових коефіцієнтів індексу забрудненості води на основі застосування принципу максимальної ентропії шляхом розрахунку ентропійно-зваженого індексу забрудненості води, що суттєво підвищує точність оцінки стану водних ресурсів, дозволяє враховувати складність та мінливість водних об’єктів; для забезпечення максимальної інформативності мережі моніторингу поверхневих вод річкового басейну та мінімізації надмірності отримуваної інформації запропоновано науково-методологічний підхід до формування оптимальної моніторингової мережі та розроблено алгоритм його реалізації; розроблено науково-методологічний підхід та запропоновано алгоритм визначення оптимального набору індикаторів екологічного стану поверхневих вод на основі принципу максимальної інформативності при мінімальній надмірності інформації, що забезпечить максимальну інформативність даних моніторингу вод; удосконалено: методичні підходи до комплексного оцінювання екологічного стану поверхневих вод річкового басейну, що враховують ентропійні показники для покращеної оцінки стабільності екосистеми; методологію оцінки вразливості водних ресурсів у мінливому середовищі на основі ентропійного підходу, що дозволяє враховувати динамічні зміни та підвищує стійкість екосистемного управління; набули подальшого розвитку: науково-теоретичні підходи до оцінки антропогенного впливу на екологічну безпеку річкових басейнів шляхом інтеграції інформаційно ентропійного аналізу з математичними моделями, що дозволяє кількісно оцінити ступінь впливу, виявити зони ризику та розробити стратегії зменшення негативного впливу. методологія візуалізації просторово-часової динаміки стану водних ресурсів на основі ентропійно-зважених індексів шляхом створення інтерактивних карт, що відображають просторову й часову динаміку якості води. У дисертаційній роботі було застосовано комплексний системний підхід, що включає як теоретичні, так і експериментальні методи. Дослідження базується на застосуванні теоретичного аналізу, методів математичного моделювання, інформаційно-ентропійного аналізу та статистичного аналізу даних. Проведено ретроспективний аналіз гідрохімічних показників якісного складу води поверхневих водних об’єктів. Використовувались статистично математичні методи для опрацювання та узагальнення експериментальних даних. Для обробки даних застосовувалися програми MS Excel, QGIS. Гідроаналітичний метод використовувався для детального аналізу конкретних водних об’єктів. Для моделювання гідрохімічних процесів у поверхневих водних об’єктах, особливо для визначення приросту концентрації забруднюючих речовин, були застосовані методи математичного моделювання. Інформаційно ентропійний аналіз як комплексний метод, використовувався для вивчення та оцінки складних систем поверхневих водних ресурсів. Цей метод дозволяє об'єднати теоретичні та практичні аспекти ентропії та інформації для глибшого розуміння системних процесів і змін у них. У науковому дослідженні були використані дані багаторічного моніторингу водних ресурсів України, опубліковані Державним агентством водних ресурсів України, а також власні експедиційні дані обстежень та вимірювань. Розроблено алгоритми та програмні засоби для розрахунку ентропійно-зваженого індексу забрудненості води. Запропонована процедура дозволяє отримати більш об'єктивну оцінку стану водних ресурсів, зокрема, з урахуванням ступеня невизначеності або ентропії екосистемних процесів. Цей підхід підвищує точність моніторингу забруднення води, враховуючи складність та варіативність процесів, що відбуваються у водних системах. Алгоритми можуть автоматично обробляти дані, спрощуючи аналіз та інтерпретацію результатів. Побудовано інтерактивні карти просторового розподілу ІЗВ та ентропійно зваженого індексу забрудненості води (ЕІЗВ) для різних сезонів. Карти дозволяють візуалізувати просторову та часову динаміку забруднення водних ресурсів, що дає можливість швидко і ефективно ідентифікувати критичні зони та сезонні зміни в стані екосистем. Інтерактивність карт дозволяє проводити аналіз різних факторів, що впливають на якість води, та адаптувати управлінські рішення у реальному часі. Розроблено алгоритми та програмні засоби для оптимізації мережі моніторингових постів. Реалізація алгоритму дозволяє знаходити оптимальне розташування пунктів моніторингу на основі принципу максимальної інформативності та мінімальної надмірності інформації, що забезпечує зменшення кількості дублюючих даних і підвищують ефективність збору інформації, що, в свою чергу, сприяє раціональному використанню ресурсів та підвищенню якості моніторингу. Розроблено алгоритми та програмні засоби для вибору оптимального числа параметрів якості води. Алгоритми на основі ентропійного підходу допомагають визначити найважливіші показники для оцінки якості води, скоротити обсяг даних для аналізу без втрати точності оцінки, що підвищує ефективність моніторингу водних ресурсів, забезпечуючи фокусування на ключових параметрах, які найбільш чітко відображають стан водних систем. Теоретично обґрунтована методологія і методика апробовані на прикладі річок Південний Буг, Дністер та Сіверський Донець. Проведені дослідження та практичні випробування підтвердили ефективність запропонованих підходів для оцінки та управління екологічною безпекою річкових басейнів. Апробація на реальних даних річок України дозволила перевірити адаптивність розроблених методик до різних екосистем і умов, що підкреслює їх практичну значущість для моніторингу та управління водними ресурсами в різних регіонах країни. Розроблені практичні рекомендації щодо застосування ентропійно зваженого індексу забрудненості води та оптимізації мережі моніторингу впроваджено у діяльність Державної екологічної інспекції у Сумській області; щодо підвищення точності оцінки стану водних ресурсів, що дозволяє враховувати складність та мінливість водних об’єктів на базі ТОВ «Глобал трафік ЛПГ» (акт впровадження від 25.11.2024 р.) та ТОВ «Рітейл ЛПГ» (акт впровадження від 10.12.2024 р.). Практична значущість роботи підтверджена актам та довідками про впровадження практичних рекомендацій у виробництво та у діяльність Державної екологічною інспекції у Сумській області, а також у навчальний процес Сумського державного університету та Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця.
Науково-практичні основи екологічно безпечної рекультивації полігонів твердих побутових відходів
(Сумський державний університет, 2025) Гречаник, Р.М.
У дисертації приведені результати наукових досліджень, направлених на обґрунтування науково-практичних основ екологічно безпечної рекультивації полігонів твердих побутових відходів. Проведений нами аналіз літератури (розділ 1) засвідчив, що незадовільний, а в деяких випадках критичний стан довкілля в різних регіонах України викликаний попереднім екологічно небезпечним господарюванням, недостатнім і незбалансованим фінансуванням природоохоронної діяльності, а також результатами військових дій агресора – росії за час російсько – української війни. У відповідності із стратегією збалансованого (сталого) соціально – економічного розвитку України з ціллю забезпечення високого рівня якості навколишнього середовища та гармонізації рівня якості і самовідновлення довкілля України до показників, що існуютьу Євросоюзі і в інших розвинутих країнах та регіонах світу, необхідно розробити нові та адаптувати існуючі природоохоронні технології. Серед цих технологій чинне місце належить технологіям, процесам та методам відновлення та рекультивації техногенно порушених земель. До таких проблем відносяться і проблеми рекультивації полігонів твердих побутових відходів (ТПВ). Основні виклики та ризики для реалізації процесів рекультивації полігонів ТПВ, які можуть загрожувати екологічній безпеці довкілля в зоні їх впливу, в достатній мірі викладені в багаточисельних працях вітчизняних та іноземних дослідників, до яких належать: М. Гомеля, В. Радовенчик, Л.Пляцук, М. Мальований, І.