Наукові видання (ННІП)
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/157
Browse
41 results
Search Results
Item До питання демаркації об’єктів мистецтва в авторському праві України(Спеціалізоване видавництво «ЮНЕСКО-СОЦІО», 2024) Янішевська, Катерина Дмитрівна; Yanishevska, Kateryna Dmytrivna; Мурач, Д.В.Стаття присвячена комплексному дослідженню класифікації творів, які захищаються авторським правом, на літературні, мистецькі та наукові. Авторами показано, що згадана класифікація творів за галуззю є доволі умовною та потребує вдосконалення. Визначено ключові логічні проблеми цієї класифікації, зокрема відсутність у чинному законодавстві України достатніх інтенсіональних визначень, і, відповідно критеріїв для диференціації творів мистецтва, літератури та науки. Акцентовано увагу на важливості наявності цих критеріїв як необхідної умови для досягнення мети юрисдикції форми захисту авторського права на твір. Паралельно до цього наголошено, що в основі цього становища лежать інші проблеми, такі як фундаментальна проблема демаркації першого порядку, згідно якої наразі в академічній спільноті досі немає жодного консенсуального та когерентного визначення науки, яке б дозволяло відділити її від «не науки». Як наслідок наголошено, що будь-які спроби визначити приналежність твору до певної галузі можуть вважатися помилковими (хибність висновків через хибність засновків). У відповідності до цього було запропоновано застосування певних підходів до визначення науки, які ґрунтуються на прагматичному аргументі, що співвідноситься з утилітарною направленістю всього права як такого. У такий спосіб, а також в результаті компонування закріплених в легальних та доктринальних джерелах ознак мистецтва та мистецького твору, у роботі було надано дефініцію «об’єкта мистецтва» і культивовано критерії для розмежування об’єктів мистецтва та науки.Item Проблема інституту cпівавторства за авторським правом України та роль медіації в її подоланні(Наукова установа «Інститут науково-технічної інтеграції та співпраці», 2024) Янішевська, Катерина Дмитрівна; Yanishevska, Kateryna Dmytrivna; Мурач, Д.В.; Крисько, А.С.Значна кількість творів, незалежно від їх виду чи змісту, культивуються двома або більше авторами, тобто авторським колективом. Такий стан речей має юридичне значення, адже від кількості авторів твору залежить подальша доля пакету прав на нього. Так, відповідно до статті 162 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 року права автора літературного або художнього твору в розумінні статті 2 Бернської конвенції є чинними протягом його життя і ще 70 років після його смерті, однак якщо твір було створено у співавторстві, то зазначений строк обчислюється з дати смерті останнього з авторів [1]. Зазначений пакет прав включає в себе, визначений статтями 11 та 12 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 15.04.2023 року (далі – Закон № 2811-IX), вичерпний перелік особистих немайнових та майнових прав інтелектуальної власності на твір [2], наявність яких є необхідною умовою для його монетизації і без яких її вчинити не видається можливим. За таких обставин юридичне визнання факту співавторства має наслідком обмеження вільного та безоплатного використання твору з боку сторонніх осіб для реалізації власних корисливих цілей. Існує також низка схожих ситуацій, де доведення або спростування факту співавторства може бути вигідно для певної особи, і, відповідно виступає предметом спору. До прикладу, встановлення факту співавторства може знадобитись для підтвердження наукової діяльності при захисті дисертації [3], для підтвердження прав на патент або винахід [4], для підтвердження права на логотип організації [5] тощо. Додатково в доктрині висловлюється позиція щодо прогалин правого регулювання співавторства такого аудіовізуального твору як театральна постановка, а також музичного твору та інших [6]. Враховуючи наведені факти актуальним стає питання: яким чином довести, що частина твору може (тоді вона автономний твір) або не може (тоді вона елемент автономного твору) використовуватися незалежно від інших частин?Item Деякі аспекти методичної та правової недосконалості регулювання процесу медіації за законодавством України(Спеціалізоване видавництво «ЮНЕСКО-СОЦІО», 2024) Янішевська, Катерина Дмитрівна; Yanishevska, Kateryna Dmytrivna; Мурач, Д.В.; Крисько, А.С.