Наукові видання (ННІП)
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/157
Browse
2 results
Search Results
Item Забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному провадженні: процесуальні аспекти(Ужгородський національний університет, 2019) Ільченко, Олександр Васильович; Ilchenko, Oleksandr Vasylovych; Бенько, А.В.У статті розглянуто питання щодо забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному провадженні, досліджено світовий досвід та запропоновано шляхи щодо усунення проблемних питань у сфері забезпечення безпеки осіб у кримінальному провадженні. На даний час в світі особливої актуальності набуває проблема забезпечення безпеки осіб, які сприяють правосуддю. Механізми реального захисту від різних видів впливу на свідків з боку злочинців далеко недосконалі і потребують ретельного опрацювання та використання найкращих світових практик. Аналіз норм національного законодавства – положень Кримінального процесуального кодексу України свідчить, що питання забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному процесі залишається неврегульованим. Необхідно констатувати той факт, що значна кількість кримінальних правопорушень залишається нерозкритими через відмову потерпілих або свідків надавати обвинувальні показання, у зв’язку із побоюваннями впливу зі сторони обвинувачених. Тож існуюча ситуація може підірвати систему кримінальної юстиції. Міжнародною спільнотою ще з середини минулого століття було започатковано впровадження інституту захисту шляхом нормативного закріплення стандартів щодо надання гарантій особам, які надають свідчення і тим самим сприяють реалізації кримінального провадження. Можемо навести приклади найвагоміших нормативно-правових актів: Загальна декларація прав людини, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Міжнародний пакт про громадські й політичні права, Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, положення якої покладають обов’язок уживати заходів для забезпечення захисту позивача та свідків від будь-яких форм неналежного поводження. На даний час в світі особливої актуальності набуває проблема забезпечення безпеки осіб, які сприяють правосуддю. Механізми реального захисту від різних видів впливу на свідків з боку злочинців далеко недосконалі і потребують ретельного опрацювання та використання найкращих світових практик. Аналіз норм національного законодавства – положень Кримінального процесуального кодексу України свідчить, що питання забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному процесі залишається неврегульованим. Ключові слова: кримінальне провадження, безпека осіб, заходи безпеки, захист, гарантії, учасники кримінального провадження, міжнародний досвід.Item Державна політика у сфері булінгу з боку викладача у зарубіжних країнах.(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Колеснікова, Марія Вікторівна; Kolesnikova, Mariia Viktorivna; Зінченко, Г.С.Стаття присвячена дослідженню досвіду зарубіжних країн у реалізації державної політики у сфері булінгу з боку викладача. Незважаючи на низку вжитих заходів протидії булінгу у шкільному середовищі в Україні, питання цькування залишається актуальним, особливо з боку педагогічного складу стосовно учнів. Нині зустрічаються непоодинокі випадки, коли самі вчителі стають булерами і здійснюють психічне, фізичне, а також економічне насильство щодо учнів. Як показує статистика, близько 67% дітей в Україні стикаються з проблемою булінгу, при цьому 24% з них потерпали від психічного та фізичного насилля з боку учителя. До того ж більшість справ у сфері булінгу закривається у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, а саме через відсутність належних доказів. Наявність частих випадків булінгу та рідкість винесення позитивних рішень про адміністративну відповідальність за вчинення булінгу, зокрема з боку вчителя щодо учнів, свідчать про недосконалість державної політики у сфері булінгу в Україні. Зважаючи на це, ми пропонуємо розглянути особливості державного регулювання у сфері булінгу провідних країн, таких як Канада, США, Чехія, Республіка Філіппіни, Австралія та Франція. Ми з’ясували, що у досліджених країнах немає загальних нормативно-правових актів, які би передбачали юридичну відповідальність за вчинення булінгу з боку викладача, попри це, вони мають відповідні закони та інші акти, які визначають діяльність закладів освіти та обов’язки учасників навчального процесу щодо інформування, застереження та протидії булінгу. У статті запропоновано шляхи удосконалення політики України у сфері булінгу, які включать закріплення у чинному законодавстві норми про адміністративну відповідальність особи, яка стала свідком чи якій стало відомо про факт вчинення булінгу щодо іншої особи, моніторинг усіх закладів освіти щодо випадків булінгу та створення державного додатку “Fight For!” («Борися!»).