Наукові видання (ННІП)
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/157
Browse
15 results
Search Results
Item Забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному провадженні: процесуальні аспекти(Ужгородський національний університет, 2019) Ільченко, Олександр Васильович; Ilchenko, Oleksandr Vasylovych; Бенько, А.В.У статті розглянуто питання щодо забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному провадженні, досліджено світовий досвід та запропоновано шляхи щодо усунення проблемних питань у сфері забезпечення безпеки осіб у кримінальному провадженні. На даний час в світі особливої актуальності набуває проблема забезпечення безпеки осіб, які сприяють правосуддю. Механізми реального захисту від різних видів впливу на свідків з боку злочинців далеко недосконалі і потребують ретельного опрацювання та використання найкращих світових практик. Аналіз норм національного законодавства – положень Кримінального процесуального кодексу України свідчить, що питання забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному процесі залишається неврегульованим. Необхідно констатувати той факт, що значна кількість кримінальних правопорушень залишається нерозкритими через відмову потерпілих або свідків надавати обвинувальні показання, у зв’язку із побоюваннями впливу зі сторони обвинувачених. Тож існуюча ситуація може підірвати систему кримінальної юстиції. Міжнародною спільнотою ще з середини минулого століття було започатковано впровадження інституту захисту шляхом нормативного закріплення стандартів щодо надання гарантій особам, які надають свідчення і тим самим сприяють реалізації кримінального провадження. Можемо навести приклади найвагоміших нормативно-правових актів: Загальна декларація прав людини, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Міжнародний пакт про громадські й політичні права, Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, положення якої покладають обов’язок уживати заходів для забезпечення захисту позивача та свідків від будь-яких форм неналежного поводження. На даний час в світі особливої актуальності набуває проблема забезпечення безпеки осіб, які сприяють правосуддю. Механізми реального захисту від різних видів впливу на свідків з боку злочинців далеко недосконалі і потребують ретельного опрацювання та використання найкращих світових практик. Аналіз норм національного законодавства – положень Кримінального процесуального кодексу України свідчить, що питання забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному процесі залишається неврегульованим. Ключові слова: кримінальне провадження, безпека осіб, заходи безпеки, захист, гарантії, учасники кримінального провадження, міжнародний досвід.Item Застава як запобіжних захід у кримінальному провадженні: процесуально-правові аспекти(Ужгородський національний університет, 2024) Ільченко, Олександр Васильович; Ilchenko, Oleksandr Vasylovych; Шульга, М.О.У статті розглянуто роль та значення застави як запобіжного заходу в кримінальному провадженні. Досліджено процесуальні та правові аспекти застосування цього запобіжного заходу, а також розглянуто проблеми, що виникають у зв'язку з його застосуванням. Детально проаналізовано процесуальні та правові аспекти застави, зокрема її призначення, механізми застосування та обмеження. Зосереджено увагу на дослідженні механізмів визначення застави, її ролі у попередженні злочинів та впливу на кримінальне провадження. Проаналізовано процедури призначення застави з урахуванням ризиків, що виникають через можливе необережне чи несправедливе застосування цього запобіжного заходу. Узято до уваги ризики, пов'язані з можливим неправильним чи необгрунтованим використанням цього запобіжного заходу. Виявлені можливі недоліки у призначенні застави, які можуть призвести до порушення прав особи, підозрюваної у злочині. Описано необхідність удосконалення законодавства для визначення процедур встановлення легальності походження заставних коштів, що є актуальним питанням у кримінальному провадженні. Зокрема, звернута увага на рішення Європейського суду з прав людини в справі "В. проти Швейцарії" щодо відмови у застосуванні застави в разі, якщо особа, яка пропонує кошти, не забезпечує