Автореферати
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/96
Browse
19 results
Search Results
Item Адміністративно-правові засади створення та функціонування інноваційної системи залучення, використання та контролю за міжнародною технічною допомогою в Україні(Сумський державний університет, 2024) Миргород-Карпова, Валерія Валеріївна; Myrhorod-Karpova, Valeriia ValeriivnaДисертаційне дослідження присвячено комплексному дослідженню адміністративно-правовим засадам створення та функціонування інноваційної системи залучення, використання та контролю за міжнародною технічною допомогою в Україні. Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері створення та функціонування інноваційної системи залучення, використання та контролю за міжнародною технічною допомогою в Україні. В роботі окреслено історичні передумови становлення міжнародної технічної допомоги, уточнено сутність міжнародної технічної допомоги та здійснено бібліометричний аналіз розвитку досліджень з питань міжнародної технічної допомоги, визначено сильні та слабкі сторони існуючого законодавчого підґрунтя міжнародної технічної допомоги в Україні, узагальнено стратегічні напрямки залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги в Україні. Систематизація підходів до розуміння сутності міжнародної технічної допомоги, запропонованих вітчизняними та закордонними вченими, а також визначених в нормативно-правових документах засвідчила їх різноманітність, відсутність системності щодо трактування її передумов, ключових особливостей та наслідків. В межах авторського розуміння міжнародної технічної допомоги запропоновано розглядати, як вид допомоги, який надається на підставі укладеного договору/угоди, на безповоротній основі, на пільгових умовах донорами, в межах реалізації конкретного проєкту/програми, з урахуванням стратегічних напрямків розвитку реципієнта та стабілізації соціально-економічного розвитку. Встановлено, що на відміну від інших підходів закцентовано увагу на базових ознаках й особливостях міжнародної технічної допомоги, а також уявлення про механізми технічного співробітництва: 1) міжнародна технічна допомога виступає різновидом зовнішньої допомоги; 2) міжнародна технічна допомога надається на контрактній основі, який укладається для реалізації відповідного проєкту (програми); 3) міжнародна технічна допомога має безповоротний характер; 4) міжнародна технічна допомога надається на пільгових умовах, які передбачають звільнення від оподаткування або застосування спрощеного режиму оподаткування; 5) надання міжнародної технічної допомоги відбувається з урахуванням стратегічних напрямків розвитку держави та направлене на забезпечення соціально-економічного розвитку в межах окреслених векторів такого розвитку. З метою аналізу базових закономірностей розвитку теорії управління міжнародної технічної допомоги у роботі проведено бібліометричний аналіз (на основі інструментарію VOSViewer v.1.6.10), об’єктом якого стала 9459 наукові публікації з цієї пробле- матики за період 1990–2023 рр. у виданнях, що індексуються наукометричною базою даних Scopus. Проаналізовано стратегічні напрямки розвитку міжнародної технічної допомоги з часів незалежності України. Визначено п’ять концептуальних нормативно-правових документів, які визначали вектор розвитку сфери міжнародної технічної допомоги та залучення протягом: 1995-1997 рр., 2004-2007 рр., 2009-2012 рр., 2011-2016 рр. та 2013-2016 рр. Доведено необхідність формування концепції щодо формування стратегічних векторів розвитку міжнародної технічної допомоги, яка закріплювала б загальні підвалини повоєнного відновлення України не зважаючи на турбулентність політичної ситуації в країні та була б обов’язковою для виконання не враховуючи персоналії у владі. Розглянуто теоретико-правові засади інституту міжнародного договору, проаналізовано міжнародні угоди у сфері залучення та використання міжнародної технічної допомоги, укладені з країнами-донорами, досліджено адміністративно-правові засади співробітництва України з ЄС у сфері залучення та використання міжнародної технічної допомоги, здійснено аналіз особливостей реалізації проєктів міжнародної технічної допомоги, в рамках угод укладених між Україною та міжнародними організаціями. Встановлено, що специфічної рисою інституту міжнародних договорів є процедура укладення угод, яка основується на використанні рамкових угод між її сторонами, а саме країнами-партнерами або ж міжнародними організаціями. Базуючись на вітчизняній та закордонній правовій базі ідентифікації категоріального апарату «рамкова угода» доведено, що цей вид угод