Сумський історико-архівний журнал
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/201
Browse
9 results
Search Results
Item Китай у зовнішній політиці адміністрації президента США Річарда Ніксона (серпень–грудень 1969 р.)(Сумський державний університет, 2024) Гончаренко, Анатолій Володимирович; Honcharenko, Anatolii VolodymyrovychУ статті досліджено еволюцію зовнішньополітичного курсу адміністрації президента США Р. Ніксона щодо Китаю в серпні-грудні 1969 р. Проаналізовані причини, хід та наслідки активізації зовнішньополітичної стратегії США у китайському напрямку протягом періоду, що вивчається. Охарактеризовано практичну реалізацію зовнішньополітичних ініціатив адміністрації Р. Ніксона щодо КНР у серпні-грудні 1969 р. Висвітлено позицію Білого Дому у протистоянні КНР–КР, а також конкретні зовнішньополітичні дії Вашингтону щодо Пекіну та Тайбею. Окреслено роль різних угрупувань в американському істеблішменті у процесі розвитку зовнішньополітичного курсу адміністрації президента США Р. Ніксона щодо Китаю в серпні-грудні 1969 р. Не дивлячись на наявність у політичних, академічних і громадських колах США певних настроїв стосовно визнання КНР як політичної реальності міжнародного життя, питання юридичного визнання Китаю в другій половині 60-х років ХХ ст. постійно відходило на другий план. Перемога Річарда Ніксона на президентських виборах 1968 р. супроводжувалася цілою низкою змін у системі геополітичних і військових пріоритетів США. Більш реалістичний підхід нової республіканської адміністрації щодо Китайської Народної Республіки був зумовлений насамперед тим, що Пекін, який відмовився від альянсів і претендував на роль “третьої сили”, став потужним гравцем на міжнародній арені. Крім того, політика Кеннеді–Джонсона не виправдала себе, оскільки Китай активізував свою зовнішню політику, налагодив відносини з багатьма країнами, в тому числі з союзниками Сполучених Штатів Америки. На початку президентства Річарда Ніксона в серпні-грудні 1969 р. його адміністрації вдалося швидко розробити і почати реалізацію цілісної концепції “нової політики” стосовно Китаю. Китайська політика нової адміністрації була нерозривно пов’язана з зовнішньою політикою США в Азії і відображала зіткнення американських і китайських інтересів у цьому регіоні. Водночас представники американського істеблішменту мали чітке уявлення про те, як вони могли б вплинути на радянсько-китайські відносини з метою поглиблення розколу між СРСР і КНР і яку конкретну вигоду вони могли б отримати від цього. Ціла низка об’єктивних і суб’єктивних факторів не завадила адміністрації 37-го президента США Річарда Ніксона радикально змінити китайську політику Вашингтону. Комуністичний Китай продовжував визнаватися потужним чинником американсько-радянського діалогу. Завдяки цьому наприкінці 60-х років ХХ ст. поступово почали складатися об’єктивні передумови, які сприяли нормалізації американсько-китайських відносин у майбутньому та дозволили вирішити більшість суперечливих питань, що в решті-решт призведе до міжнародного визнання Китайської Народної Республіки Сполученими Штатами Америки.Item Китай у зовнішній політиці адміністрації президента США Річарда Ніксона (січень–лютий 1969 р.)(Сумський державний університет, 2023) Гончаренко, Анатолій Володимирович; Honcharenko, Anatolii VolodymyrovychУ статті досліджено еволюцію зовнішньополітичного курсу адміністрації президента США Р. Ніксона щодо Китаю в січні-лютому 1969 р. Проаналізовані причини, хід та наслідки активізації зовнішньополітичної стратегії США у китайському напрямку протягом періоду, що вивчається. Охарактеризовано практичну реалізацію зовнішньополітичних ініціатив адміністрації Р. Ніксона щодо КНР у в січні-лютому 1969 р. Висвітлено позицію Білого Дому у протистоянні КНР– КР, а також конкретні зовнішньополітичні дії Вашингтону щодо Пекіну та Тайбею. Окреслено роль різних угрупувань в американському істеблішменті у процесі розвитку зовнішньополітичного курсу адміністрації президента США Р. Ніксона щодо Китаю в січні-лютому 1969 р. Не