відповідних доказів їх легальності. Для забезпечення прозорості та ефективності запобіжних заходів важливо встановити механізми перевірки походження коштів, використовуваних як застава. Це сприятиме уникненню ситуацій, де джерело коштів залишається невідомим або коли особа, яка вносить заставу, має сумнівну репутацію, що може порушити законність цих коштів. Висвітлено проблеми у застосуванні застави, таких як можливість дискримінації, відсутність однакового стандарту призначення, а також можливість використання застави для тиску на підозрюваних чи обвинувачених. Акцентовано увагу на важливості збалансованого підходу до застосування застави у кримінальному провадженні, де враховуються індивідуальні обставини кожної справи та забезпечується рівновага між інтересами правосуддя та захистом прав підозрюваних чи обвинувачених осіб. Зроблено висновки та запропоновано рекомендації для вдосконалення законодавства та практики застосування застави, спрямовані на підвищення ефективності правосуддя та забезпечення рівних умов для усіх учасників кримінального процесу. Аналіз може слугувати основою для подальших досліджень та поліпшень у цій сфері.Item До питання специфіки кримінальних проваджень щодо неповнолітніх(Ужгородський національний університет, 2024) Ільченко, Олександр Васильович; Ilchenko, Oleksandr Vasylovych; Ткаченко, О.А.Стаття присвячена дослідженню специфіки кримінальних проваджень за участі неповнолітніх осіб, в контексті норм національного законодавства та окремих наукових праць. Встановлено, що особливе процесуальне становище дітей в кримінальному судочинстві детерміноване віковими особливостями даних субʼєктів. Розглянуто актуальні міжнародні стандарти, що стосуються порядку кримінальної процесуальної діяльності у провадженнях за участю неповнолітніх осіб. Відмічається, що на національному рівні специфіка проваджень у справах неповнолітніх репрезентується насамперед у відокремленості законодавчого регулювання кримінальних процесуальних відносин за участі даних індивідів, про що свідчать положення глави 38 Кримінального процесуального кодексу України «Кримінальне провадження щодо неповнолітніх». У ході дослідження було проаналізовано думки вітчизняних науковців щодо найбільш проблемних питань, пов'язаних з процесуальними особливостями кримінальних проваджень щодо осіб, які не досягли повноліття. В результаті комплексного аналізу правових норм кримінально-процесуального законодавства було доведено, що окремі процедури та правила кримінального судочинства адаптуються саме до потреб неповнолітніх, хоча їхнім базисом є загальні правові норми. Зокрема про даний факт свідчить дуалістичне представництво інтересів неповнолітнього підозрюваного та обвинуваченого, особливий субʼєктний склад учасників провадження у кримінальних справах щодо неповнолітніх та окремі специфічні аспекти як на стадії досудового розслідування злочинів неповнолітніх, так і під час подальшого судового провадження. Також в статті було визначено ряд проблематичних аспектів пов'язаних з реалізацією даних положень на практичному рівні, в контексті чого запропоновано внесення певних доповнень та змін до Кримінально-процесуального кодексу України. Вважається за необхідне закріпити спеціальні засади кримінального провадження щодо неповнолітніх осіб на законодавчому рівні у вигляді окремої статті. У висновку акцентовано увагу на тому, що незважаючи на наявність окремих недоліків в правовому регулюванні провадження у справах щодо неповнолітніх, кримінально-процесуальне законодавство України розвивається в правильному напрямі.Item Інститут присяжних у кримінальному судочинстві України(Сумський державний університет, 2022) Ільченко, Олександр Васильович; Ильченко, Александр Васильевич; Ilchenko, Oleksandr Vasylovych; Кучмістенко, О.В.