Аблєєва, В. Попович, В. Карабин, М. Краснянський, М. Корбут, Г. Крусір, О. Сагдєєва, О. Рогов, В. Дяків, G. Denafas, М. Barlaz, Р. Baccini, H. Robinson, M. Mehmood, T. Maehlum та багатьох інших. Предметом досліджень цих вчених були різні аспекти рекультивації сміттєзвалищ та перетворення їх в зони рекреації та в інші екологічно безпечні об’єкти. Зокрема досліджувались методи очищення накопичених та постійно утворюваних фільтратів полігонів ТПВ, забезпечення родючого рекультиваційного шару необхідними елементами живлення рослин та якісним садивним матеріалом для розмноженням деревних рослин у штучних контрольованих умовах in vitro. У другому розділі запропонована концептуальна схема досліджень, сформовані їхні предмет та об’єкт. Приведена характеристика і вибір району та матеріалів для досліджень. Розглянута загальна характеристика полігонів ТПВ Львівської області, детально розглянуті характеристики Грибовицького (Львівського) полігону ТПВ та Червоноградського полігону ТПВ, фільтрати яких використовувались для лабораторних досліджень. Приведені також результати досліджень фізико – хімічних характеристик фільтратів цих полігонів. Приведені фізико-хімічні характеристики матеріалів, які використовувались у дослідженнях, описані установки та методики лабораторного моделювання процесів очищення фільтратів полігонів ТПВ в умовах аерованої лагуни, а також натурні дослідження на спеціально сконструйованій пілотній установці, встановленій на Грибовицькому полігоні ТПВ. Описана методика досліджень стадії фінального доочищення фільтрату на каналізаційних очисних спорудах. Описані методики а також апаратурне обладнання досліджень процесу вивільнення цільового компоненту із капсульованих добрив. Запропонована методика лабораторних досліджень впливу капсульованих мінеральних добрив на рН ґрунту та біоценоз ґрунту. Описана послідовність досліджень впливу мінеральних добрив на кінетику росту тестових рослин. Розроблена методика досліджень мікроклонування шовковиці білої (Morus alba Linn.) in vitro, методика отримання асептичної культури експлантів таксонів роду Picea A. Dietr, методика досліджень активації ростових процесів насіння рослин сосни звичайної (Pinus sylvestris L.) мікроелементами. В третьому розділі в лабораторних умовах розглядаються особливості очищення фільтратів Червоноградського полігону ТПВ, визначені динаміка зміни концентрацій основних забруднень та параметри процесу очищення. Встановлені кореляційні залежності зміни вмісту в фільтраті речовин, що спливають, та завислих речовин, концентрації сумарного азоту, амонійного азоту, рівня рН, БСКповн, БСК5, ХСК, в процесі його біохімічного аеробного очищення. В результаті порівняльного аналізу кінетики зміни відносної концентрації азоту амонійного (N) в фільтратах Червоноградського та Грибовицького полігону ТПВ, встановлено, що окиснення іонів амонію є інтенсивнішим в "молодих" фільтратів, до того ж в процесі очищення "молодих" фільтратів, абсолютна кількість окиснених іонів амонію (1427 мг/л → 212 мг/л) значно перевищує цей показник у "старих" фільтратів (899 мг/л → 219 мг/л). В процесі вивчення динамічного режиму біологічного очищення фільтратів Грибовицького полігону ТПВ встановлено, що оптимальна тривалість їх перебування в реакторі становить 10 діб. Від температури проходження процесу біологічного аеробного очищення, значною мірою залежить кінетика зміни концентрації в фільтраті амонійного азоту, тому для роботи двостадійної технології очищення фільтратів в аерованих лагунах та на КОС, в залежності від температури навколишнього середовища необхідно проводити корегування режимів окремих процесів. У четвертому розділі на основі аналізу даних натурних досліджень ефективності аеробного біохімічного очищення фільтрату типового полігону ТПВ та досліджень кінетики його очищення підтверджено ефективність розробленої технології для очищення таких видів забруднених водних середовищ (фільтратів типових полігонів ТПВ). Запропонована двостадійна технологічна схема дозволяє ефективно проводити очищення фільтратів полігонів ТПВ із попереднім очищенням в умовах аерованої лагуни на території полігону, транспортуванням фільтрату після першої стадії очищення трубопроводом «сміттєзвалище – міські КОС», розбавленням його міськими каналізаційними стоками та доочищенням на міських КОС. Пятий розділ присвячений дослідженням синтезу та властивостей капсульованих модифікованим ПЕТ мінеральних добрив для використання їх в технологіях біологічної рекультивації. Встановлено, що побутові полімерні відходи, а саме – ПЕТ, полівінілхлорид, поліпропілен та поліетилен, за своєю здатністю до біодеструкції та характеристиками дифузійної проникності нітроген вмісних іонів, можуть слугувати основою матеріалів оболонки для синтетичних гранульованих мінеральних добрив. Запропонована принципова технологічна схема виготовлення плівкоутворюючої композиції для капсулювання синтетичних мінеральних добрив. Експериментальним шляхом, встановлені кінетичні параметри процесу вивільнення мінеральних речовин нітроамофоски, капсульованої оболонкою на основі модифікованого ПЕТ. Підтверджена адекватність застосованої математичної моделі, яка дозволяє, із достатньою точністю, прогнозувати властивості капсульованої нітроамофоски у залежності від маси оболонки без необхідності проведення довготривалих експериментальних досліджень. За розрахованими технологічними параметрами отримані гранульовані добрива, капсульовані плівкою на основі модифікованого ПЕТ, із прогнозованими характеристиками. У шостому розділі приводяться дані агроекологічних досліджень капсульованих модифікованим ПЕТ мінеральних добрив. Дослідженнями зміни кислотності ґрунтового середовища у системі “ґрунт – добриво – рослина” встановлено, що протягом початкового періоду після внесення, капсульоване мінеральне добриво, порівняно із гранульованим, чинить менший вплив на зміну водневого показника ґрунту, а отже менш агресивно пливає на рослинний покрив та ґрунтову мікрофлору, з плином часу цей вплив нівелюється. Дослідженнями вивільнення з мінеральних добрив основних елементів живлення встановлено, що при застосуванні капсульованого добрива, концентрація P2O5 після 60 діб досліду, була вищою на 10 мг/кг ґрунту; K2O – вищою на 13 мг/кг ґрунту; концентрація NO2 – вищою на 11,2 мг/кг ґрунту, ніж при використанні гранульованого добрива. Це пояснюється тим, що у випадку використання гранульованого добрива, на початкових етапах після внесення процес розчинення відбувається швидше, відповідно елементи живлення вивільняються у надмірних кількостях та не повною мірою засвоюються рослинами. Надлишкові поживні елементи вимивалися за межі кореневої системи рослин системою поливу. У варіанті із використанням капсульованих добрив вивільнення елементів живлення відбувалося повільніше, що дозволяє рослинам ефективніше їх засвоїти, тим самим зменшивши негативний вплив на навколишнє середовище. Дослідженнями впливу мінеральних добрив на мікробіологічну активність ґрунту встановлено, що внесення капсульованих добрив у підвищеній кількості, у перерахунку на 1000 кг/га, не спричинило негативного впливу на азотфіксуючу та загальну ґрунтову мікрофлору та позитивно вплинуло на чисельність мікроорганізмів. Динаміка часової зміни логарифму кількості азотфіксуючої ґрунтової мікрофлори описується однотипною залежністю, при цьому найбільше зростання чисельності азотфіксуючої мікрофлори відбувається у випадку використання капсульованих мінеральних добрив. Сьомий розділ присвячений аналізу даних досліджень щодо отримання садивного матеріалу для біологічної рекультивації порушених ландшафтів розмноженням деревних рослин у штучних контрольованих умовах in vitro. Дослідження щодо введення акліматизованої в Україні шовковиці білої в культуру in vitro в як експлантів показали, що найкращого результату досягнуто у випадку відбору бруньок ювенільних рослин на початку вегетаційного періоду. У разі деконтамінації найвищу частку асептичних експлантів (98,3 %) отримали після хіміо- та термотерапії. Для намноження ініційованих експлантатів шовковиці білої найбільш придатним виявилось середовище MS, доповнене 7 г/л агару і 30 г/л цукрози. Встановлене оптимальне середовище для укорінення мікроживців шовковиці білої in vitro. Результати досліджень показали, що оптимальна схема деконтамінації експлантів досліджуваних культиварів роду Picea охоплює хіміотерапію і хемотерапію. Проведення такої послідовності робіт забезпечує отримання максимальної кількості стерильних життєздатних експлантів досліджуваних таксонів роду Рісеа за умов in vitro. Встановлено, що одним із найефективніших способів отримання масової кількості високоякісного генетично цінного садивного матеріалу багряника японського є розмноження в штучних контрольованих умовах in vitro. Дослідженнями встановлено, що комплексне мікродобриво «Аватар-1» в концентрації 5,0 мл/л води сприяє зростанню енергії (на 5 добу) на 169 % та швидкості проростання насіння сосни звичайної на 25 % порівняно із контролем. Його рекомендується використовувати як ефективний засіб для активації ростових процесів і вирощування високоякісного садивного матеріалу цінних таксонів сосни звичайної в рекультиваційних цілях, в лісових та садово-паркових господарствах та в зеленому будівництві.
