Наукові видання (ННІП)
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/157
Browse
7 results
Search Results
Item Теоретико-правові аспекти використання реклами як об’єкта авторського права(Запорізький національний університет, 2021) Уткіна, Марина Сергіївна; Уткина, Марина Сергеевна; Utkina, Maryna Serhiivna; Коваленко, Є.В.Світ розвивається швидкими темпами, оволодіваючи новими технологіями, освоюючи нові професії та даючи нові можливості. Масштаби прогресу потребують відповідних моделей його забезпечення та просування. Сьогодні будь-яка діяльність не обходиться без розширення своїх меж і популяризації серед населення. Основним сучасним методом просування послуг, продукції, діяльності та будь-якого інформування є реклама. Нині ця сфера має широке розгалуження, що полягає у різних видах реалізації реклами та сферах її застосування. Реклама – це безмежна платформа, у реалізації якої використовуються різноманітні об’єкти інтелектуальної власності, що, у свою чергу, потребують відповідного законодавчо правильного застосування та регламентації. Рекламна інформація націлена на формування чи підтримку інтересу до осіб, які згадуються в ній, і (чи) продукції, сприяє реалізації продукції, впливає на потенційних споживачів реклами, формує в них певне уявлення про конкретних фізичних і юридичних осіб, спрямована на невизначене коло споживачів. Отже, одержання прибутку є метою не реклами, а рекламодавця, для здійснення якої він поширює рекламну інформацію, тобто здійснює рекламну діяльність. Тому мета реклами призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес до такої особи чи сприяння продажу, купівлі, оренді товару, або спрямована на досягнення соціального результату бажаного для рекламодавців. Через потреби суспільства й основні засади рекламної індустрії, її популярність і необхідність у сучасному суспільстві актуалізується питання щодо окремих аспектів реалізації рекламної діяльності. У контексті здійснення своєї діяльності рекламісти або особи, які займаються таким просуванням, допускають значних помилок, зокрема щодо реалізації свого продукту за допомогою залучення різних видів об’єктів інтелектуальної власності. Здебільшого такі помилки трактуються як порушення права інтелектуальної власності. З огляду на це тематика є актуальною та становить предмет дослідження для науково-дослідної роботи. У статті було проаналізовано поняття реклами як виду інформації, визначено та проаналізовано її ознаки та законодавчі вимоги до реклами як виду інформації. Автори визначили рекламну продукцію як об’єкт авторського права. Також було проаналізовано нормативно-правову базу становлення у сфері правового регулювання реклами.Item Розвиток інституту авторського права в Україні та Латвії: порівняльний аналіз(Сумський державний університет, 2020) Уткіна, Марина Сергіївна; Уткина, Марина Сергеевна; Utkina, Maryna Serhiivna; Бондаренко, Ольга Сергіївна; Бондаренко, Ольга Сергеевна; Bondarenko, Olha SerhiivnaІнститут авторського права є одним із ключових в системі права інтелектуальної власності в цілому. В Україні підвалини його становлення та розвитку були закладені давно. Проте, превалює думка, що як вітчизняне, так і латвійське законодавство у вищезазначеній сфері абсолютно повністю ґрунтується на радянському. Саме тому, актуалізується питання дослідження розвитку інституту авторського права в Україні та Латвії (в рамках наукового дослідження в Університеті Латвії (м. Рига) як пострадянських країн. При чому, одна із країн входить до складу Європейського союзу, інша – перебуває на стадії євроінтеграційних процесів. Цілком природнім є те, що усі пост-радянські країни мають певні схожі ознаки розвитку авторського права. Цілком вірною та зрозумілою є теза з приводу того, що під час перебування цих двох країн у складі СРСР, на їх територіях було чинним законодавство Радянського Союзу. Таким чином, в цілому, у розвитку авторського права України та Латвії можна виокремити наступні етапи: - пост-революційний період (1917-1925); - перша кодифікація радянського цивільного права (1922-1962); - друга кодифікація радянського цивільного права (1961-1991); - пост-радянський період авторського права Латвії та України.Item Використання та публічне використання музичних творів(Сумський державний університет, 2020) Головач, А.І.; Уткіна, Марина Сергіївна; Уткина, Марина Сергеевна; Utkina, Maryna SerhiivnaІснує переважно два основних види заробітку в сфері музики, що можуть бути представлені у вигляді активного та пасивного. Перший вид заробітку полягає у концертній діяльності, а другий (пасивний) – у монетизації прав автора на твір шляхом його використання різними способами. Зокрема, слід виокремлювати наступні способи монетизаціїї музичної складової як : - продаж цифрового контенту за допомогою сервісів мережі Інтернет, різних он-лайнових та стрімінгових платформ та систем; - продаж контенту за допомогою мобільних операторів; - прибуток за публічну демонстрацію такого об’єкта (із звуковим супроводженням або ж за його відсутності) у місцях, що є відкритими та вільними для повселюдного візиту; - гонорари за вживання музики у засобах рекламування, а також різних телепрограмах; - роялті за публічне сповіщення – використання музики на радіостанціях і телеканалах; - роялті за публічне виконання – використання музики у ресторанах, кафе, торговельних центрах тощо [1].Item Службовий твір як об’єкт авторського права(Сумський державний університет, 2020) Русак, Г.