Наукові видання (ННІП)
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/157
Browse
44 results
Search Results
Item Система оцінювання роботи судів в умовах судової реформи(Запорізький національний університет, 2022) Бондаренко, Ольга Сергіївна; Бондаренко, Ольга Сергеевна; Bondarenko, Olha Serhiivna; Уткіна, Марина Сергіївна; Уткина, Марина Сергеевна; Utkina, Maryna SerhiivnaВідповідно до основних правових принципів побудови демократичної держави, що знайшли своє закріплення у Конституції України, влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. При чому всі гілки влади є рівними, адже функціонують на основі системи взаємних стримувань та противаг. Важливо відмітити, що роль судової влади у цьому владному трикутнику надзвичайно суттєва, адже саме на неї покладено завдання зі здійснення правосуддя, захисту правових принципів та захисту інтересів всієї держави і кожного окремого громадянина. Враховуючи значущість цього завдання, особливого значення набуває кадрове питання у судовій владі. Так, до особи, яка претендує на посаду судді висувається ряд освітніх, кваліфікаційних, моральних та психологічних вимог. Крім того, завдання держави за таких умов забезпечити не лише первинний кваліфікований добір суддів, а й розробити дієву систему заходів постійного моніторингу та оцінювання професійних та особистих якостей вже діючих суддів. В Україні це питання стоїть особливо гостро, оскільки рівень довіри до судової влади надзвичайно низький. Враховуючи викладене, розроблення та провадження дійсно ефективної системи оцінювання роботи суддів є надзвичайно важливим та нагальним завданням, що стало одним із пріоритетних під час чергового етапу судової реформи в Україні. Наголошено, що запорукою ефективності оцінювання роботи суддів є визначення та належна реалізація критеріїв такого оціню- вання. Методологія професійного оцінювання закріплена Рішенням Ради суддів України від 11 грудня 2015 року № 14. Згідно з якою кри- теріями кваліфікаційного оцінювання судді є: 1) професійна компетентність; 2) особиста компетентність; 3) соціальна компетентність; 4) здатність підвищувати свій фаховий рівень; 5) здатність здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня; 6) відповідність судді етичним критеріям; 7) відповідність судді антикорупційним критеріям. Наголошено, що запровадження процедури оцінювання суддів як один із заходів судової реформи спрямоване на підвищення довіри до судової системи в цілому та окремих суддів зокрема. Поза тим, розроблення самої вимоги не є запорукою успіху, не менш важли- вим є і вибудування чіткої системи та раціональних механізмів оцінювання різними суб’єктами та відповідністю оцінювання засадам об’єктивності, гласності та прозорості. Чинні критерії оцінки роботи суддів, на нашу думку, є цілком виваженими, проте потребують про- цесуальної деталізації способів, методів та конкретних заходів їх реалізації.Item Novelization of the Criminal Code of Ukraine During the 2022 Russian Invasion(University of Warsaw, 2022) Бондаренко, Ольга Сергіївна; Бондаренко, Ольга Сергеевна; Bondarenko, Olha Serhiivna; Рєзнік, Олег Миколайович; Резник, Олег Николаевич; Rieznik, Oleh Mykolaiovych; Уткіна, Марина Сергіївна; Уткина, Марина Сергеевна; Utkina, Maryna SerhiivnaСтаття присвячена важливій та вкрай актуальній темі – новелізації Кримінального кодексу України в умовах війни. Автори наголошують, що держава Україна та її населення постало перед страшним викликом державному суверенітету, територіальній цілісності та незалежності, зумовленим нападом Російської Федерації. Запровадження воєнного стану та безпосереднє введення військових дій на значній території України започаткували нові суспільні відносини, які терміново потребували правового врегулювання та закріплення. Авторська позиція полягає в тому, що не зважаючи на величезне коло завдань, що вимагали швидкого вирішення, все ж Верховна Рада України змогла оперативно реагувати на нові соціальні реалії та внесла зміни до Кримінального кодексу України, запровадивши кримінальну відповідальність за колобораційну діяльність та визначення обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння та забезпечують