Присяжні засідателі мають вагоме значення у кримінальному судочинстві, які разом із професійними суддями впливають на вирішення подальшої долі людей. Участь присяжних засідателів у кримінальному судочинстві є гарантією законності останнього та сприяє його об’єктивності, але задля того, щоб така робота була ефективною, потрібно якісно підійти до питання правового, матеріального та практичного регулювання участі лави присяжних у кримінальному процесі. Нині, інститут присяжних у нашій країні лише стає на свій шлях зміцнення у судовій системі, тому зосередивши увагу та доклавши певних зусиль суд присяжних в Україні стане одним із розвинених демократичних елементів системи правосуддя.Item Процесуальний статус слідчого судді: процесуальні аспекти(Сумський державний університет, 2022) Ільченко, Олександр Васильович; Ильченко, Александр Васильевич; Ilchenko, Oleksandr VasylovychНеобхідність охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження в Україні, а також забезпечення неупередженого та ефективного розслідування зумовлюють розробку та запровадження нових правових інститутів для вдосконалення системи кримінальних процесуальних гарантій. (п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК). Сам е на інститут сідчого судді у кримінальному процесі покладено здійснення судового захисту прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінальному процесі, та забезпечення законності провадження на стадії досудового розслідування. Термін «слідчий суддя» та його процесуальний статус визначені у пункті 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, згідно з яким ним є суддя суду першої ін- станції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, перед- баченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому ст. 247 КПК, – голова чи за його визначенням інший суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя. Слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду.Item Сутність показань з чужих слів у кримінальному провадженні(Сумський державний університет, 2022) Зінченко, Г.С.; Ільченко, Олександр Васильович; Ильченко, Александр Васильевич; Ilchenko, Oleksandr VasylovychПерш за все, слід наголосити на тому, що інститут показань з чужих слів вже досить давно існує у англо-американській правовій системі. На прикладі законодавства США та Англії подібний інститут було законодавчо закріплено і в Україні у 2012 р. із прийняттям нового КПК. Разом з тим, можливість використання показань з чужих слів під час доказування у кримінальному провадженні передбачено практикою ЄСПЛ, яка відповідно до ст.9 КУ є частиною національного законодавства і з врахуванням якої застосовується кримінальне процесуальне законодавство України.Item Застосування застави у кримінальному судочинстві України: проблемні аспекти(Eurasian Social Science Assoсiation, 2018) Ільченко, Олександр Васильович; Ильченко, Александр Васильевич; Ilchenko, Oleksandr VasylovychПріоритет захисту та гарантії прав особистості є основним вектором розвитку національних інститутів кримінального правосуддя в Україні. Демократизація та гуманізм є ключовими принципами вдосконалення законодавства, що регулює різні сфери кримінального процесу, включаючи сферу застосування досудових обмежень. Актуальність досліджуваної проблеми визначається зростаючими вимогами щодо забезпечення реалізації принципу верховенства права в кримінальному провадженні, загалом, і, зокрема, при застосуванні досудових обмежень. Проблеми, пов'язані з використанням застави як досудового обмеження у кримінальному провадженні України, досі не вирішені. Існують законодавчі прогалини щодо підстав для застосування застави та питань, пов'язаних з використанням коштів під заставу в разі порушення процесуальних зобов'язань підозрюваним або обвинуваченим. Відсутня нормативна консолідація процедури повернення коштів, що були внесені під заставу.Item Застосування застави у кримінальному судочинстві України: проблемні аспекти(Донецький юридичний інститут МВС України, 2018) Ільченко, Олександр Васильович; Ильченко, Александр Васильевич; Ilchenko, Oleksandr VasylovychПроблемні питання застосування застави, як запобіжного заходу, у кримінальному судочинстві України не вирішені до цього часу. Існують законодавчі прогалини щодо підстав застосування застави та питань, що пов’язані із звернення коштів застави в доход держави у разі порушення підозрюваним, обвинуваченим процесуальних зобов’язань. Відсутнє нормативне закріплення порядку повернення застави, визначення процесуального статусу заставодавця.Item Впровадження міжнародного досвіду щодо застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні(Сумський державний університет, 2018) Ільченко, Олександр Васильович; Ильченко, Александр Васильевич; Ilchenko, Oleksandr Vasylovych; Канівець, А.