Теоретичні основи процесів формування гранул у неоднорідному середовищі
(Сумський державний університет, 2024) Острога, Руслан Олексійович; Ostroha, Ruslan Oleksiiovych
Дисертаційна робота присвячена розв’язанню наукової проблеми, пов’язаної із розробленням наукових засад формування гранул у неоднорідному середовищі, а саме розробленню науково-теоретичних основ впливу температури на формування пористої структури оболонки гранули; аналізу особливостей міжфазного теплообміну у системі «газ – тверда фаза» в умовах зважених шарів та математичному моделюванню процесу міжфазного теплообміну у гетерогенній системі «газ – тверда фаза», проведенню теоретичних та експериментальних досліджень процесів формування гранул та гідродинамічної структури руху газодисперсного потоку в багатоступеневих апаратах зваженого шару, математичному моделюванню кінетики формування оболонки при гранулюванні (чи капсулюванні) гранул, математичному моделюванню кінетики гранулювання у багатоступеневих поличних апаратах, проведенню теоретичних та експериментальних досліджень супутнього процесу сепарації твердих частинок із завислих шарів газовим потоком, проведенню ексергетичного аналізу з метою оцінки енергетичних витрат на процеси гранулювання методами прилювання у грануляційних баштах, обкочуванням у тарілчастих грануляторах, диспергуванням суспензій у псевдозріджений шар чи вихровий завислий шар, та на процес охолодження готових гранул у охолоджувачах різної конструкції з точки зору енергетичних втрат та ефективності використання енергії. Вперше створено науково-теоретичні основи для визначення температурного профілю у двошаровій гранулі, що дозволяє враховувати складні взаємодії між шарами гранули, теплопередачу, а також фізико-хімічні властивості використовуваних речовин. Теоретично проаналізовано вплив пористої структури оболонки на характер теплопровідності, включаючи комплексний аналіз взаємозв’язку між морфологією пор та ефективністю теплопередачі у шарі матеріалу. Представлено характеристику умов розмежування стадій теплоперенесення в системі «газ – тверда фаза» для псевдозріджених та завислих шарів. Створено науково-теоретичні основи формування гранул у багатоступеневих апаратах зваженого шару, що відкриває нові можливості для оптимізації процесів гранулоутворення у складних гетерогенних системах та сприяє підвищенню ефективності та якості виробництва гранульованих продуктів у різних галузях промисловості. Проведено ексергетичний аналіз для раціонального вибору конструкції охолоджувача гранул мінеральних добрив, що дозволяє систематично оцінити ефективність різних конструкцій охолоджувачів з точки зору енергетичних втрат та ефективності використання енергії. Набули подальшого розвитку науково-теоретичні основи процесу гранулювання, ускладненого умовами сепарації дрібних частинок, що дозволяє прогнозувати гранулометричний склад кінцевого продукту. Удосконалено методологічну основу теоретичного розрахунку розпаду струменів та теоретичного визначення розміру крапель рідини під впливом власних коливань у струмені рідини, а також методологічну основу теоретичного аналізу температурного профілю гранул мінеральних добрив уздовж радіуса цієї гранули до її центру, що дозволяє визначати динаміку зміни температури гранули при її конвективному охолодженні у грануляційній башті. Алгоритм розрахунків температурного профілю за допомогою диференційного рівняння теплопровідності Фур’є при граничних умовах 3-го роду передбачає отримання регресійних рівнянь для визначення сталих коефіцієнтів. Практичне значення роботи полягає у розробленні математичної моделі з чисельним алгоритмом та програмним забезпеченням для визначення величини виносу дрібних фракцій із псевдозріджених та завислих шарів, що дозволяє визначати гранулометричний склад ретуру та прогнозувати гранулометричний склад готового продукту. Рівняння для визначення величини виносу дрібної фракції мають емпіричний характер та враховують вплив швидкості газового потоку та швидкості витання твердих частинок. Таким чином, алгоритм розрахунку дозволяє підібрати оптимальний гідродинамічний режим псевдозрідження з метою отримання гранул заданого гранулометричного складу. Також розроблено методики термодинамічного та ексергетичного аналізів раціонального вибору певних типів охолоджувачів гранульованих мінеральних добрив. Запропонований метод враховує як термодинамічні показники – коефіцієнт охолодження, коефіцієнт рекуперації, термодинамічний коефіцієнт корисної дії, так і ексергетичні – ексергетичний коефіцієнт корисної дії. Такий підхід дозволяє більш коректно оцінити енергетичні витрати на процес охолодження дисперсних матеріалів та підібрати енергозберігаючу конструкцію апарата. Визначено конструктивно-технологічні параметри робочої камери поличного гранулятора зі зваженим шаром, що дозволяє реалізувати активний струменевий гідродинамічний режим зважування. Такий підхід сприяє покращенню ефективності технологічних процесів у промислових умовах і може мати значний вплив на підвищення конкурентоспроможності підприємств, які займаються виробництвом гранульованих продуктів. Практична значущість роботи підтверджена практичними рекомендаціями впровадження у виробництво малогабаритної мобільної установки для капсулювання мінеральних добрив на базі Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс», а також виконаними напрацюваннями дослідних зразків гранульованих добрив на органічній основі для Товариства з обмеженою відповідальністю «Білопілля Агросвіт» та напрацюванням дослідних зразків складнозмішаних (комбінованих) добрив спеціального призначення для Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрник».
Державна інноваційна політика у контексті підвищення конкурентоспроможності економіки України
(Сумський державний університет, 2024) Франко, Л.С.
У дисертації визначено концептуальне підґрунтя обґрунтування взаємозв’язку ДІП та конкурентоспроможності НЕ, що відрізняється від існуючих поєднанням: 1) аналізу наукового доробку (бібліометричний аналіз у тематичному, просторовому та просторово–часовому вимірах за допомогою інструментарію Vosviewer 1.6.17); 2) аналізу суспільного інтересу до цієї тематики (трендовий аналіз у просторовому вимірі за допомогою інструментарію Google Trends); 3) кореляційного аналізу (підтвердженням залежності Індексу конкурентоспроможності від Глобального інноваційного індексу). Це дозволило виділити основні тематичні напрямки, в межах яких вченими досліджується взаємозв’язок ДІП та конкурентоспроможності НЕ, найбільш потужні дослідницькі мережі, прослідкувати еволюцію трансформації наукового інтересу вчених різних країн світу, диверсифікувати країни за рівнем суспільного інтересу до проблем конкурентоспроможності НЕ та до ДІП, прослідкувати траєкторію зміни суперпозиції європейських країн у 2023 році порівняно з 2021 роком залежно від значень Індексу конкурентоспроможності від Глобального інноваційного індексу. Узагальнено наукові погляди на сутність ДІП, її типологію та нормативно–законодавче забезпечення, підходи, моделі та інструменти її реалізації, її роль у забезпеченні конкурентоспроможності НЕ, її трансформацію під впливом цифровізації суспільно-економічних відносин. Описано напрямки реалізації дослідницької концепції ДІП з урахуванням пом’якшувального, стимулюючого та обмежувального впливу зовнішніх та внутрішніх драйверів конкурентного середовища. Розроблено методичні засади визначення країн-бенчмарків за рівнем сприятливості бізнес-середовища для інноваційного розвитку, кластеризації країн за ефективністю державної політики щодо захисту інтелектуальної власності, обґрунтування домінуючої ролі державних інвестицій в активізації інноваційної активності бізнесу та визначення секторальних інноваційних детермінант конкурентоспроможності країни. У роботі поглиблено методичні засади обґрунтування основних напрямків формування національної стратегії трансферу інноваційних технологій, обґрунтовано засади формування регіональної інноваційної політики на основі кластеризації регіонів України за допомогою карт Кохонена; напрацьовано рекомендації щодо секторальних перспектив дорожньої карти реалізації ДІП. Описано наукове підґрунтя кластеризації країн за ефективністю державної політики щодо захисту інтелектуальної власності як складової ДІП, що відрізняється від існуючих врахуванням елементів індексу інтелектуальної власності та міжнародного індексу захисту інтелектуальної власності, а також обсягу витрат на наукові дослідження та розробки у відсотках до ВВП. Це дозволило виявити ключові проблеми у реалізації державної політики захисту ІВ в Україні та напрацювати рекомендації щодо їх вирішення. Розроблено методичний інструментарій обґрунтування детермінант збільшення масштабів інноваційної діяльності, що відрізняється від існуючих перевіркою за допомогою кореляційно-регресійного аналізу на основі даних України та європейських країн гіпотез щодо залежності динаміки зростання чисельності інноваційно-активних підприємств та обсягів реалізованої ними продукції від інноваційно-орієнтованої інвестиційної активності держави (обсяги державного фінансування науково-дослідних розробок) та бізнесу (обсяги власних коштів підприємств, що інвестуються в інновації), а також від більш усвідомленого ставлення бізнесу до результатів підприємницької активності. Це дозволило емпірично підтвердити домінуючу роль інвестиційної складової ДІП в активізації інноваційної активності бізнесу. Визначено наукові засади визначення основних інноваційних секторальних детермінант конкурентоспроможності країни, що відрізняється від існуючих застосуванням інструментарію нейромережевого моделювання та дозволяє на основі синаптичної ваги оцінити вплив на рейтинг конкурентоспроможності України та країн ЄС середньозважених стандартизованих значень міжнародних індексів, що характеризують інноваційні трансформації за такими секторами: інноваційний розвиток бізнес-середовища; інновації в промисловості; менеджмент інновацій; екоінновації; диджитал-інновації; інтелектуальна власність. Обґрунтвано основні напрямки формування національної стратегії трансферу інноваційних технологій, що на відміну від існуючих, здійснено на основі двоетапного (у 2021 р та 2023 р) опитування регіональних експертів у сфері розробки ДІП, що дозволило визначити основні детермінанти та недоліки існуючого в Україні механізму трансферу інноваційних технологій, оцінити зміну експертних оцінок його сильних та слабких сторін, можливостей та загроз, що відбулася за два роки війни, а також констатувати, що довоєнна стратегія трансферу інновацій, яка визначалася як конкурентна, має бути замінена новою – оборонною, з акцентом на розвитку MilitaryTech, забезпеченні безпеки країни, збільшенні її резистентності до зовнішніх загроз тощо. Розроблено методичне підґрунтя регіональної пріоритетизації при реалізації ДІП на основі здійсненої за допомогою нейромережевого моделювання на основі карт Кохонена кластеризації регіонів України за впливом показників інноваційного розвитку на індекс конкурентоспроможності регіону. Результати формування п’яти класифікаційних груп регіонів засвідчили, що у кластері 0 (Дніпропетровська та Запорізька області) та 4 (м. Київ) спостерігається недостатня розвиненість та адаптація екоінновацій. В той час кластери 1 (Донецька; Кіровоградська; Миколаївська; Волинська; Черкаська, Луганська області) та 2 (Вінницька, Полтавська, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Херсонська, Хмельницька, Чернігівська) характеризуються дисбалансом між фінансуванням та результатами наукової діяльності, однак більш розвиненою системою диджиталізації бізнес-процесів. Кластер 3 (Київська, Львівська, Одеська, Харківська області) є найбільш збалансованим, однак необхідно спрямувати більший обсяг фінансування на охорону навколишнього середовища. Визначені рекомендації стали основою для розробки заходів реалізації ДІП у розрізі таких секторальних перспектив: S1 – знаття бар’єрів на зовнішньому ринку; налагодження логістики; дерегуляція та лібералізація бізнесу; подолання корупції; S2 – регламентація дієвих механізмів державного управління процесом впровадження винаходів, звільнення від податкових платежів; запровадження технологій відстеження порушення прав на інтелектуальну власність; S3 – впровадження смарт-спеціалізації, стимулювання трансферу технологій; досягнення самодостатності в енергетиці; реалізація потенціалу України у постачанні DRI (заліза прямого відновлення) та напівфабрикатів для виробництва «зеленої сталі»; S4 – створення національної системи моніторингу еко-відповідності; створення електронних реєстрів природних ресурсів; інтегрування в європейську онлайн-систему Shared Ecology Infrastructure System; «Екологічне патрулювання»; реалізація принципів зеленого виробництва; впровадження державної політики зелених облігацій; S5 – синхронізація українського законодавства із європейськими стандартами; посилення підтримки співпраці стейкхолдерів, в тому числі заохочення співпраці між промисловістю та академічними колами; інвестиції в освіту та розвиток робочої сили; S6 – забезпечення кібербезпеки; підвищення кваліфікації та навичок диджиталізації; цифрове надання державних послуг; інтеграція в Єдиний цифровий ринок; цифровізація бізнесу та використання переваг eSignature; консультативна та фінансова підтримка популяризації застосування новітніх технологій (штучний інтелект; Інтернет речей; дрони; кібернетика; 3D-друк, робототехніка; хмарні сервіси тощо).