бойовий імунітет в умовах дії воєнного стану. Нові положення кримінального закону відповідають принципам верховенства права, законності та правової визначеності. Поза тим, все ж потребують певних уточнень та доповнень, зокрема щодо бойового імунітету військових медиків. Стосовно ж колобораційної діяльності, то, на думку авторів дане діяння є специфічним проявом державної зради, яке у зв’язку з особливою обстановкою та часом його здійснення, законодавець вирішив виділити у окремий склад кримінального правопорушення.Item Загальні питання криміналістичної характеристики легалізації корупційних доходів(Сумський державний університет, 2021) Думчиков, Михайло Олександрович; Думчиков, Михаил Александрович; Dumchykov, Mykhailo Oleksandrovych; Бондаренко, Ольга Олександрівна; Бондаренко, Ольга Александровна; Bondarenko, Olha Oleksandrivna; Уткіна, Марина Сергіївна; Уткина, Марина Сергеевна; Utkina, Maryna SerhiivnaУ статті здійснено аналіз різних підходів до формування сутності та складових елементів криміналістичної характеристики легалізації корупційних доходів (ст. 209 Кримінального кодексу України). Описано елементи криміналістичної характеристики зазначеного кримінального правопорушення. Зроблено висновок про доцільність виокремлення серед таких елементів: основних (типові сліди правопорушення, його суб’єкт, спосіб вчинення); додаткових (предмет кримінального правопорушення, його час, сфера вчинення, обстановка правопорушення, джерело походження «брудних коштів»).Item Щодо електронних послуг в Україні: юридична природа, ознаки та принципи(Видавничий дім "Гельветика", 2021) Уткіна, Марина Сергіївна; Уткина, Марина Сергеевна; Utkina, Maryna Serhiivna; Харченко, А.Л.У статті охарактеризовано доктринальні та нормативні підходи до визначення таких понять, як «послуга» та «електронна послуга». У контексті реформ, що мають місце в Україні, необхідно наголосити на тому, що одним із напрямів діяльності Уряду є створення цифрової держави шляхом цифровізації послуг. Авторами виокремлено основні ознаки реалізації електронних послуг з урахуванням трактування цієї категорії. Зазначено, що, аналізуючи принципи надання електронних послуг, було визначено, що стаття 4 Закону України «Про адмі- ністративні послуги» містить перелік загальних принципів надання електронних послуг. Цей закон варто розглядати у зв’язку із тим, що принципи надання електронних послуг становлять собою сукупність міжгалузевих принципів правової та управлінських сфер. До загальних належать принципи: 1) верховенства права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) стабільності; 3) рівності перед законом; 4) відкритості та прозорості; 5) оперативності та своєчасності; 6) доступності інформації про надання електронних послуг; 7) захищеності персональних даних; 8) раціональної мінімізації кількості документів та процедурних дій, що вимагаються для отримання електронних послуг; 9) неупередженості та справедливості; 10) доступності та зручності для суб’єктів звернень. Спеціальні принципи надання електронних послуг мають бути спрямовані на досягнення таких фундаментальних цілей, як підтримка балансу між інтересами держави й інтересами скаржників та підвищення довіри таких органів до діяльності адміністративних та державних органів влади. Автори зазначили, що до таких представники наукової спільноти відносять принципи: безперервності, результативності, професійності, відповідальності; єдності, підпорядкованості, територіально-галузевий та зонально-предметний; своєчасності, зручності, доступності, мовчазної згоди.Item Теоретико-правові аспекти використання реклами як об’єкта авторського права(Запорізький національний університет, 2021) Уткіна, Марина Сергіївна; Уткина, Марина Сергеевна; Utkina, Maryna Serhiivna; Коваленко, Є.В.