Стаття присвячена комплексному дослідженню проблеми методичної та правової недосконалості регулювання процесу медіації в Україні, сутність якої полягає в взаємному відсиланню положень актів, визначаючих право медіатора самостійно обирати методику медіації, одне до одного без надання уточнювальних норм, що робить вказані положення декларативними. У роботі висунуто та обґрунтовано припущення, що вказана обставина, наряду з іншими деструктивними факторами, відіграє значиму роль в зменшенні результативності медіації в України, що, у порівнянні з іншими країнами, відчутно зменшує позиції нашої держави в спеціалізованих рейтингах успішності медіації. Враховуючи це авторами було проведено дослідження можливих шляхів компенсації вказаної прогалини. Дослідження включало аналіз сутності медіації, її структуру в юридичному сенсі, компетентності медіатора та її складових (юридичної та психологічної компоненти), а також самої методики медіації. Надавши визначення методики, в межах підходу науково-правового інтеракціонізму, було запропоновано наступну структуру визначення оптимальної моделі психологічної компоненти медіації: мо- дель (школа або парадигма психології) – підхід (в межах школи або парадигми) – методика (сукупність способів та прийомів в межах під- ходу). За допомогою аналізу доктринальних джерел було проаналізовано сучасні напрацювання щодо визначення ефективності шкіл психології як загально, так і в питанні вирі- шення конфліктів, що дозволило визначити когнітивну школу як найбільш оптимальну для встановлених цілей. Шляхом трансфор- маційного переносу та адаптації базових положень когнітивно-поведінкової терапії в «класичну» структуру медіації, було культивовано начальну структуру когнітивної моде- лі медіації в межах когнітивно-поведінкового (когнітивно-біхевіорального) підходу. Когнітивна модель медіації передбачає включення додаткових 4 етапів до класичної праводетер- мінованої структури медіації: встановлення рапорту, визначення природи конфлікту, когнітивна концептуалізація конфлікту та когнітивна реструктуризація.Item Прокуратура як субєкт протидії та запобігання злочинності(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Янішевська, Катерина Дмитрівна; Yanishevska, Kateryna Dmytrivna; Бондаренко, Ольга Сергіївна; Bondarenko, Olha Serhiivna; Миргород, Валерія Валеріївна; Myrhorod, Valeriia ValeriivnaСтаття присвячення аналізу ролі органів прокуратури у сфері протидії злочинності, її функцій та діяльності, які прямо чи дотично межують з нею. Прокуратура є невід’ємною частиною системи правоохоронних органів та має досить широкий спектр функцій, який передбачає здійснення діяльності щодо захисту прав та інтересів держави і громадян шляхом представлення публічного обвинувачення в суді, а також контролю за дотриманням законодавства та виконання судових рішень на різних етапах кримінального провадження або під час виконання покарання у відповідних установах. Саме тому у процесі реалізації покладених на неї завдань прокуратура стикається з різними криміногенними ситуаціями, які потребують додаткового вивчення та висвітлення задля подальшого доопрацювання законодавства у сфері протидії злочинності у різних галузях. Крім того, важливим є пошук рішень, які можуть знизити відсоток злочинності в різних регіонах та серед різних соціальних груп, що також потребує додаткової співпраці з органами пробації, установами виконання покарань тощо. Тут відповідна інституція займає головуюче положення з огляду на те, що отримує усю необхідну інформацію щодо стану злочинності, умов розкриття злочинів, виконання покарань установами тощо та має змогу цілісно формувати підхід до вирішення актуальних питань у сфері боротьби зі злочинністю. Для цього також необхідно проаналізувати законодавство, яке регламентує діяльність прокуратури, простежити джерела та завдання тих, що саме стосуються відповідного питання. Наразі ця сфера не є законодавчо розвиненою та містить кілька нормативно-правових актів, які передбачають роботу прокуратури як суб’єкта протидії злочинності. При цьому, самою прокуратурою наразі сформовано загальний підхід до роботи, який передбачає в якості основних дій: проведення координаційних нарад із керівниками правоохоронних органів, проведення спільних нарад керівників правоохоронних та інших державних органів, створення міжвідомчих робочих груп, обмін аналітичною інформацією, проведення спільних аналітичних досліджень, контроль за виконанням спільних узгоджених заходів.Item Взаємовплив громадянського суспільства та сил оборони України: правовий та економічний виміри(ЮНЕСКО-СОЦІО, 2023) Сухонос, Володимир Вікторович; Sukhonos, Volodymyr Viktorovych; Янішевська, Катерина Дмитрівна; Yanishevska, Kateryna DmytrivnaСтаття присвячена проблематиці конституційно-правового та економічного вимірів взаємовпливу громадянського суспільства та сил оборони України. При цьому, оскільки саме громадянське суспільство України виявилося тим чинником, що на перших порах протистояло російській агресії, а згодом істотно вплинуло на процеси формування та функціонування сил оборони України, що