фактично не має жодних конкретних умов та не встановлюють їх, а виступає базисом для укладення контрактів/угод по технічному співробітництву в майбутньому. Підтверджено гіпотезу, що рамкові угоди з країнами-партнерами виступають не тільки відправною точкою укладення контрактів міжнародної технічної допомоги, але й забезпечують мультиплікативний ефект їх обсягів протягом наступних років. Так, рамкові угоди з США 1991 1993 рр. забезпечили Україні реалізацію проектів з міжнародної технічної допомоги протягом 2002 20 20 рр рр. на суму більше 4 млрд дол США, а після 24 лютого 2022 року загальний обсяг МТД склав більше ніж 1 млрд дол США. Основними напрямками реалізації цих проєктів виступили: забезпечення миру і безпеки; економічний розвиток; підтримка демократії, захист прав і свобод людини; охорона здоров’я. Встановлено, що адміністративно-правові засади співробітництва України з ЄС у сфері залучення та використання міжнародної технічної допомоги зазнавали значних трансформацій, а також характеризувались ексклюзивними особливостями. Ураховуючи активну співпрацю України з ЄС починаючи із 1994 р. (Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейським Співтовариством та їх державами-членами ратифікованої Законом України від 10.11.1994 р. № 237/94-ВР), а також два переломні моменти їх зближення (Закону України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 18.03.2004 року №1629-IV; Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони ратифікованої Законом України № 1678-VII від 16.09.2014 року), визначено, що основним вектором надання міжнародної технічної допомоги з боку ЄС є розвиток людський потенціалу та підвищення кваліфікації державних службовців. Обґрунтовані індивідуальні та спільні проблеми процесів залучення та використання МТД, а також з’ясовані наслідки до яких призводить їх системне нехтування. Встановлено, що досягнення синергетичного ефекту покращення системи залучення та використання МТД в Україні можливе за рахунок: законодавчого закріплення чітких строків державної реєстрації проєктів МТД та наслідків невиконання цього припису; формування єдиної централізованої інформаційної платформи проєктів МТД; створення Національного агентства з питань залучення МТД; ухвалення спеціального закону, який закріпить правові засади залучення, використання та контролю за МТД; ідентифікації принципів реалізації МТД (прозорість, пріоритетність, партнерство, координація, результативність та своєчасність, юридична рівність та недискримінація, верховенство права, запобігання корупції). З урахуванням аналізу звітності міжнародних організацій, що займаються моніторингом та контролем МТД (Global Financial Integrity, Світовий банк, OLAF, USAID, JICA й інші) та оцінювання рівня впливу корупційного ризику на етапи прийняття рішень щодо залучення й використання МТД, доведено повну відсутність методичних засад щодо формалізації правопорушень в цій сфері в Україні. Обмеженим є не тільки перелік правопорушень в сфері залучення, використання, моніторингу й контролю МТД, але й їх нормативно-правове забезпечення в Україні. Зважаючи на дотримання принципу економічної ефективності та раціональності заходів удосконалення, запропоновано деталізований перелік правопорушень, які можуть виникати в Україні в сфері МТД (чотири типи), ідентифіковано зміст правопорушення в рамках вже наявного вітчизняного законодавства та проведено кваліфікацію правопорушень використовуючи існуючи статті ККУ та КУПАП. Це створює об’єктивні можливості швидкої реалізації запропонованих нововведень за допомогою вже існуючої нормативно-правової бази, досягаючи при цьому підвищену ефективність заходів впливу та притягнення порушників до відповідальності. Запропоновано авторське визначення критеріїв оцінювання ефективності реалізації проєктів МТД в Україні: це законодавчо закріплені кількісні та якісні показники діяльності реципієнтів й виконавців проєктів МТД щодо реалізації ефективного підходу використання ресурсів МТД, з метою забезпечення контролю за проєктами МТД, попередження правопорушень в цій сфері та виявлення головних проблемних питань, які перешкоджають отриманню очікуваних результатів. На відміну від інших підходів закцентовано увагу на диференціації релевантних показників оцінювання ефективності та базових напрямках необхідності дослідження ефективності проєктів МТД. Обґрунтовано необхідність формування інформаційної бази дослідження ефективності реалізації проєктів МТД в Україні виключно за допомогою оцінювання намірів і оцінювання результативності виконання останніх. Оцінювання паралельно з результатами намірів реалізації дозволяє реципієнтам, після завершення виконання проєктів МТД, отримати повні й об’єктивні підсумкові висновки щодо здатності повноцінно та своєчасно реалізувати заходи в межах цієї допомоги. Визначений підхід до класифікації критеріїв оцінювання ефективності реалізації проєктів МТД в Україні сприятиме з’ясуванню недоліків і визначенню прогалин законодавчого забезпечення сфери МТД.Item Адміністративно-правові засади діяльності центрів надання адміністративних послуг в Україні(Сумський державний університет, 2021) Кушнір, Д.