Адміністративно-правові засади створення та функціонування інноваційної системи залучення, використання та контролю за міжнародною технічною допомогою в Україні
(Сумський державний університет, 2024) Миргород-Карпова, Валерія Валеріївна; Myrhorod-Karpova, Valeriia Valeriivna
Дисертаційне дослідження присвячено комплексному дослідженню адміністративно-правовим засадам створення та функціонування інноваційної системи залучення, використання та контролю за міжнародною технічною допомогою в Україні. Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері створення та функціонування інноваційної системи залучення, використання та контролю за міжнародною технічною допомогою в Україні. В роботі окреслено історичні передумови становлення міжнародної технічної допомоги, уточнено сутність міжнародної технічної допомоги та здійснено бібліометричний аналіз розвитку досліджень з питань міжнародної технічної допомоги, визначено сильні та слабкі сторони існуючого законодавчого підґрунтя міжнародної технічної допомоги в Україні, узагальнено стратегічні напрямки залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги в Україні. Систематизація підходів до розуміння сутності міжнародної технічної допомоги, запропонованих вітчизняними та закордонними вченими, а також визначених в нормативно-правових документах засвідчила їх різноманітність, відсутність системності щодо трактування її передумов, ключових особливостей та наслідків. В межах авторського розуміння міжнародної технічної допомоги запропоновано розглядати, як вид допомоги, який надається на підставі укладеного договору/угоди, на безповоротній основі, на пільгових умовах донорами, в межах реалізації конкретного проєкту/програми, з урахуванням стратегічних напрямків розвитку реципієнта та стабілізації соціально-економічного розвитку. Встановлено, що на відміну від інших підходів закцентовано увагу на базових ознаках й особливостях міжнародної технічної допомоги, а також уявлення про механізми технічного співробітництва: 1) міжнародна технічна допомога виступає різновидом зовнішньої допомоги; 2) міжнародна технічна допомога надається на контрактній основі, який укладається для реалізації відповідного проєкту (програми); 3) міжнародна технічна допомога має безповоротний характер; 4) міжнародна технічна допомога надається на пільгових умовах, які передбачають звільнення від оподаткування або застосування спрощеного режиму оподаткування; 5) надання міжнародної технічної допомоги відбувається з урахуванням стратегічних напрямків розвитку держави та направлене на забезпечення соціально-економічного розвитку в межах окреслених векторів такого розвитку. З метою аналізу базових закономірностей розвитку теорії управління міжнародної технічної допомоги у роботі проведено бібліометричний аналіз (на основі інструментарію VOSViewer v.1.6.10), об’єктом якого стала 9459 наукові публікації з цієї пробле- матики за період 1990–2023 рр. у виданнях, що індексуються наукометричною базою даних Scopus. Проаналізовано стратегічні напрямки розвитку міжнародної технічної допомоги з часів незалежності України. Визначено п’ять концептуальних нормативно-правових документів, які визначали вектор розвитку сфери міжнародної технічної допомоги та залучення протягом: 1995-1997 рр., 2004-2007 рр., 2009-2012 рр., 2011-2016 рр. та 2013-2016 рр. Доведено необхідність формування концепції щодо формування стратегічних векторів розвитку міжнародної технічної допомоги, яка закріплювала б загальні підвалини повоєнного відновлення України не зважаючи на турбулентність політичної ситуації в країні та була б обов’язковою для виконання не враховуючи персоналії у владі. Розглянуто теоретико-правові засади інституту міжнародного договору, проаналізовано міжнародні угоди у сфері залучення та використання міжнародної технічної допомоги, укладені з країнами-донорами, досліджено адміністративно-правові засади співробітництва України з ЄС у сфері залучення та використання міжнародної технічної допомоги, здійснено аналіз особливостей реалізації проєктів міжнародної технічної допомоги, в рамках угод укладених між Україною та міжнародними організаціями. Встановлено, що специфічної рисою інституту міжнародних договорів є процедура укладення угод, яка основується на використанні рамкових угод між її сторонами, а саме країнами-партнерами або ж міжнародними організаціями. Базуючись на вітчизняній та закордонній правовій базі ідентифікації категоріального апарату «рамкова угода» доведено, що цей вид угод фактично не має жодних конкретних умов та не встановлюють їх, а виступає базисом для укладення контрактів/угод по технічному співробітництву в майбутньому. Підтверджено гіпотезу, що рамкові угоди з країнами-партнерами виступають не тільки відправною точкою укладення контрактів міжнародної технічної допомоги, але й забезпечують мультиплікативний ефект їх обсягів протягом наступних років. Так, рамкові угоди з США 1991 1993 рр. забезпечили Україні реалізацію проектів з міжнародної технічної допомоги протягом 2002 20 20 рр рр. на суму більше 4 млрд дол США, а після 24 лютого 2022 року загальний обсяг МТД склав більше ніж 1 млрд дол США. Основними напрямками реалізації цих проєктів виступили: забезпечення миру і безпеки; економічний розвиток; підтримка демократії, захист прав і свобод людини; охорона здоров’я. Встановлено, що адміністративно-правові засади співробітництва України з ЄС у сфері залучення та використання міжнародної технічної допомоги зазнавали значних трансформацій, а також характеризувались ексклюзивними особливостями. Ураховуючи активну співпрацю України з ЄС починаючи із 1994 р. (Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейським Співтовариством та їх державами-членами ратифікованої Законом України від 10.11.1994 р. № 237/94-ВР), а також два переломні моменти їх зближення (Закону України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 18.03.2004 року №1629-IV; Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони ратифікованої Законом України № 1678-VII від 16.09.2014 року), визначено, що основним вектором надання міжнародної технічної допомоги з боку ЄС є розвиток людський потенціалу та підвищення кваліфікації державних службовців. Обґрунтовані індивідуальні та спільні проблеми процесів залучення та використання МТД, а також з’ясовані наслідки до яких призводить їх системне нехтування. Встановлено, що досягнення синергетичного ефекту покращення системи залучення та використання МТД в Україні можливе за рахунок: законодавчого закріплення чітких строків державної реєстрації проєктів МТД та наслідків невиконання цього припису; формування єдиної централізованої інформаційної платформи проєктів МТД; створення Національного агентства з питань залучення МТД; ухвалення спеціального закону, який закріпить правові засади залучення, використання та контролю за МТД; ідентифікації принципів реалізації МТД (прозорість, пріоритетність, партнерство, координація, результативність та своєчасність, юридична рівність та недискримінація, верховенство права, запобігання корупції). З урахуванням аналізу звітності міжнародних організацій, що займаються моніторингом та контролем МТД (Global Financial Integrity, Світовий банк, OLAF, USAID, JICA й інші) та оцінювання рівня впливу корупційного ризику на етапи прийняття рішень щодо залучення й використання МТД, доведено повну відсутність методичних засад щодо формалізації правопорушень в цій сфері в Україні. Обмеженим є не тільки перелік правопорушень в сфері залучення, використання, моніторингу й контролю МТД, але й їх нормативно-правове забезпечення в Україні. Зважаючи на дотримання принципу економічної ефективності та раціональності заходів удосконалення, запропоновано деталізований перелік правопорушень, які можуть виникати в Україні в сфері МТД (чотири типи), ідентифіковано зміст правопорушення в рамках вже наявного вітчизняного законодавства та проведено кваліфікацію правопорушень використовуючи існуючи статті ККУ та КУПАП. Це створює об’єктивні можливості швидкої реалізації запропонованих нововведень за допомогою вже існуючої нормативно-правової бази, досягаючи при цьому підвищену ефективність заходів впливу та притягнення порушників до відповідальності. Запропоновано авторське визначення критеріїв оцінювання ефективності реалізації проєктів МТД в Україні: це законодавчо закріплені кількісні та якісні показники діяльності реципієнтів й виконавців проєктів МТД щодо реалізації ефективного підходу використання ресурсів МТД, з метою забезпечення контролю за проєктами МТД, попередження правопорушень в цій сфері та виявлення головних проблемних питань, які перешкоджають отриманню очікуваних результатів. На відміну від інших підходів закцентовано увагу на диференціації релевантних показників оцінювання ефективності та базових напрямках необхідності дослідження ефективності проєктів МТД. Обґрунтовано необхідність формування інформаційної бази дослідження ефективності реалізації проєктів МТД в Україні виключно за допомогою оцінювання намірів і оцінювання результативності виконання останніх. Оцінювання паралельно з результатами намірів реалізації дозволяє реципієнтам, після завершення виконання проєктів МТД, отримати повні й об’єктивні підсумкові висновки щодо здатності повноцінно та своєчасно реалізувати заходи в межах цієї допомоги. Визначений підхід до класифікації критеріїв оцінювання ефективності реалізації проєктів МТД в Україні сприятиме з’ясуванню недоліків і визначенню прогалин законодавчого забезпечення сфери МТД.
