Наукові видання (ННІП)
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/157
Browse
Search Results
Item Організаційно-правові аспекти міжнародного співробітництва у сфері протидії легалізації злочинних доходів(Запорізький національний університет, 2021) Бондаренко, Ольга Сергіївна; Бондаренко, Ольга Сергеевна; Bondarenko, Olha Serhiivna; Чернадчук, Олександр Вікторович; Чернадчук, Александр Викторович; Chernadchuk, Oleksandr ViktorovychМетою статті є адміністративно-правова характеристика організаційно-правових аспектів міжнародного співробітництва у сфері протидії легалізації злочинних доходів. Легалізації злочинних доходів визнана злочином міжнародного характеру. Саме тому, протидія цьому деструктивному явищу є завданням не однієї конкретної держави, а всієї міжнародної спільноти. Міжнародна співробітництво у сфері протидії легалізації злочинних доходів розвивається досить динамічно. Це багато в чому пояснюється тим, що передумови міжнародно-правового регулювання були закладені багатосторонніми та двосторонніми міжнародними договорами про взаємну правову допомогу у кримінальних справах 50-х рр. ХХ ст. Серед міжнародних організацій, які значну увагу приділяють корупції, як джерелу накопичення коштів, що можуть брати участь у легалізації злочинних доходів, особливе місце посідає Financial Action Task Forse (FATF). FATF здійснює моніторинг країн, щоб переконатися, що вони повністю та ефективно впроваджують Стандарти FATF, і притягує країни до відповідальності, які їх не виконують. Історія взаємодії України та FATF почалася із здобуття Україною незалежності та свідчить про недостатнє використання Україною інструментарію протидії корупції та легалізації злочинних доходів, якими володіє ця міжнародна організація. Включення до «чорного списку» стало своєрідною шоковою терапією для українського суспільства та зумовило проведення певних реформ. Відповідальність за дотримання законодавства про боротьбу з відмиванням грошей у Європейському Союзі в першу чергу покладається на національні компетентні органи, призначені державами-членами при транспонуванні Директив щодо боротьби з відмиванням грошей. Стосовно організації міжнародного співробітництва у сфері запобігання та протидії легалізації злочинних доходів в Україні, то воно здійснюється за принципом взаємності відповідно міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, інших нормативно-правових актів.Item Організаційно-правові аспекти створення спеціальних антикорупційних інституцій: порівняльно-правове дослідження(Національний технічний університет «Дніпровська політехніка», 2021) Рєзнік, Олег Миколайович; Резник, Олег Николаевич; Rieznik, Oleh Mykolaiovych; Бондаренко, Ольга Сергіївна; Бондаренко, Ольга Сергеевна; Bondarenko, Olha SerhiivnaСтаттю присвячено адміністративно-правовій характеристиці організаційно-правових аспектів створення спеціальних антикорупційних інституцій: порівняльно-правове дослідження. Автори зазнача ють, що акумуляція зусиль різних держав для протидії корупції відбувається шляхом підписання багато сторонніх міжнародних договорів. Одним зі способів протидії корупції у світовій практиці є створення спеціальних антикорупційних інституцій, діяльність яких спрямована як на активні контрзаходи, так і на профілактику корупції та будь-яких її проявів. Ця ідея закріплена у ст. 36 Конвенції Організації Об’єднаних Націй та ст. 20 Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією. Вибираючи конкретну модель організації антикорупційних органів, вітчизняний законодавець вирішив створити розгалужену систему окремих органів державної влади, розмежувавши їхні повноваження. Цен тральне місце в системі спеціалізованих антикорупційних органів в Україні займає Національне агентство з питань запобігання корупції. Воно було створено як багатоцільовий орган державної влади для впрова дження інтегрованого підходу та зосередження всіх основних функцій протидії корупції в рамках однієї установи. Аналіз міжнародного досвіду свідчить про те, що існує низка країн, що мають великий досвід функціонування державних спеціалізованих органів, які здійснюють протидію корупції. До таких держав можна віднести Республіку Корея, Сінгапур, Індію, Францію, Болгарію та ін. Зроблено висновок, що вивчення міжнародного досвіду дає можливість аналізувати та вдосконалюва ти національне законодавство. Проте не варто допускати сліпої екстраполяції міжнародних приписів без урахування ментальних та історичних особливостей становлення та розвитку суспільства тієї чи іншої держави. В Україні нині сформовано досить широку систему антикорупційних інституцій, ключове місце серед яких займає Національне агентство з питань запобігання корупції. Однак результати дієвості цього органу державної влади є неоднозначними, а отже, потребують перегляду повноважень та обмеження незаконного втручання у його діяльність із боку виконавчої та судової влади