дивлячись на наявність у політичних, академічних і громадських колах США певних настроїв стосовно визнання КНР як політичної реальності міжнародного життя, питання юридичного визнання Китаю в другій половині 60-х років ХХ ст. постійно відходило на другий план. Перемога Річарда Ніксона на президентських виборах 1968 р. супроводжувалася цілою низкою змін у системі геополітичних і військових пріоритетів США. Більш реалістичний підхід нової республіканської адміністрації щодо Китайської Народної Республіки був зумовлений насамперед тим, що Пекін, який відмовився від альянсів і претендував на роль “третьої сили”, став потужним гравцем на міжнародній арені. Крім того, політика Кеннеді–Джонсона не виправдала себе, оскільки Китай активізував свою зовнішню політику, налагодив відносини з багатьма країнами, в тому числі з союзниками Сполучених Штатів Америки. На початку президентства Річарда Ніксона в січні-лютому 1969 р. його адміністрації вдалося швидко розробити і почати реалізацію цілісної концепції “нової політики” стосовно Китаю. Китайська політика нової адміністрації була нерозривно пов’язана з зовнішньою політикою США в Азії і відображала зіткнення американських і китайських інтересів у цьому регіоні. Водночас представники американського істеблішменту мали чітке уявлення про те, як вони могли б вплинути на радянськокитайські відносини з метою поглиблення розколу між СРСР і КНР і яку конкретну вигоду вони могли б отримати від цього. Ціла низка об’єктивних і суб’єктивних факторів не завадила адміністрації 37-го президента США Річарда Ніксона радикально змінити китайську політику Вашингтону. Комуністичний Китай продовжував визнаватися потужним чинником американськорадянського діалогу. Завдяки цьому наприкінці 60-х років ХХ ст. поступово почали складатися об’єктивні передумови, які сприяли нормалізації американсько-китайських відносин у майбутньому та дозволили вирішити більшість суперечливих питань, що врештірешт призведе до міжнародного визнання Китайської Народної Республіки Сполученими Штатами Америки.Item Політика адміністрації президента США Річарда Ніксона щодо КНР (березень-липень 1969 р.)(Сумський державний університет, 2023) Гончаренко, Анатолій Володимирович; Гончаренко, Анатолий Владимирович; Honcharenko, Anatolii VolodymyrovychУ статті досліджено еволюцію зовнішньополітичного курсу адміністрації президента США Р. Ніксона щодо Китаю в березні-липні 1969 р. Проаналізовані причини, хід та наслідки активізації зовнішньополітичної стратегії США у китайському напрямку протягом періоду, що вивчається. Охарактеризовано практичну реалізацію зовнішньополітичних ініціатив адміністрації Р. Ніксона щодо КНР у березнілипні 1969 р. Висвітлено позицію Білого Дому у протистоянні КНР–КР, а також конкретні зовнішньополітичні дії Вашингтону щодо Пекіну та Тайбею. Окреслено роль різних угрупувань в американському істеблішменті у процесі розвитку зовнішньополітичного курсу адміністрації президента США Р. Ніксона щодо Китаю в березні-липні 1969 р. Більш реалістичний підхід нової адміністрації щодо КНР був зумовлений насамперед тим, що Пекін, який відмовився від союзів і претендував на роль “третьої сили”, став сильним гравцем на міжнародній арені. Крім того, політика Кеннеді-Джонсона себе не виправдала, оскільки Китай активізував свою зовнішню політику, налагодив відносини з багатьма країнами, у тому числі з союзниками США. В березні-липні 1969 р. адміністрація Р. Ніксона розпочала реалізацію “нової політики” щодо КНР. Її китайська політика була нерозривно пов’язана із зовнішньою політикою США в Азії та відображала зіткнення американських та китайських інтересів у регіоні. У той же час представники американського істеблішменту мали чітке уявлення про те, як вони могли б вплинути на радянсько-китайські відносини, щоб поглибити розкол між СРСР та КНР, і яку конкретну вигоду вони могли б отримати. Низка об’єктивних і суб’єктивних чинників не дозволила адміністрації 37-го президента США Річарда Ніксона радикально змінити політику Вашингтона щодо комуністичного Китаю, який продовжував визнаватися як потужний чинник в американорадянському діалозі. Незважаючи на це, наприкінці 60-х років ХХ ст. почали складатися передумови, що сприяли подальшій нормалізації американсько-китайських відносин і дозволили вирішити більшість спірних питань, що в решті-решт призведе до міжнародного визнання Китайської Народної Республіки Сполученими Штатами Америки.Item Формування зовнішньополітичного курсу президента США Дж.