М.У статті проаналізовано та досліджено нормативно-правові акти, які містять у собі положення, що стосуються застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні та практика впровадження Європейського досвіду в національному судочинстві. Принципи правової держави і демократичного суспільства, міжнародно - правові стандарти захисту прав людини однозначно передбачають можливість судового захисту на всіх етапах кримінального судочинства. Запобіжні заходи це особливий вид інституту Кримінально - процесуального права. Вони виконують важливу роль у перешкоджанні вчинення правопорушень та дають змогу уникнути ризиків, що негативно впливають на швидкість та повноту розслідування кримінальних правопорушень. Запобіжні заходи є найбільш суворим видом кримінально-процесуального примусу і застосовуються для забезпечення успішного здійснення досудового провадження та судового розгляду кримінальних правопорушень. Використання запобіжних заходів завжди пов'язане з обмеженням певних прав громадян, хоча і мають на меті досягнення належної поведінки обвинуваченого (підозрюваного). Ось чому велике значення має правомірність обмеження прав особи при застосуванні зазначених заходів. У зв'язку з цим більш широке застосування запобіжних заходів, не пов'язаних з ув'язненням під варту, може виконати завданнями, поставлені перед кримінально-процесуальною діяльністю з мінімальним обмеженням прав і свобод особи.Item Проблеми розслідувань кримінальних проваджень віднесених до підслідності Державного бюро розслідувань(Сумський державний університет, 2018) Ільченко, Олександр Васильович; Ильченко, Александр Васильевич; Ilchenko, Oleksandr Vasylovych; Проценко, Віталій Олександрович; Проценко, Виталий Александрович; Protsenko, Vitaliy OleksandrovichУ даній статті висвітлено актуальні проблеми становлення та функціонування одного з новостворених органів - Державного бюро розслідувань. Наведений вище орган спрямований на захист прав, свобод, інтересів людини та громадянина від порушень з боку органів державної влади. Одним з головних завдань Державного бюро розслідувань є захист і відновлення прав людини у разі порушення їх правоохоронними органами. Значна кількість позовів до Європейського суду з прав людини саме через порушення прав співробітниками правоохоронних органів, саме це стало однією з підстав дослідження Державного бюро розслідувань як важеля захисту прав людини. У представленій роботі досліджено спеціальний статус Державного бюро розслідувань який є гарантією його діяльності та встановлено можливі ризики з наданням такого прецедентного статусу на території України. Внаслідок аналізу статті 216 та перехідних положень КПК України були виявлені ризики у проведенні кримінальних проваджень, допустимості зібраних доказів та притягненні винних до кримінальної відповідальності. В даній статті досліджені ризики, які матимуть вплив на поширення безкарності та не притягнення осіб до відповідальності за вчинення суспільно-небезпечних діянь у зв’язку з фактичним не функціонуванням Державного бюро розслідувань та проблемними питаннями, пов’язаними з прийняттям Закону України «Про Державне бюро розслідувань». У процесі аналізу норм ЗУ «Про Державне бюро розслідувань» було виявлено ризики що стосуються добору працівників до новоствореного органу. Зокрема встановлення конкретних відсотків добору працівників з колишніх слідчих, прокурорів та працівників оперативно-розшукових підрозділів є загрозою для існування тих же злочинних схем та прикривання вчинених протиправних діянь деякими категоріями осіб. Під час аналізу ЗУ наведеного вище, окрім дискусійного відсоткового співвідношення, були встановлені конституційні проблеми деяких норм ЗУ «Про Державне бюро розслідувань». Так званий «правоохоронний колапс» існує й надалі оскільки за тривалий проміжок часу законодавець не спромігся вчасно внести зміни до КПК України. У статті наведені шляхи та способи подолання проблем підслідності та розслідування деяких категорій проваджень, зокрема запропоновано внесення змін до КПК України та ЗУ «Про державне бюро розслідувань».