М.Окреслюється система суб’єктів надання адміністративних послуг в Україні та встановлюється місце і особливості поміж них центрів надання адміністративних послуг. Характеризується правове регулювання діяльності центрів надання адміністративних послуг та визначається місце у ньому адміністративного законодавства. Розкривається адміністративно-правовий статус центрів надання адміністративних послуг. Надається характеристика організаційно-штатної структури центрів надання адміністративних послуг. З’ясовуються завдання та функції центрів надання адміністративних послуг. Визначається сутність та види адміністративних повноважень центрів надання адміністративних послуг. Узагальнюється зарубіжний досвід правового забезпечення діяльності центрів надання адміністративних послуг та опрацьовуються можливості його використання в Україні. Встановлюються шляхи удосконалення взаємодії та координації між суб’єктами надання адміністративних послуг в Україні. Опрацьовуються напрямки удосконалення адміністративного законодавства, яке регламентує діяльність центрів надання адміністративних послуг.Item Адміністративно-правові засади діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в Україні(Сумський державний університет, 2021) Швагер, Ольга Андріївна; Швагер, Ольга Андреевна; Shvaher, Olha AndriivnaДисертаційне дослідження присвячене розгляду питань, що стосуються сучасного стану адміністративно-правового регулювання діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в Україні та перспективам його оптимізації. Надано характеристику змісту та структури адміністративно- правового статусу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. З’ясовано особливості участі Фонду у публічній фінансовій діяльності, проаналізовано його особливості як юридичної особи публічного права. Досліджено правові засади здійснення Фондом функцій, завдань, отримання та реалізації ним повноважень. Охарактеризовано форми та методи діяльності Фонду. Визначено місце Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в системі державного управління банківською діяльністю та виділено ряд особливостей, які виділяють його серед інших суб’єктів – носіїв владних повноважень. Визначено ряд проблем, що існують в адміністративно-правовому регулюванні діяльності Фонду щодо відшкодування коштів за вкладами та виведення неплатоспроможних банків з ринку, запропоновано врегулювати їх шляхом внесення відповідних змін до законодавства. Досліджено зарубіжний досвід правового регулювання діяльності уповноважених суб’єктів систем гарантування вкладів та запропоновано при подальшій оптимізації правового регулювання діяльності Фонду використати найкращі світові та європейські практики.Item Адміністративно-правові засади взаємодії судово-експертних установ з правоохоронними органами(Сумський державний університет, 2021) Полянський, А.О.В дисертації визначено поняття та розкрито значення взаємодії судово-експертних установ з правоохоронними органами; окреслено мету, принципи та завдання взаємодії судово-експертних установ з правоохоронними органами; з’ясовано сутність та особливості діяльності судово-експертних установ та правоохоронних органів як об’єкту адміністративно-правового регулювання; визначено поняття та окреслено систему судово-експертних установ та правоохоронних органів; розкрито завдання та функції судово-експертних установ та правоохоронних органів як суб’єктів взаємодії; окреслено компетенцію судово-експертних установ та правоохоронних органів як суб’єктів взаємодії; встановлено юридичні гарантії та межі юридичної відповідальності судово-експертних установ та правоохоронних органів як суб’єктів взаємодії; узагальнено рівні взаємодії судово-експертних установ з правоохоронними органами; з’ясовано напрямки взаємодії судово-експертних установ з правоохоронними органами; охарактеризовано адміністративно-правові форми та методи взаємодії судово-експертних установ з правоохоронними органами; визначено напрямки вдосконалення адміністративного законодавства, яке регулює взаємодію судово-експертних установ з правоохоронними органами; встановлено шляхи оптимізації критеріїв оцінювання ефективності взаємодії судово-експертних установ з правоохоронними органами; визначено перспективи вдосконалення координації діяльності судово-експертних установ з правоохоронними органами.Item Адміністративно-правові засади здійснення контролю за діяльністю судово-експертних установ України(Сумский государственный университет, 2021) Рувін, О.