Ф. Кеннеді щодо КНР (січень-жовтень 1961 р.)(Сумський державний університет, 2021) Гончаренко, А.В.У статті досліджено формування зовнішньополітичного курсу президента США Джона Кеннеді щодо КНР у січні-жовтні 1961 р. Охарактеризовані передвиборчі заяви кандидата у президенти США від Демократичної партії Дж.Ф. Кеннеді щодо Китаю. Вивчено практичну реалізацію передвиборчих ініціатив адміністрацією президента Дж.Ф. Кеннеді у китайському напрямку в січні-жовтні 1961 р. Проаналізовані причини, хід та наслідки активізації зовнішньополітичної стратегії Вашингтону щодо Пекіну протягом періоду, що вивчається. Окреслено роль різних угрупувань в американському істеблішменті у процесі формування зовнішньополітичного курсу нової адміністрації щодо КНР у січніжовтні 1961 р. Висвітлені конкретні зовнішньополітичні дії США щодо комуністичного Китаю на початку президентства Джона Кеннеді. Перемога Дж.Ф. Кеннеді на президентських виборах 1960 р. супроводжувалася цілою низкою змін у системі геополітичних пріоритетів США. Більш реалістичний підхід нової адміністрації щодо КНР пояснювався тим, що Пекін хоча і претендував на роль “третьої сили”, проте був слабким гравцем на міжнародній арені і тому незначні відступи від традиційної політики “стримування і ізоляції” здавалися припустимими. Крім того, сама політика “ізоляції” не виправдовувала себе, оскільки КНР активізувала свою зовнішню політику, встановила відносини з багатьма країнами, що створювало реальну перспективу широкого визнання комуністичного Китаю. На початку президентства Джона Кеннеді в січні-жовні 1961 р. його адміністрація не змогла швидко розробити і почати реалізовувати цілісну концепцію “нових рубежів” щодо КНР. Його китайська політика була нерозривно пов’язана з зовнішньополітичним курсом США в Азії і відображала зіткнення американських і китайських інтересів у цьому регіоні. Вигравши вибори з мінімальною перевагою Дж.Ф. Кеннеді, який все ж не відкидав можливостей зміни китайської політики США, не ризикнув розпочати серйозні зміни у політиці щодо КНР та відмовитися від політики “стримування”. Цим він намагався показати, що поважає громадську думку всередині країни, яка була негативно налаштована щодо комуністичного Китаю, а також є прибічником спадковості китайської політики. Ідея “стримування” КНР була підґрунтям цілої низки рішень адміністрації Джона Кеннеді, що в решті-решт призвели до ескалації американського військового втручання в Індокитаї.Item Велика Британія та еволюція колоніальної системи (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)(Сумський державний університет, 2020) Гончаренко, А.В.; Сафонова, Т.О.У статті досліджено вплив Великої Британії на еволюцію колоніалізму наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Охарактеризовані причини, хід та наслідки активізації Сполученого королівства у колоніальній проблемі. Вивчено процес формування та реалізації ініціатив Лондона у колоніальному питанні наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Розглянуто позицію Великої Британії щодо трансформації колоніальної системи протягом періоду, що досліджується. Наприкінці ХІХ – на початку XX ст. Німеччина, Італія і Японія прагнули до захоплення колоній заради підтвердження свого нового статусу в світі, великі колоніальні держави минулого Іспанія, Португалія і Голландія – до утримання того, що залишилося для збереження свого міжнародного престижу, Росія – до експансії. Найбільші ж колоніальні імперії Велика Британія та Франції були зацікавлені у збереженні status quo. У колоніальній політиці Сполученого королівства можна простежити