Наукові видання (ННІП)
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/157
Browse
17 results
Search Results
Item Забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному провадженні: процесуальні аспекти(Ужгородський національний університет, 2019) Ільченко, Олександр Васильович; Ilchenko, Oleksandr Vasylovych; Бенько, А.В.У статті розглянуто питання щодо забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному провадженні, досліджено світовий досвід та запропоновано шляхи щодо усунення проблемних питань у сфері забезпечення безпеки осіб у кримінальному провадженні. На даний час в світі особливої актуальності набуває проблема забезпечення безпеки осіб, які сприяють правосуддю. Механізми реального захисту від різних видів впливу на свідків з боку злочинців далеко недосконалі і потребують ретельного опрацювання та використання найкращих світових практик. Аналіз норм національного законодавства – положень Кримінального процесуального кодексу України свідчить, що питання забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному процесі залишається неврегульованим. Необхідно констатувати той факт, що значна кількість кримінальних правопорушень залишається нерозкритими через відмову потерпілих або свідків надавати обвинувальні показання, у зв’язку із побоюваннями впливу зі сторони обвинувачених. Тож існуюча ситуація може підірвати систему кримінальної юстиції. Міжнародною спільнотою ще з середини минулого століття було започатковано впровадження інституту захисту шляхом нормативного закріплення стандартів щодо надання гарантій особам, які надають свідчення і тим самим сприяють реалізації кримінального провадження. Можемо навести приклади найвагоміших нормативно-правових актів: Загальна декларація прав людини, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Міжнародний пакт про громадські й політичні права, Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, положення якої покладають обов’язок уживати заходів для забезпечення захисту позивача та свідків від будь-яких форм неналежного поводження. На даний час в світі особливої актуальності набуває проблема забезпечення безпеки осіб, які сприяють правосуддю. Механізми реального захисту від різних видів впливу на свідків з боку злочинців далеко недосконалі і потребують ретельного опрацювання та використання найкращих світових практик. Аналіз норм національного законодавства – положень Кримінального процесуального кодексу України свідчить, що питання забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному процесі залишається неврегульованим. Ключові слова: кримінальне провадження, безпека осіб, заходи безпеки, захист, гарантії, учасники кримінального провадження, міжнародний досвід.Item Правові аспекти проведення слідчо розшукових дій, пов’язаних з проникненням в житло(Ужгородський національний університет, 2024) Ільченко, Олександр Васильович; Ilchenko, Oleksandr Vasylovych; Голоха, А.Р.Право на недоторканність житла є однією з фундаментальних засад демократичного суспільства та принципу верховенства права. У роботі докладно аналізується конституційне право на недоторканність житла в Україні та його реалізація на практиці. Ґрунтовно розглядаються відповідні норми Конституції України, Кримінального кодексу, Кримінального процесуального кодексу та інших нормативно-правових актів щодо умов законного і незаконного втручання у житло чи інше володіння особи. Детально проаналізовано випадки виправданого обмеження державними органами права на недоторканність житла задля забезпечення громадської безпеки, запобігання злочинам чи охорони публічного порядку. Аналізуючи низку постанов Пленуму Верховного Суду України щодо тлумачення понять "проникнення", "житло" та "інше володіння особи" в контексті кримінальної відповідальності за порушення недоторканності житла. Зокрема, детально розглянуто визначення "проникнення" у постановах Пленуму ВС СРСР 1983 р. та Пленуму ВС УРСР 1984 р. Проаналізовано також низку судових рішень щодо кваліфікації дій правоохоронців як "проникнення у житло". Окремий підрозділ присвячено детальному аналізу правового регулювання та судової практики щодо обмеження права на недоторканність житла в США, Канаді та країнах ЄС. Зокрема, проаналізовано практику Верховного Суду США щодо проникнення в житло без ордеру за певних умов, порівняно з відповідними нормами Основного Закону ФРН та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. На підставі дослідження зроблено висновок щодо необхідності забезпечення належного балансу між реалізацією правоохоронної функції держави та гарантуванням конституційного права на недоторканність житла відповідно до європейських стандартів у сфері прав людини. На основі проведеного дослідження сформульовано низку конкретних пропозицій для вдосконалення положень КПК України та оперативно-розшукового законодавства з метою чіткішого регламентування підстав і процедури можливого обмеження права на недоторканність житла відповідно до європейської практики. Загалом у роботі комплексно проаналізовано чинне законодавство, що регулює право на недоторканність житла в Україні, та практику його застосування у порівнянні з міжнародним досвідом. Сформульовано конкретні та обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства та практики його реалізації з урахуванням європейських стандартів у цій сфері.Item Міжнародний досвід правового регулювання праці неповнолітніх осіб та можливість його імплементації в трудове законодавство України(Ужгородський національний університет, 2022) Шлапко, Тетяна Вікторівна; Shlapko, Tetiana Viktorivna; Кисельова, Олена Іванівна; Kyselova, Olena Ivanivna; Зінченко, Г.