Г.Встановлено місце та значення судово-експертних установ в системі правоохоронної діяльності України; з’ясовано поняття та особливості контролю як способу забезпечення законності за діяльністю судово-експертних установ України; охарактеризовано правові засади здійснення контролю за діяльністю судово-експертних установ України та встановлено місце серед них адміністративно-правового регулювання; визначено систему та межі контролю за діяльністю судово-експертних установ; окреслено мету, завдання та принципи контролю за діяльністю судово-експертних установ; розглянуто систему суб’єктів контролю за діяльністю судово-експертних установ та встановлено особливості їх адміністративно-правового статусу; з’ясовано об’єкт та предмет контролю за діяльністю судово-експертних установ; встановлено адміністративні форми та методи здійснення контролю за діяльністю судово-експертних установ; узагальнено зарубіжний досвід здійснення контролю за діяльністю судово-експертних установ та опрацьовано можливості його використання в Україні; переглянуто критерії оцінювання ефективності контролю за діяльністю судово-експертних установ; запропоновано напрямки оптимізації системи суб’єктів контролю за діяльністю судово-експертних установ та удосконалення їх взаємодії.Item Адміністративно-правова протидія правопорушенням у сфері господарської діяльності(Сумський державний університет, 2020) Сугак, О.В.Дисертаційне дослідження присвячено визначенню сутності та розкриттю особливостей адміністративно-правової протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності. З’ясовується сутність поняття та види правопорушень у сфері господарської діяльності як об’єкта адміністративно-правової протидії. Визначаються види та особливості правоохоронної діяльності із протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності. Надається характеристика правовому регулюванню протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності та встановлюється місце у ньому адміністративно-правових норм. Окреслюються мета, принципи та напрямки адміністративно-правової протидії правопо- рушенням у сфері господарської діяльності. Розкривається зміст адміністративно-правового статусу суб’єктів протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності в Україні. Окреслюється коло адміністративно-правових форм та методів протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності в Україні. Узагальнюється зарубіжний досвід протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності та опрацьовуються можливості його використання в Україні. Окреслюються напрямки вдосконалення національного законодавства, яке регламентує протидію правопо- рушенням у сфері господарської діяльності. Визначаються напрямки удосконалення взаємодії та координації між суб’єктами протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності в Україні.Item Адміністративно-правове забезпечення прав громадян, засуджених до позбавлення волі в Україні(Сумський державний університет, 2020) Почанська, О.С.Дисертацію присвячено комплексному аналізу змісту та особливостей адміністративно-правового забезпечення прав громадян, засуджених до кримінального покарання у вигляді позбавлення волі в Україні. Визначено зміст та особливості правового статусу осіб, що відбувають кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі. Здійснено історико-правовий аналіз правового забезпечення прав осіб, засуджених до позбавлення волі в Україні. Розглянуто сучасні правові засади забезпечення прав громадян, засуджених до позбавлення волі в Україні, та встановлено місце серед них адміністративно-правового регулювання. Встановлено систему суб’єктів забезпечення прав громадян, засуджених до позбавлення волі в Україні, визначено їх основні завдання, функції та адміністративні повноваження. Розкрито зміст і особливості сучасного стану адміністративно-правового забезпечення та реалізації прав і свобод громадян, які відбувають кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі в Україні. Опрацьовано адміністративно-правовий механізм забезпечення прав засуджених, особливості їх нормативно-правових та організаційно- правових гарантій. Визначено зміст і види міжнародно-правових стандартів поводження з ув’язненими та можливості їх використання у національному законодавстві України. Узагальнено основні тенденції розвитку національного законодавства з питань регулювання правового статусу громадян, засуджених до позбавлення волі. Запропоновано напрямки удосконалення взаємодії між суб’єктами забезпечення прав і свобод громадян, засуджених до позбавлення волі в Україні.Item Адміністративно-правове забезпечення діяльності юридичних відділів в Україні(Сумський державний університет, 2020) Кривко, О.