певну лінію, пов’язану зі спробами законсервувати ситуацію в своїх віддалених володіннях і не вплутуватися в конфлікти. У цьому сенсі британський уряд проявив гнучкість та далекоглядність – ослаблення військово-економічної могутності імперії у зв’язку з появою нових індустріальних держав та досягненням колоніями певної самодостатності, зробило необхідним переглянути традиційну зовнішню політику. Колонії поступово перестають розглядатися як придбання держав, а політика щодо них уявляється спільною справою міжнародного співтовариства і його моральним обов’язком. Ключову ролі тут мала відігравати Велика Британія, яка однією з перших почала формувати основи “неоколоніальної” системи, що припускає солідарну політику західних країн стосовно решти світу під егідою Лондону. Колоніальна система наприкінці ХІХ – на початку XX ст. зазнала серйозної трансформації, що була пов’язана з комплексом факторів, основними з яких були – поява на світовій арені нових індустріальних держав, внутрішня еволюція Британської імперії, зміна світового товарообміну, поява нових видів озброєнь, загальне зростання національної і релігійної самосвідомості і пов’язаних з цим протиріч.Item Зовнішня політика США щодо КНР під час президентства Джеральда Форда: 1974-1977 роки(Сумський державний університет, 2019) Гончаренко, А.В.; Полякова, Л.Г.У статті досліджено зовнішню політику США щодо КНР під час президентства Джеральда Форда у 1974-1977 рр. Охарактеризовані причини, хід та наслідки активізації зовнішньополітичної стратегії США у китайському напрямку протягом періоду, що вивчається. Вивчено практичну реалізацію Вашингтоном "Тихоокеанської доктрини" Дж. Форда. Охарактеризовано роль різних угрупувань в американському істеблішменті у формуванні політики Білого Дому стосовно Китаю. Проаналізовані конкретні зовнішньополітичні дії адміністрації президента США Джеральда Форда щодо КНР у 1974-1977 рр.Item США та колоніальне питання в міжнародних відносинах: 1918-1921 рр.(Сумський державний університет, 2018) Гончаренко, А.В.У статті досліджено позицію США у колоніальному питанні в контексті міжнародних відносин у 1918-1921 рр. Охарактеризовані причини, хід та наслідки активізації Вашингтона у врегулюванні колоніальної проблеми після Першої світової війни. Вивчено процес формування та реалізації зовнішньополітичних ініціатив президента США Вудро Вільсона у колоніальному питанні протягом періоду, що досліджується. Проаналізовано роль США у посиленні колоніальної боротьби між великими державами у 1918-1921 рр.Item Становлення світової політики США наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.(Сумський державний університет, 2018) Гончаренко, А.В.У статті досліджено становлення світової політики США наприкінці XIX – на початку ХХ ст. Висвітлено ідеолого-політичні аспекти обґрунтування становлення США як світової держави. Охарактеризовані причини активізації колоніальної експансії США у 90-х роках XIX ст. З’ясована роль основних угруповань усередині американського істеблішменту в питанні активізації колоніальної політики Вашингтону протягом періоду, що досліджується. Проаналізовано міжнародні наслідки посилення колоніальної експансії США після іспано-американської війни та захоплення Філіппін наприкінці XIX – на початку ХХ ст.Item Середземноморська політика Франції: Ж.-Б. Кольбер (1619-1683 рр.)(Сумський державний університет, 2015) Саранов, С.В.У статті розкривається політика Франції часу Ж.-Б. Кольбера (1619-1683 рр.) у середземноморському Магрибі. Спираючись на широку джерельну базу, автор розглядає фактори, що впливали на формування цієї політики, показує пріоритетний характер європейського вектору зовнішньої політики французького абсолютизму. Так, показано, що військовий тиск на регентства Північної Африки з боку короля Франції чередувався зі спробами перевести взаємини у договірний процес. Останнє було пов’язано зі складним характером взаємин французів з Османською імперією, першочерговим значенням Леванту, тривалим протистоянням з англійцями в середземноморському регіоні.