Наукові видання (ННІП)
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/157
Browse
13 results
Search Results
Item Забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному провадженні: процесуальні аспекти(Ужгородський національний університет, 2019) Ільченко, Олександр Васильович; Ilchenko, Oleksandr Vasylovych; Бенько, А.В.У статті розглянуто питання щодо забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному провадженні, досліджено світовий досвід та запропоновано шляхи щодо усунення проблемних питань у сфері забезпечення безпеки осіб у кримінальному провадженні. На даний час в світі особливої актуальності набуває проблема забезпечення безпеки осіб, які сприяють правосуддю. Механізми реального захисту від різних видів впливу на свідків з боку злочинців далеко недосконалі і потребують ретельного опрацювання та використання найкращих світових практик. Аналіз норм національного законодавства – положень Кримінального процесуального кодексу України свідчить, що питання забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному процесі залишається неврегульованим. Необхідно констатувати той факт, що значна кількість кримінальних правопорушень залишається нерозкритими через відмову потерпілих або свідків надавати обвинувальні показання, у зв’язку із побоюваннями впливу зі сторони обвинувачених. Тож існуюча ситуація може підірвати систему кримінальної юстиції. Міжнародною спільнотою ще з середини минулого століття було започатковано впровадження інституту захисту шляхом нормативного закріплення стандартів щодо надання гарантій особам, які надають свідчення і тим самим сприяють реалізації кримінального провадження. Можемо навести приклади найвагоміших нормативно-правових актів: Загальна декларація прав людини, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Міжнародний пакт про громадські й політичні права, Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, положення якої покладають обов’язок уживати заходів для забезпечення захисту позивача та свідків від будь-яких форм неналежного поводження. На даний час в світі особливої актуальності набуває проблема забезпечення безпеки осіб, які сприяють правосуддю. Механізми реального захисту від різних видів впливу на свідків з боку злочинців далеко недосконалі і потребують ретельного опрацювання та використання найкращих світових практик. Аналіз норм національного законодавства – положень Кримінального процесуального кодексу України свідчить, що питання забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному процесі залишається неврегульованим. Ключові слова: кримінальне провадження, безпека осіб, заходи безпеки, захист, гарантії, учасники кримінального провадження, міжнародний досвід.Item Міжнародний досвід правового регулювання праці неповнолітніх осіб та можливість його імплементації в трудове законодавство України(Ужгородський національний університет, 2022) Шлапко, Тетяна Вікторівна; Shlapko, Tetiana Viktorivna; Кисельова, Олена Іванівна; Kyselova, Olena Ivanivna; Зінченко, Г.С.У статті розглянуто міжнародний досвід пра-вого регулювання праці неповнолітніх осіб та визначені перспективні напрями удосконален-ня чинного трудового законодавства України у сфері праці неповнолітніх осіб. Зокрема, авто-рами було досліджено трудове законодавство Латвійської, Литовської, Словацької, Естонської Республік, Великобританії та провінцій Канади (Альберта і Манітоба). Як відомо, регулювання праці неповноліт-ніх осіб має певні особливості як в Україні, так і в інших країнах, зважаючи на їх фізіологічні особливості та брак досвіду. З огляду на це, було розглянуто мінімальний вік прийняття на роботу, небезпечні та заборонені види робіт, тривалість робочого часу, оплата праці, вихідні дні та відпустки, види робіт, які дозволяють-ся неповнолітнім особам (легкі види робіт), та відповідальність за порушення вимог трудово-го законодавства щодо прийняття на роботу та особливостей забезпечення трудової діяльності неповнолітніх осіб. На основі проведеного дослідження було ви-явлено, що чинне трудове законодавство Укра-їни потребує вдосконалення щодо регулювання праці неповнолітніх осіб у контексті суспільних змін. Так, недостатньо чітко регламентовано види діяльності, де дозволяється використову-вати працю неповнолітніх, відсутнє визначення самого терміну «легка робота для неповноліт-ніх», не врегульована можливість праці осіб молодше 14 років та недосконало визначена юридична відповідальність роботодавців за по-рушення вимог щодо прийняття на роботу та особливостей праці неповнолітніх. Загалом, чинний КЗпП України включає положення щодо регулювання праці неповнолітніх, які відпо-відають нормам, прийнятим в інших країнах. Також авторами були напрацьовані напрями удосконалення чинного трудового законодав-ства України щодо праці неповнолітніх осіб, які у перспективі мають захистити неповнолітніх осіб від ігнорування роботодавцями закріпле-них вимог щодо прийняття на роботу та осо-бливостей праці такої категорії осіб та вберегти від подальших правопорушень трудового зако-нодавства, а також допомогти реалізувати пра-во на працю осіб молодше 14 років, які праг-нуть заробляти самостійно у певних сферах діяльностіItem Державна політика у сфері булінгу з боку викладача у зарубіжних країнах.(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Колеснікова, Марія Вікторівна; Kolesnikova, Mariia Viktorivna; Зінченко, Г.