не могло не мати зворотного характеру, дослідження подібного взаємовпливу має актуальний характер. Отже, метою цього дослідження є конституційно-правовий та економічний виміри взаємовпливу громадянського суспільства та сил оборони України. Реалізація зазначеної мети потребує виконання низки наукових завдань. У статті обґрунтовано, що правові засади формування та функціонування громадянського суспільства сформульовані у вітчизняному законодавстві. З’ясовано, що громадянське суспільство України є важливим елементом вітчизняного соціуму, оскільки бере на себе частку регуляторної ролі суспільства і при цьому взаємодіє із державою в якості рівноправного суб’єкта. Доведено, що вплив громадянського суспільства на сили оборони України є вкрай важливим, адже стосується як його безпосередньо прямої участі в обороні України в лавах, зокрема, ЗСУ, так і опосередкованої – через допомогу силам оборони. Стаття містить висновок про те, що вплив сили оборони України на громадянське суспільство матиме значний характер під час повоєнної ситуації в Україні. Наголошується, що під час широкомасштабного вторгнення 2022 р. на перших порах особливо відзначилися сили територіальної оборони, оскільки на деяких ділянках російсько-українського кордону стали тією силою, яка призупинила рух російського агресора. При цьому, визначається, що одним з напрямів, яким українське громадянське суспільство відзначилося під час опору, стали волонтери, значна частина який були дрібними та середніми підприємцями. З’ясовано, що вплив сил оборони України на громадянське суспільство нині здійснюється самим фактом існування та діяльності сил оборони, які захищають Україну та українське громадянське суспільство, а в майбутньому подальша технологізація сил оборони сприятиме розвитку громадянського сектора економіки, а демобілізовані ветерани можуть долучитися до політичної діяльності в лавах політичних партій. Практична цінність роботи полягає у необхідності початку вироблення стратегії розвитку громадянського суспільства та сил оборони України не лише в реаліях сьогодення, а й на майбутнє.Item Деякі аспекти запобігання кримінальним правопорушенням у медичній сфері в Україні та за кордоном(Сумський державний університет, 2023) Плис, К.В.; Янішевська, Катерина Дмитрівна; Янишевская, Екатерина Дмитриевна; Yanishevska, Kateryna DmytrivnaРозвиток правової держави передбачає необхідність додержання пріоритету загальнолюдських цінностей. Стаття 49 Конституції України закріплює положення, відповідно до якого кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу і медичне страхування, а держава створює умови для ефективного та доступного для всіх громадян медичного обслуговування. Держава розробила складну правову систему, яка включає широке коло правових норм, які покликані забезпечити реалізацію цієї гарантії. Однією з ланок цієї системи є і кримінально-правові, які передбачають відповідальність за посягання на життя і здоров’я особи.Item Антикорупційна спеціалізація в діяльності прокуратури: інституційні та правові засади(Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка, 2023) Бондаренко, Ольга Сергіївна; Бондаренко, Ольга Сергеевна; Bondarenko, Olha Serhiivna; Янішевська, Катерина Дмитрівна; Янишевская, Екатерина Дмитриевна; Yanishevska, Kateryna Dmytrivna; Миргород-Карпова, Валерія Валеріївна; Миргород-Карпова, Валерия Валерьевна; Myrhorod-Karpova, Valeriia ValeriivnaВ умовах трансформаційних змін, зумовлених євроінтеграційними прагненнями України та фактичним набуттям нашою державою статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу, загострюється питання протидії корупції на належному рівні. Антикорупційний підхід не має бути декларативним та повинен передбачати ряд змін інституційного, правового, просвітницького та освітнього характеру. Одним із найбільш важливих аспектів антикорупційних змін стало утворення значної кількості антикорупційних інституцій. Зазначене обумовлене різними управлінськими моделями антикорупційних інституцій та вимогами міжнародних антикорупційних конвенцій, прийнятих у рамках ООН та Ради Європи. Так, у структурі органів прокуратури було утворено Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру. Враховуючи значущість міжнародного досвіду для протидії корупції, метою статті є вивчення особливостей та значення діяльності спеціалізованих антикорупційних підрозділів прокуратури у зарубіжних державах та моделі організації Спеціалізованої антикорупційної прокуратури в Україні. Методологічний інструментарій дослідження представлений комплексним поєднанням загальнологічних та спеціально-юридичних методів наукового пізнання. Комплексне компонування яких дозволило досягти цілей наукового дослідження. Зокрема, було