С.У статті розглянуто міжнародний досвід пра-вого регулювання праці неповнолітніх осіб та визначені перспективні напрями удосконален-ня чинного трудового законодавства України у сфері праці неповнолітніх осіб. Зокрема, авто-рами було досліджено трудове законодавство Латвійської, Литовської, Словацької, Естонської Республік, Великобританії та провінцій Канади (Альберта і Манітоба). Як відомо, регулювання праці неповноліт-ніх осіб має певні особливості як в Україні, так і в інших країнах, зважаючи на їх фізіологічні особливості та брак досвіду. З огляду на це, було розглянуто мінімальний вік прийняття на роботу, небезпечні та заборонені види робіт, тривалість робочого часу, оплата праці, вихідні дні та відпустки, види робіт, які дозволяють-ся неповнолітнім особам (легкі види робіт), та відповідальність за порушення вимог трудово-го законодавства щодо прийняття на роботу та особливостей забезпечення трудової діяльності неповнолітніх осіб. На основі проведеного дослідження було ви-явлено, що чинне трудове законодавство Укра-їни потребує вдосконалення щодо регулювання праці неповнолітніх осіб у контексті суспільних змін. Так, недостатньо чітко регламентовано види діяльності, де дозволяється використову-вати працю неповнолітніх, відсутнє визначення самого терміну «легка робота для неповноліт-ніх», не врегульована можливість праці осіб молодше 14 років та недосконало визначена юридична відповідальність роботодавців за по-рушення вимог щодо прийняття на роботу та особливостей праці неповнолітніх. Загалом, чинний КЗпП України включає положення щодо регулювання праці неповнолітніх, які відпо-відають нормам, прийнятим в інших країнах. Також авторами були напрацьовані напрями удосконалення чинного трудового законодав-ства України щодо праці неповнолітніх осіб, які у перспективі мають захистити неповнолітніх осіб від ігнорування роботодавцями закріпле-них вимог щодо прийняття на роботу та осо-бливостей праці такої категорії осіб та вберегти від подальших правопорушень трудового зако-нодавства, а також допомогти реалізувати пра-во на працю осіб молодше 14 років, які праг-нуть заробляти самостійно у певних сферах діяльностіItem Державна політика у сфері булінгу з боку викладача у зарубіжних країнах.(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Колеснікова, Марія Вікторівна; Kolesnikova, Mariia Viktorivna; Зінченко, Г.С.Стаття присвячена дослідженню досвіду зарубіжних країн у реалізації державної політики у сфері булінгу з боку викладача. Незважаючи на низку вжитих заходів протидії булінгу у шкільному середовищі в Україні, питання цькування залишається актуальним, особливо з боку педагогічного складу стосовно учнів. Нині зустрічаються непоодинокі випадки, коли самі вчителі стають булерами і здійснюють психічне, фізичне, а також економічне насильство щодо учнів. Як показує статистика, близько 67% дітей в Україні стикаються з проблемою булінгу, при цьому 24% з них потерпали від психічного та фізичного насилля з боку учителя. До того ж більшість справ у сфері булінгу закривається у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, а саме через відсутність належних доказів. Наявність частих випадків булінгу та рідкість винесення позитивних рішень про адміністративну відповідальність за вчинення булінгу, зокрема з боку вчителя щодо учнів, свідчать про недосконалість державної політики у сфері булінгу в Україні. Зважаючи на це, ми пропонуємо розглянути особливості державного регулювання у сфері булінгу провідних країн, таких як Канада, США, Чехія, Республіка Філіппіни, Австралія та Франція. Ми з’ясували, що у досліджених країнах немає загальних нормативно-правових актів, які би передбачали юридичну відповідальність за вчинення булінгу з боку викладача, попри це, вони мають відповідні закони та інші акти, які визначають діяльність закладів освіти та обов’язки учасників навчального процесу щодо інформування, застереження та протидії булінгу. У статті запропоновано шляхи удосконалення політики України у сфері булінгу, які включать закріплення у чинному законодавстві норми про адміністративну відповідальність особи, яка стала свідком чи якій стало відомо про факт вчинення булінгу щодо іншої особи, моніторинг усіх закладів освіти щодо випадків булінгу та створення державного додатку “Fight For!” («Борися!»).Item Організаційно-правові аспекти міжнародного співробітництва у сфері протидії легалізації злочинних доходів(Запорізький національний університет, 2021) Бондаренко, Ольга Сергіївна; Бондаренко, Ольга