Управління якістю освітньо-наукової діяльності в системі державного регулювання національної економіки
(Сумський державний університет, 2024) Артюхов, Артем Євгенович; Artiukhov, Artem Yevhenovych
Дисертаційна робота присвячена розробленню теоретико-методологічного підґрунтя, та науково-методичного інструментарію управління якістю освітньо-наукової діяльності в системі державного регулювання національної економіки. У дисертаційній роботі сформовано методологію управління якістю освітньо-наукової діяльності в діаді «підприємницький заклад вищої освіти – державне регулювання національної економіки» з урахуванням того, що система забезпечення якості освітньо-наукової діяльності є відкритою та здатною до самонавчання і самовдосконалення. У цій діаді запропоновано комбіноване застосування державних (регуляторних) та локальних (на рівні закладу вищої освіти) управлінських (менеджерських і координаційних) механізмів в рамках американської моделі управління якістю освітньо-наукової діяльності, яка поєднує внутрішні та зовнішні системи управління якістю із урахуванням автономії закладу освіти у виборі оптимальних шляхів своєї діяльності. Розгляд системи управління якістю освітньо-наукової діяльності як безперервного технологічного процесу та технічної системи дозволяє впровадити підходи до тестування, застосовуючи аналогії із гнучкими методами тестування програмного забезпечення. Проаналізовано ландшафт наукових досліджень, які спрямовані на формування ефективної системи управління якістю освітньо-наукової діяльності з виділенням основних індикаторів, які чинять визначний вплив на процеси забезпечення якості в освіті і науці. Результати аналізу засвідчили необхідність удосконалення політики забезпечення якості освітньо-наукової діяльності у відповідь на виклики, пов’язані із обмеженістю державного фінансування освіти і науки та необхідністю формування концепції трансформації закладів освіти в навчально-науково-виробничі хаби. Цей процес вимагає збалансованої пріоритезації регуляторних інтервенцій, а також обґрунтованого опису і оцінювання наслідків цієї політики для соціально-економічного розвитку держави та методів оптимізації механізмів її реалізації. Запропоновано методичний підхід до оцінювання рівня технічної ефективності вищої освіти як індикатора її якості та підґрунтя для створення державних регуляторних механізмів. Встановлено, що на якість вищої освіти найбільший вплив мають капітальні й поточні витрати на фінансування вищої освіти, кількість залучених викладачів та чисельність дорослого населення, що здобуває вищу освіту, а також частка населення, що здобуває вищу освіту, в його загальній кількості. За результатами моделювання визначено країни з дуже високим, високим, задовільним і низьким рівнями технічної ефективності. Показано, що в Україні на даний час не спрацьовує ланцюговий механізм впливу вхідних параметрів (індикатори ресурсного забезпечення та масштабу) на вихідні (частка робочої сили з вищою освітою відповідних рівнів) з урахуванням параметрів контексту (зайнятість населення, ВВП на душу населення) і необхідним є впровадження успішних кейсів країн з дуже високим та високим рівнями технічної ефективності. В дисертації створено наукове підґрунтя для дослідження каузальних зв’язків, які виникають між цифровізацією економіки та ключовими детермінантами якості вищої освіти як елементами регулювання національної економіки. Рівень цифровізації національної економіки оцінено часткою зайнятих у сфері інформаційно-комунікаційних технологій у загальній зайнятості населення, часткою товарів та послуг у ВВП, що продукуються в цій сфері. Визначено освітні індикатори, які мають різний ступінь впливу на цифровізацію економіки та пов’язані серед іншого із співвідношенням кількості студентів та викладачів, державної підтримки навчання студентів, частка робочої сили з вищою освітою та рівень освідченості населення, тривалість здобуття освіти. В дисертаційній роботі запропоновано методичні засади дослідження ролі та місця якості наукової діяльності у забезпечення соціально економічного прогресу та розвитку національної економіки. Визначено, що наукова діяльність чинить статистично значущий вплив на соціально економічний розвиток країни. Для дослідження обрано показники рівня якості наукової діяльності, економічного та соціального прогресу. В роботі показано, що вплив наукової діяльності на рівень соціального прогресу є більш значним, ніж вплив на рівень економічного прогресу. Результати кластеризації масиву досліджуваних країн показали, що Україна має найнижчий рівень якості наукової діяльності (четвертий кластер) та повинна використати досвід країн з першого, другого та третього кластерів для підвищення ефективності державного регулювання якості наукової діяльності в контексті розвитку національної економіки. Розроблено науковий базис державного стимулювання трансферу інновацій через вибір оптимальної моделі взаємодії «наука – бізнес». Покроковий алгоритм вибору оптимальної моделі взаємодії враховує особливості підприємства, яке потенційно буде здійснювати трансфер інновацій, пошук критеріїв ухвалення рішення про визначений варіант взаємодії, економічні показники, що визначають перспективи співпраці в різних моделях взаємодії та експертне оцінювання ефективності обраної моделі трансферу інновацій. В результаті реалізації алгоритму відбувається вибір варіанту взаємодії у вигляді купівлі бізнесом розробленого науковцями продукту та його адаптації відповідно до своїх вимог або спільного розроблення інноваційного продукту. Запропоновано методичні основи державного стимулювання трансферу інновацій на основі комплексної моделі сибору стратегії виходу інновації на ринок та оцінювання стану її готовності до впровадження в реальний сектор економіки. Рівень технологічної та інноваційної готовності наукового продукту до впровадження в реальний сектор національної економіки визначає вибір стратегії виходу на ринок, а також вибір шляху комерціалізації наукового продукту на ринок у вигляді ініціативної пропозиції («технологічний по штовх») або відповіді на потреби ринку («ринкова тяга»). Визначено методичні основи реалізації комплексної програми (державної політики) переходу закладів вищої освіти до моделі підприємницького університету з пріоритетним фінансуванням його діяльності за рахунок спеціального фонду. Моделювання процесу переходу до парадигми підприємницького університету було проведено для університетів – лідерів міжнародних рейтингів. За результатами моделювання запропоновано оптимізаційну модель підвищення співвідношення «спеціальний фонд / загальний фонд» з прогнозуванням оптимальної моделі фінансування для кожного університету в умовах зменшення державного фінансування та запровадження комплексної програми стимулювання переходу закладів вищої освіти до моделі підприємницького університету як елементу управління якістю освітньо-наукової діяльності в контексті регулювання національної економіки. Запропоновано методичні основи врахування результатів акредитації освітніх програм в процесі державного регулювання національної економіки введенням композитного індикатору результатів акредитації освітніх програм до формули фінансування закладів вищої освіти. Результати акредитації освітніх програм були враховані при розрахунку прогнозного фінансування закладів вищої освіти, які мають лідуючі рейтингові позиції в національних та міжнародних рейтингах. Спрогнозовано, що частина закладів вищої освіти за рахунок успішної акредитації отримають додаткове державне фінансування, а для частини університетів внаслідок задовільного або незадовільного рівня акредитації частини освітніх програм державне фінансування буде зменшено. Створено наукове підґрунтя для визначення обсягів базового фінансування з урахуванням результативності трансферу наукових досягнень у підготовку кваліфікованого випускника. Модель враховує ефективність впровадження наукових досліджень за рахунок зовнішнього та внутрішнього оцінювання якості освітньо-наукової діяльності. Для реалізації державної політики регулювання динамічної системи «управління якістю освітньо-наукової діяльності» показник зовнішнього оцінювання може стати основою для рейтингування університетів за галузями знань, а показник внутрішнього оцінювання – для стимулювання розвитку галузей знань за рахунок спеціального фонду, виділеного на ці потреби в межах автономії закладу вищої освіти. В дисертації запропоновано концепцію «чорної», «сірої» та «білої» скринь для опису механізмів управління якістю освітньо-наукової діяльності в системі державного регулювання національної економіки. Кожна скриня описується набором параметрів, наявність або відсутність яких дозволяє від нести систему до того чи іншого виду. Концепцію скринь використано для опису еволюції системи управління якістю освітньо-наукової діяльності від 1991 року до цього часу. Концепція скринь застосована на макро-, мезо- та мікрорівнях, від наднаціональних політик до локальних політик університетів. Показано зв'язок типів скринь на різних рівнях та встановлено, наприклад, що детермінованість системи управління якістю освітньо-наукової діяльності у вигляді «білої» скрині на вищому рівні не є умовою формування концепції «білої» скрині на нижчому рівні. Концепція скринь дозволяє ви значити ефективність системи забезпечення якості освітньо-наукової діяльності для конкретного закладу вищої освіти за умови затвердженого державою переліку однозначних критеріїв. Розроблено наукове підґрунтя розгляду процесу управління якістю освітньо-наукової діяльності як технічної системи та безперервного технологічного процесу. Виділено чотири технологічні операції цього процесу, що дозволяють розглянути систему «якість освітньо-наукової діяльності» як динамічний процес з «двигуном» (індикатори роботи системи», «робочим органом» (вагомі та найбільш релевантні індикатори впливу), «передавальним механізмом» (причинно-наслідкові зв’язки між релевантними індикаторами впливу та якістю освітньо-наукової діяльності) та ланки регулювання (регуляторні та управлінські механізми в межах індикатора якості освітньо-наукової діяльності). За результатами такого технічного підходу до опису нематеріальної системи з’являється вдосконалений механізм державної підтримки з визначенням каталізаторів та інгібіторів процесу забезпечення якості освітньо-наукової діяльності та політика державного регулювання діяльності закладів вищої освіти щодо зменшення впливу інгібіторів та підсилення ступеню вагомості каталізаторів. Запропоновано методичний базис тестування систем забезпечення якості освітньо-наукової діяльності як регуляторного інструменту на основі аналогій з розробленням та тестуванням програмного забезпечення. На відміну від традиційного підходу «водоспад» тестування системи забезпечення якості освітньо-наукової діяльності відбувається за допомогою гнучкого алгоритму «тестування ефективності релевантних індикаторів – контроль якості – забезпечення якості». Такий підхід дозволяє забезпечити розроблення держав них регуляторних інструментів забезпечення якості освітньо-наукової діяльності з тестуванням на всіх етапах впровадження та внесенням необхідних змін до алгоритмів на проміжних етапах без очікування повного завершення процесу імплементації управлінського та регуляторного механізму.
