Наукові видання (ННІП)
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/157
Browse
Search Results
Item Прокуратура як субєкт протидії та запобігання злочинності(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Янішевська, Катерина Дмитрівна; Yanishevska, Kateryna Dmytrivna; Бондаренко, Ольга Сергіївна; Bondarenko, Olha Serhiivna; Миргород, Валерія Валеріївна; Myrhorod, Valeriia ValeriivnaСтаття присвячення аналізу ролі органів прокуратури у сфері протидії злочинності, її функцій та діяльності, які прямо чи дотично межують з нею. Прокуратура є невід’ємною частиною системи правоохоронних органів та має досить широкий спектр функцій, який передбачає здійснення діяльності щодо захисту прав та інтересів держави і громадян шляхом представлення публічного обвинувачення в суді, а також контролю за дотриманням законодавства та виконання судових рішень на різних етапах кримінального провадження або під час виконання покарання у відповідних установах. Саме тому у процесі реалізації покладених на неї завдань прокуратура стикається з різними криміногенними ситуаціями, які потребують додаткового вивчення та висвітлення задля подальшого доопрацювання законодавства у сфері протидії злочинності у різних галузях. Крім того, важливим є пошук рішень, які можуть знизити відсоток злочинності в різних регіонах та серед різних соціальних груп, що також потребує додаткової співпраці з органами пробації, установами виконання покарань тощо. Тут відповідна інституція займає головуюче положення з огляду на те, що отримує усю необхідну інформацію щодо стану злочинності, умов розкриття злочинів, виконання покарань установами тощо та має змогу цілісно формувати підхід до вирішення актуальних питань у сфері боротьби зі злочинністю. Для цього також необхідно проаналізувати законодавство, яке регламентує діяльність прокуратури, простежити джерела та завдання тих, що саме стосуються відповідного питання. Наразі ця сфера не є законодавчо розвиненою та містить кілька нормативно-правових актів, які передбачають роботу прокуратури як суб’єкта протидії злочинності. При цьому, самою прокуратурою наразі сформовано загальний підхід до роботи, який передбачає в якості основних дій: проведення координаційних нарад із керівниками правоохоронних органів, проведення спільних нарад керівників правоохоронних та інших державних органів, створення міжвідомчих робочих груп, обмін аналітичною інформацією, проведення спільних аналітичних досліджень, контроль за виконанням спільних узгоджених заходів.Item Участь правоохоронних органів у процесі забезпечення економічної безпеки держави(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Савчук, В.О.; Бондаренко, Ольга Сергіївна; Bondarenko, Olha SerhiivnaСтаття фокусується на виокремленні ролі правоохоронних органів у забезпеченні економічної безпеки України. Проблема недостатньої організації та значної кількості правоохоронних органів в Україні серйозно впливає на ефективність заходів, спрямованих на забезпечення економічної безпеки країни. Замість єдиної та сполученої системи спостерігається розсіювання завдань і навіть конфлікти компетенцій між різними органами. Більше того, часті зміни в законодавстві викликають плутанину у діяльності правоохоронних органів, оскільки їм доводиться адаптуватися до нових норм та правил. Наявність різних версій законів, тлумачень та додаткових документів часто створює неоднозначність та розбіжності в роботі органів, що призводить до недоліків у виявленні та запобіганні економічним кримінальним правопорушенням. Це в свою чергу призводить до дестабілізації економічної безпеки України. У даний час в Україні функціонує ряд правоохоронних органів, відповідальних за різні аспекти забезпечення економічної безпеки, такі як Державна митна служба, Державна податкова служба, Національна поліція України, Національне антикорупційне бюро України, Служба безпеки України та інші. Однак така фрагментація діяльності часто призводить до дублювання зусиль та неефективного використання ресурсів. Відсутність координації між органами викликає проблеми з обміном інформації та виявленням складних фінансових злочинних схем. Це може призвести до того, що деякі аспекти діяльності органів через заплутаність їх системи можуть залишитися непоміченими або