Сергеевна; Bondarenko, Olha Serhiivna; Чернадчук, Олександр Вікторович; Чернадчук, Александр Викторович; Chernadchuk, Oleksandr ViktorovychМетою статті є адміністративно-правова характеристика організаційно-правових аспектів міжнародного співробітництва у сфері протидії легалізації злочинних доходів. Легалізації злочинних доходів визнана злочином міжнародного характеру. Саме тому, протидія цьому деструктивному явищу є завданням не однієї конкретної держави, а всієї міжнародної спільноти. Міжнародна співробітництво у сфері протидії легалізації злочинних доходів розвивається досить динамічно. Це багато в чому пояснюється тим, що передумови міжнародно-правового регулювання були закладені багатосторонніми та двосторонніми міжнародними договорами про взаємну правову допомогу у кримінальних справах 50-х рр. ХХ ст. Серед міжнародних організацій, які значну увагу приділяють корупції, як джерелу накопичення коштів, що можуть брати участь у легалізації злочинних доходів, особливе місце посідає Financial Action Task Forse (FATF). FATF здійснює моніторинг країн, щоб переконатися, що вони повністю та ефективно впроваджують Стандарти FATF, і притягує країни до відповідальності, які їх не виконують. Історія взаємодії України та FATF почалася із здобуття Україною незалежності та свідчить про недостатнє використання Україною інструментарію протидії корупції та легалізації злочинних доходів, якими володіє ця міжнародна організація. Включення до «чорного списку» стало своєрідною шоковою терапією для українського суспільства та зумовило проведення певних реформ. Відповідальність за дотримання законодавства про боротьбу з відмиванням грошей у Європейському Союзі в першу чергу покладається на національні компетентні органи, призначені державами-членами при транспонуванні Директив щодо боротьби з відмиванням грошей. Стосовно організації міжнародного співробітництва у сфері запобігання та протидії легалізації злочинних доходів в Україні, то воно здійснюється за принципом взаємності відповідно міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, інших нормативно-правових актів.Item Організаційно-правові аспекти створення спеціальних антикорупційних інституцій: порівняльно-правове дослідження(Національний технічний університет «Дніпровська політехніка», 2021) Рєзнік, Олег Миколайович; Резник, Олег Николаевич; Rieznik, Oleh Mykolaiovych; Бондаренко, Ольга Сергіївна; Бондаренко, Ольга Сергеевна; Bondarenko, Olha SerhiivnaСтаттю присвячено адміністративно-правовій характеристиці організаційно-правових аспектів створення спеціальних антикорупційних інституцій: порівняльно-правове дослідження. Автори зазнача ють, що акумуляція зусиль різних держав для протидії корупції відбувається шляхом підписання багато сторонніх міжнародних договорів. Одним зі способів протидії корупції у світовій практиці є створення спеціальних антикорупційних інституцій, діяльність яких спрямована як на активні контрзаходи, так і на профілактику корупції та будь-яких її проявів. Ця ідея закріплена у ст. 36 Конвенції Організації Об’єднаних Націй та ст. 20 Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією. Вибираючи конкретну модель організації антикорупційних органів, вітчизняний законодавець вирішив створити розгалужену систему окремих органів державної влади, розмежувавши їхні повноваження. Цен тральне місце в системі спеціалізованих антикорупційних органів в Україні займає Національне агентство з питань запобігання корупції. Воно було створено як багатоцільовий орган державної влади для впрова дження інтегрованого підходу та зосередження всіх основних функцій протидії корупції в рамках однієї установи. Аналіз міжнародного досвіду свідчить про те, що існує низка країн, що мають великий досвід функціонування державних спеціалізованих органів, які здійснюють протидію корупції. До таких держав можна віднести Республіку Корея, Сінгапур, Індію, Францію, Болгарію та ін. Зроблено висновок, що вивчення міжнародного досвіду дає можливість аналізувати та вдосконалюва ти національне законодавство. Проте не варто допускати сліпої екстраполяції міжнародних приписів без урахування ментальних та історичних особливостей становлення та розвитку суспільства тієї чи іншої держави. В Україні нині сформовано досить широку систему антикорупційних інституцій, ключове місце серед яких займає Національне агентство з питань запобігання корупції. Однак результати дієвості цього органу державної влади є неоднозначними, а отже, потребують перегляду повноважень та обмеження незаконного втручання у його діяльність із боку виконавчої та судової владиItem Criminal liability for cruelty to animals under the legislation of Ukraine: features of theory and practice(Universidad de la Amazonia, 2021) Hrytenko, O.; Prymachenko, V.; Shablystyi, V.; Каріх, Ігор Володимирович; Карих, Игорь Владимирович; Karikh, Ihor VolodymyrovychThe study aimed to determine the characteristics of criminal liability for cruelty to animals. The object of the study is social relations arising in the field of morality protection. We used the following