В.; Уткіна, Марина Сергіївна; Уткина, Марина Сергеевна; Utkina, Maryna SerhiivnaВнаслідок виконання посадових обов’язків представниками творчих професій, можуть створюватися твори літератури, культури та мистецтва та набувати тієї чи іншої матеріальної форми. Сьогодні на постійній основі зростає кількість таких творів, які створюються під час виконання службових обов’язків, - службових творів. Відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права», службовий твір необхіднорозглядати як твір, створений автором у порядку виконання службових обов’язків відповідно до службового завдання чи трудового договору (контракту) між ним і роботодавцем [1]. В цілому, необхіднопогодитись із Л. Літвіновою щодо можливості виокремлення наступних ознак як ознак службового твору: 1) твір має бути створений автором внаслідок виконання службових обов’язків; 2) твір має бути створений відповідно до службового завдання чи трудового договору (контракту) між автором і роботодавцем; 3) виконання роботи може бути здійснено як протягом робочого часу, так й у позаробочий час, незалежно від місця створення службового твору; як із застосуванням таких засобів та матеріалів [2].Item Переклад як похідний твір авторського права(Сумський державний університет, 2020) Дегтяр, Р.О.; Уткіна, Марина Сергіївна; Уткина, Марина Сергеевна; Utkina, Maryna SerhiivnaПохідні твори у вітчизняному законодавстві становлять собою об’єкт авторського права. Зокрема, ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»надає наступне визначення поняттю «похідний твір». Це твір, що є творчою переробкою іншого існуючого твору без завдавання шкоди його охороні (анотація, адаптація, аранжування, обробка фольклору, інша переробка твору) чи його творчим перекладом на іншу мову (до похідних творів не належать аудіовізуальні твори, одержані шляхом дублювання, озвучення, субтитрування українською чи іншими мовами інших аудіовізуальних творів) [1]. Таким чином, відповідно до даного визначення, похідному твору притаманна певна особливість, яка виділяє його з-поміж інших творів. Так, особливістю похідного твору є саме його створення на підставі переробки або іншого використання творів, однак важливою умовою є те, щоб при цьому такий твір був оригінальним та самобутнім, не був частковим або повним відтворенням іншого твору та відповідав вимогам чинного законодавства щодо охороноздатності. Одним із видів похідного твору є переклад. Похідними творами переклади стають у результаті реалізації виключного права автора на переклад, яке визначене п. 5 ч. 3 ст. 15 ЗаконуУкраїни «Про авторське право і суміжні права». Виключне право на переклад передбачено також у міжнародних нормативно-правових актах. Зокрема, у ст. 5 Всесвітньої конвенції про авторське право і ст. 8 Бернської конвенції. Обидві ці конвенції передбачають обмеження виключності права на переклад шляхом примусових ліцензій.Item Проблематика нормативно-правового регулювання охорони прав на службовий винахід: досвід зарубіжних країн(Сумський державний університет, 2019) Шелест, О.М.; Уткіна, Марина Сергіївна; Уткина, Марина Сергеевна; Utkina, Maryna SerhiivnaВ умовах національного розвитку економіки та євроінтеграційних процесів України, одним із ключових напрямків науково-технологічного процесу для держави є прагнення до забезпечення на якісно новому рівні законодавчого врегулювання набуття та розпорядження правами на службовий винахід. Правове унормування та забезпечення службового винахідництва на сьогоднішній день в Україні перебуває на початку свого становлення та життєвого циклу. Саме зважаючи на вищевикладене, таке забезпечення вимагає застосування не тільки вже існуючих нормативно-правових норм, а і створення спеціального законодавства, що врегульовувало б питання, починаючи із моменту створення об‘єкта службового винаходу аж до моменту початку процесу його комерціалізації, враховуючи при цьому інтереси винахідника та власника підприємства.Item Захист права власності на фотографічні твори в мережі Інтернет(2019) Тарасенко, А.О.; Уткіна, Марина Сергіївна; Уткина, Марина Сергеевна; Utkina, Maryna SerhiivnaВ епоху розвитку науково-технічного прогресу, а також – загальнодоступності засобів соціальної комунікації та поширення інформаційних технологій із значною швидкістю, особливої уваги заслуговує питання щодо забезпечення права власності на фотографічні твори в мережі Інтернет. Це зумовлено тим, що у зв‘язку із порушенням права інтелектуальної власності у мережі Інтернет, специфічності та особливостей набуває саме відновлення такого порушеного права. На сьогоднішній день актуальним та болючим залишається питання щодо порушень у сфері інтелектуальної власності в мережі Інтернет, зважаючи на відсутність чіткого алгоритму, який би доводив факт порушення такого права, а також – типового способу встановлення особи-порушника.