О.Дисертаційну роботу присвячено визначенню сутності та розкриттю особливостей адміністративно-правового забезпечення діяльності юридичних відділів в Україні та напрямків його удосконалення з урахуванням вітчизняного і зарубіжного досвіду та в контексті реформування державного управління. З’ясовуються особливості діяльності юридичних відділів як суб’єкта адміністративно-правових відносин. Надається характеристика правовому регулюванню діяльності юридичних відділів та встановлюється місце у ньому адміністративного законодавства. Визначається адміністративно- правовий статус юридичних відділів. Окреслюються об’єкт і предмет адміністративно-правового забезпечення діяльності юридичних відділів. Встановлюються напрями, форми та методи адміністративно-правового забезпечення діяльності юридичних відділів. Визначаються адміністративні процедури діяльності юридичних відділів. Узагальнюється зарубіжний досвід правового забезпечення діяльності юридичних відділів та опрацьовуються можливості його використання в Україні. Окреслюються напрямки удосконалення національного адміністративного законодавства, яке регламентує діяльність юридичних відділів. Визначаються шляхи удосконалення організаційних засад діяльності юридичних відділів.Item Адміністративно-правовий статус Державного бюро розслідувань України(Сумський державний університет, 2019) Моісєєв, Михайло Сергійович; Моисеев, Михаил Сергеевич; Moisieiev, Mykhailo SerhiiovychДисертаційне дослідження присвячене аналізу адміністративно-правового статусу Державного бюро розслідувань України, а також виначенню напрямків його удосконалення. Розкрито історичні аспекти становлення ДБР, а також його місце в сучасній системі правоохоронних органів України. Сформульовано визначення поняття "адміністративно-правове регулювання діяльності ДБР" та класифіковано джерела такого регулювання. Особливу увагу приділено поняттю "адміністративно-правовий статус ДБР" та його структурі. З’ясовано особливості повноважень, організаційної структури, юридичних гарантій та юридичної відповідальності ДБР. Розкрито принципи організації й діяльності ДБР. Узагальнено зарубіжний досвід організації й діяльності органів із протидії та боротьби з високопосадовою і організованою злочинністю. Визначено напрямки удосконалення адміністративно-правового статусу ДБР та відповідно запропоновано внести зміни до Закону України "Про Державне бюро розслідувань".Item Керівник в органах прокуратури: адміністративно-правовий статус(Сумський державний університет, 2019) Тогобіцька-Громова, А.А.Дисертаційна робота присвячена визначенню поняття та змісту адміністративно-правового статусу керівника в органах прокуратури. Розкрито роль керівника як організатора управлінського процесу в органах прокуратури. Визначено сутність, а також особливості адміністративно-правового регулювання організації проходження служби в органах прокуратури, зокрема розглянуто поняття та види публічної служби в органах прокуратури, визначено правові засади проходження публічної служби на різних посадах. Проаналізовано порядок призначення на адміністративні посади в органах прокуратури. Визначено поняття та елементи адміністративно-правового статусу керівника в органах прокуратури. Розглянуто адміністративну компетенцію керівників органів прокуратури. Визначено форми та методи діяльності керівника в органах прокуратури. Окреслено особливості адміністративної та дисциплінарної відповідальності керівників в органах прокуратури. Проаналізовано вимоги до осіб, які займають або планують зайняти адміністративні посади в органах прокуратури. Розглянуто та проаналізовано зарубіжний досвід порядку призначення керівників в органах прокуратури та можливості його використання в Україні. Запропоновано напрямки вдосконалення адміністративного законодавства, яким регламентується порядок призначення Генерального прокурора України. Надано пропозиції щодо започаткування окремого напрямку навчального процесу в Національній академії прокуратури – підвищення кваліфікації керівників в органах прокуратури різних рівнів.