general scientific methods: dialectical, historical, descriptive, methods of scientific analysis and generalization. In addition to general scientific methods, we also used special methods: comparative legal and statistical. Having performed a retrospective analysis of criminal liability for cruelty to animals, we identified four historical stages in the formation and development of criminal legal standards for cruelty to animals. Having investigated the reasons for the social conditioning of criminalization for cruelty to animals, the authors identified a range of problems in the field of humane treatment of animals that require immediate solutions: the use of animals in scientific experiments, the manufacture of clothing from leather and animal fur, the activities of dog hunters and the use of animals in circuses. Factors affecting the cruelty of a person have been also identified. The delimitation of corpus delicti from an administrative offense is carried out according to several main criteria: the degree of public danger and consequences. International experience in the context of criminal liability for cruelty to animals is diverse.Item Adaptation of the european experience for personnel procedures in police of Ukraine(Baltija Publishing, 2018) Ільченко, Олександр Васильович; Ильченко, Александр Васильевич; Ilchenko, Oleksandr VasylovychСьогодні в Україні відбувається активне формування та реформування поліції, що має велике значення, враховуючи роль і функції поліції в суспільстві. У багатьох країнах вже сформований поліцейський інститут і є одним з найстаріших державних установ, що характеризуються особливим генезисом становлення і розвитку, включаючи великий досвід кадрових процедур. Проте адміністративні моделі формування та функціонування поліції постійно змінюються, специфіка її діяльності визначається низкою національних особливостей під впливом нинішньої політико-правової та соціально-економічної ситуації в державі. Отже, вивчення зарубіжного досвіду у сфері кадрових процедур у поліції з урахуванням поточної реформи в Україні залишається актуальнимItem European experience in the reforming of the state border service of Ukraine(Eurasian Social Science Assoсiation, 2017) Ільченко, Олександр Васильович; Ильченко, Александр Васильевич; Ilchenko, Oleksandr VasylovychУ даній статті досліджуються актуальні питання щодо впровадження в Україні європейського досвіду охорони державного кордону, вирішення проблем імплементації прикордонного законодавства України до європейських стандартів. З перших років незалежності Україна визначила головним зовнішньополітичним напрямом інтеграцію до європейських структур. Відтоді й до цього часу, незважаючи на складні внутрішньополітичні процеси, ці стратегічні цілі зовнішньої політики нашої держави залишаються незмінними. Необхідність реформування національної системи охорони державного кордону зумовлена насамперед стратегією євроінтеграційних намірів України та необхідністю адаптації чинного законодавства держави до законодавства Європейського Союзу відповідно до угод прикордонного співробітництва, що є однією з головних умов створення єдиної системи європейської безпеки. Не менш важливим чинником стало істотним зростанням рівня загроз, пов'язаних з тероризмом, з незаконною міграцією, транскордонною злочинністю на державному кордоні, особливо її організованими формами.Item Впровадження міжнародного досвіду щодо застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні(Сумський державний університет, 2018) Ільченко, Олександр Васильович; Ильченко, Александр Васильевич; Ilchenko, Oleksandr Vasylovych; Канівець, А.М.У статті проаналізовано та досліджено нормативно-правові акти, які містять у собі положення, що стосуються застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні та практика впровадження Європейського досвіду в національному судочинстві. Принципи правової держави і демократичного суспільства, міжнародно - правові стандарти захисту прав людини однозначно передбачають можливість судового захисту на всіх етапах кримінального судочинства. Запобіжні заходи це особливий вид інституту Кримінально - процесуального права. Вони виконують важливу роль у перешкоджанні вчинення правопорушень та дають змогу уникнути ризиків, що негативно впливають на швидкість та повноту розслідування кримінальних правопорушень. Запобіжні заходи є найбільш суворим видом кримінально-процесуального примусу і застосовуються для забезпечення успішного здійснення досудового провадження та судового розгляду кримінальних правопорушень. Використання запобіжних заходів завжди пов'язане з обмеженням певних прав громадян, хоча і мають на меті досягнення належної поведінки обвинуваченого (підозрюваного). Ось чому велике значення має правомірність обмеження прав особи при застосуванні зазначених заходів. У зв'язку з цим більш широке застосування запобіжних заходів, не пов'язаних з ув'язненням під варту, може виконати завданнями, поставлені перед кримінально-процесуальною діяльністю з мінімальним обмеженням прав і свобод особи.