Особливості термічного впливу на морфологічні зміни і механізм утворення рідкої фази у конденсованих однокомпонентних плівках (Pb, Sn, In, Bi) та у бінарних шаруватих плівках (Bi/Sn, Pb/Sn, Pb/In)
(Сумський державний університет, 2024) Чурілов, І.Г.
Метою дисертаційної роботи є вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні особливостей утворення рідкої фази, а також з’ясуванні особливостей морфологічних змін, що відбуваються за участі рідкої фази у одношарових полікристалічних плівках металів (Sn, Bi, Pb, In) та шаруватих бінарних плівках (Bi/Sn, Pb/Sn, Pb/In). Зразки для досліджень особливостей плавлення нанокристалічних структур (внутрішнього розмірного ефекту) та отримання концентраційної залежності кінетичних параметрів отримували конденсацією компонентів у високому вакуумі на погано змочувані підкладки. Плівки, призначені для визначення особливостей їх диспергування, конденсували на підкладку, речовина якої визначалася завданнями експерименту. Застосування методів змінного складу, змінного стану та їх комбінації дає можливість отримувати великій набір зразків, що були препаровані в однакових умовах, проте відрізняються заданим параметром. Дослідження зразків проводили з використанням растрової електронної та оптичної мікроскопії. Для аналізу отриманнях зображень використовувалося програмне забезпечення, розроблене співавторами здобувача. Варто відзначити, що розмірні ефекти температури плавлення були передбачені більше ста років тому, та експериментально спостерігалися ще у середині минулого століття. Проте, на сьогоднішній час увагу дослідників привертають нанокомпозитні структури, які будучи фактично масивними зразками, завдяки внутрішній нанобудові демонструють унікальні властивості, які прийнято називати внутрішніми розмірними ефектами. Природа таких явищ не може бути прямо ототожнена з розмірними ефектами, що спостерігаються на розрізнених частинках. На сьогодні вона визначена ще не повністю. У той же час внутрішні розмірні ефекти, які, відповідно до виконаних досліджень, зокрема, забезпечують утворення рідкої фази при температурі, нижчої за рівноважну температуру плавлення, мають суттєвий вплив на умови збереження суцільності вакуумних конденсатів та на особливості диспергування плівок. У свою чергу, питання термічної стабільності є надзвичайно важливими для сучасної електроніки, яка потребує створення тонких, надійних та подекуди багатокомпонентних функціональних шарів. З іншого боку, необхідно відзначити, що термічне диспергування суцільних плівок багатьма дослідниками розглядається як перспективний метод створення впорядкованих функціональних масивів. Так на сьогодні одно- та багатокомпонентні впорядковані масиви, завдяки прояву колективних ефектів (зокрема плазмонного резонансу) розглядаються у контексті можливості широкого прикладного застосування: від біологічних сенсорів до функціональних компонентів відновлюваної енергетики. У зв’язку з тим, що вакуумні методи можуть забезпечувати високу хімічну чистоту зразків, атомарний контакт між шарами та відтворюваність результатів, саме їх використання часто є доцільним для проведення наукових досліджень, спрямованих на вивчення особливостей утворення впорядкованих масивів. Завдяки процесам, що обумовлюють диспергування плівки речовини, такі структури можуть формуватися безпосередньо під час відпалу плівок, а дослідження кінетики їх утворення дає можливість відповісти на актуальні загальнонаукові та прикладні питання. Враховуючи викладене вище, обрана тема дослідження є актуальною, а запропонований план роботи є необхідним для успішного виконання поставленого наукового завдання. Структура обраного плану досліджень, який передбачає вивчення особливостей утворення рідкої фази та дослідження процесів термічного диспергування полікристалічних плівок, які у вихідному стані були суцільними, зумовлена ключовою роллю рідкої фази (термодинамічно рівноважної, тієї, що виникла за рахунок розмірних ефектів, або метастабільної) у процесі формування впорядкованих масивів. У дисертації розв’язана поставлена наукова задача, яке полягає у визначенні особливостей утворення рідкої фази у одношарових полікристалічних плівках металів (Sn, Bi, Pb, In) та в багатошарових бінарних зразках (плівки Bi/Sn, Pb/Sn, Pb/In). Основні наукові та практичні результати: 1. Встановлено, що пори, зростання яких забезпечує перетворення початково суцільної полікристалічної плівки в острівцеву, утворюються на потрійних стиках ще при конденсації, тобто до початку відпалювання. 2. Уперше експериментально встановлено, що наявність кінцевого температурного інтервалу плавлення в полікристалічних плівках Pb, Sn, In, Bi та Bi/Sn, Pb/Sn, є проявом дії внутрішнього розмірного ефекту. 3. Показано, що розмірні ефекти, пов’язані з внутрішніми границями, які зникають при плавленні, можна кількісно описати виходячи з тих самих міркувань, що і для розмірних ефектів, зумовлених зміною поверхневої енергії при плавленні малих частинок. 4. Показано, що енергетичними чинниками початку утворення рідкої фази в одношарових плівках Pb, Sn, In, Bi та бінарних системах Bi/Sn і Pb/Sn є енергія міжзеренних та міжфазних меж. 5. Уперше шляхом порівняльного аналізу масивів частинок, що утворюються при плавленні плівок олова, які конденсовані за механізмом пара-кристал, та тих, що виникають внаслідок конденсації безпосередньо у рідку фазу, розкрито механізми морфологічної еволюції плівок різної товщини. Встановлено, що для плівок, які конденсовані у рідку фазу, характерні великі коефіцієнти заповнення. Для розплавлених плівок, що конденсовані у тверду фазу, такі коефіцієнти спостерігаються при деякій масовий товщині, меншій за критичну. Результати роботи поглиблюють існуючі загальнонаукові уявлення щодо механізму твердо фазного розпаду плівок, суцільних у вихідному стані, та є корисними для прогнозування термічної стабільності при розробці функціональних шарів сучасної наноелектроніки. Результати стосовно внутрішнього розмірного ефекту, який спостерігається у фактично масивних зразках, розширюють теоретичні уявлення про механізми еволюції морфології плівок під час їх диспергування та про вплив міжзеренних і міжфазних меж на особливості фазових перетворень у нанокристалічних структурах. Отримані результати щодо впорядкування речовини, та умов, що впливають на зміну морфології шарів при їх диспергуванні та при конденсації речовини у рідку фазу, можуть бути використані при розробці технологій формування функціональних наномасивів, які є складовою частиною фото каталітичних генераторів, сенсорів, термоелементів тощо. За темою дисертації здобувачем у співавторстві опубліковано 22 наукові праці, серед яких 2 розділи у монографіях, опублікованих у Springer Nature, 10 статей (4 – у журналах, що індексуються у Scopus 5 – у фахових наукових журналах України, 1 – яка додатково відображає результати роботи), 10 тез доповідей на наукових конференціях. Дисертаційна робота складається з вступу, 5 розділів, висновків, списку використаних джерел та 1 додатку. Зміст досліджень викладено на 125 сторінках, включаючи 60 рисунків, обсяг основного тексту складає 100 сторінок. Список використаних джерел, викладений на 20 сторінках містить 171 бібліографічне найменування.