С.Стаття присвячена дослідженню досвіду зарубіжних країн у реалізації державної політики у сфері булінгу з боку викладача. Незважаючи на низку вжитих заходів протидії булінгу у шкільному середовищі в Україні, питання цькування залишається актуальним, особливо з боку педагогічного складу стосовно учнів. Нині зустрічаються непоодинокі випадки, коли самі вчителі стають булерами і здійснюють психічне, фізичне, а також економічне насильство щодо учнів. Як показує статистика, близько 67% дітей в Україні стикаються з проблемою булінгу, при цьому 24% з них потерпали від психічного та фізичного насилля з боку учителя. До того ж більшість справ у сфері булінгу закривається у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, а саме через відсутність належних доказів. Наявність частих випадків булінгу та рідкість винесення позитивних рішень про адміністративну відповідальність за вчинення булінгу, зокрема з боку вчителя щодо учнів, свідчать про недосконалість державної політики у сфері булінгу в Україні. Зважаючи на це, ми пропонуємо розглянути особливості державного регулювання у сфері булінгу провідних країн, таких як Канада, США, Чехія, Республіка Філіппіни, Австралія та Франція. Ми з’ясували, що у досліджених країнах немає загальних нормативно-правових актів, які би передбачали юридичну відповідальність за вчинення булінгу з боку викладача, попри це, вони мають відповідні закони та інші акти, які визначають діяльність закладів освіти та обов’язки учасників навчального процесу щодо інформування, застереження та протидії булінгу. У статті запропоновано шляхи удосконалення політики України у сфері булінгу, які включать закріплення у чинному законодавстві норми про адміністративну відповідальність особи, яка стала свідком чи якій стало відомо про факт вчинення булінгу щодо іншої особи, моніторинг усіх закладів освіти щодо випадків булінгу та створення державного додатку “Fight For!” («Борися!»).Item Організаційно-правові аспекти міжнародного співробітництва у сфері протидії легалізації злочинних доходів(Запорізький національний університет, 2021) Бондаренко, Ольга Сергіївна; Бондаренко, Ольга Сергеевна; Bondarenko, Olha Serhiivna; Чернадчук, Олександр Вікторович; Чернадчук, Александр Викторович; Chernadchuk, Oleksandr ViktorovychМетою статті є адміністративно-правова характеристика організаційно-правових аспектів міжнародного співробітництва у сфері протидії легалізації злочинних доходів. Легалізації злочинних доходів визнана злочином міжнародного характеру. Саме тому, протидія цьому деструктивному явищу є завданням не однієї конкретної держави, а всієї міжнародної спільноти. Міжнародна співробітництво у сфері протидії легалізації злочинних доходів розвивається досить динамічно. Це багато в чому пояснюється тим, що передумови міжнародно-правового регулювання були закладені багатосторонніми та двосторонніми міжнародними договорами про взаємну правову допомогу у кримінальних справах 50-х рр. ХХ ст. Серед міжнародних організацій, які значну увагу приділяють корупції, як джерелу накопичення коштів, що можуть брати участь у легалізації злочинних доходів, особливе місце посідає Financial Action Task Forse (FATF). FATF здійснює моніторинг країн, щоб переконатися, що вони повністю та ефективно впроваджують Стандарти FATF, і притягує країни до відповідальності, які їх не виконують. Історія взаємодії України та FATF почалася із здобуття Україною незалежності та свідчить про недостатнє використання Україною інструментарію протидії корупції та легалізації злочинних доходів, якими володіє ця міжнародна організація. Включення до «чорного списку» стало своєрідною шоковою терапією для українського суспільства та зумовило проведення певних реформ. Відповідальність за дотримання законодавства про боротьбу з відмиванням грошей у Європейському Союзі в першу чергу покладається на національні компетентні органи, призначені державами-членами при транспонуванні Директив щодо боротьби з відмиванням грошей. Стосовно організації міжнародного співробітництва у сфері запобігання та протидії легалізації злочинних доходів в Україні, то воно здійснюється за принципом взаємності відповідно міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, інших нормативно-правових актів.Item Організаційно-правові аспекти створення спеціальних антикорупційних інституцій: порівняльно-правове дослідження(Національний технічний університет «Дніпровська політехніка», 2021) Рєзнік, Олег Миколайович; Резник, Олег Николаевич; Rieznik, Oleh Mykolaiovych; Бондаренко, Ольга Сергіївна; Бондаренко, Ольга Сергеевна; Bondarenko, Olha SerhiivnaСтаттю присвячено адміністративно-правовій характеристиці організаційно-правових аспектів створення спеціальних антикорупційних інституцій: порівняльно-правове дослідження. Автори зазнача ють, що акумуляція зусиль різних держав для протидії корупції відбувається шляхом підписання багато сторонніх міжнародних договорів. Одним зі способів протидії корупції у світовій практиці є створення спеціальних антикорупційних інституцій, діяльність яких спрямована як на активні контрзаходи, так і на профілактику корупції та будь-яких її проявів. Ця ідея закріплена у ст. 36 Конвенції Організації Об’єднаних Націй та ст. 20 Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією. Вибираючи конкретну модель організації антикорупційних