Світ розвивається швидкими темпами, оволодіваючи новими технологіями, освоюючи нові професії та даючи нові можливості. Масштаби прогресу потребують відповідних моделей його забезпечення та просування. Сьогодні будь-яка діяльність не обходиться без розширення своїх меж і популяризації серед населення. Основним сучасним методом просування послуг, продукції, діяльності та будь-якого інформування є реклама. Нині ця сфера має широке розгалуження, що полягає у різних видах реалізації реклами та сферах її застосування. Реклама – це безмежна платформа, у реалізації якої використовуються різноманітні об’єкти інтелектуальної власності, що, у свою чергу, потребують відповідного законодавчо правильного застосування та регламентації. Рекламна інформація націлена на формування чи підтримку інтересу до осіб, які згадуються в ній, і (чи) продукції, сприяє реалізації продукції, впливає на потенційних споживачів реклами, формує в них певне уявлення про конкретних фізичних і юридичних осіб, спрямована на невизначене коло споживачів. Отже, одержання прибутку є метою не реклами, а рекламодавця, для здійснення якої він поширює рекламну інформацію, тобто здійснює рекламну діяльність. Тому мета реклами призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес до такої особи чи сприяння продажу, купівлі, оренді товару, або спрямована на досягнення соціального результату бажаного для рекламодавців. Через потреби суспільства й основні засади рекламної індустрії, її популярність і необхідність у сучасному суспільстві актуалізується питання щодо окремих аспектів реалізації рекламної діяльності. У контексті здійснення своєї діяльності рекламісти або особи, які займаються таким просуванням, допускають значних помилок, зокрема щодо реалізації свого продукту за допомогою залучення різних видів об’єктів інтелектуальної власності. Здебільшого такі помилки трактуються як порушення права інтелектуальної власності. З огляду на це тематика є актуальною та становить предмет дослідження для науково-дослідної роботи. У статті було проаналізовано поняття реклами як виду інформації, визначено та проаналізовано її ознаки та законодавчі вимоги до реклами як виду інформації. Автори визначили рекламну продукцію як об’єкт авторського права. Також було проаналізовано нормативно-правову базу становлення у сфері правового регулювання реклами.Item Еволюція становлення та розвитку освітньої діяльності в Україні(Сумський державний університет, 2020) Литвиненко, Є.В.; Уткіна, Марина Сергіївна; Уткина, Марина Сергеевна; Utkina, Maryna SerhiivnaОсвітня діяльність становить собою пріоритетний напрям розвитку та удосконалення для будь-якої країни. Це зумовлено тим, що саме освіта впливає на розвиток держави та її місце серед інших країн, як в політичній, економічній, так і в інших сферах суспільного життя. Генезис становлення освіти та освітньої діяльності має велике значення для її подальшого розвитку, що і актуалізує проведене наукове дослідження. Аналізуючи розвиток та становлення освітньої діяльності, звертаємось, у першу чергу, до концепції Е. Тоффлера про три хвилі розвитку людської цивілізації та про загальні закономірності розвитку суспільства і держави, сутнісні риси історичних форм держави, їхні завдання і функції. Відповідно до вищезазначеної концепції, необхідно виділяти такі хвилі розвитку як аграрна, індустріальна та постіндустріальна.Item Правове регулювання використання творів мистецтва: зарубіжний досвід(HeinOnline, 2019) Уткіна, Марина Сергіївна; Уткина, Марина Сергеевна; Utkina, Maryna Serhiivna; Шепотько, А.О.У статті розглянуто правове регулювання використання творів мистецтва на різних етапах формування авторського права у зарубіжних країнах. На прикладі свободи панорами розглянуто правове регулювання використання творів мистецтва, що розташовані у вільнодоступних місцях. Увага акцентована на відсутності в національному законодавстві поняття «свобода панорами», що в подальшому призводить до плюралізму наукових думок.Item Можливість віднесення творів, створених штучним інтелектом, до об’єктів інтелектуальної власності(Сумський державний університет, 2019) Уткіна, Марина Сергіївна; Уткина, Марина Сергеевна; Utkina, Maryna SerhiivnaСтрімкий розвиток інформаційних систем в цілому призводить до того, що з’являються нові абсолютно нові технології. Для вирішення питань, пов’язаних із застосуванням штучного інтелекту, зосереджені великі зусилля фахівців у різних галузях досліджень. Це зумовлено тим, що за прогнозами науковців вже в найближчі 50 років досягнення та напрацювання в галузі