Цифрові фінансові послуги в умовах формування цифрової економіки
(Сумський державний університет, 2024) Семеног, Андрій Юрійович; Semenoh, Andrii Yuriiovych
Дисертація присвячена вирішенню наукової задачі, що полягає в розробленні теоретико-методологічних засад і методичного підґрунтя розвитку сфери цифрових фінансових послуг в умовах формування цифрової економіки. У дисертації узагальнено діалектичні підходи та інституціональні засади розвитку інформаційного суспільства, визначено складові теоретичної моделі інтернет-економіки як передумови формування цифрової економіки. Шляхом теоретичного аналізу та систематизації наукових джерел охарактеризовано складові компоненти та фактори розвитку цифрової економіки, що дало змогу обґрунтувати та визначити її сутність як різновиду економіки, що передбачає процес створення та передачі цифрової послуги або продукту як результату інноваційного поєднання цифрових даних, цифрових технологій і людського капіталу, які здійснюються мережевими компаніями й цифровими платформами та екосистемами. Узагальнення підходів науковців до змістових характеристик базових понять дослідження дозволило обґрунтувати сутність, види, мету та способи функціонування цифрових платформ в умовах формування цифрової економіки; визначити складові успішності цифрових платформ; навести порівняльну характеристику та основні функції цифрових платформ; окреслити роль цифрових платформ як фактору трансформації бізнесу в умовах цифрової економіки. У роботі здійснено компаративний аналіз світових рейтингів цифрової економіки, виявлено країни, що займають найвищі показники в рейтингах. Проведено аналіз базових інфраструктурних елементів сформованості цифрової економіки у країнах світу (розвиток ІКТ сфери та е-комерції). Досліджено технології, що формують контур цифрової економіки країн світу (блокчейн, інтернет речей, штучний інтелект, великі дані, хмарні технології). Розроблено структурно-логічну схему впливу підривних цифрових технологій на суб’єктів економічної діяльності (виробників і споживачів товарів та послуг) з позицій переваг і можливостей та потенційних ризиків. Проаналізовано стан розвитку цифрової економіки в Україні. На основі методу розрахунку індексних інтегральних показників, що охоплюють індикатори розвитку ІКТ-сектору, стан розвитку цифрової інфраструктури, рівень цифровізації бізнесу, цифрової культури та навичок в країні, здійснено комплексну оцінку рівня сформованості цифрової економіки в Україні. На основі аналізу вітчизняної та зарубіжної літератури уточнено категорію «послуга» та визначено її характерні особливості. Представлено характеристику видів послуг залежно від різних критеріїв класифікації. Схарактеризовано сервіс як додаткову цінність послуги для клієнта, що визначається рівнем обслуговування, обсягом додаткових послуг та продуктів в межах надання основної послуги. Акцентовано, що сучасним трендом є конвергенція сфер послуг та виробництва матеріальних продуктів. Теоретично обґрунтовано сутність цифрових послуг як виду економічної діяльності щодо купівлі-продажу інтегрованого сервісно-цифрового продукту у формі цифрової транзакції, в основу якого покладено створення та розподіл цінності для споживача у матеріальній чи нематеріальній формі за допомогою цифрових технологій. Розроблено структурно-логічну схему формування попиту та пропозиції на цифрові послуги. Проведено порівняльний аналіз цифрових і традиційних послуг. Запропоновано теоретичну модель дизайну цифрової послуги, яка охоплює питання впливу на бізнес-середовище, взаємодію зі споживачами та рівень використовуваних технологій за критеріями: спосіб доставки, рівень зрілості, еластичність, спосіб монетизації. У дослідженні визначено сутність поняття «фінансові послуги» як виду економічної діяльності щодо купівлі-продажу фінансового продукту, пов’язаного з рухом фінансових активів (ресурсів), в основі якого споживча цінність у матеріальній чи нематеріальній формі, що виникає як результат спільної взаємодії суб’єктів ринку фінансових послуг. Запропоновано дворівневу концептуальну модель їх надання. Проаналізовано ознаки фінансових послуг, перелік яких запропоновано розширити ознаками сервісних якостей при наданні сучасних фінансових послуг. Досліджено генезис, еволюцію та сутність фінансових технологій (фінтеху). Здійснено розмежування категорій «електронні фінанси», «цифрові фінанси» та «фінтех». Наведено складові фінтех-екосистеми. Проаналізовано країни за рівнем розвитку фінтех-складових. На основі аналізу міжнародних рейтингів визначено зв’язок між розвитком фінтеху та рівнем цифровізації країн світу. За допомогою кластерного аналізу наукових публікацій охарактеризовано сутність цифрових фінансових послуг як виду економічної діяльності в умовах цифрової економіки, що стосується купівлі-продажу фінансових послуг (продуктів) у формі цифрової транзакції, в основу якого покладено процес створення та розподілу цінності для споживача у матеріальній чи нематеріальній формі за допомогою цифрових технологій, що виникає як результат спільної взаємодії суб’єктів ринку фінансових послуг. Проведено порівняльний аналіз цифрових і традиційних фінансових послуг. Представлено характеристику фінтех-моделі надання цифрових фінансових послуг у контексті забезпечення потреб споживачів фінансових послуг. Обґрунтовано методологічні засади фінтех-ландшафту, який охоплює фінтех-компанії, що надають цифрові фінансові послуги в межах різних напрямків фінтеху, а також представників фінтеху, які формують фінтех-інфраструктуру, комбінуючи цифрові технології та сприяючи підвищенню якості й довіри до цифрових фінансових послуг. Запропоновано визначення сутності поняття «цифрового банкінгу», обґрунтовано способи та напрямки функціонування банку в межах концепції цифрового банкінгу. Наведено порівняльну характеристику переваг та ризиків концепції відкритого банкінгу у розрізі банків, фінтех-компаній та споживачів. Представлено стратегії реагування банків на упровадження відкритого банкінгу. Запропоновано характеристику сутності різних видів відкритого банкінгу. Наведено характеристику цифрових банків та схематичне зображення суттєвого впливу цифрового банкінгу на зростання відкритої цифрової економіки. Проведено аналіз рівня розвитку електронно-платіжного сегменту банківського сектора за трьома групами індикаторів, що характеризують стан та динаміку: безготівкових операцій та платежів; процесів використання платіжних карток та здійснення операцій з електронними грошима; платіжної банківської інфраструктури. Розроблено науково-методичний підхід здійснення комплексної оцінки ефективності електронно-платіжного сегменту банківського сектора як передумови цифровізації банків в Україні. Методом розрахунку функції бажаності Харрінгтона проведено оцінювання «якості» функціонування електронно-платіжного сегменту банківського сектора України. У дисертації здійснено обґрунтування ключових трендів на ринку фінансових послуг, наведено їх характеристику та вплив на суб’єктів ринку. Обґрунтовано методологічні засади процесів підриву, дезінтермедіації та дезагрегації на ринку фінансових послуг. Розроблено ілюстративну модель функціонування різних видів цифрових платформ на ринку фінансових послуг та виділено складові елементи бізнес-моделей цифрових платформ, що функціонують на ринку фінансових послуг. Представлено складові елементи процесу надання фінансових послуг та продуктів у межах тренду «конс’юмеризації фінансових послуг». Обґрунтовано концепцію вбудованих фінансів, представлено аналіз складових екосистеми вбудованих фінансових послуг та розроблено карту її учасників. Доведено вплив BigTech-компаній на трансформацію ринку фінансових послуг у формі процесу пропозиції фінансових послуг компаніями операторами цифрових платформ як складової створення додаткової цінності продуктів бренду в межах формування єдиної екосистеми для широкого кола користувачів платформи. Проведено аналіз ключових фінансових продуктів BigTech-компаній, наведено характеристику мотивів та драйверів, що спонукають представників BigTech до експансії на ринку фінансових послуг. Визначено потенційні переваги та ризики діяльності BigTech-компаній на ринку фінансових послуг. Проаналізовано процеси кооперації та партнерства як фактору стратегічних змін на ринку цифрових фінансових послуг. Визначено та схарактеризовано основні форми та мотиви партнерства між фінтех-компаніями і традиційними фінансовими установами. У роботі проведено комплексне оцінювання банків за рівнем електронно платіжної та фінансової діяльності. За допомогою методу головних компонент та бінарних розрахунків запропоновано комплексний показник ефективності електронно-платіжної діяльності банку. З урахуванням інструментарію кластерного аналізу та ПЗ Viscovery SOMine, що спирається на алгоритм самоорганізаційних карт Кохонена, здійснено розподіл банків України на кластери за критерієм ефективності електронно-платіжної діяльності. Здійснено відбір, обґрунтування й аналіз показників цифровізації банків в Україні. Запропоновано та проаналізовано понад п’ятдесят показників для оцінки рівня цифровізації банків у межах п’яти груп складових цифровізації банків в Україні. Обґрунтовано застосування науково-методичного підходу щодо розрахунку інтегральної оцінки рівня цифровізації банківської діяльності в Україні. Здійснено порівняльний аналіз та розроблено матрицю розподілу банків за рівнями цифрової, електронно-платіжної та фінансової діяльності.