використано метод аналізу, синтезу, узагальнення, а також формально-юридичний, порівняльно-правовий та інші. З’ясовано, що діяльність антикорупційних інституцій в цілому та окремі аспекти діяльності спеціалізованих антикорупційних підрозділів у структурі органів прокуратури як в Україні, так і закордоном були предметом наукового інтересу багатьох вчених. У статті на основі критичного аналізу висвітлено питання кореляції діяльності спеціальних антикорупційних підрозділів у зарубіжних державах та рівня корупції. Охарактеризовано сутність, значення та рівень успішності діяльності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Зроблено висновок, що, обрана Україною модель організації діяльності спеціального антикорупційного підрозділу у структурі Офісу Генерального прокурора є раціональною та ефективною. Водночас для результативності її діяльності важливим є забезпечення єдності та взаємоузгодженості дій, як в межах системи органів прокуратури України, так і в контексті співпраці антикорупційних інституцій в цілому. Перспективи подальших наукових розвідок вбачаємо у порівняльно-правовій характеристиці результативності основних антикорупційних інституційних моделей.Item Координація прокуратурою діяльності правоохоронних органів у сфері протидії корупційній злочинності(Харківський національний університет внутрішніх справ, 2023) Бондаренко, Ольга Сергіївна; Бондаренко, Ольга Сергеевна; Bondarenko, Olha Serhiivna; Янішевська, Катерина Дмитрівна; Янишевская, Екатерина Дмитриевна; Yanishevska, Kateryna DmytrivnaУ статті обґрунтовано, що для правової держави завдання з протидії злочинності завжди буде відігравати колосальне значення. Запобігання злочинності – це процес, спрямований на зменшення кількості кримінальних правопорушень у певній сфері. Аналізується сутність координаційної діяльності прокуратури щодо правоохоронних органів, яка здійснюється з метою протидії корупції. Проаналізовано стан корупційної злочинності та визначено роль інституційної складової та загладженої співпраці для реалізації антикорупційної стратегії боротьби зі злочинністю. Охарактеризовано сутність та рівень фактичної реалізації форм координаційної діяльності прокуратури щодо правоохоронних органів, яка здійснюється з метою протидії корупції.Item Деякі питання запобігання кримінальним правопорушення у сфері банківської діяльності(Сумський державний університет, 2022) Янішевська, Катерина Дмитрівна; Янишевская, Екатерина Дмитриевна; Yanishevska, Kateryna DmytrivnaБанківська система є важливою складовою економіки України, що функціонує для накопичення, розподілу та використання державних і приватних коштів, організації та функціонування платіжної системи, підтримки національної валюти та забезпечення стабільності цінової політики. Для нормального функціонування економіки потрібна стабільна, надійна та розвинена банківська система, завдяки якій банки зможуть надавати своїм клієнтам послуги належним чином. Проте, в умовах ринкових перетворень, кримінальні правопорушення у сфері банківської системи є досить привабливими та найбільш небезпечними серед економічної злочинності, тому що не тільки банки отримують негативні наслідки, але й інші суб’єкти економічної діяльності і фінансової системи держави.Item Вплив засобів масової інформації на злочинність(Сумський державний університет, 2022) Хлус, М.Г.; Янішевська, Катерина Дмитрівна; Янишевская, Екатерина Дмитриевна; Yanishevska, Kateryna DmytrivnaУ сучасному світі існує безліч засобів впливу на характер, свідомість та поведінку людей, а найвідомішим з них є засоби масової інформації. Роль та місце ЗМІ в сучасному житті важко переоцінити, адже вони глибоко проникли в нашу повсякденність так, що ми не можемо уявити своє життя без них. Спочатку вони виконували інформаційну функцію, завданням якої було поширювати і коментувати відомості про найважливіші для громадян і органів влади події. Однак зараз їх функції та вплив розширюється та поступово змінюється і, на жаль, на гірше, про що свідчить збільшення інформації, яка породжує серед населення агресію, почуття несправедливості та думки, що підштовхують на злочинний шлях. Засоби масової інформації є інструментом поширення соціальних та політичних ідей, думок, теорій та ідеологій. Головна проблема в тому, що інформація, яку надають ЗМІ, часто спотворена, переказана чи навіть фейкова. Нерідко газети чи канали є зацікавленою стороною, яка у власних цілях пропагандує недостовірну інформацію, котра потім формує громадську думку з того чи іншого питання. Надана інформація часто не може бути перевірена, а тому люди змушені вірити на слово. Інформація, поширювана ЗМІ, все більше впливає на свідомість та поведінку людей, детермінуючи ті чи інші їх вчинки.