органів, вітчизняний законодавець вирішив створити розгалужену систему окремих органів державної влади, розмежувавши їхні повноваження. Цен тральне місце в системі спеціалізованих антикорупційних органів в Україні займає Національне агентство з питань запобігання корупції. Воно було створено як багатоцільовий орган державної влади для впрова дження інтегрованого підходу та зосередження всіх основних функцій протидії корупції в рамках однієї установи. Аналіз міжнародного досвіду свідчить про те, що існує низка країн, що мають великий досвід функціонування державних спеціалізованих органів, які здійснюють протидію корупції. До таких держав можна віднести Республіку Корея, Сінгапур, Індію, Францію, Болгарію та ін. Зроблено висновок, що вивчення міжнародного досвіду дає можливість аналізувати та вдосконалюва ти національне законодавство. Проте не варто допускати сліпої екстраполяції міжнародних приписів без урахування ментальних та історичних особливостей становлення та розвитку суспільства тієї чи іншої держави. В Україні нині сформовано досить широку систему антикорупційних інституцій, ключове місце серед яких займає Національне агентство з питань запобігання корупції. Однак результати дієвості цього органу державної влади є неоднозначними, а отже, потребують перегляду повноважень та обмеження незаконного втручання у його діяльність із боку виконавчої та судової владиItem Впровадження міжнародного досвіду щодо застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні(Сумський державний університет, 2018) Ільченко, Олександр Васильович; Ильченко, Александр Васильевич; Ilchenko, Oleksandr Vasylovych; Канівець, А.М.У статті проаналізовано та досліджено нормативно-правові акти, які містять у собі положення, що стосуються застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні та практика впровадження Європейського досвіду в національному судочинстві. Принципи правової держави і демократичного суспільства, міжнародно - правові стандарти захисту прав людини однозначно передбачають можливість судового захисту на всіх етапах кримінального судочинства. Запобіжні заходи це особливий вид інституту Кримінально - процесуального права. Вони виконують важливу роль у перешкоджанні вчинення правопорушень та дають змогу уникнути ризиків, що негативно впливають на швидкість та повноту розслідування кримінальних правопорушень. Запобіжні заходи є найбільш суворим видом кримінально-процесуального примусу і застосовуються для забезпечення успішного здійснення досудового провадження та судового розгляду кримінальних правопорушень. Використання запобіжних заходів завжди пов'язане з обмеженням певних прав громадян, хоча і мають на меті досягнення належної поведінки обвинуваченого (підозрюваного). Ось чому велике значення має правомірність обмеження прав особи при застосуванні зазначених заходів. У зв'язку з цим більш широке застосування запобіжних заходів, не пов'язаних з ув'язненням під варту, може виконати завданнями, поставлені перед кримінально-процесуальною діяльністю з мінімальним обмеженням прав і свобод особи.Item Правові аспекти створення та діяльності Державного бюро розслідувань(Ужгородський національний університет, 2017) Ільченко, Олександр Васильович; Ильченко, Александр Васильевич; Ilchenko, Oleksandr VasylovychСтаття присвячена науковому аналізу та дослідженню організаційно-правових засад, щодо створення та діяльності Державного бюро розслідувань. Визначено проблемні питання та шляхи їх усунення. Проведено аналіз міжнародного досвіду щодо створення аналогічних органів та впровадження його у кримінальному процесуальному законодавстві України.Item Військова юстиція: міжнародний досвід(Сумський державний університет, 2017) Дегтяр, Р.О.Окупація частини території України, військова агресія з боку Російської Федерації, активна діяльність терористичних організацій ставлять на перший план питання підвищення обороноздатності країни, реформування всієї системи органів державної влади. Одним із визначальних факторів ефективної діяльності Збройних Сил України є налагоджена система військової юстиції. Зміни у системі силових структур призвели до зміщення акцентів і щодо військової юстиції, зростання її ролі у виконанні покладених на державу функцій.Item Правові аспекти щодо застосування домашнього арешту у кримінальному провадженні(Ужгородський національний університет, 2016) Ільченко, Олександр Васильович; Ильченко, Александр Васильевич; Ilchenko, Oleksandr VasylovychСтаття присвячена дослідженню актуальних питань щодо застосування домашнього арешту як виду запобіжного заходу у кримінальному провадженні. Проведено аналіз європейського законодавства, щодо застосування домашнього арешту. Визначено проблемні питання застосування домашнього арешту та шляхи їх вирішення з урахуванням міжнародного досвіду.Item Правові аспекти застосування міжнародного досвіду у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх(Дніпровський національний університет ім. О. Гончара, 2017) Ільченко, Олександр Васильович; Ильченко, Александр Васильевич; Ilchenko, Oleksandr Vasylovych; Петренко, В.О.Стаття присвячена науковому аналізу особливостей кримінального провадження щодо неповнолітніх, визначено проблемні питання та шляхи їх усунення. Досліджено міжнародний досвід та перспективи застосування його у кримінальному процесуальному законодавстві України.