будуть виявлені занадто пізно, що загрожує економічній безпеці країни. Відзначається, що класифікація органів як правоохоронних ускладнюється через відсутність чіткого законодавчого визначення терміну «правоохоронні органи», а також через існування значного переліку державних органів, які також можуть відноситися до цієї категорії. Таким чином, ми пропонуємо авторський перелік ключових правоохоронних органів, які своєю ефективною роботою можуть сприяти забезпеченню економічної безпеки. Зауважується, що протягом останніх п’яти років були здійснені значні зусилля з покращення ефективності діяльності правоохоронних органів у забезпеченні економічної безпеки. Зокрема, сфера безпеки та оборони отримала оновлене законодавство, були прийняті заходи з економічної стабілізації та покращення інвестиційного клімату. Крім того, були внесені зміни до системи протидії корупції та організованій злочинності, а також створені нові державні органи, такі як Національне антикорупційне бюро, Державне бюро розслідувань, Бюро економічної безпеки та безліч інших. Акцентується, що ефективна співпраця між правоохоронними органами передбачає тісну взаємодію, обмін інформацією, спільне розслідування та взаємну довіру. Ці аспекти допомагають забезпечити безпеку громадян та зміцнити правовий порядок у суспільстві.Item Антикорупційна спеціалізація в діяльності прокуратури: інституційні та правові засади(Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка, 2023) Бондаренко, Ольга Сергіївна; Бондаренко, Ольга Сергеевна; Bondarenko, Olha Serhiivna; Янішевська, Катерина Дмитрівна; Янишевская, Екатерина Дмитриевна; Yanishevska, Kateryna Dmytrivna; Миргород-Карпова, Валерія Валеріївна; Миргород-Карпова, Валерия Валерьевна; Myrhorod-Karpova, Valeriia ValeriivnaВ умовах трансформаційних змін, зумовлених євроінтеграційними прагненнями України та фактичним набуттям нашою державою статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу, загострюється питання протидії корупції на належному рівні. Антикорупційний підхід не має бути декларативним та повинен передбачати ряд змін інституційного, правового, просвітницького та освітнього характеру. Одним із найбільш важливих аспектів антикорупційних змін стало утворення значної кількості антикорупційних інституцій. Зазначене обумовлене різними управлінськими моделями антикорупційних інституцій та вимогами міжнародних антикорупційних конвенцій, прийнятих у рамках ООН та Ради Європи. Так, у структурі органів прокуратури було утворено Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру. Враховуючи значущість міжнародного досвіду для протидії корупції, метою статті є вивчення особливостей та значення діяльності спеціалізованих антикорупційних підрозділів прокуратури у зарубіжних державах та моделі організації Спеціалізованої антикорупційної прокуратури в Україні. Методологічний інструментарій дослідження представлений комплексним поєднанням загальнологічних та спеціально-юридичних методів наукового пізнання. Комплексне компонування яких дозволило досягти цілей наукового дослідження. Зокрема, було використано метод аналізу, синтезу, узагальнення, а також формально-юридичний, порівняльно-правовий та інші. З’ясовано, що діяльність антикорупційних інституцій в цілому та окремі аспекти діяльності спеціалізованих антикорупційних підрозділів у структурі органів прокуратури як в Україні, так і закордоном були предметом наукового інтересу багатьох вчених. У статті на основі критичного аналізу висвітлено питання кореляції діяльності спеціальних антикорупційних підрозділів у зарубіжних державах та рівня корупції. Охарактеризовано сутність, значення та рівень успішності діяльності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Зроблено висновок, що, обрана Україною модель організації діяльності спеціального антикорупційного підрозділу у структурі Офісу Генерального прокурора є раціональною та ефективною. Водночас для результативності її діяльності важливим є забезпечення єдності та взаємоузгодженості дій, як в межах системи органів прокуратури України, так і в контексті співпраці антикорупційних інституцій в цілому. Перспективи подальших наукових розвідок вбачаємо у порівняльно-правовій характеристиці результативності основних антикорупційних інституційних моделей.