Адміністративно-правові засади здійснення фінансового моніторингу в Україні
(Сумський державний університет, 2024) Уткіна, Марина Сергіївна; Utkina, Maryna Serhiivna
Дисертаційне дослідження присвячено комплексному дослідженню законодавчих і теоретичних адміністративно-правових засад провадження фінансового моніторингу. У роботі надано вдосконалене поняття «фінансовий моніторинг», надано авторське визначення понять «міжвідомча взаємодія суб’єктів фінансового моніторингу», «принципи фінансового моніторингу», «функції фінансового моніторингу», «методи фінансового моніторингу» та «інформаційне забезпечення фінансового моніторингу». Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері провадження фінансового моніторингу. Предметом дисертаційного дослідження є адміністративно-правові засади провадження фінансового моніторингу. Дисертація містить наукові положення й результати, отримані під час проведення наукового дослідження, що виконують актуальне завдання щодо комплексного вивчення й розкриття адміністративно-правових засад провадження фінансового моніторингу. Висвітлено генезу становлення й розвитку інституту фінансового моніторингу в Україні. Наголошено на активній ролі України на шляху до створення ефективної й дієвої системи, інституту фінансового моніторингу, який сформувався під впливом змін у світовій фінансовій системі, міжнародних зобов’язань і внутрішніх потреб країни в боротьбі зі злочинністю та корупцією. Проаналізовано положення доктринальних джерел щодо правових засад провадження фінансового моніторингу. Це дозволило комплексно вивчити та проаналізувати найбільш суттєві та значущі праці з обраної тематики, що є теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження; дозволило уникнути дублювання вже вивчених питань і зосередити увагу на нових або недостатньою мірою досліджених аспектах із метою формулювання власної позиції. З урахуванням того, що методологічні засади є базисом для будь-якого наукового й дослідницького проєкту, за допомогою яких забезпечується якісний внесок у розвиток знань у різних галузях, наголошено на важливості вибору правильної методології. Методологія визначає принципи, за якими проводяться наукові дослідження, а також виокремлює методи та підходи, що використовуються для отримання знань і розв’язання проблем. Виокремлено та проаналізовано базисні методологічні принципи. Наголошено на складності класифікації методів наукового дослідження через плюралізм поглядів щодо критеріїв класифікації. Визначено категорії методів наукового пізнання, використані під час проведення дослідження фінансового моніторингу. Узагальнено, систематизовано і проаналізовано наявні позиції представників наукової спільноти щодо категорії «фінансовий моніторинг», запропоновано авторське визначення. Виокремлено основні структурні елементи фінансового моніторингу: основні засади (принципи) фінансового моніторингу; основні цілі фінансового моніторингу; предмет фінансового моніторингу; об’єкти фінансового моніторингу; суб’єкти фінансового моніторингу як основні засади, що визначають підходи та методологію до виявлення, аналізу та контролю фінансових операцій із метою виявлення та запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення й інших фінансових злочинів. Розглянуто функції фінансового моніторингу як конкретні своєрідні напрями його застосування під час виконання різних функціональних завдань і методи фінансового моніторингу як сукупність структурованих і систематизованих прийомів та засобів (інструментарію), що використовуються для збирання, аналізування та оброблення масиву інформаційних даних із метою запобігання та протидії фінансовій злочинності (легалізації злочинних доходів (зокрема й за допомогою віртуальних активів; корупційних діянь тощо)), фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Розкрито сутність інформаційного забезпечення системи фінансового як системи фінансового моніторингу як систему процесів, ресурсів і технологій, що забезпечує збирання, оброблення, аналізування та подання інформації, необхідної для виявлення та відстеження незаконної фінансової діяльності, легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, а також ідентифікації фінансових ризиків і забезпечення дотримання відповідних нормативних вимог і законодавства. Виділено основні складові інформаційного забезпечення системи фінансового моніторингу. Досліджено питання державного регулювання фінансового моніторингу, що є всебічним і складається з різноманітних компонентів. Основними методами регулювання є правові засоби, що містять у собі різні форми та методи управління. Вплив усього цього комплексу регуляторів сприяє формуванню управлінсько-правового середовища, у межах якого суб’єкти державного управління діють на основі чітко визначених законодавчих меж. Наголошено, що державне регулювання є комплексним і ґрунтується на міжнародних стандартах і вимогах Європейського співтовариства. Визначено, що, незважаючи на той факт, що законодавча база, яка регулює провадження фінансового моніторингу в Україні, перебуває ще в процесі становлення, вона є доволі ґрунтовною і враховує більшою мірою основні положення міжнародних стандартів. Обґрунтовано, що вітчизняну законодавчу базу, що регулює систему фінансового моніторингу, можна умовно зобразити як таку, що має кілька рівнів, як і в більшості зарубіжних країн. Визначено такі рівні вітчизняної законодавчої бази: конституційний; рівень законів, що регулюють питання, пов’язані з фінансовими операціями загалом; профільні (спеціалізовані) закони, що регулюють безпосередньо фінансовий моніторинг; рівень підзаконних нормативно-правових актів; міжнародні договори та стандарти; акти суб’єктів державного фінансового моніторингу. Здійснено типологізацію підрозділів фінансового моніторингу та їхньої компетенції. Визначено, що необхідність створення підрозділів фінансової розвідки й виконання ними своїх основних функцій дозволить країні відповідати рекомендаціям Групи з розроблення фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (ФАТФ) – Міжнародних стандартів боротьби з відмиванням коштів, фінансуванням тероризму і розповсюдженням зброї масового знищення. Запропоновано розглядати підрозділи фінансової розвідки як організаційні інституції (одиниці), що спеціалізуються в галузі збирання та аналізування фінансової інформації для виявлення фінансових злочинів і порушень. Констатовано, що під час вибору моделі для організації підрозділу фінансової розвідки насамперед необхідно врахувати локальні (місцеві) умови (у країні) у контексті функціонування такої інституції в одній із структур. Наголошено, що жодна країна не може самостійно боротися з такими явищами, як легалізація (відмивання) злочинних доходів, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, корупція, і лише колективні зусилля світової спільноти можуть забезпечити ефективну протидію і протистояти цим діянням. З урахуванням цього суб’єктів фінансового моніторингу розглянуто залежно від рівня їхнього функціонування – національного (вітчизняного) та міжнародного (наднаціонального). Визначено основну роль і значення організацій наднаціонального рівня в забезпеченні провадження ефективного фінансового моніторингу за допомогою: координації та співпраці; розроблення стандартів і нормативів; оцінювання та нагляду; навчання та розвитку навичок; міжнародної співпраці загалом; забезпечення стабільності та безпеки. Констатовано, що порівняно з іншими системами фінансового моніторингу, такими як закордонні аналоги, вітчизняна система наділена більшими повноваженнями. Оскільки суб’єкти фінансового моніторингу не лише отримують інформацію, але й самостійно проводять фінансові розслідування. Проаналізовано основоположні засади міжнародного співробітництва у сфері провадження фінансового моніторингу. Виокремлено виклики, які потрібно враховувати за умови міжнародної співпраці: відсутність єдиної системи фінансового моніторингу; технологічну складність і швидкий розвиток фінансових інструментів і технологій, що використовуються для незаконних фінансових операцій; політичні та геополітичні чинники, які можуть перешкоджати співпраці між країнами. Проаналізовано досвід зарубіжних країн (Сполучені Штати Америки, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Федеративна Республіка Німеччина, Французька Республіка) з метою пошуку можливих способів покращання системи фінансового моніторингу в Україні, адміністративно-правових засад його провадження. Визначено основні переваги систем фінансового моніторингу в цих країнах із метою можливості імплементації в Україні. Запропоновано напрями подальшого розвитку та удосконалення вітчизняної системи фінансового моніторингу: удосконалення вітчизняного законодавства в контексті оновлених міжнародних стандартів і європейських рекомендацій із метою уніфікації і приведення у відповідність; впровадження ризик-орієнтованого підходу у практичну і щоденну роботу всіх учасників національної системи фінансового моніторингу; поліпшення механізмів міжвідомчої взаємодії суб’єктів фінансового моніторингу та розроблення методики такої взаємодії; удосконалення порядку міжнародної взаємодії і співпраці між суб’єктами фінансового моніторингу України та зарубіжних країн, зокрема підрозділами фінансової розвідки. Досліджено міжвідомчу взаємодію суб’єктів фінансового моніторингу в контексті провадження фінансового моніторингу з урахуванням того, що інститут фінансового моніторингу є системним утворенням, тому ґрунтується на регламентації відносин певних груп. Визначено, що міжвідомча взаємодія полягає у спільній роботі суб’єктів фінансового моніторингу за допомогою обміну інформацією та координації заходів із метою виявлення, припинення та протидії фактів легалізації (відмиванню) злочинних доходів, фінансуванню тероризму, фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення й інших видів фінансової злочинності. Запропоновано внести зміни до чинного законодавства, що регулює питання провадження фінансового моніторингу.
Методологічні засади забезпечення здорового розвитку національної економіки
(Сумський державний університет, 2023) Летуновська, Наталія Євгенівна; Letunovska, Nataliia Yevhenivna
Дисертаційна робота присвячена розробленню теоретико-методологічного та методичного підґрунтя забезпечення здорового розвитку національної економіки у системі державного управління. У дисертації досліджено закономірність еволюції концепції здорового розвитку національної економіки. Поглиблено типологізацію підходів до оцінювання рівня здорового розвитку національної економіки з урахуванням двох параметрів: набору показників та інструментарію їх зведення. Розроблено методологічне підґрунтя оцінювання рівня здорового розвитку національної економіки з урахуванням системоутворювальних складових цього процесу та ступеня їх впливу на інтегральний показник. Розрахунки дозволили оцінити рівень здорового розвитку України, визначити його зміну в динаміці з виділенням його атракторів, інгібіторів, «критичних» точок. На основі проведеного бенчмаркінг-аналізу досвіду реалізації стратегії здорового розвитку на національному рівні визначено важливість маркетингової політики у підтримці такого розвитку. Обґрунтовано, що регіон як територіальна одиниця національної економіки є каталізатором її здорового розвитку. Інтерпретація регіональних кластерів за рівнем їх здорового розвитку дала можливість формалізувати визначальні фактори його забезпечення: промоція та адвокація здоров’я, підвищення ефективності системи медико-соціального забезпечення населення, диджиталізація сфери охорони здоров’я. Розроблено теоретико-методологічний підхід до оцінювання впливу здорового розвитку регіону на його конкурентоспроможність. Здійснені розрахунки показали, що зростання рівня здоров’я в регіоні формує визначальні передумови до підвищення його конкурентних позицій. Це свідчить про те, що фактор здоров’я є атрактором національної привабливості. Здійснено аналіз ефективності національних моделей медико-соціального забезпечення в умовах дії факторів дестабілізації. Емпірично обґрунтовано наявність трансформацій у причинно-наслідкових зв’язках між показниками соціально-економічної складової національного розвитку та медичними показниками у допандемічний та період з урахуванням пандемії. Виявлено, що зміни у взаємозв’язках між різними групами індикаторів викликані змінами патернів поведінки населення, на що доцільно звертати увагу при розробленні та впровадженні заходів державної політики щодо здорового розвитку національної економіки. Доведено, що патерни поведінки населення мають статистично значимий вплив на резильєнтність національної економіки. Запропоновано концентричну модель маркетингу здорового розвитку національної економіки. Обґрунтовано, що доцільним є використання поєднаного впливу традиційних та інноваційно-цифрових інструментів комунікаційної взаємодії між стейкхолдерами здорового розвитку національної економіки. Класифіковано моделі поведінки споживачів у сегменті здорової продукції як складової здорового розвитку національної економіки. Визначено, що для всіх виокремлених моделей споживчої поведінки дієвим інструментом комунікації є вебресурси. Розроблено науково-методологічний підхід до оцінювання рівня якості залучення цільової аудиторії національними вебресурсами сфери охорони здоров’я. Розроблено підхід до прогнозування зміни рівня внутрішньогалузевої торгівлі у фармацевтичній галузі. У рамках запропонованої дорожньої карти здорового розвитку національної економіки визначені ключові індикатори досягнення цілей реалізації політики здорового розвитку та пріоритетні кроки їх реалізації.

Автореферати

Browse

Filters

Settings

Sort By

Results per page

Search Results