Наукові видання (ННІП)
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/157
Browse
7 results
Search Results
Item Роль рішення ЄСПЛ у справі «Сзуровец проти Угорщини» у формуванні медіа-політики щодо проблем міграції(Сумський державний університет, 2023) Завгородня, Владислава Миколаївна; Zavhorodnia, Vladyslava MykolaivnaВажливу роль для формування медіа-політики у питаннях висвітлення міграції відіграє практика Європейського суду з прав людини. У цьому контексті варто звернути увагу на рішення у справі "Сзуровец проти Угорщини", в якому ЄСПЛ визнав що відмова надати журналісту доступ до шелтерів шукачів притулку порушила його право на поширення інформації, а отже, його право на свободу вираження поглядів.Item Legal education for sustainable development: challenges of martial law(Sumy State University, 2022) Завгородня, Владислава Миколаївна; Завгородняя, Владислава Николаевна; Zavhorodnia, Vladyslava MykolaivnaSustainable development is a way of balanced social development according to which humanity will be able to exist in the long run. It aims to achieve social and economic justice, preserve the environment and restore used natural resources. The essence of sustainable development is to identify viable schemes that consider and balance the economic, social, and environmental aspects of human activity. We must be prepared for the future and try to make it as favorable as possible. When making decisions, communities, companies, and citizens must have short- and long-term perspectives in mind, not in any area, but a set of economic, social, environmental, and other aspects.Item Право на правду як юридична концепція(Сумський державний університет, 2022) Завгородня, Владислава Миколаївна; Завгородняя, Владислава Николаевна; Zavhorodnia, Vladyslava MykolaivnaПраво на правду з'явилося як ідея і юридична конструкція в різних юрисдикціях і формувалося як таке в багатьох історико-політичних контекстах. У національних правових системах воно може інтерпретуватися як "право на істину", "право знати", "право бути поінформованим" тощо. Витоки цього права випливають із необхідності надати жертвам та родичам зниклих безвісти права знати, що сталося. Його походження можна простежити в нормах міжнародного гуманітарного права. У першу чергу, мова йде про ст. 32 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів. Ця стаття встановлює загальний принцип, згідно з яким держави, які перебувають у збройному конфлікті та міжнародні гуманітарні організації у своїй діяльності мають насамперед виходити з права членів сімей знати про долю своїх родичів. Ст. 33 Протоколу покладає на сторін конфлікту обов’язки щодо розшуку осіб, які пропали безвісти; обміну інформацією про них та будь-які обставини, що сприятимуть розшуку; реєстрації осіб, які були затримані, позбавлені волі на термін понад два тижні внаслідок воєнних дій чи окупації, або які померли під час такого затримання; створенню розшукових команд тощо.Item Поняття міждержавних об’єднань(Сумський державний університет, 2020) Коваленко, І.І.; Завгородня, Владислава Миколаївна; Завгородняя, Владислава Николаевна; Zavhorodnia, Vladyslava MykolaivnaУ сучасній юридичній науці відсутня єдина позиція щодо визначення поняття "міжнародне об’єднання". Це спонукає багатьох вітчизняних та іноземних науковців досліджувати цю категорію та висувати нові гіпотези щодо її розуміння. Для того щоб, дати визначення та зрозуміти, які ж особливості має "міждержавне об’єднання" ми повинні, в першу чергу,відмежувати його від суміжних понять, встановити співвідношення з такими типами утворень як "конфедерація", "міжнародна організація" та "складна держава". Федеративна держава (союзна, від лат. fedus– союз) – це складна союзна держава, що містить державні утворення (республіки, штати, землі, кантони тощо), які мають деякі риси державного суверенітету, певну юридично визначену політичну самостійність [1, с. 113]. Кожна федерація складається з суб’єктів – територіальних утворень з відповідними елементами державності. Зазвичай, суб’єкти федерації не мають можливості виступати суб’єктами міжнародного права. Однак, існують і винятки, що можуть передбачатися федеральною конституцією, міжнародним договором, або виникати в результаті делегування певних повноважень суб’єкту федерації щодо участі у міжнародних відносинах. Поряд з самою федерацією, кожен її суб’єкт, як уже зазначалося, має окремі атрибути державності, зокрема, відповідні державні символи (герб, гімн, прапор) та столицю. Органи державної влади у такій державі мають дворівневий характер. Законодавство суб’єкта федерації не повинно суперечити законодавству федерації, однак має своє предметне коло регульованих відносин. Характерною ознакою федерацій, як правило, виступає бікамералізм. У двопалатномупарламенті одна палатаякого представляє інтереси суб’єкта федерації , а інша, в свою чергу, інтереси федерації в цілому.Item Нормотворчі повноваження всесвітньої організації охорони здоров’я(Сумський державний університет, 2020) Даниленко, І.