штучного інтелекту майже повністю замінять людей та будуть виконувати більшість роботи, яка на даний момент виконується ними. У свою чергу, на даний час, зважаючи на той факт, що відбувається стрімкий розвиток інноваційної та інтелектуальної сфер, слід констатувати, що саме штучний інтелект може принциповим чином вплинути на основоположні концепції їх розвитку. На даний час ми спостерігаємо, що штучний інтелект може використовуватися не лише для наукових цілей, але й безпосередньо для створення нових об’єктів, творів. Проте, не існує одностайності з приводу того, чи буде такий твір належати до об’єктів інтелектуальної власності, чи ні. У статті було визначено, що існує нагальна необхідність у зв’язку із активним розвитком інформаційних технологій, нормативного закріплення та правового регулювання питань, пов’язаних із штучним інтелектом. Також було проаналізовано положення щодо якісно нового цифрового авторства, відповідно до якого штучний інтелект буде самостійно створювати твори, які будуть ідентичними та не будуть відрізнятись від творів автора. Пропонується розглянути два ключових підходи щодо творів та розподілити їх на дві категорії: твори, створені безпосередньо штучним інтелектом та твори, створені за допомогою (при використанні) штучного інтелекту та які мають принципово різні положення. Також у статті розглядається питання щодо терміну «електронна особа». Вона буде мати певну правосуб’єктність, що безпосередньо і дасть можливість визнавати її окремим суб’єктом правовідносин – у даному випадку – автором твору.Item Право інтелектуальної власності Словацької Республіки та його порівняння із вітчизняним правом інтелектуальної власності(Молодий вчений, 2019) Уткіна, Марина Сергіївна; Уткина, Марина Сергеевна; Utkina, Maryna SerhiivnaСтаття присвячена порівняльному аналізу основних положень щодо інституту права інтелектуальної власності в Україні та Словацькій республіці. Такий вибір був зумовлений науковим стажуванням саме у Словацькій республіці. Було визначено, що право інтелектуальної власності у цій країні необхідно розглядати в контексті поділу на 2 основних інститути: інститут авторського права та суміжних прав і інститут промислової власності. У статті визначені основні строки охорони майнових прав інтелектуальної власності у Словацькій республіці.Item Research of "know-how" as possible object in the intellectual property objects system: comparison with foreign countries(2019) Уткіна, Марина Сергіївна; Уткина, Марина Сергеевна; Utkina, Maryna SerhiivnaДля кожної людини однією з форм життєдіяльності та найважливіших сторін життя є творча, інтелектуальна діяльність. Результатом вищевказаної діяльності є, в свою чергу, об'єкт інтелектуальної власності, тобто втілення конкретної ідеї в життя, а таким чином - придбання об'єктивної форми. На даному етапі швидкоплинного розвитку науки, кількість об'єктів інтелектуальної власності постійно збільшується, що, в свою чергу, унеможливлює закріплення на законодавчому рівні їх чіткого переліку. Одним із проблемних та актуальних питань є питання про приналежність або навпаки, невіднесення «ноу-хау» в систему об'єктів права інтелектуальної власності. Дане питання виникає також і тому, що відсутня єдність у визначенні вищевказаної категорії, її сутності, правової природи, механізму охорони і захисту права на «ноу-хау». Все це актуалізує проведення дослідження для визначення місця «ноу-хау» в системі об'єктів права інтелектуальної власності. При написанні статті було проаналізовано місце «ноу-хау» в системі об'єктів права інтелектуальної власності, враховуючи плюралізм наукових думок щодо трактування самого дефініції «ноу-хау». У контексті євроінтеграційних процесів важливого значення набуває і вивчення позицій представників зарубіжної спільноти про можливості віднесення «ноу-хау» в систему об'єктів інтелектуальної власності. Однак, було проаналізовано, що проблема закріплення на законодавчому рівні вищезгаданої дефініції існує не тільки в Україні, але і в більшості країн світу. Незважаючи на це, було встановлено, що дана категорія не має точного юридичного сутнісного змісту, який би виходив з положень нормативного акту.