І.; Завгородня, Владислава Миколаївна; Завгородняя, Владислава Николаевна; Zavhorodnia, Vladyslava MykolaivnaНа відміну від більшості міжнародних організацій ВООЗ, відповідно до її Статуту, має достатньо широкий спектр правотворчих повноважень, використання яких потенційно робить можливим створення загальнообов’язкових міжнародних норм у сфері глобальної охорони здоров’я. Статут ВООЗ передбачає прийняття трьох різних типів документів: конвенцій (ст. 19), регламентів (ст. 21) та рекомендацій (ст. 23) [1]. Так, відповідно до ст. 19 Статуту Асамблея ВООЗ має право приймати конвенції та угоди з будь-якого питання, яке входить до компетенції організації. Для цього необхідна більшість у 2/3 голосів Асамблеї. Зазначені конвенції або угоди щодо кожної окремої держави-члена ВООЗ набувають чинності після прийняття їх згідно з національними конституційними процедурами. Згідно зі ст. 21 Асамблея має повноваження встановлювати регламенти, що стосуються: санітарних і карантинних вимог та інших заходів, спрямованих проти міжнародного поширення захворювань; номенклатури хвороб, причин смерті і практики охорони громадського здоров’я; стандартів діагностичних методів дослідження для їхнього міжнародного використання; стандартів щодо нешкідливості, чистоти і сили дії біологічних, фармацевтичних і подібних продуктів, що перебувають в обігу в міжнародній торгівлі; реклами і ярликів таких продуктів. Ст. 22 Статуту встановлює, що регламенти, прийняті відповідно до ст. 21, стають обов’язковими для всіх держав-членів після того, як буде зроблено належним чином оповіщення про їх прийняття Асамблеєю, за винятком тих членів ВООЗ, які сповістять Генерального директора у вказаний в оповіщенні термін про їх відхилення або застереження щодо них [1]. Крім того, згідно зі ст. 23 Статуту, Асамблея уповноважена робити рекомендації державам-членам з будь-якого питання, яке належить до її компетенції, а ст. 62 вимагає від держав щорічно звітувати про дії, вжиті з метою дотримання рекомендацій.Item Європейський модельний закон про сприяння толерантності та придушення нетерпимості(Сумський державний університет, 2020) Лісова, К.С.; Завгородня, Владислава Миколаївна; Завгородняя, Владислава Николаевна; Zavhorodnia, Vladyslava MykolaivnaВажливою складовою європейської інтеграції є цінності та принципи. Сьогодні Європа постає не лише як географічне об’єднання, а, більшою мірою, як цивілізаційна спільнота, чия єдність грунтується на духовно-моральних засадах. До таких засад належатьповага до прав і свобод людини, рівність усіх перед законом, приватна власність, економічна конкуренція, захист навколишнього середовища та культурної спадщини, плюралізм, мультикультуралізм, гуманізм, солідарність. Значущим фактором у формуванні європейського суспільства є толерантність. У статті 1 Загальної декларації прав людини 1948 року вказано, що "всі люди народжуються вільними та рівними у своїй громадській гідності та правах … і повинні діяти у відношенні один одного в дусі братерства" [1]. Загальна декларація, а також низка міжнародних угод як універсального, так і регіонального характеру, вимагають від держав захищати права людини, підтримувати рівність, протистояти утискам, що ґрунтуються на расових відмінностях, походженні, статі, релігії, інвалідності, віці, гендерній ідентифікації чи сексуальній орієнтації. Гарантії цих прав закріплені в більшості національних конституцій, але кожна держава в світі поки не може похвалитися повним забезпеченням толерантного ставлення до окремих категорій людей.Item Роль субрегіональних організацій у захисті прав людини в Африці(Сумський державний університет, 2020) Завгородня, Владислава Миколаївна; Завгородняя, Владислава Николаевна; Zavhorodnia, Vladyslava MykolaivnaНа Африканському континенті нині діє низка субрегіональних інтеграційних об’єднань з різним охопленням держав, повноваженнями, завданнями і сферами співпраці. Багато африканських держав є членами двох і навіть трьох субрегіональних співтовариств. Серед найбільш впливових організацій, які справляють певний вплив на розвиток прав людини в Африці, можна назвати, в першу чергу, Економічне співтовариство країн Західної Африки (Economic Community of West African States – ЕКОВАС), Спільний ринок Східної і Південної Африки (Common Market for Easternand Southern Africa – КОМЕСА), Співтовариство розвитку Південної Африки (Southern Africa Development Community – САДК), Східноафриканське співтовариство (East African Community – ЕАК), Економічне співтовариство центральноафриканських держав (Economic Community of Central African States – ЕКСАС).